Початок і закінчення
матеріалу за посиланнями:
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІ)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина ІІІ)
Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої
України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)
Геноцид:
Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького
трибуналу (частина V)
а
і невиконанням самої
офіційної ВОЛІ Українського народу Української РСР на
його Всеукраїнському референдумі
1 грудня 1991 року, з
питання підтримання резолютивної
частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення
Самостійної української держави України,
- офіційно підтвердженої самою
Постановою ЦВК № 60 від 4 грудня 1991
року «По виборах
Президента України та всеукраїнського референдуму»;
Тобто,
у офіційному тексті
якої відсутня жодна мова
«про саму
перемогу» 1 грудня 1991 року виборів саме
Президента України - Кравчука
П.М., безпосередньо над
ВОЛЕЮ Українського народу Української
РСР 1 грудня
1991 року, з питання
підтримання АКТу проголошення
незалежності України від 24
серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ,
офіційного створення Самостійної
української держави України
як Української Республіки;
-
Яка офіційно відбулася, самим
ФАКТОМ офіційного
виходу 1 грудня 1991 року з Української
РСР, як
УКРАЇНИ, всього її Українського народу Української РСР,
до щойно створеної Самостійної української держави України,
та який незаперечно та повністю офіційно
підтверджується вищевказаною Постановою
ЦВК № 60 від 4
грудня 1991 року «по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму»;
-
Викриваючи вищенаведеним всіх службових осіб ЦВК
«УКРАЇНИ», періоду 1
грудня 1991 року та періоду
31 березня 2019
року, у
відвертому підроблені офіційних
результатів неконституційних виборів у
вищевказаний період всіх
до одного неконституційних «Президентів України» та неконституційних
«Народних депутатів України» жодного неконституційного скликання, та
ними незаконно призначених та незаконно
обраних неконституційних «професійних
суддів» тільки з
самих самопроголошених 26
серпня 1991 року
нікчемних «Громадян України
всіх національностей» віртуального
«Народу України»,
- з
нікчемними «Посвідченнями особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України», а
не з САМИХ
конституційних Громадян
України всіх національностей Українського народу Самостійної
української держави України, - офіційно встановлених
безпосередньо розділами 1
та 7 преамбули Конституції України від 28
червня 1996 року; -
До яких саме
«Іменем УКРАЇНИ», як викрилося, у
вищевказаній справі, НЕ МАЄ
жодного офіційного відношення вся
колегія вищевказаних
«професійних суддів» «Черкаського
апеляційного суду» у
вищевказаній справі, з
нікчемними «Посвідченнями
особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України»;
Тому
з урахуванням всіх вищенаведених обставин, є
процесуальна необхідність
звертатися у
вищевказаній справі до
самої «Колегії» вищевказаних «суддів»
«Черкаського апеляційного суду»
, -
Биби Ю.В., Соломка
І.А. , та Ятченко М.О., з питання,
вже офіційного вилучення -
на більше ніж
законних
процесуальних підставах
,
з
самого тексту їх
УХВАЛИ Черкаського
апеляційного суду від
11 березня
2020 року, наступних незаконних слів,
а саме «Іменем
УКРАЇНИ», - як
помилкову описку та
як випадкову помилку;
Тим
більше, що вищевказані
незаконні «слова» -
«Іменем УКРАЇНИ», є більше
ніж офіційними доказами
свідомого невиконання та офіційного невизнання, всіма вищевказаними
віртуальними «професійними суддями»
не тільки
самого Всеукраїнського референдуму
Українського народу
Української РСР 1 грудня 1991 року
з підтримання резолютивної
частини АКТу проголошення
незалежності України від
24 серпня 1991
року та
самих його офіційних
результатів ;
А і
свідомого невиконання останніми самої
офіційної ВОЛІ Українського народу Української РСР, встановленій у самій
Постанові ЦВК № 60 від 4 грудня 1991
року по
виборах Президента України та
всеукраїнського референдуму, -
яка у ній офіційно
підтверджується наступним,
- що «Відповідно до ст.41 Закону України «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми», на підставі протоколу про результати
всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах Президента України та з всеукраїнського
референдуму п о с т а н о в л я
є : АКТ проголошення незалежності
України признавати
підтвердженим.»;
Тобто, ЯКІ,
своїм незаконним «Іменем
УКРАЇНИ» в Ухвалі
від 11 березня 2020
року у вищевказаній справі, офіційно
суперечать ВОЛІ Українського народу Української РСР
на його Всеукраїнському референдумі
1 грудня 1991 року, з питання
підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ,
створення Самостійної української держави України,
а НЕ самої
«УКРАЇНИ», як офіційно
припиненої 1 грудня 1991
року Української РСР;
Та
ЯКІ, самі як
нікчемні службові особи «Державної
судової адміністрації
України», згідно офіційних
записів у своїх
трудових книжках, саме
виконавчої влади «УКРАЇНИ»
офіційно припиненої 1 грудня 1991 року як Української РСР, вже
повністю та незаперечно викриваються у
антидержавній та неконституційній діяльності, у
межах державної території Самостійної
української держави
України, та у
самій вищевказаній справі «Черкаського апеляційного суду»,
в
ЕПІЗОДІ, незаконного привласнення собі
11 липня 2020
року, шляхом відвертого
шахрайства, у Придніпровському районі
міста Черкаси, за адресою
вул. Гоголя,316,
ще
офіційно не створених їм
конституційних прав та
конституційних повноважень не
тільки конституційної судової
влади
безпосередньо встановленої положеннями розділу
3 ст.124 Конституції України, а
і самого ЗВАННЯ
та офіційного статусу
конституційних професійних суддів
безпосередньо встановлених положеннями ст.128 Конституції
України;
Та
вже існування самої
правової необхідності їх
офіційного визнання у
вищевказаній справі «Черкаського апеляційного суду», вже безпосередніми
учасниками антидержавної організації фізичних
осіб без національності з
найменуванням офіційно не утвореної 1
грудня 1991 року «УКРАЇНИ»
як незалежної демократичної держави»
на віртуальних засадах самопроголошених 26
серпня 1991 року нікчемних «Громадян України всіх
національностей» віртуального
«Народу України», -
яку незаконно заснував 26 серпня
1991 року та
безпосередньо незаконно очолив самопроголошений 26 серпня 1991
року нікчемний «Громадянин
України всіх національностей» Кравчук
Л.М.
У
підтвердження вже офіційного ІСНУВАННЯ
саме таких незаконних
обставин та самого
її дійсного незаконного існування ДИВИСЬ
у Відомостях Верховної
Ради України періоду
24 серпня 1991
року та
30 вересня
1991 року саму
Постанову «Президії Верховної Ради України» від 26
серпня 1991 року №
1442-12 «Про звернення Президії
Верховної Ради України до
Громадян України всіх
національностей державо
утворюючих націй», а
НЕ до Українського
народу Української РСР; шляхом її
порівняння з наступним,
а саме,
1)
З офіційною
відповіддю Центрального
державного архіву вищих органів влади та управління України (- ЦДАВО України) вих. №
1222 від 29 листопада
2019 року, якою встановлено, - що «На Ваше звернення повідомляємо,
що у переглянутих документах Верховної Ради Української РСР/ України за серпень – вересень 1991 року відомостей
про створення Верховної Ради України
не виявлено»; та
2) З офіційним Витягом
ДРСУ № 19208222 з
ЄДРПОУ станом на 28
серпня 2014 року юридичної особи з
назвою органу державної влади «Верховна Рада України» , яким
офіційно встановлено,
- що
« в
Єдиному державному реєстрі юридичних осіб …… записів
(назвою «Верховна
Рада України)… не знайдено».
---
3)
З офіційним
оголошенням Державної
архівної служби України від 19 серпня 2019 року
офіційна копія якого
надається в додатку
цієї заяви, -
що «в період 22
серпня 2019 року та 23 серпня
2019 року у
приміщенні комплексу
споруд центральних державних
архівних установ України буде
експонуватися оригінал АКТа проголошення
незалежності України яким
24 серпня 1991 року було створено
Самостійну українську державу, - а
не «УКРАЇНУ» як
незалежну демократичну державу;
-
До якої САМЕ
«Іменем УКРАЇНИ», як
викрилося, у вищевказаній справі,
НЕ МАЄ жодного офіційного
відношення не тільки вся колегія
вищевказаних «СУДДІВ»
«Черкаського апеляційного суду»
у вищевказаній справі,
а і сам
«незаконно спечений» 1 грудня
1991 року нікчемний «Президент» «УКРАЇНИ» офіційно
припиненої 1 грудня 1991
року Кравчук Л.М.. - з
самих самопроголошених 26 серпня
1991 року «Громадянин України всіх національностей» віртуального «Народу України» з нікчемним
«Посвідченням особи» з найменуванням «УКРАЇНА»
– «Паспорт» офіційно не
утворених РВ «УМВС України»;
Так
як останній, 26 серпня
1991 року ще
НЕ МІГ собі уявити
що 1 грудня 1991
року його
офіційно не підтримає у
виборах «Президента УКРАЇНИ»
саме Український народ Української РСР,
та що САМЕ
ці офіційні вже
непереборної сили обставини, будуть
також офіційно підтверджені та
офіційно засвідчені безпосередньо
самою Постановою ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по
виборах Президента
України та всеукраїнського референдуму,
- САМЕ в
ЧАСТИНІ, самого підтвердження тільки
самого АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991 року, і
НЕ підтвердження самих
виборів «Президента» Кравчука Л.М.
, - вже
як «Президента» офіційно припиненої 1 грудня 1991
року «УКРАЇНИ», як Української РСР»;
Тим
більше який 1 липня 1991 року підчас
прийняття своєї Конституції
України тільки самих
самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян
України всіх
національностей» саме віртуального
«Народу України», також ще
НЕ МІГ собі уявити,
що вже 28 червня 1996 року, інший
йому подібний нікчемний «Президент
України» - Кучма
Л.Д., прийме власну Конституцію України
з віртуальною «Автономною Республікою Крим», непомітно
припинивши Конституцію
України від 1 липня
1992 року, з віртуальною
«Республікою Крим»
та з її
віртуальним «Народом
Криму», а не
з Кримським татарським
народом тим більше
УКРАЇНИ, як Української РСР офіційно припиненої ще 1 грудня 1991 року.
Та
у розділах 1 та
7 преамбули нової
Конституції України, замість штучного - віртуального «Народу
України» - як
«Громадян України всіх
національностей», НАВПАКИ, вже офіційно поставить «Громадянами України всіх
національностей» тільки Українського народу
Самостійної української
держави України;
Та
останнім вже назавжди
офіційно роз»єднає конституційних Громадяни
України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України,
- з неконституційними - незаконно самопроголошеними 26 серпня 1991 року «Громадянами
України всіх національностей» віртуального «Народу
України», - з нікчемними
та незаконними «Посвідченнями особи»
з найменуванням «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ», саме не
утворених РВ «УМВС України»,
тобто, які у
межах державної території Самостійної української держави України,
були незаконно поширені
в період
ще 24 серпня 1991 року та 1 липня
1992 року, саме
незаконним «Іменем УКРАЇНИ»;
Тим більше, який
НЕ МІГ ще на
той час допустити,
що його офіційну
ОСНОВУ буде офіційно
складати саме Цивільний
/- невійськовий /
Кодекс України № 435
–ІV від 16 січня 2003 року, -
тільки для окупованих
територій;
А
не конституційний Громадянський кодекс
УКРАЇНИ, -
ЯКІ, навпаки МАЮТЬ
всі європейські країни
та Російська Федерація,
так як останній
в
умовах постійної національної та
державної зради самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян
України всіх національностей» віртуального «Народу
України», так і НЕ БУВ
до цього ЧАСУ офіційно прийнятим в
«УКРАЇНІ», тим більше за участі
Українського народу Самостійної
української держави України та
його конституційних Громадян
України всіх національностей, безпосередньо встановлених
розділами 1 та 7
преамбули Конституції
України від 28 червня 1996 року ;
Тому,
вищенаведеним вже більше
ніж повністю підтверджується, що
вищевказана колегія «суддів» у
вищевказаній справі, зі
своїм незаконним «Іменем
України» та згідно
своїх нікчемних «Посвідчень
особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ» нікчемних
«Громадян України всіх
національностей» віртуального «Народу
України», офіційно не утворених РВ «УМВС України», та
згідно офіційних записів у
своїх трудових книжках -
про віртуальних «професійних
суддів», в дійсності 11 березня
2020 року НЕ МАЛА
жодного офіційного відношення до конституційних «Громадян
України всіх національностей» саме Українського народу Самостійної
української держави України,
- безпосередньо встановлених положеннями
розділу 1 та розділу 7
преамбули Конституції
України;
А з цим
і НЕ МАЛА жодного офіційного відношення до
самих безстрокових конституційних професійних
суддів, - яких
безпосередньо встановлено
положеннями ст.128 Конституції України.
Тому
за обставин, що
«УКРАЇНА» саме у
словах «іменем УКРАЇНИ»
у вищевказаній Ухвалі
Черкаського апеляційного суду
від 11 березня 2020
року, вже далеко
виходить за межі
самої НАЗВИ національних територій Українського народу Української
РСР та самої
скороченої НАЗВИ самої
державної території Самостійної
української держави
України, - УКРАЇНИ;
Та
вже відрито СУПЕРЕЧИТЬ
самій національній державності Українського
народу Самостійної української
держави України, та конституційним правам та конституційним повноваженням, саме
його конституційних «Громадян
України всіх національностей», - безпосередньо встановлених положеннями
розділів 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996
року;
Та
за саме існування
непереборної сили обставин
, що
після 1 грудня 1991
року, - в
період 11 липня 1997
року та 11 березня
2020 року Український народ Самостійної
української держави України,
в дійсності, ще
нікому ЙОГО офіційно
не надавав, та
офіційно не доручав його
надавити;
-
Де останнє повністю
та незаперечно офіційно
підтверджується
наступним:
1) Рішенням
Конституційного Суду України № 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України»;
у його офіційних
висновках; та
2) Відсутністю у Відомостях Верховної
Ради України періоду
11 липня 1997
року та 11 березня
2020 року, жодних
офіційних доказів жодного
офіційного призначення та проведення Всеукраїнського референдуму
Українського народу,
встановленого резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24
серпня 1991 року, з питання прийняття Конституції
України від 28 серпня
1996 року, безпосередньо на
Всеукраїнському референдумі Українського на роду Самостійної української держави України;
Тому
всім вищенаведеним, та
офіційно підтвердженим документальними доказами
станом які в суді
не доводяться,
вже повністю звільняється від
доказування, що сама
«УКРАЇНА» тільки з
САМИХ самопроголошених 26 серпня
1991 року нікчемних «Громадян
України всіх
національностей» нікчемного «Народу України», -
за всіма своїми
ОЗНАКАМИ,
що
найменше, є
таємною антидержавною та
антиукраїнською
організацією з
вищевказаною назвою офіційно
не утвореної 1 грудня
1991 року «УКРАЇНИ»
як незалежної демократичної держави», на
чолі ще до
цього часу, з її
віртуальним «Президентом України» - Кравчуком Л.М..
Тобто, на
чолі з
таким віртуальним «Президентом України», який
ще до 1
грудня 1991 року, став безпосереднім «винахідником» не
тільки самих самопроголошених 26
серпня 1991 року «Громадян України всіх
національностей» та самого
їх віртуального «Народу України», а
і «винахідником» їх
віртуальної «Республіки України» та
самої сурогатної грошової
одиниці України, -
вищевказаної єврейської гривни, -
вже не згадуючи про
саму віртуальну «Автономну
Республіку Крим», та
про її віртуальний
«Народ Криму»;
Тому після
1 грудня 1991
року, незаконні заклики БУТЬ-КОГО -
« Іменем УКРАЇНИ», у відсутність у
Відомостях Верховної Ради
України офіційних доказів
жодного офіційного прийняття Конституції України
від 28 червня 1996 року безпосередньо на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української держави України;
Або офіційне
проголошення БУДЬ –
КИМ, « Іменем УКРАЇНИ, у
межах державної території Самостійної української
держави України, - у нашому
випадку за адресою
вул. Гоголя, 316,
у Придніпровському районі міста
Черкаси, - в
УХВАЛІ від 11
березня 2020 року колегії
вищевказаних суддів Черкаського апеляційного суду;
Тим
більше ОСОБАМИ з
числа самопроголошених 26
серпня 1991 року нікчемних «Громадян
України всіх
національностей» віртуального «Народу України», з
нікчемними «Посвідченнями особи»
з найменуванням «УКРАЇНА» - «ПАСПОРТ», офіційно
не утворених РВ
«УМВС України»;
То у
цьому випадку, такі дії
ОСТАННІХ будуть відвертою антидержавною та
антиконституційною діяльністю шляхом
публічного та свідомого
невиконання та невизнання наступного
а саме :
1) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ офіційного
Рішення № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00
Верховної Ради Української
РСР 12-го конституційного скликання
про створення
Самостійної української держави
України;
2) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ самого АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991 року,
в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України;
-
офіційною ОСНОВОЮ якого
є офіційне Рішення
№ 17 пленарного
засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 Верховної
Ради Української РСР 12-го
конституційного скликання про створення Самостійної
української держави України;
3) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ офіційних
результатів Всеукраїнського референдуму
Українського народу Української РСР 1 грудня 1991
року; з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- як офіційної
ВОЛІ Українського народу
Української РСР;
4) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ самої
Постанови ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по виборах
Президента України та всеукраїнського референдуму,
в ЧАСТИНІ, підтвердження АКТу проголошення
незалежності України від
24 серпня 1991 року; - як офіційної
ВОЛІ Українського народу
Української РСР, в ЧАСТИНІ,
створення
Самостійної української держави
України;
5) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ прийняття
Конституції України від 28 червня 1996
року на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української держави України, у відповідності з
розділами 1 та 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996
року, за обставин
самої відсутності доказів офіційного
та дійсного створення
у Відомостях
Верховної Ради України,
до 27 червня 1996 року, самої
Верховної Ради України, як
офіційної державної установи
законодавчої влади безпосередньо встановленої
резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року;
6)
Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ прийняття
Конституції України від 28 червня 1996
року на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української держави України, згідно
розділами 1 та 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996
року, в період 11 липня 1997
року та 11 березня 2020 року, у виконання Рішення та
висновків Конституційного Суду України
№ 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України», - в частині,
самої ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ, прийняття
Конституції України від 28
червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі
Українського народу Самостійної
української держави України;
7) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ Рішення та
висновків Конституційного Суду
України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі №
1-5/2005 «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5
Конституції України», - в
частині,
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ самої
офіційної ВОЛІ Українського
народу Самостійної української
держави України,
безпосередньо встановленої резолютивною
частиною АКТу
проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, та розділами
1 та 7 преамбули Конституції
України від 28 червня 1996
року;
8)
Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ Рішення та висновків Конституційного суду України
від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008
у справі № 1-2/2008 « за
конституційними поданнями Президента
України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5,
статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94,
частини першої статті 156 Конституції України
(справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі, в частині,
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ офіційної
ВОЛІ Українського народу, безпосередньо
встановленого резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року; на його Всеукраїнському референдумі
з питання прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року;
9) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, -
в
частині,
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ, у межах
державної території Самостійної
української держави
України, тільки загальних,
прямих та рівних виборів
кандидатів у Народні депутати України, -
тільки конституційного скликання у
спосіб безпосередньо встановлений
положеннями ст. 71 та ч.1
ст.76 Конституції України
від 28 червня 1996
року;
10) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, -
в
частині,
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ офіційного
створення тільки
конституційного складу Верховної
Ради України, - тільки
з самих Громадян
України всіх національностей Українського
народу Самостійної української
держави України, безпосередньо встановлених положеннями
розділів 1 та 7 преамбули
Конституції України від 28
червня 1996 року.
11) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ для
прийняття конституційних Законів ,
- тільки конституційного складу Верховної
Ради України та
тільки конституційного скликання, - -
тільки з
самих Громадян України
всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави України,
безпосередньо встановлених положеннями
розділів 1 та 7
преамбули Конституції України
від 28 червня 1996
року ;
12) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ положень частини 11 Розділу ХV «Перехідних положень» Конституції України від 28 червня 1996 року та положень ч.1 та ч.2 стор.1 Постанови
Президії Верховної Ради України
від 10 грудня 1991 року №
1952-12, - в частині,
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ тільки
конституційної національної грошової
одиниці, з ЛОГОТИПОМ
- Самостійна українська держава, -
тільки встановленої резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року,
-
для створення
національної економіки
тільки Громадян України
всіх національностей самого
Українського народу Самостійної
української держави України, безпосередньо встановлених розділами
1 та 7 преамбули
Конституції України від 28 червня 1996 року.
13) Офіційної ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ виготовлення, офіційного
використання та офіційного
поширення у межах державної
території Самостійної
української держави України,
тільки конституційної національної грошової
одиниці Українського народу Самостійної української держави України,
- з ЛОГОТИПОМ, тільки Самостійна українська держава, - безпосередньо
встановленої резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року,
- як народу
єдиного національного гаранта її
платоспроможності, з правами
національної державності та суб»єкта конституційних прав
та конституційних повноважень, безпосередньо встановлених положеннями
ч.1 ст.10, ч.1 ст.13 та ч.1 ст.17 Конституції України.
14) Офіційної
ОБОВ»ЯЗКОВОСТІ офіційного визнання тільки
Кримської області Самостійної української держави України,
а не віртуальної «Автономної
Республіки Крим» «УКРАЇНИ», як
офіційно припиненої 1
грудня 1991 року Української
РСР;
У
підтвердження останнього
у вищенаведеному ДИВИСЬ
у Відомостях Верховної Ради України
наступне:
1)
Відомість про результати Всеукраїнського референдуму Українського народу 1
грудня 1991 року, архівну копію
ЦДАВО України,
ф.1 оп.28,спр.144, арк. 6.
2) Постанову ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по виборах
Президента України та
всеукраїнського референдуму.
3) Офіційне оголошення
Державної архівної служби України
від 21 серпня 2019 року.
Тому,
офіційне невизнання «Іменем
УКРАЇНИ» службовими особами
«Державної судової адміністрації України», на нікчемних та неконституційних
посадах віртуальних «професійних
суддів» всього
вищенаведеного
цією заявою або
тільки якоїсь її
частини, вже МАЄ
ознаки тяжкого кримінального правопорушення, безпосередньо
встановленого положеннями ч.4 ст.382 «Невиконання судового рішення» та
ст.111 «Державна зрада» КК України,
та замахом на
злочин, безпосередньо встановлений
положеннями ст.375 «Постановлення суддею
«суддями) завідомо неправедного
вироку, рішення ухвали та постанови», ч.3
ст.199 « Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з
метою збуту або збут підроблених
грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» та ст.109
«Захоплення
…..державної влади» КК
України;
Тобто, який
у нашому випадку,
у вищевказаній справі Черкаського
апеляційного суду, саме
«Іменем УКРАЇНИ», вже
повністю та незаперечно підтверджується тільки
самим посиланням самої
Колегії вищевказаних суддів
Черкаського апеляційного суду,
у мотивувальній частинні їх
вищевказаної Ухвали від
11 березня 2020 року, безпосередньо на
положення ст. 129-1 Конституції України, -
вже з незаконно
зробленими неконституційними змінами;
(?????!!!)
-
Незважаючи на саму
відсутність у Відомостях
Верховної Ради України,
наступного а саме:
1) Офіційних
доказів, жодного офіційного
прийняття
Конституції України від 28 червня 1996
року на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української
держави України; та,
2) Офіційних
доказів з призначення та
проведення в
період 11 липня 1997 року та 11 березня
2020 року, жодного Всеукраїнського
референдуму Українського народу Самостійної української держави
України, з питання
внесення саме таких ЗМІН
до положень розділу
5
ст.124 та ст.129 Конституції
України;
-
Де саме такі
незаконні дії ОСТАННІХ,
за всіма своїми
ознаками, вже є
відвертою державною зрадою, шляхом
свідомого та умисного
невиконання цілої низки Рішень
Конституційного Суду
України, з метою
захоплення конституційної державної
влади та національної
економіки Українського
народу Самостійної української держави України,
в інтересах економіки іншої
держави, та її
такого нікчемного «народу»;
Тим
більше такого «народу»
який взагалі офіційно
не значиться у
тексті Конституції України
від 28 червня 1996 року; та
у межах державної
території
Самостійної української держави України;
Та
який у жодному
випадку ще НЕ МАЄ
у межах її
державної території жодного
конституційного
ГРОМАДЯНСТВА саме Громадян
України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України,
- безпосередньо встановленого розділами
1 та 7 самої
преамбули
Конституції України від 28 червня 1996 року, - саме
за тих непереборної сили обставин, що останнє, в
дійсності, та до
цього часу, нікому
та ніколи Українським
народом Самостійної української держави України,
офіційно не надавалось та
ще нікому офіційно
не доручалося його надавати.
У підтвердження вищенаведених обставин
ДИВИСЬ Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV.
Немає коментарів:
Дописати коментар