Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)

   Увазі читачів ресурсу «Багнет Нації» продовження - напрацювання фахівців в дослідженні питання планомірної державної зради, починаючи з моменту проголошення незалежності України. Дані факти були покладені в основу опублікованої нижче заяви до колегії «суддів» судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду, після ознайомлення з якою, з нарадчої кімнати до судової зали, не повернувся один з «суддів», зазначеної колегії.  

Початок і закінчення матеріалу за посиланнями:

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)

     

        На    підставі  вищенаведеного,    керуючись  ст.60 «Заявник» та   ст. 379  «про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних помилок у судовому  рішенні» КПК України,  та наступним:

   1. Офіційним  Рішенням  №  17   пленарного  засідання   24 серпня 1991 року,    конституційної  Верховної  Ради Української  РСР 12-го конституційного скликання    за  участі    362   конституційних Народних депутатів Української РСР  про  офіційне   створення   Самостійної  української держави України,  у Відомостях  Верховної Ради  України; 

   2. Результатами Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   СТВОРЕННЯ    Самостійної української держави  України,  у Відомостях  Верховної Ради  України;

    3. Постановою  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  в ЧАСТИНІ,  підтвердження  АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991  року;             

    4. Постановою  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя;

       5. Рішенням  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

   6.  Рішенням  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об»єднання  територіальних  громад» ;

      7. Рішенням    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»

      8.  Висновками  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 « за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

     9.  Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

    10.  Положеннями ч.3  та  ч.4 ст.124 Конституції України;

    11. Положеннями  ч.2 ст.125 Конституції України.

    12. Положеннями  ч.1 ст.76 Конституції України;

    13. Положеннями ч.2 ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний  суд України» Конституції України;

    14.  Положеннями   розділу 1  ст.156 Конституції України;

    15.  Положеннями ст.157 Конституції України;

 16. Положення ст.173 «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних  громад»  ЦК України;

ПРОШУ,

колегію  суддів

апеляційної  інстанції   Черкаського  апеляційного  суду :

     1. Прийняти  до  розгляду  цю  заяву   вже  з  інших   та   ще   більших   від   попередніх    процесуальних   підстав   встановлених    ст. 379  «про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних помилок у судовому  рішенні» КПК України. 

        2.  Вилучити    з   тексту   УХВАЛИ   Черкаського  апеляційного  суду    від  11   березня   2020 року    у   вищевказаній    справі     слова     «Іменем  УКРАЇНИ»,  та  останнім   виконати:

       1) Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  в ЧАСТИНІ,  якою   дослівно   встановлено   наступне: -   «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є :  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим.»            

     2) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005  «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України», в ЧАСТИНІ,  самої   обов»язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  1  грудня 1991 року,  з   підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року;

        3) Рішення    Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;  в ЧАСТИНІ,  самої   обов»язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  з  питання  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

        4) Рішення   Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

      5)   Постанову  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя; в ЧАСТИНІ,  застосування   тільки  конституційних  ЗАКОНІВ  прийнятих  тільки  конституційним  складом   Верховної Ради  України,  та тільки  конституційного скликання,  з самих  Громадян України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  безпосередньо  встановленого розділами  1 та  7  преамбули  Конституції України,  

          та  вищенаведеним,  офіційно  припинити    у вищевказаній   СПРАВІ   закінчений  злочин   службових  осіб  Державної  судової адміністрації України,    у вищевказаній  справі,   безпосередньо   встановлений    ч.4 ст.382 «Невиконання судового рішення» та  ст.111 «Державна зрада»  КК  України,   та  замах  на   злочин,  безпосередньо  встановлений  ст.375 «Постановлення  суддею  «суддями)  завідомо неправедного вироку, рішення  ухвали  та постанови»,  ч.3 ст.199 « Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з метою збуту або збут  підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» а ст.109 «Захоплення  …..державної влади» КК  України,   

         в  ЕПІЗОДІ,    незаконним    пропагування   саме   «Іменем України »   в  Ухвалі  Черкаського апеляційного  суду   від  11 березня  2020 року    не тільки    самої   офіційно    припиненої   1 грудня 1991 року   «УКРАЇНИ»  як  Української  РСР а і самих  її  неконституційних   -      самопроголошених  26  серпня 1991 року   «Громадян  України  всіх  національностей»    віртуального  «Народу України»,

        безпосередньо   у   Придніпровському  районі  міста Черкаси  за адресою   вул. Гоголя, 316 -   у межах  державної  території  Самостійної української держави України.   

