З Рішення Другого
сенату Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(II)/2021 у
справі № 3-349/2018 (4800/18, 1328/19, 3621/19, 6/20)
Людина є скарбом Природи, звідки й походять притаманні людині за народженням права і свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність як джерело всіх прав і свобод людини та їх основа є однією із засадничих цінностей українського конституційного ладу…
Відповідно
до статті 3 Конституції України людину та її гідність визнано найвищою
цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою
діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави (частини перша, друга).
Людина
є скарбом Природи, звідки й походять притаманні людині за народженням права і
свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність як джерело всіх прав і свобод
людини та їх основа є однією із засадничих цінностей українського
конституційного ладу. Із статті 3 Конституції України випливає обов’язок
держави забезпечувати охорону та захист людської гідності. Такий обов’язок
покладено на всіх суб’єктів публічної влади. Верховна Рада України, ухвалюючи
закони, має гарантувати належний захист та реалізацію прав і свобод людини, що
є однією з умов забезпечення людської гідності як природної цінності. Своєю
чергою, суди мають тлумачити юридичні норми так, щоб під час їх застосування це
не завдавало шкоди людській гідності.
Конституційний
Суд України в Рішенні від 1 червня 2016 року №2-рп/2016 сформулював юридичну
позицію, згідно з якою держава, виконуючи свій головний обов’язок - утвердження
і забезпечення прав і свобод людини - повинна не тільки утримуватися від
порушень або непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й уживати
належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто
перебуває під її юрисдикцією; із цією метою законодавець та інші органи
публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке
відповідає конституційним принципам і нормам, та створювати механізми, що є
неодмінними для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3
мотивувальної частини).
Стаття
28 Конституції України гарантує, що кожен має право на повагу до його гідності
(частина перша), а також що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,
нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню
(частина друга).
У
Рішенні від 24 квітня 2018 року №3-р/2018 Конституційний Суд України
констатував, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя,
є невідокремним, невідчуженним, непорушним та підлягає безумовному захистові з
боку держави (друге речення абзацу четвертого підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини).
В
аспекті розгляду цієї справи Конституційний Суд України зазначає, що право на
повагу до гідності людини має безумовний характер; у міжнародному публічному
праві це виражено через загальновизнану формулу - jus cogens (імперативна
норма), яка категорично забороняє всі форми нелюдських або таких, що принижують
гідність, поводжень або покарань. Отже, приписи статті 3, частин першої та
другої статті 28 Конституції України становлять імператив для держави щодо
забезпечення юридичних гарантій володіти гідністю, властивою кожній людині від
народження. Цей імператив поширюється на ставлення держави до осіб, засуджених
до обмеження або позбавлення волі. Відповідно до частини третьої статті 63
Конституції України засуджені особи користуються всіма правами людини і
громадянина, за винятком обмежень, що їх визначено законом і встановлено за
вироком суду. Хоча засудження особи, яка вчинила протиправне діяння, до
відбування покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі неминуче матиме
наслідком обмеження її права на свободу і недоторканність, це не означає, що
державі дозволено посягати на людську гідність, обмежувати її або заперечувати.
Наслідком
приєднання України до європейського правопорядку в питанні людських прав шляхом
ратифікації Конвенції є те, що запровадження і застосування кримінальних
покарань у національному правопорядкові не може здійснюватися лише відповідно
до національних критеріїв кримінального правосуддя. У цьому питанні обов’язок
держави - керуватися також міжнародними стандартами в ділянці людських прав,
зокрема тими, що стосуються людської гідності осіб, щодо яких застосовується
покарання. Одним із таких стандартів є принцип, у якому втілено ідею: «Усі
особи володіють людською гідністю, котру має бути захищено. Це стосується осіб,
які зазнають кари, навіть тих, що скоїли найжахливіші злочини. Хоч кара
неминуче обмежує людські права тих, хто її зазнав, вона не може відійняти в них
їхньої засадничої гідності. Існує тісний зв’язок між захистом людської гідності
всіх людей і забороною певних видів покарання, визначуваних по-різному як
«жорстокі та виняткові» або «нелюдські та такі, що принижують гідність».
Верховний суд США 2011 року визнав таке: «В’язні зберігають за собою саму
сутність людської гідності, що є притаманною всім людям. Поважання цієї
гідності оживляє заборону Восьмої Поправки стосовно жорстокого й надзвичайного
покарання» [рішення у справі Brown v. Plata, 563 US 493, 510 (2011)]» [Dirk van
Zyl Smith and Catherine Appleton. Life Imprisonment: A Global Human Rights
Analysis. Cambridge (Massachusetts): Harvard University Press, 2019. P. 15-16].
Людську
гідність проголошено засадничою цінністю в документах міжнародного права,
зокрема в Статуті Організації Об’єднаних Націй 1945 року та Всесвітній
декларації людських прав («Загальна декларація прав людини») 1948 року. У
преамбулі Міжнародного пакту про громадянські й політичні права 1966 року (далі
- Пакт) констатовано, що внормовані ним права походять від гідності, властивої
людині. Так само в преамбулі Міжнародного пакту про економічні, соціальні й
культурні права 1966 року зазначено, що людська гідність властива всім членам
людської родини, їхні права як рівні та невідокремні випливають із властивої
людині гідності. Комітет Організації Об’єднаних Націй з прав людини в
Загальному коментарі №21 до статті 10 Пакту виснував, що «людяне ставлення до
всіх осіб, кого позбавлено волі, та з повагою до їхньої гідності - є засадничим
та всесвітньо застосовним правилом» (пункт 4) [Загальний коментар №21 до
Міжнародного пакту про громадянські й політичні права: стаття 10 (людяне
ставлення до осіб, позбавлених волі), 10 квітня 1992 року]. В основі
всесвітнього руху в напрямі ширшого визнання прав ув’язнених лежить «засадниче
визнання того, що в’язні не є рабами держави, а радше вони - це ті, кого
управнено на визнання того, що їм належать ті самі права, що й будь-кому іншому
з громадян, понад те - що й будь-якій іншій людині» [Dirk van Zyl Smith and
Catherine Appleton. Life Imprisonment: A Global Human Rights Analysis.
Cambridge (Massachusetts): Harvard University Press, 2019. P. 19].
У
рішеннях Європейського суду з прав людини та інших конвенційних органів поняття
«людська гідність» постає як вагомий чинник тлумачення Конвенції: на підставі
цього поняття визначають абсолютну межу можливого втручання держави в людські
права. Ключовою в цьому питанні є стаття 3 Конвенції, відповідно до якої
встановлено заборону катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність,
поводження або покарання. Стаття 3 Конвенції як імперативна норма «охороняє
одну із засадничих цінностей демократичного суспільства та встановлює безумовну
заборону катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження
або покарання» [рішення в справі Kafkaris v. Cyprus від 12 лютого 2008 року
(заява №21906/04), §95]. Європейський суд із прав людини на підставі концепції
людської гідності шляхом тлумачення статті 3 Конвенції зазначив, що застосування
покарання особи в такий спосіб, що до людини «ставляться як до об’єкта влади
властей», навіть не спричиняючи для неї серйозних або довготривалих
фізіологічних наслідків, «становило насильство над власне тим, що є однією з
головних цілей статті 3 - захищати саме гідність особи і фізичну
недоторканність» [рішення в справі Tyrer v. the United Kingdom від 25 квітня
1978 року (заява №5856/72), §33].
Поняття
«людська гідність» - ключовий елемент у практиці Суду Справедливості
Європейського Союзу. Так, зокрема, в одній зі справ наголошено, що засадниче
право на людську гідність і недоторканність слід розглядати як невіддільну
частину європейського правопорядку (рішення в справі C-337/98 Kingdom of the
Netherlands v. European Parliament and Council of the European Union від 9
жовтня 2001 року).
Практиці
низки органів конституційної юрисдикції європейських країн притаманне визнання
гідності людини як сутнісної основи всіх інших людських прав.
Зокрема,
Конституційний Трибунал Республіки Польща означив: «людська гідність
<...> як незрівнянна (трансцендентна) цінність, будучи найвищою всіх
людських прав і свобод (оскільки вона становить їх джерело), є прирожденною та
невідчуженною; вона притаманна людині й не може зазнавати замаху внаслідок
діяльності законодавця або дій інших органів влади. У цьому сенсі людина завжди
зберігає свою гідність, і жодне діяння не може спричиняти позбавлення людини
гідності або її порушення» (Рішення від 22 лютого 2005 року, К 10/04, §5).
Федеральний
Конституційний Суд Німеччини в справі про довічне позбавлення волі констатував
таке: «Повага і захист людської гідності належать до установчих принципів
Засадничого Закону. Вільна людська особистість та її гідність являють собою
найвищу юридичну цінність в рамках відповідного конституції порядку (див.
BVerfGE 6, 32 (41); 27, 1 (6); 30, 173 (193); 32, 98 (108)). На державну владу
в усіх формах її прояву покладається обов’язок поважати гідність людини і
захищати її. <...> Вимога поважати людську гідність, зокрема, означає, що
заборонено жахливі, нелюдські та принизливі покарання (BVerfGE 1, 332 (348); 6,
389 (439)). Особу, що вчинила кримінальне правопорушення, не може бути
перетворено на простий об’єкт боротьби зі злочинністю з порушенням її захищеної
конституційним правом соціальної претензії на цінність та на захист (BVerfGE
28, 389 (391)). Мають бути збережені засадничі передумови індивідуальної та соціальної
екзистенції людини. Тому з частини 1 статті 1 Засадничого Закону в поєднанні з
принципом соціальної держави має бути витлумачено обов’язок держави (і це,
зокрема, має діяти для виконання кримінальних покарань) щодо забезпечення нею такого
мінімуму екзистенції, який передусім взагалі означатиме існування, яке гідне
людини. Саме з таким розумінням людської гідності не поєднуватиметься те, якщо
держава претендуватиме на примусове позбавлення людини її свободи без того, що
в неї щонайменше повинен бути шанс отримати можливість долучитись до свободи
знову» (Рішення від 21 червня 1977 року, BVerfGE 30, С.II.1).
Конституційний
Суд Румунії дійшов висновку, що «гідність людини є невідчуженною властивістю
людини <...>. Гідність є притаманною людині цінністю, що має ту саму
цінність щодо кожної особи» (Рішення від 7 грудня 2011 року №1.576).
Конституційний
Суд Литовської Республіки виходячи з того, що людська гідність є головним
джерелом прав особи, що походять від властивої людині гідності, зазначив:
«Життя людини й людська гідність становлять цілісність особистості; вони
виражають сутність існування людини. Життя і гідність є невідчуженними
властивостями людини, і через це їх не можна розглядати відокремлено одне від
одного. Уроджені людські права - це вроджені можливості людини, що забезпечують
її людську гідність у всіх сферах суспільного життя. Вони становлять той
мінімум, ту відправну точку, від якої всі інші права зростають і поповнюються,
та становлять цінності, що їх беззаперечно визнано міжнародною спільнотою»
(Рішення від 9 грудня 1998 року, справа №2/98, §4). Цей суд дійшов, зокрема, і
таких висновків: «Сам той факт, що законодавець, регулюючи відносини, пов’язані
із забезпеченням дотримання людських прав і свобод, повинен гарантувати їх
захист, становить одну з вимог щодо забезпечення людської гідності як
конституційної цінності. Обов’язок держави забезпечувати захист і оборону
людської гідності означає, що державним інституціям та посадовцям не можна
безпідставно обмежувати людські права і свободи, ставитися до людини лише як до
суб’єкта, що належить до певної соціальної, економічної, професійної або іншої
категорії. У кожному разі людину слід розглядати як вільну особу, людську
гідність якої не може бути порушено. На державних інституціях та посадовцях
лежить обов’язок додержувати людської гідності як особливої цінності. Також
зневажання людськими правами і свободами може порушувати людську гідність»
(Рішення від 29 грудня 2004 року, справа
№8/02-16/02-25/02-9/03-10/03-11/03-36/03-37/03-06/04-09/04-20/04-26/04-30/04-31/04-32/04-34/04-41/04,
розділ III, § 11).
(Продовження
у наступному номері)
Читайте також: Газету
«Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу
річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної
газети
Збираємо
кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений»
і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать
інші
Новий
номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на
правоздатність
Збираємо
на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий
випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський
протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Сьомий
випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин
на роботодавця
Катехізис
єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО
ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет
Нації»
Поновлення
на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД
ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від
22.02.2022
Благодійному
друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ
СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД
ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ
КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ
ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Авторський проект Сергія Філіпенка:
а що ж по
факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по
факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по
факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а
що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та
ЖЗО!)
а що ж по
факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по
факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по
факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по
факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати правозахисну діяльність і друк
благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом
на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар