ТРОХИ ПРАВОВОГО "ХМИЗУ" ДЛЯ КОЛАБОРАНТІВ - заяви до недосуду

 

6  грудня  2022 року          Північний апеляційний господарський суд

  № 7                                     04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.1

 

   Копія                                       Господарському   суду Черкаської  області

                                                        8005, м.Черкаси, бул. Шевченка,307

 

Апелянт                                   Фізична  особа  - підприємець  Середа Н. Г.

 

Позивач                                   Черкаська  обласна  організація 

                                                   Українського  товариства   охорони  природи

                                                   код. ЄДРПОУ 03920267

                                                   адреса  для  листування : 

                                                             03150, м.Київ, вул. Василя Тютюнника, 5-б

                                                             тел.. 044-289-73-82

 

Відповідач                              Фізична  особа  - підприємець  Середа Н. Г.

   

Третя  особа                           Українське  товариство – охорони природи

з самостійними                       код  ЄДРПОУ 00020221

вимогами  на  предмет           03150, м.Київ, вул. Василя Тютюнника, 5-В

спору                                        тел.. 044-289-73-82

 

                                                            Центральний  відділ  державної виконавчої служби

                                                   у  місті  Черкаси

                                                   код ЄДРПОУ  36157425

                                                   18000, м.Черкаси, проспект  Хіміків, 50

                                                   тел.(0472) 71-16-02

 

                                                  Справа № 925/202/21 «Про усунення перешкод 

                                                 у користуванні   нерухомим  майном   та  вселення»

 

                                          

З А Я В А

про   виконання    Ухвали  Північного апеляційного  господарського суду

від 14 листопада 2022 року     про усунення  недоліків  у тексті    апеляційної  скарги  від  27  жовтня  2022 року    на   Ухвалу  від  17  жовтня    2022  року   господарського  суду  Черкаської  області     «про  відмову  у визнанні  судових   наказів   такими , що  не підлягають  виконанню»

 

 

АПЕЛЯЦІЙНА   СКАРГА

на  Ухвалу  від  17  жовтня    2022  року   господарського  суду  Черкаської  області

«про  відмову  у визнанні  судових   наказів   такими, що  не підлягають  виконанню»

 

Підставами для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є наступне:

1) невиконання спеціалізованим  судом  Рішення  або  висновків  Конституційного Суду України  щодо  неконституційності  закону  або   іншого  правового акта   чи   окремого    їх   положення  новій  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,   не конституційно  застосованого  (не застосованого)  судом   при  вирішенні  господарської  або  адміністративної  справи.

2) порушення спеціалізованим  судом   конституційних  засад  (принципів)   верховенства      державної  правосуб’єктності  тільки   суверенної  УКРАЇНИ, конституційно  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24  серпня  1991 року    який   надається   в   офіційному  тексті   Бюлетеня  для  голосування  на  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня  1991 року,   офіційно   затвердженого  Постановою Верховної Ради України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня  для голосування на Всеукраїнському  референдумі»;   

  3) порушення  спеціалізованим  судом   конституційних  засад  (принципів)   верховенства      державної  правосуб’єктності  виконавчої,  законодавчої   та   судової   влади   тільки  суверенної  УКРАЇНИ,  конституційно  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24  серпня  1991 року,   який   надається   в  офіційному  тексті   Бюлетеня  для  голосування  на  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня  1991 року,  та  офіційно   затвердженого    Постановою Верховної Ради України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня  для голосування на Всеукраїнському  референдумі», та    резолютивна  частина   якого  як   ВОЛЯ   Українського  народу  суверенної  України,   офіційно  підтверджується   Відомістю  ЦВК  «Про результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня  1991 року»   та   Постановою  ЦВК   № 60  від   4 грудня  1991 року «По виборах Президента України  та  з  Всеукраїнського референдуму»;   

  4) порушення спеціалізованим  судом   конституційних  засад  (принципів)   верховенства     конституційного  спеціалізованого    судочинства   тільки   суверенної   України,   конституційно  встановленої  конституційними   положеннями  розділів   1   та  7   самої  преамбули  нової  Конституції  України  від  28  червня  1996 року,   в частині,  що   « Верховна Рада України  від імені  Українського  народу Громадян  України всіх національностей……………, керуючись АКТом проголошення  незалежності України від  24 серпня  1991 року,  схваленим 1 грудня 1991  року   всеукраїнським   голосуванням,  приймає  цю Конституцію – Основний Закон України»,

    -  саме  тим   «АКТом проголошення  незалежності України від  24 серпня  1991 року,  схваленим 1 грудня 1991  року   всеукраїнським   голосуванням»,  про який  безпосередньо  ведеться  мова    в   офіційному  тексті   самого   виборчого  Бюлетеня  для  голосування  на  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня  1991 року,   який    як   ВОЛЯ  Українського народу   суверенної  УКРАЇНИ    було  безпосередньо  офіційно   затверджено   Постановою  Верховної Ради України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня  для голосування на Всеукраїнському  референдумі»,  та    який    як   ВОЛЯ  Українського народу   суверенної  УКРАЇНИ   було  вже  офіційно  підтверджено  Відомістю  ЦВК  «Про результати Всеукраїнського референдуму   1 грудня  1991 року»   та   Постановою  ЦВК   № 60  від   4 грудня  1991 року «По виборах Президента України  та  з Всеукраїнського референдуму»;

 5) порушення спеціалізованим  судом   конституційних  засад  (принципів)  верховенства      конституційного спеціалізованого судочинства тільки суверенної  УКРАЇНИ, конституційно  встановленого  конституційними   положеннями  розділу 3 ст.22, ст.71 Розділу ІІІ «Вибори. Референдум»,   ч.4 та ч.7  розділу 4  ст.126,   четвертого  речення  розділу 2,  розділу 3  та   другого речення   розділу 4  ст.127,  першого речення   розділу 1 ст.128,  підрозділом   1   ч.12  Розділу ХV «Перехідні положення» нової   Конституції  України  від  28  червня  1996 року,  

     в частині,  -   що   «Верховний  Суд України  та Вищий арбітражний суд України здійснюють  свої повноваження відповідно до чинного законодавства України  до сформування системи  судів загальної  юрисдикції відповідно до статті 125 цієї Конституції України,  але  не довше ніж п’ять  років.

 6)  порушення   спеціалізованим  судом,  Президентом України, та  Верховною Радою України    верховенства   конституційних  засад  (принципів)   самого   конституційного   періоду  конституційно  встановленого  конституційними  положеннями  останнього  речення   підрозділу    1   ч.12  Розділу ХV «Перехідні положення» нової   Конституції  України  від  28  червня  1996 року, - «але  не довше ніж п’ять  років» ,  для  конституційного  сформування  станом  на  28 червня  2001 року,   всієї   конституційної  системи судів загальної  юрисдикції  нового  Верховного Суду України,  конституційно  встановленої  конституційними  положеннями  статті  125 нової   Конституції України  від  28  червня  1996 року,    до   якої   станом  на  28 червня  2001 року  конституційно   увійшов   Вищий арбітражний суд України,   зі  своїми   спеціалізованими  обласними  та  їх   апеляційними  судами,  -    для   яких   станом    28 червня  2001 року,   єдиною   найвищою    касаційною  інстанцією    став   новий   Верховний  Суд  України,  -    як   найвища  державна   установа  конституційної  судової  влади   вже    суверенної   УКРАЇНИ,  конституційно  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24  серпня  1991 року,   який   надається   в   офіційному  тексті   Бюлетеня  для  голосування  на  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня  1991 року,  офіційно   затверджений   Постановою Верховної Ради України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня  для голосування на Всеукраїнському  референдумі»,

      7)  порушення спеціалізованим  судом   верховенства   конституційних  засад  (принципів)     тільки конституційного  правосуддя  Українського народу  суверенної  УКРАЇНИ,   конституційно   встановленого  конституційними   положеннями   розділу   3  ст.22,  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори. Референдум»,   розділу  4 ст.124  та    другого  речення  розділу  4  ст.127  нової   Конституції України  від  28  червня  1996 року,   якими   конституційно  встановлено, що «Суддями  спеціалізованих судів можуть бути  особи  які мають фахову підготовку з питань  юрисдикції  цих судів. Ці судді відправляють правосуддя  лише у складі  колегій  суддів» .    

 

    Положеннями  розділу  1   мотивувальної  частини  Рішення   Конституційного Суду  України N 3-зп  від  11 липня  1997 року   у  Справі   N 1/1909-97  встановлено,  -  що   «Спеціальне повноваження на офіційне тлумачення Конституції  України та законів України з прийняттям Конституції  України  від  28 червня  1996  року   набуло принципово нового вирішення:  з відання Верховної Ради України   воно  було   передано  до  повноважень  Конституційного  Суду  України (пункт 2 статті 150 Конституції України),  який   згідно  зі статтею  147  Конституції  України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.    

 

     Положеннями  розділу  4  мотивувальної  частини  Рішення   Конституційного Суду  України N 3-зп  від  11 липня  1997 року   у  Справі   N 1/1909-97  встановлено,  -  що   «Конституція  України  від  28 червня  1996 року   була    прийнята Верховною Радою України  від  імені  Українського  народу (преамбула Конституції України),   який відповідно до статті  5 Конституції України  має виключне  право  визначати  і  змінювати  конституційний   лад  в  Україні;  Це право  не може  бути  узурповано  державою,  її органами або  посадовими  особами  (там  же).; 

    Отже,  прийняття   Конституції   України від  28 червня 1996 року    самою   Верховною  Радою  України  було  безпосереднім  актом реалізації   суверенітету  народу,  який  тільки  одноразово  уповноважив Верховну Раду України  на її прийняття;

      Це  підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції  України,  яка   не передбачає  права   Верховної Ради України  на прийняття  Конституції  України,  а  також  самою  статтею 156  Конституції України,   згідно   з    якою  законопроект  про  внесення  змін  до  розділів,  які  встановлюють  засади  конституційного ладу в  Україні,  після   його  прийняття   у  Верховній   Раді   України   має   затверджуватись   тільки   всеукраїнським  референдумом », 

    -   тільки  відповідною  Постановою ЦВК,    але   саме  таких   доказів   Верховна  Рада  України  ще   НЕ МАЄ  у  Відомостях Верховної  Ради України   до цього часу.  

 

     Положеннями   розділу 2,  першого речення  розділу 3 та    мотивувальної  частини  Рішення   Конституційного Суду  України N 4-зп  від  3 липня  1997 року   у  Справі   N 18/183-97  встановлено,    - що   «2. Відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції України   "Закон набирає   чинності через десять днів з дня його  офіційного оприлюднення,  якщо  інше  не  передбачено  самим законом,  але не  раніше дня  його  опублікування".   Ця  норма  статті  перебуває  у системному  зв'язку  з нормами розділу IV "Верховна Рада України", насамперед  з  тими,  які  безпосередньо  регулюють   законодавчий  процес.  Тим  самим  положення  статті 94 Конституції України щодо  набрання чинності законом віднесені  до  законів  -  актів  органу законодавчої влади.

     Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої  влади, що належить Українському  народу.

     Установча влада по відношенню до так званих встановлених влад є  первинною: саме в Конституції України визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття  Конституції  України  Верховною Радою  України означало, що у даному випадку    установча влада   Українського  народу   була здійснена парламентом.

     Закони є актами встановленої Конституцією України законодавчої  влади  і, більше  того,  актами  єдиного  органу   законодавчої влади - Верховної Ради  України. Це зумовлює їх субординацію  відносно Конституції України, з чого  можна  зробити висновок,  що  норми  частини   п'ятої статті 94 Конституції України щодо набрання чинності законом не раніше дня його опублікування   не можуть бути віднесені до самої Конституції України.

     3. Згідно  зі статтею 160 Конституції України (254к/96-ВР), Конституція набуває чинності з дня її прийняття.». В Конституції України відсутнє щодо визнання після
її    прийняття     такими,   що      втратили чинність,      Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року   з  наступними змінами і доповненнями   Конституційного  Договору  між  Верховною Радою України   та Президентом України "Про основні засади організації   та  функціонування державної  влади  і  місцевого  самоврядування  в Україні  на період до прийняття нової Конституції  України" (1к/95-ВР)  від  8  червня  1995  року.  Відповідні   положення містяться   у  статтях   2  та  З  Закону  України  "Про  прийняття  Конституції України і введення її в дію" (254/96-ВР). Проте набуття чинності  Конституцією України не можна  пов'язувати з прийняттям цього Закону.

 

       Положеннями  розділу   4.4  мотивувальної частини  та  резолютивної  частини    Рішення    Конституційного Суду  України   від   5 жовтня   2005 року  N 6-рп/2005 у  Справі  N 1-5/2005,  встановлено,    -  що  «Конституція  України  (254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного  виключно  Українському  народу  права   визначати   і   змінювати  конституційний лад в Україні державою,  її органами або посадовими особами.  Узурпація означає,  зокрема,  привласнення  переліченими суб'єктами права,    яке передусім   належить Українському народу,  вносити зміни  до  Конституції України (254к/96-ВР) у спосіб  який  порушує  порядок визначений  розділом ХІІІ чинного Основного Закону України,  в тому числі  усунення  Українського народу від реалізації  його права  визначати  і змінювати  конституційний  лад в Україні. Тому будь   які    дії   держави , її органів  або посадових  осіб  , що призводить  до узурпації   права  визначати  і змінювати  конституційний лад  в Україні  яке належить  Українському народу , є неконституційним та незаконним» .

 

     Положеннями  конституційних   висновків   Конституційного  СУДУ  України   у розділі  3  мотивувальної   частини   його   Рішення   від 3 жовтня  1997 року  № 4-зп  у справі N 18/183-97,    встановлено наступне, -   що    «В Конституції України відсутнє щодо визнання після    її    прийняття   такими,   що   втратили чинність,      Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року  з наступними змінами і доповненнями   й  Конституційного  Договору  між  Верховною Радою України  та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної  влади  і  місцевого  самоврядування  в Україні  на період до прийняття нової Конституції  України" (1к/95-ВР)  від  8  червня  1995  року.  Відповідні   положення містяться   у  статтях 2  та  3  Закону  України  "Про  прийняття  Конституції України і введення її в дію" (254/96-ВР).  Проте набуття чинності  Конституцією України не можна  пов'язувати з прийняттям цього Закону.

  

       17 жовтня 2022  року  Господарський суд  Черкаської області    у  одноосібному  складі    службової  особи   ДСАУ -  Спаських Н.М.,   згідно  офіційних   записів  у   її   трудовій   книжці    та   податкової   декларації,  незаконно   діючи   на   посаді   судді    у   його   вищевказаній  справі,    за   участі  секретаря    судового  засідання -  Волни С.В. та  за  участі представників сторін:  від позивача (третя особа із самостійними вимогами УТОП): Яременко В.А. - адвокат за ордером; Солієнко І.М. - вільний слухач;  у відсутність  відповідача,   та  за участі  ДВС:  Кривохижа Ю.А.- за довіреністю,   

       розглянувши у відкритому   судовому засіданні матеріали заяви фізичної особи - підприємця Середи Ніни Григорівни «про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню»  по справі   за позовом Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи (м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця Середи Ніни Григорівни (м. Черкаси)  про припинення (розірвання) договору оренди, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та вселення,    керуючись   ст.ст.234,328 ГПК України , -  УХВАЛИВ:

        «Відмовити  відповідачу  фізичній  особі  - підприємцю Середа Н. Г.  у задоволені  заяви   від   1 серпня 2022 про визнання судових  наказів  такими, що  не підлягають  виконанню».

      Апелянт  фізична  особа  -  підприємець  Середа Н. Г.,   не може погодитись   з   вищевказаною   «Ухвалою  від  17 жовтня 2022  року  Господарського суду  Черкаської області»     так    як    остання   у вищевказаній справі    була   постановлена   «незаконним складом суду» -  не тільки   грубим   порушенням  конституційних   процесуальних  прав   сторони  апелянта -   підприємця   Середи  Н.  Г.,  та   конституційних   процесуальних  обов»язків     нікчемного    -   одноосібного   «судового  органу»  на    нікчемній   «посаді  судді»   у   самій   вищевказаній   справі   «Господарського суду Черкаської області»,  конституційно встановлених конституційними положеннями   другого речення  розділу  4 ст.127   нової  Конституції України  від 28 червня  1996 року,   -   якими   встановлено,

   -  що   «Суддями  спеціалізованих судів можуть бути  особи  які мають фахову підготовку з питань  юрисдикції  цих судів. Ці судді відправляють правосуддя  лише у складі  колегій  суддів»;

      а   і    шляхом  відвертого  невиконання   наступного: 

      1) Ухвали  від   22  вересня  2022 року   Північного  апеляційного    господарського  суду,  у   вищевказаній   Справі   № 925/202/21,  в  наступній  частині, 

    -  «Витребувати   у  Господарського  суду  Черкаської  області  матеріали  справи  № 925/202/21»; та

      2) Ухвали   від    28 вересня  2022  року Північного  апеляційного  господарського   суду  у   вищевказаній   Справі   № 925/202/21, саме  в  наступному,    -  «Справу № 925/202/21  за  апеляційною скаргою фізичної  особи – підприємця  Середи Н. Г.  на Ухвалу  Господарського  суду  Черкаської  області  від 30 серпня  2022 року   прийняти  до провадження  у складі  колегії   суддів  Північного апеляційного  господарського; Алданова    С.О. та  суддів  Гаврилюка О.М.  та  Зубець  Л.П.».

      Тобто, вищенаведеними конституційними обставинами вже повністю  документально    підтверджується    та   звільняється   від   доказування    що    сама  вищевказана   Ухвала  від  17 жовтня 2022  року  у вищевказаній  справі   «Господарського  суду  Черкаської області»   була      незаконно    виготовлена   не тільки   шляхом   грубого   порушення    конституційних    процесуальних    положень    другого речення    розділу    4 ст.127  нової  Конституції України  від 28 червня  1996 року  та   ч.1 ст.129   нової Конституції України  від   28 червня  1996 року,  -    якими  конституційно  встановлено,  -  що  «Судді при здійсненні  правосуддя  незалежні  і підкоряються  лише  вищому  процесуальному  закону»,  

          а    і    шляхом    свідомого     невиконання   саме    нікчемним   його    «судовим  органом»   у   вищевказаній справі,    не тільки   самих    положень   § 2. «Відкриття апеляційного провадження»  Глави 1. «Апеляційне провадження» ГПК України,    а   і    самих   у  вищевказаній    справі    вищевказаних   УХВАЛ  Північного  апеляційного  господарського  суду   від  22 вересня  2022 року   та   від    28 вересня  2022 року;

   Так  як  саме    існування    вищевказаних,    саме  таких     апеляційних та   конституційних процесуальних  обставин, у нашому випадку  вже  є   самою    непереборною  та    конституційною   процесуальною    перешкодою    вже    для    самого  «Господарському   суду  Черкаської області»   у   його  вищевказаній  справі     № 925/202/21,    як    для   одноосібного  виготовлення     після    28   вересня   2022  року,      вищевказаної  його  Ухвали   від    17 жовтня  2022 року,     у відсутність   офіційних   доказів  самого  кінцевого  процесуального    апеляційного    результату,    -    вже    з    апеляційного   розгляду     у     його    вищевказаній    справі    не  тільки    ще    попередньої   апеляційної    скарги     сторони     відповідача   та   апелянта  фізичної   особи   -   підприємця   Середи  Н.  Г.,   -    так само   ще    на    попередню    подібну  та   нікчемну   неправосудну   Ухвалу   від  30  серпня   2022 року   господарського  суду    Черкаської  області,  «про  зупинення  провадження  по розгляду  заяви  фізичної  особи – підприємця   Середи Н. Г.  від 1 серпня 2022 року  про визнання виконавчого документу таким що не відповідає виконанню»,

     -     так    само    незаконно     виготовлену   неконституційним    одноосібним   незаконним  складом  суду;   

      А  і   у   відсутність   доказів    апеляційного   розгляду  у    вищевказаній    справі    ще   інших    попередніх    апеляційних    скарг    сторони    відповідача     у       вищевказаній     справі    господарського  суду    Черкаської  області     ще   на    попередні   та   подібні    незаконно   одноосібно    виготовлені     Ухвали    від    4 жовтня  2022 року  та   від  5 жовтня  2022 року,   -   що   у  свою   чергу   вже   є   виключними  конституційними  обставинами  для   скасування  у   вищевказаній справі   вже   більше   ніж   незаконної,   одноосібної,  неправосудної  та  неконституційної   Ухвали   від    17 жовтня  2022 року  -  «про відмову   відповідачу  фізичній  особі  - підприємцю Середа Н. Г.  у задоволені  заяви   від   1 серпня 2022 про визнання судових  наказів  такими, що  не підлягають  виконанню»;  -  вже  як  незаконно  передчасної,   та    цим    прийняти   до своєї  уваги,    що    всі   вищевказані    «НАКАЗИ»   «Господарського суду Черкаської області»   у   самій     його   вищевказаній    справі,    так    само   є    незаконно  виготовленні     неконституційним   та   одноосібним   незаконним  складом   суду;

      Це притому   саме    таким   нікчемним   та   неконституційним    одноосібним   судовим   органом     на   нікчемній     посаді     судді    у   вищесказаній   справі,    -    особа    якого   у відповідності   з  конституційними   положеннями    ч.4 та ч.7  розділу 4  ст.126  нової Конституції  України   від 28 червня  1996 року   підлягає  негайному  конституційному   звільненню   саме   тим   конституційним   органом   який    її   саме   не  конституційно    призначив   на посаду   «судді»    не тільки  грубим   порушенням  конституційних   положень   першого  речення   розділу 1  ст.128,   конституційних  положень   другого речення розділу 4 ст.127 та   конституційних  положень    ч.1 ст.129   нової Конституції України   від   28 червня  1996 року,   а  і  саме  не конституційно  призначив  вже   у  неконституційний  період  саме   до  такої   нікчемної  установи   неконституційної  судової  влади   з  найменуванням   «Господарський  суд  Черкаської області»,   який   в дійсності  ніколи   конституційно   не створювався   до   28 червня  2001 року  та   після    самою  офіційною   державною  установою   конституційної  судової влади  тим більше   на підставі   Закону України  «Про господарський суд»,   та   який   в дійсності    ніколи     конституційно    не входив   в період   до    28 червня  2001 року  до   самої    конституційної    системи   місцевих   державних   установ   з  назвами  місцевих   суддів  та  їх  апеляційних  судів  нового  Верховного Суду України,   конституційно  встановленого  конституційними  положеннями   розділу   2  ст.125   та  останнього речення  розділу 1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня  1991 року; 

      А   тому   нікчемні    «накази»  саме    такого  у нашому випадку   г/«СУДУ» Черкаської області,   у  виконання   його  неправосудних   одноосібних  та   не  конституційних «РІШЕНЬ»,  -  незаконно постановлених   незаконним   одноосібним    та   неконституційним   складом  суду,   який   в   дійсності   ніколи   конституційно   не створювався  на підставі Закону України «Про господарський суд»  та   державна   правосуб’єктність   якої,   якого,   самих його   нікчемних та неконституційних   «судових  органів»,  та   у   них  неконституційних  самих   не «професійних  державних   судових   посад»,   в   дійсності    взагалі   конституційно   та   офіційно   не  підтверджується    жодним    її   установчим   АКТом,  та  жодними  положеннями  сурогатного    «Господарського   процесуального  кодексу  України» від 6 листопада 1991 року № 1798 - ХІІ,   від  самого голови Верховної Ради України  - Кравчука Л.М.;

       Так як    в   дійсності  державна  установа  з найменуванням  «Господарський  суд Черкаської області»,  офіційно  ніколи   конституційно  не   створювалась   відповідно   до  закону    суверенної   УКРАЇНИ   до  28 червня 2001 року,   тим більше    не створювався   офіційною   державною   установою    конституційної  судової  влади   суверенної   УКРАЇНИ,   -    яка,   як   «державна установа»  неконституційної  судової влади   незаконно  існує   як  антиукраїнська,  антидержавна  та   неконституційна  спілка   тільки   самих  «службових осіб  ДСАУ»,   які   не мають  конституційного громадянства  суверенної УКРАЇНИ,  конституційно встановленого  конституційними положеннями  другого речення  ст.4 нової  Конституції України  від 28 червня  1996 року,   та   резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності України  від  24 серпня 1991 року,  офіційно  підтвердженого  Постановою ЦВК  № 60 від 4 грудня  1991 року,   та    нікчемні    «накази»     якої  від   імені    нікчемного віртуального «Господарського  суду  Черкаської області»,   вже   мають   відверті  ознаки    злочинних   наказів,    які    у   відповідності  з  конституційними  положеннями  розділу  1 ст.60   нової  Конституції України   від  28 червня  1996 року   не  підлягають виконанню,    як    і   самі   їх   нікчемні  одноосібні   та  неконституційні   рішення,   незаконно   виготовлені   не тільки    шляхом   незаконного   посилання   на  нікчемний  та   сурогатний   «Господарський  процесуальний  кодекс України» від 6 листопада 1991 року № 1798- ХІІ,    від  самого голови Верховної Ради України  - Кравчука Л.М., 

     -    який   не    тільки   повністю   суперечить  новій  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,   так   в   дійсності  ніколи  офіційно  не  приймався   Верховною Радою України  жодного   конституційного  скликання,   а   і    у   сфері    державного  застосування   вже  є    більше   ніж   грубе  порушення     конституційних     положень     розділу  2 ст.152  нової Конституції  України   від  28 червня  1996 року,    в частині,   вже   свідомого  та   відвертого    невиконання   самими  службовими  особами  ДСАУ  на посадах  суддів  віртуального «Господарського суду Черкаської області» не тільки  офіційної  ВОЛІ  Українського народу  суверенної УКРАЇНИ   1 грудня  1991 року,   а  і   цілої  низки    Рішень  та  висновків  Конституційного Суду  України,   на  які   сторона    апелянта   та   відповідача   безпосередньо   та    процесуально   посилається    на    початку  своєї   апеляційної   скарги    та   якими   безпосередньо   керується    в  прохальній   частині   самої   своєї   апеляційної  скарги,   та    цим   повністю   звільняє     від   доказування   верховенство     права   у  новій  Конституції України  від 28 червня  1996 року,  тільки   Українського народу  суверенної  УКРАЇНИ,   та  тільки  його  конституційних   Громадян  України  всіх  національностей   суверенної   УКРАЇНИ,   та   тільки   її   конституційного  законодавства  суверенної  УКРАЇНИ,  та тільки її конституційної  судової,  виконавчої  та  законодавчої  влади   суверенної УКРАЇНИ,

      конституційно   встановленої  конституційними  положеннями   розділів  1 та 7  самої преамбули  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року,  -   до якої   сурогатний  «Господарський  процесуальний  кодекс   України»  від 6 листопада 1991 року № 1798- ХІІ  не має  жодного  конституційного  та  офіційного  відношення.

     У  підтвердження  останніх  конституційних  обставин   ДИВИСЬ  самі    Рішення  Конституційного  Суду України,   на   які   конституційно посилається   сторона   апелянта   та  відповідача   у   самій   апеляційній  скарзі,   та   самі    конституційні  докази    їх   конституційної  обов’язковості   у   положеннями  розділу  1   мотивувальної  частини  Рішення   Конституційного Суду  України N 3-зп  від  11 липня  1997 року  у  Справі   N 1/1909-97  встановлено,  

     -  що   «Спеціальне повноваження на офіційне тлумачення Конституції  України та законів України з прийняттям Конституції  України  від  28 червня  1996  року   набуло принципово нового вирішення:  з відання Верховної Ради України   воно  було   передано  до  повноважень  Конституційного  Суду  України (пункт 2 статті 150 Конституції України),  який   згідно  зі статтею  147  Конституції  України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.    

      У підтвердження  також    останніх  конституційних  обставин   ДИВИСЬ  саме   верховенство  права   Українського  народу  яке  надається   в  додатку  до  цієї  апеляційної   скарги,    яке     безпосередньо   ґрунтується   тільки   на   офіційних  результатах   Всеукраїнського референдуму  Українського  народу  1 грудня  1991 року,  -    саме   якими    було  офіційно    скасовано, -     самі    результати    виборів  першого «Президента /незалежної/ України  -    Кравчука  Л.М.,   саму   посаду  «першого Президента  /незалежної/ України,  а також  скасовано,  його  сурогатний  Закон  Української РСР  «Про вибори  Президента України»  від  5 липня  1991 року  № 1297 -12,  сам  кравчковський  «АКТ проголошення   незалежності  України»  саме  Верховної  Ради   Української  РСР   від  24 серпня 1991 року  № 1427-12,   який   в    дійсності   НЕ БУВ   предметом    голосування   у    пленарному  засіданні   24 серпня  1991  року   о  18-00   Верховної  Ради   Української РСР 12-го скликання   та   який    офіційно   НЕ БУВ    предметом    голосування  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  1 грудня   1991 року,  так як    вперше   саме  незаконно    виник   у  Відомостях  Верховної  Ради  України   тільки   2 лютого  1992 року,     -   шляхом   його   підроблення   вже    після  4 грудня  1991 року,   -   вже   після   оприлюднення   самої    Постанови  ЦВК  №  60 від  4 грудня  1991 року  «По виборах  Президента України  та  Всеукраїнського голосування  1 грудня 1991 року»,  а також  скасовано   сам  «Господарський  процесуальний  кодекс  України»  від 6 листопада 1991 року № 1798- ХІІ,  який  в дійсності  на вказану дату  взагалі  є  відсутній  у Відомостях Верховної   Ради  України   не тільки   станом  6 листопада 1991 року,  а і   станом   на  1 серпня  1998 року,    станом    на   17  жовтня    2022  року,   та     ще   до цього  часу;

      Особливо  звертаємо увагу  апеляційної  інстанції,   що   у    «офіційному  тексті»    «Господарського процесуального кодексу  України»  від 6 листопада 1991 року № 1798- ХІІ,    відсутні    жодні  офіційні   посилання   на   сам   Закон  України  «Про  господарський  суд»,   -   який       виявляється,      офіційно    взагалі    НЕ СКЛАДАЄ   саму  ОСНОВУ   «Господарського процесуального кодексу  України»  від 6 листопада 1991 року № 1798- ХІІ,    саме    на    який   вже   більше   ніж     незаконно     у своїх   «рішеннях»  безпосередньо   посилається  «Північний апеляційний господарський суд»  у    самій  вищевказаній  справі    «Господарського  суду  Черкаської  області»,

         приховуючи,  що  конституційний  Президент  України,   у  відповідності  з    конституційними   положеннями     останнього речення  розділу  1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня 1996 року,   вже  вдруге   та   остаточно   конституційно   втратив   ще   28  червня  2001 року,  конституційні   повноваження   для   конституційного    створення    після   28 червня  2001 року,   саме   нових   місцевих  та    їх   апеляційних   суддів    загальної  юрисдикції    та    нових    обласних   спеціалізованих    та   їх   апеляційних    суддів,   у    зв’язку    з  конституційним   завершенням   та    конституційним   припиненням   28  червня  2001 року   у виконання   конституційних    положень   останнього речення  розділу  1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня 1996 року,    самого   конституційного  формування     конституційної   системи     місцевих,   спеціалізованих   та    їх   апеляційних  судів  вже  нового  Верховного  Суду України,

      - як  конституційно встановленого   конституційними положеннями  розділу  2 ст.125  нової  Конституції  України  від  28 червня  1996 року,    та   як    найвищої   державної   установи   конституційної  судової   влади   суверенної   УКРАЇНИ,  як  самостійно  української  держави,  у відповідності  з  резолютивною  частиною АКТу проголошення  незалежності  України   Верховної  Ради  України  від  24 серпня  1991 року .