 

        3.  Оголосити   весь   текст   цієї  заяви   в  засіданні   суду  у   вищевказаній   справі,  з  використанням    офіційних   технічних  засобів  фіксування  судового  процесу.

      

     4.  Окремою   ухвалою    Черкаського    апеляційного  суду    у   вищевказаній справі     на   адресу   слідчої    Бережецької  Світлани Сергіївни,  на посаді   начальника слідчого відділу Черкаського відділу   ГУНП   у Черкаській області,   офіційно   повідомити   та   підтвердити    факти    закінченого   злочину  безпосередньо  встановленого   ч.3 ст.199 « Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з метою збуту або збут  підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї»  ч.1 ст. 366 «Службове підроблення»  та  ст. 111 «Державна  зрада» КК України,  та  замаху  на  злочин,   безпосередньо встановлений  положеннями  ст. 109 «Захоплення  …. державної  влади»,  ст.157 «Перешкоджання здійсненню виборчому праву»   та  ч.1 ст.191 «Привласнення, розтрата майна, або заволодіння ним шляхом зловживання  службовим становищем» КК України,   у    наступних   його   ЕПІЗОДАХ :

      1) в  ЕПІЗОДІ  службового    підроблення   офіційних   положень  ст. 99 Конституції України,   в період    28 червня 1996 року   та  23 липня 1996 року,     з   метою     приховування   фактів    незаконної   організації  та   попереднього    та     незаконного   виготовлення    в    період    10 грудня  1991 року та   26 лютого  1996 року,   саме   сурогатної грошової одиниці  «УКРАЇНИ»  -  єврейської  ГРИВНИ,  в інтересах   самопроголошених  26 серпня 1991 року «Громадян України всіх національностей»  віртуального «Народу України»  як  офіційно припиненої  1 грудня 1991 року  Української РСР.

       -  Яка   НЕ МАЄ    у  своїй   ОСНОВІ   офіційних   КУПЮРНИХ  ОЗНАК  безпосередньо  встановлених    положеннями    ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від   10 грудня 1991 року  № 1952-12,  -  відповідного  ВИТЯГУ  з  резолютивної   частини   АКТу   проголошення незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;  -  Самостійна  українська держава.

       2) в ЕПІЗОДІ   офіційного  НЕ  виконання після  23 липня 1996 року всіма  неконституційними   «Президентами України»   та  всіма   віртуальними  «Верховними  Радами   України»  всіх    неконституційних  скликань   та   безпосередньо   самою   колегією   вищевказаних    «суддів»   у вищевказаній  справі    офіційних   положень   частини  11 Розділу  ХV «Перехідних  положень»   Конституції  України від  28 червня 1996 року,   в частині,    забезпечення   офіційного    та   конституційного     введення   в  дію    на   державній   території   Самостійної української держави   України,    тільки   конституційних    положень   ст.99  Конституції  України,  та    тільки  

       конституційної    національної   грошової  одиниці   -  ГРИВНИ,   -    яка  б  у  своїй  КУПЮРНІЙ   ОСНОВІ   мала  б   офіційні  ознаки   безпосередньо  встановлені    не тільки    положеннями     ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від   10 грудня 1991 року  № 1952-12,  -   витягу  резолютивною частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,    а   і    положень  розділу  1  та   7  преамбули  Конституції  України  від   28 червня 1996 року;  -   тільки   Українського народу  Самостійної української  держави  України  та  тільки його Громадян  України  всіх  національностей   Українського народу  Самостійної української  держави  України;

      3) в  ЕПІЗОДІ  незаконного   та   неконституційного   введення     в   дію  1 вересня  1996 року      на  державній території   Самостійної української держави  України,   шляхом     державної     та   національної  зради  Українського  народу,  нікчемної    сурогатної   «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,   -  єврейської  «Гривни»  «Громадян  України  всіх національностей»  віртуального   «Народу України»,

      -  САМЕ    з   тієї   її    «офіційної  МАСИ»,  яка   попереднього   була   незаконно   виготовлена,     в   період     10  грудня  1991 року   та  1 липня  1992 року,   для    офіційного   введення   в   дію   саме   антиукраїнської   Конституції  України  від   1 липня  1992 року,  тільки  самих  самопроголошених  26 серпня  1991 року  «Громадян  України  всіх  національностей»  віртуального  «Народу України»;

     4)  в ЕПІЗОДІ  незаконного  та  неконституційного  введення    в    дію   1 вересня  1996 року,   на державній території  Самостійної української держави  України, шляхом державної  та   національної  зради  Українського  народу,    САМЕ   неконституційної    та    нікчемної    сурогатної     «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,   -  єврейської  «Гривни»  «Громадян  України  всіх національностей»  віртуального   «Народу України»,  у  відсутність  у Відомостях Верховної Ради  України  офіційних  доказів  офіційного  прийняття   Конституції України від 28 червня 1996 року,  на Всеукраїнському референдумі  Українського народу  Самостійної української держави України.  

     5)  в ЕПІЗОДІ  незаконного  та  неконституційного  введення    в    дію   1 вересня  1996 року,   на державній території  Самостійної української держави  України, шляхом   державної  та   національної  зради  Українського  народу,    САМЕ   неконституційної    та    нікчемної    сурогатної     «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,   -  єврейської  «Гривни»  «Громадян  України  всіх національностей»  віртуального   «Народу України»,     -    яка   на    1 вересня  1996 року   НЕ  МАЛА    у   своїй  КУПЮРНІЙ   ОСНОВІ    жодних    значимих    офіційних    доказів   та   ЛОГОТИПУ,   безпосередньо  встановленого   положеннями   ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від   10 грудня 1991 року  № 1952-12,  -  витягу  резолютивної частини  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року, -  Самостійна українська  держава,   та   положень   розділів    1 та 7  преамбули  Конституції  України  від  28 червня  1996  року;

     6)  в ЕПІЗОДІ   незаконного   та   неконституційного   введення     в    дію   1 вересня  1996 року,   на державній території  Самостійної української держави  України,    шляхом   державної  та   національної  зради    Українського  народу,    САМЕ     нікчемної    сурогатної     «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,  -  єврейської  «Гривни»  «Громадян  України  всіх національностей»  віртуального   «Народу України,   -   у   відсутність    МАНДАТУ   Українського народу   Самостійної    української  держави  України,     на    її    офіційний   випуск     датою   1 вересня  1996 року  саме   грубим   порушенням   не  тільки  положень   частини  11   Розділу  ХV «Перехідних  положень» Конституції  України від  28 червня 1996 року,    та    положень    розділів 1 та  7 преамбули  Конституції  України    а  і    положень   ч.1 та ч.2 стор.1  Постанови  Президії Верховної Ради України  від   10 грудня 1991 року  № 1952-12;   

      7)  в  ЕПІЗОДІ   незаконного   та   неконституційного   введення     в    дію   1 вересня  1996 року,   на державній території  Самостійної української держави  України,  шляхом   державної  та   національної   зради     Українського  народу,    САМЕ     нікчемної    сурогатної     «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,    -  єврейської  «гривни»   «Громадян  України  всіх національностей»  віртуального   «Народу України,    в   інтересах   ЕКОНОМІКИ   іншої    держави    та    її     «народу»,   

      -    який   офіційно    не значиться    у    Конституції  України   від 28 червня 1996 року,    тим  більше   не значиться   офіційним   суб»єктом   конституційних   прав    та    конституційних   повноважень  безпосередньо  встановлених   положеннями  ч.1 ст.13   та  ч.1 ст.17  Конституції України,    та   який,  

         згідно  своїх   нікчемних  «Посвідчень  особи»  з найменуванням  «УКРАЇНА – ПАСПОРТ»   офіційно не утворених  РВ «УМВС України»,   -    НЕ МАЄ    конституційного   ГРОМАДЯНСТВА  -   Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави України,   безпосередньо   встановленого   положеннями   розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України;

      8) в  ЕПІЗОДІ   незаконного   та   неконституційного   використання   в   період    1 вересня  1996 року,  та  30 березня  2020 року,    на  державній території  Самостійної української держави  України,    у    виборах    «Президента  України»   та   «Народних  депутатів  України»,   

       шляхом   державної  та   національної   зради   Українського  народу,    САМЕ     нікчемної    сурогатної     «Грошової   одиниці   УКРАЇНИ»,    -  єврейської  «гривни»  «Громадян  України  всіх національностей» віртуального  «Народу України»,  для  незаконного   формування   неконституційних   виборчих фондів    та    виборчих   грошових   застав    кандидатів,   такого    народу  України    -    який   офіційно  не значиться   у  Конституції  України, тим більше  суб»єктом    конституційних    прав  та    конституційних  повноважень   безпосередньо встановлених   положеннями  ч.1 ст.13   Конституції України,   та    який,     згідно    своїх   нікчемних    «Посвідчень  особи»  з найменуванням  «УКРАЇНА – ПАСПОРТ»   офіційно   не утворених  РВ «УМВС України»,  

         НЕ МАЄ   конституційного   ГРОМАДЯНСТВА  -  Громадян  України  всіх  національностей    Українського  народу  Самостійної   української  держави   України,    безпосередньо  встановленого   положеннями  розділів 1 та 7  преамбули  Конституції України.

        Післямова (висновки: Станіслав Сурай):   До    якої     САМЕ    «Іменем  УКРАЇНИ»,   як    викрилося,    у вищевказаній справі,    НЕ  МАЄ   жодного  офіційного  відношення   не тільки   вся   колегія   вищевказаних   «СУДДІВ»  «Черкаського  апеляційного  суду»  у   вищевказаній  справі,    а    і   безпосередньо   сама   ОСОБА    «незаконно   спеченого»    1 грудня  1991 року    нікчемного   «Президента»   «УКРАЇНИ»  Кравчука  Л.М.,   -   тільки   з   самих    самопроголошених 26  серпня   1991 року  «Громадянин України  всіх національностей»    віртуального   «Народу України»;

       Так як  останній,   ще  на   той   час    НЕ МІГ   уявити   що    1   грудня  1991 року    його    офіційно     не  підтримає    у виборах  Президента  України   саме     Український  народ   Української  РСР,   та   що   ці    офіційні   вже   непереборної   сили   обставини,     будуть   вже    офіційно    підтверджені    та    офіційно  засвідчені   безпосередньо   самою   Постановою  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по  виборах   Президента України  та  всеукраїнського  референдуму,  тим більше,   в  ЧАСТИНІ,   самого   підтвердження  саме   АКТу проголошення  незалежності  України    від  24 серпня  1991  року,   а   НЕ   підтвердження    самих    виборів     «Президента»    Кравчука  Л.М.  ,   -    вже    як   «Президента»    офіційно   припиненої   1  грудня  1991 року    «УКРАЇНИ, як  Української РСР»; 

       Тим  більше   який    на той   ЧАС   також    НЕ МІГ    допустити,   що    вже    28  червня  1996 року,     інший   йому   подібний    нікчемний    «Президент  України»  -   Кучма  Л.Д.,    прийме   власну     Конституцію  України   з   віртуальною   «Автономною Республікою Крим»,  непомітно   припинивши    Конституцію України   від   1 липня  1992 року,  з  віртуальною   «Республікою  Крим»  та  її  віртуальним  «Народом Криму»;

        Та   у   розділах    1  та   7   преамбули   нової    Конституції України,     замість    штучного -   віртуального     «Народу  України»    -     як    «Громадян  України   всіх  національностей»,  НАВПАКИ,   вже  офіційно   поставить  «Громадянами України  всіх  національностей»  тільки   Український  народ  Самостійної   української  держави  України;   

        Та  останнім    вже   назавжди    офіційно  роз»єднає   конституційних  «Громадяни  України  всіх  національностей»   Українського  народу  Самостійної української держави  України,  -  з   незаконно   самопроголошеними  26  серпня  1991 року  «Громадянами  України  всіх  національностей»  віртуального   «Народу  України»,   -    з    нікчемними   та   незаконними    «Посвідченнями  особи»    з   найменуванням    «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ»,   саме  не утворених   РВ «УМВС  України»,     тобто,        незаконно    поширених    ще     в   період   24 серпня  1991 року  та   1 липня  1992 року,  тим більше    незаконним   «Іменем  України»;

        Тим більше ,   офіційну  ОСНОВУ   яких,    сьогодні    офіційно    складає   саме    Цивільний  /- невійськовий /  Кодекс    України   № 435 –ІV  від   16 січня  2003 року,  -   тільки    для    окупованих  територій,      а   не    «Громадянський  кодекс»  -  «УКРАЇНИ»,  -   ЯКІ,  навпаки   МАЮТЬ    всі   європейські  країни   та  Російська  Федерація,   так    як   останній    в   умовах   постійної   національної  та   державної   зради    самопроголошених   26  серпня  1991 року  «Громадян  України  всіх  національностей»    віртуального   «Народу  України»,   так  і   НЕ  БУВ   ще  до  цього  ЧАСУ   офіційно  прийнятим   в   «УКРАЇНІ»,   тим більше   за участі   Українського  народу  Самостійної  української держави  України  та  його  конституційних   Громадян  України  всіх  національностей,   безпосередньо  встановлених   розділами 1 та 7  преамбули  Конституції України  від 28 червня 1996 року ;

       Тому,   вищенаведеним    вже   більше     ніж   повністю     підтверджується,     що     вищевказана    колегія    «суддів»   у    вищевказаній    справі,    зі   своїм   незаконним     «Іменем  України»    та   згідно   своїх    нікчемних   «Посвідчень  особи»  з   найменуванням  «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ»  нікчемних   «Громадян  України   всіх  національностей»     віртуального  «Народу  України»,  офіційно   не утворених   РВ «УМВС України»,    та    згідно      офіційних   записів    у   своїх   трудових  книжках   -    про віртуальних  «професійних  суддів»,    в дійсності     11  березня  2020 року   НЕ МАЛА   жодного   офіційного    відношення    до    конституційних  «Громадян  України  всіх  національностей»  саме  Українського  народу   Самостійної   української  держави  України,  -  безпосередньо   встановлених   положеннями  розділу 1 та  розділу 7  преамбули  Конституції  України;

       А   тим більше   до  самих   безстрокових   конституційних  професійних  суддів,  про  яких    ведеться мова   у  положеннях  ст.128  Конституції України. 

       Та    незаконно   приховала     що    вищевказана    колегія      саме   «службових  осіб»   нікчемної     «Державної судової адміністрації України»,  у   вищевказаній справі,    згідно  офіційних   записів    їх   трудових   книжок,    в дійсності,     незаконно  складається     тільки    з    самих    віртуальних   «професійних   суддів»,   а   НЕ  з   офіційно   встановлених   положеннями  ст.128 Конституції  України.

        Таким   чином,  вищенаведеним    вже    незаперечно,  повністю  та  офіційно   документально   підтверджується,     що   вищевказана    колегія    «суддів»   у    вищевказаній    справі,    зі   своїм   незаконним     «Іменем  України»,    незаконно  представляє    у   ній     віртуальний    «Народ України»,    та    самих     його    самопроголошених    26 серпня 1991 року,  нікчемних    «Громадян України  всіх національностей»  з   незаконними  та  неконституційними  «Посвідченнями  особи»  з   найменуванням  «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ»,  саме   не утворених   РВ «УМВС  України»,   -  офіційну   ОСНОВУ   яких    складає   саме    Цивільний  /- невійськовий /  Кодекс    України  № 435 –ІV  від   16 січня  2003 року,  -  для  окупованих  територій.  

       -   Особи  яких   у   жодному   випадку   не  являються     дійсними   та   офіційними          правонаступниками  не тільки   Українського народу   Української РСР  а і    його   офіційного  правонаступника - Українського народу  Самостійної української держави  України;

       Тим більше,   згідно   своїх   нікчемних    «Посвідчень особи»   з   найменуванням  «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ»,   офіційно  не утворених   РВ «УМВС  України»,    не  являються   офіційними   правонаступниками   конституційних   Громадян  України  всіх національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України   безпосередньо  встановлених   положеннями   розділу 1 та розділу 7  самої   преамбули  Конституції України від  28 червня  1996 року;

        Та  тим  більше,   у   жодному   випадку,   після    1 грудня  1991 року,   не являються   офіційними       самої    національної    державності    Українського  народу   Української РСР    та  його  офіційного  правонаступника  Українського народу  Самостійної української держави  України,   у    межах    саме   її   державної  території;   

        А   тим    більше   офіційними      правонаступниками     його     конституційних     виборчих    прав   та     прав    конституційного  правосуддя     безпосередньо   встановлених    положеннями   ст.71, ч.1 ст.76 та ч.4 ст.124  Конституції  України,    у    межах     саме    йому    офіційно    належних      національних  територій,     -     якою    до   1   грудня   1991   року     була    вся    державна      територія     Української   РСР,    яка,    після   1  грудня  1991 року,      на    законних  підставах,       стала     державною   територією    Самостійної   української  держави  України;

         А    так   як     вищевказаний    штучний  -  віртуальний  «Народ  України»,  та   його   незаконно   самопроголошені  26 серпня  1991 року  неконституційні  «Громадяни  України  всіх  національностей»,    в   дійсності,     НІКОЛИ    офіційно    НЕ  МАЛИ    у     межах     державної    території     Української  РСР    власної    Української   МОВИ,   власної   Української    КУЛЬТУРИ,   власної  Української  ІСТОРІЇ,  власної   Української  національної   території    та   власної   Української    національної   державності,    безпосередньо   встановленої    Конституцією  України  від  28 червня 1996  року;      

       Тому  ОСТАННІМ  у  вищенаведеному,   вже   повністю    та    незаперечно  офіційно   підтверджується,   що  нікчемний     «Президент  України»    -  Кравчук Л.М.,    як   самопроголошений  26   серпня  1991 року   «Громадянин  України  всіх  національностей»  віртуального  «Народу України»,     у  жодному випадку    1  грудня  1991 року    не   представляв     Український  народ    Української  РСР    та    його  Українську  Республіку    як   Самостійну   українську державу України,    саме    у   нікчемних     виборах     1 грудня  1991 року    нікчемного    «Президента  України,   -     офіційно  припиненої  1 грудня 1991 року,  УКРАЇНИ   як  Української РСР;

        Так   як     в   дійсності    саме    такі   «вибори»   нікчемного   «Президента  України»    1 грудня 1991 року,   взагалі     не офіційно   призначалися    жодною    Верховною  Радою  України,   періоду  24  серпня  1991 року  та   1 грудня  1991 року;

        У підтвердження   саме  таких  обставин    ДИВИСЬ  самі  Відомості  Верховної Ради України   вищевказаного  періоду    24  серпня  1991 року  та   1 грудня  1991 року;

.      А   тому   згідно    Відомостей  Верховної   Ради  України    періоду  26 серпня 1991 року та  1 грудня  1991 року,    нікчемний     «Президент  України»    -  Кравчук Л.М.,   з  самопроголошених      26   серпня    1991 року   «Громадян  України  всіх  національностей»,    немає    жодного     офіційного    відношення      до      офіційного  створення       Самостійної   української  держави  України,     саме  датою    1   грудня  1991  року   разом  з   Українським  народом   Української РСР,   -    у   виконання   офіційного   Рішення    № 17  пленарного  засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00  Верховної  Ради  Української  РСР  12-го конституційного  скликання   про створення   Самостійної української держави  України  з повним  державним  суверенітетом;

        Так   як    останній   -    Кравчук Л.М.,    вже   26  серпня 1991 року,    шляхом     відвертої   державної    та   національної   зради   Українського народу  Української РСР,   вже   безпосередньо  незаконно   «представляв»  «власний»   віртуальний «Народ України» та його віртуальних,   -   самопроголошених   26 серпня 1991 року    нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей»;

         Тобто,   до   якого   Український  народ  Української РСР    та    сама   Верховна  Рада  Української    РСР     12-го конституційного  скликання,     датою    26  серпня  1991 року    НЕ  МАЛИ    жодного    офіційного  відношення,    саме     за    тих   непереборної сили   обставин,     що    дійсності     «Народу України»   з   власною      українською  мовою,   та    з   правами    офіційного  правонаступника    Українського народу   Української  РСР     ніколи   та    в    дійсності     НЕ ІСНУВАЛО   в  природі,     а   тим більше    у   межах  державної   території    Української  РСР,   та    у  самому    світовому  реєстрі   націй  ООН;

Початок і закінчення матеріалу за посиланнями:

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)