З рішення судді Должко С. Р. по справі № 530/337/23
Права людини комплекс природних і непорушних
свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в
цивілізованому суспільстві. Право виступає мірою свободи, і зміст його в тому,
щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства,
дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи,
так і важливим засобом обмеження неузгоджених із суспільними потребами й
уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади.
Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій
свободи, а отже і справедливими. Права людини мають природну сутність і є
невід`ємними від індивіда, вони позатериторіальні та позанаціональні, існують
незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об`єктом
міжнародно-правового регулювання та захисту. Права людини закріплені в другому
розділі Конституції України. Міжнародна громада почала здійснювати свої
вражаючі зобов`язання стосовно прав людини шляхом впровадження всесвітньої
декларації прав людини в 1948 році. Зтого часу було запроваджено вагомі
концепції всесвітньої декларації прав людини в багатьох міжнародних,
регіональних і внутрішніх правових інструментах. Декларація не мала на меті
бути юридично обмежуючою, але встановлення цих норм в безлічі наступних
обмежуючих угодах (інакше відомих як «договір» або «домовленість») робить
правовий статус цих норм незаперечним сьогодні. Згідно з цими принципами: Права
людини невід`ємні. Це означає, що ви не можете їх втратити, оскільки вони мають
відношення до самого факту людського існування. За певних обставин дію деяких з
них, хоча й не всіх, може бути призупинено або обмежено. Наприклад, якщо хтось
визнаний винним у скоєнні злочину, його або її можуть позбавити волі; або під
час громадянських заворушень уряд може ввести комендантську годину, що обмежує
свободу пересування. Права людини неподільні, взаємозалежні і взаємопов`язані.
Це означає, що різні права людини, по суті, пов`язані між собою і не можуть
розглядатися окремо. Здійснення одного права залежить від здійснення багатьох
інших прав, і немає жодного права, яке було б важливіше за інші. Права людини
універсальні. Це означає, що вони так само стосуються всіх людей в усьому
світі, причому без обмежень за часом. Кожен має право користуватися правами
людини абсолютно без різниці стосовно раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального
походження, майнового, станового або іншого становища. Слід зазначити, що
універсальність прав людини жодним чином не загрожує багатому різноманіттю
індивідуальностей чи культурних відмінностей. Різноманіття може існувати й у
суспільстві, де всі рівні, й однаковою мірою заслуговують поваги. Права людини
служать мінімальним стандартом, який стосується всіх людей; кожна держава і
суспільство може визначати і застосовувати вищі або конкретніші стандарти.
Наприклад, у сфері економічних, соціальних і культурних прав ми зобов`язані
відважитися на кроки для досягнення прогресу у повної реалізації цих прав, але
не існує закріпленого стандарту щодо підняття податків для сприяння цьому.
Кожна країна або суспільство самостійно визначає таку політику, враховуючи
власні обставини.
Свобода людини вихідне поняття у проблемі прав
людини і громадянина. Розрізняють природні права людини, тобто пов`язані з
самим її існуванням і розвитком, і набуті, що в основному характеризують
соціально-політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право
на участь у вирішенні державних справ тощо). За відсутності в людини свободи
вона не може володіти своїми правами й реально користуватися ними. Саме свобода
створює умови для реального набуття прав та їх реалізації. Права людини
закріплюють і конкретизують можливість діяти в межах, установлених її правовим
статусом. Свободу людини визначають певні ознаки. Так, люди є вільними від
народження, ніхто не має права порушувати їх природні права. До того ж, саме
держава є головним гарантом свободи людини. За своїм обсягом поняття «свобода
людини» повно відображає принцип, закладений уст. 19 Конституції України,
згідно з яким людина має право робити все, за винятком того, що прямо
заборонено чинним законодавством. Свободу людини характеризує й принцип рівних
правових можливостей, правового сприяння і правової охорони, що його
закріплюють демократичні конституції, у тому числі й Конституція України.
Свободи людини негативні й позитивні повноваження
фізичних осіб, як індивідуальні, так і колективні. Свободи найчастіше
реалізуються шляхом усунення державного регулювання з тієї чи іншої поведінки
особи. Свободи, таким чином, виражають незалежність індивіда від влади держави
у певних діях і визначають межі державного втручання у сферу особистості.
Свободи людини це суб`єктивне право особи, яке являє собою способи (форми)
її можливої поведінки. Свобода це одна з найвищих цінностей людини. Лише
тоді, коли людина вільна, вона здатна проявити себе як особистість. Саме
свобода створює умови для реального набуття прав та їх реалізації. Кожна людина
має право на свободу думки, совісті та релігії. Це природні й невід`ємні права
людини, одні з найважливіших її духовних потреб. Людина отримує ці духовні
цінності з моменту свого народження, і ніхто не має права заборонити
користуватися цими свободами. Свобода думки, совісті та релігії це та
основа, на якій ґрунтується право людини вільно висловлювати свої думки.
Важливою свободою людини є свобода слова, без якої неможлива демократія, бо
через свободу слова громадяни можуть здійснювати контроль за діяльністю
держави.
У Конституції України виділяють три основні групи прав
і свобод та одну групу обов`язків: 1.Громадські права і свободи людини.
2.Політичні права і свободи громадян України. 3.Економічні, соціальні та
культурні права й свободи людини і громадянина.
У XXI столітті можна говорити про становлення
четвертого покоління прав людини, котре пов`язане з науковими відкриттями в
галузі мікробіології, медицини, генетики тощо. Ці права є результатом втручання
у психофізіологічну сферу життя людини (наприклад, право людини на штучну
смерть (евтаназію); право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для
іншої сім`ї, вирощування органів людини з її стовбурових клітин та ін.), яке,
однак, не є безмежним (заборона клонування людини та встановлення інших
правових меж). До переліку прав людини можна включити: зміну статі,
трансплантацію органів, клонування, використання віртуальної реальності,
одностатеві шлюби, штучне запліднення, евтаназію, вільну від дитини сім`ю,
незалежне від державного втручання життя за релігійними, моральними поглядами,
доступ до Інтернету. Той, хто відмовляється від свободи заради тимчасової
безпеки, не заслуговує ні на свободу, ні на безпеку. Франклін Делано Рузвельт
Свобода полягає не стільки в тому, щоб виконувати свою волю, скільки в тому,
щоб не підкорятися чужій волі. Жан-Жак Руссо Гарантії основних прав і свобод
людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог,
які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів
особи. Система гарантій прав і свобод людини включає передумови економічного,
політичного, організаційного та правового характеру, а також захисту прав і
свобод. Система гарантій це умови, засоби й методи, які забезпечують
фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи. Практична
реалізація конституційних прав і свобод забезпечується двома категоріями
гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, якими охоплюється вся сукупність
об`єктивних і суб`єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і
свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неповного або
неналежного здійснення, на захист прав від порушень. По-друге, це спеціальні
(юридичні) гарантії правові засоби і способи, за допомогою яких
реалізуються, охороняються, захищаються права й свободи громадян, усувається
порушення прав і свобод, поновлюються порушені права. Гарантії конституційних
прав і свобод багатоманітні та залежать від рівня економічного і соціального
розвитку суспільства, демократії, правової культурі населення, ступеня
незалежності судової влади та інших чинників. Зазначені гарантії класифікуються
за різними ознаками. Розрізняють економічні, політичні, ідеологічні та юридичні
гарантії. Економічні гарантії це економічний лад суспільства, який на
основі визнання і захисту багатоманітних форм власності на засоби виробництва
має забезпечувати матеріальні потреби усіх верств населення. Економічна
незалежність особи в суспільстві полягає в реальній можливості володіти
засобами виробництва та обирати форми підприємницької діяльності. Політичні
гарантії це ідеологічний плюралізм і свобода політичної діяльності, яка не
заборонена чинним законодавством, визнання народу єдиним джерелом влади,
підконтрольність органів державної влади та органів місцевого самоврядування
громадянам та їх об`єднанням. Тобто політичні гарантії насамперед залежать від
ступеня демократичності політичного режиму. Ідеологічні гарантії це
ідеологічна багатоманітність суспільного життя, відсутність обов`язкової
ідеології та цензури, сприяння розвитку корінних народів і національних меншин,
пріоритет і захист прав та інтересів людини. Юридичні гарантії це правові
засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються і захищаються
права і свободи людини і громадянина, усуваються причини та поновлюються
порушені права і свободи. До зазначених гарантій належать: 1)право кожної
людини на судовий захист, що існує у всіх демократичних державах. Тобто кожна
людина має право оскаржити не тільки незаконні дії чи акти, а й бездіяльність
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових і
службових осіб; 2)право кожної людини на відшкодування за рахунок держави чи
органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і їх посадових
і службових осіб; 3)право кожної людини і громадянина знати свої права і
обов`язки, у ч. 1 ст. 57 Конституції України проголошено, що «кожному
гарантується право знати свої права і обов`язки»; 4)право кожної людини на
правову допомогу, яке логічно випливає з права на судовий захист; 5)право
кожної людини не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Тобто це
юридична норма, яка передбачає юридичну відповідальність не тільки за видання
такого розпорядження чи наказу, а й за його виконання. Наприклад, у ч. 1 ст. 60
Конституції України 1996р. проголошено, що «ніхто не зобов`язаний виконувати
явно злочинні розпорядження чи накази»; 6)право кожної людини на відмову давати
свідчення чи пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів; 7)право
кожної людини на презумпцію невинуватості. Тобто людина вважається невинуватою
у вчиненні злочину чи іншого правопорушення, доки її вину не буде доведено в
законному порядку і встановлено вироком (постановою, рішенням) суду. Крім того,
ніхто не зобов`язаний доказувати свою невинуватість. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 25 Таким чином, зазначені
гарантії є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний у правовому статусі
людини і громадянина перехід від передбаченої в Конституції та законах
можливості до реальної дійсності.
Під міжнародним захистом прав i свобод людини
розуміють систему міжнародно-правових норм, принципів і стандартів, закріплених
у міжнародних договорах універсального, регіонального та локального характеру,
які визначають права і свободи людини, зобов`язання держав і міждержавних
організацій щодо дотримання, розвитку вказаних прав і свобод, а також
міжнародні механізми забезпечення і контролю за дотриманням суб`єктами
міжнародного права зобов`язань у цій галузі права і відновленням порушених прав
конкретних осіб чи груп населення. Отже, в такому розумінні міжнародний захист
прав людини та основних свобод це галузь сучасного міжнародного права з
розвинутою сукупністю інститутів права й належними механізмами забезпечення їх
функціонування. У структурі міжнародного захисту прав людини та основних свобод
можна виділити: загальні принципи права, принципи міжнародного права, норми
міжнародного права звичаєвого характеру і міжнародно-правові стандарти.
Загальні принципи права, будучи спільними для всіх правових систем, надають
основним правам людини характеру універсальності, недискримінації, рівності
статусу фізичних осіб, відповідності їх прав і обов`язків та ін. У структурі
галузі міжнародного захисту прав людини та основних свобод функціонують
практично всі 26 принципи міжнародного права. Але найхарактернішими для неї є:
принцип загальної поваги прав людини та основних свобод (стрижневий принцип),
принцип самовизначення, принципи протиправної політики колоніалізму,
неоколоніалізму й расизму, принцип верховенства права, принцип плюралістичної
демократії та ін. Система міжнародно-правових актів у сфері регламентації прав
і свобод людини містить у собі до нинішнього часу близько 300документів, котрі
можна класифікувати як акти універсального характеру, акти спеціального
характеру та акти регіонального характеру. З-поміж міжнародно-правових актів,
що мають універсальний (загальновизнаний і глобальний) характер, насамперед
варто назвати такі: Статут ООН (прийнятий 24.06.1945), Загальна декларація прав
людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10грудня 1948р., Конвенція про
попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948); Конвенція про
політичні права жінок (1952); Додаткова конвенція про скасування рабства,
работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства
(1956); Конвенція про ліквідацію дискримінації у сфері освіти
(1960); Конвенція про ліквідацію дискримінації у сфері праці і занять
(1958); Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової
дискримінації (1956) та ін. У грудні 1966р. під егідою ООН були прийняті два
дуже важливі документи універсального характеру Пакт про громадянські та
політичні права і Пакт про економічні, соціальні та культурні права.
Громадянські (особисті) права і свободи це
закріплені у конституції і законах держави, а також у міжнародно-правових актах
права і свободи особи, які визначають сферу її автономної свободи і
забезпечують задоволення нею своїх особистих інтересів. Громадянські (особисті
або природні) права й свободи складають першооснову правового статусу людини і
громадянина. Більшість із них мають абсолютний характер, тобто є не тільки
невідчужуваними, а й не підлягають обмеженню. Ця група прав і свобод громадян
забезпечує неприпустимість посягання державних органів, громадських
організацій, службових осіб на життя, здоров`я, свободу, честь і гідність
людини та неприпустимість свавільного позбавлення її життя.
Термін громадянські права і свободи абсолютно не пов`язується з
їхньою належністю лише громадянам нашої держави. Специфіка цих прав і свобод
полягає в тому, що вони є загальними, надтериторіальними й наднаціональними.
Вданому випадку йдеться про те, що у переважній більшості країн, які підписали
і ратифікували Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, вказаними
правами і свободами людина наділяється як член громадянського суспільства.
Громадянськими правами володіють всі проживаючі на території України індивіди
незалежно від свого правового стану (громадяни України, іноземні громадяни.
Більшість із особистих прав і свобод мають абсолютний характер, тобто є не лише
невід`ємними, а й такими, що не можуть бути обмежені. Конституція України
закріплює такі громадянські права і свободи: право на життя та право на захист
свого життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань
(ст. 27); право на повагу до своєї гідності (ст. 28); право на свободу та
особисту недоторканність і право невідкладно знати про мотиви свого арешту або
затримання, від моменту затримання захищати себе особисто і користуватися
правовою допомогою захисника, оскаржити затримання в суді (ст. 29); право на
недоторканність житла (ст. 30); право на таємницю листування, телефонних
розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); право на невтручання в
особисте життя, право громадян України знайомитися в органах державної влади,
органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про
себе, право на спростування недостовірної інформації про себе і членів сім`ї та
право вимагати вилучення будь-якої інформації та на відшкодування матеріальної
і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням
такої недостовірної інформації (ст. 32); свободу пересування, право вільного
вибору місця проживання та право вільно залишати територію України, право
громадян України в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33); право на
свободу світогляду і віросповідання (ст. 35); тощо. Саме щодо зазначеної групи
прав у Конституції України встановлені вимоги, відповідно до яких не повинні
прийматися закони, які скасовували чи змінювали б громадянські права. Це є
важливою гарантією непорушності гідності та свободи людини.
Сповіщення про прийняття спадщини
Я - жива жінка із власним
іменем Раїса, дочка Антона роду Мазур (Целюх) повідомляю, що після смерті моєї
живонародженої, кров від крові, плоть від плоті мами - хазяйки імені Марія, про
що свідчить документ (свідоцтво про смерть серія 1-БВ №440568) майно переходить
в спадщину мені, її доньці, яка перебуває в живих.
До спадщини належить
земельний сертифікат серія ХМ №0192983, майновий сертифікат серія ХМВЛ№011623,
яка знаходиться на землях Хмельниччини, а також Заощаджувальна книжка
(Сберегательная книжка), яка знаходиться в селі Клинини та в селі Купель.
Пізніше земельний сертифікат серія ХМ №0192983 і майновий сертифікат
ХМВЛ№011623, а також Заощаджувальна книжка (Сберегательная книжка) у
шахрайський спосіб було зареєстровано на фізичну мертву особу (ПАСПОРТ УКРАЇНА)
та занесена до системи корпорації.
Я - жінка Раїса, спадкоємниця
майна своєї матері, повідомляю, що контракт (приватизація майна) є ущербним з
самого початку і недійсним.
Термін опротестування 10 (десять)
днів.
Всі права захищені, без
обороту на мене і на моє майно, крім прибутку. Честь маю!
Сповіщення 2023 року серпня
місяця і 19 дня було складено та затверджено мною:
Людиною з повними правами
Раїсою Антонівною Целюх
автор: Раїса
Читайте
також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано –
копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети
«Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет
Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як
додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо
поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації»
матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду
– одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск
газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети
«Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети
«Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети
«Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет
Нації»
ВСІ
ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ
НАЦІЇ»:
газета
Багнет нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість
держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я
Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар