Провадження №
932/4514/21
Суддя: КОНДРАШОВ І. А.
Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради
правосуддя в порядку, встановленому законом.
(Частина перша статті 128. Конституції України)
З А Я В А
про відвід «судді» Бабушкінського
районного суду міста Дніпропетровська КОНДРАШОВУ І. А., як особі, яка
призначена на посаду судді некомпетентними особами без повноважень
В провадженні «судді» Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська фізичної особи без національності КОНДРАШОВА І. А. знаходиться
провадження № 932/4514/21 стосовно розгляду моєї скарги від 07 червня 2021 року на бездіяльність слідчого
СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській
області, який не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових
розслідувань (ЄРДР) за моєю заявою від 05 червня 2021 року (ЄО/ЖЄО № 24497 від
29.05.2021 року) про кримінальний злочин який підпадає під кваліфікацію частини
першої статті 365, частини першої статті 367 та частини першої статті 396
Кримінального кодексу України, вчинений слідчим СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Паламарчуком
І. А.
Утвердження
правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини
третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України
(254к/96-ВР), полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового
захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість
положень статті 55 Конституції України (254к/96-ВР) щодо захисту кожним у судовому порядку своїх
прав і свобод
від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади,
посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді
(пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року № 6-зп (v006p710-97), пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня
1997 року № 9-зп) (v009p710-97).
В контексті наведеного слід зауважити, що
відповідно до положень частини першої статті 9. Конституції України та норм
статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку,
передбаченому для норм національного законодавства. Якщо
міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку,
встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті
законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Зважаючи на наведене вище вкотре слід наголосити, що засадничими
принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(ратифікованої Верховною Радою України Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про
ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції») є довіра до суду встановленого законом.
Зважаючи на міжнародні норми
права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка була Прийнята і
проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948
року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний
захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від
якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того,
кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне
поновлення у правах компетентними
національними судами в разі порушення її основних прав, наданих
їй конституцією або законом (ст. 8).
Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні
права «кожна держава,
яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб
право на правовий захист для будь-якої
особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або
будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і
розвивати можливості судового захисту».
Відповідно до положень частини першої статті
17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для
зменшення числа заяв
до Європейського суду з прав
людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав
людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
Як
вже зазначалось раніше, пунктом
1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на
справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007
р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність,
в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до
суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки
конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має
проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного
критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити
будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію
має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують
сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні
ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в
демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у
процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також
в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р.
(заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти
України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі
«Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов
висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного
розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні
побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача
(об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її
особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції
суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть
вимога об’єктивної безсторонності».
Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється
будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його
компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей
орган має бути встановлений законом,
а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах
своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в
законному складі.
Текст статті 6 Конвенції може
скласти враження, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була
розглянута будь-яким національним судом, який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях
наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки
юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання
судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність,
повноваження судді (належний склад суду).
Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув
питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є
справа «Coeme та інші проти
Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від
22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий
орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших
осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до
національного законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій
інстанції тільки щодо міністрів.
У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502,
рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6
Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент
розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження
за відсутності будь-яких правових підстав.
Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков
проти України» (№ 21722/11,
рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до
Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього
19 жовтня 2010 року Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом
частково задовольнила позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду
справи строк повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не
передбачало процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення
ним повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів
адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не
була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями
заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу
заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались
Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд,
встановлений законом».
Важливим прикладом застосування правила
«суд, встановлений законом», який має неабияке значення для української
практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини» (№
1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду
своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді та
того ж дня припинив провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі
обставини:
а) питання передачі справ від
одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульовано національним
законодавством, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань;
б) мало
місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення нею
правосуддя як суддею;
в) єдиним документом, що
регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався
головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав порушення права на суд,
«встановлений законом».
Відтак ЄСПЛ дійшов висновку, що
касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».
У справі «Сокуренко і Стригун
проти України» (№№ 29458/04 та
29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18
Господарського процесуального кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову
Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до
нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у
силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ
також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала
повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у справі. Проте у даній
справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття такої
постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і
ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною
практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які
були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим
законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного
провадження.
Отже, з урахуванням зазначеного вище слід вважати,
що «суд, встановлений законом» означає наступне:
– дотримання усіх правил юрисдикції та
підсудності;
– дотримання правил автоматичного розподілу справ;
– наявність повноважень у судді;
– належний склад суду;
– наявність достатніх повноважень для розгляду
певної категорії справ.
Доповнюючи європейську практику та розширюючи зміст профільних міжнародних
договорів, доречно також зауважити, що преамбулою Кодексу суддівської етики,
затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22.02.2013 року,
визначено, що здійснення права кожного на
судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від
імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних
договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
«Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри
суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані
демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим
добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням
етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій
поведінці».
Відповідно до положень статей даного
Кодексу: «суддя повинен бути прикладом неухильного
додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також
дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у
чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того,
щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його
поведінка була бездоганною.
Суддя повинен старанно й неупереджено
виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення
своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
Суддя повинен здійснювати судочинство в
межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому
тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та
інших осіб.
Суддя
повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися
від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до
виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та
присяжних при здійсненні правосуддя».
Як вже зазначалося раніше, частиною першою статті 9. Конституції
України закріплено, що чинні міжнародні
договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є
частиною національного законодавства України.
Беручи до уваги дане положення Конституції
треба зазначити, що відповідно до Бангалорських
принципів поведінки суддів, які було схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23
і які ґрунтуються на засадах незалежності, об’єктивності, чесності та
неупередженості, а також дотримання етичних норм, рівності, компетентності та
старанності, - визначено наступне:
Беручи
до уваги Загальну
декларацію з прав
людини, в якій визнається як основоположний принцип надання в рівній
мірі кожній особі права на розгляд її справи,
що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, незалежним судом,
на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у
встановленому законом порядку,
беручи до уваги Міжнародний пакт про
громадянські і політичні
права, що гарантує рівність всіх громадян перед судом, а також право кожної особи на своєчасний
розгляд її справи, що пов'язана зі
встановленням її прав та обов'язків, компетентним та незалежним судом на
засадах справедливості та безсторонності, на
відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,
зазначені вище принципи мають на меті
встановлення стандартів етичної
поведінки суддів. Вони адресовані суддям
для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як
базових принципів регламентації поведінки
суддів. Крім того,
вони покликані сприяти кращому
розумінню та підтримці
здійснення правосуддя з боку
представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в
цілому. Ці принципи передбачають,
що судді у своїй поведінці підзвітні відповідним органам, що створені
для підтримки суддівських стандартів, які
діють об'єктивно та незалежно
і мають на меті збільшення, а не зменшення значущості існуючих правових
норм та правил поведінки, якими зв'язані судді.
Саме тому Конституція України,
Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс суддівської етики та Бангалорські
принципи поведінки судді (в контексті, як чітка інструкція до виконання), мають
забезпечити високі стандарти
поведінки суддів всіх судових установ, з метою укріплення суспільної довіри до
судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним
своїх обов'язків. Вона (об’єктивність),
проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх
процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з
точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають
підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових
органів. Недостатньо просто чинити
правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства. Суддя дотримується
етичних норм, не
допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що
пов'язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю
обов'язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному
громадянину ці обов'язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає
їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому
статусу його посади. Суддя виконує всі свої обов'язки, включаючи винесення
відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю.
Загальновідомо, що відповідно до положень Конституції в Україні визнається
і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну
силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції
України і повинні відповідати їй. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто не зобов'язаний
виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно
злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Незнання
законів - не звільняє від юридичної відповідальності.
В своєму Рішенні № 45 від 13 серпня 2018 «Щодо заходів для забезпечення дотримання
принципу рівності перед судом і законом» Рада суддів України зауважує: «звернути
увагу суддів на необхідності неухильного дотримання Кодексу суддівської етики
та вимог процесуальних законів та норм матеріального права, рішень ЄСПЛ під час
здійснення правосуддя.
Судова діяльність та поведінка судді має бути взірцем
чесного, добросовісного, толерантного, кваліфікованого і справедливого служіння
народу України».
Отже, довіра до суду, судочинства і правосуддя в цілому, має базуватись
виключно на засадах чіткого дотримання і виконання норм чинного законодавства,
і в першу чергу Конституції України, в сукупності їх відповідності чинним
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, і які є частиною національного законодавства України.
В свою чергу, як зазначалося в преамбулі даної заяви про відвід судді
КОНДРАШОВА І. А., відповідно до положень частини першої статті 128. Конституції
України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України
за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
В своєму інформаційному запиті (вих.. № ЗПІ/024/20 від 08 вересня 2020
року – копія додається) на отримання публічної інформації щодо встановлення
правосуб’єктності у установи з назвою «Вища рада правосуддя», звертаючись до
установи ми запитували:
1.
Надати
достовірну інформацію (з посиланням на офіційне джерело) стосовно того, яким
нормативно-правовим актом унормовано питання утворення, ліквідації і
реорганізації органів державної влади (юридичних осіб публічного права),
відповідно до якого утворено «ВИЩУ РАДУ ПРАВОСУДДЯ», як орган державної
влади;
2.
Надати
достовірну інформацію (з посиланням на офіційне джерело) стосовно того, яким
нормативно-правовим актом унормовано питання державної реєстрації органів
державної влади, як юридичних осіб публічного права, згідно якого повинно бути
зареєстровано «ВИЩУ
РАДУ ПРАВОСУДДЯ», як орган державної влади;
3.
Надати
завірену належним чином фотокопію з оригіналу РОЗПОРЯДЧОГО АКТУ про утворення
органу державної влади з назвою «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ»;
4.
Надати
завірену належним чином фотокопію з оригіналу Свідоцтва про державну реєстрацію
органу державної влади з назвою «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ»;
5.
Надати
завірені належним чином відомості (витяг) про державну реєстрацію органу
державної влади з назвою «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ»;
6.
Надати
завірені належним чином копії наказів про призначення на посаду керівника, та
на посади всіх його заступників, органу державної влади з назвою «ВИЩА РАДА
ПРАВОСУДДЯ»;
7.
Надати
завірені належним чином копії складених присяг державних службовців, а саме:
керівника та всіх його заступників органу державної влади з назвою «ВИЩА РАДА
ПРАВОСУДДЯ»;
8.
Надати
завірену належним чином копію зразка власного бланку органу державної влади з
назвою «ВИЩА
РАДА ПРАВОСУДДЯ»;
9.
Надати
завірену належним чином копію зразка відбитку (відтиску) гербової печатки
органу державної влади з назвою «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ»;
10. Надати завірену належним чином копію
договору оренди приміщення за фактичним місцем перебування/розташування органу
державної влади з назвою «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ», а саме за юридичною
адресою: 49027, Дніпропетровська область, місто Київ, вул.. Студентська, 12-А;
11.
Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу подання Вищою радою
правосуддя Президентові України про призначення вперше на посаду судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникову Ганну Володимирівну;
12. Відповідь надати у повному обсязі, у
хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної
частини запиту, та надіслати в
електронному вигляді на наші електронні
адреси (e-mail:
svf2011@ukr.net та zakondie@ukr.net).
З відповіді зазначеної вище установи № 33771/0/9-20 від 15.09.2020 року,
що надійшла на нашу адресу вбачається, що установа з назвою «Вища рада
правосуддя» ніколи не утворювалася як орган державної влади. Крім того, у
зазначеної установи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, бланки,
печатки. В принципі, це видно з копії подання, утвореною в неконституційний
спосіб установою (ВРП), про призначення фізичної особи КОНДРАШОВА І. А. на
посаду судді.
Більше того, у відсутність офіційних доказів офіційного затвердження
Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі
Українського народу Самостійної української держави України, виключно
Громадянами України всіх
національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо та офіційно
встановлених положеннями розділів 1 та 7
преамбули самої Конституції України (254к/96-ВР), а відповідно і відсутності утвореної
згідно Конституції України посади Президента Самостійної української держави України,
дане
подання направляється до фізичної особи неконституційної юрисдикції – Президента
Української РСР ЗЕЛЕНСЬКОГО В. О. Про це свідчить копія з оригіналу
непідписаного указу пРЕЗИДЕНТА № 313/2020 від 5 серпня 2020 року (копія
додається).
Згідно пункту 4 частини першої статті 75 Кримінального процесуального
кодексу України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у
кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його
неупередженості.
Відсутність підтвердження конституційної правоздатності, дієздатності і
деліктоздатності (правосуб’єктності) у судді Бабушкінського районного суду
міста Дніпропетровська КОНДРАШОВА І. А. на момент подання даної заяви про його
відвід, в контексті наведених аргументів попередніх заяв про відвід, викликає
обгрунтований сумнів у його дієздатності і неупередженості.
На підставі викладених вище неспростовних
фактів, які не потребують доказування у суді, та з огляду на копії відповідних
документів (що вже додані, і додаються), у ВІДСУТНІСТЬ, офіційних доказів
офіційного затвердження (введення в дію) Конституції України від 28 червня 1996
року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української
держави України, - виключно Громадянами України
всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави
України, безпосередньо та офіційно встановлених положеннями розділів 1
та 7 преамбули самої Конституції України (254к/96-ВР), - ЗАЯВЛЯЮ ПРО
ВІДВІД «судді» КОНДРАШОВУ І. А. в даному провадженні як
особі, яка призначена на посаду судді (а не професійного судді) в
неконституційний спосіб, некомпетентними особами.
ДОДАТОК:
1.
Копія відповіді Департаменту з питань
звернень громадян Офісу Президента України від 02.07.2021 року № 22/1-08/2932
на № 2569 від 24.06.2021 року (подання ВРП і указ № 313/2020 від 5 серпня 2020
року) – на 5 (п’ятьох) арк.., стр. 01-05;
2.
Копія запиту від 08 вересня 2020 року №
ЗПІ/024/20 та копія відповіді від 15 вересня 2020 року № 33771/0/9-20 до/від
Вищої ради правосуддя – на 6 (шістьох) арк.., стр. 06-11;
3.
Скриншот титульних відомостей чинного
Закону України від 05 липня 1991 року № 1295-ХІІ «Про Президента Української
РСР» розміщених на офіційному сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1295-12#Text) – на 1 (одному) арк.., стр. 12;
4.
Витяг (відомості) про чинний Закон України від
05 липня 1991 року № 1295-ХІІ «Про Президента Української РСР» розміщеного на
офіційному сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1295-12#Text) – на 3 (одному) арк.., стр. 13-15;
5.
Архівні копії постанов Президії та
Верховної Ради Української РСР, а також Законів Української РСР про заснування
поста Президента Української РСР та про вибори Президента Української РСР – на
21 (двадцяти одному) арк.., стр. 16-36.
Всього в
додатку 36 (тридцять шість) пронумерованих аркушів.
08 липня 2021 року
З повагою, Громадянин СУД України:___________ С. В. Філіпенко
Початок і продовження даної теми: В Дніпрі, «гаражників», підводять під кримінал
Систематичне порушення слідчим суддею КПК має вселяти довіру до
правосуддя – відео
Відвід недосудді
Бабушкінського недосуду Сліщенка Ю. Г.
Як це розуміти? В Дніпрі,
після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))
Суддя Татарчук на захисті
Конституції України
Читайте також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя за
трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))): П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява
+ клопотання
Кіровський райсуд
Дніпра – яскравий приклад повалення конституційного ладу в Україні
Сьомий
відвід судді Казака через незнання КПК
Як суддя
Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був «призначений»
на посаду
Вакцинування Конституцією 1 – заява про злочин на слідчу Власенкову
Д. П.
Вакцинування Конституцією 2 – заяви про злочин на слідчу Албову В.
М.
Вакцинування Конституцією 3 – скарга на бездіяльність слідчої
Албової В. М.
Вакцинування Конституцією 4 – скарга на бездіяльність слідчого
Лапшина В. О.
Вакцинування Конституцією 5 – заява про злочин на слідчого Лапшина
В. О.
Вакцинування Конституцією 6 – заява про злочин на слідчого
Паламарчука І. А.
Вакцинування Конституцією 7 – заява про відвід слідчої Власенкової
Д. П.
Вакцинування Конституцією 8 – перший відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 9 – скасування постанови слідчого про
закриття кримінального провадження
Вакцинування
Конституцією 10 – другий відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування
Конституцією 11 – клопотання про підтвердження громадянства «судді» Кондрашова
І. А.
Вакцинування
Конституцією 12 – чергова заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.
Вакцинування
Конституцією 13 – відвід «судді» Кондрашова І. А., який отримує сурогатну
валюту
02 07
2021 розгляд відводу Кондрашова І А суддею Татарчук Л О
02 07
2021 розгляд заяви про виправлення помилок суддею Кіпчарським О М
Вакцинування
Конституцією 14 – відвід «судді» Кондрашова І. А. із-за відсутності
правосуб’єктності
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картрахунок ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергія Філіпенка.
Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного ладу в
Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар