Сьогодні, ми звертаємось з черговим запитом на інформацію до цієї приватної установи, для підтвердження правоздатності тепер вже судді Колесніченко О. В. Слід зауважити, що попередні вісім подібних запитів на публічну інформацію, поданих з 27 січня 2021 року, й досі залишаються без відповідей.
Що цікавого у випадку з цією суддею, - факт її другого призначення на
посаду судді (!!!). Але для цього відстійника колаборантів, це норма. Кого тут
тільки немає… Тут отаборився суддя за трансфертом Католікян, призначений суддею
іншого суду. Тут «правосудить» і «судочинить» звільнена і не відновлена на
посаді судді пані Васіна. В Кіровському районному суді міста Дніпропетровська
працюють судді Територіального управління Державної судової адміністрації в
Дніпропетровській області, адже там вони отримують задекларовану заробітну
плату.
Увазі читачів черговий, розширений варіант запиту щодо підтвердження
правоздатності (точніше – її відсутності) будь-якого недосудді, будь-якого недосуду.
Беріть на озброєння.
Читайте
також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя за трансфертом», або
Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))):
П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картку ПриватБанку № 5168 7427
1422 2175 на ім’я Сергій
Філіпенко. Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного
устрою України!
Вих. №: ЗПІ/088/21 Дата: 22 лютого 2021 року
КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД
МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
пр-т Пушкіна, 29, місто
Дніпро,
Дніпропетровська область,
49101
Ніхто не
зобов'язаний виконувати явно злочинні
розпорядження
чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження
чи наказу настає юридична
відповідальність.
(Стаття
60. Конституції України)
На посаду судді
може бути призначений громадянин України…
(Частина третя статті 127. Конституції України)
З А П И Т
про надання публічної інформації за
Законом України
«Про доступ до публічної інформації»
З огляду на
офіційні відомості розміщені на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань (далі - ЄДРПОУ) (https://usr.minjust.gov.ua/content/home), установа/юридична особа з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» з кодом ЄДРПОУ: 02891339, зареєстрована як суб’єкт господарювання з кодом економічної
діяльності КВЕД
84.23.
Відповідно до зазначених вище офіційних відомостей станом на 27.01.2021
року в графі «Відомості
про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені
юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для
державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дані про
наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» установу/юридичну особу (суб’єкт господарювання) з
назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код
ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) офіційно представляє фізична особа (без
громадянства): СМОЛЬНЯКОВ
ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ – керівник (від 01.10.2018 року)..
Згідно частини другої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» суддя, який розглядає справу одноособово,
діє як суд. Тобто, суддя КОЛЕСНІЧЕНКО ОЛЕКСАНДРА ВІКТОРІВНА
здійснюючи правосуддя – діє, як суд. А відповідно представляє установу та
виступає від її імені.
Відповідно до положень Статті 40. Конституції
України (Основного закону) усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих
органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у
встановлений законом строк.
Стаття 34. Конституції
України гарантує кожному громадянину України право
вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно,
письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон України «Про
доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення
права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів
владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що
становить суспільний інтерес.
Відповідно до положень пункту 6 частини
першої статті 3. Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на
доступ до публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за
порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до положень статті 4. доступ до публічної
інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та
відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання,
поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або
оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно від ознак
раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших
ознак.
Згідно з положеннями статті 5., зазначеного
закону, доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації
за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього закону
встановлено, що обмеженню
доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з
обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої
необмежений.
Згідно з положеннями статті 21. Закону «Про
доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно. При наданні особі
інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за
копіювання та друк не стягується.
Відповідно до положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь
розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається
неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не
володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію
починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Положеннями статті 81. Цивільного кодексу
України (далі - ЦК України) встановлено, що юридичні особи, залежно від порядку
їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб
публічного права.
Юридична особа публічного права створюється РОЗПОРЯДЧИМ
АКТОМ Президента України, органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Згідно частини 4 статті 87. ЦК України
юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8) чинної
Конституції України (Основного закону) в статті 6 встановлено, що державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та
судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до
законів України.
Правовий порядок в Україні, визначений частиною першою статті 19
Конституції, ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Частиною другою цієї статті встановлено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Згідно положень підпункту 6 пункту 16-1 Розділу
ХV «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»
Конституції України до впровадження нового
адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до
Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня
2017 року, утворення,
реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у
порядку, що визначені ЗАКОНОМ.
Крім того, Розділом VIII «ПРАВОСУДДЯ» чинної
Конституції України (Основного закону – закону прямої дії) встановлено, що правосуддя в
Україні здійснюють виключно суди. Делегування
функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими
особами не допускаються (ст. 124 КУ). Суд утворюється,
реорганізовується і ліквідовується ЗАКОНОМ, проект якого вносить до Верховної
Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя (ст. 125 КУ).
Правосуддя здійснюють судді (ст. 127 КУ).
Призначення на посаду судді здійснюється Президентом
України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом (ст. 128 КУ).
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та
керується верховенством права. Основними
засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед
законом і судом; змагальність
сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом
їх переконливості; гласність судового процесу та його повне
фіксування технічними засобами; розумні строки
розгляду справи судом (ст. 129 КУ). Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава
забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль
за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 КУ).
Слід зауважити, що встановлені зазначеним
вище Розділом VIII «ПРАВОСУДДЯ» Основного закону (Конституції) принципи, цілком і повністю
відповідають міжнародним принципам і стандартам правосуддя, які виражені і
закріплені в наступних міжнародних нормативно-правових документах, а саме:
1. Загальна Декларація прав
людини, (Генеральна Асамблея ООН, 10.12.1948);
2. Міжнародний пакт про
громадянські та політичні права (Генеральна Асамблея ООН, 16.12.1966);
3. Бангалорські принципи
поведінки суддів (Гаага, 26.11.2002), схвалені резолюцією Економічної та
Соціальної ради ООН 27.07.2006;
4. Основні принципи
незалежності судових органів, прийняті на VII Конгресі з попередження злочинів
і поводження з правопорушниками 26 серпня –6 вересня 1985 р.;
5. Резолюція 60/159
Генеральної Асамблеї ООН «Права людини при здійсненні правосуддя» від
16.12.2005;
7. Резолюція 2004/32 Комісії
ООН з прав людини «Цілісність судової системи» від 19.04.2004;
8. Європейська Конвенція про
захист прав людини і основоположних свобод (Рада ЄС, 04.11.1950, Україна
приєдналася 17.07.1997);
9. Хартія Європейського Союзу
про основні права (Європейський парламент, Рада ЄС, Європейська комісія, м.
Ніцца, 07.12.2000);
10. Європейська хартія «Про статус суддів» від 10.07.1998.
Засадничими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(ратифікованої Верховною Радою України Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), - є довіра до суду встановленого законом.
Частиною третьою статті 16 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд як
державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням.
Положеннями статті 19 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» визначено, що суд
утворюється і ліквідовується ЗАКОНОМ. Проект
закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України
Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Місцезнаходження, територіальна
юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності,
спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є
зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення
доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна
адміністративно-територіального устрою. Утворення
суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття,
поділу) судів.
Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за
погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в
межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та
оплату праці суддів. Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується
захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім
і справедливим судом, утвореним законом».
Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити, що відповідно
до Загальної
декларації прав людини (яка
була Прийнята і
проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948
року) всі люди
є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний
захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від
якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того,
кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне
поновлення у правах компетентними
національними судами в разі порушення її основних прав, наданих
їй конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до положень статті 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом…».
Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні
права «кожна держава,
яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб
право на правовий захист для будь-якої
особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними
судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим
компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і
розвивати можливості судового захисту».
Відповідно до положень частини
першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа
заяв до Європейського суду з прав людини проти
України, суди застосовують при розгляді
справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних
свобод (далі –
Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ)
як джерело
права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007
р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6,
має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих
переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з
членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження,
та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того,
щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до
об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути
перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У
цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є
питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству
і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у
справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28
рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р.
(заява № 16695/04).
На
додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов
висновку про те, що: «між
суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування,
оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо
його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний
критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань
(суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції
суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть
вимога об’єктивної безсторонності».
Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється
будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його
компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей
орган має бути встановлений законом,
а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах
своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в
законному складі.
Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є
виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом,
який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд,
встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі
існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють
його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Першою справою, в якій ЄСПЛ
розглянув питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого
законом», є справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000
року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий орган країни)
виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи
не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до національного
законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій інстанції
тільки щодо міністрів.
У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11
липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції
розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду
справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за
відсутності будь-яких правових підстав.
Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9
січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до Вищого
адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року Головою ВАСУ була спеціально створена палата,
яка згодом частково задовольнила позов заявника. Заявник стверджував, що на час
розгляду справи строк повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час
законодавство не передбачало процедури обрання суддів на адміністративні
посади, а здійснення ним повноважень відбувалось на підставі рішень Президії
ВАСУ та Зборів суддів адміністративних судів України. Відповідно, створена
Головою ВАСУ палата не була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився
із твердженнями заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка
розглядала справу заявника, ані визначення її складу не були легітимними,
оскільки здійснювались Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це
не був «суд, встановлений законом».
Важливим
прикладом застосування правила «суд, встановлений законом», який має неабияке
значення для української практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S.
проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010
року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у
справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив провадження у
справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:
а)
питання передачі справ від одного судді до іншого не було достатньо чітко
врегульовано національним законодавством, яке не передбачало жодних гарантій
проти зловживань;
б) мало місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення
нею правосуддя як суддею;
в) єдиним
документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно
змінювався головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав порушення права
на суд, «встановлений законом».
Відтак
ЄСПЛ дійшов висновку, що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого
законом».
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04,
рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу (ГПК) Верховний суд,
скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на
новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість
він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені
ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б
надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у справі.
Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття
такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення
ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною
практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які
були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим
законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного
провадження.
Отже, з урахуванням зазначеного вище ЄСПЛ дійшов висновку,
що «суд, встановлений законом» означає наступне:
– дотримання
усіх правил юрисдикції та підсудності;
– дотримання
правил автоматичного розподілу справ;
– наявність
повноважень у судді;
– належний
склад суду;
– наявність
достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
Крім того слід зауважити, що виключно тільки
конституційні Громадяни України всіх
національностей Українського народу Самостійної української
держави України, є саме
тією конституційною основою
не тільки всієї конституційної законодавчої, виконавчої,
судової влади та
місцевого самоврядування Українського
народу Самостійної української
держави України, офіційно
встановлених положеннями Розділу ІV «Верховна Рада
України», Розділу V «Президент України»,
Розділу VІ «Кабінет Міністрів України. Інші
органи виконавчої влади», та Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України від 28 червня 1996 року а і
конституційною основою самої
Самостійної української держави
України, безпосередньо
встановленої резолютивною частиною
АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року та офіційним
Рішенням № 17
пленарного засідання 24 серпня 1991 року
о 18-00 Верховної Ради Української
РСР 12-го конституційного скликання.
У підтвердження вищенаведених обставин саме в
частині відвертого
посягання на національну державність Українського народу Української РСР та
його правонаступника 1
грудня 1991 року Українського народу Самостійної української держави України, а також,
на його національні території, та на його національне багатство -
безпосередньо встановлене положеннями
розділів і статтей Конституції
України від 28 червня 1996 року, ДИВИСЬ
у Відомостях Верховної Ради
України за вище вказаний період,
наступне:
1) Положення
ст.4 Закону УРСР «Про Президента Української РСР»
від 5 липня 1991 року № 1295-12 засвідченого
Головою Верховної Ради
Української РСР – Кравчуком Л.М.,
якими встановлено, - що «При вступі на
посаду Президент Української
РСР проголошує присягу
такого змісту, - «Урочисто
присягаю народові України
при здійснені повноважень Президента України ….» - а
не Українському народу Української РСР;
2)
Постанову Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року № 1442-12
«Про звернення Президії Верховної Ради
України до Громадян України всіх національностей державоутворюючих націй»; -
а не до Українському народу Української РСР
3) Положення статті 17 «Присяга державних службовців» ЗУ «Про державну
службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, - що «Громадяни України, які
вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:
«Повністю
усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові
УКРАЇНИ, суворо дотримувати Конституції та законів України».