      

        На  підставі  вищевикладеного, керуючись  ст.253, ст.254, ст.255, ст.256, ст.257, ст.258, ст.259, ст.262, ст.268, п.6  ст.275, ч.1  розділу 3 ст.277  ГПК України,   та  конституційними  положеннями ч.4 розділу 4 ст.126,  четвертим  реченням    розділу 2  ст.127  та  розділом 1  ст.129   нової Конституції України  від 28 червня  1996 року, а також, керуючись наступним:

1. Офіційним Рішенням № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 конституційної Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання за участі 362 конституційних Народних депутатів Української РСР про офіційне  створення Самостійної української держави України -  суверенної  УКРАЇНИ.

2.  Резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,   про створення   Самостійної  української держави України,  -  суверенної  УКРАЇНИ.

3. Бюлетнем  для  голосування  на  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991  року,  -   з  його   резолютивною частиною  про  створення  Самостійної  української держави України,  -    суверенної  УКРАЇНИ, офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі».

4 . Результатами Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з підтримання АКТу проголошення незалежності  України від 24 серпня 1991 року, в частині, створення   Самостійної української держави України, - суверенної УКРАЇНИ.

5.  Постановою ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року по виборах Президента
України та всеукраїнського референдуму, з підтвердження АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991 року, в частині, створення Самостійної
української держави України -  суверенної  УКРАЇНИ.

   6.Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя.

   7.Рішенням Конституційного суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

   8.Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі № 1-16/2002 «про об»єднання територіальних громад» .

9. Рішенням Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005
по справі № 1-5/2005 «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої,
статті 5 Конституції України»

10. Висновками Конституційного суду України у його Рішенні від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

11. Рішенням Конституційного Суду України від 3О вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІУ.

   12.Положеннями розділів 1 та 7 преамбули нової Конституції України від 28 червня 1996 року, які є основою всіх положень нової Конституції України від 28 червня 1996 року.

 13.Положеннями розділів 3 та 4 ст.124 нової Конституції України.

 14.   Положеннями розділу 2 ст.125 нової Конституції України.

 15.  Положеннями розділу першого та другого речення розділу 1 ст.128
нової Конституції України.

17.Положеннями ст.71 нової Конституції України.

  18.Положеннями ч.1 ст.76 нової Конституції України.

  19.Положеннями ч.2 ст.152 Розділу XII «Конституційний суд України» нової Конституції України.

 

  20.Положеннями  розділу 1 ст.156 нової Конституції України.

17.   Положеннями ст.157 нової  Конституції України.

   21.  Положеннями      ст.173   «Представники   держави.............. ,   територіальних    громад» ЦК України;

   22. Положеннями   останнього речення  розділу 1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня  1996 року;

 

ПРОШУ,

апеляційну  інстанцію

 

  1. Скасувати   Ухвалу  від   17   жовтня  2022 року   господарського  суду  Черкаської  області    «про  поновлення    провадження  по розгляду  заяви  фізичної  особи – підприємця  Середи Ніни Григорівни  від 1 серпня 2022 року про визнання  виконавчого  документу   таким що не відповідає  виконанню»   як  постановлену  незаконним  складом   суду,    та  з   посиланням   на   сурогатний  закон  який   не має  у Відомостях  Верховної  Ради  України   доказів  його  офіційного   прийняття   та  конституційного  його   введення  в  дію.    

 

  2. Направити   матеріали  вищевказаної   г/справи   до  суду   першої  інстанції   конституційної   судової   влади   безпосередньо   встановленої   резолютивною   частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України  Верховної Ради України  від 24 серпня  1991 року,  -   суверенної  УКРАЇНИ,    для   їх    судового   розгляду   вже   у  конституційному  складі  судової  колегії  суддів   Господарського  суду  Черкаської   області,   які   не мають     конституційних     порушень   конституційно   встановлених   конституційними   положеннями    ч.4 та ч.7  розділу 4  ст.126   та  останнього речення  розділу 1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня  1996 року  та  які  за  призначенням   на   посаду   судді   «Господарського суду  Черкаської області»    не порушували     конституційні   положення  першого речення   розділу 1 ст.128 нової Конституції  України  від  28 червня  1996 року.

 

         Апелянт                                                                    Середа Н. Г.

         Відповідач

          Фізична  особа  - підприємець

                                  

          Додаток  у копії:

 

     1.  Ухвала    від    14  листопада   2022 року  «Північного апеляційного  господарського  суду»  про залишення  апеляційної скарги   без  руху.   

      2.  Заява  № 8  від 6 грудня 2022 року  про  порушення   принципового   Верховенства   права   Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ,      підчас   виготовлення     Ухвали  Північного апеляційного  господарського суду   від    14 листопада 2022 року.  

 

 

6  грудня  2022 року        Північний апеляційний господарський суд

  № 8                                   04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.1

 

   Копія                                      Господарському   суду Черкаської  області

                                                        8005, м.Черкаси, бул. Шевченка,307

 

Апелянт                                   Фізична  особа  - підприємець  Середа Н. Г.

 

Позивач                                   Черкаська  обласна  організація 

                                                   Українського  товариства   охорони  природи

                                                   код. ЄДРПОУ 03920267

                                                   адреса  для  листування : 

                                                             03150, м.Київ, вул. Василя Тютюнника, 5-б

                                                             тел.. 044-289-73-82

 

Відповідач                              Фізична  особа  - підприємець  Середа Н. Г.

   

Третя  особа                           Українське  товариство – охорони природи

з самостійними                       код  ЄДРПОУ 00020221

вимогами  на  предмет           03150, м.Київ, вул. Василя Тютюнника, 5-В

спору                                        тел.. 044-289-73-82

 

                                                            Центральний  відділ  державної виконавчої служби

                                                   у  місті  Черкаси

                                                   код ЄДРПОУ  36157425

                                                  18000, м.Черкаси, проспект  Хіміків, 50

                                                  тел.(0472) 71-16-02

 

                                                Справа № 925/202/21 «Про усунення перешкод 

                                              у користуванні   не  рухомим  майном   та  вселення»

 

                                           

З А Я В А

про  порушення   принципового   Верховенства   права   Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ,      підчас   виготовлення     Ухвали  Північного апеляційного  господарського суду      від    14 листопада 2022 року     про усунення  недоліків  у тексті    апеляційної  скарги  від  27  жовтня  2022 року    на   Ухвалу    від  17  жовтня    2022  року   господарського  суду  Черкаської  області     «про  відмову  у визнанні  судових   наказів   такими , що  не підлягають  виконанню»,  шляхом   неконституційного   застосування   судом    сурогатного   процесуального   законодавства

   

     14  листопада  2022  року  Північний  апеляційний  господарський суд  у складі  колегії  суддів   Руденко М.А. , Пономаренко С.Ю. та  Барсук  М.А.  виніс  Ухвалу про усунення    недоліків  у тексті    апеляційної  скарги  від   27  жовтня  2022 року    на   Ухвалу    від  17  жовтня    2022  року   господарського  суду  Черкаської  області     «про  відмову  у визнанні  судових   наказів   такими , що  не підлягають  виконанню»,

      Апелянт  під   час   ознайомлення   з   вищевказаною  Ухвалою Північного  апеляційного   господарського  суду   у вищевказаній   справі    звернув   УВАГУ  що   апеляційний     суд       під час    її    виготовлення     незаконно   усунувся    від  конституційних  процесуальних  ОБОВ’ЯЗКІВ конституційного судочинства, конституційно встановлених    конституційними   положеннями   розділів 1 та 7  преамбули  нової  Конституції  України   від  28 червня   1996 року,   -  які   конституційно   встановлюють   застосування   тільки   суверенного   ВЕРХОВЕНСТВА  права  Українського народу  та конституційного  законодавства  тільки  самої  суверенної   УКРАЇНИ,  -   конституційно   встановленої   безпосередньо   резолютивною частиною АКТу  проголошення   незалежності   України  Верховної Ради  України    від   24 серпня   1991  року,     офіційний   текст    якого   надається    у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  у   самому   офіційному   тексті  самого  виборчого   Бюлетеня  офіційно  затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,  та   в     наступному    офіційно    підтвердженої   Постановою    ЦВК № 60  від 4 грудня  1991 року  «Про  вибори  Президента  України  та   Всеукраїнського  референдуму  1 грудня  1991 року»,  з підтримання   АКТу  проголошення  незалежності  України  саме  Верховної Ради України  від  24 серпня  1991 року,      яке    конституційно   полягає   в   наступному,   а  саме:

     1) У  разі   невідповідності    резолютивної частини   АКТа   проголошення   незалежності  України   Верховної  Ради  Української  РСР  від  24 серпня  1991 року  № 1427-12 ,  

       самому  офіційному  Рішенню  № 17  пленарного  засідання  Верховної Ради Української РСР 24 серпня 1991 року о   18-00   за      УЧАСТІ   362 конституційних депутатів  Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки, про СТВОРЕННЯ Самостійної української держави України,  - суверенної  УКРАЇНИ,  -  офіційно  підтриманого  відео  результати електронного голосування   343 конституційних депутатів Верховної Ради  Української РСР,  

       та  безпосередньо  яке,    24 серпня  1991 року,   після   18-00    офіційно    стало   ОСНОВОЮ    резолютивної  частини  АКТу  проголошення  незалежності  України  Верховної  Ради  України    від  24 серпня  1991 року,  та   офіційний   текст    якого   вже   датою  11  жовтня  1991 року  безпосередньо   став    невід»ємною  частиною     самого   офіційного   виборчого  Бюлетеня   для  голосування   на  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991 року,  безпосередньо  затвердженого    Постановою  Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня  для голосування   на Всеукраїнському референдумі»;

       місцевий   та   його   апеляційний  СУД,    вже    тільки   самої    конституційної  системи    місцевих    та  їх  апеляційних  суддів  нового Верховного Суду  України,   та   тільки   конституційно    створеної    у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,  підчас  здійснення  конституційного  судочинства,  

      застосовує    як    норми  прямої   дії  тільки  саме  офіційне  Рішення    № 17  пленарного  засідання  Верховної Ради Української РСР 24 серпня 1991 року о   18-00   за  УЧАСТІ   362 конституційних депутатів  Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки, про СТВОРЕННЯ Самостійної української держави  України,  - суверенної  УКРАЇНИ,    офіційно  підтриманого  офіційними   відео  результати електронного голосування   343 конституційних депутатів Верховної Ради  Української РСР 12-го конституційного скликання;

     2) У  разі   невідповідності    резолютивної частини   АКТа   проголошення   незалежності  України   Верховної  Ради  Української  РСР  від  24 серпня  1991 року  № 1427-12 ,  вже  самій  резолютивній   частині   АКТу  проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України    від  24 серпня  1991 року,   -  офіційний   текст    якого   надається   у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  безпосередньо  у  самому  офіційному   тексті  виборчого   Бюлетеня  офіційно    затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України   від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,    та    про який   конституційно   ведеться  мова   у   конституційних  положеннях  розділів 1 та 7 самої   преамбули нової Конституції України  від  28 червня  1996 року;

        місцевий   та   його   апеляційний  СУД,    вже  тільки   самої    конституційної  системи    місцевих  та  їх  апеляційних  суддів  нового Верховного Суду  України,   та  конституційно    створеної    тільки   у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,

     застосовує   як  ВОЛЮ  Українського народу суверенної УКРАЇНИ,   вже   тільки   саму  резолютивну  частину   АКТу  проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України  від  24 серпня  1991 року,   -  про створення  Самостійної української держави України,  -   суверенної  УКРАЇНИ,   та   тільки   як  офіційно  підтвердженої  Постановою ЦВК № 60 від 4 грудня  1991 року «Про вибори Президента України  та  Всеукраїнське голосування   1 грудня  1991 року»; 

 . 3) Якщо    закон  чи   інший   правовий    акт   «незалежної   УКРАЇНИ»   періоду  16 липня  1990 року  та   8  грудня  1991 року,  -  як  «незалежної  держави»  рашиського  нікчемного «Народу України»,    суперечить    резолютивній  частині  АКТу  проголошення  незалежності  України  саме  Верховної Ради України  від 24 серпня 1991 року,  офіційний   текст    якого   надається  у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  у   офіційному   тексті  самого   виборчого   Бюлетеня  офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,   

     місцевий   СУД  та   його апеляційний  СУД,    не застосовує    такий    закон   чи   інший    правовий    акт     «незалежної   УКРАЇНИ»,   а    застосовує    норми   прямої    дії     тільки     суверенної   частини    нової    Конституції України    від   28  червня 1991 року,   -   конституційну  ОСНОВУ    яких  безпосередньо   складають    самі    конституційні  положення   розділів  1  та 7  преамбули   нової   Конституції України  від   28 червня   1996 року,   -  якими конституційно  встановлено, -   що   « Верховна Рада України  від імені  Українського  народу Громадян України всіх національностей……………, керуючись АКТом проголошення  незалежності України від  24 серпня  1991 року,  схваленим   1 грудня 1996  року   всеукраїнським   голосуванням,  приймає  цю Конституцію – Основний Закон України»;

       -   Які   є   конституційною  ОСНОВОЮ  самої   нової  Конституції України  від 28 червня 1996 року.

      4) Якщо  закон  чи   інший   правовий    акт   «незалежної  УКРАЇНИ» як  «незалежної  держави»,    з  питання  внесення   ЗМІН   до  нової  Конституції  України   від  28 червня  1996 року  суперечить   резолютивній  частині   АКТу  проголошення  незалежності  України  саме   Верховної Ради України  від 24 серпня 1991 року,   офіційний   текст   якого  надається  у   Відомостях  Верховної  Ради  України,   -   у  самому  офіційному   тексті   виборчого   Бюлетеня  офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року, 

      місцевий   СУД    та   його   апеляційний  СУД,    не    застосовує    такий     закон   чи    інший    правовий    акт    « незалежної  УКРАЇНИ»,     а    застосовує      норми   прямої    дії     тільки     суверенної   частини     нової    Конституції України    від   28  червня 1991 року,  -   конституційну  ОСНОВУ   яких  безпосередньо   складають  конституційні   положення   розділів  1  та 7  преамбули   нової   Конституції України    від   28 червня   1996 року.

    5) Якщо  закон   чи   інший   правовий    акт  «незалежної   УКРАЇНИ»  як  «незалежної  держави»,     суперечить   конституційним  положенням  розділів  1  та 7  преамбули   нової   Конституції України   від   28 червня   1996 року,  конституційну  основу  яких  конституційно  складає   резолютивна  частина  АКТу  проголошення  незалежності  України  саме Верховної Ради України  від 24 серпня 1991 року,   офіційний   текст    якого   безпосередньо  надається  у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  у  самому  офіційному тексті  виборчого Бюлетеня офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року, 

      місцевий   СУД   та   його апеляційний   СУД,    не застосовує    такий    закон   чи   інший   правовий    акт    «незалежної    УКРАЇНИ»,    а    застосовує    норми   прямої     дії     тільки    суверенної    частини     нової    Конституції України    від   28  червня 1991 року,   -   конституційну  ОСНОВУ  яких  безпосередньо   складають    тільки   суверенні   конституційні  положення розділів  1  та 7  преамбули   нової   Конституції України  від  28 червня   1996 року,   якими   конституційно встановлено  конституційне  Громадянство  тільки  Українського народу  суверенної УКРАЇНИ, -  тільки  конституційних   громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави України;

     6) Якщо   Рішення   та   висновки    Конституційного Суду   України    суперечать  резолютивній частині  АКТу  проголошення  незалежності  України саме Верховної Ради   України  від   24 серпня 1991 року,   -   офіційний   текст    якого   надається  у   Відомостях  Верховної  Ради  України   у  самому    офіційному  тексті  виборчого   Бюлетеня  безпосередньо  затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України   від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі» 1 грудня  1991 року,    

     місцевий  СУД   та   його  апеляційний   СУД,   не застосовує   таке   Рішення  та   висновки    Конституційного  Суду  України;

    7) Якщо   Рішення    та   висновки    Конституційного Суду  України    суперечать  конституційним   положенням   розділів  1  та 7  преамбули  нової Конституції України  від  28 червня 1996 року,   -   конституційну  ОСНОВУ  яких  безпосередньо складає    резолютивна  частина  АКТу  проголошення  незалежності  України  саме Верховної Ради України  від 24 серпня 1991 року,   офіційний   текст    якого   надається   у   Відомостях  Верховної  Ради  України  у  самому  офіційному   тексті  виборчого   Бюлетеня  офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,

     місцевий  СУД   та   його  апеляційний  СУД,   не застосовує   таке   Рішення  та   висновки    Конституційного Суду  України;

    8) Якщо   Рішення    та   висновки    Конституційного  Суду  України   з   питань  конституційності  окремих   конституційних  положень   нової  Конституції  України   від  28 червня   1996 року,   суперечать  попередньому  Рішенню  та  висновкам  Конституційного Суду України,  з  тих   самих   або   подібних   аналогічних  питань,    

     місцевий    СУД   та   його  апеляційний  СУД,   не застосовує   таке   Рішення  та   висновки    Конституційного Суду  України;

    9) Якщо  закон  чи   інший   правовий    акт   «незалежної   УКРАЇНИ» як  «незалежної  держави»    суперечить   конституційним   положенням   ст.71  Розділу ІІІ «Вибори. Референдум»  нової  Конституції України  від  28 червня 1996 року,   до   всіх   органів    конституційної  державної   влади  конституційно   встановлених    конституційними   положеннями  ст.6  та  ст.7  нової Конституції України  від 28 червня  1996 року,  та    обмежує    ще    попереднє     конституційно    встановлене  до  24 серпня   1991 року,    та    після   28 червня  1996   року   конституційне   загальне,   пряме    та    рівне   виборче    право   Українського народу  суверенної  УКРАЇНИ,  то  у цьому випадку, 

      місцевий  СУД  та його   апеляційний  СУД, та тільки  вже  самої  конституційної  системи    місцевих  та  їх   апеляційних  суддів  вже  нового Верховного Суду  України,   конституційно  встановленого  розділом  2 ст. 125  нової  Конституції  України  від  28 червня  1996 року,  та   конституційно  створеної    тільки    у    конституційний  період    до   28 червня  2001 року,  конституційно  встановлений  конституційними  положеннями  останнього  речення   підрозділу 1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року,

        не застосовує    такий    «виборчий    «закон»     чи   інший     правовий  акт   «незалежної   УКРАЇНИ»,  як  «незалежної  держави»   та   у   відповідності   з  конституційними    положеннями   розділу  3  ст.22  нової  Конституції   України   від    28 червня  1996 року,   застосовує   конституційні   норми   тільки    прямої   дії   суверенної  УКРАЇНИ, -  вже  тільки   конституційно  встановлені  конституційними  положеннями   ст.71   Розділу ІІІ  «Вибори.Референдум»  нової Конституції України  від  28 червня 1996 року,    так   як     конституційна  принциповість    останніх    є   самою   конституційною  основою  конституційних  положень  підрозділу 1 ст.76,    ст.95  та   ч.11 Розділу  ХV «Перехідні положення»   нової Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  та  конституційною   основою   всіх    інших    її   конституційних  положень   у   виборах   до   всіх   інших    конституційних   органів  конституційної  державної    влади   та   місцевого  самоврядування   конституційно   встановленої  конституційними  положеннями  ст.6  та  ст.7  нової Конституції України   від 28 червня  1996 року,

       та  конституційно  підтверджених   на конституційність  самим   Рішенням  та  висновками  Конституційного Суду  України  від    30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

      Або   у   відповідності  з  конституційними   положеннями  розділу 3 ст.22  нової Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  місцевий  СУД   та   його    апеляційний  СУД,   самої   конституційної  системи    місцевих  та   їх  апеляційних  суддів  вже  нового Верховного Суду  України,  та  конституційно  створеної   у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,  конституційно    застосовує   конституційні   норми   прямої   дії    ще  попередніх  суверенних  та  ще  більших   таких   конституційних   виборчих  прав Українського  народу  суверенної УКРАЇНИ,   конституційно  встановлених,   конституційними   положеннями   ст.150  та  ст.152   ще  попередньої   Конституції   Української РСР  від  20 квітня  1978 року, -  згідно яких,    «Всі  суди Української РСР утворюються на засадах  тільки   виборності суддів і народних засідателів;  

      Та  що   «розгляд   цивільних  та  кримінальних  справ    у   всіх    судах    здійснюється    тільки    колегіально;    в судді   першої інстанції,   –   за  участю  тільки  народних засідателів; Народні засідателі при здійснені правосуддя  користуються  всіма   правами  судді»,  та   які  конституційно   ще  не припинялися    до цього часу;

      Де   конституційним  підтвердження конституційного існування   саме  таких  та  тільки  таких  конституційних  обставин   ще  до  цього  часу,   для  цього   ДИВИСЬ    конституційні  висновки  Конституційного  СУДУ  України  у розділі  3  мотивувальної    частини   його   Рішення   від   3 жовтня  1997 року  № 4-зп  у справі N 18/183-97 та  самі  конституційні положення Розділу  ХІV «Прикінцеві положення»  нової  Конституції України від  28 червня 1996 року,   

      та   самі   її   вищевказані   тотожні   конституційні  норми   прямої   дії   які    конституційно   не   суперечать  . та   повністю  конституційно  відповідають   конституційним    нормам    прямої    дії     самих    конституційних  положень  ст.71 Розділу ІІІ  «Вибори. Референдум»  нової Конституції України  від  28 червня 1996 року, 

        саме  у  конституційних  виборах  до   всіх   конституційних   органів    конституційної   державної   влади   та   місцевого  самоврядування    конституційно   встановленої     конституційними   положеннями   ст.6  та  ст.7  нової Конституції України  від 28 червня  1996 року,  та    якими   дослівно  та  безпосередньо  встановлено,   - що   « Державна  влада в  Україні   здійснюється на засадах   її поділу  на законодавчу  ,  виконавчу   та   судову»: 

        Та  сама   їх   конституційна   обов»язковість   конституційних  положень  ст.71 Розділу ІІІ  «Вибори. Референдум»  нової  Конституції України  від  28 червня 1996 року,   сьогодні    незаперечно    та     ще    раз      конституційно    підтверджується   конституційними  положеннями  ч.1 Розділу ХV  «Перехідні положення»  нової Конституції України  від 28 червня 1996 року,  та   наступними    Рішенням  та висновками   Конституційного суду України,    а саме ;

        а) Рішенням  Конституційного Суду України № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», 

     б) Рішенням  Конституційного Суду України  від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об»єднання  територіальних  громад» та

       в) Рішенням  Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України».

     10) У разі   неконституційного   прийняття  та   незаконного   поширення   Верховною  Радою  України  пропорційного – неконституційного  скликання,   -  не конституційно складеної   тільки  з  самих  неконституційних  «Громадян  України  всіх національностей  віртуального рашиського  «Народу України»,  з нікчемними  «посвідченнями  особи»  з  найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт»  віртуальних РВ «УМВС України»  зразка  1993 року,  -   ще  кравчуковської  рашиської  нової  Конституції України  від 1 липня 1992 року,   саме   ВЛАСНИХ  нікчемних   та   більше ніж неконституційних   « законів»   та   інших  «правових  актів»  «незалежної  УКРАЇНИ», - як «незалежної держави», саме  шляхом  грубого  порушення у межах  всієї УКРАЇНИ як національних  територій  Українського народу  суверенної УКРАЇНИ,  самих   конституційних принципів   національної державності    Українського  народу тільки суверенної  УКРАЇНИ, як унітарної суверенної держави,   конституційно   встановленої   першим реченням  конституційних  положень  розділу 2  ст.2 нової  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,

        шляхом  навмисного  та   свідомого  невиконання  самих  конституційних положень   розділів   1 та 7 самої преамбули нової Конституції України  від  28 червня  1996 року,   та  самих  конституційних  положень   ст.4  та  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори. Референдум»  нової  Конституції України  від  28 червня 1996 року, та 

       самим  невиконанням   Рішення Конституційного суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»; та,

       Рішення  та  висновків  Конституційного Суду  України  від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,

      з  метою  неконституційного  та   незаконного  нав»язування  Українському  народу   суверенної  УКРАЇНИ,  не конституційно  прийнятого   саме  сурогатного  законодавства    «незалежної  УКРАЇНИ»,  як  «незалежної  держави»,    -   вже   як   самої   нікчемної  «ВОЛІ»  віртуального  рашиського   «Народу України»  у  самій   Верховній  Раді  України,

      та  незаконно   керуючись   власним   нікчемним  «АКТом    проголошення   незалежності  України»   Верховної  Ради  Української  РСР  від  24 серпня  1991 року  № 1427-12,    який     не приймався  та  не голосувався   датою 24 серпня  1991 року  після  18-00   Верховною  Радою  Української РСР 12-го конституційного  скликання,  та    ніколи   офіційно  не підтверджувався   жодною   офіційною  Постановою   ЦВК  № 60 від 4 грудня  1991 року «По виборах Президента України та Всеукраїнського голосування  1 грудня 1991 року», 

      та   який  своїм  «змістом»   до навпаки   суперечить  офіційному  Рішенню  № 17  пленарного  засідання  Верховної Ради Української РСР 24 серпня 1991 року о   18-00   за   УЧАСТІ   362 конституційних депутатів  Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки, про СТВОРЕННЯ Самостійної української держави України,  - суверенної  УКРАЇНИ,  та  офіційно  підтриманого  відео  результати електронного голосування 343 конституційних депутатів Верховної Ради  Української РСР,   та,  

       самій   резолютивній частині  АКТу  проголошення  незалежності  України   вже  самої  Верховної Ради  України  від   24 серпня 1991 року,   -   офіційний   текст    якого   надається   у   Відомостях   Верховної  Ради  України  безпосередньо  у    офіційному тексті виборчого Бюлетеня безпосередньо затвердженого    Постановою   Верховної Ради  України   від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі» 1 грудня  1991 року;

         місцевий   та   його   апеляційний  СУД,   вже  тільки самої   конституційної  суверенної  системи   місцевих  та  їх  апеляційних  суддів    нового   Верховного Суду  України,   та    конституційно    створеної   тільки    у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,  та  тільки  конституційно  встановленої  підрозділом  1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року,

       конституційно  застосовує  норми  правового  акта вже  тільки   вищої   юридичної     сили     суверенної   УКРАЇНИ,   та    офіційно   підтвердженого  самою    Постановою  ЦВК  № 60 від 4 грудня  1991 року «По виборах Президента України та Всеукраїнського голосування  1 грудня 1991 року»  -    самою  офіційною  ВОЛЕЮ Українського народу  суверенної УКРАЇНИ, та  тільки  як  самостійної  української  держави,  на   його  Всеукраїнському референдумі  1 грудня 1991 року; 

        Або   керуючись   конституційними   положеннями   розділу  3 ст.22  нової   Конституції  України   від 28 червня  1996 року,   конституційно   застосовує   конституційні   норми   правового    акта   вищої   юридичної   сили   конституційних виборчих   прав   Українського народу, конституційно  встановлених  безпосередньо  ще  попередньою   Конституцією  Української  РСР  від  20 квітня  1978 року;

       Та  після    ухвалення   рішення   у   справі,   керуючись   викритим  фактом   не виконання   Рішення  та   висновків  нового   Конституційного  Суду України,    конституційно  встановленого  розділом  3  ст.124  та  розділом  2 ст.125  нової Конституції України  від  28 червня  1996 року,  безпосередньо не конституційним  законодавчим  органом  не  конституційної  законодавчої  влади  віртуальної «незалежної  УКРАЇНИ» як  «незалежної держави»,   -   який   було    незаконно створено  в  супереч   конституційним  положенням  останнього речення  ст.4 Розділу І  «Загальні засади»,  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори. Референдум» та підрозділу 1 ст.76 Розділу ІV «Верховна Рада України,»  нової Конституції України  від 28 червня  1996 року,  та   в супереч   Рішенню   та   висновкам   Конституційного  Суду України,   та    який   незаконно  діяв     після  24 вересня  1996 року,  після  11  липня  1997 року,   після  30 вересня  2010 року   та   ще  до  цього  часу   у  Верховній  Раді  України,   не  у  конституційних   та   не  у національних інтересах   Українського  народу  суверенної УКРАЇНИ, 

       звертається до нового Верховного Суду України, конституційно встановленого   конституційними   положеннями   розділу 3   ст.124   та   розділу 2 ст.125  та  підрозділу 1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року, 

      з   питання   внесення   на   адресу   Конституційного Суду України,  відповідного  процесуального конституційного  подання  щодо   конституційності   закону  чи  іншого   правового  акта   ще   попередньої    та    діючої    законодавчої  влади суверенної УКРАЇНИ, -  не  конституційно  прийнятого   вже   неконституційним  складом  Верховної Ради України, - який не конституційно   виник    саме   неконституційними  та  корупційними  діями  не конституційно  обраних  та  не конституційно  створених  органів  ЦВК,    шляхом  свідомого   невиконання    ВОЛІ  Українського народу  суверенної УКРАЇНИ  1 грудня  1991 року,   та   після   28 червня  1996  року,   шляхом  невиконання   не тільки   конституційних  положень  розділів   1 та 7 самої преамбули нової Конституції України  від  28 червня  1996 року  та   конституційних  положень   ст.4  та  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори. Референдум»  нової  Конституції України  від  28 червня 1996 року,  а   і  шляхом  невиконання    Рішення  та висновків  Конституційного Суду України, конституційно  встановленого   розділом  3  ст.124  та  розділом  2 ст.125  нової Конституції України  від  28 червня  1996 року;

     11) У  разі   невідповідності    АКТа   проголошення   незалежності  України   Верховної  Ради  Української  РСР  від  24 серпня  1991 року  № 1427-12   вже  самій  резолютивній   частині   АКТу  проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України  від  24 серпня  1991 року,   -  офіційний   текст    якого   надається   у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  у  офіційному   тексті  виборчого   Бюлетеня  офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України   від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування  на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,   про який   конституційно   ведеться  мова   у   конституційних  положеннях  розділів 1 та 7 самої   преамбули нової Конституції України  від  28 червня  1996 року,

       місцевий   та   його   апеляційний  СУД,    вже  тільки   самої    конституційної  системи    місцевих  та  їх  апеляційних  суддів  нового Верховного Суду  України,   та   конституційно    створеної   тільки    у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,

       застосовує    норми   прямої   дії   вже    найвищого    правового    акта   суверенної     УКРАЇНИ,   -   саму   резолютивну   частині   АКТа    проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України  від  24 серпня  1991 року,   офіційно  підтвердженої   Постановою ЦВК  № 60 від 4 грудня  1991 року «По виборах Президента України та Всеукраїнського голосування  1 грудня 1991 року»,   та   який  є  найвищою   конституційною  ОСНОВОЮ  самої  суверенної УКРАЇНИ, як самостійної української держави, вже  з повним національним  суверенітетом,  та  офіційною  ОСНОВОЮ  1 грудня  1991 року  офіційної ВОЛІ  Українського народу  суверенної УКРАЇНИ, як офіційного  правонаступника 1 грудня 1991 року  Українського народу Української РСР  та  Українського народу  Російської СФРР,   та  цим,  правонаступності  суверенної УКРАЇНИ,  1 грудня 1991 року   вже  суверенній   Української РСР  зі  столицею  місто  Київ;

      У підтвердження  вищенаведених  конституційних  обставин  верховенства  права   тільки   Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ,   для  цього  ДИВИСЬ  у Відомостях  Верховної  Ради  наступне:

      а) щорічне   офіційне оголошення   на сайті Державної архівної служби України / - ЦДАВО України/ від 22 серпня 2019 року, про наступне , - що «в період 22 серпня 2019 року та 23 серпня 2019 року у приміщенні комплексу споруд центральних державних архівних установ України буде експонуватися оригінал АКТа проголошення незалежності України, - яким 24 серпня 1991 року було створено Самостійну українську державу»; - а  не саму  УКРАЇНУ, та

    є)  офіційний відеозапис пленарного засідання Верховної Ради Української РСР 24 серпня 1991 року     о   18-00     за      УЧАСТІ   362 конституційних    депутатів  Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки, та  самі результати голосування 343 конституційних депутатів Верховної Ради  Української РСР з підтримання  офіційного Рішення №17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 Верховної Ради Української РСР про СТВОРЕННЯ Самостійної української держави   України,  - суверенної  УКРАЇНИ,   

     - безпосередньо  ЯКЕ   стало    офіційною ОСНОВОЮ    самої   резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності  України  Верховної  Ради  України    від  24 серпня  1991 року,  та   офіційний   текст    якого   є   невід»ємною частиною  виборчого  Бюлетеня для  голосування  на  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991 року,  який  було   офіційно  затверджено    Постановою  Верховної Ради  України  від 11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі» 1 грудня 1991 року;

      12) У  разі   невідповідності    положень   ст.1  нової  Конституції  України   від 28 червня  1996 року,    в   частині,  що  « УКРАЇНА»  є  суверенною    та   одночасно  «незалежною» та  «демократичною , соціальною,  та  правовою   державою»,

         самій   резолютивній   частині   АКТу  проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України   від  24 серпня  1991 року,   -  офіційний   текст    якого   надається   у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  безпосередньо  у  самому  офіційному   тексті  виборчого   Бюлетеня  офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України   від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі»  1 грудня  1991 року,    про який    вже   конституційно   ведеться  мова   у   конституційних  положеннях  розділів  1 та 7 самої   преамбули нової Конституції України  від  28 червня  1996 року,

      місцевий   та   його   апеляційний  СУД,   та   тільки   вже   самої    конституційної  системи    місцевих  та  їх  апеляційних  суддів  нового Верховного Суду  України,   та   тільки    конституційно    створеної    у    конституційний  період   до   28 червня  2001 року,

       застосовує    норми     прямої   дії     вже    тільки   найвищого    правового    акта   суверенної   УКРАЇНИ,   -  вже   тільки   саму   резолютивну   частину   АКТа    проголошення  незалежності України   Верховної Ради  України  від  24 серпня  1991 року,   -  як   ВОЛЮ   Українського народу   суверенної   УКРАЇНИ, як  самостійної української  держави,  офіційно   підтвердженої   Постановою ЦВК  № 60 від 4 грудня  1991 року «По виборах Президента України та Всеукраїнського голосування  1 грудня 1991 року»,

      сам   термін   «УКРАЇНА»   як  суверенна    та   одночасно  «незалежна» та  «демократична , соціальна,   правова  держава»,      в цій    частині    положень  ст.1  нової  Конституції України від  28 червня  1996 року,  вже   більше   ніж   не  конституційно  повністю   суперечить самій  ВОЛІ  Українського  народу суверенної  УКРАЇНИ   на  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня  1991 року  з  підтримання  резолютивної  частини  АКТу  проголошення  незалежності  України Верховної  Ради  України   від  24 серпня  1991 року,   про створення  Самостійної  української держави України,  -   суверенної  УКРАЇНИ,   як  самостійної  української  держави,  та  повністю   суперечить   самим   конституційним  положенням  розділів  1 та  7  преамбули  нової  Конституції  України  від  28 червня  1991 року;

      Так   як  саме  словосполучення   "УКРАЇНА»  як  «суверенна та одночасно незалежна   …….держава»,     з  точки   зору     міжнародного   права    є       більше     ніж     недопустимим,   так    як    «суверенна   та   одночасно    незалежна …….  держава» ,   у  положеннях   ст.1  нової    Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  є   різними  до   навпаки    самостійними   класифікаційними   термінами ,   -  які   за  своїм    правовим   значенням,    є   повними     антиподами     один  одного,     та   якими     міжнародні     правники      тільки   як     класифікаційними   термінами   суверенна   або   незалежна    держава,       офіційно    визначають     до   НАВПАКИ    саме    різні   типи   саме    різних    держав,  -    з   різним   до   навпаки   державними   устроями,   -    де     суверена  держава  є   виключно  тільки   національною  державою   з  повним   національним   управлінням,  та   у   нашому  випадку   з    суверенною   УКРАЇНОЮ,  як самостійної  української держави,   остання   є    унітарною  суверенною   державою   самого  Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ,   та   тільки   з   унітарним   національним   управлінням    самого Українського  народу   суверенної  УКРАЇНИ;

       У підтвердження   вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  самі   конституційні  положення   розділу  1 ст.10,  розділу 1 ст.13  та  розділу 1 ст.17  нової  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,    якими   конституційно   підтверджується    у  межах   УКРАЇНИ  національна   державність  та   національне    багатство   тільки  Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ,  як самостійної  української  держави,  -    з повним    національним   суверенітетом,  у відповідності  з  самою резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України   Верховної  Ради України  від  24 серпня  1991 року.      

       - На   відміну   незалежній  УКРАЇНІ  або  УКРАЇНИ,   як  незалежної  держави    вже   НАВПАКИ,  -   це   держава   вже   іншого  до  навпаки    протилежного   типу,    -    територія   якої   була    первинно    колонією,    та   з   самого   початку    мала   зовнішнє   управління    але    в   результаті    антиколоніальної   війни    або    політичної    антиколоніальної    боротьби    втратила   зовнішнє   управління,   та    стала    незалежною  державою   від   зовнішнього  управління.  

       А  так   як   Українська  РСР,    згідно   Конституції  Української  РСР   була  навпаки    суверенною   державою   тільки  Українського  народу   з   обмеженим   державним   суверенітетом   у  складі   держави   союзу   -  СРСР,  та  відповідно  до  Конституції  Української   РСР,  та  Конституції   СРСР,   мала    конституційне   право   повного  державного  суверенітету  та  повного  національного управління,     тому  за жодних  обставин   остання   НЕ МОГЛА  з  суверенної   Української  РСР   стати   не тільки   незалежною  державою   а   і  самою  незалежною  УКРАЇНОЮ, як  незалежною  державою,  шляхом   тільки   самої  зміни   її   назви   у  самій  Конституції  Української    РСР,

       так як  останнє  є  взагалі   неможливим   та   не може  відбутись   за бажанням  БУТЬ-КОГО,  щоб  з  самої   Конституції Української РСР  від   20 квітня 1978 року,  тільки з самим  Українським  народом,  вже  навпаки  за  один  день  зробити  нову  «Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями,  та  вже   навпаки  тільки  з самим  рашиським   «Народом України».  -   тим більше  вже   без  Українського народу;

      Це притому,  що   вищенаведені  обставини,    у   свою    чергу,    вже    повністю    юридично    виключають     одночасне   та   спільне  -   вже  тільки  як   незаконне застосування    самих   вищевказаних класифікаційних   термінів    СУВЕРЕННА   та  НЕЗАЛЕЖНА    держава   поряд     один   з      одним      у    самій      НАЗВІ    однієї   держави,  -   де,  у нашому  випадку,  «УКРАЇНА» є   «суверенна та  одночасно    незалежна  …. держава»,   -    саме   так   як   це   було   свідомо   та  більше  ніж   незаконно   зазначено    у    нікчемних    положеннях   ст.1  нової  Конституції  України  від  28 червня  1996 року; 

      Так як  останнє   вже   є   повністю   недопустимим   у   межах   національних   територій  тільки    самого  Українського народу суверенної  УКРАЇНИ,  з  повним  національним державним суверенітетом   та  з   повним   національним   управлінням; 

     -  Де  останнє  передбачає  застосування   у  межах   її    державної  території   вже    тільки    самого   унітарного   суверенного   конституційного  Законодавства  суверенної  УКРАЇНИ,  та  конституційно  встановлених   тільки   самою  резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності України  Верховної  Ради  України   від  24 серпня  1991 року,   та  тільки   саме    такого   АКТу проголошення  незалежності України  Верховної  Ради  України   від  24 серпня  1991 року,   який    безпосередньо   є   невід»ємною  частиною   самого   офіційного   тексту    виборчого  Бюлетеня  для   голосування  на  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991  року,  та   офіційно   затвердженого     Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі»;

       Тобто,   у   офіційному   тексті   якого,    жодний    правник   Українського народу  суверенної  УКРАЇНИ, як самостійної  української держави,  НЕ ЗНАЙДЕ     жодного  місця    для    самої    незалежної   «УКРАЇНИ»,   як  «незалежної  держави»,  яка   згідно  Постанови  Верховної  Ради  України   від 26 серпня  1991 року  безпосередньо  складається  тільки самого   самопроголошеного  її   рашиського   «Народу  України»,  та  тільки  з   його  неконституційної «Верховної Ради України»   пропорційного -  неконституційного скликання, безпосередньо  тільки   з  самих   неконституційних  сурогатних  «Громадян  України  всіх  національностей   рашиського «Народу України» з нікчемними  «посвідченнями  особи»  з найменуванням  «УКРАЇНА» - «Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС  України»,  зразка  1993 року,   яке   тричі   офіційно  та  конституційно   припинялося   1 грудня  1991 року,  28 червня  1996 року,  та   30 вересня  2010 року,  а саме,   вперше  Всеукраїнським  референдумом  Українського народу  суверенної  УКРАЇНИ  1 грудня 1991 року,  з підтримання  АКТу проголошення  незалежності України  Верховної Ради  України  від 24 серпня  1991 року,  вдруге,  прийняттям   Верховної Ради  України  нової  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  та втретє, Рішенням   та  висновками  Конституційного Суду  України  від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

     Крім  того    у    підтвердженням   самих     загарбницьких    планів     рашиського  «Народу України»   та  дійсних   причин   та  обставин   незаконного    вторгнення   Російської  Федерації  24  лютого  2022 року   в суверенну  УКРАЇНУ,    як  самостійну  українську  державу,   для  цього  ДИВИСЬ  у  Відомостях  Верховної  Ради,    наступне :

      1)  вступну частину    Декларації  про державний  суверенітет України  від 16 липня  1990 року № 55,  яка    надається    дослівно: 

      - «  Верховна Рада Української РСР,   виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,   виходячи з  потреб  всебічного  забезпечення  прав  і  свобод  людини,    шануючи національні права всіх  народів,    дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний  і
духовний розвиток    народу України,    визнаючи необхідність побудови правової держави,   маючи на меті   утвердити суверенітет і  самоврядування  народу
України»;

   /  -  в становити    виключно    суверенітет і  самоврядування    тільки   самого   рашиського  «Народу України»,    та   тільки    з    самих ОСІБ    колоборантів   з   сурогатними   посвідченнями  особи  з найменуванням   «УКРАЇНА»- «Паспорт»  віртуальних РВ «УМВС України»   зразка   1993 року,   саме   сурогатних  та   рашиських  неконституційних  «громадян  України  всіх національностей  рашиського  «Народу України»,   -     саме   якими      у   нашому   випадку     у  судовому  розгляді   вищевказаної  справи   нікчемного  «Господарського  суду Черкаської  області»   та   «Шостого  апеляційного  господарського  суду»      є    всі   до  одного   «службові   особи    ДСАУ»     на    нікчемних    посадах    їх    «СУДІВ»,   та  незаконно    призначених     на   останні    в  супереч   конституційним   положенням   підрозділу   1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року,   так як     останні    не  конституційно   виникли     в   ЄДПОУ    після   2004  року,    у   відсутність   жодних    офіційних    доказів  їх  офіційного  та  конституційного  створення,   -   тільки   як     неконституційні   та  антидержавні    спілки    самих    службових  осіб  ДСАУ  з найменуванням   місцевих  та  їх   апеляційних  суддів   вже    самої   судової   «незалежної  УКРАЇНИ»  як  «незалежної  держави»   -  вже   поза   межами   самої     конституційної  системи    місцевих  та  їх апеляційних  суддів  нового  Верховного Суду України  конституційно встановленого  конституційними  положеннями  розділу 2 ст.125  та   підрозділом  1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року;

    Та  саме  які  вже   сьогодні   безпосередньо    не  конституційно  складають   неконституційний   Верховний  СУД,   -   без  УКРАЇНИ,   грубим порушенням   конституційних  положень   ст.95,   розділу 2  ст.125   нової   Конституції  України   від  28 червня  1996 року,  та   вже    тільки    як    гілку   віртуальної   «судової  влади»   незалежної  рашиської  «УКРАЇНИ»,  як  «незалежної держави»,   згідно   їх   власного    «АКТу проголошення  незалежності  України   Верховної  Ради  Української РСР  від  24 серпня  1991 року   №  1427-12»,  в   надії    на   широкомасштабну     окупацію   Російською  Федерацією   всієї   суверенної  УКРАЇНИ,  як  самостійної  української держави,  та  останнім   повного    припинення   всіх    національних   територій   Українського  народу  суверенної   УКРАЇНИ  та   самих  національних   територій  Українського  народу  Російської СФРР   незаконно   розділених    31 січня   1924 року  самою   Конституцією   СРСР,    та   останнім   припинення   самої    національної   державності.  Українського  народу  суверенної  УКРАЇНИ   вже    у   межах    всіх   його   національних   територій.    

     2) Закон  Української РСР «Про Президента Української  РСР»  від  5 липня 1991 року  № 1295-12,  в наступних  положеннях,  - «Президент  Української  РСР  ………..складає присягу  на вірність  народу України» (????????!!!!!);

     3 ) Постанову   Президії  Верховної   Ради України  від    26 серпня 1991 року  № 1442-12 «Про звернення Президії Верховної Ради України до громадян України, всіх національностей народу України», якою  встановлено, 

         -  « Відтепер наша республіка – незалежна демократична  держава. На  її території  проживає  більш як  110 національностей, серед  яких :  росіяни, євреї, білоруси, молдавани, поляки угорці, кримські татари, румуни, греки , гагаузи, та  інші.  Разом з українцями ВОНИ становлять п»ятидесяти двох  мільйонний  народ України.»

     4)   офіційне   звернення  Кравчука Л.М.  як  кандидата в  Президенти України  до  його  російських   співвітчизників,  в  розділі   4  його  офіційного  тексту, 

      -  « Шановні російські  брати  і сестри  проживаючі  на  Україні. ……….. Україна  твердо стала на шлях  незалежності. На її землі поряд  з українцями та  іншими  народами,   повноправними  господарями  являються   дванадцять   мільйонів   росіян.»   (????????!!!!!)

     5)   положення  ст. 4 «Власність на  надра»  Кодексу України  «Про Надра» від 27 квітня 1994 року   ВР№ 133/94  станом     на   1 серпня 1998 року,   -  основу  якої  безпосередньо  складає  сама   рашиська  - кравчуковська  Конституція  України  від 1 липня  1992 року,    та   якими   встановлено наступне, - що  «Надра є виключною власністю народу України  і надаються тільки  у користування. Угоди або дії , які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України  на надра є недійсними. Народ України  здійснює право власності на надра через Верховну Раду України , Верховну Раду Республіки Крим  і місцеві Ради  народних депутатів;  (?????!!!)

   6) положення  ст.17 «Присяга державних службовців»  Закону України  «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  які  надаються  дослівно,

       -   що  «  Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу,   приймають  Присягу такого змісту:

     "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові   УКРАЇНИ,   суворо дотримувати Конституції та законів України,  сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси  громадян,  з  гідністю  нести  високе  звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

     Державний  службовець    підписує    текст    Присяги,    який   зберігається за місцем  роботи.  Про  прийняття  Присяги  робиться запис у трудовій книжці.»

     

       На  підставі  вищевикладеного,   керуючись   конституційними  положеннями ч.4 та  ч.7  розділу 4 ст.126,  четвертим  реченням    розділу 2  та  другим   реченням   розділу 4   ст.127  та  розділом 1  ст.129   підрозділом  1  ч.12   Розділу ХV «Перехідні положення»  нової  Конституції України  від  28 червня  1996 року нової Конституції України  від 28 червня  1996 року, а також, керуючись наступним:

1. Офіційним Рішенням № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 конституційної Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання за участі 362 конституційних Народних депутатів Української РСР про офіційне  створення Самостійної української держави України -  суверенної  УКРАЇНИ.

2.  Резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,   про створення   Самостійної  української держави України,  -  суверенної  УКРАЇНИ.

3. Бюлетнем  для  голосування  на  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991  року,  -   з  його   резолютивною частиною  про  створення  Самостійної  української держави України,  -    суверенної  УКРАЇНИ, офіційно   затвердженого   Постановою   Верховної Ради  України  від  11 жовтня  1991 року № 1661-ХІІ «Про форму бюлетеня для голосування на Всеукраїнському  референдумі».

4 . Результатами Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з підтримання АКТу проголошення незалежності  України від 24 серпня 1991 року, в частині, створення   Самостійної української держави України, - суверенної УКРАЇНИ.

5.  Постановою ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року по виборах Президента
України та всеукраїнського референдуму, з підтвердження АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991 року, в частині, створення Самостійної
української держави України -  суверенної  УКРАЇНИ.

   6.Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя.

   7.Рішенням Конституційного суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

   8.Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі № 1-16/2002 «про об»єднання територіальних громад» .

9. Рішенням Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005
по справі № 1-5/2005 «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої,
статті 5 Конституції України»

10. Висновками Конституційного суду України у його Рішенні від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 у справі № 1-2/2008 « за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

11. Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІУ.

   12.Положеннями розділів 1 та 7 преамбули нової Конституції України від 28 червня 1996 року, які є основою всіх положень нової Конституції України від 28 червня 1996 року.

 13.Положеннями розділів 3 та 4 ст.124 нової Конституції України.

 14.   Положеннями розділу 2 ст.125 нової Конституції України.

 15.  Положеннями розділу першого та другого речення розділу 1 ст.128
нової Конституції України.

17.Положеннями ст.71 нової Конституції України.

  18.Положеннями ч.1 ст.76 нової Конституції України.

  19.Положеннями ч.2 ст.152 Розділу XII «Конституційний суд України» нової Конституції України.

 

  20.Положеннями  розділу 1 ст.156 нової Конституції України.

18.   Положеннями ст.157 нової  Конституції України.

   21.  Положеннями      ст.173   «Представники   держави.............. ,   територіальних    громад» ЦК України;

   22. Положеннями   останнього речення  розділу 1 ч.12 Розділу ХV «Перехідні положення» нової Конституції України  від  28 червня  1996 року;

  

                                         прошу   апеляційну  інстанцію

                            в заперечення   вищевказаного  верховенства  права

                                               Українського  народу

                     суверенної  УКРАЇНИ,  як  самостійної  української держави

 

    1.  Приєднати   до матеріалів   судового  розгляду  справи  Постанову  ЦВК  від  4 грудня  1991 року   з підтвердження  переможцем   у виборах   на   посаду  Президента  України   1  грудня   1991 року   Кравчука  Л.М.  та   назвати   стор.  або  аркуш   та том  Відомостей  Верховної  Ради  України   з   Постановою  Верховної  Ради  України   про затвердження   Верховною Радою  України   офіційної   оформи    виборчого  Бюлетеня   для   голосування    у виборах   на  посаду   Президента  України  1 грудня  1991 року.    

 

  2. Приєднати   до матеріалів   судового  розгляду  справи  Відомість  ЦВК  від  4 грудня  1991 року   з результатами  голосування    у виборах   на   посаду  Президента  України   1 грудня   1991 року,    та   назвати   стор.  або  аркуш   та   том  Відомостей  Верховної  Ради  України  або  редакційний  випуск   газети   «Урядовий   Кур»єр»    з   Відомістю  ЦВК  від  4 грудня  1991 року   з  результатами  голосування    у виборах   на   посаду  Президента  України   1 грудня   1991 року.

 

  3.  Приєднати  до матеріалів  судового  розгляду справи  Постанову  Верховної  Ради  України   про затвердження  офіційної   форми   Бюлетеня   для  голосування   на Всеукраїнському  референдумі   1 грудня  1991 року   за  АКТ  проголошення  незалежності  України   Верховної  Ради  Української  РСР  від 24 серпня  1991 року № 1427 -12,   та   останнім  підтвердити   державну  правосуб’єктність  самої   установи   «Північного  апеляційного  господарського    суду»    до   судової   влади   «незалежної  УКРАЇНИ», як  «незалежної  та  демократичної  держави»  за  ВОЛЕЮ   «Народу України».

 

   4. Приєднати  до матеріалів  судового  розгляду справи  з Відомостей   Верховної  Ради  України    Постанову  Верховної  Ради  України  2 –го скликання     про створення   «УКРАЇНИ,   як  «суверенної  та  незалежної,  демократичної  соціальної, правової  держави»,  та   останнім  підтвердити   державну  правосуб’єктність  самої   установи   «Північного  апеляційного  господарського    суду»   до   судової   влади   «УКРАЇНИ», як  «суверенної  та  незалежної,  демократичної  соціальної, правової  держави» за  ВОЛЕЮ  самих   Народних  депутатів  України   2-го  скликання. 

 

    

       Апелянт                                                                 Середа Н. Г.                    

       Відповідач