Початок і закінчення
матеріалу за посиланнями:
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІ)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІІ)
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина V)
Де вищенаведеними обставинами, САМЕ непереборної сили, вже повністю викриваючи, у нашому випадку, всіх до одного нікчемних «службових осіб» неконституційної «Державної судової адміністрації України», та всіх неконституційних «Президентів України» та всіх неконституційних «Народних депутатів України» неконституційного скликання, з нікчемними «посвідченнями особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України», та не ГРОМАДЯН України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлених розділами 1 та 7 преамбули Конституції України,
у закінченому злочині безпосередньо встановленому положеннями ч.4 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ст.111 «Державна зрада», ст.109 «Захоплення …. державної влади» та ст.366 «Службове підроблення» КК України, шляхом замаху на злочин, встановлений положеннями ст. 157 «Перешкоджання виборчому праву» та ч.3 ст.110 «посягання на територіальну цілісність і недоторканість України», ст.375 «Постановлення суддею «суддями) завідомо неправедного вироку, рішення ухвали та постанови», ч.3 ст.199 « Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» КК України.
- Який незаперечно та повністю офіційно підтверджується не тільки завідомо недійсними записами у їх трудових книжках, щодо їх нікчемних «державних службових посад», у нашому випадку у неконституційній «Державній судовій адміністрації….» тим більше офіційно припиненої 1 грудня 1991 року «УКРАЇНИ» - як Української РСР;
А тому, вищенаведеним вже повністю офіційно підтверджується, що незаконні та публічні офіційні заклики БУДЬ-КОГО «Іменем України», саме у відсутність всього вищенаведеного, вже повністю та незаперечно офіційно суперечать офіційним положенням розділів 1 та 7 самої преамбули Конституції України, та самій резолютивній частині АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, - в ЧАСТИНІ, створення Самостійної української держави України;
Тим більше повністю суперечать самій офіційній ВОЛІ Українського народу Української РСР на його Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, з підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, та вже є більше ніж саме посягання на державний суверенітет Українського народу Самостійної української держави України та на його конституційне ГРОМАДЯНСТВО, - безпосередньо встановлене розділами 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року;
А тому, БУДЬ-КИМ публічні заклики, публічні проголошення або саме публічне встановлення «Іменем України», у відсутність всього вищенаведеного, вже є відкритим невизнанням після 1 грудня 1991 року, не тільки резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, а і самої Кримської області як частини державної території Самостійної української держави України, - у якій в період 1 грудня 1991 року та 11 липня 1997 року, ніколи офіційно не створювалась «Автономна Республіка Крим» УКРАЇНИ та її віртуальний «Народ Криму»;
Більше того, вищенаведене, є офіційним невизнанням самої офіційної ВОЛІ Українського народу Української РСР на його Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної української держави України;
У підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ розділи 1 та 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року у Відомостях Верховної Ради України періоду 23 липня 1996 року, - якими незаперечно та повністю підтверджується що Верховна Рада України ДІЄ тільки від імені Українського народу Самостійної української держави України, та тільки на підставі його офіційного МАНДАТУ.
А підтвердженням вищенаведеного є саме ті непереборної сили обставин, що Українського народу УКРАЇНИ, - як Української РСР, після 1 грудня 1991 року, вже офіційно НЕ ІСНУЄ в природі, з підстав, офіційного та остаточного припинення Української РСР саме як «УКРАЇНИ» ще 1 грудня 1991 року, як і офіційного припинення ще 4 грудня 1991 року самої нікчемної посади її нікчемного «Президента України» - Кравчука Л.М.;
У підтвердження вищенаведеного ДИВИСЬ Постанову ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму, в ЧАСТИНІ, якою офіційно встановлено наступне: - «Відповідно до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах Президента України та з всеукраїнського референдуму п о с т а н о в л я є : АКТ проголошення незалежності України вважати підтвердженим.»;
Таким чином 11 березня 2020 року колегія «суддів» судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі головуючого судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А., Ятченко М.О., у відсутність офіційних доказів прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, та шляхом свідомого невиконання наступного, а саме:
1) Постанови ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму, у вищевказаній в ЧАСТИНІ;
2) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005 «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України», в ЧАСТИНІ, самої обов’язковості ВОЛІ Українського народу на його Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, з підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року;
3) Рішення Конституційного суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», в ЧАСТИНІ, самої обов’язковості ВОЛІ Українського народу на його Всеукраїнському референдумі з питання прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року;
4) Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, - в ЧАСТИНІ, самої обов»язковості, тільки конституційних - загальних, прямих та рівних виборів кандидатів у Народні депутати України, та цим СТВОРЕННЯ тільки конституційного складу Верховної Ради України конституційного скликання, у спосіб, безпосередньо встановлений положеннями ст.71 та розділом 1 ст.76 Конституції України, та тільки з самих Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, - у відповідності з положеннями розділів 1 та 7 самої преамбули Конституції України;
- Вже у жодному разі тільки НЕ з самопроголошених 26 серпня 1991 року нікчемних «Громадян України всіх національностей» віртуального «Народу України» з нікчемними «Посвідченнями особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України» - офіційно припиненої ще 1 грудня 1991 року як Української РСР;
- Вже незаконно, - Іменем України / - Іменем офіційно припиненої 1 грудня 1991 року Української РСР/, не тільки розглядала а і незаконно розглянула апеляційну скаргу сторони скаржників Сурая С.В. та Сурая В.С. встановлену положеннями ст. 379 КПК України «про виправлення описок чи очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні»,
- саме у СПОСІБ, більший ніж безпосередньо встановлений положеннями ч.4 ст.382 «Невиконання судового рішення» та ст.111 «Державна зрада» КК України та шляхом замаху на злочин, встановлений ст.109 «Захоплення …..державної влади» та ст.375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» КК України;
Більше того, вищевказана колегія «суддів» Черкаського апеляційного суду у складі головуючого судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А., Ятченко М.О., незаконно робила останнє не тільки нікчемною «державною мовою» віртуального «Українського народу УКРАЇНИ»,
а не офіційною - конституційною державною мовою Українського народу Самостійної української держави України, - офіційно встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року та положеннями розділами 1 та 7 самої преамбули Конституції України;
А і у відсутність у Відомостях Верховної Ради України після 1 грудня 1991 року, жодних офіційних доказів офіційного існування ще до цього часу, не тільки самої «УКРАЇНИ», як Української РСР, а і самого Українського народу УКРАЇНИ, як Української РСР;
У підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ Конституцію СРСР, - у складі якої ніколи офіційно не було Українського народу УКРАЇНИ, - як держави УКРАЇНИ, та навпаки була тільки сама Українська РСР з обмеженим державним суверенітетом у складі держави СРСР, так як «УКРАЇНА» як Українська РСР, була вперше офіційно заявлена тільки 16 липня 1990 року, безпосередньо у самій Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55;
Крім того, у підтвердження вищенаведених обставин, також ДИВИСЬ у Відомостях Верховної Ради України періоду 24 серпня 1991 року та 11 березня 2020 року, відсутність наступного а саме:
1) жодних офіційних доказів з призначення та проведення в період 24 серпня 1991 року та 11 березня 2020 року жодного Всеукраїнського референдуму Українського народу як Української РСР так і його офіційного правонаступника 1 грудня 1991 року, - Українського народу Самостійної української держави України, з питання створення «УКРАЇНИ», як незалежної демократичної держави»;
2) жодних офіційних доказів з призначення та проведення в період 1 грудня 1991 року та 11 березня 2020 року жодного Всеукраїнського референдуму Українського народу як Української РСР так і його офіційного правонаступника 1 грудня 1991 року - Українського народу Самостійної української держави України, з питання створення «УКРАЇНИ», як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави»;
3) жодних офіційних доказів з призначення та проведення в період 1 грудня 1991 року та 11 березня 2020 року, жодного Всеукраїнського референдуму Українського народу як Української РСР так і його офіційного правонаступника 1 грудня 1991 року, - Українського народу Самостійної української держави України, з питання створення «УКРАЇНИ», як РЕСПУБЛІКИ, саме віртуального - штучного «Народу України»;
4) жодних офіційних доказів з призначення та проведення в період 11 липня 1997 року та 11 березня 2020 року, жодного Всеукраїнського референдуму Українського народу Самостійної української держави України, - як офіційного правонаступника 1 грудня 1991 року Українського народу Української РСР, з питання офіційного прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року, - САМЕ у виконання Рішення та висновків Конституційного суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;
5) жодних офіційних доказів з призначення та проведення в період 1 грудня 1991 року та 11 березня 2020 року, жодного Всеукраїнського референдуму Українського народу Самостійної української держави України, - як офіційного правонаступника 1 грудня 1991 року Українського народу Української РСР, з питання створення у межах державної території саме Самостійної української держави України, а не самої «УКРАЇНИ», саме її віртуальної «Автономної Республіки Крим»;
Це притому, що в дійсності у складі Української РСР ніколи офіційно НЕ БУЛО та офіційно НЕ ІСНУВАЛО до 24 серпня 1991 року не тільки жодної Кримської АРСР у складі самої УКРАЇНИ, як Української РСР а і жодних її Кримських татар а тим більше у складі віртуального - нікчемного «Кримського народу»;
У підтвердження саме таких непереборної сили обставин, ДИВИСЬ Конституцію Української РСР та самі Відомості Верховної Ради Української РСР періоду 1954 року та 16 липня 1990 року, - у яких відсутні офіційні докази та офіційні відомості про призначення та проведення жодного Республіканського референдуму Української РСР,
з питання створення у межах адміністративної території Кримської області Української РСР, саме Кримської АРСР, тим більше як автономної національної адміністративно територіальної одиниці Кримсько татарському народу Української РСР або віртуального «Кримського народу» Української РСР;
Крім того, у підтвердження існування саме таких непереборної сили обставин також ДИВИСЬ наступні докази станом які в СУДІ не доводяться а саме:
1) Офіційну відповідь Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (- ЦДАВО України) вих. № 1222 від 29 листопада 2019 року, якою встановлено, - що «На Ваше звернення повідомляємо, що у переглянутих документах Верховної Ради Української РСР/ України за серпень – вересень 1991 року відомостей про створення Верховної Ради України не виявлено»;
2) Офіційний Витяг ДРСУ № 19208222 з ЄДРПОУ станом на 28 серпня 2014 року юридичної особи з назвою органу державної влади «Верховна Рада України» , яким офіційно встановлено, - що « в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб …… записів (назвою «Верховна Рада України)… не знайдено».
---
3) Витяг з самої преамбули непомітно «прийнятої» 1 липня 1992 року
не існуючою на той час «Верховною Радою України» нової Конституції
України, - преамбула якої складається з наступного :
« Народ України, (- а НЕ Український народ Самостійної української держави України )
виражаючи свою суверенну волю,
здійснюючи невід»ємне право на самовизначення,
спираючись на тисячолітню історію українського державоутворення,
визнаючи свободу і природні права людини найвищою соціальною цінністю
дбаючи про забезпечення умов життя, гідних людини,
прагнучи до збереження і зміцнення соціальної злагоди,
піклуючись про розбудову і розвиток громадянського суспільства,
бажаючи вільно жити в незалежній демократичній державі,
керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991
року,
підтвердженим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, та
усвідомлюючи відповідальність перед нинішніми і прийдешніми поколіннями,
ПРИЙМАЄ цю Конституцію і проголошує її ОСНОВНИМ законом
УКРАЇНИ.» (?????!!!)
---
4) Положення ст.1 Розділу 1 «Загальні засади конституційного ладу»
вищевказаної Конституції України від 1 липня 1992 року, - де « УКРАЇНА є
демократичною , правовою соціальною державою» ; - а не Самостійною
українською державою України, (????????!!!!), у відповідності з резолютивною
частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року;
5) Положення розділу 1 ст.3 Розділу 1 «Загальні засади конституційного ладу»
вищевказаної Конституції України від 1 липня 1992 року, - де «УКРАЇНА є
республікою»; - а не Українською Республікою, - яка офіційно відбулася 1
грудня 1991 року, САМЕ як Самостійна українська держава України з повним
державним суверенітетом;
6) Положення розділу 2 ст.3 Розділу 1 «Загальні засади конституційного ладу»
вищевказаної Конституції України від 1 липня 1992 року, - де « народ України
складають громадяни України всіх національностей»; - тільки без Українського
народу Української РСР;
7) Положення розділу 5 ст.3 Розділу 1 «Загальні засади конституційного ладу»
Конституції України від 1 липня 1992 року, - де « Від імені народу України можуть
виступати виключно національні Збори УКРАЇНИ» ; - до яких Український народ
Української РСР та його офіційний правонаступник 1 грудня 1991 року Український
народ Самостійної української держави України, не мають жодного та офіційного
відношення.
Таким чином вищенаведеним вже більше ніж документально підтверджується що 11 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі головуючий судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко М.О.
згідно своїх посвідчень особи з найменуванням «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ» офіційно не утворених РВ «УМВС України», та згідно офіційних записів у своїх трудових книжках, - своїх «державних посад» саме у неконституційній «Державній судовій адміністрації України»,
в дійсності, та ні у якому разі НЕ БУЛИ не тільки конституційними професійними суддями безпосередньо встановленими положеннями розділу 1 ст.128 Конституції України,
а і офіційними та дійсними СУБ»ЄКТАМИ владних повноважень конституційної судової влади безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року та положеннями ч.3 ст.124 Конституції України;
Крім того, останні НЕ БУЛИ конституційними Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлені розділами 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року,
згідно своїх нікчемних «Посвідчень особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України»;
Та НАВПАКИ, згідно офіційних записів у своїх трудових книжках, незаконно діяли 11 березня 2020 року у вищевказаній справі, як офіційні «службові особи» неконституційної «Державної судової адміністрації України» - як нікчемні суб»єкти владних повноважень саме виконавчої влади офіційно припиненої 1 грудня 1991 року «УКРАЇНИ» як Української РСР;
Тобто, якими вже документально підтверджується, що останні 11 березня 2020 року останні незаконно діяли у вищевказаній справі не тільки як безпосередні учасники таємної антидержавної та антиукраїнської організації з найменуванням офіційно не утвореної 1 грудня 1991 року «УКРАЇНИ» як незалежної демократичної держави» а і як самопроголошені 26 серпня 1991 року «Громадяни України всіх національностей» саме віртуального «Народу України»;
- Які не мають жодного офіційного відношення до конституційних Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України», безпосередньо встановлених положеннями розділів 1 та 7 преамбули Конституції України та положеннями ст.4 Конституції України;
А тим більше до конституційних професійних суддів безпосередньо встановлених положеннями ст.128 Конституції України.
У підтвердження саме таких незаконних обставин ДИВИСЬ другу сторінку нікчемних «Посвідчень особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ» офіційно не утворених РВ «УМВС України», безпосередньо належних самим вищевказаним суддям у вищевказаній справі - Биби Ю.В., Соломки І.А. , та Ятченко М.О ;
шляхом її порівняння з самими перехідними та прикінцевими положеннями пропорційного – неконституційного Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, - якими офіційно встановлено наступне,
- «Визнати такими, що втратили чинність: Закон Української РСР "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII / (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами) та Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21);
Таким чином вищенаведеним вже повністю та незаперечно офіційно підтверджується, що 11 березня 2020 року, колегія вищевказаних «суддів» Черкаського апеляційного суду - у складі головуючого судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко М.О. , згідно їх нікчемних «Посвідчень особи» з найменуванням «УКРАЇНА - ПАСПОРТ», офіційно не утворених РВ «УМВС України», та згідно офіційних записів у їх трудових книжках, саме як службових осіб неконституційної «Державної судової адміністрації України» офіційно припиненої ще 1 грудня 1991 року як Української РСР, в дійсності, незаконно діяли у вищевказаній справі, на посадах саме віртуальних «конституційних професійних суддів»,
у ВІДСУТНІСТЬ не тільки конституційного ГРОМАДЯНСТВА - Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, - офіційно встановленого положеннями розділу 1 та розділу 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року, та положеннями ст.4 Конституції України;
А і у ВІДСУТНІСТЬ жодних офіційних доказів у Відомостях Верховної Ради України, з офіційного прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року, на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року;
- Свідомо приховавши останнім від сторони заявника та інших процесуальних учасників вищевказаної справи наступне:
1) що конституційна Верховна Рада України конституційного скликання, НЕ МАЄ, у відповідності з положеннями ст.85 Конституцією України, жодних конституційних прав та конституційних повноважень приймати Конституцію України, безпосередньо у самій Верховній Раді України;
2) що Конституція України від 28 червня 1996 року, в період 11 липня 1996 року та 11 березня 2020 року ніколи офіційно не приймалася на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, тим більше конституційними Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлених розділами 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року;
3) що внесення змін Конституції України від 28 червня 1996 року, в період 11 липня 1996 року та 11 березня 2020 року, є можливим та можна здійснити тільки після прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, та тільки у відповідності з розділами 1 та 7 преамбули самої Конституції України від 28 червня 1996 року; - за безпосередньою участю тільки Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України.
4) що їх офіційне призначення на посади конституційних професійних суддів на перші 5 років, у відповідності з положеннями ст.128 Конституції України, в дійсності могло відбутися тільки за існування наступних обставин, а саме;
а) після прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, та тільки у відповідності з розділами 1 та 7 преамбули самої Конституції України від 28 червня 1996 року - тільки за участі самих Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України;
б) після призначення та проведення офіційних конституційних виборів першого конституційного Президента України, та тільки у відповідності з Конституцією України від 28 червня 1996 року, офіційно прийнятою на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, та тільки у відповідності з розділами 1 та 7 преамбули самої Конституції України від 28 червня 1996 року, - за офіційної участі тільки самих Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України;
5) що їх офіційне обрання на посади конституційних та безстрокових професійних суддів у відповідності з положеннями ст.128 Конституції України, в дійсності ніколи не було, так як могло відбутися тільки за наступних обставин а саме :
а) після їх дійсного та офіційного призначення на посади конституційних професійних суддів на перші 5 років, у відповідності з положеннями ст.128 Конституції України, - тільки розпорядчим актом конституційного Президента України, - конституційно обраного тільки на підставі самої конституційно прийнятої Конституції України, та тільки з офіційних Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України - у відповідності розділами 1 та 7 преамбули самої Конституції України від 28 червня 1996 року;
б) після офіційного створення самої конституційної Верховної Ради України, - саме як конституційної державної установи законодавчої влади, безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року; якої в дійсності ще не створено до цього часу;
в) після офіційного створення конституційної Верховної Ради України 3-го тільки конституційного скликання з 450-ти кандидатів Народних депутатів України, - тільки з самих з 450-ти конституційних Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлених розділами 1 та 7 преамбули самої Конституції України від 28 червня 1996 року, та тільки у спосіб безпосередньо встановлений положеннями ч.1 ст.76 Конституції України, - ОБОВ»ЯЗКОВІСТЬ положень яких, безпосередньо підтверджена офіційним Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, ,
Таким чином вищенаведеним вже незаперечно та повністю офіційно підтверджується що 11 березня 2020 року, вищевказана колегія вищевказаних «суддів» Черкаського апеляційного суду - у складі головуючого судді – Биби Ю.В., суддів Соломка І.А. , Ятченко М.О. , незаконно діяла у вищевказаній справі у відсутність жодних та дійсних офіційних доказів у їх трудових книжках безпосередньо встановлених положеннями ст.128 Конституції України, - якими б документально та офіційно підтверджувалось сама законність їх офіційного призначення не тільки конституційними професійними суддями, - на 5 перших років а і безстроковими - довічними професійними суддями, у відповідності з положеннями ст.128 Конституції України;
Тим більше, не тільки у відсутність Відомостях Верховної Ради України після 11 липня 1997 року офіційних доказів жодного офіційного прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року, безпосередньо на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України;
А і тільки з самих нікчемних ОСІБ незаконно самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян України всіх національностей» віртуального «Народу України» офіційно припиненої 1 грудня 1991 року «УКРАЇНИ , як Української РСР, згідно їх нікчемних «Посвідчень особи» з назвою «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України».
Таким чином вищенаведеним вже повністю та незаперечно офіційно підтверджується, що штучне - неконституційне «ГРОМАДЯНСТВО» самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян України всіх національностей» віртуального «Народу УКРАЇНИ», у вищевказаної колегії суддів Биби Ю.В., Соломка І.А. , Ятченко М.О. , згідно їх «Посвідчень особи» з назвою «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України»
в дійсності нічого спільного НЕ МАЄ з конституційним ГРОМАДЯНСТВОМ, - Громадян України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановленим розділами 1 та 7 преамбули Конституції України;
Тим більше нічого спільного НЕ МАЄ з його конституційними правами та конституційними повноваженнями безпосередньо встановленими не тільки положеннями ч.1 ст.13 та ч.1 ст.17 Конституції України, а і з положеннями розділу 2 та 3 ст.5 та ч.4 ст.124 та розділом 2 ст.152 та розділом 1 ст.156 Конституції України;
Так як для офіційного отримання саме таких конституційних прав та конституційних повноважень вже самими самопроголошеними 26 серпня 1991 року «Громадянами України всіх національностей» віртуального «Народу України», - вже після 1 грудня 1991 року, після 23 липня 1996 року, після 11 липня 1997 року, та ще до цього часу, ІСНУЮТЬ непереборної сили наступні конституційні перешкоди, а саме:
по-перше, треба першочергово прийняти Конституцію України від 28 червня 1996 року, на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, та останнім офіційно запустити в дію самі положення ст.4 Конституції України;
по-друге, існування вже самої конституційної необхідності всім до одного штучним та неконституційним «Громадянам України всіх національностей» віртуального «Народу України» з нікчемними «Посвідченнями особи» з назвою «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України», на законних підставах офіційно пройти у межах державної території Самостійної української держави України, відповідної та обов»язкової асиміляції, саме у територіальних громадах її Українського народу СІЛ та СЕЛИЩ.
- Щоб вже на конституційних підставах безпосередньо встановлених розділами 1 та 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року, та положеннями розділу 2 ст.76 Конституції України, вже офіційно набути конституційне Громадянство України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України;
- У відповідності з кримінальним законом України, відповісти за віртуальне «громадянство» самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян України всіх національностей» віртуального «Народу «УКРАЇНИ», як Української РСР, офіційно припиненої 1 грудня 1991 року;
Та останнім у межах державної території Самостійної української держави України, а не «УКРАЇНИ», як Української РСР офіційно припиненої 1 грудня 1991 року, вже на законних та конституційних підставах вже на КРОК офіційно наблизитись до самих конституційних виборчих прав Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлених положеннями ст.71, ч.1 ст.76 та ч.1 ст.103 Конституції України, - як офіційного суб»єкта конституційних прав та конституційних повноважень, безпосередньо встановлених положеннями ч.1 ст.13 та ч.1 ст.17 Конституції України;
Початок і закінчення
матеріалу за посиланнями:
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІ)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІІ)
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина V)
100%все вiрно, тiльки конституцiйн й устрiйвiдновить самостiйну державу Украïна
ВідповістиВидалитидана публікація виходить за поля інформаційної сторінки. Раджу перед прочитанням копіювати і вставляти в вордівський файл. Без цієї публікації не буде повної картинки для розуміння ситуації.
ВідповістиВидалити