- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

понеділок, 12 липня 2021 р.

Діалогу не сталося: корпорація АТБ продовжує нехтувати законами корпорації "УКРАЇНА"

Й досі не отримали відповіді на своє звернення від 5 травня 2021 року, адресованого до головного офісу корпорації ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», який знаходиться у місті Дніпрі, за адресою: проспект Олександра Поля, 40.

Отже змушені готувати відповідний позов до суду іншої корпорації – «УКРАЇНА», до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, який й досі не виконує ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо надання інформації на запити, на підтвердження своєї правосуб'єктності. Далі буде найцікавіше… Все буде - Багнет Нації!))).

Вих. № ЗВР/009/21 Дата: 05 травня 2021 року

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТБ-МАРКЕТ»

(ТОВ АТБ-МАРКЕТ, ЄДРПОУ: 30487219)

проспект О. Поля, 40, місто Дніпро, 49000

З А Я В А

в порядку положень Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» щодо системного порушення чинного законодавства з боку ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»

Відповідно до положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Положеннями статті 4 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (документ чинний) (далі – Закон) встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Даним Законом визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Крім того, даним Законом визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно положень статті 7 зазначеного закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Положеннями статті 14 цього Закону встановлено, що Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги). Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Від початку введення в Україні карантину незаконною постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (адже в зазначену дату засідання КМУ не відбувалось, а протокол - не вівся), працівниками мережі магазинів Вашої торгівельної компанії системно, грубо порушуються (обмежуються) наші конституційні права (як об’єднання громадян і споживачів), гарантовані нам Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, з цього питання до нашої громадської організації статутною діяльністю якої є виконання Конституції України, звертаються за захистом і правовою підтримкою інші громадяни, які обурені системним порушенням їхніх прав і свобод, з боку працівників мережі магазинів ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

В контексті зазначеного вище слід наголосити, що приписами статті 3 Конституції України визначено, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з положеннями статті 8. Конституції (Основного закону) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 22. Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Положеннями частини першої статті 9. Конституції встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, преамбулою Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) закріплено, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті (995_010) свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання.

Саме тому Генеральна Асамблея проголосила цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Слід наголосити на тому, що основоположними статтями Загальної декларації прав людини визначено, що Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті. Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність. Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах. Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання. Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності. Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації. Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Крім того, статтею 30 Загальної декларації прав людини визначено, що ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

З основоположними принципами, закладеними і визначеними Загальною декларацією прав людини, співзвучні, також, і принципи встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (документ 995_004, дата ратифікації Україною 17.07.1997, дата набрання чинності для України 11.09.1997), а саме: - Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню; - Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані; - Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження; - Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою; - Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції; - Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

До вищезазначеного треба додати також вимоги статті 633 Цивільного кодексу України відповідно до яких: - Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); - Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; - Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом; - Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою; - Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору; - Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Порушення наших прав і свобод відбувається через обмеження права на вільне перебування і здійснення покупок наявних груп товарів в торгівельних приміщеннях мережі магазинів вашої торгівельної компанії, без захисної (медичної) маски. При цьому норми права працівниками ваших магазинів, тлумачаться на свій власний розсуд.

Прикро, але працівниками вашої торгівельної компанії (охоронниками, продавцями, касирами, адміністраторами) разом з порушенням норм зазначеного вище чинного законодавства, ігноруються також і рекомендації МОЗ (а саме: Раціональне використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при захворюванні на COVID-19 – додаток 6 до Стандартів медичної допомоги COVID-19), відповідно до яких носіння медичної маски – ефективний профілактичний захід, якщо наявні респіраторні симптоми, або для того, хто доглядає за хворим. Адже карантин - комплекс обмежувальних і режимних протиепідемічних заходів, спрямованих на обмеження контактів інфікованої або підозрюваної в інфікуванні особи, тварини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, території, районів, областей і так далі. Але ні в якому разі, це не стосується здорової людини.

Положеннями статті 17 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (документ чинний) стосовно права споживача у сфері торгівельного та інших видів обслуговування, встановлено наступне:

1. За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

2. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

{Частина друга статті 17 в редакції Закону № 5284-VI від 18.09.2012}

3. Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.

4. Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

5. У разі порушення прав споживача на підприємствах сфери обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 21 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (документ чинний) визначені критерії порушення прав споживачів, які є наступними:

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

В контексті зазначеного вище слід зауважити, що працівниками вашої торгівельної компанії (охоронниками, продавцями, касирами, адміністраторами) здійснюється системне порушення прав представників нашого громадського об’єднання Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», навіть в умовах правової аргументації, з посиланням на конкретні норми чинного українського законодавства.

Більше того, працівниками вашої торгівельної компанії (охоронниками, продавцями, касирами, адміністраторами) не беруться до уваги, навіть висновки мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 по Справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“, абзацу дев’ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“».

В зазначеному Рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

В даному аспекті слід нагадати, що відповідно до положень статті 382. Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за невиконання рішень суду.

Стаття 34. Конституції України гарантує кожному громадянину України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

На підставі зазначеного вище, керуючись положеннями Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» та міжнародних актів, які є частиною національного законодавства, у визначений законом строк, для можливого, подальшого використання запитуваної інформації в суді,

П Р О С И М О:

1. Надати завірену належним чином фотокопію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з назвою: відповідно - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»;

2. Надати завірену належним чином копію витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу з назвою ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»;

3. Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналів всіх наявних, відповідних ліцензій на здійснення торгівлі продуктами харчування, алкогольними напоями, виробами з тютюну, побутовою хімією та на ведення господарської діяльності юридичною особою з назвою: відповідно ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»;

4. Надати завірені належним чином копії сертифікатів якості на продукцію груп реалізуємих ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» товарів, а саме: продуктів харчування, алкогольних напоїв, виробів з тютюну, побутової хімії, тощо;

5. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу письмового Наказу керівництва ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», відповідно до якого працівниками вашої торгівельної мережі здійснюються заходи щодо обмеження права кожного окремого громадянина і споживача на перебування і здійснення покупок в магазинах (торгівельних приміщеннях), без медичної маски;

6. Надати завірену належним чином копію договору про оренду або документ, що підтверджує право власності на приміщення розташоване за адресою: місто Дніпро, проспект О. Поля, 40;

7. Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту/заяви, та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді на домашню адресу уповноваженого представника: 49055, місто Дніпро, Сергію Веніаміновичу Філіпенку, і в електронному вигляді на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).

У випадку, якщо з якихось причин не можливо надати відповідь – письмово вказати причину, або перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», до розпорядника відповідної інформації.

Зміст відповіді на заяву/запит, публікуватиметься в газеті нашої громадської організації, та на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com