Так як
службові особи конституційного судочинства
офіційно встановленого ч.3 статті 124 Конституції
України від 28 червня 1996 року,
ні за яких конституційних обставин
НЕ МОЖУТЬ у відсутність МАНДАТУ Українського народу Самостійної
української держави України, - його спеціального доручення, самостійно брати на себе
конституційні права та конституційні повноваження безпосередньо
належні Українському народу Самостійної української держави
України, у відповідності з положеннями статті 5
та розділу 4
статті 124 Конституції
України від 28 червня 1996
року, в частині офіційного здійснення конституційного правосуддя
тим більше у самих справах
самого конституційного права
власності Українського
народу Самостійної української держави
України, на самі конституційні предмети та об'єкти,
Тим
більше останні за жодних
обставин НЕ МОЖУТЬ здійснювати
конституційне правосуддя Українського народу Самостійної української
держави України, у незаконних інтересах фізичних осіб без національності з
нікчемними посвідченнями особи з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» віртуальних РВ «УМВС України» - не конституційних «Громадян
України всіх національностей віртуального «Народу України».
А тим більше, не можуть останнє робити в
інтересах «адміністративних» суб'єктів нікчемного приватного та публічного
права офіційно припиненої 1 грудня 1991 року самої «УКРАЇНИ» як Української РСР, та їх органів
віртуального та неконституційного місцевого самоврядування безпосередньо самого нікчемного «Народу України».
Враховуючи вищезазначене, керуючись
положеннями Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної
інформації» та Закону України «Про інформацію», відповідно до компетенції, у
визначений законом строк (п’ять днів),
В И М А Г А Є М
О:
1. Надати завірену належним чином (згідно вимог чинного
ДСТУ 4163-2003 та Постанови Верховного Суду від 08 травня
2019 року, справа № 160/7887/18, провадження № К/9901/8838/19) фотокопію з оригіналу посвідчення судді, яким
підтверджуються повноваження судді установи/юридичної особи з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
2. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу
Присяги судді, складеної Українському народові суддею установи/юридичної особи з
назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
3. Надати завірені
належним чином відомості стосовно наявності або відсутності (просто - «Є», чи
«НЕМА») ідентифікаційного коду (ІНН), або біометричних документів
(внутрішнього/закордонного паспорта, ID-картки) у судді установи/юридичної особи з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
4. Надати
завірені належним чином достовірні відомості щодо реєстрації і надання
акредитації ВАR-гільдією та делегування відповідних повноважень судді
установи/юридичної особи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА»
(код ЄДРПОУ:
02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
5. Надати
завірену належним чином фотокопію (засвідчену гербовою печаткою компетентного
органу, із зображенням Державного Герба України, встановленого статтею 20.
Конституції України) Подання Вищої ради правосуддя до Президента України про призначення
вперше
на посаду судді КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
6. Надати завірену належним чином фотокопію з
оригіналу (засвідчену гербовою печаткою компетентного органу, із зображенням
Державного Герба України встановленого статтею 20. Конституції України) Указу Президента
України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 «Про призначення суддів»,
яким КОЛЕСНІЧЕНКО О. В. було
призначено вперше, строком на п’ять років у місцевих загальних судах на посаду судді
Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, а також
фотокопію з оригіналу Указу
Президента України від 17 вересня 2019 року № 698/2019 «Про призначення суддів»,
яким КОЛЕСНІЧЕНКО О. В. було
призначено у місцевих загальних судах на
посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська;
7.
Надати завірену належним
чином фотокопію з оригіналу висновку ВККСУ щодо
можливості призначення на посаду судді Кіровського районного суду
міста Дніпропетровська КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
8. Надати
завірені належним чином відомості, про наявність повноважень (правосуб’єктності
- правоздатності, дієздатності, деліктоздатності) щодо здійснення правосуддя,
на момент запитування відповідної інформації, у судді установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА»
(код ЄДРПОУ:
02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
9. Надати
завірені належним чином копії Сертифікату та відомостей з передостанніми і
останніми результатами проходження відповідної підготовки у Національній школі
суддів України, а також відомості Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України щодо результатів проходження останнього
кваліфікаційного іспиту суддею установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА»
(код ЄДРПОУ:
02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
10. Надати
завірені належним чином відомості заповненої Декларації про доходи (за
попередній рік з моменту призначення на посаду) суддею установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
11. Надати
завірені належним чином відомості про всі дисциплінарні стягнення
(погашені/непогашені) які коли-небудь застосовувалися по відношенню до судді
установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
12. Надати завірені належним чином відомості
стосовно інвентарного номеру суддівської мантії і нагрудного знаку судді
установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО
О. В.;
13. Надати завірену
належним чином копію (з підписами підписантів/сторін) трудового договору/контракту з основного місця роботи,
підписаного суддєю установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
14. Надати завірений
належним чином витяг з трудової книжки щодо
підтвердження постійного місця роботи професійного
судді установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА»
(код ЄДРПОУ:
02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
15. Надати завірений
належним чином витяг з відомостей про отримання заробітної плати (з мометну призначення на посаду) професійним суддею установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА»
(код ЄДРПОУ:
02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
16. Надати завірену належним чином копію з
оригіналу (за підписами підписантів/сторін) Довіреності від керівника
юридичної особи - установи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) СМОЛЬНЯКОВА О. О., видану на представництво
зазначеної установи професійним суддею КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
17. Надати засвідчені
належним чином відомості про види заохочення, виплату грошових премій, нагород
державними нагородами, спеціальними званнями відносно судді установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
18. Надати завірені
належним чином відомості відносно
відпусток та лікарняних в яких перебувала суддя установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В., в період часу
з моменту її призначення, та на момент надання відповіді
на даний запит;
19. Надати завірені належним чином відомості
стосовно кількості винесених ухвал/постанов/рішень «Іменем України» суддею установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В., за весь час перебування
її на відповідній посаді;
20. На виконання положень частини першої
статті 125. Конституції України підтвердити відповідну юрисдикцію (принцип
територіальністі) установи/юридичної особи з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА», безпосередньо встановленої
резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991
року, положеннями розділів 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28
червня 1996 року, та положеннями Розділу VІІІ «Правосуддя»
Конституції України від 28 червня 1996 року,
- тільки самої
конституційної судової влади
Самостійної української держави України, безпосередньо
встановленої резолютивною
частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року;
21. Надати завірену належним чином
фотокопію другої сторінки паспорта громадянина України - судді установи
з назвою «КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД: 84.23) КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
22.
Надати завірені належним чином відомості на підтвердження
письмових звернень КОЛЕСНІЧЕНКО О.
В. з
ініціативою приведення існуючої неконституційної системи судоустрою в Україні -
у відповідність до норм чинної Конституції України в контексті її Преамбули;
23. Надати завірені належним чином відомості на
підтвердження письмових звернень КОЛЕСНІЧЕНКО О. В. з ініціативою засудження
зрадницьких дій суддів і працівників судової адміністрації, які залишилися та
впроваджують правосуддя на тимчасово окупованих українських територіях
Донецької і Луганської областей, а також в анексованій Автономній Республіці
Крим;
24. Надати завірені належним чином відомості
(копію указу або розпорядження Президента) про призначення урочистостей з
нагоди складання присяги КОЛЕСНІЧЕНКО О. В. (та іншими) перед Президентом
України;
25. Надати фотокопію з фотокартки, із
зображенням моментом складання присяги Українському народові перед Президентом
України КОЛЕСНІЧЕНКО О.
В.;
26. Надати фотокопію з фотокартки, із
зображенням моменту вручення Президентом України суддівського посвідчення КОЛЕСНІЧЕНКО О. В.;
27. Надати завірений належним чином витяг з
журналу відповідного обліку з відомостями про одержання КОЛЕСНІЧЕНКО О. В. суддівської
мантії і нагрудного знаку;
28. Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній
послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту,
та надіслати у письмовому (паперовому)
вигляді на зазначену адресу уповноваженого представника: 49055, місто Дніпро, Сергію Веніаміновичу
Філіпенку, і в
електронному вигляді на мою вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
У випадку, якщо
з якихось причин не можливо надати відповідь – письмово вказати причину, або
перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону
«Про доступ до публічної інформації», до розпорядника відповідної інформації.
Зміст відповіді на запит,
публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»:
http://bagnetnacii.blogspot.com
Уповноважений
представник
ГО ОПГ «Багнет Нації»: Сергій
Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар