УКРАЇНА
ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ
ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА
УХВАЛА
|
26 лютого 2025 року |
Київ |
№ 330/3дп/15-25__ |
|
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно
судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. |
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради
правосуддя у складі головуючої – Плахтій І.Б., членів Третьої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В.,
Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., розглянувши
висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М.
за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Колосовича В.В.
та Полтавської обласної прокуратури стосовно судді Зінківського районного суду
Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 15 вересня 2023 року та 18
грудня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Колосовича В.В. (реєстраційний
номер К-3234/0/7-23)
та Полтавської обласної прокуратури (реєстраційний номер 509/0/13-23) стосовно судді Зінківського
районного суду Полтавської області Должка С.Р.
Протоколами автоматизованого
розподілу справ між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 13
січня 2025 року вказані скарги передані дисциплінарному інспектору Осєтрову
В.М. для проведення попередньої перевірки.
Читайте також: Сповідь ВРП: печатки – нема, бланків –
нема, документів про утворення також нема…
Стислий зміст
дисциплінарних скарг
У своїй дисциплінарній скарзі
Колосович В.В. стверджує, що суддя Должко С.Р. допустив умисне істотне
порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що
унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних
прав та виконання процесуальних обов’язків; не зазначив в судовому рішенні
мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушив
засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом,
змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості; порушив правила щодо відводу (самовідводу);
допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя,
в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують
суспільну довіру до суду; використав статус судді з метою незаконного отримання
третіми особами вигоди.
Скаржник вважає, що під час
розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22 та № 530/1792/21 суддя порушив вимоги
статей 1, 2, 8, 10, 65, 129 Конституції України, статей 2, 12, 56, 57 Закону
України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 9, 10, 164, 165, 263
Цивільного процесуального кодексу України, а під час розгляду справи №
530/337/23 – також статей 2, 7, 8, 9, 91-94, 349, 374 Кримінального процесуального
кодексу України.
Колосович В.В. вказує на те, що
суддя Должко С.Р. з метою порушення присяги судді та заподіяння судові системі
найбільшої шкоди використовує таке: спосіб дводумства, тобто, викладає мотиви
суду, які суперечать один одному, при чому щоб один з мотивів заперечував
повноваження органів державної влади, створював у пересічних громадян хибну
впевненість у правомірності невиконання законів України, шкоди її суверенітету;
використання неофіційних довідників як офіційних; цитування нормативно-правових
актів таким чином, аби спотворити їх зміст та викликати у особи враження
незаконності діяльності органів державної влади; використання законодавства,
яке не підлягає використанню при розгляді справи.
Полтавська обласна прокуратура у
своїй дисциплінарній скарзі стверджує, що суддя умисно або внаслідок недбалості
допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя,
зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки,
які забезпечують суспільну довіру до суду.
Скаржник вважає, що суддя Должко
С.Р. розглянув справи № 530/75/21, № 530/1790/21 та № 530/703/22,
нехтуючи обов’язками, передбаченими статтею 56 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів», а також всупереч засадам, визначеним статтею 129 Конституції
України та частини другої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів».
Читайте також: Вуса, лапи і хвіст – правовстановлюючі
документи Вищої ради правосуддя
Обставини та факти,
встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг
Скаржники звернулися до Вищої
ради правосуддя із дисциплінарними скаргами стосовно судді Зінківського
районного суду Полтавської області Должка С.Р. щодо його поведінки (дій)
під час розгляду справ № 530/75/21,
№ 530/1790/21, № 530/703/22 та № 530/337/23.
У справі № 530/75/21 розглядався
позов ОСОБА1 до Зінківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції
Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головного
управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій
протиправними та скасування постанов ГАБ 736715 та ГАБ 736716 від 18 січня 2021
року по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Зінківського районного
суду Полтавської області (суддя Должко С.Р.) від 12 квітня 2021 року позовну заяву задоволено частково.
В мотивувальній частині вказаного
судового рішення суддя Должко С.Р. навів свої міркування щодо незаконності
встановленого на території України карантину з метою запобігання поширенню
гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
При цьому суддя Должко С.Р.
зазначає, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України є незаконною і не
підлягає виконанню.
Також, суддя Должко С.Р. у
вказаному рішенні зазначає про незаконність вимоги використання засобів
індивідуального захисту та про необхідність кримінального переслідування осіб,
які «вимагають вдягнути захисну маску» (тут і далі орфографія та граматика
автора збережені).
Крім того, частина судового
рішення від 29 серпня 2022 року викладена іноземною (російською) мовою.
Подібні міркування судді наведені
також в рішенні Зінківського районного суду Полтавської області від 29 серпня
2022 року у справі № 530/1790/21 за позовом ОСОБА2 до Товариства з
обмеженою відповідальністю «РУШ» про захист права споживачів.
Крім того, у цьому рішенні від 29
серпня 2022 року суддя Должко С.Р. стверджує про те, що «правонаступництво
України на території Української РСР не відбулося, не передавалися території,
майно..».
Суддя Должко С.Р. в мотивувальній
частині рішення від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 вважає, що
«державні органи не створені, державні символи не затверджені, печатки великої
немає. Документи, що юрисдикція Союзу РСР припинена, не існує. На сайті
Верховної Ради Конституція Радянського Союзу чинна. Рішення, чи то постанови,
чи наказу ВР про утворення незалежної держави України не існує. Акту
прийому-передачі землі та всього рухомого та не рухомого майна від співвласників
– громадян Союзу РСР до України – не існує. України відповідно відомостям із
міжнародних реєстрів комерційних компаній є компанія, тобто корпорація».
З позовом у справі № 530/703/22
звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи
«Полтавагаз» (далі – АТ «Полтавагаз») до ОСОБА3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Зінківського районного
суду Полтавської області (суддя Должко С.Р.) від 26 червня 2023 року у цій
справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Суддя Должко С.Р., мотивуючи своє
рішення, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що у АТ «Полтавагаз»
в межах міста Зіньків, Зінківського району на законних підставах перебуває
газорозподільна система; тобто, на думку судді, АТ «Полтавагаз» самовільно
користується газовими мережами Полтавського району в межах міста Зіньків, які
йому не належать.
Крім того, у вказаному судовому
рішенні суддя Должко С.Р. зазначає, що «посилання позивача на Умови договору
розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті: регулятора і
оператора ГРМ, як підстава до стягнення є безпідставною і неправомірною, через
відсутній підпис Позивача під самим договором. Позивач не надав докази, що
відповідач є підпищиком його веб сторінки, що він скидав дану сторінку
відповідачу під час підписання договору і яким саме чином ознайомим із умовами
договору, під час підписання заяви приєднання. Заява про приєднання не має
законного сили двостороннього договору. Позивач застосовує норми матеріального
права в своїх позовних вимогах просить стягнути неіснуючий борг з Відповідача,
Відповідач з свого боку посилається на ч. 2 cт. 1055 ЦК України, кредитний
договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Підписання заяви
приєднання є намір побутового споживача на отримання природного газу для
опалення (отримання тепла в осінньо-зимовий період) свого домогосподарства, для
приготування їжі, що є життєво необхідним ресурсом для Людини, громадянина».
Читайте також: Вища рада правосуддя звітує про отримані
зарплати і свій кількісний склад – відповідь на запит
В обґрунтування своїх мотивів та
висновків суддя Должко С.Р. посилається на «божественний нормативно-правовий
акт», а саме «Біблія Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту… Перша
книга Мойсея буття ст 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».
Суддя Должко С.Р. також зазначає,
що «В Україні не має громадян, а лише облікові записи – фізичні особи, Україна
після 24 серпня 1991 року – компанія LTD Україна…».
На думку судді Должка С.Р., яка
висловлена у судовому рішенні від 26 червня 2023 року, «Україну після 24
серпня 1991 року з правового поля соціалістичної республіки УРСР, шляхом
підміни термінів, переведено до капіталістично-право відносин, що призвело до
скорочення населення України та кількісних мільйонних втрат українців, що є
фактично неприхованим геноцидом українського народу, руками довірчої влади LTD
Україна, LTD Україна лобіює виключно інтереси глобістів адамітів ротшельдів».
Також Зінківський районний суд
Полтавської області у складі судді Должка С.Р. розглянув матеріали
кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № ____ від 09 лютого 2023 року, відносно ОСОБА4 у
вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального
кодексу України.
Згідно з вироком Зінківського
районного суду Полтавської області у складі судді Должка С.Р. від 23 серпня
2023 року у справі № 530/337/23 ОСОБА4 по пред'явленому обвинуваченню у
вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального
кодексу України, визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю
наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.
В мотивувальній частині вказаного
вироку, суддя Должко С.Р. зазначає, що «немає утвореного відповідним Законом
відповідно до Конституції України конституційного органу, суб’єкта
публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але існує
юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на Кабінет
Міністрів України. Правосуб’єктність всіх утворених невстановленим суб’єктом
права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним правовим полем,
а тому не являються суб’єктом публічно-владних повноважень».
У вироку від 23 серпня 2023 року
у справі № 530/337/23 суддя
Должко С.Р. зробив висновок, що «так звані «Закони України» та УКАЗИ
Президента, в тому числі «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію», «Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення
воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в
Україні»», «УКАЗ Президента України «Про використання Збройних Сил України та
інших військових формувань»», які легітимізуються під виглядом законів є
авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не являються законами
по суті, не являються обов’язковими для виконання народом, є офертами від
суб’єкта, що надає послуги з державного управління. Ці «нормативні акти» мають
статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим
законодавством».
Крім того, частина цього судового
рішення також викладена іноземною (російською) мовою.
Висновки Третьої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Статтею 124 Конституції України визначено,
що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до частин 1–3 статті
263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно
ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із
дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню
цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так само у Кримінальному
процесуальному кодексі України в статті 370 встановлено, що судове рішення
повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення,
ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням
вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які
підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими
судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому
наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до частини першої
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі –
Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом,
який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або
встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального
обвинувачення.
Елементом права на справедливий
розгляд є, серед іншого, вмотивованість судових рішень.
Конвенція не містить вимоги до
рішень національних судів, в тому числі щодо вмотивованості та обґрунтованості
таких судових рішень.
Разом з тим, вказані вимоги
вироблені в рішеннях Європейського суду з прав людини (справа «Van De Hurk v.
Netherlands», «Hadjianastassiou v. Greece»).
Читайте також: ВРП наполягає на своїй нелегітимності –
відповідь на запит
Крім того, у пунктах 41, 43
Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів серед іншого
звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно
надати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, які здатні вплинути на
вирішення спору, та звертається увага на те, що згідно з усталеною практикою
Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від
різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних
правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від
різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щодо змісту, то судове рішення
повинно містити дослідження фактичних обставин та питань права, що лежать в
основі спору.
Таким чином, судове рішення
повинно містити мотиви та обґрунтування, що стосуються суті спору, доводів
сторін та обставин справи.
Разом з тим, суддя Должко С.Р.
мотивуючи свої судові рішення зазначає висновки та міркування, що не стосуються
предмета спору або є неоднозначними.
При цьому варто зазначити, що
оцінюючи поведінку судді Должка С.Р. при ухваленні судових рішень, Дисциплінарна
палата Вищої ради правосуддя не оцінює законність самого судового рішення.
Крім того, як зазначалося раніше,
судові рішення містять частини, викладені іноземною мовою, а саме російською.
Відповідно до частини третьої
статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди використовують
державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на
використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно з частинами першою та
третьою статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української
мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство
здійснюється державною мовою. Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх
державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення
складається з урахуванням стандартів державної мови.
Звідси, суддя Должко С.Р.,
викладаючи частини своїх судових рішень іноземною мовою, порушив вказані вимоги
законів України.
Водночас необхідно звернути увагу
на таке.
Згідно з частиною сьомою статті
56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема,
справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи
відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися
правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі
стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри
до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності
суддів.
Кодекс суддівської етики,
затверджений рішенням ХІ (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013
(в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень суддею Должком С.Р.),
передбачає, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону
і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих
стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність,
незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1); суддя має
докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та
поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3); суддя повинен
виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів,
установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства
права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на
будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику
(стаття 6).
Суддя Должко С.Р., мотивуючи свої
судові рішення, допустив висловлювання та висновки, наведені в попередньому
розділі вище, що призводять до виникнення сумніві у його професійності,
неупередженості, неухильному додержанні вимог закону і принципів верховенства
права, а також поваги до української державності.
Розглянувши висновок
дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Осєтрова В.М. за
результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Колосовича В.В. та
Полтавської обласної прокуратури, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради
правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні
обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Зінківського районного
суду Полтавської області Должка С.Р. ознак дисциплінарних проступків,
передбачених підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів
прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктами 3
(допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет
правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності
способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та
стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги
до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового
процесу) та 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який
брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і
основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних
негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій
і статус суддів».
Читайте також: Вакцинування Конституцією 15 – відвід
«судді» Кондрашова І. А. призначеного неповноважними особами
Перевірка та дослідження
наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором під час
підготовки дисциплінарної справи до розгляду.
Керуючись статтею 46 Закону
України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій
і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Зінківського районного суду Полтавської
області Должка Сергія Ростиславовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча
на засіданні
Третьої
Дисциплінарної палати
Вищої
ради правосуддя Інна
ПЛАХТІЙ
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Олег КАНДЗЮБА
Дмитро
ЛУК’ЯНОВ
Ольга
ПОПІКОВА
Олександр САСЕВИЧ
УКРАЇНА
ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ
ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА
РІШЕННЯ
|
23 липня 2025 року |
Київ |
№ 1562/3дп/15-25__ |
Про притягнення судді
Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. до
дисциплінарної відповідальності
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради
правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В.,
заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М.,
розглянувши об’єднану дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського
районного суду Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича, відкриту за
скаргами Колосовича Віталія Вікторовича, Полтавської обласної прокуратури,
Буртник Христини Василівни, Яцишин Юліани Вікторівни, Ільченка Дмитра Олеговича
та за власною ініціативою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,
встановила:
Суддя Должко
С.Р. Указом Президента України від 1 серпня 2007 року № 676/2007
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/676/2007#Text) призначений на посаду судді
Зіньківського районного суду Полтавської області на п’ять років, а Постановою
Верховної Ради України від 21 червня 2012 року
№ 5008-VI (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5008-VI#Text) обраний на посаду
судді цього суду безстроково.
15
вересня 2023 року та 18 грудня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли
дисциплінарні скарги Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури
стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р.,
яким присвоєно реєстраційні номери К-3234/0/7-23 та 509/0/13-23 відповідно.
Читайте також: Суддя Лариса Бабайлова поскаржилася на
публікацію неправдивої інформації щодо наявності у неї паспорта рф
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 лютого 2025 року
№ 330/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила
дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської
області Должка С.Р. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарних
проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частин першої
статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
12
вересня 2023 року, 18 вересня 2023 року та 13 листопада 2023 року до Вищої ради
правосуддя надійшли дисциплінарні скарги Буртник Х.В., Яцишин Ю.В., Ільченка Д.О.
стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р.,
яким присвоєно реєстраційні номери Б-2188/13/7-23, Я-3254/0/7-23 та
І-4010/0/7-23 відповідно.
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 березня 2025
року № 624/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила
дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської
області Должка С.Р. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарних
проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частин першої
статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Дисциплінарні
скарги стосуються дій судді Должка С.Р., вчинених під час розгляду справ №
530/1790/21, № 530/703/22, № 530/75/21 та № 530/337/23.
Крім
того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 30 квітня 2025
року № 898/3дп/15-25 відкрила за власною ініціативою Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського
районного суду Полтавської області Должка С.Р. з підстав наявності у його діях ознак
дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої
статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вищевказані
справи об’єднано в одну дисциплінарну справу і проведення підготовки до
розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено дисциплінарному інспектору
Вищої ради правосуддя Осєтрову В.М.
Відповідно
до пункту 237 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби
дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного
інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою
системою розподілу справ.
Згідно з
протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя
від 5 грудня 2023 року та протоколом передачі справи раніше визначеному члену
Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2023 року дисциплінарні скарги за
реєстраційними номерами К-3234/0/7-23 та 509/0/13-23 (відповідно) передані для
проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Мельнику Олексію
Петровичу.
За
протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя
та протоколами передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя
від 5 грудня 2023 року дисциплінарні скарги за реєстраційними номерами
Б-2188/13/7-23, Я-3254/0/7-23, І-4010/0/7-23 передано для проведення
попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Котелевець Аллі Вікторівні.
Пунктом
236 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України
«Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що днем початку роботи служби
дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою
радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних
інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням
Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24
днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя
визначено 23 грудня 2024 року.
Відповідне
повідомлення опубліковано Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» від
21 грудня 2024 року № 194 (246).
Згідно з
протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами
та протоколом передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від
13 січня 2025 року дисциплінарні скарги Колосовича В.В. та Полтавської обласної
прокуратури передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному
інспектору Осєтрову В.М.
Відповідно
до протоколів передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від
31 березня 2025 року дисциплінарні скарги Буртник Х.В., Яцишин Ю.В. та Ільченка
Д.О. передано дисциплінарному інспектору Осєтрову В.М.
За
результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний
інспектор Вищої ради правосуддя склав висновок від 30 травня 2025 року з
пропозицією про притягнення судді Должка С.Р. до дисциплінарної
відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді
подання про звільнення судді з посади.
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином
повідомила суддю Должка С.Р., скаржників Колосовича В.В., Полтавську
обласну прокуратуру, Буртник Х.В., Яцишин Ю.В., Ільченка Д.О. про дату і
час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання їм письмових повідомлень
засобами електронного і поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації
на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Читайте також: Ого!!! Службі судової охорони дозволено
застосування зброї, спецзасобів та фізичного впливу – документ
23 липня
2025 року у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяли
участь дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Осєтров В.М.,
суддя Должко С.Р. (у режимі відеоконференції), представник Полтавської обласної
прокуратури – Москаленко Дмитро Володимирович (у режимі відеоконференції).
Інші
скаржники у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23
липня 2025 року не з’явилися, однак відповідно до частини п’ятої статті 49
Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає
розгляду дисциплінарної справи.
До
початку засідання надійшла заява (вимога) судді Должка С.Р. про відвід Голови
Вищої ради правосуддя, членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя та дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Осєтрова В.М.
У
засіданні суддя Должко С.Р. вказану заяву (вимогу) підтримав.
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя протокольною ухвалою заяву (вимогу)
судді Должка С.Р. залишила без розгляду.
Також до
початку засідання Палати Третьої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя надійшли клопотання судді Должка
С.Р. про закриття дисциплінарного провадження, які були підтримані суддею під
час засідання.
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя протокольною ухвалою відмовила у
задоволенні заяв про закриття провадження.
Після
початку засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя
Должко С.Р. заявив усне клопотання про направлення матеріалів обʼєднаної
дисциплінарної справи на доопрацювання дисциплінарному інспектору Вищої ради
правосуддя Осєтрову В.М.
Зазначену
заяву Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила без
задоволення.
Після
доповіді дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя суддя Должко С.Р.
повторно заявив відвід членам Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя та дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, яка була
залишена без розгляду протокольною ухвалою.
Під час
засідання суддя Должко С.Р. надав пояснення стосовно обставин обʼєднаної
дисциплінарної справи, просив ухвалити рішення про відмову в притягненні його
до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.
Стислий зміст дисциплінарних скарг
Щодо скарги Колосовича В.В.
У дисциплінарній
скарзі Колосович В.В. стверджує, що суддя
Должко С.Р. допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час
здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу
наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; не
зазначив в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін
щодо суті спору; порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед
законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх
доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; порушив правила щодо
відводу (самовідводу); допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває
авторитет правосуддя, у питаннях дотримання норм суддівської етики та
стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; використав
статус судді з метою незаконного отримання третіми особами вигоди.
Скаржник
вважає, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22 та № 530/1792/21
суддя порушив вимоги статей 1, 2, 8, 10, 65, 129 Конституції України, статей 2,
12, 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 9, 10,
164, 165, 263 Цивільного процесуального кодексу України, а під час розгляду справи
№ 530/337/23 – також статей 2, 7–9, 91–94, 349, 374 Кримінального
процесуального кодексу України.
Читайте також: Як Вища рада правосуддя рефлексує на
зафіксоване нами порушення закону суддею Дубіжанською
(відповідь на електронне звернення)
Колосович
В.В. зазначає, що суддя Должко С.Р. з метою порушення присяги судді та
заподіяння судовій системі найбільшої шкоди використовує таке: спосіб
дводумства, тобто викладає мотиви суду, які суперечать одне одному, до того ж,
щоб один з мотивів заперечував повноваження органів державної влади, створював
у пересічних громадян хибну впевненість у правомірності невиконання законів
України, шкоди її суверенітету; використання неофіційних довідників як
офіційних; цитування нормативно-правових актів таким чином, аби спотворити їх
зміст та викликати у особи враження незаконності діяльності органів державної
влади; використання законодавства, яке не підлягає використанню під час розгляу
справи.
Щодо скарги Полтавської обласної
прокуратури
Полтавська
обласна прокуратура у своїй дисциплінарній скарзі стверджує, що суддя умисно
або внаслідок недбалості допустив поведінку, що порочить звання судді або
підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської
етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Скаржник
вважає, що суддя Должко С.Р. розглянув справи № 530/75/21, № 530/1790/21
та № 530/703/22, нехтуючи обов’язками, передбаченими статтею 56 Закону
України «Про судоустрій і статус суддів», а також всупереч засадам, визначеним
статтею 129 Конституції України та частиною другою статті 48 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів».
У своїй
дисциплінарній скарзі Полтавська обласна прокуратура звертає увагу на те, що у
рішеннях у вказаних справах суддя Должко С.Р. вказав про відсутність
повноважень у працівників Національно поліції, яка є компанією та надає
поліцейські послуги, про реєстрацію України у міжнародному реєстрі як компанії
LTD Україна, про відсутність повноважень у
Кабінету Міністрів України, відсутність рішення, постанови чи наказу Верховної
Ради України про утворення незалежної держави Україна та акта прийому-передачі
землі та всього рухомого та нерухомого майна від співвласників – громадян Союзу
РСР до України.
Також
Полтавська обласна прокуратура вказує на викладення частини судових рішень у
вказаній справі іноземною (російською) мовою.
Щодо скарги Буртник Х.В.
На
обґрунтування дисциплінарної скарги Буртник Х.В. зазначила, що 23 серпня
2023 року суддя Должко С.Р. ухвалив виправдувальний вирок у справі №
530/337/23, яка стосувалася ухилення від призову.
Скаржниця
стверджує, що суддя не навів мотивів відхилення аргументів сторони
звинувачення, а також грубо порушив етичні принципи й правила судді, вчинив дії,
що порочать звання судді та підривають довіру до правосуддя.
У
контексті доводів про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді й
підриває авторитет правосуддя, Буртник Х.В. повідомила, що суддя Должко С.Р. у
вироку навів аргументи про: відсутність такої юридичної особи публічного права
як Кабінет Міністрів України; перебування поза правовим полем суб’єктів, що
створені Кабінетом Міністрів України; наявність у Міністерства оборони України
статусу органу приватного права; наявність у законів України та указів
Президента України статусу авторських творів, а не законодавчих актів; неіснування
Держави Україна; вимагання й шахрайські дії щодо персональних даних
призовників, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних
та резервістів; можливість комплектування Збройних Сил України лише за трудовим
договором.
У
контексті доводів про невмотивованість вироку Буртник Х.В. звернула увагу на
відсутність мотивування висновку судді щодо того, що повістка обвинуваченому
підписана неуповноваженим суб’єктом; чому відсутність копії висновку
військово-лікарської комісії є підставою відкинути аргументи прокуратури щодо
наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого статтею 336
Кримінального кодексу України; чому суд відхилив доводи прокурора щодо умислу
обвинуваченого на ухилення від призову, якщо останній надав показання про
часткове визнання вини.
На
переконання скаржниці, такі твердження й дії судді Должка С.Р. суперечать
морально-етичним принципам і ставлять під сумнів його здатність здійснювати
правосуддя.
Водночас
скаржниця зауважила, що правова позиція судді викликала надзвичайний резонанс у
медіа та громадський осуд.
Щодо скарги Яцишин Ю.В.
На обґрунтування
дисциплінарної скарги Яцишин Ю.В. зазначила, що 23 серпня 2023 року суддя
Должко С.Р. ухвалив вирок у справі № 530/337/23, і в цьому вироку суддя
поставив під сумнів існування України та її суверенітет; заперечив існування
Кабінету Міністрів України і законність його діяльності; поставив під сумнів
законність нормативно-правових актів України.
Яцишин
Ю.В. наголосила, що висновки й тези судді виходять за межі здорового глузду, є
грубим порушенням присяги судді, руйнують авторитет судової влади та загалом є
несумісними із перебуванням Должка С.Р. на посаді судді.
Щодо скарги Ільченка Д.О.
На
обґрунтування дисциплінарної скарги Ільченко Д.О. зазначив, що 23 серпня
2023 року суддя Должко С.Р. ухвалив вирок у справі № 530/337/23, який надалі
суд апеляційної інстанції скасував ухвалою від 31 жовтня 2023 року,
направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ільченко
Д.О. у своїй скарзі зауважив, що суддя вирішив розглядати кримінальне
провадження у спрощеному порядку, втім дослідив у нарадчій кімнаті «докази»,
які не були предметом дослідження у відкритому судовому засіданні, у результаті
чого сторона обвинувачення була позбавлена можливості подавати свої пояснення й
заперечення щодо них.
Крім того,
скаржник повідомив, що суддя Должко С.Р. допустив поведінку, що порочить звання
судді або підриває авторитет правосуддя, оскільки його вирок фактично заперечує
існування України як держави з огляду на твердження судді про правовий статус
Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, легітимність законів
України та указів Президента України, продовження існування СРСР та органів
влади Української РСР.
У цьому
контексті Ільченко Д.О. наголосив, що твердження судді Должка С.Р. про
незаконність органів державної влади України, відсутність «Великої державної
печатки із Великим державним Гербом», про нелегітимність Збройних Сил України є
елементом пропаганди однієї із сепаратистських організацій, керівник якої у
грудні 2021 року затримувався працівниками Служби безпеки України під час спроби
проголосити себе «Президентом України».
На
переконання скаржника, є сумнівною можливість перенесення у судове рішення
особистої віри судді у будь-які теорії.
Щодо обставин, які стали підставою для
відкриття справи за власною ініціативою дисциплінарного органу
Після
відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя
направив до Зіньківського районного суду Полтавської області запит про надання
характеристики стосовно судді Должка С.Р.
Читайте також: Вища рада правосуддя, як і ВККСУ,
відверто ігнорує українське законодавство (відповідь на скарги)
Листом
від 5 березня 2025 року № ЕП-101/25 до Вищої ради правосуддя надійшла запитувана
характеристика, підписана в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської
області Ситник Оксаною Володимирівною.
Разом з
тим суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. через
підсистему «Електронний Суд» 14 березня 2025 року надіслала до Вищої ради
правосуддя звернення.
У зазначеному
зверненні суддя Ситник О.В. повідомила, що позитивної характеристики на суддю
Должка С.Р. вона не складала і не підписувала, а така була направлена помилково
з технічних причин, тому просила вважати її відкликаною.
Суддя
Ситник О.В. також зазначила, що Должко С.Р. порушує процес у кримінальному
провадженні, а саме: коли заявляє самовідвід, то задовольняє його сам собі, що
є порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України (наприклад, справа
№ 530/1896/21, провадження № 1-кс/530/132/25, ухвала від 12 березня 2025 року);
такі порушення, за твердженням судді Ситник О.В., суддя Должко С.Р. допускає у
кожній кримінальній справі, де виникає питання розгляду відводу чи самовідводу.
Крім
того суддя Ситник О.В. повідомила, що 13 березня 2025 року їй стало відомо із
вебсайту «Судової влади України, що 20 листопада 2024 року суддя Должко С.Р.
ухвалив рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК
«КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА1 про стягнення
заборгованості, яке набрало законної сили 6 січня 2025 року, у справі №
530/841/24; проте відповідач у справі є помічником судді Должка С.Р., а тому
він не мав права розглядати дану цивільну справу.
Обставини та факти, встановлені під час розгляду
дисциплінарної справи
Скаржники
звернулися до Вищої ради правосуддя із дисциплінарними скаргами стосовно
поведінки (дій) судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка
С.Р. щодо його під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/1790/21,
№ 530/703/22 та № 530/337/23.
У справі
№ 530/75/21 розглядався позов ОСОБА2 до Зіньківського відділення поліції
Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській
області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про
визнання дій протиправними та скасування постанов ГАБ 736715 та ГАБ 736716 від
18 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.
Зіньківський
районний суд Полтавської області рішенням від 12 квітня 2021 року (суддя Должко
С.Р.) позовну заяву задовольнив частково.
У
мотивувальній частині зазначеного судового рішення суддя Должко С.Р. навів
свої міркування щодо незаконності встановленого на території України карантину
з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас
суддя стверджує, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України є
незаконною і не підлягає виконанню.
Суддя
Должко С.Р. у рішенні у справі № 530/75/21 зазначає про незаконність
вимоги використання засобів індивідуального захисту та про необхідність
кримінального переслідування осіб, які «вимагають вдягнути захисну маску».
Крім
того, частину судового рішення від 29 серпня 2022 року викладено іноземною
(російською) мовою.
Подібні
міркування судді наведено також у рішенні Зіньківського районного суду
Полтавської області від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 за
позовом ОСОБА3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» про захист
права споживачів.
Крім
того, у цьому ж рішенні, суддя Должко С.Р. стверджує про те, що
«правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, не
передавалися території, майно…».
Должко
С.Р. у мотивувальній частині рішення від 29 серпня 2022 року у справі №
530/1790/21 вважає, що «державні органи не створені, державні символи не
затверджені, печатки великої немає. Документи, що юрисдикція Союзу РСР
припинена, не існує. На сайті Верховної Ради Конституція Радянського Союзу
чинна. Рішення, чи то постанови, чи наказу ВР про утворення незалежної держави
України не існує. Акту прийому-передачі землі та всього рухомого та не рухомого
майна від співвласників – громадян Союзу РСР до України – не існує. України
відповідно відомостям із міжнародних реєстрів комерційних компаній є компанія,
тобто корпорація» (тут і далі в цитатах, орфографія та граматика автора
збережені).
З
позовом у справі № 530/703/22 звернулося Акціонерне товариство «Оператор
газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі – АТ «Полтавагаз») до ОСОБА4 про
стягнення заборгованості.
Зіньківський
районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.) рішенням від 26 червня
2023 року у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Суддя
Должко С.Р., мотивуючи своє рішення, повідомив, що позивачем не надано жодного
доказу, що у АТ «Полтавагаз» у межах міста Зіньків Зіньківського району на
законних підставах перебуває газорозподільна система; тобто, на думку судді, АТ
«Полтавагаз» самовільно користується газовими мережами Полтавського району в
межах міста Зіньків, які йому не належать.
Читайте також: Ілюзіон права: перетворення ВРЮ на ВРП –
унікальні архівні копії реєстраційної справи ЮО
Крім
того, в зазначеному судовому рішенні суддя зазначив, що «посилання позивача на
Умови договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті:
регулятора і оператора ГРМ, як підстава до стягнення є безпідставною і
неправомірною, через відсутній підпис Позивача під самим договором. Позивач не
надав докази, що відповідач є підпищиком його веб сторінки, що він скидав дану
сторінку відповідачу під час підписання договору і яким саме чином ознайомим із
умовами договору, під час підписання заяви приєднання. Заява про приєднання не
має законного сили двостороннього договору. Позивач застосовує норми
матеріального права в своїх позовних вимогах просить стягнути неіснуючий борг з
Відповідача, Відповідач з свого боку посилається на ч. 2 cт. 1055 ЦК України,
кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Підписання заяви приєднання є намір побутового споживача на отримання
природного газу для опалення (отримання тепла в осінньо-зимовий період) свого
домогосподарства, для приготування їжі, що є життєво необхідним ресурсом для
Людини, громадянина».
В
обґрунтування своїх мотивів та висновків суддя Должко С.Р. посилається на
«божественний нормативно-правовий акт», а саме «Біблія Книги Священного Писання
Старого та Нового Заповіту… Перша книга Мойсея буття ст 5, 6», а також на
«Житловий комунальний кодекс УРСР».
Должко
С.Р. також зазначає, що «В Україні не має громадян, а лише облікові записи –
фізичні особи, Україна після 24 серпня 1991 року – компанія LTD Україна…».
На думку
судді Должка С.Р., яка висловлена в судовому рішенні від 26 червня 2023
року, «Україну після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної
республіки УРСР, шляхом підміни термінів, переведено до капіталістично-право
відносин, що призвело до скорочення населення України та кількісних мільйонних
втрат українців, що є фактично неприхованим геноцидом українського народу,
руками довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключно інтереси
глобістів адамітів ротшельдів».
Зінківський
районний суд Полтавської області у складі судді Должка С.Р. також розглянув
матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових
розслідувань за № ____ від 9 лютого 2023 року, стосовно ОСОБА5 щодо
вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336
Кримінального кодексу України.
Згідно з
вироком Зіньківського районного суду Полтавської області у складі судді Должка
С.Р. від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 ОСОБА5 по пред’явленому
обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею
336 Кримінального кодексу України, визнано невинним та виправдано у зв’язку з
недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.
У
мотивувальній частині зазначеного вироку, суддя зазначає, що «немає утвореного
відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу,
суб’єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але
існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на
Кабінет Міністрів України. Правосуб’єктність всіх утворених невстановленим
суб’єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним
правовим полем, а тому не являються суб’єктом публічно-владних повноважень».
У вироку
від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 суддя Должко С.Р. зробив
висновок, що «так звані «Закони України» та УКАЗИ Президента, в тому числі
«Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», «Закон України
«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в
Україні»», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ
Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань»» які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не
мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються
обов’язковими для виконання народом, є офертами від суб’єкта, що надає послуги
з державного управління. Ці «нормативні акти» мають статус таких, що
застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством».
Крім
того, частина цього судового рішення також викладена іноземною (російською)
мовою.
У справі
№ 530/1896/21 ОСОБА6 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської
області зі скаргою на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №
____.
Відповідно
до системи автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на
розгляд судді Должку С.Р.
Ухвалою
слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. від
2 січня 2025 року у справі № 530/1896/21 заяву про самовідвід слідчого судді
Должка С.Р. у кримінальній справі за скаргою ОСОБА6 на бездіяльність дізнавача
у кримінальному провадженні № ____ задоволено; відведено слідчого суддю
Должка С.Р. від розгляду справи № 530/1896/21.
Так
само, ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області
Должка С.Р. від 12 березня 2025 у справі № 530/1896/21 заяву про самовідвід
слідчого судді Должка С.Р. по кримінальній справі за скаргою ОСОБА6 на
бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № ____ задоволено;
відведено слідчого суддю Должка С.Р. від розгляду справи № 530/1896/21.
У справі
№ 530/841/24 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА1 про
стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зіньківський
районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.) рішенням від 20 листопада
2024 року у справі № 530/841/24 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ
ГОУ» до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив у
повному обсязі.
Позиція судді, стосовно якого відкрито дисциплінарну
справу
7 березня 2025 року, 12
березня 2025 року та 2 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли
пояснення судді Должка С.Р. стосовно обставин, викладених у скаргах.
У своїх пояснення суддя
наводить посилання на законодавчі норми та рішення Конституційного Суду України
стосовно конституційного устрою України, поділу державної влади та
функціонування органів такої влади, дії принципу верховенства права.
З посиланням на статтю
126 Конституції України Должко С.Р. зазначає, що скарга Колосовича В.В. є
засобом тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя, є замовною, з
неперевіреними фактами, на основі припущень, без достатніх на те підстав, а
відтак нікчемною.
Суддя Должко С.Р. наполягає,
що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22, № 530/33/23 він
не порушив жодної статті Конституції України, Закону України «Про судоустрій і
статус суддів», Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального
процесуального кодексу України.
Читайте
також: Служба судової охорони (ССО): Трохи про
приватну армію суддів корпорації «Україна» - документи
Суддя Должко С.Р.
стверджує, що в грубій та непристойній формі Колосович В.В. намагається без
наведення належних і достатніх доказів, безпідставно і «наполегливо-завзято»
звинувачувати суддю в тому, що нібито він «12 квітня 2021 року, реалізуючи свою
протиправну діяльність діючи умисно, бажаючи спричинити шкоду судовій владі, її
дискредитувати, нівелювати довіру до суду та судової влади, використовуючи
надані йому повноваження судді […] у приміщенні суду нібито грубо порушував
засади Цивільного процесуального кодексу України щодо засад, принципів,
законодавства, доказів та доказування, в описово-мотиваційній частині нібито
навмисно спотворив організаційно-правову форму державного органу та посаду
відповідача».
Натомість, Должко С.Р.
заперечує претензії Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури до
авторського стилю судді і численних способів висловлювати думку.
Суддя вважає, що
дисциплінарними скаргами Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури
зроблена підступна, негідні і ница спроба підірвати його непорушний авторитет
судді, скарга є замовною справою недоброзичливців судді, ймовірно, з близького
оточення, що вирішили скористатися складними для держави умовами війни.
У поясненнях суддя
Должко С.Р. також наводить мотивування та висновки, викладені ним в ухвалених
судових рішеннях у справах № 530/75/21, № 530/703/22, № 530/1792/21 та №
530/337/23.
Суддя Должко С.Р. після
закінчення підготовки обʼєднаної дисциплінарної справи до розгляду та отримання
проєкту висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя надав
заперечення стосовно вказаного проєкту.
У своїх запереченнях
суддя висловив незгоду із доводами дисциплінарних скарг, вказує на правильність
його тверджень, викладених у судових рішення.
Суддя Должко С.Р.
зазначив про те, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя навів
вирвані з контексту тези з судових рішень судді, а заперечети їх не може,
оскільки бракує аргументів.
Суддя також вказує на
нездійснення дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя належної
інспекційної перевірки.
Характеристика судді
Листом від 5 березня
2025 року Зіньківський районний суд Полтавської області надав характеристику
стосовно судді Должка С.Р. за підписом в.о. голови Зіньківського районного
суду Полтавської області Ситник О.В.
У характеристиці
вказано акти про призначення Должка С.Р. на посаду судді та на адміністративні
посади в суді.
Зазначено, що суддя
Должко С.Р. переконливо викладає думки, завжди проявляє ініціативу, активний,
наполегливий у своїх переконаннях, бере активну участь у житті колективу суду,
у спілкуванні з колегами та іншими громадянами ввічливий, тактовний, має
високий рівень культури поведінки та спілкування з людьми, у критичних
ситуаціях завжди поводиться коректно, стримано та з розумінням, чесний,
порядний, неупереджений.
Самостійний у прийнятті
рішень, здатний аналізувати і прогнозувати події, у критичних ситуаціях здатний
до рішучих дій.
До виконання своїх
обов’язків судді ставиться добросовісно, чинне законодавство знає на доброму
рівні і стежить за змінами.
Вмілим застосуванням
своїх знань на практиці та своїм досвідом роботи забезпечує стабільність
розглянутих під його головуванням судових справ, виважено підходить до
прийняття рішення у справах, дотримується встановлених строків підготовки
справи до розгляду.
Проте 17 березня 2025
року до Вищої ради правосуддя надійшло звернення судді Зіньківського районного
суду Полтавської області Ситник О.В., в якому вона повідомила, що
позитивна характеристика стосовно судді Должка С.Р. нею не складалася і не
підписувалась, а була направлена помилково з технічних причин, та просила вважати
її відкликаною.
Суддя Ситник О.В. також
повідомила, що правдивої характеристики стосовно голови суду Должка С.Р. від
керівника апарату суду чи будь-якого іншого працівника суду надано не може
бути, оскільки голова Зіньківського районного суду Полтавської області Должко
С.Р. тримає колектив на особистому контролі та під своїх впливом, постійно
збираючи збори колективу, на які її не запрошують.
На запит
дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя керівник апарату Зіньківського
районного суду Полтавської області у листі від 28 березня 2025 року
повідомив таке.
28 лютого 2025 року до
Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов запит про надання
характеристики стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області
Должка С.Р.
Керівник апарату
підготував проєкт характеристики на голову Зіньківського районного суду
Полтавської області Должка С.Р. та надав для підписання судді Ситник О.В., яка
на той час виконувала обов’язки голови суду.
Читайте
також: Служба судової охорони (ССО) в контексті
повалення конституційного ладу в Україні
3 березня 2025 року
суддя Ситник О.В. погодила проєкт характеристики на голову суду Должка С.Р., підписавши
вищевказану характеристику.
3 березня 2025 року
голова суду Должко С.Р. ознайомився із наданою стосовно нього характеристикою,
поставивши свій підпис.
6 березня 2025 року
керівник апарату надіслала характеристику електронною поштою на адресу Вищої
ради правосуддя.
Після того, як
характеристика на голову суду Должка С.Р. вже була направлена до Вищої ради
правосуддя, суддя Ситник О.В. в телефонному режимі повідомила керівникові
апарату, що помилилася з підписанням зазначеної характеристики і має намір
надати характеристику на суддю Должка С.Р. іншого змісту, але вона її не надала
у зв’язку з тим, що була тимчасово непрацездатна, а на час складання листа
керівника апарату перебуває у щорічній основній відпустці.
Дисциплінарний
інспектор Вищої ради правосуддя направив до Зіньківського районного суду
Полтавської області повторний запит про надання характеристики стосовно судді
Должка С.Р.
Листом від 29 травня
2025 року Зіньківський районний суд Полтавської області надіслав характеристику
стосовно судді Должка С.Р. за підписом голови Полтавського апеляційного суду.
У характеристиці
стосовно судді Должка С.Р. вказано акти, якими суддя призначався на посаду, а
також зазначено, що суддя постійно проходить підготовку для підтримання
кваліфікації в Національній школі суддів України, до дисциплінарної
відповідальності не притягувався.
Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя
Статтею
124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно
суди.
Згідно з
частинами першої – третьої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України
судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути
законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення
має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так само
у Кримінальному процесуальному кодексі України, у статті 370, встановлено, що
судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є
рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з
дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих
обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та
оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення,
в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно
до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд
його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
визначеним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного
характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього
кримінального обвинувачення.
Елементом
права на справедливий розгляд є, зокрема, вмотивованість судових рішень.
Конвенція
не містить вимоги до рішень національних судів, у тому числі щодо
вмотивованості та обґрунтованості таких судових рішень.
Разом з
тим, вказані вимоги вироблені в рішеннях Європейського суду з прав людини
(справа «Van De Hurk v. Netherlands», «Hadjianastassiou v. Greece»).
Крім
того, у пунктах 41, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських
суддів, зокрема, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття
рішення необхідно надати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, які
здатні вплинути на вирішення спору, та звертається увага на те, що згідно з
усталеною практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг
обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін,
а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а
крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних
країнах.
Щодо
змісту, то судове рішення повинно містити дослідження фактичних обставин та
питань матеріального права, що лежать в основі спору.
Таким
чином, судове рішення повинно містити мотиви та обґрунтування, що стосуються
суті спору, доводів сторін та обставин справи.
Проте
суддя Должко С.Р. мотивуючи свої судові рішення, зазначає висновки та
міркування, що не стосуються предмета спору або є неоднозначними.
Водночас
варто зазначити, що оцінюючи поведінку судді Должка С.Р. під час ухвалення
судових рішень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює
законність самого судового рішення.
Справа № 530/75/21
У
рішенні від 12 квітня 2021 року у справі № 530/75/21, яким вирішено позов про
визнання дій протиправними та скасування постанов у справі про адміністративні
правопорушення, суддя Должко С.Р. навів такі міркування та висновки.
«Директор компанії ГУНП в Полтавській
області полковник ОСОБА7 Директор компанії ГУНП В Полтавській області,
заснованої 07.11.2015 року КВЕД діяльності 84.24 несе персональні правові
наслідки за корисливі протиправні дії по відношенню до Позивача, так як в ч.2
НАДАННЯ ПОСЛУГ Закону УКРАЇНИ “Про Національну Поліцію” трактує дотримання
ОСНОВНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип
верховенства права».
«Завданнями поліції є надання
поліцейських послуг. Посилання на https://opendatabot.ua/c/40108630.
Відповідно до сервісу моніторінгу
реєстраційних даних українських компаній та судоворго реєстру для захисту від
рейдерських захоплень і контрою контрагентів – опендатабот вказано “Компанія:
Головне Управління ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ
ОБЛАСТІ, Код ЄДРПОУ 40108630 Директор ОСОБА7. Основний вид діяльності. 84.24
Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки Дата заснування
07.11.2015”».
Визначення: КОМПАНІЯ – суб’єкт
господарювання юридична особа або фізична особа підприємець, або суб’єкт
незалежної професійної діяльності, який надає професійні послуги, на умовах,
передбачених цими Правилами.
Визначення: Код ЄДРПОУ (Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України) — унікальний
ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств
та організацій України, створеному 1996 року.
Визначення: Класифікація видів
економічної діяльності» (КВЕД) — складова частина державної системи
класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні.
Класифікація призначена для використання органами державного управління,
фінансовими органами та органами статистики.
Визначення: Директор (від лат, dirigo,
фр. directeur “спрямовую, керую”) — посада, керівник підприємства чи
навчального закладу, організації чи структурного підрозділу (колективу).
Жодна комерційна діяльність не може
здійснюватися у правовому полі без реєстрації, включаючи присвоєння кодів КВЕД
отримати їх зобов’язані абсолютно всі підприємства, навіть ті, які працюють без
формування юридичної особи. Тому перед реєстрацією на власників створюваного
бізнесу покладається обов’язок по
визначенню специфіки майбутньої діяльності і фіксації свого рішення в цифровому
позначенні. З цієї причини дуже важливо правильно підбирати коди, перед тим, як
звернутися до того, хто привласнює КВЕД ОРГАНІЗАЦІЇ.
Привласнює КВЕД Фіскальна Податкова
Служба».
«Працівник поліції Зіньківського ВП
Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області не надав на вимогу Позивача доручення
від директора компанії ГУ Національної Поліції в Полтавській області полковника
ОСОБА7 на ведення підприємницької діяльності, а саме: складання Постанов ГАБ
736715 від 18.01.2021 р. ГАБ 736716 від 18.01.2021 по справі адміністративного
правопорушення ст. 44-3 КУпАП ч.2 про накладення адміністративного стягнення на
місці».
Таким
чином, суддя Должко С.Р. у своєму рішенні вказує на те, що Національна поліція
України, її територіальні органи – є компаніями, які очолюються директорами,
надають поліцейські послуги та здійснюють підприємницьку діяльність.
Читайте також: ВРП високо оцінила правову діяльність
«Багнет Нації»
Разом з
тим, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну
поліцію» Національна поліція України (поліція) – це центральний орган
виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і
свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За
змістом частини першої статті 15 Закону України «Про Національну поліцію»
територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах,
містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на
декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи.
Суддя
Должко С.Р. всупереч існуючим нормам законодавства України вдається до
необґрунтованих висновків стосовно статусу та повноважень центрального органу
виконавчої влади.
Далі в
мотивувальній частині рішення від 12 квітня 2021 року у справі № 530/75/21
суддя Должко С.Р. висловлює свої міркування та висновки стосовно законності
карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України
гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
«Як відомо, надзвичайний стан в Україні
не введено. Відповідно станом на цей момент головний санлікар не отримав повноважень
ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів України не було підставі
встановлювати карантин. Відтак, слід стверджувати, що в правовому полі чинного
законодавства України карантин не введено»;
«Таким чином, діюча постанов про
введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. На підставі статті 60
Конституції України кожна людина зобов’язана відмовитись від виконання
постанови уряду про введення карантину. На підставі статті 19 Конституції
України жодний орган чи посадова особа не має права вимагати від людини
виконання постанови Уряду про введення карантину»;
«Висновок: вимога вдягнути захисну маску
незаконна. Будь-хто зобов’язаний відмовитись від виконання цієї вимоги. Ті, хто
вимагають вдягнути захисну маску, підлягають кримінальному переслідуванню, про
що необхідно подати до поліції заяву про злочин».
Відповідно
до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в
межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до
виконання.
За
змістом частини першої статті 150 Конституції України до повноважень
Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність
Конституції України (конституційність), зокрема, актів Кабінету Міністрів
України.
Отже,
Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які можуть бути
предметом вирішення питання про їх відповідність Конституції України
(конституційність).
Водночас
за змістом статей 19 та 27 Кодексу адміністративного судочинства України і
статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету
Міністрів України нормативно-правового характеру можуть бути оскаржені до
адміністративного суду, якщо вони суперечать законам України.
Карантин
на території України було введено постановою Кабінету Міністрів України від 11
березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої
респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з
подальшими змінами та доповненнями (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text).
На
момент розгляду справи № 530/75/21 вказана постанова Кабінету Міністрів України
не була скасована як незаконна або визнана такою, що не відповідає Конституції
України (є неконституційною).
Таким
чином, зазначений акт вищого органу в системі органів виконавчої влади підлягав
обов’язковому виконанню, у тому числі суддею Должком С.Р. під час вирішення
спору.
Крім
того, згідно з частинами першою – четвертою статті 7 Кодексу адміністративного
судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів
України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним
органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією
та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України,
закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору
України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить
Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а
застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд
після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення
питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції
Конституційного Суду України.
Проте
під час розгляду справи № 530/75/21 суддя Должко С.Р. вдався до міркувань
законності постанови Кабінету Міністрів України, вимог, що в ній встановлені, у
тому числі щодо носіння засобів індивідуального захисту.
Водночас
суддя Должко С.Р. не застосував процедуру, передбачену статтею 7 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Крім
того, як зазначалося раніше, частина тексту рішення від 12 квітня 2021 року у
справі № 530/75/21 викладена іноземною мовою, а саме російською.
Відповідно
до частини третьої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право
громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою
вони володіють.
Згідно із
частинами першою та третьою статті 14 Закону України «Про забезпечення
функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться,
а діловодство здійснюється державною мовою. Суди ухвалюють рішення та
оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст
судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Отже,
суддя Должко С.Р., викладаючи частини своїх судових рішень іноземною мовою,
порушив вказані вимоги законів України.
Справа № 530/1790/21
У цій
справі Зіньківський районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.)
розглянув позов фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю про
захист прав споживачів.
Вирішуючи
спір у цій справі, суддя Должко С.Р. у рішенні від 29 серпня 2022 року виклав
такі висновки та міркування:
«Враховуючи все викладене,
правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, не
передавалися території, майно, незважаючи на все Україна ратифікувала норми
міжнародного права по правам Людини…»;
Читайте також: Вся суть судової реформи або перетворення
у перевтіленнях – ухвали ВРП
«В Конституції України відсутнє
положення щодо визнання після її прийняття такими, що втратили чинність,
Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року з наступними
змінами та доповненнями й Конституційного Договору між Верховною Радою України
та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування
державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття
нової Конституції України» (1к/95-ВР) від 8 червня 1995 року. Відповідні положення
містяться у статтях 2 та статтях 3 Закону України “Про прийняття Конституції України і
введення її в дію”
(254/96-ВР). Проте набуття чинності Конституцією України не можна пов’язувати з
прийняттям цього Закону. Конкретна сфера суспільних відносин не може бути
водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової
сили, які за змістом суперечать один одному»;
«В компанії “Україна”, що визначається
як юридична особа згідно до UPIK (міжнародного реєстру комерційних компаній),
де комерційні компанії “України” офіційно зареєстровані, повністю відсутня
державна геральдика, відповідно до службової інструкції передбаченої ЗУ “Про
Герб України”.
Призначений номер до D-U-N-S в
американських приватних реєстрах означає, що це суб’єкт підприємницької
діяльності, в цьому реєстрі не можуть реєструватися органи місцевого
самоврядування, державні органи. Люди та громадяни, що є суб’єктами
міжнародного права, комерційним компаніям з приватним правом власності
відповідно верховенства права не підпорядковуються.
Станом на грудень 2021 року, відповідно
до D-U-N-S Number 947142167 компанія “Україна” і її (SIC) 9999, відповідно до
D-U-N-S Number 681186681 Верховна Рада (компанія) “Україна” і її (SIC) 8712,
відповідно до D-U-N-S Number 552642506 Кабінет Міністрів (компанія) “Україна” і
її (SIC) 9199, відповідно до D-U-N-S Number 520980720 Національна поліція
(компанія) “Україна” і її (SIC) 9999, відповідно до D-U-N-S Number 363635052
Міністерство охорони здоровя (компанія) “Україна”, відповідно до D-U-N-S Number
364602911 Адміністрація-президента, компанія “Україна” і її (SIC) 8631.
У зв’язку з цим, суд бере до уваги, що
державні органи не створені, Державні символи не затверджені, печатки великої
немає. Документу, що юрисдикція Союзу РСР припинена, не існує. На сайті
Верховної Ради Конституція Радянського Союзу чинна. Рішення, чи то постанови,
чи наказу ВР про утворення незалежної держави України не існує. Акту прийому
передачі та всього рухомого та не рухомого майна від співвласників – громадян
Союзу РСР до України – не існує. Україна відповідно відомостям із міжнародних
реєстрів комерційних компаній є компанія, тобто корпорація»;
«Визначений номер до D-U-N-S в
американських приватних реєстрах означає, що це суб’єкт підприємницької
діяльності – в цьому реєстрі не можуть реєструватися органу місцевого
самоврядування, державні органи: поліція (МДВ), прокуратуру, СБУ, ДМС, тощо.
Відбувається умисна підміна понять, формування так званих “державних органів” -
юридичних осіб з приватним правом власності, що входять до компанії “Україна”,
проведено згідно до кодів ЄДРПОУ, що ведуть свою комерційну діяльність з КВЕД в
повному ігноруванні вимог статті 71 Конституції України, і тому вони не є
органами державної влади. Люди та громадяни, що є суб’єктами міжнародного права,
комерційними компанія з приватним правом власності відповідно верховенства
права не підпорядковуються»;
«Кабінету Міністрів України як юридичної
особи булічного права не існує, оскільки “Порядок
утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється
Конституцією України та законами”
встановила ч. 3 ст. 81 ЦК України, а Закону України “Про порядок утворення та правовий статус
юридичних осіб публічного права” до
сьогодні ВР України не прийняла»;
«Функції Кабінету Міністрів України, як
юридичної особи, в незалежній Україні виконує Кабінет Міністрів УРСР, який
утворений Законом Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної
Республіки «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР» і є чинним в
Незалежній Державі Україна сьогодні»;
«Виникає нелегітимність Кабінету
Міністрів України, оскільки персональний склад Кабінету Міністрів України не
може згідно ст. 13 Конституції України видавати постанови та розпорядження»;
«Тобто в Україні діє Кабінет Міністрів
УРСР, оскільки закону про ліквідацію цієї юридичної особи не існує, а нового
Кабінету Міністрів України, як юридичної особи публічного права, після
прийняття Конституції України законом створено не було».
Відповідно
до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету і
територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної
безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із
частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей.
Із цих
положень Основного Закону України вбачається, що будь-який громадянин України,
у тому числі суддя, повинен дотримуватися Конституції України та законів
України.
Відповідно
до статті 1 Кодексу суддівської етики (тут і далі – в редакції, чинній на
момент вчинення дій) суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог
закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих
стандартів поведінки з метою зміцнення віри громадян у чесність, незалежність,
неупередженість та справедливість суду.
Згідно
зі статтею 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того,
щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його
поведінка була бездоганною.
Натомість,
суддя Должко С.Р. своїми міркуваннями, викладеними у рішенні суду, ухваленому
від імені України, вдається до висловлення думки щодо відсутності факту
існування України, органів державної влади.
Крім
того, так само, як і в рішенні від 12 квітня 2021 року у справі № 530/75/21,
у рішенні від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 суддя Должко С.Р.
наводить свої міркування стосовно законності введеного на території України
карантину, законності вимог щодо застосування засобів індивідуального захисту
та правосуб’єктності Національної поліції України.
Справа № 530/730/22
У цій
справі Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді
Должка С.Р. вирішив спір за позовом акціонерного товариства до фізичної особи
про стягнення заборгованості.
У
рішенні від 26 червня 2023 року суддя Должко С.Р. виклав такі висновки та
міркування:
«Відповідач з батька, діда, прадіда – казак,
народився до 24 серпня 1991 року, безвиїзно проживав на території України
(застосовуючи божественне право, посилання на нормативно правовий документ,
яким є (мова оригіналу Библия Книги Священного писания Ветхого и Нового завета,
Сято-Успенская Почаевская Лавра 2008 Первая книга Моисея бытие ст 5,6, ...И
сотворил (Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину
и женщину сотворил их. И благословил их Бог и сказал им Бог: плодитесь и
розмножуйтесь, наполняйте землю, и обладайте ею, и владычествуйте над рыбами
морскими, и над зверями, и над птицями небесними, и над всяким скотом, и над
всею землею, и над всякими животным, пресмыкающимся по земле. И сказал Бог:
eom,Я дал вам всякую траву сеющую семя, кукуя есть на всей земле, и-всякое дерево,
у Котрого плод древесный, сеющий семя;- вам сие будет в пищу; а всем зверям
земным, и всем птицям небесным, и всякому (гаду,) пресмыкающемуся по земле, в
котором душа Живая, дал Я всю зелень травную, в пищу. И стало так И увидел Бог
все, что Он создал, и вот, хорошо весьма. И был вечер, и было утро: день
шестой))... в тоже время ..... и создал (какай то) Господъ бог человека из
праха земного, и вдунул в лице его дыхуние Жизни, и стал человекдушею живою. И
насадил Господь бог рай в Едеме на востоке, и помести там человеку котрого
создал..... и поселил его в саду Едемскум, что бы возделывать и хранить сад...
.И нарек человек имена всем скотам и птицам небесным и всем зверям полевым; но
для человека не нашлось помощника, подоного ему. И навел Тосподь бог на
человека крепкий сон; когда он уснул, взял одно из ребр его, и закрыл то место
плотню. И создал Господь бог из ребра, взятого у человека, жену, и привел ее
человеку. И сказал человек; вот, это кость от крстей моих и плоть от плоти
моей; она будет называться женою, и бо взята от мужа (своего). И потому оставит
человекотиа свого и мать свою и прилепится к жене своей; и будут (два) одна
плоть. И были оба наги, Адам и жена его и не стыдились...)»;
«Посилаючись на вище викладене,
відповідно до божественного нормативно-правового акту – відповідач підтвердив,
що ОСОБА4 Чоловік/Людина сотворенний по образу Божиєму, не створеним Господом
богом, як адаміт для роботи в саду (з праха земного)»;
«..В Україні немає громадян, а є лише
облікові записи – фізичні особи, Україна після 24 серпня 1991 року – це
Компанія LTD Україна, яка зареєстрована на сайті створеному американською
приватною компанією DUN&Bradstres (D&B) в щоденному вжитку (DUNS), за
номером 947142167 (SiC) 9999, компанія оформлена на ОСОБА8,
компанія LTD УКРАЇНА, бізнес партнер США, відповідно визначення Ради безпеки
ООН при розггіябі запиту LTD УКРАЇНА винесено висновок в рамках міжнародного
права “… з часу руйнації СРСР, Україна не провела і не зареєструвала належним
чином в ООН демаркацію своїх кордонів як держави, тобто УРСР залишається
територіальною одиницею СРСР, що стосується договору в рамках СНГ, він не має
законної сили в ООН (Посилання на Статут Організації Об’єднаних Націй та Статут
Міжнародного Суду (зміни див. в Поправці (995_701) від 20.12.65 р., в Резолюції
(995_702) від 20.12.71 р., в Резолюції (995_е56) від 16.09.2005 р.)) Основні
визначення Держави – це територія і громадянки – які відсутні в LTD УКРАЇНА”»;
«Верховна Рада України ( 320/94-ВР) з 1
січня 1996 року постановила:
Ввести в дію Закон України “Про
Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових
платежів на підставі постанови ( 320/94-ВР ) з 1 січня 1996 року посилання на
https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/321/94-%D0%B2%D1%80#Text на підставі
постанови про реєстр фізичних осіб прийнято Податковий Кодекс України посилання
на https://zakon.rada.aov. ua/laws/show/2755-17#Text Підписані закони зі
сторони Кучми Леоніда, проголосовані Верховною Радою України – прийняті проти
народу України, з єдиною метою передати всенародне добро в руки олігархів,
позбавити народ законної власності.
Причина двоякого трактування Законів
України відносно громадян пояснюється, таким чином, що відповідно до
Конституції СРСР 1936 року, кожен радянський громадянин є власник, має законну
частку у всенародному надбанні, але на даний час Україна – в міжнародному
реєстраторі рахується, як LTD Україна за номером 947142167 (5ІС)9999 - є
комерційною структурою бізнес партнер США, Уряд України, який очолює, на даний
час, ДЕНИС ШМИГ4ЛЬ - є також органом приватного права, має код ЄРДПОУ 00031101
на сайті мін'юст, також КМУ зареєстровано в DUNS 552642506 (SIC) 771, в
архівних документах Верховної Ради УРСР за 1991 рік зберігається закон
Української РСР від 18 квітня 1991 року № 980 XII про утворення Кабінета
Міністрів УРСР, згідно закону правонаступництва в Україні, всі органи які були
утворені по Конституції 1978 року УРСР і СРСР повинні бути перезасновані. З
викладено слідує що КМУ ДЕНИСА ШМИГАЛЯ перебрав на себе функції конституційного
органу КМ УРСР, які КМ України по закону не належать.
Верховна Рада України DUNS NUMBER
6811866681 (SIC)8712, особа приватного права, всі юридичні особи України на
утриманні з бюджету України - є комерційними структурами, бізнес партнерами
США. Україну після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної
республіки УРСР, шляхом підміни термінів переведено до капіталістичніо-право
відносин, що призвело до скорочення населення України та кількістних мільйонних
втрат українців, що єфактичним неприхованим геноцидом українського народу,
руками довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключоі інтереси
глобістів адамітів ротшельдів.
Читайте також: ВРП не підтвердила тиску на правосуддя з
боку ГО «Багнет Нації» - висновок і рішення ВРП
LTD Україна номером 947142167 (SIC)9999
не пройшла процедуру правонаступництва УРСР, тобто не передані згідно
акту-передачі всі державні об’єкти УРСР газотранспортні системи по факту
украдені в українського народу, беручи до уваги ЗУ “Про засудження
комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів
в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” (Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2015, № 26, ст.219) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317- 19#Text LTD
Україна номером 947142167 не має жодних прав на майно “тоталітарного режиму”
УРСР, окрім того послуга розподілу і газопостачання не може дробитися і
оплачуватися побутовим споживачем газової плити і газового котла окремо».
Згідно із
частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
За
частинами другою, третьою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України
суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України,
міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та
законами України.
Отже,
суд має діяти відповідно до Конституції України та законів України, і під час
вирішення цивільних спорів застосовувати нормативно-правові акти, визначені у
статті 10 Цивільного процесуального кодексу України.
Проте,
суддя Должко С.Р., ухвалюючи рішення у справі № 530/703/22, у мотивувальній
частині не обґрунтовував мотиви свого рішення з урахуванням норм діючого
законодавства, а вдався до опису конспірологічних теорій, які, в тому числі,
заперечують факт розпаду СРСР, факт існування України як незалежної держави та,
натомість, стверджують про існування корпорації LTD України.
Справа № 530/337/23
У цій
справі Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді
Должка С.Р. розглянув кримінальне провадження щодо вчинення кримінального
правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, а саме
ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий
період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий
період.
Вироком
від 23 серпня 2023 року обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні
визнано невинним та виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності в діях
обвинуваченого складу злочину, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу
України.
Розглядаючи
вказане кримінальне провадження, суддя Должко С.Р. у вироку дійшов таких
висновків:
«Суд звертає увагу, що у “Положенні про територіальні центри комплектації
та соціальної підтримки” ідеться
про комплектування особового складу територіальних центрів комплектації та
соціальної підтримки, а не Збройних Сил України, а Закон України “Про військовий обов’язок і військову
службу” та Положення
про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого
Указом Президента України надає правову підставу для такого комплектування і
жодним чином не стосується комплектування Збройних Сил України, а тому не дають
працівникам та державним службовцям територіального центру комплектування та
соціальної підтримки повноважень комплектувати Збройні Сили України
військовослужбовцями, а лише відповідно законодавства про працю, за трудовим
договором (контрактом), що має бути вольовим рішенням такого найманого
працівника. Примус до трудового контракту є формою рабства»;
«Таким чином, визнаючи Закон України “Про захист персональних даних” та міжнародні договори у сфері захисту
інформації, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, юридична
особа приватного права Територіальний центр комплектування та соціальної
підтримки має право отримати персональні дані для внесення до Реєстру лише на
підставі Закону, в рамках Закону та у спосіб, визначений Законом. Жодні
повноваження, надані інструкцією, положенням, наказом, указом не можуть бути
вищими закону, а тим більше вищими ніж положення Основного Закону України.
Положення, що суперечать закону чи Основному Закону України являються
нікчемними. Вимога передати майнові права на персональні дані своєї фізичної
особи, що містить конфіденційну інформацію про людину юридичній особі
приватного права з назвою Територіальний центр комплектування та соціальної
підтримки для внесення в свій Реєстр є незаконними, являється примушенням до
цивільно-правових зобов’язань, вимаганням, шахрайські дії з метою заволодіння
чужим майном»;
«Відповідно до повідомлення Державної
служби статистики України, вказано, що станом на 16.05.2023 року відомості щодо
суб’єкта з найменуванням Полтавський районний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки до ЄДРПОУ не надходили»;
«Наразі, суб’єкт “Міністерство оборони України” не утворений Законом України, а
зареєстрований як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ 0034022 та діє не
відповідно Закону України, як того вимагає Конституція України (Основний
Закон), а відповідно до “Положення
про Міністерство оборони України”
(документ № 671-2014-п), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№671 26 листопада 2014 року, що ідентифікує суб’єкта Міністерство оборони
України як суб’єкта поза правовим полем.
В Законі України “Про Збройні Сили України” повноваження Міністерства оборони
України не має жодної згадки про суб’єкт права Міноборони, жодного посилання на
те, що Міноборони та Міністерство оборони України тотожні суб’єкти. Скільки б
разів не використовувалось посилання на Міністерство оборони України в Законі “Про Збройні Сили України” назва суб’єкта Міністерство оборони
України прописується незмінно повністю, що є юридично вірним, дає змогу
ідентифікувати суб’єкта, не вводить в оману. Тому твердження, що Міноборони це
Міністерство оборони України юридично нікчемне, означає суб’єкта поза правовим
полем»;
Читайте також: Як одна «рука» внутрішнього окупанта свою
іншу «руку миє»
«Юридична особа з державною назвою
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ та кодом ЄДРПОУ 00031101 зареєстрований в іноземному
реєстрі, який належить приватній іноземній компанії Dun & Bradstreet
(D&B), як суб’єкт підприємницької діяльності з присвоєнням DUNS-номеру
552646506»;
«Свідоцтва про державну реєстрацію
юридичної особи публічного права з назвою Кабінет Міністрів України та витяг з
єдиного державного реєстру про вищезазначену юридичну особу у Центральному
Держаному Архіві Вищих Органів України не зберігається.
Відомостей про утворення Кабінету
Міністрів України в переглянутих документах Верховної Ради Української РСР
(України) за серпень 1991 року у ЦДАВО не виявлено.
В документах Верховної Ради УРСР за 1991
рік в ЦДАВО зберігається Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки
від 18 квітня 1991 року № 980-ХІІ “Про утворення Кабінету Міністрів Української
РСР”.
Законом УРСР № 1554-ХІІ від 17 вересня
1991 року “Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону)
Української РСР” пунктом 16 постановлено у назві і тексті Конституції (888-09)
слова “Українська Радянська Соціалістична Республіка”, “Українська РСР”
замінити словом “Україна”.
Таким чином, Кабінет Міністрів
Української РСР був переіменований на Кабінет Міністрів України»;
«Пунктом 12 Статті 92 Конституції
України встановлено, що виключно законами України визначаються засади УТВОРЕННЯ
і діяльність органів виконавчої влади. І якщо закон про діяльність суб’єкта
права Кабінет Міністрів України формально існує, то Закону України «Про
створення Кабінету Міністрів України» на виконання Конституції України, не
існує.
Таким чином, немає утвореного
відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу,
суб’єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але
існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на
Кабінет Міністрів України»;
«Правосуб’єктність всіх утворених
невстановленим суб’єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза
конституційним правовим полем, а тому не являються суб’єктом публічно-владних
повноважень.
Таким чином, немає жодних правових
підстав, які б дали силу правомірності будь-яким вимогам невстановленого
суб’єкта “Територіальний
центр комплектування та соціальної підтримки”, а
посадові та службові особи даного суб’єкта можуть бути звинувачені у спробі
набути права та обов’язки державної посадової особи у не передбачений законом
спосіб»;
«Таким чином, можна зробити висновок, що
так звані “Закони України” та УКАЗИ Президента, в тому числі
«Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Закон України
«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в
Україні», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні», «УКАЗ
Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових
формувань», які легітимізуються піл виглядом законів є авторськими творами, не
мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються
обов’язковими для виконанням народом, є офертами від суб’єкта, що надає послуги
з державного управління. Ці “нормативні
акти” мають статус
таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством».
Із
зазначених висновків та міркувань судді Должка С.Р., викладених у вироку від 23
січня 2023 року у справі № 530/337/23, вбачається, що суддя стверджує про
відсутність повноважень та незаконність діяльності територіальних центрів
комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України та
Кабінету Міністрів України.
Суддя
Должко С.Р. також вважає, що закони України та укази Президента України є
авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не є легальним діючим
законодавством.
Тобто,
своїми діями суддя Должко С.Р. ставить під сумнів легітимність та легальність
органів державної влади України, передбачених Конституцією України та законами
України.
Ухвалою
Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року вирок Зіньківського
районного суду Полтавської області від 23 серпня 2023 року у справі №
530/337/23 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції з
підстав наявності істотних порушень кримінального процесуального закону, які
перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване рішення, оскільки суд першої
інстанції зробив висновки щодо конституційності окремих законодавчих актів,
порядку їх ухвалення, набрання ними чинності та виконання, що взагалі не належить
до компетенції суду першої інстанції, як органу правосуддя; судом прийнято
взаємовиключні рішення про недоцільність дослідження доказів – по справі у
зв’язку з визнанням учасниками судового провадження обставин кримінального
провадження та, в подальшому, в оскарженому вироку суд зазначив про ненадання
прокурором доказі винуватості обвинуваченого.
Коментуючи
положення статті 1 Кодексу суддівської етики, Рада суддів України в Коментарі
до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04
лютого 2016 року № 1, зазначила, що суддя повинен уникати порушень етики та
всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності –
як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає
уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення.
Враження, що порушено норми етики, створюється, якщо розважливі особи, яким
стали відомі всі відповідні обставини, розкриті під час резонансного їх
з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність,
урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада
суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи
інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування
враження, яке підірвало б довіру до суду.
Згідно з
пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» суддя зобов’язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і
вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил
судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та
підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою
укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в
чесності та непідкупності суддів.
Статтями
1, 3, 6 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом
неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги
судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри
громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої,
законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя
повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з
фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону,
верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді,
незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або
публічну критику.
Відповідно
до частини першої статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа,
призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та
прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові
об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано
здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства
права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та
виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки
судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет
правосуддя».
Читайте також: Суддя Ольга Чайкіна поскаржилася на тиск
з боку правозахисника «Багнет Нації»
Згідно з
частиною шостою та пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний
дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати
високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної
довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та
непідкупності суддів.
Дотримання
суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку
суспільства (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року №
2‑рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень
Закону України «Про Вищу раду юстиції»).
Бангалорські
принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією
Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23,
передбачають, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету
судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів
посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Суддя
виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення
суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для
підтримки незалежності судових органів.
Відповідно
до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до
уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють
професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та
безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями
правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються
до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення
правосуддя.
З огляду
на наведене постійна увага з боку суспільства до дій представників судової
гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для
забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не
лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції України,
законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, а й обов’язок бути людиною з високими
стандартами поведінки.
Високі
стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її
межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі
люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну,
стриману, врівноважену людину. Водночас суддя має не лише подавати особистий
приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної
поведінки від інших.
Підтримання
високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження
неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має
усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати, зі свого
боку, поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.
Суддя
повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про
те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
Бездоганна
поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення
враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в
особистому житті.
Недотримання
суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету,
робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, в результаті чого можуть
виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.
Суддя
Должко С.Р., мотивуючи свої судові рішення, допустив наведені вище висловлювання
та висновки, що викликають обґрунтовані сумніви у його професійності,
неупередженості, неухильному додержанні вимог закону і принципів верховенства
права, а також поваги до української державності.
Висновки
судді Должка С.Р. корелюються з ідеологіями маргінальних рухів, що існують на
території України, зокрема, «Живі люди-суверени», «Громадяни СРСР».
Про
причетність судді Должка С.Р. до цих рухів так само зазначала суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області Ситник О.В. у своєму зверненні до Вищої ради
правосуддя.
Безсумнівно,
відповідно до частини першої статті 34 Конституції України кожному гарантується
право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і
переконань.
Водночас
дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і
свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, своєю
чергою, зумовлює обов’язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення
носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов’язані
з виконанням ним своїх професійних обов’язків, які унеможливлюють створення
умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його
безсторонності, незалежності і об’єктивності.
Суддя,
здійснюючи правосуддя, повинен бути вільним від впливу будь-яких ідеологій,
віросповідань, течій та теорій, а має впроваджувати завдання судочинства згідно
з чинним законодавством України.
Окремо
варто звернути увагу на твердження судді Должка С.Р. стосовно факту існування
СРСР, УРСР та відсутності факту створення України як незалежної держави і
органів державної влади.
Відповідно
до частини першої статті 2 Закону України «Про засудження комуністичного та
націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та
заборону пропаганди їхньої символіки» комуністичний тоталітарний режим 1917–1991
років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного
терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі
індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань,
використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору,
переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових,
соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час
застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи
совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного
плюралізму, та у зв’язку з цим засуджується як несумісний з основоположними
правами і свободами людини і громадянина.
Читайте також: Чи може самовідвестися суддя, який зовсім
не суддя???
Частиною
першою статті 3 зазначеного Закону передбачено, що пропаганда комуністичного
та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої
символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного
тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного
(нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.
Окремі
твердження, викладені в судових рішеннях судді Должка С.Р., направлені, у тому
числі, на виправдання комуністичного режиму 1917–1991 років та його
пропаганду.
Такими
твердженнями, зокрема, є такі: «Україну
після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної республіки УРСР,
шляхом підміни термінів переведено до капіталістичніо-право відносин, що
призвело до скорочення населення України та кількістних мільйонних втрат
українців, що єфактичним неприхованим геноцидом українського народу, руками
довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключоі інтереси глобістів
адамітів ротшельдів».
Твердження
судді Должка С.Р., викладені у його судових рішеннях, не лише підривають
авторитет правосуддя, свідчать про неповагу судді до конституційного ладу
України та її законів, а також в умовах повномасштабної збройної агресії РФ
проти України використовуються державою-агресором в інформаційній війні (відповідні публікації долучені до
матеріалів дисциплінарної справи).
Зазначені
вище дії, вчинені суддею Должком С.Р., свідчать про допущенням ним поведінки,
що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях
дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки.
Читайте також: Сказано – Зроблено!: скарга до ВРП на
поведінку судді ДОАС Олійника В. М.
Ураховуючи
викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що
в діях судді Должка С.Р. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого
пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів».
В
ухвалах Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого
2025 року № 330/3дп/15-25 та від 26 березня 2025 року № 624/3дп/15-25,
якими відкрито дисциплінарні справи стосовно судді Зіньківського районного суду
Полтавської області, зазначено про наявність у діях судді Должка С.Р. ознак дисциплінарних
проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої
статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як
зазначила вище в цьому рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
думки, міркування, висновки та вислови, викладені суддею Должком С.Р. у його
рішеннях, суперечать нормам законодавства України.
Разом з
тим, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,
додаткової кваліфікації, зокрема за підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини
першої статті 106 цього Закону, наведена поведінка судді Должка С.Р. не
потребує, оскільки повною мірою охоплюється кваліфікацією за пунктом 3 частини
першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Порушення правил відводу (самовідводу)
Як
зазначалося раніше, суддя Должко С.Р. у справі № 530/1896/21 двічі самостійно
розглянув питання його самовідводу від розгляду справи.
Суддя
Ситник О.В. у своєму зверненні до Вищої ради правосуддя зазначила, що такі порушення
порядку розгляду питання самовідводу суддя Должко С.Р. допускає і в інших
кримінальних справах, де розглядається питання самовідводу.
Шляхом
аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що лише протягом
грудня 2024 року – січня 2025 року суддя Должко С.Р. дев’ять разів вирішив
питання заявленого ним самовідводу, що підтверджується такими ухвалами: від 10
грудня 2024 року у справах № 530/2609/24, № 530/2149/23, № 530/276/23, від
17 грудня 2024 року у справі № 530/2411/24, від 24 грудня 2024 року у справі №
530/2664/24, від 27 грудня 2024 року у справі № 530/2719/24, від 10 січня 2025
року у справі № 530/69/25, від 21 січня 2025 року у справах № 530/2164/24 та №
530/72/25.
Відповідно
до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями
кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від
кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів
учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та
неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив
кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї
вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не
була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника
кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою
забезпечення неупередженості судового розгляду кримінального провадження у
статті 75 Кримінального процесуального кодексу України визначено обставини, що
виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному
провадженні.
Згідно із
частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України за
наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя,
суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт,
представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар
судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
Читайте також: Скарга до ВРП на суддів одразу трьох
установ (дисциплінарна скарга + запит)
Частиною
першою статті 81 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що в
разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове
провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у
порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі
заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове
провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Відповідно
до зазначеної норми кримінальний процесуальний закон прямо регулює лише порядок
вирішення питання про відвід.
Натомість,
неврегульованим у Кримінальному процесуальному кодексі України залишається
порядок вирішення питання самовідводу судді.
Проте
відповідно до частин першої та шостої статті 9 Кримінального процесуального
кодексу України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор,
керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів
державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України,
цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У
випадках, коли положення Кримінального процесуального кодексу України не
регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження,
застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною
першою статті 7 цього Кодексу.
Так,
одними із загальних засад кримінального провадження, передбачених зазначеною
статтею, є верховенство права та законність.
Згідно з
параграфом першим статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і
публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність
та незалежність суду при вирішенні будь-якого юридичного спору або будь-якого
кримінального обвинувачення, на які поширюється юрисдикція судів, є складовою
принципу верховенства права.
Частина
третя статті 65 Закон України «Про правотворчу діяльність», який набрав
чинності, однак буде введений в дію через один рік із дня припинення або
скасування воєнного стану в Україні, передбачає можливість застосування судом аналогії
закону, тобто застосування до неврегульованих суспільних відносин положень
закону, який регулює подібні суспільні відносини.
Оскільки
Кримінальний процесуальний кодекс України залишає неврегульованим порядок
вирішення питання про самовідвід судді, то доцільним є використання в такому
випадку положення законодавства, що регулює подібні суспільні відносини, а саме
частини першої статті 81 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім
того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2019 року у
справі № 11-312сап19 виклала правовий висновок, відповідно до якого відвід
судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді
або присяжного від участі в кримінальному провадженні за умови існування
обставин, що виключають їх участь. Такі обставини визначено в статті 75
Кримінального процесуального кодексу України, і за їх наявності суддя
зобов’язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 Кримінального
процесуального кодексу України), а якщо такі обставини відомі особам, які
беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді
(частина друга статті 80 Кримінального процесуального кодексу України). Отже,
законодавець, керуючись критерієм суб’єкта подання відповідної заяви про відвід,
розмежовує поняття «самовідвід» та «відвід». Водночас зміст параграфа 6
«Відводи» глави 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження»
Кримінального процесуального кодексу України викладено послідовно, визначаючи
підстави відводу (самовідводу), суб’єктів подання відводу (самовідводу). Стаття
81 Кримінального процесуального кодексу України вказує на порядок вирішення
питання про відвід судді, що відрізняється залежно від складу суду, який
розглядає справу. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який
здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж
суду, визначений в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього
Кодексу (частина перша статті 81). У разі заявлення відводу одному, кільком або
всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей
же склад суду (частина друга статті 81 Кримінального процесуального кодексу
України). Під заявленням відводу потрібно розуміти подання суддею заяви про
самовідвід або подання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, заяви
про відвід.
Отже, у
разі заявлення самовідводу слідчому судді або судді, який здійснює судове
провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у
порядку, встановленому частиною третьою статті 35 Кримінального процесуального
кодексу України.
Такий
підхід щодо розгляду самовідводу у кримінальному провадженні є усталеним у
судах України.
Натомість,
суддя Должко С.Р. всупереч процесуальним нормам та усталеному підходу судів
України самостійно вирішує питання самовідводу.
У
зверненні до Вищої ради правосуддя суддя Ситник О.В. також повідомила, що 20
листопада 2024 року суддя Должко С.Р. ухвалив рішення у справі № 530/841/24 за
позовом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА1 про стягнення заборгованості; відповідач
у справі є помічником судді
Должка С.Р, а тому він не мав права розглядати цю цивільну справу.
Як уже
зазначалося, рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області (суддя
Должко С.Р.) від 20 листопада 2024 року у справі № 530/841/24 у задоволенні
позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за
кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
Під час
підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої
ради правосуддя надіслав запит до Зіньківського районного суду Полтавської
області про надання всіх документів та інформації стосовно працевлаштування ОСОБА1
у цьому суді та її закріплення за суддею Должком С.Р.
28
березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист від 28 березня
2025 року за підписом керівника апарату Зіньківського районного суду
Полтавської області.
Відповідно
до зазначеного листа ОСОБА1 працює на посаді помічника судді, голова суду
Должко С.Р. є її безпосереднім керівником.
Крім
того, за суддею Должком С.Р. закріплений також другий помічник – Соловей Т.С.
Таким
чином, суддя Должко С.Р. дійсно розглянув справу, учасником якої є його
помічниця.
У своїх поясненнях,
направлених до Вищої ради правосуддя 3 квітня 2025 року, суддя Должко С.Р.
зазначив, що помічником по цивільних справах на час розгляду справи №
530/841/24 була Соловей Т.С., відтак конфлікту інтересів не було, учасники
процесу жодного разу не з’явилися в зал судового засідання.
Згідно із
частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням
цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і
вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів
юридичних осіб, інтересів держави.
За
змістом частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України
суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо
він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші
обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.
Відповідно
до частин першої та третьої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності
якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді,
затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір
помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади
керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Помічник
судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу.
Помічник судді: 1) бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді
готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом
конкретної справи, виконавчих документів; 2) здійснює оформлення копій
судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи
відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання
копій судових рішень; 3) виконує інші доручення судді, що стосуються
організації розгляду судових справ (частини перша, друга статті 66 Цивільного
процесуального кодексу України).
Згідно з
Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від
18 травня 2018 року № 21 (зі змінами), помічник судді – це працівник
патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо
здійснення правосуддя.
Відповідно
до пункту 20 розділу ІІІ Положення помічник судді здійснює підбір актів
законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду
конкретної судової справи; бере участь у попередній підготовці судових справ до
розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових
рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної
справи.
Отже,
помічник судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового
процесу.
Згідно з
параграфом першим статті 6 Конвенції кожна людина має право на справедливий і
публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом.
Відповідно
до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність
(неупередженість) суду в сенсі параграфа першого статті 6 Конвенції має
визначатися згідно з (i) суб’єктивним критерієм, враховуючи особисті
переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту
упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (iі) об’єктивним
критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та
серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити
будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно з
пунктом 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх
обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів.
Зазначені
висновки Європейського суду з прав людини знайшли відображення у рішенні у
справі «Мироненко і Мартенко проти України».
Особиста
безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного
(«Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein
v. Switzerland).
Дисциплінарний
інспектор Вищої ради правосуддя, здійснюючи підготовку дисциплінарної справи до
розгляду, направив до Державної судової адміністрації України та Державного
підприємства «Інформаційні судові системи» запит про надання інформації, яка
міститься в центральній базі даних автоматизованої системи документообігу суду,
стосовно справи № 530/841/24, включаючи інформацію про автора документа,
дату та час створення, зміни (коригування), видалення, зміни статусу,
підписання кваліфікованим електронним підписом, відправлення для оприлюднення в
Єдиному державному реєстрі судових рішень, відправлення на електронну пошту (за
наявності) та інші відомості про взаємодію з документами працівниками суду.
Читайте також: Як це розуміти? В Дніпрі, після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))
Листом
від 21 травня 2025 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи»
надало запитувану інформацію.
Відповідно
до наданої інформації ОСОБА1 вносила документи до автоматизованої системи
документообігу суду у справі № 530/841/24.
Таким
чином, ОСОБА1, працюючи на посаді помічника судді Должка С.Р., який розглядав
справу за її участі, могла здійснювати підготовку справи до розгляду, в тому
числі складати проєкти судових рішень.
Суддя
Должко С.Р., маючи у прямому підпорядкуванні учасника справи, яку він
розглядає, задля уникнення сумнівів у його об’єктивності та неупередженості,
повинен був заявити самовідвід, однак цього не зробив та розглянув справу по
суті.
Ураховуючи
викладені відомості, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла
висновку про наявність у діях судді Зіньківського районного суду Полтавської
області Должка С.Р. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом
«д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів», а саме порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Строк притягнення судді до
дисциплінарної відповідальності
Згідно з
частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня
вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або
перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного
провадження.
Відповідно
до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне
провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо
дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного
проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України
«Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України у випадках, визначених законом.
Днем
початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою
правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, або день ухвалення Дисциплінарною
палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи за
власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного
звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У
постанові від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24 Велика Палата Верховного
Суду виклала правовий висновок про те, що згідно із частиною першою статті 42
Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження
розпочинається, зокрема, після отримання відповідно до Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.
Ураховуючи
викладене, відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду
правосуддя» дисциплінарне провадження стосовно судді Должка С.Р. розпочалось
після отримання Вищою радою правосуддя першої скарги щодо дисциплінарного
проступку судді, а саме 12 вересня
2023 року.
Події,
описані у дисциплінарних скаргах, мали місце 12 серпня 2021 року, 29 серпня
2022 року, 26 червня 2023 року та 23 серпня 2023 року.
Отже,
строк притягнення судді Должка С.Р. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Дисциплінарне стягнення
Відповідно
до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються
характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його
вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на
можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне
стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Читайте також: Правосуб'єктність судді: клопотання в
рамках цивільного провадження
Консультативна
рада європейських суддів у своєму Висновку № 27 (2024) зазначила, що
дисциплінарні санкції повинні бути чітко визначені в законі, легкодоступні та
перераховані у вичерпному переліку. Під час прийняття рішення слід керуватися
принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю
правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції,
з іншого. Звільнення судді повинно застосовуватися лише як крайній захід у
винятково серйозних випадках. Переведення та/або переміщення (навіть на
тимчасовій основі) судді або пониження у посаді може бути виправданим лише у
випадках серйозного суддівського проступку. КРЄС виступає проти зменшення
заробітної плати як дисциплінарного стягнення, оскільки судді повинні
отримувати однакову винагороду за подібну роботу. У всіх випадках оцінюючи
адекватність санкції, потрібно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект»,
який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів (пункти 40,
42).
За
змістом частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї
статті, не застосовуються в разі вчинення суддею проступків, визначених
пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне
стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися
до судді виключно в разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5
частини першої статті 106 цього Закону.
Отже, за
вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої
статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до судді може бути
застосовано дисциплінарні стягнення у виді подання про переведення судді до
суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.
Проте
очевидно, що до судді суду першої інстанції не може бути застосовано
дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення судді до суду нижчої
інстанції.
Істотність дисциплінарного проступку
Відповідно
до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади
застосовується у разі, зокрема, вчинення суддею істотного дисциплінарного
проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі
статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За
змістом частини дев’ятої статті 109 зазначеного Закону істотним дисциплінарним
проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі
статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути
визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить
звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі,
чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу,
дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують
суспільну довіру до суду.
Згідно з
пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статтею 115 Закону
України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є
вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування
обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність
займаній посаді.
У цьому рішенні
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що в діях судді
Должка С.Р. наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом
«д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів».
На
переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Должко
С.Р. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет
правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання етичних норм та стандартів
поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Суддя
повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про
те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
Постійна
увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження
і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися
обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має
відповідати високому статусу його посади.
У
постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 зазначено:
«Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді… Тільки для захисту
прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І
саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані
шляхом до збагачення… Незалежний суд є основою вільної, демократичної та
правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім
верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується
Верховний Суд у своїй діяльності».
Читайте також: Голос з унітаза або пізно пити Боржомі… (дисциплінарні скарги на суддівську колегію)
На
національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність
об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення
правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя,
безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у
громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади
потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей,
особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру
осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який
виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою
демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики,
затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у
редакції, чинній на день вчинення суддею дій), постанова Пленуму Верховного
Суду від 18 вересня 2020 року № 13).
Велика
Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18)
звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку
його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така
поведінка має підривати авторитет правосуддя.
Обставини,
які було досліджено в межах дисциплінарного провадження, набули розголосу в
медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо етичних принципів
поведінки судді, який від імені держави Україна уповноважений владою
здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та
є додатковим неспростовним доказом, що допущення суддею Должком С.Р.
зазначеного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків
у виді підриву авторитету судової влади.
Третя
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Должко
С.Р. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які
забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває
авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні
частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ураховуючи
характер та наслідки дисциплінарних проступків судді Должка С.Р., ступінь його
вини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за
результатами розгляду дисциплінарної справи необхідно застосувати до судді
Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. дисциплінарне
стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
З огляду
на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку
про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Зіньківського
районного суду Полтавської області Должка С.Р.
Читайте також: Дисциплінарна скарга до ВРП і ВККСУ
стосовно поведінки судді окружного адмінсуду Дніпра
Відповідно
до частин другої, шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за
результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює
рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про
відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
На
підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду
правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила
притягнути до
дисциплінарної відповідальності суддю Зіньківського районного суду Полтавської
області Должка Сергія Ростиславовича та застосувати до нього дисциплінарне
стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення
Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до
Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про
Вищу раду правосуддя».
Головуючий
на засіданні
Третьої
Дисциплінарної палати
Вищої
ради правосуддя Олександр САСЕВИЧ
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга
ПОПІКОВА
Немає коментарів:
Дописати коментар