Сказано – Зроблено!
Вища рада
правосуддя (ВРП)
вул. Студентська, 12-а, м. Київ,
Київська область, 04050
Скаржник 1: Громадянин України, Українець,
Акулов Владислав Віталійович,
Скаржник 2: Громадянин України, Українець,
Філіпенко Сергій Веніамінович,
ДИСЦИПЛІНАРНА СКАРГА
щодо
поведінки судді Дніпропетровського окружного
адміністративного
суду Олійника В. М.
Ми,
Громадяни
України - Владислав Віталійович Акулов і Сергій Веніамінович
Філіпенко (скаржники), разом з тими Громадяни України, хто
підтримали дану дисциплінарну скаргу (поставив під нею свій власний підпис),
усвідомлюючи всю ступінь своєї відповідальності, покладеної на нас обов’язком
додержання приписів чинної Конституцією України, звертаємось до Вас із скаргою
на неприпустиму поведінку судді, яка полягає у зловживанні владними
повноваженнями (стаття 364 Кримінального кодексу України) суддею
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійником Віктором
Миколайовичем, яким, наразі, розглядається адміністративне провадження №
160/7958/18, за
позовом Позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (представниками яких, ми являємось за нотаріально оформленими
довіреностями - додаються) до Дніпровської міської ради, щодо скасування
рішення від 25.04.2018 № 95/31 «Про функціонування районних у місті рад та їх
виконавчих органів» (про ліквідацію районних у місті рад).
Варто зазначити, що вперше, ухвалою Дніпропетровського
окружного адміністративного суду від
26.11.2018 року (суддею ДОАС Барановським Р. А.), було відкрито провадження в
адміністративній справі № 160/7958/18 та призначений розгляд справи в порядку
спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними
у справі матеріалами.
Розпорядженням в.о. керівника апарату
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року № 227
д, у зв’язку з перебуванням судді Барановського Р. А. у відпустці по догляду за
дитиною до досягнення нею трьох років, та на виконання розпорядження в.о.
керівника апарату суду від 15.02.2019 року № 40 був призначений повторний
автоматизований розподіл адміністративної справи № 160/7958/18.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу
судової справи між суддями від 18.02.2019 року зазначена вище справа була
розподілена судді Лозицькій І. О.
На підставі розпорядження в.о.
керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 338д
від 27.02.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи №
160/7958/18, у зв’язку із ухваленням Дніпропетровським окружним
адміністративним судом рішення від 26.02.2019 року про самовідвід судді
Лозицької І.О. від розгляду даної справи.
Згідно реєстру передачі справ судді № 760/14 від 27.02.2019 року дану
справу передано судді Кучмі К.С. 28.02.2019 року.
Згідно розпорядження в.о.
керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 386д
від 07.03.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи №
160/7958/18, у зв’язку із ухваленням Дніпропетровським окружним
адміністративним судом рішення 06.03.2019 року про самовідвід судді Кучми К.С.
від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
07.03.2019 року призначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою судді Олійника В. М. від 12 березня
2019 року було вирішено призначити перше підготовче засідання на 11 квітня 2019
року о 13:00.
Зазначене засідання відбулося у визначений
день і час, у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за
адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових
засідань 4 . Справу розглядав суддя Олійник В.М. – одноособово.
Варто зазначити, що на момент початку розгляду адміністративної
справи № 160/7958/18 в першому підготовчому судовому
засіданні, підстав визначених положеннями пункту 4 частини 2 статті 173 КАС
України (вирішення відводів), - не виникало. Суддя Олійник В. М. визначив
відсутність відводу з підстав зазначених в частині 1 статті 36 КАС України.
Більше того, суддя Олійник В. М.
зобов’язав представника Відповідача Горобець Ю. В., за клопотанням Позивачів,
до наступного чергового засідання виконати ухвалу судді ДОАС Лозицької І. О.
від 20 лютого 2019 року (яка й досі не виконана), та надати правоустановчі
документи Дніпровської міської ради, а саме:
«Встановити відповідачу п'ятиденний строк з
дня отримання копії цієї ухвали для надання суду:
- належним чином завірених копій: протоколу і рішення загальних зборів
відповідної територіальної громади міста щодо утворення відповідною територіальною
громадою міста (юридичною особою публічного права) представницького органу з
назвою Дніпропетровська міська рада; свідоцтва про державну реєстрацію
представницького органу відповідної територіальної громади міста
Дніпропетровська, як органу місцевого самоврядування; відбитку гербової печатки
відповідної територіальної громади міста Дніпропетровська із затвердженими на
законодавчому рівні символами держави Україна;
- пояснень з приводу витребуваних вище додаткових
доказів».
Згідно положень статті 46. КАС України сторонами
в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в
адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без
громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти
владних повноважень. Відповідачем в
адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не
встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без
громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами
владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом
суб’єкта владних повноважень.
Згідно
частини четвертої статті 55. КАС України держава, територіальна громада бере
участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування
відповідно до його компетенції, від
імені якого діє його керівник або представник.
Крім того,
відповідно до положень частини третьої статті 59. КАС України довіреність від
імені юридичної особи видається за підписом
(електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Сторона
Позивача (безпосередньо – Позивачі та їх представники), а також третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог (Громадська організація «Луганська
Правозахисна Група»), змогли підтвердити свою адміністративну процесуальну
правоздатність наявними паспортами громадян України, нотаріально оформленими
довіреностями на представництво, а також правоустановчими документами
громадської організації. Натомість сторона Відповідача, й досі не надала доказів,
на підтвердження своєї правоздатності, як суб’єкта владних повноважень.
Варто
зазначити, що зі слів самого судді Олійника В. М., правоустановчих документів
про утворення Дніпровської міської ради «не існує в природі» (вислів
зафіксовано на відео), але він продовжує, після надання Відповідачем письмових
пояснень, замість правоустановчих документів, допускати до розгляду справи
сторону Відповідача, як належну (?).
Саме з цих
підстав, в процесі подальшого розгляду даної
адміністративної справи суддею Олійником В. М., у сторони
Позивачів по справі, а також їхніх представників, виникли певні вмотивовані, обгрунтовані сумніви щодо справедливого, неупередженого та
своєчасного вирішення судом (згідно КАСУ) конкретного спору у сфері публічно-правових відносин, а також сумніви щодо втілення суддею Олійником В. М.
ефективного захисту прав, свобод та інтересів Позивачів, від порушень і
зловживань, з боку сторони Відповідача. Адже, жодне із заявлених на стороні
Позивачів обґрунтованих, ключових клопотань і заяв (наприклад: встановлення
судом процесуальної правоздатності сторони Відповідача, а також повноважень її
представника за довіреністю; встановлення юридичної сили самої довіреності
через проведення правової експертизи; виклик свідків та інше), що мають суттєве
значення для всебічного розгляду і з’ясування всіх обставин при вирішенні
справи в цілому, суддею Олійником В. М.
не були узяті до уваги. Навпаки - були приєднані до матеріалів справи, але
залишились без будь-якого (хоча б,
часткового) задоволення зазначених в них обґрунтованих, вмотивованих вимог.
Вважаємо,
що зазначені факти грубо порушують право Позивачів на справедливий суд
встановлений законом, гарантований громадянам чинними конституційними і
законодавчими нормами, а також Міжнародними договорами.
Деталізуючи зневажливо-призирливе ставлення судді Олійника В. М. по
відношенню до сторони Позивачів в зазначеній вище адміністративній справі варто
зазначити, що одним з ключових клопотань, яке заявлялось, але залишилось без
задоволення, - був виклик свідків.
Дане клопотання заявлялось для виконання стороною Позивачів одного з основних засадничих принципів адміністративного судочинства -
офіційного з’ясування всіх обставин у справі. Але відмовою у задоволенні даного
клопотання суддя Олійник В. М. грубо порушив принципи верховенства права. Саме
права сторони Позивачів виконати положення частини першої статті 77 КАС України
– «довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення».
Згідно до
положень частини другої і третьої статті 65 КАС України свідок викликається в
судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи,
заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім’я, місце
проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може
дати показання. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом і дати
правдиві показання про відомі йому обставини.
Отже,
обмеження суддею Олійником В. М. права сторони Позивачів щодо виклику в судове засідання
зазначених у відповідному клопотанні свідків, для з’ясування всіх обставин, -
крім іншого, також унеможливило виконання стороною Позивачів приписів пунктів 2, 4, 5, 6, 7 статті 44 КАС України,
відповідно до яких учасники справи не просто, а зобов’язані: - сприяти
своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в
порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а
також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у
встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки,
визначені законом або судом.
Крім того,
через зазначені дії (відмову у виклику свідків) суддя Олійник В. М. не виконав
(а отже, не взяв до уваги) частину першу статті 72 КАС України, згідно якої
доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги
і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи.
Також зазначеними вище діями суддя Олійник В. М. в
черговий раз, позбавив сторону Позивача виконати приписи частини другої статті
73 КАС України – не надав можливості довести обставини, які підтверджують
заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і
підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Під час
проведення судових засідань підготовчого провадження намагання сторони Позивача
виконувати ч.1 ст.77 КАС України зустрічає супротив з боку судді ДОАС Олейника
В. М., коли відсутність доведення правомірності оскаржуваного рішення
Дніпровської міської ради та самого представника Відповідача згідно ч.2 ст.77
КАСУ, залишається питанням не визначеним.
З огляду на вищезазначене слід констатувати, що суддею Олійником В. М. не було встановлено порушень заявленим вимогам щодо виклику свідків в
судове засідання. Приписи статті 65 КАС України не передбачають відмови у
задоволенні вимог щодо виклику і допиту свідків. Частиною першою статті 92 КАС
України чітко визначено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому
обставини, які мають значення для справи. Однак прийняте, невмотивоване рішення
судді Олійника В. М. про відмову щодо виклику в судове засідання зазначених у
відповідному обґрунтованому, вмотивованому клопотанні вимог, позбавило сторону
Позивачів, виконати положення частини першої статті 77 КАСУ, а саме: - довести
ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, за умови дотримання
принципу рівності всіх перед законом і судом, змагальності сторін,
диспозитивності та офіційному з’ясуванні всіх обставин у справі.
Ще 11.04.2019 року третьою стороною по зазначеній справі (ГО «Луганська Правозахисна Група») надавалося клопотання про витребування доказів щодо надання розпорядчих актів про створення територіальною громадою міста, та територіальними громадами районів у місті, міської ради і районних у місті рад, а також про утворення ними, в рамках делегованих повноважень, виконавчих органів місцевого самоврядування (виконкому та комунальних підприємств), відповідними розпорядчими актами. Клопотання було спрямоване на одержання підтвердження правомірності
діяльності органів місцевого самоврядування міста Дніпро. Доручення судді Олійника В.М. до сторони Відповідача не виконане.
Звернення до суду про зловживання процесуальними діями з боку Відповідача, - залишаються без уваги.
25.04.2019 року третя особа по
справі звернулася до судді ДОАС Олійника В. М. з клопотанням про
виконання ч.2 ст.144 Конституції України. Цим же клопотанням нагадувалося про
відповідне Рішення Конституційного Суду України (обов’язкового до виконання на території України),
яким надається роз’яснення виконання ч.2 ст.144 Конституції України. Однак, «доступність правосуддя для
кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку,
встановленому законом, процесуальних дій» від судді Олейника В.М. щодо задоволення клопотання не отримали. Згідно
п.6 ч.2 ст.173 КАСУ, суддя мав вчиняти
інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного
розгляду справи по суті. Своїм клопотанням третя особа просила суд про винесення окремої ухвали. Питання ставиться про
виконання норм прямої дії Конституції України та обов’язкового до виконання на всій території України Рішення Конституційного Суду України. Згідно ч.2
ст.249 КАСУ суддя Олійник В.М. мав здійснити процесуальну дію
та постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо
притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких
визнаються протиправними. Але таку необхідність суд не знайшов, а переніс цю
можливість при розгляді справи по суті. На яку об’єктивність
і неупередженність може розраховувати
сторона позивача при
розгляді справи по суті, якщо безсторонній і об’єктивний розгляд справи у підготовчому
засіданні, не забезпечується. Можна, очікувати тільки упереджене, негативне і необ’єктивне
для сторони позивачів, рішення суду.
Суддя Олійник В.М., на
думку сторони позивачів мав скористатися ч.1 ст.183 КАСУ, у підготовчому засіданні
постановити ухвалу про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення
підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Суддя мав, але не зробив, не постановив
окрему ухвалу суду, де мав зазначити
закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо),
вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Запропонувати заходи та
строки щодо їх приведення у відповідність до Конституції та законів України. У
судді Олійника В. М.
були на це підстави - п. 18 ч.2 ст.180 КАСУ надає таку можливість для
здійснення процесуальних дій. Порушення норм прямої дії Конституції України,
суб’єктом владних повноважень, це визначений факт, який
не потребує додаткового доведення. Сторона Відповідача, це доводить своїм не
виконанням ч.2 ст.77 КАСУ. Доводить своїм відзивом на позов, до якого сторона
Відповідача не додає доказів правомірності прийнятого оскаржуваного рішення.
Сторона позивача доводить підстави наданими доказами до позовної заяви та
залученими доказами до матеріалів справи. Наслідки не здійснення процесуальних дій з
боку судді набувають свою також очевидність. Суддя Олейник В.М. надає
можливість органам місцевого самоврядування міста Дніпро здійснювати свою
діяльність у порядку та у спосіб, що не відповідає межам Конституції та законів
України.
14.05.2019 року третьою особою з боку
позивачів (ГО «Луганська Правозахисна Група») подається клопотання про виконання положень
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Сторона позивачів
намагається знайти у процесуальних діях судді Олійника В. М. його особистий критерій
визначеності по справі. Наскільки суддя здатний не проявляти будь-якої
особистої прихильності або упередженості, або мати свій об’єктивний критерій
щодо визначення відсутності безсторонності судді та зовнішніх ознак зв’язку.
Сторона позивача намагалася додержанням рекомендацій Постанови Пленуму
Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування
Конституції України при здійсненні правосуддя», у законному порядку зупинення
оскаржуваного Рішення ДМР з мотивів їх невідповідності Конституції та законів
України. Суддя мав підстави згідно п.18 ч.2 ст.180 КАСУ, здійснити інші дії, необхідні для забезпечення
правильного і своєчасного розгляду справи по суті, та згідно ч.1 ст.183 КАСУ
постановити свою ухвалу про процесуальні дії стосовно застосування Конституції
України при здійсненні свого правосуддя. Стає зрозумілим, що розгляд справи по суті до якого закликає суддя
відбудеться без встановлення правосуб’єктності відповідача, без
забезпечення позову, без додержання норм прямої дії Конституції України та
виконання Рішень Конституційного Суду України, що є прямою заінтересованістю судді у
результаті розгляду справи з порушенням процесуальних і матеріальних прав
позивачів.
30.05.2019 року стороною Позивача було подане клопотання про призначення незалежної експертизи
щодо встановлення законної сили і правомірності правочину, визначених змістом довіреністі на представництво, а також
повноважень, наданих представнику Відповідача Горобець Юлії Володимирівні, в
даному провадженні. Питання,
яке намагається вирішувати у підготовчому проваджені сторона Позивача цілком пов’язана з обставинами позовної заяви
стосовно правомірності участі представника Відповідача (Дніпровської міської ради), коли порядок представництва сторін
визначений ч.1 і 2 ст.59 КАСУ, ст.245 ЦКУ, ст.37-40 Закону України «Про
нотаріат» та Наказом Міністерства юстиції України від 28.12. 2006 № 111/5,
якими нормативно-правовими актами встановлюється порядок нотаріального
посвідчення довіреностей представників від суб’єктів владних повноважень та їх
обов’язковість реєстрації у Єдиному реєстру довіреностей. Сторона позивачів ці норми зі свого боку
виконує, питання до виконання стороною Відповідача - залишається не вирішеним. Тому, сторона позивачів
звертається до судді Олійника В.М. знов і знов з вимогою призначити експертизу щодо правомірності
наданої довіреності представнику Відповідача по справі, від голови Дніпровської міської ради Б.А.Філатова.
Згідно п.8 ч.2 ст.180 КАСУ, суд вирішує питання про призначення експертизи,
та виклик експерта у судове засідання. У дійсності дане клопотання залишилося невиконаним по відношенню до цієї норми.
Суддя Олійник В. М. неодноразово пропонує
проводити розгляд
справи по суті, а ключове питання
представництва сторони відповідача залишається не вирішеним. Таке питання має
суттєве значення для розгляду справи по суті тому, що в матеріалах справи знаходяться копії довіреностей, з реєстраційних справ, наданих Дніпропетровською міською радою фізичним особам для
здійснення державної реєстрації Дніпропетровської
міської ради та її
виконавчого комітету (додається).
Не з’ясувавши зазначені питання у підготовчому провадженні у
відповідності п.16 ч.2 ст.180 КАСУ, де встановлює порядок з’ясування обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок
дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по
суті, - не можна
переходити до розгляду справи по суті. Отже, проведення експертизи щодо правомірності наданих довіреностей
фізичним особам на їх представництво
Дніпровської міської
ради, має процесуальне значення, - без цієї експертизи, без визначення правомірності
наданих довіреностей подальший розгляд справи
матиме ознаки
кримінального правопорушення за частиною першою статті 109 КК України, а також підтвердження прямої заінтересованості судді
Олейника В.М. в результаті розгляду справи, з
порушенням процесуальних і матеріальних прав позивачів.
З огляду
на викладене вище слід зазначити, що подібні дії судді Олійника В. М. мають не
тільки ознаки кримінальних правопорушень по декільком статтям Кримінального
кодексу України одночасно, а й ознаки непрямої дискримінації, регламентовані
положеннями Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади
запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон № 5207-VI), дія
якого поширюється на
відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження
яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які
перебувають на території України. Адже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 даного Закону №
5207-VI: «непряма дискримінація
– це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально
нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для
особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови
або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків,
коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану
мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».
Пунктом 5-1 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI визначено, що пособництво у дискримінації – це будь-яка свідома
допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення
дискримінації.
Пункт 7
частини першої статті 1 регламентує поняття утиску наступним чином: «утиск -
небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є
приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно
такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої
атмосфери».
В той же
час положення частини першої статті 2 Закону 5207-VI декларуючи гарантують, що
законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає
незалежно від певних ознак: забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або
груп осіб; забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; повагу до
гідності кожної людини; забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
Слід
наголосити, що згідно частини другої статті 6 Закону 5207-VI в Україні,
будь-які форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної
Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних
осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, - ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ (!).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у
розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».
Нормою ч .1 ст. 1 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» також чітко визначено, що «судова влада в
Україні відповідно до конституційних засад поділу влади, здійснюється
незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом».
Зважаючи на міжнародні норми
права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації
прав людини (яка була Прийнята і
проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948
року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без будь-якої
різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від
якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не
було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має
гарантоване Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в
разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до
положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом, встановленим законом…».
Згідно до положень визначених підпунктом (b)
пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті,
зобов'язується забезпечити, щоб право на
правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту,
встановлювалось компетентними судовими,
адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним
органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості
судового захисту».
Відповідно до положень частини
першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа
заяв до Європейського суду з прав людини проти
України,
суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист
прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику
Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
Як вже зазначалось раніше, пунктом 1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на
справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд
з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66
рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02)
зазначив, що «безсторонність,
в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до
суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки
конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має
проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного
критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити
будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію
має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують
сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні
ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в
демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у
процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у
справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28
рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р.
(заява № 16695/04).
На
додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013
р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує
беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати
об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього
спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його
або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли
докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно,
додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».
Крім того, варто зазначити, що
під «судом» у практиці ЄСПЛ
розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до
його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури.
Цей орган має бути встановлений законом,
а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах
своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в
законному складі.
Текст статті 6 Конвенції може скласти
враження, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була розглянута
будь-яким національним судом, який створено на підставі закону.
Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений
законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування
«суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його
юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув
питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є
справа «Coeme та
інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року). У цій справі
касаційний суд Бельгії (верховний судовий орган країни) виніс вирок у першій інстанції
щодо міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи не обіймали міністерських
постів, хоча відповідно до національного законодавства цей суд був повноважним
виносити рішення у першій інстанції тільки щодо міністрів.
У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ
визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції розгляд цивільної справи
суддею, строк повноважень якого на момент розгляду справи закінчився, але він
продовжував виконувати судові повноваження за відсутності будь-яких правових
підстав.
Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9
січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до Вищого
адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року
Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила
позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк
повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало
процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним
повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів
адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не
була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями
заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу
заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались
Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд,
встановлений законом».
Важливим прикладом застосування правила «суд,
встановлений законом», який має неабияке значення для української практики, є
наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти
Словаччини» (№
1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду
своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді та
того ж дня припинив провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі
обставини:
а) питання передачі справ від одного судді до іншого
не було достатньо чітко врегульовано національним законодавством, яке не
передбачало жодних гарантій проти зловживань;
б) мало місце поєднання однією особою адміністративних
функцій і здійснення нею правосуддя як суддею;
в) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був
розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду. Зваживши на ці
обставини, Суд визнав порушення права на суд, «встановлений законом».
Відтак ЄСПЛ дійшов висновку,
що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».
У справі «Сокуренко
і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007
року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального
кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду,
міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити
провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду,
і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої
правової норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне
рішення у справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних
аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень
шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як
вказувалося урядом, стало звичайною практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ,
перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не
міг вважатися «судом, встановленим законом» у визначенні пункту 1 статті 6
Конвенції відносно оскаржуваного провадження.
Отже, з урахуванням
зазначеного вище слід вважати, що «суд, встановлений законом» означає наступне:
–
дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;
–
дотримання правил автоматичного розподілу справ;
–
наявність повноважень у судді;
–
належний склад суду;
–
наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
Доповнюючи європейську практику та розширюючи зміст профільних міжнародних
договорів, доречно також зауважити, що преамбулою Кодексу суддівської етики,
затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22.02.2013 року,
визначено, що здійснення
права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права,
здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів
України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, висувають високі вимоги
до моральних якостей кожного судді.
«Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри
суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані
демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим
добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням
етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій
поведінці».
Відповідно до положень статей даного
Кодексу: «суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу
верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів
поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність,
неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того,
щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його
поведінка була бездоганною.
Суддя повинен старанно й неупереджено
виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх
знань та вдосконалення практичних навичок.
Суддя повинен здійснювати судочинство в
межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому
тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та
інших осіб.
Суддя повинен
виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від
поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення
сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при
здійсненні правосуддя».
Частиною першою статті 9. Конституції
України також визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Беручи до
уваги дане положення Конституції треба зазначити, що відповідно до Бангалорських
принципів поведінки суддів, які було схвалено Резолюцією
Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 і які ґрунтуються на засадах незалежності,
об’єктивності, чесності та неупередженості, а також дотримання етичних норм,
рівності, компетентності та старанності,
- визначено наступне:
Беручи до уваги
Загальну декларацію з
прав людини, в якій визнається
як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її
справи, що пов'язана зі встановленням її
прав та обов'язків, незалежним судом, на засадах справедливості та
безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом
порядку,
беручи до уваги Міжнародний пакт про
громадянські і політичні
права, що гарантує рівність всіх громадян перед судом, а також право кожної особи на своєчасний розгляд її справи, що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, компетентним та незалежним судом на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,
права, що гарантує рівність всіх громадян перед судом, а також право кожної особи на своєчасний розгляд її справи, що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, компетентним та незалежним судом на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,
зазначені вище принципи мають на меті
встановлення стандартів етичної
поведінки суддів. Вони адресовані суддям
для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових
принципів регламентації поведінки
суддів. Крім того,
вони покликані сприяти кращому
розумінню та підтримці
здійснення правосуддя з боку
представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в
цілому. Ці принципи передбачають,
що судді у своїй поведінці підзвітні відповідним органам, що створені
для підтримки суддівських стандартів, які
діють об'єктивно та незалежно
і мають на меті збільшення, а не зменшення значущості існуючих правових
норм та правил поведінки, якими зв'язані судді.
Саме
тому Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс суддівської етики та Бангалорські принципи поведінки судді (в контексті, як чітка інструкція до
виконання), мають забезпечити високі стандарти поведінки суддів всіх
судових установ, з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що
має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. Об'єктивність судді є необхідною умовою
для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона (об’єктивність), проявляється не тільки у змісті винесеного
рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя демонструє поведінку, бездоганну
навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді
мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових
органів. Недостатньо просто чинити
правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства. Суддя дотримується
етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при
здійсненні будь-якої діяльності, що пов'язана з його посадою. Постійна увага з
боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти ряд обмежень, і,
незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов'язки могли б здатися
обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має
відповідати високому статусу його посади. Суддя виконує всі свої обов'язки,
включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою
швидкістю.
Варто
наголосити, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.. 19. КУ).
На
превеликий жаль, слід констатувати, що зазначені принципи чинного українського
і міжнародного права, яке є частиною національного законодавства, суддею ДОАС
Олійником В. М. не тільки не дотримуються, а й грубо порушуються.
З цих підстав, нами, була
висловлена недовіра, та у судовому засіданні 30 травня 2019 року позивачем та
його представниками заявлено клопотання про відвід судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М.
В
обґрунтування нами заявленого клопотання зазначено, що у судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М.
відсутня нотаріально завірена довіреність на представництво інтересів юридичної
особи «Дніпропетровський окружний адміністративний суд», а також відсутні
повноваження судді, з огляду на наявні у представників позивача копії
правоустанових документів, а саме: копії Указу Президента України від
11.04.2008 року № 342/2008 «Про призначення суддів», яким Олійник В.М. був
призначений суддею Дніпропетровського окружного
адміністративного суду строком на 5 років та копії Постанови Верховної ради
України від 18.04.2013 року № 207-VII «Про обрання суддів», якою суддю Олійника В.М. обрано
суддею Дніпропетровського окружного адмністративного суду бестроково.
Також
зазначено, що суддею Олійником В.М. з моменту прийняття до свого провадження
адміністративної справи № 160/7958/18 та подальших підготовчих засідань й досі
не досліджена правосуб`єктність відповідача та його компетенція на представницто
інтересів відповідача - головним спеціалістом управління захисту інтересів
територіальної громади міста у судах загальної юрисдикції департаменту
правового забезпечення Дніпровської міської ради - Горобець Ю.В.
Відповідно
до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді
адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Враховуючи вищезазначене, позивач та його
представники наполягають на задоволенні заяви про
відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного
суду Олійника В.М.
Своєю ухвалою від 30 травня 2019
року за результатами розгляду зазначеної заяви про відвід судді, суддя Олійник
В. М. своєю ухвалою відмовив у задоволенні заяви про відвід, зупинив
провадження у справі та передав справу для вирішення питання про відвід, судді, який не
входить до складу суду, що розглядає справу, і який визначається у порядку, встановленому
частиною першою статті
31 КАС України.
Згідно
витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
31.05.2019 року заява про відвід судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Олійника В.М. у адміністративній справі № 160/7958/18
передана на розгляд судді ДОАС Юркову Е.О.
Справа № 160/7958/18 передана судді Юркову Е.О.
03.06.2019 року.
03 червня
2019 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву позивача та
його представників про відвід судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Олійника В.М. по адміністративній справі № 160/7958/18
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи, які не
заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів -
Громадська організація "Луганська правозахисна група",
Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада, Індустріальна районна у
місті Дніпрі рада, Новокодацька районна у місті Дніпрі рада; Самарська районна
у місті Дніпрі рада, Центральна районна у місті Дніпрі рада; Соборна районна у
місті Дніпрі рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі рада; Шевченківська
районна у місті Дніпрі рада про визнання протиправним та нечинним рішення
ухвалив, - у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 та його представників про відвід судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М. по
адміністративній справі № 160/7958/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до
Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, на стороні позивачів - Громадська організація "Луганська
правозахисна група", Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада,
Індустріальна районна у місті Дніпрі рада, Новокодацька районна у місті Дніпрі рада;
Самарська районна у місті Дніпрі рада, Центральна районна у місті Дніпрі рада;
Соборна районна у місті Дніпрі рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі рада;
Шевченківська районна у місті Дніпрі рада про визнання рішення Дніпровської
міської ради VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року протиправним та нечинним –
відмовити.
У наступному судовому засіданні 27 червня 2019 року позивачем та
його представниками було вдруге заявлено клопотання про відвід судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М.
В
обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що суддя
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М. під час
підготовчого провадження не встановив процесуальну правоздатність сторони
відповідача; не встановив повноваження представника відповідача за довіреністю; відмовив у
призначенні експертизи для встановлення юридичної сили довіреності представника
відповідача; відмовив у виклику свідків; відмовив у витребуванні
додаткових доказів у справі; відмовив у винесенні окремої ухвали на підставі ч.
2 ст. 249 КАС України; та залучив до участі у справі в якості третіх
осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,
представників Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,
Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Новокодацької районної у місті
Дніпрі ради; Самарської районної у місті Дніпрі ради, Центральної районної у
місті Дніпрі ради; Соборної районної у місті Дніпрі ради, Чечелівської районної
у місті Дніпрі ради; Шевченківської районної у місті Дніпрі ради знаючи про
відсутність у них правоздатності суб’єктів владних повноважень, як органів
місцевого самоврядування.
Відповідно
до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді
адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Враховуючи вищезазначене, позивач та його
представники наполягали на задоволенні заявленої вдруге, заяви про відвід судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М.
Розглянувши заяву позивача та його представників про відвід судді, своєю ухвалою від 27 червня 2019
року суддя Олійник В. М. ухвалив – у задоволенні заяви відмовити, зупинити
провадження у справі та передати справу для вирішення питання про відвід судді,
який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку,
встановленому частиною першою статті
31 КАС України.
Згідно
витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
01.07.2019 року заява про відвід судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Олійника В.М. у адміністративній справі № 160/7958/18
передана на розгляд судді ДОАС Юркову Е.О.
Справа № 160/7958/18 передана судді Юркову Е.О. 02.07.2019
року.
02 липня
2019 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву позивача
ОСОБА_1 та його представників про відвід судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Олійника В.М. по адміністративній справі № 160/7958/18
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи, які не
заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів -
Громадська організація "Луганська правозахисна група",
Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада, Індустріальна районна у
місті Дніпрі рада, Новокодацька районна у місті Дніпрі рада; Самарська районна
у місті Дніпрі рада, Центральна районна у місті Дніпрі рада; Соборна районна у
місті Дніпрі рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі рада; Шевченківська
районна у місті Дніпрі рада про визнання протиправним та нечинним рішення
ухвалив, - у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 та його представників про відвід судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М. по
адміністративній справі № 160/7958/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до
Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, на стороні позивачів - Громадська організація "Луганська
правозахисна група", Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада,
Індустріальна районна у місті Дніпрі рада, Новокодацька районна у місті Дніпрі
рада; Самарська районна у місті Дніпрі рада, Центральна районна у місті Дніпрі
рада; Соборна районна у місті Дніпрі рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі
рада; Шевченківська районна у місті Дніпрі рада про визнання рішення
Дніпровської міської ради VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року протиправним
та нечинним – відмовити.
Під час
наступного відкритого судового засідання 16 липня 2019 року третьою особою по
справі, яка не заявляє самостійних вимог Громадською організацією «Луганська
Правозахисна Група» було заявлено клопотання про відвід судді Олійника В. М.
(втретє) та заявлено клопотання про оголошення перерви терміном на десять днів,
для складання обґрунтованої заяви про відвід судді Олійника В. М.
Дане
клопотання суддею Олійником В. М. було задоволено. Наступне судове засідання,
призначено на 9:00 30 липня 2019 року.
30 липня 2019 року в судовому засіданні за
участі сторін, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, на стороні позивачів - Громадська організація «Луганська правозахисна
група», проголошено заяву про відвід судді Олійника В. М., втретє.
З огляду на положення частини
першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі ЗУ «Про ВРП») -
Вища рада правосуддя (далі – ВРП)
є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та
суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для
забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах
відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та
високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів
України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно
до пункту 9 частини першої статті 3 ЗУ «Про ВРП»: ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя
та незалежності суддів.
Відповідно до положень статті 68.
Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей.
Отже, враховуючи вищезазначене,
вважаємо неприпустимою подібну поведінку судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Олійника В. М., та керуючись положеннями Конституції України,
нормами Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду
правосуддя», звертаємось до Вас з дисциплінарною скаргою і,
Просимо:
-
Прийняти, розглянути, відреагувати і надати
відповідь на нашу скаргу у встановлений законом строк;
-
Негайно звернутись до Президента України з вимогою
встановлення на законодавчому рівні визначених статтею 20. Конституції України
державних символів України (а саме: Великого Державного Герба України), для
приведення у відповідність до вимог чинного українського законодавства, самого
законодавства та повноважень судді Олійника В. М.;
-
Вжити всіх можливих заходів для запобігання
повторенню подібних ситуацій некоректної поведінки судді ДОАС Олійника В. М.,
що негативно впливає на довіру громадян до правосуддя, в цілому;
-
Застосувати до судді ДОАС Олійника В. М.
дисциплінарне стягнення у вигляді попередження;
-
Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній
послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини даної
дисциплінарної скарги, та надіслати у
письмовому (паперовому) вигляді на адресу представника: 49055, місто Дніпро, Філіпенку С. В.,
і в електронному, на
вищезазначену електронну адресу: svf2011@ukr.net.
Додатки:
-
Копія заяви про відвід судді ДОАС Олійника В. М.
від 30.05.2019 (без додатків) – на 6 (шістьох) арк., стр. 01-06;
-
Копія заяви про відвід судді ДОАС Олійника В. М.
від 27.06.2019 (без додатків) – на 8 (вісьмох) арк., стр. 07-14;
-
Копія Указу Президента України від 19.12.1996 № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України»
– на 2 (двох) арк.., стр. 1516;
-
Копія Указу Президента України від 29.11.1999 № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави» - на 6 (шістьох) арк.., стр. 17-22;
-
Копія свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, копія
реєстраційної картки, копія довіреності та витяг (відомості) з сайту
Міністерства юстиції України «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань» (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) відомостей про юридичну особу
(приватного права) з назвою органу місцевого самоврядування «Дніпропетровська
міська рада» (код ЄДРПОУ: 26510514) – на 24 (двадцяти чотирьох)
арк., стр. 23-46;
-
Копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія
реєстраційної картки та витяг (відомості) з сайту (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Міністерства юстиції України
«Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань» відомостей про юридичну особу (приватного права) з
назвою державного органу судової гілки влади «Дніпропетровський окружний
адміністративний суд» (код ЄДРПОУ: 34824364) – на 50 (п’ятдесятьох) арк.,
стр. 47-96;
-
Копії документів (указу № 342/2008 та постанови № 207-VII) про призначення судді Дніпропетровського
окружного адміністративного суду Олійника Віктора Миколайовича – на 5 (п’ятьох) арк., стр. 97-101;
-
Хронологія відводів в ухвалах судді Олійника В. М. та судді Юркова Е. О. –
на 16 (шістнадцятьох) арк., стр. 102-117;
-
Копії довіреностей на представництво Позивачів – на 2 (двох) арк., стр.
118-119;
-
Фотокопії довіреностей (з матеріалів справи) на представництво Відповідача
– на 3 (трьох) арк., стр. 120-122;
-
Копія заяви про відвід судді ДОАС Олійника В. М. від 30.07.2019 (без
додатків) – на 18 (вісімнадцятьох) арк., стр. 123-140.
Зміст скарги та
відповідь на неї, публікуватимуться
на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com
31 липня 2019
року
Група відомих правозахисників Дніпра представлятиме позивачів
у справі проти Дніпроміськради
Жодних «шкурняків» - виключно інтереси громади: яке рішення
Дніпроміськради ми скасовуємо
Окружний адмінсуд Дніпра зобов’язав міськраду надати
правоустановчі документи
Суддя Лозицька самовідвелася у справі щодо рішення
Дніпроміськради. І тому є вагомі причини…
В своїй ухвалі про самовідвід суддя Лозицька заявили про тиск
щодо неї з боку представників позивачів
Заяви судді Лозицької є безпідставними, а її поведінка
неприпустимою – черговий запит до суду
No comments – укази про призначення судді Лозицької І. О.
Між молотом і ковадлом: вже третій суддя накивав п’ятами від
розгляду справи про незаконне рішення приватної Дніпроміськради
Верховна Рада не реєструвала, а Казначейство не обслуговує:
як вилазить «фількина грамота» щодо компетенції (легітимності) Дніпроміськради
Дисциплінарна скарга до ВРП і ВККСУ стосовно поведінки судді
окружного адмінсуду Дніпра
Дніпропетровський окружний адмінсуд про повноваження своїх
суддів
В Дніпрі відбулося підготовче засідання щодо скасування
незаконного рішення «міської ради»
Підсумовуючи друге підготовче засідання в справі щодо
скасування рішення Дніпроміськради
«Антиконституційний хор» судді Олійника?
Суддя Олійник підтвердив відсутність «в природі»
правоустановчих документів Дніпроміськради
В справі по скасуванню рішення ДМР заявлено відвід судді
Олійнику
Навіщо суддя Олійник В. М. перевищує владні повноваження?
Судді ДОАС Олійнику В. М., вдруге, заявлено про відвід
16.07.2019: відвід судді ДОАС Олійника В. М., втретє –
відеоблок
30.07.2019 відвід судді ДОАС Олійника В. М., втретє – заява +
відео
Читайте також: КОАТУУ | Державний класифікатор об'єктів
адміністративно-територіального устрою України
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКА РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК
СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ІНДУСТРІАЛЬНА РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК СУБ’ЄКТ
ГОСПОДАРЮВАННЯ
НОВОКОДАЦЬКА (ЛЕНІНСЬКА) РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК
СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
САМАРСЬКА РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК СУБ’ЄКТ
ГОСПОДАРЮВАННЯ
СОБОРНА (ЖОВТНЕВА) РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК СУБ’ЄКТ
ГОСПОДАРЮВАННЯ
ЦЕНТРАЛЬНА (КІРОВСЬКА) РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК
СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ЧЕЧЕЛІВСЬКА (КРАСНОГВАРДІЙСЬКА) РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА,
ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ШЕВЧЕНКІВСЬКА (БАБУШКІНСЬКА) РАЙОННА У МІСТІ ДНІПРІ РАДА, ЯК
СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Фінансову підтримку діяльності ГО «Багнет Нації» можна здійснити на картку
ПриватБанку 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо!
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар