Верховний суд «повернув» українцям паспорти-книжечки

   Майже десятигодинне відкрите засідання колегії Великої Палати Верховного суду 19 вересня 2018 року у зразковій справі завершилося ухвалою, якою суд зобов’язав Державну міграційну службу, видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.

   Публікуємо повний фото- і відеорепортажі цього історичного моменту:

Читайте також: «Дебіометризація»: Верховний суд встановлюватиме наявність реєстрації у структури ГУ ДМС Дніпра і області і їх положень

«Дебіометризація»: Встановити законність нормативних актів - чергова правова «розтяжка» для Верховного суду

На передовій «дебіометризації», або як поставити Верховний суд на правові розтяжки

Дане клопотання було долучено до матеріалів справи, навздогін до попередніх (в даному клопотанні, було використано досвід і напрацювання Рімми Білоцерківської):

                 Велика Палата Верховного Суду

                 м. Київ, вул. П.Орлика, 8 , 01043

                 Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

Особи, які подають заяву про  приєднання до апеляційної скарги   (особи, які не брали участі у справі  № 806/3265/17, та які  є Позивачами у справі № 804/3539/17, провадження в якій зупинене ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2018 р. як провадження в типовій справі – до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі) -  Законні представники неповнолітнього :                                                                                             

Оскаржується судове рішення по Справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18)

                                            КЛОПОТАННЯ № 07  

      Положеннями статті 6. Конституції України визначено, що «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

   Як визначено положенням частини четвертої статті 5. Основного закону - Ніхто не може узурпувати державну владу (Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005 - додається).

   Згідно з положеннями статті 8. Конституції: «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії».

   Частиною першою статті 9. Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

   Так, відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів (серед яких домінують: незалежність, об’єктивність, чесність та неупередженість, а також дотримання етичних норм, рівність, компетентність та старанність), які було схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 (додається) та які є невід’ємною складовою Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2013 року (додається), визначено наступне:

   Беручи до   уваги   Загальну   декларацію   з   прав   людини (додається), в якій визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи,  що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,

   беручи до уваги Міжнародний пакт про громадянські і політичні
права (додається), що гарантує рівність всіх громадян перед судом,
а  також право кожної особи на своєчасний розгляд її справи,  що
пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, компетентним та незалежним судом на засадах справедливості та безсторонності, на  відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,

   зазначені вище принципи мають на меті встановлення  стандартів
етичної поведінки суддів.  Вони адресовані суддям для використання
як інструкції, а також судовим органам для використання як базових
принципів   регламентації   поведінки   суддів.  Крім  того,  вони
покликані  сприяти  кращому  розумінню  та  підтримці   здійснення
правосуддя  з боку представників виконавчої та законодавчої влади,
адвокатів та суспільства в цілому.  Ці принципи  передбачають,  що
судді у своїй поведінці підзвітні відповідним органам, що створені
для підтримки суддівських  стандартів,  які  діють  об'єктивно  та
незалежно  і  мають на меті збільшення,  а не зменшення значущості
існуючих правових норм та правил поведінки, якими зв'язані судді.

   Відповідно до положень статті 19. Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 - додається).

   Відповідно до приписів частини 2 і 3 статті 125. Основного закону суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

   Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

   З огляду на норми статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до судової ієрархії, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

   Відповідно до норм зазначеного закону Верховний суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою; надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я; звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснює інші повноваження, визначені законом.

   Як визначено приписом частини 6 статті 125. Конституції: «Створення надзвичайних та особливих судів не допускається». Отже, всі мають бути рівними перед законом. Натомість, відповідно до частина 5 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд створюється не окремим, відповідним законом (?), з проходженням певної процедури легітимації, а «на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України», що апріорі суперечить приписам частини 2 статті 125. Конституції України.

   Отже, Верховний суд, відповідно до положень чинного законодавства має повноваження і закріплені законодавчо функції державного органу в той момент, коли таким не являється. Адже він (суд), не утворений у відповідності до вимог частини другої статті 125. Конституції України, як державний орган, - відповідним законом про утворення. А створений як юридична особа приватного права, на матеріально-технічній базі (неліквідованих відповідними законами про ліквідацію) Верховного Суду України (код ЄДРПОУ: 00019034), Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (код ЄДРПОУ: 37317811), Вищого господарського суду України (код ЄДРПОУ: 00018738), Вищого адміністративного суду України (код ЄДРПОУ: 33235788), які до того ж були зареєстровані як юридичні особи приватного права в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості додаються).

   З відповідей наданих мені Верховним судом на мої інформаційні запити, а також з відомостей розміщених у вільному доступі на сайті Міністерства юстиції України - Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додається), я з’ясував, що юридичну особу з назвою «Верховний суд», утворено, оформлено і зареєстровано як юридичну особу приватного права, яка має свій ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41721784 та код економічної діяльності КВЕД 84.23 (діяльність у сфері юстиції і правосуддя). Крім того, дана юридична особа взята на облік органами статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України як платник єдиного внеску, так само, як і Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09.листопада 2017 року, відповідно за № 221324 та № 10000001056506.

   Положенням про ЄДРПОУ (додається),  яке затверджено  постановою Кабінету Міністрів України N 118 від 22 січня 1996 року, пунктом 1. чітко визначено, що Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України  - це  автоматизована  система  збирання,  накопичення  та  опрацювання даних  про  юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та  організаційно-правових     форм    господарювання,    відокремлені  підрозділи юридичних осіб,  що знаходяться на території України, а  також   відокремлені   підрозділи   юридичних   осіб  України,  що  знаходяться за її межами.

   Згідно пункту 3. Положення про ЄДРПОУ до Державного реєстру включаються дані про  такі  суб'єкти  господарської діяльності:

     юридичні   особи,   а    також    їх    філії,    відділення,  представництва, інші відокремлені підрозділи,  що  розташовані  на  території  України  і  провадять  свою  діяльність   на   підставі  законодавства України;

     юридичні   особи,   а  також    їх    філії,    відділення,  представництва, інші  відокремлені  підрозділи,  розташовані  за  межами України, які створені з участю  юридичних  осіб  України  і  діють відповідно до законодавства іноземних держав.

   На підставі вищенаведеного до  ЄДРПОУ можуть бути внесені відомості виключно  про осіб, які здійснюють господарську діяльність і є суб'єкти  господарської діяльності.

   Треба зазначити, що згідно частини 1 статті 8 Господарського кодексу України Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

   Таким чином наявність ідентифікаційного коду ЄДРПОУ і реєстрація  у ЄДРПОУ доводять ту обставину, що юридична особа з назвою «Верховний суд» (код ЄДРПОУ: 41721784, код КВЕД 84.11) є суб'єктом господарської діяльності, а отже не може бути державним органом.

   Наступне.

   Статтями  85 та 92 Розділу  IV  «Верховна рада України»   Конституції України  визначено, що державні  символи встановлюються  виключно законом  прийнятим Верховною радою України.

    А саме:

    -  стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:                                   24) встановлення державних символів України.
    -  стаття 92. Виключно законами України визначаються:

4) порядок використання і захисту державних символів. 

    Розділом І «Загальні засади Конституції України» визначено, що встановлюють конституційний лад  в Унітарній республіці Україна, який  можливо змінити виключно за результатами двох референдумів відповідно до ст 155 та 156 Конституції України   та  Рішення Конституційного суду України винесеного  іменем України  у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) по справі №1-2/2008 від 16 квітня 2008 року                         № 6-рп/2008 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-08 - додається).

    Відповідно до  статті 20. Розділу І «Загальні засади  Конституції України»  встановлено, що  Державними символами України є ...Державний Герб України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

      Ніяких  офіційних символів глави держави не передбачено Конституцією України, - статутом держави України.

     За  Розділом  V «ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ» Конституції України  статті                 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

   Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

     Таким чином Президент України та Верховна рада України використовувати інші Державні символи України відмінні від встановлених статтею 20. Конституціх України, не мають повноважень.

      Верховна рада України  Державних символів  України,  не встановлювала – відсутні закони про затвердження Державних символів.

       А інші відмінні від конституційних символів  «офіційні символи  глави дердави»  у злочинний спосіб якими  повалено  конституційний лад  УКРАЇНИ, встановив 'Президент  України, і ставить  Гербову печатку   Президента України від себе особисто (як приватна особа) в посвідченнях суддів, яких призначають на посаду судді вперше.  Зазначені, незаконні дії відбуваються відповідно до Указу Президента України «Про офіційні символи глави держави» від 29 листопада 1999 року N 1507/99, в якому зазначено наступне: 

«З метою запровадження атрибутів української державності постановляю: 

1. Установити, що офіційними символами глави держави є: 

Знак Президента України, 

Гербова печатка Президента України, 

2. Затвердити Положення про офіційні символи глави держави (додається). 

3. Кабінету Міністрів України здійснити матеріальне забезпечення виготовлення офіційних символів глави держави». 

      Тому використання  Гербової печатки Президента України в посвідченнях суддів, що призначені на посаду вперше, є фактом повалення конституційного ладу, що кваліфікується нормами статті 109 Кримінального кодексу України.

       На посвідчення  суддів, що призначені на посаду пожиттєво  поставлені печатки Верховної ради України, які так само використанні в порушення статті 20. Конституції України та такі які не передбачено ставити на посвідчення виданих  від імені Верховної ради України, оскільки  Постановою ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про гербові печатки Верховної Ради України», її 
органів і структурних підрозділів апарату від 11 травня 1992 року 
N 2323-XII  встановлено:

«Президія Верховної Ради України постановляє: 

1. Затвердити зразки і опис гербових печаток Верховної Ради України, Президії, Секретаріату і Управління Справами Верховної Ради України, Комісії в справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. при Президії Верховної Ради України. 

2. Встановити, що:

   Гербовою печаткою Верховної Ради України скріплюються акти Верховної Ради України, витяги з протоколів її засідань, грамоти про  ратифікацію міжнародних угод, конвенцій, посвідчення народних депутатів  України, Голови Верховної Ради, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, членів Президії Верховної Ради України, службових осіб, які призначаються Верховною Радою України».

    Гербову печатку Верховної ради України затверджену Постановою  Президії ВРУ прийняту 11 травня 1992 року N 2323-XII (додається) не передбачено  використовувати відповідно до статті 20. Конституції України, крім того нею  не передбачено  засвідчувати посвідчення суддів, які діють від імені держави України.

    Таким чином судді  Верховного суду, які   мають посвідчення завірені  і     Гербовою печаткою Президента України, і Гербовою печаткою Верховної ради України не набули повноважень діяти від імені держави Україна, а саме: розглядати справи,  виносити  рішення  «Іменем України». Отже, будь-яке рішення ухвалене даною колегією суддів (у кількості сімнадцяти осіб), не матиме юридичної законної сили, а також кваліфікуватиметься як дія, спрямована на повалення конституційного ладу та узурпація влади.

    Крім того, варто наголосити, що не існує і  нормативно-правового акта з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України» за яким могла би бути розглянута дана справа,  оскільки:

     Відповідно до статті 94. Конституції України  закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

    Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

  Відповідно до статті 102. Конституції України  Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

   Відповідно до частини третьої статті 57. Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

   Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 94. Конституції України   Президент України   підписує його та офіційно оприлюднює.

   Відповідно до пункту 2  Указу   Президент України  N 1230/96  від  19.12.1996 р. «Про Велику Державну Печатку України» (додається)  визначено встановити,  що  Великою  Державною   Печаткою    України скріплюються підписи:   Президента України на  оригіналах  текстів  законів України, \указів Президента України, міжнародних договорів України; Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних договорів України;

   Однак як свідчать завірені копії першої і останньої сторінок архівної копії  документу з назвою   «Кодекс адміністративного судуочинства України» (додається), даний докукмент, завірений не Великою Державною Печаткою України, а Гербовою печаткою Президента України.

    Натомість  відповідно пункту 9 Розділу  «Гербова печатка Президента України» «Положення  про  офіційні символи глави держави», яке затверджене   указом  Президент України № 1507/99   від 29.11.1999 року (додається), «Гербова  печатка  Президента  України використовується для  засвідчення підпису Президента України на  грамотах,  посвідченнях  до  президентських  відзнак та почесних звань України,  а також на  посланнях Президента України главам інших держав».

    Отже поставлення такої печатки на  оригіналах  текстів  законів  України є незаконною дією і свідчить про узурпацію влади та повалення конституційного ладу.

   Крім того, згідно з Указом Президента України № 493/92 від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (додається) з  метою   впорядкування   видання   міністерствами,   іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів,  забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів  громадян,  підприємств, установ та організацій з  1  січня  1993  року  нормативно-правові акти, які видаються  міністерствами,  іншими  органами  виконавчої влади,  органами  господарського  управління  та  контролю  і  які зачіпають права, свободи й законні  інтереси  громадян  або  мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

   Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших  центральних органів виконавчої влади, органів господарського   управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

   В даний момент нормативно-правовий акт з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України» № 2447-ІV від 6 липня 2005 року після змін і доповнень згідно до норм Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жостня 2017 року, який також не засвідчений Великою Державною Печаткою України, зареєстровано за номером (№) на сайті юридичної особи приватного права з назвою «Міністерство юстиції України» (код ЄДРПОУ: 00015622).

   Окрім цього, як вже зазначалось раніше, відповідно до частини третьої статті 20. Конституції України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького ЗАКОНОМ (!), що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

    Окрім цього відповідно до частини шостої статті 20. Конституції України: «Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України».

   Станом на теперішній час ні опис Державного Герба України, ні порядок його використання не визначені законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   За таких обставин використання  малого Державного Герба України  на печатці є незаконним.

     Таким чином   наявний документ з назвою   «Кодекс адміністративного судочинства України» не завірений у порядку, яке встановлює законодавство України.

     З огляду на це «Кодекс адміністративного судочинства україни» не набрав чинності  у порядку статті 94. Конституції України і  не має  статусу чинного закону України. 

      Як вже зазначалось раніше «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

   Враховуючи наведене суд не вправі  розглядати дану справу відповідно до документу  з назвою  «Кодекс адміністративного судочинства України» оскільки цей  документ не є чинним і немає статусу чинного закону України, а отже його використання є злочином.  

    На підставі вищезазначеного, за таких обставин (відсутності утвореного в конституційний спосіб органу судової гілки влади, уповноважених судити «Іменем України» кваліфікованих суддів та нормативно-правового акта з профільною підсудністю) у мене  немає можливості скористатися в повній мірі своїм конституційним правом (гарантованим положеннями статті 55 Конституції України) на справедливий, неупереджений розгляд справи даним судом, в даному засіданні.

Згідно з положеннями статті 147. Конституції Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції.

Положеннями статті 150. Конституції України, визначено наступне:

« До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

Питання, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються за конституційними поданнями: Президента України; щонайменше сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до норм статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Верховний суд звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України» (Рішення Конституційного Суду № 7-рп/2002 від 27.03.2002 - додається).

   На підставі вищезазначеного, керуючись  ст. 5, 6, 8, 19, 20, 85, 92, 94, 102  Конституції України  та Указу Президента України  N 1230/96  від  19.12.1996 року «Про Велику Державну Печатку України», 

           ВИМАГАЮ:

1.           Зупинити розгляд даної справи, оголосити в засіданні перерву та звернутись до Конституційного суду з конституційним поданням з приводу тлумачення положення частини другої статті 125 Конституції України стосовно утворення, ліквідації і реорганізації суду окремим законом (наприклад: Верховного суду);

2.           Звернутись до Конституційного суду з конституційним поданням в порядку абзацу другого пункту 1 частини першої статті 150. Конституції України за роз’ясненням щодо відповідності Конституції України оригіналів нормативно-законодавчих актів не скріплених Великою Державною Печаткою України, а саме: Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; Кодексу адміністративного судочинства України № 2447-ІV від 6 липня 2005 року; Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жостня 2017 року;

3.  Привести у відповідність до статті 20 Конституції України  посвідчення  всих суддів Верховного суду;

4. Зупинити розгляд даної справи  до отримання завірення належним чином (Великою Державною Печаткою України) документа з назвою «Кодекс  адіністративного судочинства України».

     ДОДАТОК:

1.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005 – на 9 (девятьох) арк.., стр. 1-9;

2.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України Рішення Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 – на 9 (девятьох) арк.., стр. 10-18;

3.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Бангалорські принципи поведінки суддів (схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23) – на 9 (девятьох) арк.., стр. 19-27;

4.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Рішення ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2013 «Про затвердження Кодексу суддівської етики» - на 4 (чотирьох) арк.., стр. 28-31;

5.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Европейская хартія о законе «О статусе судей» от 10 июля 1998 года – на 6 (шістьох) арк.., стр. 32-37;

6.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 года – на 14 (чотирнадцятьох) арк.., стр. 38-51;

7.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) – 18 (вісімнадцятьох) арк., стр. 52-69;

8.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Протокол №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції – на 9 (девятьох) арк.., стр. 70-78;

9.      Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Міжнародний пакт про громадські і політичні права – на 19 (дев’ятнадцятьох) арк.., стр. 79-97;

10.  Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Резолюція 40/33 Генеральной Ассамблеи ООН от 29 ноября 1985 года – на 4 (чотирьох) арк.., стр. 98-101;

11.  Копія запиту на інформацію (№ 260618) та відповіді до/від установи з назвою «Верховний суд» - на 31 (тридцять одному) арк., стр. 102-132;

12.  Витяг з офіційного сайту Міністарства юстиції України (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з відомостями про юридичну особу з назвою «Верховний суд» - на 5 (п’ятьох) арк.., стр. 133-137;

13.  Копії реєстраційних карток реєстраційної справи юридичної особи з назвою «Верховний суд» - на 9 (девятьох) арк.., стр. 138-146;

14.  Витяг з офіційного сайту Міністарства юстиції України (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з відомостями про юридичні особи з назвами Верховний Суд України (код ЄДРПОУ: 00019034), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (код ЄДРПОУ: 37317811), Вищий господарський суд України (код ЄДРПОУ: 00018738), Вищий адміністративний суд України (код ЄДРПОУ: 33235788) - на 13 (тринадцятьох) арк.., стр. 147-159;

15.  Архівна копія Указу Президента України від 19 грудня 1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» - на 2 (двох) арк.., стр. 160-161;

16.  Архівна копія Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» - на 2 (двох) арк.., стр. 162-163;

17.  Архівна копія Указу Президента України від 27 червня 1996 року № 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» - на 2 (двох) арк.., стр. 164-165;

18.  Архівна копія титульної сторінки та витяг (відомості) з офіційного сайту Верховної Ради України Указу Президента України від 29 листопада 1999 року № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави» - на 6 (шести) арк.., стр. 166-171;

19.  Архівна копія Постанови Верховної Ради України від 11 травня 1992 року № 2323-ХІІ «Про гербові печатки Верховної Ради України, її органів і структурних підрозділів апарату» та Додатку № 1 – на 6 (шести) арк.., стр. 172-177;

20.  Надані Апаратом Верховної Ради України копії титульної і останньої сторінок Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - на 2 (двох) арк.., стр. 178-179;

21.  Надані Апаратом Верховної Ради України копії титульної і останньої сторінок Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» - на 2 (двох) арк.., стр. 180-181;

22.  Надані Апаратом Верховної Ради України копії титульної і останньої сторінок Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» - на 2 (двох) арк.., стр. 182-183;

23.  Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України – Постанова КМУ від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» - на 10 (десятьох) арк.., стр. 184-193;

24.  Архівні копії титульної і останніх сторінок Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV – на 4 (чотирьох) арк.., стр. 194-197;

25.  Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України Рішення Конституційного Суду № 7-рп/2002 від 27.03.2002 – на 9 (девятьох) арк.., стр. 198-206;

26.  Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2008 від 16.04.2008 – на 10 (десятьох) арк.., стр. 207-216;

27.  Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2009 від 30.06.2009 – на 21 (двадцять одному) арк.., стр. 217-237.

19 вересня 2018 року

    

З повагою, Позивачі:                                                   Акулов В. В.

                                                                                          Акулова Є. Ф.