Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

   Увазі читачів ресурсу «Багнет Нації» продовження - напрацювання фахівців в дослідженні питання планомірної державної зради, починаючи з моменту проголошення незалежності України. Дані факти були покладені в основу опублікованої нижче заяви до колегії «суддів» судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду, після ознайомлення з якою, з нарадчої кімнати до судової зали, не повернувся один з «суддів», зазначеної колегії.  

Початок і закінчення матеріалу за посиланнями:

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)

        А   так    як,     конституційні   виборчі     ПРАВА    Українського   народу    Української   РСР     та   його   офіційного   правонаступника   Українського   народу    Самостійної  української держави  України,     офіційно  встановлені   положеннями  ст.71 та  ч.1 ст.76  Конституції  України,   -   після   1   грудня  1991 року,    після   23  липня  1996 року,   після  11   липня  1997 року,   та  після  30 вересня  2010  року,   та   ще   до    цього часу,     офіційно    не поширюються    межах    державної території    Самостійної  української   держави   України,     на жодних  ОСІБ    самопроголошених   26  серпня  1991 року   нікчемних    «Громадян  України  всіх  національностей»  штучного  «Народу України»,   з   нікчемними    «Посвідченнями  особи»  з  найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт»   офіційно    не утворених   РВ «УМВС України»,   тим   більше    як    на   ОСІБ   державних    заколотників,    екстремістів   та   революціонерів .

          У підтвердження    вищенаведених   обставин    ДИВИСЬ  Рішення   Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»  від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

        -  Яким   безпосередньо   встановлено    саму  ОБОВ»ЯЗКОВІСТЬ  загальних,  прямих  та   рівних  виборів   встановлених   положеннями  ст.71 та  ч.1 ст.76  Конституції  України,   у виборах   тільки     конституційних  Народних депутатів України  конституційного скликання,   та  тільки   з  самих  Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України,  безпосередньо встановлених  розділами  1 та 7 преамбули  Конституції України;

       Та   цим   ОБОВ»ЯЗКОВІСТІ  тільки    конституційних  Законів  України,    офіційно   прийнятих   тільки  конституційними  Народними  депутатами України  тільки  конституційного скликання та тільки  з самих   конституційних  Громадян України  всіх  національностей Українського народу Самостійної української держави  України,  -  безпосередньо  встановлених   положеннями  розділів  1 та  7 самої    преамбули   Конституції України від 28 червня 1996 року.      

       А   не   з  самих   самопроголошених  26  серпня  1991 року  нікчемних   «Громадян  України  всіх  національностей»  віртуального  «Народу України»  як  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  Української  РСР -   з нікчемними  «Посвідченнями  особи»  з  найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт»   офіційно    не утворених   РВ «УМВС України».  

        Тобто,   які   після   26  серпня  1991 року    весь   ЧАС  та    незаконно  та    неодноразово,     посягали     на    саму   СВЯЩЕНУ    національну   державність  Українського    народу    Самостійної  української держави  України,    та    на    його    національні    державні     інституції,     -    на    його   національні   території,    на   його    державну    українську  мову,   та   на   його   конституційні  права    безпосередньо  та   офіційно   встановлені     не   тільки    резолютивною   частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року   та    положеннями   розділу 1 та  розділу  7 преамбули  Конституції  України,   а   і    положеннями   розділу   2 ст.5,  ч.1 ст.10,  ч.1 ст.13, ч.1 ст.17,  ст.71,  ч.1 ст.76, ч.4 ст.124,  ч.1 ст. 141, ст.143 Конституції України.   

        Тобто    які    ще   сьогодні     у жодному   випадку     не поширюються    на жодних  ОСІБ    самопроголошених   26  серпня  1991 року  нікчемних   «Громадян  України  всіх  національностей»  віртуального  «Народу України»  як  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  Української  РСР,   -   з нікчемними  «Посвідченнями  особи»  з  найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт»   офіційно    не утворених   РВ «УМВС України»,   тим більше  у  спосіб, безпосередньо   встановлений положення  ст.173 «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних  громад»  ЦК України;  

        Тобто,    щоб    після   1 січня  2004  року,     вже    на    цивільних    -    невійськових    «підставах»     «Іменем України»,    а   не    на     громадянських   підставах    встановлених     положеннями   розділів  1 та  7  преамбули   Конституції  України,    -     іменем  Українського народу  або  іменем   Української Республіки, хоч  якось,  з   висоти    СВЇХ    нікчемних    та    штучних    «державних    посад»   неконституційних  «Президентів України»,  неконституційних «Народних депутатів України» неконституційного  скликання,   та   неконституційних  «професійних  суддів»,    саме   незаконно  СОБОЮ,  -  від імені   антидержавної   та  антиукраїнської   організації   з  найменуванням   офіційно  припиненої   1 грудня 1991 року  УКРАЇНИ, як  Української РСР,   та   як   офіційно  нествореної   1 грудня  1991 року,  «УКРАЇНИ»,  як «незалежної демократичної держави», 

        незаконно  представляти   Український   народ   Самостійної  української держави  України,   та   його   територіальні    громади    СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних  центрів, МІСТ обласного   значення,  МІСТ  обласних  центрів   без  районного поділу,   та  РАЙОНІВ  міст обласних  центрів  з районним  поділенням,   у   межах    самої     державної   території   Самостійної  української держави  України
       а   тим   більше   у    межах   самої    адміністративної   території     її    Кримської  області;

       Та  антидержавна,     антиукраїнська   та   неконституційна   діяльність   яких    як      нікчемних       фізичних   осіб   без   національності   -    таких  як   Кравчук  Л.М.,   та   йому  подібних   самопроголошених    26 серпня  1991 року   «Громадян  України  всіх  національностей»   віртуального  «Народу України»,   протягом    останніх  29 років,   згідно   нікчемних    записів    у     їх  трудових  книжках,     на     нікчемних    посадах   неконституційних  «Президентів України»,  неконституційних «Народних депутатів України»  неконституційного скликання,  та  неконституційних    та   нікчемних  безстрокових  «професійних суддів»  сьогодні     незаперечно     та   повністю    документально підтверджуються   наступним,   а  саме:

      1) Неконституційними  «посвідченнями  особи»   з найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не утворених  РВ «УМВС України», віртуальних «Громадян  України  всіх  національностей»  віртуального «Народу України»;

      2) Відсутністю  у Відомостях Верховної Ради України,  офіційних  доказів  жодного  офіційного  призначення   та  проведення  Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Самостійної  української держави України,  з питання  прийняття   Конституції України  від  28 червня  1996 року,   у виконання   Рішення   Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

     3) Наявністю  доказів   офіційних  незаконних  записів  у  трудових книжках  окремого   кола    віртуальних   «Громадян  України  всіх  національностей»  віртуального «Народу України»,   про    їх   віртуальне  -  незаконне  призначення   на  посади    неконституційних  Президентів України,  на посади   неконституційних «Народних депутатів України» неконституційного скликання, та   на посади   неконституційних   « професійних  довічних  суддів»,  -   незаконно  зроблених,  у відсутність  у  Відомостях Верховної Ради України,   жодних  офіційних  доказів  жодного  офіційного  призначення  та  проведення  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Самостійної  української держави України,  з питання  прийняття   Конституції України  від  28 червня  1996 року;

     4)  Положеннями    ст.4    «Власність на надра» Кодексу України  «Про Надра» від 27 квітня 1994 року   ВР№ 133/94  станом  на   1 серпня 1998 року,   якими  безпосередньо  офіційно  встановлено, - що  «Надра є виключною власністю народу України  і надаються тільки  у користування. Угоди або дії , які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України  на надра є недійсними. Народ України  здійснює право власності на надра через Верховну Раду України , Верховну Раду Республіки Крим  і місцеві Ради  народних депутатів;  - а не  «Автономної Республіки Крим»   (?????!!!)

    5) Положеннями   ст.17 « Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що « Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу,  приймають Присягу такого змісту:

     "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові   УКРАЇНИ,   суворо дотримувати Конституції та законів України»;

    / -  нікчемної Конституції України  від 1 липня  1992 року/

6)    Положеннями  ч.1 розділу  3 ст.1 «Службова дисципліна»  Дисциплінарного Статуту

 національної поліції  України  від 15 березня 2018 року  № 2337-VІІІ,   якими  незаконно  встановлено  -  що  « 1) бути вірним  Присяги  поліцейського , мужньо і вправно служити  народу  УКРАЇНИ»

        /  -   не  Українському народу Самостійної української держави України/

     7)  Положеннями  Розділу Х «Автономна Республіка Крим»  Конституції України від  28 червня  1996 року,  у відсутність  у Відомостях Верховної Ради України,  офіційних  доказів  жодного  офіційного  призначення  та проведення  Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Самостійної  української держави України,  з питання   створення  «Автономної  Республіки  Крим» ;

     8) Положеннями   ст.1  Розділу 1 «Загальні засади» Конституції України від  28 червня  1996 року,  у відсутність  у  Відомостях Верховної Ради України,  офіційних  доказів  жодного  офіційного  призначення  та  проведення  Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Самостійної  української держави України,  з питання  створення  «УКРАЇНИ»  як   суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави».

   

      Тобто    ЯКІ    своїм   нікчемним,  незаконним,  антиукраїнським,  та   не конституційним   значенням   вже    більше     ніж    докорінно   та   офіційно   суперечать   наступному:

1)    Офіційному   Рішенню № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00  Верховної

Ради  Української  РСР  12-го конституційного скликання,  -  про створення  Самостійної української держави України;

2)    Резолютивній  частині  АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,  в

 ЧАСТІНІ,  створення  Самостійної української держави України 

     3) Постанові  ЦВК № 60  від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  в ЧАСТИНІ,  якою   дослівно   офіційно   підтверджено  наступне: -   «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є :  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим.»            

     4) Розділам   1  та  7  преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996 року;

     5) Положенням   ч.1 ст.13  та ч.1 ст.17 Конституції України  від 28 червня 1996 року;

        6) Положенням   частини  11 Розділу  ХV «Перехідних  положень» Конституції  України від 28 червня 1996 року, -   якими офіційно  встановлено, - що «Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться в дію  після   введення національної грошової одиниці – ГРИВНИ»;

     7) Постанові   Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя;

     9) Рішенню  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

     10) Рішенню   Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об»єднання  територіальних  громад» ;

        11) Рішенню  Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»

         12) Рішенню  Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

     

       Тобто,   невиконання   яких,    тим   більше   шляхом    свідомого    їм   непідкорення,   у    нашому випадку,    вже   є    тяжким    кримінальним   правопорушенням,     безпосередньо   встановленим   положеннями  ст.375 «Постановлення  суддею «суддями»  завідомо неправосудного  вироку,   рішення, ухвали  або постанови»  та   ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України,   -     якими   офіційно  встановлено,  що    « Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»

    -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років.»/;

       Та   вже    сьогодні    є  відвертою    антидержавною,   антиукраїнською    та   неконституційною    діяльністю,    яка     незаперечно    та    повністю    документально   підтверджуються     наступним,    а  саме:

      1)  Відсутністю  у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та   11 березня 2020 року  жодних  офіційних  доказів жодного    офіційного   прийняття   жодного   Закону України  «Про міліцію»;

      2) Відсутністю   у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та   11 березня 2020 року  жодних   офіційних  доказів   жодного   офіційного   прийняття   жодного  Закону України  «Про громадянський  паспорт»  саме   самопроголошених  26  серпня  1991 року    «Громадян України  всіх  національностей»  штучного  «Народу  України»;

      3)  Відсутністю   у   Віснику  Президента України   періоду  1 грудня  1991 року  та   11 березня 2020 року жодних офіційних  доказів  жодного   офіційного  створення  Указом   жодного  конституційного   Президента  УКРАЇНИ    жодного  конституційного   Кабінету Міністрів України   як   найвищої    державної  установи   виконавчої  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

      4) Відсутністю  у Віснику Президента України   періоду  1 грудня  1991 року  та  11 березня 2020 року  жодних  офіційних  доказів  жодного офіційного  створення  Указом   жодного  конституційного  Президента  УКРАЇНИ   жодного  конституційного   Міністерства  внутрішніх справ  України,  як  державної  установи   виконавчої  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  та  як  міністерства  конституційного   Кабінету  Міністрів України,   як    найвищого  державного  органу  виконавчої  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року ;

     5) Відсутністю  у  Віснику Президента України   періоду  1 грудня  1991 року  та  11 березня 2020 року  та  в Урядовому  Кр»єрі   України,   жодних  офіційних  доказів  жодного офіційного  створення  жодним  Указом   жодного   конституційного  Президента  УКРАЇНИ,   та  за   участі  жодного  конституційного   Прим»єр Міністра України,  жодного   конституційного    Черкаського апеляційного суду,  -    саме  як  державної  установи   судової  влади,  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року; 

       Тим більше,  як державної  установи   судової влади   безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,   у  складі   судової  системи     конституційного    Верховного  Суду України,     як     найвищої   державної    установи   конституційної   судової  влади,   безпосередньо   встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  та   положеннями  розділу 2  ст.125  Конституції України;

     6) Відсутністю  у Віснику Президента України   періоду  23 липня   1996    року  та  11   березня 2020 року  жодних  офіційних  доказів   жодного  офіційного  створення  Указом   жодного  конституційного  Президента  УКРАЇНИ   жодного    конституційного   Національного  банку  України,    як   державної  установи   виконавчої  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  та   як  міністерства   конституційного    Кабінету  Міністрів України,    як    найвищого  державного   органу  виконавчої  влади   безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;

     7) Відсутністю  у  Віснику  Президента України   періоду  23  липня  1996 року  та   11 березня 2020 року  жодних   офіційних  доказів    жодного  Указу  жодного  конституційного  Президента УКРАЇНИ  про  офіційний   випуск    конституційної   національної   грошової   одиниці    Українського  народу  Самостійної  української  держави України,   безпосередньо  встановленої  положенням   частини     11 Розділу  ХV «Перехідних  положень» Конституції  України від 28 червня 1996 року;

     8) Відсутністю  у  Віснику  Президента України   періоду  28  червня  1996  року,      23  липня  1996 року  та   11 березня 2020 року,    офіційних  доказів    жодного  призначення  та проведення  Всеукраїнського референдуму   Українського  народу  Самостійної української  держави  України,  з питання    внесення змін   у    положення  розділу  1  ст. 99 Конституції України,    з  метою       вилучення   з    її   тексту   слова    НАЦІОНАЛЬНА  грошова   одиниця  України,  -   яка   там   попередньо    була   в   період   28  червня  1996  року  та   23  липня  1996 року;

       У підтвердження   саме   таких   незаконних   обставин   ДИВИСЬ  положення    частини   11 Розділу  ХV «Перехідних  положень» Конституції  України від 28 червня 1996 року,   -   якими   офіційно  встановлено,  - що «Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться в дію  після   введення національної грошової одиниці – ГРИВНИ»;

       Тобто,    якими    вже  повністю  та  незаперечно   підтверджується,  що   тільки   після   23 жовтня  1996  року,  -    у відповідності  з  Розділом  ХV «Перехідні положення» Конституції України,   та  тільки   у випадку  її   офіційного   прийняття   на   Всеукраїнському референдумі  Українського народу в період  23 липня   1996 року та  23 жовтня 1996 року,   та   тільки   з   офіційними   купюрними    ознаками   безпосередньо   встановленими   положеннями ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від 10 грудня 1991 року  № 1952-12,

       -     якими    офіційно   встановлено   -   «1. Затвердити як грошову одиницю України  ГРИВНЮ, …» та  « 2. Погодитись з запропонованими принципами характеристиками зовнішніх ознак ГРИВНІ  та її купюрною побудовою , які передбачають поліграфічне друкування витягу  з тексту Акта  проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року;    -   Самостійної  української держави  України,    а   не  самої  «УКРАЇНИ»;

     

         Тому   всім  вищенаведеним,   колегія  суддів  судової палати  з розгляду кримінальних справ   Черкаського   апеляційного  суду  у  складі   головуючий судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко   М.О.,    вже    повністю   викривається,    у  свідомому   приховуванні   від    Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   та  від   його   територіальних    громад,     незаконних    фактів     таємного    підроблення    не  тільки     положень   ст.99  Конституції  України,

       а    і   інших    фактів    підроблення   її   офіційних   положень,     в   період  з  28 червня  1996 року   та  23  липня  1996  року,   -    вже   після      її      офіційного  прийняття    Верховною  Радою  України, саме    грубим    порушенням    її   офіційних    положень   встановлених  ст.85  Конституції  України;   

        Тобто,   у   нашому випадку     саме    непомітним    та   незаконним    вилученням    з    первинного   тексту    її      положень    ст.99   Конституції  України,   саме  відповідного   слова,   -   національна    грошова  одиниця  України,    -   де   останнє,    сьогодні    незаперечно   та  повністю    документально    підтверджується    офіційними   положеннями    частини   11 Розділу  ХV «Перехідних  положень»  Конституції  України від  28 червня 1996 року;

         Та  свідомим   та   незаконним   внесенням   так    само   у   вищевказаний     період  з  28 червня  1996 року   та  23  липня  1996  року      вже    у   положення    ст.1   Конституції  України,     незаконних    та   завідомо   недійсних   відомостей    про  саму   офіційну   та   дійсну    офіційну     назву   самої   держави,   -    безпосередньо   встановлену   не  тільки   офіційним  Рішенням   № 17  пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о  18-00  Верховної Ради  України  12-го конституційного скликання     а    і    самою  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в ЧАСТИНІ,  офіційного   створення  Самостійної української держави  України,   а  не  «УКРАЇНИ»,   як  офіційно припиненої  1 грудня  1991 року  Української  РСР;

        Та   самим   незаконним    отриманням    безпосередньо   колегією    вищевказаних    «суддів»   Черкаського  апеляційного  суду   у  складі  головуючий судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко   М.О,  -    згідно     незаконних    записів     у     їх     трудових    книжках   саме    як     віртуальними    безстроковими    «професійними  суддями»    у   неконституційній    «Державній   судовій  адміністрації   України»,    а      не   у   самому    «Черкаському   апеляційному   суді»,   

        САМЕ  незаконної   та  не конституційної   «заробітної  плати»,  -   тільки   самою   неконституційною,     та    сурогатною    грошовою   одиницею   «УКРАЇНИ»,   -   єврейською  «гривною»   з   нікчемним   логотипом   «УКРАЇНА»,  -   з   нікчемною   назвою  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року   «УКРАЇНИ» як  Української  РСР;

         А   не  самої     конституційної  -   національної   грошової  одиниці   Українського  народу   Самостійної   української  держави  України,    безпосередньо  встановленої  не тільки  положеннями  розділів  1  та  7  преамбули  Конституції   України,    та   положеннями    частини  11  Розділу  ХV «Перехідних  положень»   Конституції  України від  28 червня 1996 року     а    і     положеннями ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від 10 грудня 1991 року  № 1952-12,   -  з офіційним   логотипом   Самостійна  українська  держава України,    а   не  сама   УКРАЇНА,  -   як  офіційно   припинена  1 грудня  1991 року  Українська РСР ;

       Та   її    незаконне   саме   ОСТАННІМИ   незаконне     поширення ,   саме    незаконним     «Іменем  УКРАЇНИ»   у    межах   державної   території   Самостійної   української держави  України, 

        -    у   незаконних  інтересах      ЕКОНОМІКИ    інших    держав    та    народів,    тим більше      у   відсутність     жодних    офіційних   доказів   жодного    та    дійсного    офіційного    створення    жодного    конституційного   Національного  Банку України,   тим    більше    як    державної   установи   виконавчої   влади    безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року.

           У  підтвердження    існування    саме    таких    незаконних    обставин    ДИВИСЬ    в   інтернеті   офіційний    відеозапис   «ШОК  Порошенко -  євреї  створили  УКРАЇНУ»    офіційного    виступу  пропорційного -  неконституційного  «Президента  України»  Порошенко П.О.   безпосередньо   в   кнесеті    ІЗРАЇЛЯ    датою   23  грудня  2015 року,   -   у   якому    останній     офіційно   повідомив     Президента   ІЗРАІЛЯ   та   його    депутатів,     що  саме    євреї      «УКРАЇНИ»    є     офіційними   засновниками    Української  Республіки   (?????!!!)    та   самої   «УКРАЇНИ»,    та    що  останнє   повністю    підтверджується   саме   НИМИ,   а   не  Українською  державою,    офіційно   «випущеною»    «гривною»   з   єврейською  мовою; (????!!!)

           -   Яка,    в    дійсності,      у  відповідності    з    Конституцією  України   від  28 червня  1996 року,     взагалі   не являється     державною   мовою   УКРАЇНИ,   -   якої    як   Української  РСР,   НЕ  ІСНУЄ   в   природі,   ще   після  1 грудня  1991 року;  (??????!!!)

         9) Відсутністю  у Відомостях  Верховної Ради України   офіційних  доказів  прийняття  Конституції України  від  28 червня  1996 року,   на   Всеукраїнському референдумі  Українського народу    безпосередньо    тільки    у   самих    положеннях     ст.1   та   ст.99  Конституції України; 

      10) Відсутністю   у Відомостях  Верховної  Ради  України,  періоду  23 липня 1996  року,     офіційних доказів  жодного  офіційного   створення   жодного  офіційного   МАНДАТУ   Українського  народу   Самостійної  української держави  України,   жодному  конституційному  Президенту України,   жодному  конституційному   Прим»єр  Міністру  України,   та    жодному  конституційному   Голові  Національного  Банку України,   з   ДОЗВОЛОМ    на  офіційних   випуск    не тільки   жодної   конституційної  ГРИВНИ,   безпосередньо   встановленої   положеннями    частини  11  Розділу  ХV «Перехідних  положень»   Конституції  України   від  28 червня 1996 року,   -     з   купюрними   ознаками   безпосередньо   встановленими  положеннями ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від 10 грудня 1991 року  № 1952-12;

           А   і    на випуск     самої     неконституційної    єврейської   «гривни»  -  з   єврейською   мовою    та   з  нікчемним  логотипом   «УКРАЇНИ»   офіційно припиненої   1 грудня  1991 року  Української РСР:     

         11)  Відсутністю    у   Віснику Президента України   періоду    23   липня    1991 року   та   11   березня 2020 року   відповідно   до   перехідних   положень    Конституції  України,   жодних  офіційних    доказів  жодного  офіційного  створення  Указом  жодного  конституційного  Президента  «УКРАЇНИ»    жодної    конституційної    Верховної  Ради  України,    саме      як  державної  установи     законодавчої  влади     безпосередньо   встановленої   резолютивною  частиною   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року   та   положеннями  розділу  7  преамбули  Конституції  України,   -    про   яку   безпосередньо   ведеться  мова   у    її    офіційних   положеннях    Розділу ІV «Верховна Рада  України».

        У  підтвердження    існування    саме    таких     незаконних    обставин,     ще   до   цього   часу,     ДИВИСЬ    в   ЄДРПОУ,    наступне:

     1) Витяг  ДРСУ  № 19208222  з    ЄДРПОУ   станом  на  28 серпня 2014 року   юридичної особи    з    назвою   органу  державної  влади   «Верховна  Рада України» ,   яким   офіційно   встановлено ,   

  -  що «  в  Єдиному держ вному реєстрі юридичних осіб  …… записів  (назвою  «Верховна  Рада України)…    не знайдено».

     2) Витяг  ДРСУ № 20942001 від  28 липня 2015р.  з  ЄДРОПОУ  юридичної особи з найменуванням   «Кабінет міністрів України»,  -   яким  станом  на   28 липня 2015 року   офіційно  встановлено,  -  що « В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб  …..  записів   про юридичну  особу   з  найменуванням  «Кабінет міністрів України»,   не знайдено.»

   3) Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 429933  від 17 червня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Міністерство юстиції України»,  яким  станом  на  17 червня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  утворено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство юстиції України»),  відомості  відсутні.»/

      4)  Витяг  ДРСУ № 20147984 від 23 липня  2015 року  юридичної особи  з найменуванням    «Національний банк України»,  яким   станом  на  23 липня  2015 року   було   офіційно  встановлено,  що   «Дані про розпорядчий АКТ , на підставі  якого створено  юридичну  особу ( з найменуванням   «Національний Банк України») : відомості  відсутні.»

    5)  Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 443862   від 14 серпня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»,  яким  станом  на  14 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  утворено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»),  відомості  відсутні.»/

    6)  Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 443408   від 1 серпня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Генеральна прокуратура України»,  яким  станом  на  1 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « в Єдиному державному реєстрі  юридичних  осіб  записів  про юридичну особу  з   ( - з найменуванням  «Генеральна прокуратура  України» ,  НЕ ЗНАЙДЕНО»/

                                                                          ---

      Таким  чином   вищенаведеними     документальними   доказами    СТАНОМ    які   в   СУДІ   не доводяться,     вже     повністю    та    незаперечно    підтверджується    що   виготовлення   датою  11    березня   2020 року  у  вищевказаній    справі    № 712/829/20    вищевказаної    Ухвали    Колегії   суддів  судової палати   з  розгляду кримінальних справ  Черкаського апеляційного  суду  у  складі  головуючого судді –   Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко   М.О.,   -    іменем     «УКРАЇНИ»,  -  іменем   самої     сурогатної   грошової  одиниці   -  УКРАЇНИ,   як  офіційно  припиненої 1 грудня 1991 року  Української РСР  ,  -  як   єврейської  гривни,    

        незаконно   відбулося     більше    ніж   г рубим порушенням   положень  ст.379   «про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних помилок у судовому  рішенні»  КПК України,    та    розділу 2  ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний СУД України»  Конституції України,   

         та    незаконно   відбулося    у  спосіб  більше    ніж    сам   закінчений   злочин    безпосередньо   встановлений   положеннями  ст.375 «Постановлення  суддею «суддями»  завідомо неправосудного  вироку,   рішення, ухвали  або постанови» ,  ст.353 «Самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи»,  ст.366 «Службове підроблення»,   ст.396 «Приховування  злочину» та   ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»,   КК України,   -   якими   офіційно  встановлено,  що    « Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»

    -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років.»/;

            -   У   нашому    випадку,    в     ЕПІЗОДІ      відкритого   невиконання     датою      11   березня  2020 року    у  вищевказаній    справі    № 712/829/20   безпосередньо   самою    Колегією   вищевказаних   службових  осіб    нікчемної   «Державної судової адміністрації  України»   САМЕ   на  посадах    «суддів»     судової палати    з   розгляду   кримінальних справ   Черкаського апеляційного  суду,   

            ВЖЕ,   не  тільки   Рішення    та   висновків    Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України  Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,   та   Рішення     та    висновків   Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005 «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»,

Початок і закінчення матеріалу за посиланнями:

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)