До: АРЦИЗЬКИЙ ЛІЦЕЙ №4 З ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА
ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
в особі:
ГАЛУЩАК Людмила Гаврилівна
Україна, 68402, Одеська обл., Болградський р-н,
м. Арциз, вул. Полковника Калмикова, буд. 44
тел.: (+380 4845) 3-34-89
ЄДРПОУ: 26418568
e-mail: anvk4_licey@ukr.net
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
УКРАЇНИ
Україна, 01135, м. Київ, пр.
Берестейський, 10
тел.: (+38 044) 481-47-57,
481-47-65
ЄДРПОУ: 38621185
е-mail: ez@mon.gov.ua
Заявники: Наталія
Василівна Шевченко
Тарас
Богданович Шевченко
Україна, 68402, Одеська обл.,
Болградський р-н, м. Арциз, вул. Квітуча, буд. 245, кв. 78
Інші засоби зв’язку відсутні
До відома: ОФІС
ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
м. Київ, вул.
Різницька, 13/15; 01011
тел.: (+38044)
200-75-70
ЄДРПОУ: 00034051
e-mail: office@gp.gov.ua
COUNCIL OF EUROPE
Avenue de l'Europe F-67075
Strasbourg Cedex, France
e-mail: infopoint@coe.int
COMMITTEE ON THE RIGHTS OF THE CHILD
Office of the High
Commissioner for Human Rights
United Nations Office at
Geneva
8-14 Avenue de la Paix, 1211
Geneve 10, Switzerland
e-mail: ohchr-petitions@un.org
ПРОТЕСТ
Освіта визнається однією з
пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. Право
на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних
навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного
суспільства.
Відповідно до положень ст.53 Конституції України (із
посиланням на Закон України
№ 254к/96-ВР, прийнятий на п’ятій сесії тринадцятого скликання ВРУ1) кожен має право на
освіту, встановлено обов’язок кожного на здобуття загальної середньої освіти та
обов’язок держави забезпечити доступність і безоплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і
комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної
середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти,
різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
На виконання положень статті 23 Конституції України (254к/96-ВР),
якими гарантується право людини на
вільний розвиток своєї особистості, та частини
третьої статті 53 Конституції України
(254к/96-ВР) у законах України про освіту закріплено право на
вільний вибір форми здобуття
вищої освіти, виду вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
Конституційний Суд України2
у Рішенні
від 21 листопада 2002 року №
18-рп/2002 (v018p710-02), зазначив,
що обов’язок створити умови для здобуття повної загальної середньої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах Конституцією України (254к/96-ВР)
покладено на державу. Термін «доступність», за Рішенням КС України, дає
підстави для висновку, що поняття «доступність освіти» у
ч.3 ст.53 Конституції України (254к/96-ВР) означає створення
державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно
зазначити, що доступність дошкільної і
загальної середньої освіти є гарантією права
кожного на здобуття
такої освіти, якому кореспондує обов’язок держави забезпечити реалізацію
цього права.
Доступність освіти за
конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що
нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати
це право без звуження змісту і обсягу конституційного права на її здобуття, з
повним обсягом навчального процесу, без внесення плати у будь-якій формі3. Державні гарантії доступності і безоплатності освіти у
державних і комунальних навчальних закладах
визначаються переважно
фінансово-економічною спроможністю держави, проте бюджетні асигнування на
освіту держава зобов’язана забезпечувати
у розмірі не менше 10 відсотків національного доходу.
На практичному досвіді
Заявників, онлайн-навчання – це вимушена форма «здобуття» «освіти». Переведення
неякісної масової освіти в онлайн виявилось абсурдним, окрім регулярних проблем
з інтернет-зв’язком, браку фізичного контакту вчителя з учнями (візуального і
емоційного), та за наслідком, в додаток знівельована одна з основних функцій
навчального процесу – утримання дітей в безпечному просторі, доки батьки
працюють заради дітей. Окрім того, онлайн-навчання є дуже виснажливим, як
показала практика багатодітної сім’ї (Заявників), уроки за розкладом на
платформі «Zoom» – це значно важче, ніж уроки за розкладом в школі, а сам
принцип дистанційного навчання перебудував освітній підхід виключивши вчителя з
процесу, на заміну котрому з’явився _______________________________
1
У відповідності до Комюніке від Української
РСР № 373 до Генерального Секретаря ООН від 27 серпня 1991 року - унітарний
суб’єкт міжнародного права «Українська РСР» 24 серпня 1991 року змінила свою
назву на «Україна», у зв’язку з чим – тут, і по тексту документа, суб’єкт
«Україна» слід розуміти в контексті Комюніке № 373 від 27/VIII/1991р. та Заяви
делегованих представників від України на Генеральній Асамблеї ООН A/46/PV.14
від 30 вересня 1991 року
2
Там само
3
Див. Рішення Конституційного Суду
України № 5-рп/2004 від 04.03.2004р. (v005p710-04)
блогер, замість начитки – дослідження, контроль
замінено челенджем4.
Фаховий навчальний процес усунуто без волі на те батьків та учнів на безапеляційну
вимогу Уряду, виховання в жанрі інтернет-роликів спонукає перебувати у
постійному випробуванні без освітнього спілкування, без командної роботи самих
учнів, де вчитель справді не є вчителем а віртуальною картинкою на купленому в
іпотеку комп’ютері, де учні, катуючи очі і знижуючи зір,
збираються заради того, щоб звикнути до втоми та відвикнути від людського
спілкування з однолітками в живу.
Як відомо, дофамін – це
нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає
емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль, один із
найважливіших нейрогормонів в людському організмі, без якого складно відчувати себе
стабільним та задоволеним життям. Дофамін відповідає за рухову функцію, а також
створює відчуття задоволення від руху. Ця речовина пов’язана з процесом
пізнання нового та радості від здобутих знань. Саме тому достатній рівень
дофаміну такий важливий для навчання: мозок отримує нову інформацію, засвоює
її, залишається цим задоволений і будує причинно-наслідкові зв’язки (дізнайся
ще більше - отримуєш нове задоволення), але при дистанційному навчанні діти
менше рухаються, що впливає на рівень дофаміну із відповідними
фізико-психологічними наслідками для організму так як брак дофаміну призводить
до депресивних розладів та хвороби Паркінсона.
В так званому
онлайн-«навчанні» відсутня концентрація уваги, яка фактично є нестійкою
(спливаючі вікна, перебої операційної системи, повідомлення системи обновлень,
сторонні звуки сповіщень та загалом в будинку, електролокдауни тощо), в таких
умовах складно (чит. неможливо)
підтримувати навчальну мотивацію, а про можливість відзначати успіхи кожної
дитини – взагалі мови нема, тим паче в початкових класах.
Якщо є дорослий, який
закладає здорову культуру спілкування, а діти приходять на заняття не тому, що
їх змусили, а тому, що вони самі обрали саме це місце, цю спільноту і цю
діяльність – це найбільш здоровий спосіб навчитися спілкуватися з людьми,
розумового розвитку, креативу, творчості, здатності до порівнянь в критичному
аспекті, а заразом відбудувати власні кордони та власну систему цінностей як
індивіда. Природно, що кожній людині, важливі прогулянки, будь-які вправи,
дихати свіжим повітрям.., натомість наочний прояв «державних гарантій» у вимушеному
онлайн-навчанні, містить риси диктату над цвітом нації, в якому дитина сидить у
замкненому просторі, коли всі члени родини на голові одне у одного, із
загальним тлом тривоги, величезною швидкістю та відповідальністю в надлишковому
освоюванні комп’ютерних технологій та адаптації до іншого, не природного, рівня
комунікації, по суті, в аморфному соціумі, в якому цінність спільноти є
примарною, та ще й із нульовою методикою оцінювання здобутих знань при торканні
Нюрнберзького процесу про заборону прив’язки людини до штрих (QR-) коду5.
_______________________________
4
англ.: "Challenge" - амер.
|ˈtʃælɪndʒ| брит. |ˈtʃælɪn(d)ʒ| - "виклик" у контексті
словосполучення "кинути виклик, "змагання", "суперечка",
"проблема", "сумнів", "притензія"
5 Див. Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів. У 8 т. - М.: Юридична література, 1987-1999р.р. -Ідентифікація
ув'язнених у таборах смерті здійснювалася за допомогою номера, присвоєного людині
без його згоди на момент його реєстрації, який виконував функцію того, що в
сучасному світі зветься ідентифікатор. Це один із елементів побудови системи
рабства, в якому людська особистість не має жодного значення, а сама людина
сприймається як тварина.
Примітно, що ще в серпні 2020
року в звіті Дитячого фонду ООН (UNIСEF)
третина школярів в світі (463 мільйони дітей) не змогли отримати доступ до
дистанційного навчання в основному через проблеми та обмеження онлайн-навчання
для дітей молодшого віку, відсутність програм дистанційного навчання для цієї
категорії освіти та нестачі домашніх активів на апаратні засоби (персональні
комп’ютери, мережеве обладнання, джерела безперебійного живлення, сервери,
обладнання для відеоконференц-зв’язку тощо) для дистанційного навчання, проте,
28 вересня того ж року, Наказом МІНІСТЕРСТВОМ
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ № 1115 від 08.09.2020р., на заміну
Положення «Про дистанційне навчання» № 466 від 25.04.2013р., було затверджено Положення «Про дистанційне навчання» (z0703-13)
та вже з жовтня, умовно зазначивши, що дистанційна форма здобуття освіти
залишається виключно добровільною а для навчання за дистанційною формою
учням не потрібно мати високий рівень навчання (10-12 балів), - все одно
запроваджено дистанційне навчання з de-facto сумнівною перспективною сферою «розвитку» освіти в умовах її
цифровізації. Асинхронний режим програмного забезпечення управління
веб-ресурсами, необхідних для онлайн-засвоєння навчальних дисциплін (програм),
яке відносно доступне через локальну мережу за допомогою веб-браузера, застосовуючи
при цьому електронну пошту, форум, соціальні мережі, тощо, - що змушує дітей
реєструвати/створювати не всім потрібні акаунти із оприлюдненням власних даних
в так званих електронних освітніх «навчальних платформах» на сервісах «G Suite», «Classroom»,
«ВСЕУКРАЇНСЬКА
ШКОЛА ОНЛАЙН», комунікаційного онлайн-сервісу «Zoom»,
Skype тощо.
Варто зауважити, що, до
прикладу, Google Workspace (ex. G Suite) – це офіційний реселлер із платними бізнес
пакетами, хмарні рішення яких, роблять роботу бізнесу більш продуктивною та
ефективною. Про яку якість навчання може йти мова в спектрі бізнес інтересів
трансконтинентальних корпорацій, їх акціонерів та фондів?
Більш
того.
Окрім суттєвого погіршення
здоров’я молодого організму за нав’язливим дистанційним «навчанням», має місце
і переломне порушення прав і свобод дітей в поглинанні їх, як жертв, до
кримінального контингенту по всьому світу.
Так, знову ж до прикладу,
згідно п.1.2. Політики конфіденційності
платформи «ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН» (надалі- ВШО) визначено, що користувач
(вчитель/блогер, учень) – фізична або юридична особа, яка розмістила свою
персональну інформацію за допомогою реєстрації, замовлення та/або форми зв’язку
на сайті з подальшою метою передачі даних Адміністрації Сайту. Згідно п.1.4. Політики конфіденційності, Cookies
– це невеликі текстові файли для надання певної інформації власникам
веб-сайту, тобто вищезгаданим акціонерам-власникам. Політика конфіденційності «ВШО» є офіційним типовим документом Адміністрації
Сайту і визначає порядок обробки та захисту інформації про фізичних та
юридичних осіб, які використовують реєстрацію та форму зв’язку на Сайті. Адміністрація
Сайту має право вносити зміни в цю Політику конфіденційності. Персональні дані
Користувача зберігаються на електронному носії сайту безстроково (п.п.2.1., 2.5. та 6.1. Політики конфіденційності «ВШО»).
До того ж, згідно п.6.2. Політики конфіденційності персональні
дані Користувача знищуються з ініціативи Адміністратора сайту без пояснення
причин шляхом видалення Адміністрацією Сайту інформації, розміщеної
Користувачем. Однак невідомо, чи інформація видаляється Адміністрацією Сайту чи
вона викрадена хакерами і злита в мережу..
Загально відомим є факт, що злами
ІТ-інструментів та витоки даних стали звичним елементом життя в діджитальному
світі, і осторонь не залишаються електронні освітні платформи, зокрема і
поширений комунікаційний онлайн-сервіс «Zoom» від дій хакерів та безпосередніх
учасників конференцій. Хакери можуть втрутитися в хід розмови, викласти
відеозапис в загальний доступ на YouTube и Vimeo, а
також зберегти на свої комп’ютери записи конференцій, не питаючи дозволу інших
учасників і розповсюдити їх в особистих цілях та навіть підключити користувача до
онлайн-конференції з увімкненою камерою коли він про це не здогадується.
Реальний рівень кіберзахисту
в Україні продемонстровано у ніч з 21 на 22 січня 2022 року, коли на
хакерському форумі Raid forum з’явилось оголошення про продаж персональних
даних громадян України. Хакери під нікнеймом Free Civilian,
пропонували для продажу дані сервісу «Дія», отримані ними з сайту diia.gov.ua.
13,5 млн. записів, зокрема розшифровану інформацію про громадян та їхні
документи, такі як: електронна пошта, персональні дані (ім’я, по-батькові, прізвище),
дата народження, стать, телефон, РНОКПП, паспортні дані, дані закордонного
паспорту, фотографії документів (паспортів, водійських посвідчень, військових
квитків, дипломів), електронно-цифрових підписів. Отримані Free Civilian дані архівом
в 1,3 Гб і з інших державних порталів — health.mia.software (дані медичної
системи «МІА Здоров’я»), minregion.gov.ua (Міністерство розвитку громад та
територій), wanted.mvs.gov.ua (сайт з даними громадян, що їх розшукує МВС
України), e-driver.hsc.gov.ua (електронний кабінет водія), court.gov.ua (сайд
судової влади).
Наведений вище випадок витоку
із подальшим продажем власних даних кримінальним суб’єктам, в т.ч. картелям, не
поодинокий, і 23 лютого 2023 року Free Civilian знову зламали більше двадцяти
веб-ресурсів, серед котрих «Дія», сайти КМДА, «Мотор Січ», низка урядових сайтів
в т.ч. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ із подальшим продажем 765 Гб даних у
даркнеті.
Загальним коментарем щодо
прав дітей у цифровому середовищі в поданні від мережі «EU Kids Online» до
Комітету ООН з прав дитини було встановлено, що цифрове середовище, з-поміж
іншого, пропонує дитині і шкідливий контент і його наслідки, конфіденційність і
питання захисту даних та інші ризики, в тому числі сексуальне насильство онлайн
і надмірний вплив сексуалізованих зображень. У деяких випадках, таких як
кібер-булінг та самовикриття, власна поведінка дітей в Інтернеті може завдати
шкоди іншим і становити небезпеку для них. Та на превеликий жаль, (за умови
поінформованості урядом про факт), нехтуючи Рекомендаціями ECPAT International,
мережі Global Kids Online, Глобального партнерства з припинення насильства щодо
дітей, проєкту HABLATAM, Мережі центрів безпечного Інтернету Insafe, Інтерполу,
Міжнародного центру щодо зниклих безвісти та експлуатованих дітей (ICMEC),
Міжнародного союзу інвалідів, Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), Фонду
спостереження за інтернетом (IWF), Лондонської школи економіки, Канцелярії
Спеціального представника Генерального секретаря з питання про насильство щодо
дітей та Спеціального доповідача з питання про торгівлю дітьми і сексуальної
експлуатації дітей, Privately SA, RNW Media, Центру безпечного інтернету
Сполученого Королівства, Глобального альянсу WePROTECT (WPGA) та Всесвітнього
фонду дитинства у США - в умовах диктату, сьогодні громадянам України, хто
постраждав від витоку власної інформації працівники Уряду України рекомендують
й надалі нести надмірний фінансовий і моральний тягар та змінити паролі до
електронної пошти, перевипустити електронно-цифрові підписи, змінити паролі на
всіх державних сайтах, змінити номер телефону або отримати новий номер
телефону, заблокувати і перевипустити банківські картки... але аж ніяк не припинення
української діджитал-вакханалії, і що гірше – навпаки примушування до передачі
власних даних з погрозами позбавлення дітей права на освіту і культурний
розвиток в разі їхньої відмови у цифровізації.
Щодо фінансового тягаря (ст.1 Першого протоколу до Конвенції № 995_004) вже висловився
Конституційний Суд України, підтвердивши, що «безоплатність» зазначених у
положеннях частини третьої статті 53
Конституції України (254к/96-ВР) рівнів освіти у державних і комунальних
навчальних закладах слід розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення
плати у будь-якій формі за освітні послуги,
відповідно до державного стандарту в межах тих видів освіти,
безоплатність яких визначена
у цих положеннях. Забезпечення безоплатності освіти на всіх рівнях є
однією з гарантій її доступності і не звільняє державу від зобов’язання
«забезпечити обов’язкову початкову
освіту», оскільки міжнародні акти «гарантують права дітей на дошкільну
освіту». А от щодо аспекту понесених психологічних та
фізичних травм батьками та дітьми – Уряд немає ані гарантій ані алгоритму не те
щоб не впровадження а й реабілітації. Принаймні в розумінні ст.125 Закону (254к/96-ВР) та ч.1 ст.1 Закону (1402-19) вимоги не
можуть реалізуватись в позитивному для потерпілих ефекті з-підстав відсутності
на території України судів встановлених законом…
В ключі наведеного, важливо
наголосити, що в системі освіти діє Єдина державна
електронна база з питань освіти (далі – ЄДЕБО) - автоматизована
система, функціями якої є збір, верифікація, оброблення, зберігання та захист
інформації про систему освіти (надалі- ЄДЕБО). Власником ЄДЕБО та виключних
майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, а технічним адміністратором - ДЕРЖАВНЕ
ПІДПРИЄМСТВО «ІНФОРЕСУРС», що належить до сфери управління МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ
І НАУКИ УКРАЇНИ.
«АРЦИЗЬКИЙ ЛІЦЕЙ №4 З
ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (Україна, 68402, Одеська
обл., Болградський р-н, м. Арциз, вул. Полковника Калмикова, буд. 44, код
ЄДРПОУ: 26418568), як суб’єкт господарювання, теж внесений в ЄДЕБО під кодом №
149286.
Разом з тим, «ДЕРЖАВНЕ
ПІДПРИЄМСТВО ІНФОРЕСУРС» (Україна, 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3,
код ЄДРПОУ: 37533381) (надалі- ДП «ІНФОРЕСУРС»), засновником котрого являється
суб’єкт господарювання «МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ» (Україна, 01135,
м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ: 38621185). Керівником компанії ДП
«ІНФОРЕСУРС» значиться БЄЛІК Оксана Михайлівна та вчиняти дії від імені
юридичної особи приватного права, у тому числі підписувати договори тощо (має
право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності у разі тимчасової
відсутності керівника) ЄЛЬЧЕНКО Дмитро Миколайович. Беручи до уваги данні ЄДРПОУ,
в розумінні корпоративних відносин, компанія з назвою «АРЦИЗЬКИЙ
ЛІЦЕЙ №4 З ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (Україна,
68402, Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз, вул. Полковника Калмикова,
буд. 44, код ЄДРПОУ: 26418568) передає отримані від здобувачів
освіти дані компанії ДП «ІНФОРЕСУРС».
Основний вид економічної
діяльності ДП «ІНФОРЕСУРС» - оброблення даних, розміщення інформації на
веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність (63.11), а також, що немало значно, - неспеціалізована оптова торгівля (46.90). Вказана
діяльність пояснюється фінансовою звітністю за 2022-й рік: дохід - 44 071 000
грн., чистий прибуток - 1 576 000 грн.,
активи - 27 358 000 грн.; та тендерів
за 2023-й рік: продажі - 38 928 609 грн., покупки - 37 465 269 грн.. При тому,
що ДП «ІНФОРЕСУРС» перебуває на обліку в органах доходів та зборів. Наведені
цифри оптової торгівлі володільця даними здобувачів освіти не знаходить логічного
пояснення в законному полі, навіть із гучною приставкою до назви компанії
«державне підприємство».
Попри твердження п.6
ч.1 ст.1 Закону України (2145-19), ч.5 ст.9 ЗУ (2628-14), п.4 ч.1 ст.1 Закону (463-20), п.7 ч.1 ст.1 Закону
України (1556-18) та за відсутності
Закону України «Про порядок утворення, організацію, діяльність, ліквідацію та
правовий статус юридичних осіб публічного права», згідно з даними Єдиного державного реєстру
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань,
в розумінні Положення про Єдиний
державний реєстр підприємств та організацій України (118-96-п), Закону України «Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (755-15),
Закону України
«Про державну службу» (889-19),
ч.1 ст.8 Господарського кодексу України (436-15), ч.3 ст.81 ЦК України (435-15)
– перелічені
вище суб’єкти господарювання, включно із компаніями що надають освітні
послуги,- не являються державними органами публічного права, є юридичними особами
приватного права (не державною власністю), суб’єктами господарювання із конкретними
кодами ЄДРПОУ та КВЕД і перебувають на обліку в
органах доходів та зборів як платники податків.
Ба більше, відповідно
диспозиції пункту 3.1. СТАТУТУ ДП
«ІНФОРЕСУРС», зазначено, що метою діяльності підприємства є отримання
прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, в тому числі у сферах:
збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, внесення змін,
поновлення, використання, поширення (розповсюдження, передача) даних, що
містяться в ЄДЕБО при зовнішньоекономічній діяльності.
Торкаючись правил СТАТУТУ, в контексті наголосів
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, що власником ЄДЕБО та виключних майнових
прав на її програмне забезпечення є держава, варто підкреслити і масштаб
юридичних наслідків діяльності компанії ДП «ІНФОРЕСУРС», що закладені в п.п.4.5., 4.7. та 4.8. СТАТУТУ:
підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в
установах банків; держава не несе відповідальності за зобов’язаннями
підприємства; підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями держави.
В розріз пункту 4.4., відповідно п.6.1. СТАТУТУ підприємство наділене правом самостійно планувати свою
діяльність. І це при тому, що підприємство керується Конституцією (без
зазначення кодифікованого номера НПА) – п.1.3.
СТАТУТУ.
На підставі вищенаведених
обставин, 28 вересня 2022 року, Заявники подали Заяву про відмову від
реєстрації в електронних реєстрах та заборону внесення даних Заявників та Їхніх
дітей до «Інформаційної системи управління освітою» (ІСУО),
програмно-апаратного комплексу «Автоматизованого інформаційного комплексу
освітнього менеджменту» (АІКОМ), Єдиною базою освіти (ЄБО), ЄДЕБО та іншими
електронними інформаційними ресурсами. Однак, листом Вих. № 68 від 16 листопада
2022 року, Заявників було поставлено перед фактом, що «Якщо обробка персональних даних здійснюється відповідно до закону,
додатково вимагати згоду на обробку персональних даних непотрібно.». Беручи
до уваги ст.2 Указу
Президента України (1230/96), ст.ст.8, 9 Указу Президента України (1507/99),
ч.31 ст.106 Закону України (254к/96-ВР) та загалом правовий характер Указу Президента України (467/96), - який саме малось на увазі кодифікований нормативно-правовий акт,
котрим регламентовано відсутність згоди суб’єкта на обробку і передачу
трансконтинентальним корпораціям його даних – не відомо.
Таким чином, компанія з
назвою «АРЦИЗЬКИЙ ЛІЦЕЙ №4 З ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ
РАДИ» в особі ГАЛУЩАК Людмили Гаврилівни, в офіційній інтерпретації підтвердила
передачу даних Заявників та Їхніх дітей компанії ДП «ІНФОРЕСУРС» із подальшою
неспеціалізованою оптовою торгівлею, з наведеними вище небезпечними наслідками
для майбутнього дітей.
Згідно п.1.13. СТАТУТУ суб’єкт господарської діяльності «АРЦИЗЬКИЙ
ЛІЦЕЙ №4 З ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (Україна,
68402, Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз, вул. Полковника Калмикова,
буд. 44, код ЄДРПОУ: 26418568) у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР),
законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту»,
спеціальними законами, іншими актами законодавства у сфері освіти і науки та
міжнародних договорів України.
Відтак «АРЦИЗЬКИЙ ЛІЦЕЙ №4 З
ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ ТА ГІМНАЗІЄЮ АРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (Україна, 68402, Одеська
обл., Болградський р-н, м. Арциз, вул. Полковника Калмикова, буд. 44, код
ЄДРПОУ: 26418568) навіть за актами суб’єкта приватного права «МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ» (Україна, 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код
ЄДРПОУ: 38621185), визнаючи норму pacta sunt servanda та виходячи з
диспозиції ст.27 Віденської конвенція
«Про право міжнародних договорів» (995_118), - не може
посилатись на положення свого внутрішнього права (СТАТУТУ, НАКАЗУ, ПОСТАНОВИ,
ЗАКОНУ, тощо) як на виправдання для невиконання Україною договору.
Нагадуючи, що Загальна
декларація прав людини (995_015) стверджує принцип недискримінації та
проголошує право кожної людини на освіту, 14 грудня 1960 року Генеральною
конференцією Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
прийнято Конвенцію з подолання
дискримінації в освіті (995_174), котру в той же день було
підписано Україною.
Конвенцією з подолання
дискримінації в освіті (995_174) встановлено, що: §§ 1 та 2 статті 1 термін «дискримінація» охоплює будь-яке виокремлення,
виключення, обмеження чи надання переваги за ознаками раси, кольору шкіри,
статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи
соціального походження, економічного стану чи народження, що має на меті або є
наслідком знищення або порушення рівності в освіті, зокрема: а) позбавлення
будь-якої особи чи групи осіб доступу до освіти будь-якого типу чи рівня; в)
створення або підтримку окремих освітніх систем або закладів для осіб чи груп
осіб, крім випадків, передбачених положеннями статті 2 цієї Конвенції; або г)
створення будь-якій особі або групі осіб умов, несумісних з гідністю людини.
У межах цієї Конвенції термін «освіта» стосується всіх
типів і рівнів освіти та включає доступ до освіти, рівень і якість освіти, а
також умови, за яких вона надається.
З метою усунення та запобігання дискримінації у значенні
Конвенції (995_174), відповідно ст.3, держави-учасниці зобов’язуються:
а) скасувати всі законодавчі положення та адміністративні інструкції та
припинити будь-яку адміністративну практику дискримінаційного характеру в
галузі освіти; б) законодавчо забезпечити відсутність дискримінації під час
прийому учнів до закладів освіти; в) не допускати жодних відмінностей у
ставленні державних органів до громадян у питаннях оплати навчання, надання
стипендій чи інших форм допомоги, а також необхідних дозволів і умов для
здійснення навчання в зарубіжних країнах, за винятком відмінностей у заслугах
або потребах учнів.
Держави-учасниці цієї Конвенції погоджуються, що освіта
має бути спрямована на повний розвиток людської особистості та зміцнення поваги
до прав людини та основних свобод (§1
ст.5 Конвенції).
Аналогічні норми за своєю юридичною силою прямо
встановлені і Конвенцією «Про права дитини» (995_021).
Згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР №2148-УШ від 19 жовтня
1973 року підписано та ратифіковано від імені Української РСР Міжнародний
пакт про громадянські і політичні права (995_043).
В преамбулі Пакту (995_043), закладено, що згідно з Загальною декларацією прав
людини (995_015) ідеал вільної
людської особи, яка користується
громадянською і політичною свободою і
свободою від страху
та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за
яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними
і культурними правами, так
само, як і своїми
громадянськими та політичними правами. За Статутом Організації Об’єднаних Націй
держави зобов'язані заохочувати загальне поважання і додержання прав і свобод
людини.
Відповідно ст.26 Загальної декларації
прав людини (995_015) освіта
повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги
до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості
і дружбі між усіма народами,
расовими або релігійними групами
і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних
Націй по підтриманню миру. Батьки мають право пріоритету у виборі
виду освіти для своїх малолітніх дітей.
У відповідності ст.1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права (995_043) всі народи мають право
на самовизначення. На
підставі цього права вони
вільно встановлюють свій політичний
статус і вільно забезпечують свій економічний,
соціальний і культурний розвиток.
Учасники Пакту (995_043) зобов’язались пунктом
«b» ч.3 статті 2 забезпечити,
щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось
компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями
або будь-яким іншим
компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати
можливості судового захисту. Якщо
це вже не
передбачено існуючими законодавчими
чи іншими заходами, кожна держава-учасниця цього Пакту зобов’язується
вжити необхідних заходів
відповідно до своїх
конституційних процедур і положень цього Пакту для вжиття таких
законодавчих або інших заходів,
які можуть виявитися необхідними для здійснення прав,
визнаних у цьому Пакті (ч.2 ст.2 Пакту
995_043).
Відповідно п.п.1 та 2 ст.5 Пакту
(995_043) ніщо в цьому Пакті
не може тлумачитись
як таке, що означає,
що якась держава, якась група чи якась особа має право
займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення
яких-небудь прав чи свобод,
визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж
передбачається в цьому Пакті.
Ніяке обмеження чи
приниження будь-яких основних
прав людини, визнаних або існуючих в якій-небудь державі-учасниці цього
Пакту на
підставі закону, конвенцій,
правил чи звичаїв,
не допускається під тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі
права або що в ньому вони визнаються в меншому обсязі.
Згідно ст.13 Міжнародного пакту про
економічні, соціальні і культурні права (995_042) держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони
погоджуються, що освіта
повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та
усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод. Вони,
далі, погоджуються в тому, що
освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками
вільного суспільства,
сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма
расовими, етнічними та релігійними
групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.
Кожна держава, яка бере участь у цьому
Пакті і яка на час
свого вступу до числа учасників не
змогла встановити на території своєї метрополії або на інших територіях, що перебувають під її юрисдикцією,
обов’язкової безплатної початкової
освіти, зобов’язується протягом двох років виробити і прийняти
докладний план заходів для
поступового втілення у життя - протягом розумної кількості років, яка повинна бути зазначена
в цьому плані, - принципу обов'язкової
безплатної загальної освіти (ст.14 Пакту 995_042).
Згідно положенням ст.7, п.п.1, 2 ст.8, статтей 9, 16, 17, п.1, 2, п.п. «а», «b»
п.3 ст.19, п.п.1, 2 ст.20, статтей 25, 26 Пакту
(995_043) Україна на себе взяла
зобов’язання перед міжнародним співтовариством чітко дотримуватись положень Пакту (995_043) визнаючи,
що: нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи
покаранню. Зокрема, жодну особу не може
бути без її вільної згоди
піддано медичним чи науковим дослідам. Нікого не можуть, держати в рабстві:
рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах. Нікого не можуть держати
в підневільному стані.
Кожна
людина має право
на свободу та
особисту недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту
чи триманню під вартою. Нікого не може бути
позбавлено волі інакше, як на підставах
і відповідно до такої процедури,
які встановлено законом. Кожному
заарештованому повідомляються при
арешті причини його арешту
і в терміновому
порядку повідомляється будь-яке пред'явлене йому обвинувачення.
Кожна заарештована або
затримана за кримінальним обвинуваченням особа в
терміновому порядку доставляється до судді чи до іншої службової особи, якій
належить за законом право здійснювати
судову владу, і має право на судовий
розгляд протягом розумного строку
або на звільнення. Тримання під вартою
осіб, які чекають
судового розгляду, не має
бути загальним правилом, але
звільнення може ставитись у залежність від подання гарантій явки на
суд, явки на судовий розгляд у будь-якій
іншій його стадії і, в разі необхідності, явки для виконання вироку.
Кожному, хто позбавлений волі внаслідок арешту чи тримання під вартою, належить право на розгляд його справи у суді,
щоб цей суд міг невідкладно винести постанову
щодо законності його затримання і розпорядитися про його звільнення,
якщо затримання є незаконним. Кожен,
хто був жертвою незаконного арешту чи тримання під вартою, має право на
компенсацію, якій надано позовної сили.
Кожна людина, де б вона не перебувала,
має право на визнання її правосуб’єктності. Ніхто не повинен зазнавати
свавільного чи незаконного втручання в його
особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних
посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань
на його честь і репутацію.
Кожна людина має
право на захист
закону від такого втручання чи таких посягань.
Кожна людина має право безперешкодно
дотримуватися своїх поглядів. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право влючає свободу
шукати, одержувати і поширювати будь-яку
інформацію та ідеї,
незалежно від державних
кордонів, усно, письмово чи за
допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими
способами на свій вибір. Користування
передбаченими в пункті 2 цієї
статті правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно
може бути, отже, пов'язане з певними обмеженнями, які,
однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними: для поважання
прав і репутації інших осіб; для
охорони державної безпеки,
громадського порядку, здоров’я
чи моральності населення.
Будь-яка пропаганда війни повинна бути
заборонена законом. Будь-який
виступ на користь національної, расової чи релігійної
ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або
насильства, повинен бути заборонений
законом.
Кожний громадянин повинен
мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2 Пакту (995_043), і
без необґрунтованих обмежень
право і можливість: а) брати
участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом
вільно обраних представників. Всі люди є рівними перед законом і мають право
без будь-якої дискримінації на рівний захист закону.
Відповідно п.п.1, 2, 18, 21 Декларації
основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою,
прийнята Резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН 29.11.1985р. (995_114), - мовою ООН,- Под термином
«жертвы» понимаются лица, которым индивидуально или коллективно был причинен
вред, включая телесные повреждения или моральный ущерб, эмоциональные
страдания, материальный ущерб или существенное ущемление их основных прав в
результате действия или бездействия, нарушающего действующие национальные
уголовные законы государств-членов, включая законы, запрещающие преступное
злоупотребление властью.
В соответствии с настоящей Декларацией
то или иное лицо может считаться «жертвой» независимо от того, был ли
установлен, арестован, передан суду или осужден правонарушитель, а также
независимо от родственных отношений между правонарушителем и жертвой. Термин
«жертва» в соответствующих случаях включает близких родственников или
иждивенцев непосредственной жертвы, а также лиц, которым был причинен ущерб при
попытке оказать помощь жертвам, находящимся в бедственном положении, или
предотвратить виктимизацию.
Под термином «жертвы» понимаются лица,
которым индивидуально или коллективно был причинен вред, включая телесные
повреждения или моральный ущерб, эмоциональные страдания, материальный ущерб
или существенное ущемление их основных прав в результате действия или
бездействия, еще не представляющего собой нарушения национальных уголовных
законов, но являющегося нарушением международно признанных норм, касающихся
прав человека.
Государствам следует периодически
пересматривать существующие законы и практику для обеспечения их способности
реагировать на изменяющиеся условия, в случае необходимости принимать и вводить
в действие законодательные положения, запрещающие деяния, представляющие собой
серьезные виды злоупотребления политической или экономической властью, и
содействующие мерам и механизмам предотвращения таких деяний, а также развивать и широко
обеспечивать соответствующие права и средства правовой защиты для жертв таких
деяний.
Згідно Декларації щодо неприпустимості втручання у внутрішні справи держав,
про захист їх незалежності та суверенітету, прийнята 21.12.1965р.
Резолюцією 2131 (XX) на 20-й сесії Генеральной Ассамблеи ООН (995_818)
все государства должны уважать право народов и наций на самоопределение и
независимость, и это право должно осуществляться свободно и без
какого-либо внешнего давления
и при полном соблюдении прав
человека и основных свобод. Вследствие
этого все государства должны содействовать полному устранению расовой
дискриминации и колониализма во всех их формах и проявлениях.
Згідно пунктам 1-7 Декларація про
надання незалежності колоніальним державам та народам (995_280) подчинение
народов иностранному игу и господству и их эксплуатация являются отрицанием
основных прав человека, противоречат Уставу Организации Объединенных Наций и
препятствуют развитию сотрудничества и установлению мира во всем мире. Все
народы имеют право на самоопределение; в силу этого права они свободно
устанавливают свой политический статус и осуществляют свое экономическое, социальное
и культурное развитие.
Недостаточная политическая,
экономическая и социальная подготовленность или недостаточная подготовленность
в области образования никогда не должны использоваться как предлог для задержки
достижения независимости. Любые военные действия или репрессивные меры какого
бы то ни было характера, направленные против зависимых народов, должны быть
прекращены, с тем чтобы предоставить им возможность осуществить в условиях мира
и свободы свое право на полную независимость; а целостность их национальных
территорий должна уважаться.
В подопечных и несамоуправляющихся
территориях, а также во всех других территориях, еще не достигших
независимости, должны быть незамедлительно приняты меры для передачи всей
власти народам этих территорий, в соответствии со свободно выраженной ими волей
и желанием, без каких бы то ни было условий или оговорок и независимо от расы,
религии или цвета кожи, с тем чтобы предоставить им возможность пользоваться
полной независимостью и свободой.
Всякая попытка, направленная на то,
чтобы частично или полностью разрушить национальное единство и территориальную
целостность страны, несовместима с целями и принципами Устава Организации
Объединенных Наций. Все государства должны строго и добросовестно соблюдать
положения Устава Организации Объединенных Наций, Всеобщей декларации прав
человека и настоящей Декларации на основе равенства, невмешательства во
внутренние дела всех государств.
Відповідно положенням статтей 3, 6, 7, 38, 39 Декларації
Організації Об’єднаних Націй «Про права корінних народів» (995_l56), мовою
ООН, слідує, що: коренные народы имеют право на самоопределение. В силу этого
права они свободно устанавливают свой политический статус и свободно
осуществляют свое экономическое, социальное и культурное развитие. Каждый
человек, принадлежащий к коренному народу, имеет право на гражданство. Лица,
принадлежащие к коренным народам, имеют право на жизнь, физическую и
психическую неприкосновенность, свободу и личную безопасность. Государства в
консультации и в сотрудничестве с коренными народами принимают действенные
меры, в том числе законодательные меры, для достижения целей настоящей
Декларации. Коренные народы имеют право на доступ к финансовой и технической
помощи со стороны государств и посредством международного сотрудничества в
целях осуществления прав, содержащихся в настоящей Декларации.
В розумінні функціонального
підходу щодо визначення імунітету держави, згідно Резолюції 59/38, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних
Націй, «Конвенції Організації Об’єднаних Націй про юрисдикційні імунітети
держав та їх власність» (995_e49),
в разі, коли держава здійснює публічну або суверенну владу (acts de jure
imperii), вона має імунітет, а в разі, коли держава діє як приватна особа (acts
de jure gestionis), вона не наділена імунітетом (H. Fox, The Law of State
Immunity, Oxford University Press, 2002, P. 22).
Визнаючи, що Статут Організації Об’єднаних Націй (995_010), Міжнародний
пакт про економічні, соціальні і культурні права (995_042) та Міжнародний пакт
про громадянські та політичні права (995_043), а також Віденська декларація і
Програма дій (995_504) підтверджують основоположне значення права на
самовизначення всіх народів, з огляду на яке вони вільно встановлюють свій
політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний
розвиток Резолюцією 61/295, прийнятою Генеральною Асамблеєю 13 вересня 2007,
проголошено Декларацію Організації
Об’єднаних Націй «Про права корінних народів» (995_l56).
Статтею 1 Декларації Організації Об’єднаних
Націй «Про права корінних народів» (995_l56) закладено, що
корінні народи мають право, колективно та індивідуально, на повне володіння
всіма правами людини і основоположними свободами, визнаними у Статуті
Організації Об’єднаних Націй (995_010), Загальній декларації прав людини
(995_015) та в нормах міжнародного права, які стосуються прав людини. Корінні
народи мають право на самовизначення. З огляду на це вони вільно встановлюють
свій політичний статус та вільно здійснюють свій економічний, соціальний та
культурний розвиток (ст.3 Декларації
№995_І56).
Статтею 6 Декларації Організації Об’єднаних
Націй «Про права корінних народів» (995_l56) закріплено право
кожного представника корінного народу на громадянство.
Відносно Позивача, як
корінного представника Української Нації, громадянина Української РСР,
Суб’єктом «Україна» на території УРСР в складі СРСР відбувається порушення
положень ст.8 Декларації «Про права корінних народів» (995_І56), що також
визначені пунктами «а», «b» ч.1 ст.5 в розумінні
визначень пунктом «с» ст.6, пунктів «f», «j», «k», ч.1
ст.7, пунктом «е», «g», «h» ч.2 ст.7 Римського
статуту міжнародного кримінального суду (995_588).
Як відомо, Комітет по
правам людини ООН є одним із найважливіших «договірних органів» (treaty bodies)
держав-учасниць у галузі захисту прав людини універсального характеру,
створеним на основі і з метою імплементації Міжнародного пакту про громадянські
і політичні права (995_043).
Згідно положень ч.2 ст.28 Міжнародного пакту про
громадянські і політичні права (995_043) до складу Комітету
входять особи, які
є громадянами держав-учасниць
цього Пакту. До Комітету не може входити більш як по одному громадянину однієї
і тієї ж держави (ч.1 ст.31 Пакту №995_043).
Відносно країн, які
ратифікували Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права (995_043), Комітет наділений правом приймати до розгляду
індивідуальні скарги на порушення прав людини.
Від імені України
Постановою Верховної Ради Української РСР (582-12) Українська РСР у складі СРСР
приєдналась до Факультативного протоколу
до Міжнародного пакту про громадянські
та політичні права (995_086). Відповідно
до положень частини першої статті 5
Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
набрав чинності (995_086) Комітет розглядає одержані згідно з цим
Протоколом повідомлення з урахуванням усіх письмових даних, поданих йому
окремою особою та зацікавленою Державою-учасницею.
На підставі вищенаведеного,
беручи до уваги
положення Конституції України (254к/96-ВР), Указів Президента України 413/2017, 1230/96, 1507/99, 1509/99, Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (995_004), Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи (994_a38) та №(94) 12 (994_323), Резолюції ПАРЄ №690, та
керуючись наголосами
Резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаний Нації договірними Сторонами, принципами та цілями ООН, Статутом ООН (995_010), Конституцією ЮНЕСКО (Статутом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) (995_014) з питань освіти, науки і культури, Конвенцією з подолання дискримінації в освіті (995_174), Конвенцією «Про права дитини» (995_021) Декларацією «Про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях» (995_131) а також положеннями Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (995_043), Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 3103 (XXVIII), 3314 (ХХІХ) та (995_201), Гаазькою конвенцією (995_938), Женевським протоколом (995_198), Женевськими конвенціями (995_151, 995_152, 995_153, 995_154), IV Гаазькою конвенцією «Про закони і звичаї сухопутної війни» (995_222), Факультативного протоколу до Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» (995_086), Декларації Організації Об’єднаних Націй «Про права корінних народів» (995_l56), Кодексу міжнародного приватного права (995_419), Віденської конвенції «Про право міжнародних договорів» (995_118), Віденської конвенції «Про правонаступництво держав щодо договорів» (995_185), Віденської конвенції про «Право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями» (995_a04), Загальної декларації Прав Людини (995_015) у взаємозв’язку з Декларацією «Про надання незалежності колоніальним країнам та народам» (995_280), Загальною декларацією прав народів (995_758), Декларацією «Про право народів на мир» (995_817), Деклараціями (995_114), (995_818), (995_349) та іншими загально признаними нормами сучасного міжнародного права, що стосуються захисту прав людини в період бойових дій та конфліктів, – Заявники в контексті табу –
- ВИМАГАЮТЬ:
1. Припинити здійснення збору та обробки власних даних Заявників та Їхніх дітей;
2. Припинити оцифрування даних про Заявників та Їхніх дітей до будь-яких електронних реєстрів, баз даних та банків;
3. Припинити виготовлення на ім’я дітей Заявників шкільного електронного учнівського квитка, електронного щоденника, електронного обліку та відповідно інших документів електронної інформаційної системи в цифровому форматі;
4. В користуванні послугами при здобутті освіти, здійснювати облік дітей Заявників у навчально-виховному процесі виключно за раніше встановленими формами обліку учнів без дискримінації за власними Прізвищем, Іменем та По-батькові українським правописом, на паперових носіях (журнал, щоденник, тощо), без застосування цифрових ідентифікаторів, що присвоюються фізичним особам (апатридам);
5. Припинити психологічний "супровід" дітей в освітньому процесі у навчальному закладі з-підстав заборони батьками (Заявниками) допуску педагогічних працівників психологічної служби у системі освіти України;
6. Вжити заходи по знищенню власних даних Заявників та Їхніх дітей з усіх електронних реєстрів, баз даних та банків що стосуються освіти;
7. З урахуванням вимог до оформлювання документів у відповідності уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163:2020 та ДСТУ 9031:2020 (v0144774-20) надати Заявникам Копії Актів знищення власних даних Заявників та Їхніх дітей, що зберігаються в цифровому форматі (реєстри, бази даних, банки тощо) володільців власних даних Заявників та Їхніх дітей, шляхом надсилання поштової (паперової) кореспонденції на зазначену в реквізитах поштову адресу Заявників, належним чином та негайно.
- ЗАБОРОНЯЮТЬ:
1. Будь-яким фізичним чи юридичним особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії пов’язані в юридичному правовому полі Національного та Міжнародного права із використанням власних даних, та будь-якої інформації, яка стосується конкретно Заявників та Їхніх дітей, у вигляді будь яких правочинів передачі такої інформації, будь-яким суб’єктам господарювання юридичних осіб приватного та публічного права а також відокремлених підрозділів (філій) юридичних осіб, що знаходяться на території України та за її межами без добровільного волевиявлення Заявників висловлене у письмовій формі щодо надання дозволу на обробку зазначених власних даних незалежно від сформульованої мети їх обробки будь якими фізичними та/або юридичними особами будь-якої форми власності.
| Заявник: | _______________________ розпис
| Наталія В. Шевченко |
| Заявник: | _______________________ розпис
| Тарас Б. Шевченко |
22 серпня 2023 року
Немає коментарів:
Дописати коментар