З Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024
У Конституції України визначено, що Україна є
демократична, правова держава (стаття 1); „людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою <...> цінністю“;
„права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави“; „держава відповідає перед людиною за свою діяльність“;
„утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави“
(стаття 3); „в Україні визнається і діє принцип верховенства
права“; „Конституція України має найвищу юридичну силу“; „закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати
їй“ (частини перша, друга статті 8).
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах;
права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України).
Згідно з Конституцією України кожен має право на
повагу до його гідності; ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,
нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню
(частини перша, друга статті 28).
Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність; ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою
інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку,
встановлених законом (частини перша, друга статті 29 Конституції України).
За частиною першою статті 55 Конституції України
„права і свободи людини і громадянина захищаються судом“.
Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України
„особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана
кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і
встановлено обвинувальним вироком суду“.
У Конституції України визначено, що „конституційні
права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,
передбачених Конституцією України“; „в умовах воєнного або надзвичайного стану
можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії
цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції“ (стаття 64).
Відповідно до Конституції України лише законами України визначають,
зокрема, судочинство, організацію і діяльність прокуратури, органів досудового
розслідування (пункт 14 частини першої статті 92).
3. Конституційний Суд України в цьому провадженні
керується приписами статей 1, 3, 8, 21, 28, 29 Конституції України та виходить із того, що для
кожної людини природними та особливо цінними є її свобода та особиста
недоторканність, що є надважливими для забезпечення людської гідності та
реалізації всіх інших конституційних прав і свобод.
3.1. Конституційний Суд України висловлював юридичні
позиції щодо конституційного права на свободу та особисту недоторканність як
засадничої цінності в демократичній державі й пріоритетності забезпечення цього
права.
Конституційний Суд України наголосив, що „свобода є
фундаментальною цінністю для демократичної держави“ (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022); „свобода
(вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для
шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, іншими суб’єктами“ [абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3
мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022].
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 червня
2016 року № 2-рп/2016 указано, що „серед фундаментальних цінностей дієвої
конституційної демократії є свобода, наявність якої у особи є однією з
передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід’ємним та
невідчужуваним конституційним правом людини і <...> означає, що особа є
вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які
встановлюються Конституцією та законами України“ (абзац другий підпункту 2.3 пункту 2
мотивувальної частини); „держава, виконуючи свій головний обов’язок -
утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України)
- повинна <...> вживати належних заходів для забезпечення можливості їх
повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою
законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне
правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та
створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини“
(перше, друге речення абзацу першого пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України наголошує, що
визначене частиною першою статті 29 Конституції України
право на свободу та особисту недоторканність у сув’язі з іншими приписами цієї
статті Конституції України, зокрема, є правом кожної людини на фізичну свободу
та означає, що жодну людину не можна в будь-який спосіб свавільно позбавити
такої свободи. Свободу й особисту недоторканність природно має кожна людина від
народження, без них неможлива справжня і безпечна її життєдіяльність, а
неправомірне позбавлення людини свободи може призвести до порушення її інших
прав та свобод, оскільки лише вільна людина може їх безперешкодно
реалізовувати.
Ураховуючи викладене та юридичні позиції, висловлені у
наведених рішеннях Конституційного Суду України, а також у його рішеннях від 11
жовтня 2011 року № 10-рп/2011, від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, від 25 червня 2019 року № 7-р/2019, Конституційний Суд України
доходить висновку, що конституційне право на свободу та особисту
недоторканність є одним із засадничих прав, невіддільним однаково для кожного,
особливо цінним для кожної людини і суспільства загалом, яке потребує посилених
гарантій захисту для унеможливлення свавільного позбавлення свободи людини.
Тому держава зобов’язана запроваджувати юридичне унормування, яке убезпечить
людину від свавільного позбавлення свободи та відповідатиме конституційним
нормам і принципам.
3.2. Конституційний Суд України, ураховуючи зміст
статей 1, 3 Усесвітньої декларації людських прав 1948
року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права 1966 року (далі - Пакт), зазначає, що право кожної людини на свободу та
особисту недоторканність (і за міжнародним правом) є одним із засадничих прав,
невіддільним однаково для кожного та має посилені гарантії захисту від
свавілля.
Комітет Організації Об’єднаних Націй з прав людини
наголосив, що „стаття 9 Пакту визнає та захищає як свободу особи, так і
особисту недоторканність <...>. Це перше засадниче право, захищене Усесвітньою декларацією людських прав 1948
року, що вказує на надважливість статті 9 Пакту як для окремих осіб, так і для суспільства
загалом. Свобода та особиста недоторканність цінні також тому, що позбавлення
свободи та особистої недоторканності історично були основними засобами
перешкоджання здійсненню інших прав людини“ (пункт 2); „свобода особи
стосується свободи людини не бути підданою фізичній ізоляції, а не загальної
свободи дій. Під особистою недоторканністю розуміють свободу не зазнавати
фізичної та психологічної шкоди або фізичну і психологічну безпеку“ (перше,
друге речення пункту 3); „пункт 1 статті 9 Пакту вимагає, щоб позбавлення свободи
не було свавільним і здійснювалось із дотриманням принципу правовладдя“ (пункт
10) [Загальний коментар № 35 до Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права 1966 року: стаття 9 (свобода та особиста недоторканність) (General
comment № 35 Article 9 (Liberty and security of person)), 16 грудня 2014
року] (далі - Загальний коментар № 35 до Пакту).
Європейський суд із прав людини наголошував, що «право
на свободу є надважливим у „демократичному суспільстві“ у розумінні Конвенції»
[рішення у справі De Wilde, Ooms and
Versyp v. Belgium від 18 червня 1971 року (заяви № 2832/66, №
2835/66, № 2899/66), § 65]; „перше речення пункту 1 статті 5 Конвенції покладає на державу
позитивний обов’язок захищати свободу своїх громадян. Будь-який протилежний
висновок не тільки не відповідав би практиці Суду, зокрема за статтями 2, 3 і 8 Конвенції, але й створив би значну прогалину у
захисті від свавільного затримання, що було б несумісним із важливістю
особистої свободи в демократичному суспільстві. Отже, держава зобов’язана
вживати заходів, що забезпечують дієвий захист вразливих осіб“ [рішення у
справі Storck v. Germany від 16 червня 2005 року (заява №
61603/00), § 102]; «проголошуючи „право на свободу“, пункт 1 статті 5 Конвенції визначає фізичну свободу
особи <...> не стосується звичайних обмежень свободи пересування, які
врегульовано статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції»
[рішення у справі de Tommaso v. Italy від 23 лютого 2017 року
(заява № 43395/09), § 80]; „стаття 5 Конвенції у сув’язі зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції є основною щодо засадничих прав, які
захищають фізичну недоторканність особи, і, відповідно, важливість цієї статті
є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або безпідставному
позбавленню свободи“ [рішення у справі Хімчак і Білик проти України /
Khimchak and Bilyk v. Ukraine від 10 червня 2021 року (заяви №
4565/14, № 42209/15), § 7].
Читайте
також: Газету «Багнет Нації»
зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж
газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний»
випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації»,
як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет
Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет
Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням
суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра
– двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти
над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій
випуск газети «Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети
«Багнет Нації»
Право
на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск газети «Багнет
Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4
(замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар