Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано –
копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет
Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети
«Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски
газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як
додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації»
матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду
– одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра –
двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти над
Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1
(замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість
Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість
норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість
держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість
ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість
НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість
юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість
ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Декларація про права та обов'язки окремих
осіб, груп та органів товариства заохочувати та захищати загальновизнані права
людини та основні свободи
Генеральна Асамблея,
- підтверджуючи важливе значення дотримання цілей та
принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй для заохочення та захисту всіх
прав людини та основних свобод усіх осіб у всіх країнах світу,
- підтверджуючи також важливе значення на регіональному
рівні,
- підкреслюючи, що всі члени міжнародного співтовариства
повинні, спільно та окремо, виконувати своє урочисте зобов'язання щодо
заохочення та сприяння повазі прав людини та основних свобод для всіх без
будь-якої різниці, у тому числі за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального
походження, майнового, станового чи іншого становища, та підтверджуючи особливе
значення забезпечення міжнародного співробітництва для виконання цього
зобов'язання відповідно до Статуту,
- визнаючи важливу роль міжнародного співробітництва та
цінну роботу окремих осіб, груп та асоціацій щодо сприяння ефективному усуненню
всіх порушень прав людини та основних свобод народів та окремих осіб, у тому
числі масових, грубих чи систематичних порушень, таких як порушення, які є
результатом апартеїду, всіх форм расової дискримінації, колоніалізму,
іноземного панування чи окупації, агресії чи загроз національному суверенітету,
національної єдності чи територіальної цілісності, а також результатом відмови
визнати право народів на самовизначення та право кожного народу на здійснення
повного суверенітету над своїми багатствами та природними ресурсами,
- визнаючи взаємозв'язок між міжнародним світом та
безпекою та здійсненням прав людини та основних свобод та усвідомлюючи, що
відсутність міжнародного миру та безпеки не є виправданням їх недотримання,
- знову заявляючи, що всі права людини та основні свободи
є універсальними, неподільними та взаємозалежними та взаємопов'язаними і
повинні заохочуватися та здійснюватися на справедливій та рівноправній основі
без шкоди для здійснення кожного з цих прав та свобод,
- підкреслюючи, що основна відповідальність та обов'язок
заохочувати та захищати права людини та основні свободи лежить на державі,
- визнаючи право та обов'язок окремих осіб, груп та
асоціацій заохочувати повагу до прав людини та основних свобод та сприяти
поінформованості про них на національному та міжнародному рівнях,
заявляє:
Стаття 1. Кожна людина має
право, індивідуально та спільно з іншими, заохочувати та прагнути захищати та
здійснювати права людини та основні свободи на національному та міжнародному
рівнях.
Стаття 2. 1. Кожна держава
несе основну відповідальність та обов'язок захищати, заохочувати та здійснювати
всі права людини та основні свободи, зокрема шляхом вжиття таких заходів, які
можуть знадобитися для створення всіх необхідних умов у соціальній, економічній
та політичній, а також в інших галузях та правових гарантій, необхідних для
забезпечення того, щоб усі особи під його юрисдикцією, індивідуально та спільно
з іншими, могли користуватися всіма цими правами та свободами на практиці.
2. Кожна держава вживає таких законодавчих,
адміністративних та інших заходів, які можуть бути необхідні для забезпечення
ефективних гарантій прав і свобод, згаданих у цій Декларації.
Стаття 3. Внутрішнє
законодавство, що узгоджується зі Статутом Організації Об'єднаних Націй та
іншими міжнародними зобов'язаннями держави в галузі прав людини та основних
свобод, утворює юридичні рамки, в яких повинні здійснюватися та забезпечуватися
права людини та основні свободи і в яких має проводитися вся згадана у цій
Декларації діяльність по заохоченню, захисту та ефективної реалізації цих прав
та свобод.
Стаття 4. Ніщо в цій
Декларації не може тлумачитися як таке, що завдає шкоди або суперечить цілям і
принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй або як таке, що обмежує або
применшує положення Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про
права людини та інших міжнародних договорів та зобов'язань, що застосовуються в
даній області.
Стаття 5. З метою заохочення
та захисту прав людини та основних свобод кожна людина має право, індивідуально
та спільно з іншими, на національному та міжнародному рівнях:
a) проводити мирні зустрічі чи збори;
b) створювати неурядові організації, асоціації або групи,
вступати до них та брати участь у їх діяльності;
c) підтримувати зв'язок із неурядовими чи міжурядовими
організаціями.
Стаття 6. Кожна людина,
індивідуально та спільно з іншими, має право:
a) знати, шукати, добувати, отримувати та мати у своєму
розпорядженні інформацію про всі права людини та основні свободи, включаючи
доступ до інформації про те, яким чином забезпечуються ці права та свободи у
внутрішньому законодавстві, у судовій чи адміністративній системах;
b) як передбачається у міжнародних документах з прав
людини та інших застосовних міжнародних документах, вільно публікувати,
передавати або поширювати серед інших думки, інформацію та знання про всі права
людини та основні свободи;
с) вивчати, обговорювати, складати та мати думки щодо
дотримання всіх прав людини та основних свобод як у законодавстві, так і на
практиці, та привертати увагу громадськості до цих питань, використовуючи ці та
інші відповідні засоби.
Стаття 7. Кожна людина має
право, індивідуально та спільно з іншими, розвивати та обговорювати нові ідеї
та принципи, що стосуються прав людини, та домагатися їх визнання.
Стаття 8. 1. Кожна людина
має право, індивідуально та спільно з іншими, мати реальний доступ на
недискримінаційній основі до участі в управлінні своєю країною та веденні
державних справ.
2. Це включає, зокрема, право, індивідуально та спільно з
іншими, представляти в урядові органи та установи, а також в організації, що
займаються веденням державних справ, критичні зауваження та пропозиції щодо
покращення їх діяльності та привертати увагу до будь-якого аспекту їх роботи,
який може ускладнювати або стримувати заохочення, захист та здійснення прав
людини та основних свобод.
Стаття 9. 1. При здійсненні
прав людини та основних свобод, включаючи заохочення та захист прав людини,
згаданих у цій Декларації, кожна людина, індивідуально та спільно з іншими, має
право користуватися ефективними засобами правового захисту та бути під захистом
у разі порушення цих прав.
2. З цією метою кожна людина, чиї права або свободи
ймовірно порушені, має право особисто або через посередництво законно
уповноваженого представника направити скаргу до незалежного, неупередженого та
компетентного судового або іншого органу, створеного на підставі закону,
розраховувати на її своєчасний розгляд цим органом в ході публічного розгляду
та отримати від такого органу, відповідно до закону, рішення, що передбачає
заходи щодо виправлення становища, включаючи будь-яку належну компенсацію, у
разі порушення прав чи свобод цієї особи, а також право на примусове виконання
цього рішення чи постанови без невиправданої затримки.
3. З цією ж метою кожна людина, індивідуально та спільно
з іншими, має, зокрема, право:
a) у зв'язку з порушеннями прав людини та основних свобод
внаслідок політики та дій окремих посадових осіб та державних органів подавати
скарги чи інші відповідні звернення до компетентних національних судових,
адміністративних чи законодавчих органів або до будь-якого іншого компетентного
органу, передбаченого правовою системою держави, які повинні винести своє
рішення щодо цієї скарги без невиправданої затримки;
b) бути присутніми на відкритих слуханнях, розглядах та
судових процесах з метою сформувати свою думку про їх відповідність
національному законодавству та застосовним міжнародним зобов'язанням;
c) пропонувати та надавати кваліфіковану у професійному
відношенні правову допомогу чи інші відповідні консультації та допомогу у
справі захисту прав людини та основних свобод.
4. З цією ж метою і відповідно до застосовних міжнародних
документів і процедур кожна людина має право, індивідуально та спільно з
іншими, на безперешкодний доступ до міжнародних органів, які мають загальну або
спеціальну компетенцію отримувати та розглядати повідомлення з питань прав
людини та основних свобод, а також підтримувати зв'язок з ними.
5. Держава проводить негайне та неупереджене
розслідування або забезпечує проведення розслідування щоразу, коли є розумні
підстави вважати, що на будь-якій території, яка знаходиться під її
юрисдикцією, відбулося порушення прав людини та основних свобод.
Стаття 10. Ніхто не повинен
брати участь у порушенні прав людини та основних свобод за допомогою дії або
невиконання необхідної дії і ніхто не може зазнавати будь-якого покарання або
переслідування за відмову від участі в цьому.
Стаття 11. Кожна людина,
індивідуально та спільно з іншими, має право на законній підставі займатися
своїм родом діяльності або працювати за професією. Кожен, хто за родом своєї
професії може впливати на людську гідність, права людини та основні свободи
інших осіб, повинен поважати ці права та свободи та дотримуватися відповідних
національних та міжнародних стандартів поведінки чи етики, які пов'язані з
родом занять чи професією.
Стаття 12. 1. Кожна людина
має право, індивідуально та спільно з іншими, брати участь у мирній діяльності,
спрямованій проти порушень прав людини та основних свобод.
2. Держава вживає всіх необхідних заходів у цілях
забезпечення захисту за допомогою компетентних органів будь-якої людини,
індивідуально та спільно з іншими, від будь-якого насильства, погроз, відплати,
негативної дискримінації де-факто чи де-юре, тиску чи будь-якої іншої довільної
дії у зв'язку з із законним здійсненням його чи її прав, згаданих у цій
Декларації.
3. У цьому зв'язку кожна людина, індивідуально та
спільно з іншими, має право перебувати під ефективним захистом національного
законодавства у разі вжиття заходів у відповідь або виступів з використанням
мирних засобів проти присвоєних державі діяльності або дій, включаючи
бездіяльність, результатом яких є порушення прав людини та основних свобод, а також
проти актів насильства, що вчиняються групами або окремими особами, що
стосуються здійснення прав людини та основних свобод.
Стаття 13. Кожен має право,
індивідуально та спільно з іншими, вимагати, отримувати та використовувати
ресурси спеціально для цілей заохочення та захисту прав людини та основних
свобод мирними засобами відповідно до статті 3 цієї Декларації.
Стаття 14. 1. Держава несе
відповідальність за вжиття законодавчих, судових, адміністративних чи інших
належних заходів з метою сприяння розумінню всіма особами, які перебувають під
її юрисдикцією, своїх цивільних, політичних, економічних, соціальних та
культурних прав.
2. Такі заходи включають, зокрема:
a) публікацію та широке поширення національних законів та
положень, а також основних застосовних міжнародних документів з прав людини;
b) повний та рівний доступ до міжнародних документів у
галузі прав людини, включаючи періодичні доповіді держави органам, заснованим
на підставі міжнародних договорів про права людини, учасником яких вона є, а також
короткі звіти про обговорення та офіційні доповіді цих органів.
3. Держава забезпечує та підтримує, коли це необхідно,
створення та розвиток нових незалежних національних установ з питань заохочення
та захисту прав людини та основних свобод на всій території, що знаходиться під
її юрисдикцією, таких, як омбудсмени, комісії з прав людини або будь-які інші
форми національних установ.
Стаття 15. Держава несе відповідальність за заохочення та сприяння
викладанню прав людини та основних свобод на всіх рівнях освіти та за
забезпечення включення всіма особами, відповідальними за підготовку юристів,
співробітників правоохоронних органів, військовослужбовців та державних
службовців у свої навчальні програми відповідних елементів викладання прав
людини.
Стаття 16. Окремі особи,
неурядові організації та відповідні установи відіграють важливу роль у сприянні
більш глибокому розумінню громадськістю питань, пов'язаних з усіма правами
людини та основними свободами, через таку діяльність, як просвітництво,
професійна підготовка та дослідження в цих галузях з метою подальшого
зміцнення, зокрема, взаєморозуміння, толерантності, миру та дружніх відносин
між державами та між усіма расовими та релігійними групами, з урахуванням
різних особливостей, характерних для громад та громад, у яких вони здійснюють
свою діяльність.
Стаття 17. При здійсненні
прав і свобод, згаданих у цій Декларації, кожна людина, яка діє індивідуально
або спільно з іншими, піддається лише таким обмеженням, які відповідають
застосовним міжнародним зобов'язанням, які встановлені законом виключно з метою
забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших осіб та
задоволення справедливих вимог моральності, громадського порядку та загального
благополуччя у демократичному суспільстві.
Стаття 18. 1. Кожна людина
має обов'язки перед суспільством і в суспільстві, в якому тільки можливий
вільний і повний розвиток його особистості.
2. Окремим особам, групам, установам і неурядовим
організаціям належить відігравати важливу роль і нести відповідальність у справі
забезпечення демократії, заохочення прав людини та основних свобод та сприяння
заохоченню та розвитку демократичних суспільств, інститутів та процесів.
3.
Аналогічним чином, окремим особам, групам, установам та неурядовим організаціям
належить також відігравати важливу роль і нести відповідальність у справі
сприяння, у відповідних випадках, заохочення прав кожної людини на такий
соціальний та міжнародний порядок, за якого можуть бути повністю реалізовані
права та свободи, закріплені в Загальній декларації прав людини та інших
документах з прав людини.
Стаття 19. Ніщо в цій
Декларації не може тлумачитися як таке, що будь-яка особа, група або орган
суспільства або якась держава має право займатися якою-небудь діяльністю або
вчиняти будь-які дії, спрямовані на ліквідацію прав і свобод, згаданих у цій
Декларації.
Стаття 20. Ніщо в цій
Декларації не може також тлумачитися як таке, що дозволяє державам підтримувати
та заохочувати діяльність окремих осіб, груп осіб, установ або неурядових
організацій, що суперечить положенням Статуту Організації Об'єднаних Націй.
Рішення КСУ у справі за конституційним
зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення
положень статті 59 Конституції України №1-23/2009 від 30.09.2009
У частині
першій статті 59 Конституції України (254к/96-ВР) не міститься обмежень
стосовно кола суб'єктів надання правової допомоги та вимог щодо їх професійної
підготовки, які мають визначатися в законах України, а у частині другій
передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання
правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в
Україні діє адвокатура.
Висновок КСУ у справі за конституційним
зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності
законопроекту про внесення змін до Конституції України № 2-248/2019(5580/19)
від 31.10.2019 року
Поняття
«надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво
особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють адвокати,
натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи
адвокатом або іншим суб’єктом.
Немає коментарів:
Дописати коментар