Дійсно, згідно положень частини третьої
статті 6. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання
у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага
до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації
усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність
суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком
відповідальність, установлену законом. Але, хто сказав, що право громадян на
підтвердження легітимності повноважень судді в законний спосіб, є проявом
неповаги, дискредитації або тиску? Це невід’ємне
право
громадян!!!
З іншого боку, відповідно до частини четвертої статті 48. зазначеного
вище закону суддя, у разі будь-якого незаконного впливу, втручання або тиску
зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як
судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального
прокурора.
В свою чергу відповідно до норм статті 73. Закону України «Про Вищу раду
правосуддя» ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя
веде і оприлюднює на своєму
офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді
щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює
результати та ухвалює відповідні рішення, вносить до відповідних органів чи
посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом
відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує
гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя, а також
звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про
розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх
сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями,
працівниками апарату суду.
Отже, в чому суддя Лозицька І. О. побачила
прояви неповаги або тиску на неї залишається загадкою, яку нам прийдеться розгадати). Далі буде...
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ
СУД
УХВАЛА
26
лютого 2019
року Справа
№ 160/7958/18
Суддя
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.
О., розглянувши матеріали адміністративної справи та заяву про
самовідвід судді Лозицької І.О., за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської
міської ради, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору: Громадська організація "Луганська правозахисна
група" про визнання рішення Дніпровської міської ради VII-скликання №
95/31 від 25.04.2018 року протиправним та нечинним, -
ВСТАНОВИВ:
24.10.2018
року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1,
ОСОБА_2 з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа на стороні
позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Громадська
організація "Луганська правозахисна група", в якому, з урахуванням
уточнень від 22.11.2018 року, просить суд:
-
визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради
VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року.
Ухвалою
суду від 26.11.2018 року (суддя - Барановський Р. А.) було відкрито провадження
в адміністративній справі та призначений розгляд справи в порядку спрощеного
позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі
матеріалами.
Розпорядженням
в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
18.02.2019 року № 227 д, у зв'язку з перебуванням судді Барановського Р. А. у
відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, та на виконання
розпорядження в.о. керівника апарату суду від 15.02.2019 року № 40 був призначений
повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 160/7958/18.
За
відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової
справи між суддями від 18.02.2019 року зазначена вище справа була розподілена
судді Лозицькій І. О.
20.02.2019
року ухвалою суду, відповідна адміністративна справа № 160/7958/18, була
прийнята до свого провадження та призначена
до розгляду за правилами загального позовного
провадження.
25.02.2019
року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надійшов запит, представників громадської організації «Вільна Доля» в якому просять,
надати інформацію стосовно судді Лозицької І.О.
26.02.2019
року було ознайомлено суддю Лозицьку І.О., про вищезазначений запит. У зв'язку
з чим, 26.02.2019 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного
суду Лозицька І.О., подала заяву про самовідвід.
В
обґрунтуванні заяви про самовідвід, зазначено, що представники
громадської організації «Вільна Доля», а саме: Філіпенко С.В., та Акулов В.В.,
є представниками позивачів, по справі № 160/7958/18, яка перебуває в
провадженні судді Лозицької І.О.
Крім
того, 09 січня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення дії
Рішення Дніпровської міської ради VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року.
Ухвалою
суду від 19.02.2019 року, судом було відмовлено в заяві про забезпечення позову
шляхом зупинення дії Рішення Дніпровської міської ради VII-скликання № 95/31
від 25.04.2018 року.
Зі
змісту відповідного запиту (вих. № 43/281) від 25.02.2019 року, фактично
вбачається тиск на суддю Лозицьку І.О., для винесення нею рішення на користь
позивачів, представниками яких, є представники громадської організації «Вільна
Доля».
З урахуванням
вищевикладених обставин, які можуть викликати сумнів у сторін щодо
неупередженості при розгляді зазначеної справи, суддею Лозицькою І.О., заявлено
самовідвід.
При
вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з
наступного.
За
змістом Кодексу адміністративного судочинства України,
процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є
право відводу (самовідводу).
Підстави
для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Згідно
з пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного
судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді
адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших
обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною
1 статті 40 Кодексу адміністративного
судочинства України передбачено, що питання про самовідвід
судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно
з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного
судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і
заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про
відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання
або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами
спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього
дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу
(самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не
пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно
до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій
і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод
та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до
закону.
Частиною
першою статті 17 Закону України "Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"визначено,
що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело
права.
Рішенням
Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха
проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998
року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим
питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному
суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду,
а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній
неупередженості, повинен брати самовідвід.
Щодо
безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше,
бути суб`єктивно вільним від упередженості в результаті розгляду справи, по-друге,
бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення
будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року №
3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду
з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду
з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання
Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді
справ Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та
практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суддя
заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього
не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли
у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Зважаючи
на вказані обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Конвенції про
захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав
людини, та з урахуванням приписів статей 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства
України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи
№160/7958/18 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів
законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду цієї
справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та
підлягає задоволенню.
На
підставі викладеного, керуючись статтями 2, 36, 39, 40, 41, 248 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву
про самовідвід судді Лозицької І.О. у справі № 160/7958/18 за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа на стороні позивачів, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору: Громадська організація
"Луганська правозахисна група" про визнання рішення Дніпровської міської
ради VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року протиправним та нечинним -
задовольнити.
Передати
справу на розгляд іншому судді, який буде визначатись в порядку встановленому
ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Відповідно
до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства
України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення,
якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала,
постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у
разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому
провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження
ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо
від рішення суду не допускається.
Суддя І.О.
Лозицька
Немає коментарів:
Дописати коментар