В день Всеукраїнського референдуму 01.12.1991 року про злочини Кравчука – відкрите звернення до Геннадія Москаля

 

Вих. № ЗВР/008/20                                      Дата: 01 грудня 2020 року                                        

 

Шановний добродію Геннадій Геннадійовичу!

 

   До Вас, звертається група дослідників періоду часу української незалежності, представників Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації».

   Ми, були дуже вражені Вашою щирою, патріотичною позицією стосовно надання об’єктивної характеристики персони пана Кравчука, висловленою Вами в нещодавньому інтерв’ю, для засобів масової інформації.  Дана подія, отримала певний резонанс у суспільстві.

   Наше громадянське об’єднання, висловлює Вам слова вдячності і підтримки, та пропонує ознайомитись з фактами, які мають юридичне значення, і які захищають національну державність Українського народу Самостійної Української Держави України.

   Даний фактаж (разом з архівними копіями відповідних документів), вже більше п’яти років публікується на нашому веб-сайті «Багнет Нації»: https://bagnetnacii.blogspot.com.

   Оприлюднені на сайті документи вже долучені до багатьох заяв, скарг, звернень та кримінальних проваджень проти посадових і службових осіб.

   Викладений нижче матеріал дає Вам повне право для ініціювання зборів офіцерів запасу Національної гвардії України та арешту Кравчука Л. М., за державну зраду.

   Пропонуємо Вам, ознайомитись з хронологією неспростовних фактів, які не потребують доказування в суді:      

  Для підтвердження наступних обставин   ДИВИСЬ  Положення  ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР» ,       якими   встановлено,  -  « п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР» замінити  словом  «УКРАЇНА»;

            -  результати Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР  1 грудня 1991 року  з підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,  створення  Самостійної української держави України, а НЕ    «УКРАЇНА»,   вищевказаний   Закон України від 17 вересня  1991 року № 1654-12,  офіційно  втратив свою  силу датою  4 грудня  1991 року,   у виконання  ВОЛІ  Українського народу Української  РСР.

         У  підтвердження  вищенаведених  обставин     ДИВИСЬ  Постанову ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та  всеукраїнського  референдуму,   з підтвердження   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в частині,  створення  Самостійної  української держави  України.

       24  серпня  1991  року офіційним  Рішенням  № 17  пленарного засідання  о 18-00   конституційної  Верховної  Ради Української РСР  12-го  конституційного  скликання  за  УЧАСТІ   362  конституційних  Народних депутатів Української  Радянської  Соціалістичної  Республіки,  було  офіційно створено  Самостійну українську державу України,   а не  УКРАЇНУ.

     Вказане   Рішення  № 17  пленарного засідання   Верховної Ради  Української  РСР 12-го конституційного  скликання  про створення Самостійної  української  держави  України,   було    покладено   в  ОСНОВУ   резолютивної частини       АКТу  проголошення  незалежності  України   від  24 серпня  1991 року,  -  про створення  Самостійної  української  держави  України.

   Але на  той час    офіційне   створення   Самостійної української держави України,            було    не в планах   Голови  Верховної Ради  Української  РСР фізичної  особи  без   національності            Кравчука  Л.М.,  -   який,    НЕ  являється  етнічним  представником   Українського народу,     і   тому           у          випадку    введення   Верховною  Радою  України   після  1 грудня  1991 року            громадянства   Самостійної   української   держави  України,  останній    підлягав        офіційній     асиміляції   як   фізична  особа            без   національності          у          межах    державної  території  вже  Самостійної   української держави   України   з   повним  державним  суверенітетом.

      1  грудня  1991 року   за   результатами  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української   РСР     з        питання  підтримання   резолютивної  частини      АКТу проголошення  незалежності  від 24 серпня  1991 року,  вже  повністю  офіційно  відбулася   Самостійна   українська  держава України,   з  повним  державним  суверенітетом,  -  як   Українська  Республіка   Українського народу  Української РСР;

              1 грудня  1991 року за  результатами  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української РСР  з  питання  підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності   від   24 серпня  1991 року,  -  офіційну  ОСНОВУ  якого  безпосередньо   складає  офіційне  Рішення   № 17  пленарного засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00   конституційної  Верховної  Ради Української РСР  12-го конституційного  скликання  за  УЧАСТІ   362  конституційних  Народних депутатів Української  РСР,

             Український  народ   Української  РСР,     вже   офіційно  став  Українським  народом   Самостійної української держави України,  та  офіційним   правонаступником   Українського  народу   Української  РСР;

              1  грудня  1991 року  офіційними   результатами  голосування   Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Української РСР  з  питання  підтримання   резолютивної  частини   АКТу   проголошення  незалежності   від   24 серпня  1991 року,   в частині   створення   Самостійної   української держави  України,   та   офіційним   виходом   Українського народу  Української РСР  до  Самостійної   української держави  України,   відбулася  офіційна  ліквідація  Української    РСР  у  складі СРСР з  обмеженим  державним   суверенітетом, 

            а          її    державна  територія         яка     була    національною         територією            Українського народу   Української  РСР після 1  грудня  1991 року   офіційно  стала   державною  територією  Самостійної української держави України  з повним  державним  суверенітетом..

            1 грудня  1991   року   офіційними   результатами  голосування   Всеукраїнського референдуму Українського народу   Української РСР  з  питання  підтримання   резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності   від   24 серпня  1991 року,   в частині   створення   Самостійної  української держави  України,  було  офіційно  скасовано  результати   незаконних   та     нікчемних     виборів    першого  «Президента  України»   -   Кравчука Л.М.,

             23 липня  1996 року,   Український народ    Самостійної   української держави України,  як  офіційний    правонаступник   Українського  народу  Української  РСР,   вже  офіційно  став     унітарним  суб’єктом    конституційних   прав    та  конституційних повноважень,  безпосередньо   встановлених   положеннями  ч.1 ст.13, ч.1 ст.17 та ч.4 ст.124  Конституції України   від   28 червня 1996 року.

             У   підтвердження     саме   таких   обставин     ДИВИСЬ  наступне:

            1)  У  Відомостях  Верховної  Ради  України   періоду  23 липня  1996   року,  офіційну  публікацію  -   другої        після   1  липня  1992 року не конституційно  прийняту   у  ніч  з 27  на 28 червня  1996 року Конституцію  України  від  28 червня  1996 року;

            2)   положення  розділу   1  та   розділу  7  самої   преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року,    якими    офіційно  встановлено,    що   «Верховна Рада України»    ….,  офіційно   діє         під  час   виконання  своїх  конституційних повноважень тільки   від   імені   Українського  народу   безпосередньо        встановлених   положеннями   ст. 85  Конституції України;

             Тобто,  «Верховна Рада України»,  виключно  ДІЄ  тільки   згідно  МАНДАТУ  Українського  народу  Самостійної  української держави  України,  -   яка  є   офіційною  основою   самої  резолютивної  частини   АКТа  проголошення  незалежності  України  від   24 серпня  1991 року.  А так   як   після   1 грудня  1991 року   на   державній  території   Самостійної  української держави  України,     офіційно  НЕ ІСНУЄ   жодної    Української  РСР  у складі  СРСР,   та   Української  РСР,   як  «УКРАЇНИ»,  та  самої  «УКРАЇНИ», як Української РСР,        так    як  у останніх        офіційно  відсутній  сам          Український  народ   Самостійної української держави  України   як  офіційний   правонаступник   Українського народу Української РСР,  а   з   ним   і  відсутні   його  державна  українська мова  та  його  національні  території.

            У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  у  Відомостях Верховної  Ради  України  періоду  1 грудня  1991 року офіційні  результати  Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Української  РСР  1 грудня 1991 року  з питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення незалежності України  від 24 серпня 1991 року в ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української держави України,   а   не  самої  «УКРАЇНИ»,  як Української РСР,  або   незалежної демократичної держави».    

            3) положення  розділу  2  ст. 78   Конституції України,  якими  офіційно встановлено – що «Народні депутати  України       НЕ МОЖУТЬ   мати  іншого  представницького  МАНДАТА,   ніж            офіційно  встановлений   положеннями  розділу  1 та розділу  7  преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996  року  -  тільки  Українського  народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановленої  резолютивною частиною  АКТу проголошення незалежності  України  від 24 серпня  1991 року  та  тільки  конституційних  Громадян  України всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української  держави  України – безпосередньо  встановлених        положеннями  розділу  1 та розділу  7  преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996  року.

      У  підтвердження  вищенаведеного   ДИВИСЬ   положеннями   розділу 1  ст. 10,  розділу  1 ст.13 та розділу 1 ст.17 Конституції  України,   які  є          офіційною  ОСНОВОЮ  положень  розділу  1 та розділу  7  преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996   року;

 

             5 жовтня  2005 року,  офіційна  ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ   офіційної   ВОЛІ  Українського народу   Української РСР   саме   на    його Всеукраїнському  референдумі  1  грудня  1991 року,   вже    у   відповідності  з  положеннями   ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний СУД України» Конституції України,   була   ЩЕ РАЗ  -  вже     НАЗАВЖДИ        остаточно            підтверджена   Рішенням   та   висновками  Конституційного Суду  України  від 5 жовтня 2005 року  № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»,  -   яким   ВИЗНАНО  обов’язковість  Результатів Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР       1 грудня 1991 року,   -    як   офіційної   ВОЛІ   Українського народу   Української  РСР   з  підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності   України  від  24  серпня  1991 року,   в   ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української держави  України;

            -  Тому   офіційне  невизнання   БУДЬ –КИМ   після   1 грудня  1991 року   самої    Самостійної української держави  України,   тим більше  як  Української Республіки   Українського народу Української  РСР,   та   цим відкритого  невизнання   самої   офіційної            ВОЛІ  Українського народу  Української  РСР   на   його   Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991 року,  з  підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,  в частині  створення  Самостійної української держави України,  а  не самої  «УКРАЇНИ»,  є  більше   ніж  закінчений злочин,   безпосередньо  встановлений         положеннями    ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України   

            -   «Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»

            - вже   карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

                                                                         - - -

              Тому   офіційне   невизнання    будь - ким    на   державній  території   Самостійної української держави  України   з повним  державним  суверенітетом,   самої     резолютивної  частини    вищевказаного  АКТу  проголошення  незалежності   України   від 24 серпня  1991 року,   офіційну  ОСНОВУ   якої     складає   офіційне   Рішення № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року о 18-00 Верховної Ради  Української РСР  12-го конституційного скликання   про  створення   Самостійної   української держави України.

                 У   цьому   випадку,   такі     дії    будь-кого,   тим          більше  «службових  осіб»              виконавчої,   законодавчої  та   судової  влади,    -  які       публічно   не   складали  після  1   грудня  1991 року   публічну   державну   присягу  Українському народу  Самостійної  української держави  України,   а   навпаки   незаконно   складали   публічну  присягу після  1  грудня  1991 року   віртуальному  «Народу України» -  набувають   ознак закінченого  злочину,    набагато   більшого   ніж   офіційно   встановлений   положеннями   ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення»  та   ст.111 «Державна зрада»  КК України,  та  є  замахом   на злочин,  безпосередньо  встановлений  положеннями ст.109  «Захоплення ….. державної влади»,  ст.396  «Приховування  злочину»  в частині   положень   ч.3 ст.199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з метою збуту або збут  підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» КК України.

            А  тому   для            звільнення   від   доказування,    ДИВИСЬ  у  Відомостях  Верховної  Ради  України   шляхом  порівняння   наступне:

            1.  Положення  розділу 1 та розділу 7  Преамбули   Конституції  України від 28 червня 1996 року, якими  офіційно  встановлено   конституційне  громадянство    тільки    Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української  держави України.

            2.  Положення  ст.4  Закон  УРСР «Про Президента Української  РСР»  від  5   липня 1991 року № 1295-12  засвідченого  Головою Верховної Ради  Української  РСР – Кравчуком Л.М.,

            якими  встановлено,  що « При вступі на посаду  Президент  Української  РСР  проголошує  присягу  такого змісту  - «Урочисто присягаю  народові  України, ( а не  Українському народу  Української РСР)  при здійснені повноважень Президента України...»

   3. Постанову  Президії  Верховної Ради  України від 26 серпня 1991 року № 1442-12 «Про звернення Президії  Верховної Ради України  до  Громадян України всіх національностей  державоутворюючих  націй»,  а не  до   Українському народу  Української РСР.

 4.Положення   ст.17 « Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що «Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту:

            "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові УКРАЇНИ,   суворо дотримуватись Конституції та законів України»

    5. Положення   ч.1 розділу  3 ст.1 «Службова дисципліна»   Дисциплінарного Статуту національної поліції  України  від 15 березня 2018 року  № 2337-VІІІ,  -        якими            незаконно  встановлено,   

       -  що  « 1) бути вірним  Присяги  поліцейського, мужньо і вправно служити  народу  УКРАЇНИ»  (???!!!!).

    6. Відсутністю у Відомостях  Верховної Ради  України,  періоду 24 серпня 1991 року та  2 липня 2015 року  жодного  офіційного  пленарного   розгляду  та   прийняття   жодного   Закону України  «Про міліцію».

    7.  Перехідні  та  прикінцеві  положення  Закону  України  «Про Національну поліцію»  від  2 липня 2015 року № 580-VIII,   якими   офіційно   встановлено:

            -  «Визнати такими, що втратили чинність: Закон Української РСР  "Про міліцію"  від  20 грудня 1990 року  N 565-XII /  (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами)  та  Постанова  Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21);

            Тобто, Закон Української РСР "Про міліцію"   втратив   чинність   тільки   2 липня  2015 року (???!!!) Які ж органи видавали паспорти?

               ДИВИСЬ    наступне :

            1)    другу сторінку   «Посвідчення  особи»   з  назвою «Україна – Паспорт»  віртуального   РВ «УМВС України», що  також  далі  буде  повністю  документально підтверджено  доказами   станом   які  вже  не доводяться;

            2)   перехідні  положення  пропорційного – неконституційного  Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від  21 грудня 2006 року  № 514-V, -  якими  офіційно   встановлено  «2. Визнати таким,  що втратив чинність, САМЕ   21 грудня 2006 року,   Закон Української РСР "Про Раду  Міністрів  Української  РСР"  (  4157-09  ) (???!!!);

            3)   примірник офіційної  присяги  будь-якого держслужбовця після   дати  23 липня 1996 року,     в   його  особовій справі,    на адресу   віртуального «Народу України»  - народу, якого  НЕМАЄ в природі та тим більше і  близько немає згадки  в   тексті  Конституції України  від 28 червня  1996 року;

            4) З  положеннями   розділу 2 ст.3  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  вищевказаної   Конституції України   від  1 липня 1992 року,   -   де   « народ України   складають  громадяни  України всіх національностей»;   -   тільки   без  Українського народу  Української РСР  та  його  офіційного  правонаступника  після  1 грудня  1991 року  Українського народу  Самостійної  української держави України;

   5) З положеннями  розділу 5  ст.3  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  Конституції України   від  1 липня 1992 року,  -  де  « Від імені  народу України  можуть виступати виключно  національні  Збори  УКРАЇНИ»;   до яких  Український   народ    Української РСР   та  його  офіційний   правонаступник   1 грудня  1991 року   Український  народ  Самостійної  української держави  України,  немає  жодного та  офіційного  відношення;

         6)  З  положеннями   ст.4  «Власність на надра» Кодексу України  «Про Надра» від 27 квітня 1994 року   ВР№ 133/94  станом  на   1 серпня 1998 року,   якими  безпосередньо  офіційно  встановлено,  що  «Надра є виключною власністю народу України  і надаються тільки  у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України  на надра є недійсними. Народ України  здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим  і місцеві Ради  народних депутатів  (???!!!);

         7)  З  положеннями   1-го речення  ч.1 стор.1   Розпорядження Голови Верховної Ради України  від 11 листопада 1991 року № 1805-ХІІ, -  Кравчука Л.М.   про наступне:  « ч.1 З метою практичної реалізації ідеї Дж. Сороса. підтриманої членами Консультативної – дорадчої ради стосовно розробки проекту міждержавної угоди про принципи організації системи взаємних розрахунків ……..» ???!!!.

            Підтвердженням  вищенаведених       обставин є  наступне:

             1) Витяг  ДРСУ № 20942001 від  28 липня 2015р.  з  ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням   «Кабінет міністрів України»,  -   яким  станом  на   28 липня 2015 року   офіційно  встановлено,  -  що « В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб  …..  записів   про юридичну  особу   з  найменуванням  «Кабінет міністрів України»,   не знайдено.»

            2) Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 429933  від 17 червня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Міністерство юстиції України»,  яким  станом  на  17 червня  2014 року   офіційно встановлено, -   що «Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  утворено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство юстиції України»),  відомості  відсутні.»

                                                                               ---

               Як так відбулося і чому????

 Тому, що  непереборною  перешкодою   БУДЬ-КОМУ   для   офіційного  створення БУДЬ-ЯКИХ органів, юридичних осіб тим більше публічного права було та є    наступне:

1.    Український  народ   Самостійної   української  держави   України    який    після  1 грудня  1991 року   є   офіційним  правонаступником   Українського народу  Української РСР   згідно  офіційних  результатів  Всеукраїнського  референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,  з  питання   підтримання  резолютивної  частини    АКТу проголошення незалежності  України  від  23 серпня 1991 року,  в частині,  створення  Самостійної української держави України;

      -  який   згідно   вищевказаних   результатів   Всеукраїнського  референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,   офіційно   вийшов   з   Української  РСР      у     складі   СРСР,   до  щойно  створеної  Самостійної  української  держави  України,  з  повним  державним  суверенітетом;

      Тобто,   офіційно   припинивши   останнім   1  грудня  1991 року    не   тільки    саму   Українську  РСР,   у   складі    СРСР,   а    і    безпосередньо   самі    віртуальні  -   «Українську РСР,  як УКРАЇНУ»  та   їй   подібну  «УКРАЇНУ,  як  Українську РСР»,    незаконно   самопроголошених    окремим  колом     Народних депутатів Української  РСР 12-го скликання,   саме    26  серпня  1991 року,    не згодних   з   офіційним  Рішенням  № 17  пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00 годині,  Верховної  Ради  Української  РСР   про створення   Самостійної української держави  України;

      / У підтвердження   вищенаведеного  ДИВИСЬ у  Відомостях Верховної Ради  України  наступне:

    1) Відомість ЦДАВО України ф.1, оп.28, спр.144, аркуш  6,  «про результати Всеукраїнського референдуму   Українського народу  1 грудня 1991 року/

    2) Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,   якою   дослівно   офіційно   підтверджено  наступне:

     -  «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є :  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим».          

 

     -  Офіційно   підтвердженим   в  частині   офіційного    створення  Самостійної  української держави  України,  а   НЕ   самої   «УКРАЇНИ,  як  Української  РСР»;

       Тобто,    офіційним   створенням    якої      було    офіційно   припинено   не тільки   Українську  РСР  у  складі   СРСР,  а і офіційно  скасовано  самі    нікчемні   результати   нікчемних  «виборів»   нікчемного  «Президента  України»  -  Кравчука Л.М.,   так як    в   дійсності   такі    вибори    ніколи   офіційно   не призначалися   Верховною Радою  України,    так   як   непереборною   офіційною  перешкодою   для   їх    призначення   та   проведення   був  сам    Всеукраїнський  референдум  Українського народу  Української  РСР  1 грудня  1991 року,   з   підтримання   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,  в частині, створення   Самостійної   української  держави  України,  а не УКРАЇНИ,   -  у виконання  офіційного  Рішення  № 17 пленарного засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00  Верховної  Ради  Української  РСР  12-го конституційного скликання, про створення   Самостійної української держави України,   -   яким   було  офіційно  припинено   24 серпня 1991 року  о 18-00   на  законодавчому   рівні   Українську  РСР у  складі   СРСР  та    саму    Верховну  Раду  Української  РСР  у складі   12-го конституційного скликання.

      У  підтвердження   саме   таких   обставин   ДИВИСЬ  наступне:

     1) Відомості  Верховної Ради України  періоду  24 серпня  1991 року  та  1   грудня  1991 року  у   яких  відсутні   офіційні  докази   Верховної Ради  України  з  призначення  та  проведення  виборів  1 грудня  1991 року  «Президента України»,   з  затвердження    форми    виборчого  бюлетеня   та   самих    офіційних    їх   результатів    встановлених  ЦВК,   так   як  офіційною  перешкодою   для   їх   офіційного  призначення  та   проведення  був  сам   Всеукраїнський  референдум  Українського народу  Української РСР  1 грудня  1991 року,  з підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   створення  Самостійної української держави України,  а  не  самої  «УКРАЇНИ», як Української РСР;

     2) Офіційний   ВИТЯГ   з   офіційного  листа    Державної  архівної  служби  України   ЦДАВО України,   від  14 липня  2020 року  № 347-зв,   про  наступне:    -  «На  Ваше звернення, …… До відома  сповіщаємо , що у переглянутих  документах  Верховної Ради  УРСР/ України за липень – грудень  1991 року  постанов Президії Верховної Ради УРСР,     постанов Верховної Ради  України   про призначення виборів Президента України  призначених   на   01 грудня  1991 року ,  про створення Президії  ВРУ, про форму виборчого  бюлетеня по виборах Президента УРСР,  та про перейменування  журналу  Відомості  Верховної Ради  УРСР  на Відомості  Верховної Ради  України    не виявлено»;       

    3) Офіційні  Результати  Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР  1 грудня  1991 року  з питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року  про створення Самостійної української держави України,  а   не самої  УКРАЇНИ,     -  САМЕ   якими   відразу    було    офіційно    скасовано   всі   «вибори»    Президента  «УКРАЇНИ»  1 грудня  1991 року    та    їх   «офіційні  результати голосування»,  -   не  громадян   Української  РСР  та   Української Республіки . . 

    2. Відсутність  у  Відомостях   Верховної  Ради  Української   РСР    офіційних  доказів   жодного    офіційного   створення   Української  РСР  як «УКРАЇНИ»,  або «УКРАЇНИ»  як  Української РСР,  або  самої  «УКРАЇНИ»,   як   унітарної   національної  держави    Українського народу  Української РСР,    так   як   цьому   непереборної    перешкодою  було  та   є   наступне:   

   1)  Відсутність   у  Конституції  СРСР   самої   Української  РСР  як  УКРАЇНИ;

   2)  Відсутність   у  Конституції  СРСР   самої  УКРАЇНИ  як Української  РСР; 

   3)  Відсутність  у  Конституції  Української РСР   самої   Української  РСР  як УКРАЇНИ; 

   4)  Відсутність  у  Конституції  Української РСР  самої   УКРАЇНИ  як Української  РСР;

   5)  Офіційні  результати  Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР  1 грудня  1991 року  з питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року  про створення   Самостійної української держави України,   а   не самої  УКРАЇНИ;

    6) Сам  Український  народ  Української  РСР, -  який   1 грудня  1991 року  офіційно  став  Українським  народом   Самостійної  української держави України,   офіційно  припинивши   1  грудня 1991 року     офіційними  результатами  Всеукраїнського референдуму   Українського народу  Української РСР,   -  своїм   офіційним  виходом  до  щойно  створеної   Самостійної української держави України,  не тільки    саму    Українську РСР   у складі СРСР,  а   і   самі   самопроголошені   - «УКРАЇНУ», як  Українську РСР та Українську РСР,  як «УКРАЇНУ», -  тільки з самих  самопроголошених  26 серпня  1991 року    їх     нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей   штучного   «Народу України».

      У підтвердження  останніх  обставин  є  відсутність штучного   «Народу України»  у положеннях текста: - Конституції  СРСР,  Конституції  Української  РСР,  у  документах  Держкомстату  СРСР,  у документах  Держкомстату  Української РСР,   та    у  положеннях   Конституції  України  від   28  червня   1996  року, саме    як   і відсутність  самопроголошених 26 серпня  1991 року  нікчемних,  штучних «Громадян  України  всіх  національностей   віртуального – штучного  «Народу України».  

     3.  Відсутність   у  Відомостях  Верховної  Ради  Української РСР  періоду  1924 року та   1 грудня 1991 року  та  у  Відомостях  Верховної  Ради  України   офіційних   доказів   призначення  та проведення  жодного   Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Української  РСР  з  питання   створення   УКРАЇНИ,  як Української РСР  або  визнання  Української РСР  як  УКРАЇНИ,    або  визнання  Української  РСР   у  складі  УКРАЇНИ;

     У  підтвердження  вищенаведених  обставин є   відсутність  у Відомостях  Верховної Ради  України  періоду  16 липня 1990 року  та  1 грудня 1991 року Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української РСР  з питання  підтримання   Декларації  про державний   суверенітет  України  від  16 липня  1990 року № 55.

  4. Відсутність у Відомостях  Верховної  Ради  України   після   1 грудня  1991 року  -   періоду  1 грудня  1991 року  та  23 липня  1996  року   офіційних    доказів   жодного   офіційного призначення  та  проведення  Всеукраїнського  референдуму  Українського народу  Самостійної  української держави України  з  питання    створення   «УКРАЇНИ»,  як  національної  унітарної  держави  Українського народу  Самостійної української держави  України.

  5. Відсутність  у положеннях  ст.85 Конституції  України  від  28 червня  1996 року,   жодних       конституційних  прав та конституційних повноважень  Верховної  Ради  України  конституційного    скликання,  з    прийняття   Конституції України   датою   28  червня  1996 року    у самому   пленарному  засіданні    Верховної  Ради   України.

   6. Відсутність у  Відомостях  Верховної  Ради  України   періоду  23 липня  1996  та  30 листопада 2020 року  доказів  офіційного   прийняття    Конституції  України   від   28 червня  1996 року,   -    у виконання   висновків    Рішення  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  -  щодо  конституційної  необхідності  прийняття  Конституції  України  від 28 червня 1996 року,  безпосередньо  на  Всеукраїнському  референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,   встановленої   з   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року та  положеннями  розділів  1 та 7  преамбули   Конституції  України; 

      Так  як  Конституційний  Суд  України   у   висновках   свого  рішення  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97   встановив    неконституційним   прийняття   Конституції  України   від 28 червня 1996 року,  в  пленарному  засіданні   Верховної Ради  України,   саме  за    тих   непереборної   сили   обставин   що   Верховна  Рада  України    ненаділена   положеннями   ст.85  Конституції  України від 28 червня 1996 року  конституційними  повноваженнями    приймати  Конституцію  України  датою   28 червня 1996 року  безпосередньо  у  її   пленарному   засіданні  28 червня 1996 року,   визнавши   ОСТАННІМ   її   офіційне    прийняття    тільки     в    самій    частині   її    офіційного   визнання -  Верховною Радою України   2-го   скликання  тільки    як   конституційної    установчої  влади   Українського народу  Самостійної   української держави України,  безпосередньо  встановленої   положеннями   розділів  1  та 7 самої  преамбули  Конституції  України від 28 червня  1996 року   та   тільки   його   конституційних    Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  а НЕ  віртуальних,  штучних  «Громадян  України  всіх  національностей   віртуального – штучного «Народу України»;

       У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  положення  розділів 1 та 7 самої преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,   -   офіційною  основою  якої   є    сама     резолютивна   частина   АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року  в частині  створення  Самостійної української держави  України;  -   офіційною  ОСНОВОЮ    якої   є    вже    саме    офіційне  Рішення  №  17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00   Верховної  Ради  Української  РСР 12-го конституційного скликання   про створення  Самостійної української держави  України   а   НЕ  самої  УКРАЇНИ, як Української РСР;

       Так   як    термін    «УКРАЇНА»,    вперше     офіційно  виник     тільки    у  положеннях   Декларації  про   державний  суверенітет  України  від 16 липня 1990 року № 55,  офіційно  заявленої   окремою групою    народних  депутатів   Верховної Ради  Української   РСР  12-го скликання,     та     тільки      як   офіційна    НАЗВА    самих    національних  територій   Українського  народу   Української   РСР.    -   Яка    станом     на   вищевказану   дату   16  липня  1990  року   офіційно   складалася  тільки   з  самих  національних  адміністративних  територіальних   одиниць Українського народу  Української  РСР   з  назвами    його СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних  центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних центрів  без  районного поділу та  РАЙОНІВ  міст обласних центрів з  районним  поділенням,  які  РАЗОМ   безпосередньо  складали   єдину   національну адміністративну  територію   Української  РСР  з  обмеженим державним суверенітетом,  у складі  державної  території    СРСР.

      У підтвердження   вищенаведеного дивись  положення  розділу 1 ст.10,  положення  розділу  1 ст.13 та положення  розділу 1 ст.17 Конституції України від 28 червня  1996 року,   в   порівнянні  з  наступним:

    1) з  положеннями  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції України  від 26 серпня  1996 року;

    2) з  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

    3) з  офіційним  Рішенням  17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00 Верховної Ради Української РСР  12-го конституційного скликання про створення  Самостійної  української держави   України, яке є офіційною основою  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року. 

    7.  Відсутність    в   період   1 грудня  1991 року та  30 листопада 2020 року    у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   офіційних  доказів   жодного   офіційного  існування    жодного   конституційного   «Президента  України»  -  з   правами   дійсного   суб'єкта   конституційних   прав  та  конституційних   повноважень    саме    конституційної   виконавчої  влади,   безпосередньо  встановленої положеннями ст.102 Розділу V «Президент України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року;

     У підтвердження  вищенаведених  обставин  дивись  у Відомостях Верховної Ради  України  періоду  23  липня   1996 року    та   30 листопада 2020 року,   наступне:

     1) Відсутність  жодних  офіційних  доказів  призначення та  проведення  у вищевказаний  період  жодного  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Самостійної української держави України,  з підтримання  не конституційно прийнятої  у ніч  з 27 на  28 червня  1996  рік   Конституції  України від 28 червня 1996 року, в  частині  самої    конституційної  виконавчої влади   безпосередньо   встановленої   положеннями  ст. 102 Розділу V «Президент України»  Конституції  України   від   28 червня 1996 року,

      -   офіційну основу   якої   безпосередньо   складають   положення   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від  28 червня  1996 року,   -    тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей   Українського народу  Самостійної  української  держави  України та  тільки  Український   народ   Самостійної  української  держави  України ;

     2)  Відсутність    у   жодного   «Президента  України»    періоду     1 грудня  1991 року     та    24 липня 2020 року   у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   офіційних   доказів    конституційного  Громадянства України  всіх національностей Українського народу  Самостійної української держави України,    -   безпосередньо   встановленого   положеннями   розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України   від 28  червня  1996 року.

      Так  як   останні, є   саме     незаконні    кандидати,    згідно   своїх   нікчемних  посвідчень  особи   з   назвою    «УКРАЇНА - Паспорт»,   віртуальних  РВ «УМВС України», тобто -   нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей    нікчемного  «Народу України»,     незаконно поширених   ще   під   «виборів»   «Президента  України»  1  грудня  1991 року   та   під   кравчуковську  Конституцію   України    від  1  липня  1992 року,   

      в   дійсності, як  «Громадяни  України  всіх  національностей  «Народу України»

      ніколи  НЕ БУЛИ   офіційними   суб'єктами  конституційних   прав   та   конституційних  повноважень,   з   правами   первинних   суб'єктів   первинної   державної  влади   Самостійної української держави  України,  безпосередньо  встановленої  офіційними  Результатами  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,  та    офіційно   об'єднанні    офіційним   спільним  проживанням    у   первинних    суб'єктах  первинного   державного   права   Самостійної української держави  України,   -    безпосередньо   тільки   у   самих    територіальних  громадах  Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних центрів,  МІСТ обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та  у  РАЙОНАХ  міст  обласних центрів  з районним  поділенням  Самостійної  української  держави  України.

      Так  як  конституційну  основу  ОСТАННІХ  безпосередньо   складають  тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України,  - безпосередньо   встановлені  положеннями  розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року   та   тільки   члени   їх    родин,     офіційно   об'єднанні   спільним   проживанням    у  самих   територіальних  громадах  Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних центрів,  МІСТ обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та   у  РАЙОНАХ  міст  обласних центрів  з районним  поділенням  Самостійної  української  держави  України;

      8. Відсутність    в   період   1 грудня  1991 року - 24 вересня 1997 року та   11  липня 1997  року    -   30 листопада 2020 року    у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   та   у   Відомостях  Верховної  Ради  України   за   вказаний    період    жодних   офіційних   доказів   жодного   офіційного  створення   жодної    конституційної   Верховної  Ради  України   жодного  конституційного  скликання  -   тільки   у  спосіб   безпосередньо   офіційно   встановлений   положеннями  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори, Референдум»   Конституції   України  від  28  червня 1996 року,   та  тільки   з  самих  конституційних   суб'єктів   конституційного  виборчого  права,   безпосередньо  офіційно  встановлених   положеннями   розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України від 28 червня  1996 року; -  тільки  з самих  конституційних  Громадян України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,    - безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,   та   створеної  офіційним   Рішенням   № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00  Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання;

      А   з   цим   і    самої    відсутності     ще    до   цього часу    жодних   офіційних  доказів  жодного   офіційного СТВОРЕННЯ   жодної   конституційної  законодавчої   влади,   безпосередньо  встановленої  положеннями  ст.75 Розділу ІV «Верховна Рада України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року;

    Та   цим,     вже   навпаки    її   незаконного    «створення»    вже    тільки   з    самих   225 -  ти   номінальних  «Народних депутатів України» пропорційного -   неконституційного  скликання   у   неконституційних   мажоритарних  округах,  а  не   450- ти  конституційних  Народних депутатів  України  конституційного  скликання, безпосередньо  встановлених  положеннями   ст.71 та  ст.76  Конституції  України,   та   тільки   грубим    порушенням   положень   розділів  1   та  7 преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996  року;

      -  Незаконно   «обраних»   тільки   з  самих    неконституційних   -  нікчемних    «Громадян  України  всіх  національностей    віртуального  «Народу України»,    згідно   їх     нікчемних   посвідчень  особи   з  найменуванням   «УКРАЇНА - Паспорт»   віртуальних  РВ «УМВС України»,  -  шляхом   закінченого  злочину,  безпосередньо  встановленого   положеннями  ст.109 «Захоплення …..державної  влади» та ст.111 «Державна зрада»  та  ч.4 ст.382  «Невиконання  судового рішення» КК України; 

      Та   тільки   за   незаконної  участі   нікчемного  «Президента  України»  -  Кравчука  Л.М.,   та    всіх    інших   вже   після    23  липня  1996 року   неконституційних   «Президентів  України» та кожним  з  450 ти  неконституційних   «Народних  депутатів  України»    2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го  саме   пропорційно-неконституційного  скликання,   та  кожним  неконституційним  членом  Центральної,  окружної  та   територіальної  виборчої  комісії.

      Тобто,  у спосіб   відкритого,  незаконного   посягання    ОСТАННІМИ    не   тільки     на   положення    ст.71 та   ст.76  Конституції  України  від 28 червня 1996 року    та  на   саме   конституційне  громадянство,  -  тільки   самих   конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського  народу Самостійної   української держави України,  безпосередньо  встановлених   положеннями   розділів  1  та 7  самої  Конституції  України від 28 червня  1996 року;

      А  і    відкритим  посяганням     на   саму   національну  державність   Українського  народу   Самостійної   української держави  України,     та    на   саму    його  конституційну  основу, 

         -    тільки   саме  конституційних  Громадян  України  всіх  національностей Українського народу   Самостійної української держави  України,   безпосередньо  встановлених  положеннями   розділів  1  та 7   Конституції  України від 28 червня  1996 року,   а  не  положеннями ї  преамбули    кравчуковської  Конституції України  від 1   липня  1991 року,  -  неконституційних  «Громадян  України  всіх  національностей    нікчемного «Народу України»,   -  з  нікчемними  посвідченнями  особи   «УКРАЇНА - Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС  України»;

      У  підтвердження   вищенаведених  обставин    вже    як    закінченого  злочину,   безпосередньо  встановленого   положеннями  ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України,   шляхом  замаху   на   злочин,  встановлений ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права» КК України,   ДИВИСЬ   у  Відомостях  Верховної Ради  України, наступне:

     1)  положення  ч.1 та ч.2  ст.1 «Основні  засади та принципи виборів»  нікчемного  та  неконституційного    Закону  України  «Про вибори  народних  депутатів України»  від   24 вересня 1997 року   N 541/97-ВР,     -  шляхом    незаконного  внесення  до   його   тексту  завідомо недійних,  неправдивих  та  неконституційних   відомостей  про  наступне: 

     -  що «1. Народні депутати  України  (далі  -  депутати)  обираються  громадянами  на  основі  загального,  рівного  і  прямого виборчого  права   шляхом   таємного   голосування   за   змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. (???!!!)

    2. Усього обирається 450 депутатів.  З них 225  обирається  в одномандатних  виборчих  округах на основі   відносної більшості,  а 225 - за списками кандидатів у  депутати  від  політичних  партій, виборчих блоків   партій   у  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного  представництва».

     

      Тобто,  змішана  пропорційна   виборча   система   яка   повністю  суперечить  не тільки   загальному  рівному  і  пряму   конституційному   виборчому   праву  -    безпосередньо  встановленому  положеннями ст.71 Розділу ІІІ  «Вибори. Референдум» Конституції України  від  28 червня  1996 року,

         та повністю  суперечить   офіційним  положенням  розділу  1   та   2   ст.76  та  розділу 2 ст.78 Конституції України  від  28 червня  1996 року; 

      Так як    офіційну   основу   останніх   безпосередньо  складають   тільки    конституційні  суб'єкти   конституційного  виборчого права   -   безпосередньо  офіційно   встановлені   положення  розділів   1 та 7 преамбули  Конституції України    від  28 червня  1996 року,

      -    конституційні   Громадяни  України  всіх   національностей  Українського  народу  Самостійної української держави  України,   безпосередньо  яким   офіційно  належать  всі   публічні  державні  посади   у  всіх   органах   конституційної  виконавчої,  законодавчої та  судової  влади  безпосередньо встановленої  резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року.       

                                                                 ---

     Наступні    тотожні   пропорційні  - неконституційні  Закони України  «Про вибори  народних депутатів України», а саме:

   а) Закон  України  «Про вибори  народних депутатів України»   від 24 вересня 1997 року № 541/97-ВР; 

   б) Закон   України  «Про вибори  народних депутатів України   від 18 жовтня 2001 року  № 2766-3;

   в) Закон  України  «Про вибори  народних депутатів України   від 25 березня 2004 року № 1665-4;

   г) Закон   України  «Про вибори  народних депутатів України   від 17 жовтня 2011 року № 4061 -6;

   д) Закон  України  «Про вибори  Президента України»  від    5 березня 1999 року  № 474-XIV;

   є) Закон  України  «Про вибори  депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим , місцевих рад, та сільських,селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року № 1667-ІV; та інші.

                                                                

 -    Якими  вже   незаперечно    та  повністю    звільняється    від   доказування     антидержавна    діяльність   всіх    до одного   нікчемних  та   неконституційних  450-ти  «Народних депутатів України» - 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го, та 9-го  пропорційного  -  неконституційного  скликань -  шляхом закінченого  злочину, -  вже   до   попередньо  вищенаведеного,   встановленого  положеннями  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення», ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот, металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та замаху  на злочин,  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, 

      -  не тільки   з  нікчемними  посвідченнями  особи  з найменуванням  «УКРАЇНА - Паспорт» віртуальних РВ «УМВС України»  - саме  неконституційних  «Громадян України  всіх національностей  нікчемного «Народу України»,  -  тільки   з   самих   неконституційних  суб'єктів   конституційного  виборчого  права,      від   безпосередньо  встановлених   положеннями  розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року;

      Та  останнім    самою    відсутністю  у  Відомостях  Верховної  Ради  України    періоду  24 вересня 1997  року   та  ще   до цього часу    офіційних   доказів  жодного  конституційного  прийняття,    жодного   з  конституційних  Законів України  -  не  тільки  від  ІМЕНІ  Українського народу,    у відповідності  з положеннями   розділу  1 преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996 року, 

      а   і    за   безпосередньою   участю    тільки   самих   конституційних  Народних депутатів України   конституційного  скликання   -   тільки   з  самих    450-ти    конституційних  Громадян  України  всіх  національностей Українського народу Самостійної української держави України,   безпосередньо  встановлених   положеннями   розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року;

      Тобто,   офіційну     конституційну   основу    яких     вже   безпосередньо    та    офіційно    складає    не тільки     резолютивна   частина    АКТу проголошення  незалежності  України   від 24 серпня  1991 року  та  офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00 конституційної Верховної Ради  Української  РСР  12-го конституційного  скликання   про створення  Самостійної  української держави України  а   і     цілий    ряд   наступних   Рішень Конституційного  Суду  України  а саме:

    а) Рішення   Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»  -    висновками  якого  офіційно  встановлено   обов'язковість    Всеукраїнського  референдуму Українського  народу  під час  прийняття  нової  Конституції  України   від  28 червня  1996 року;

    б)  Рішення   Конституційного Суду України  від 18 червня  2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об»єднання  територіальних  громад»  яким   та його  висновками   визнано  неконституційним  об»єднання  територіальних   громад  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з районним  поділенням,  у відсутність  проведення  місцевого  референдуму  територіальних  громад  Українського народу СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з районним  поділенням   Самостійної  української  держави України;

     в) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України» - про обов'язковість  результатів  Всеукраїнського  референдуму Українського народу   як  офіційної   ВОЛІ Українського народу  який  є  конституційним  джерелом  всієї    конституційної  влади  в Україні;

     г) Рішення  Конституційного суду  України   від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 « за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)  яким  та  його  офіційними   висновками   офіційно  встановлено   обов'язковість  положень ст. 94 Конституції  України  від  28 червня  1996 року,  під час  прийняття   законів   Верховною  Радою України;

   є) Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, яким  безпосередньо офіційно  визнано  неконституційними   пропорційні  вибори   до  Верховної  Ради України.

      А  також   сама  відсутність   у  Відомостях  Верховної Ради  України   наступного:

   1) Відсутність    у  Відомостях  Верховної  Ради  офіційних    доказів   офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року;

до положень  ст.71  Розділу ІІІ «Вибори, Референдум»   Конституції України  від  28  червня 1996 року;

   2) Відсутність    у  Відомостях  Верховної  Ради    офіційних    доказів   офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,  до положень  розділу 1  ст.76   Розділу ІV «Верховна  Рада  України»  Конституції України  від  28  червня 1996 року; 

   3) Відсутність     у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року;

до положень  розділів   1  та 7  преамбули  Конституції України  від  28  червня 1996 року, -  в частині  конституційного  громадянства  - тільки  конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського  народу   Самостійної   української держави України,   безпосередньо  встановлених  положеннями   розділів  1  та 7  самої  Конституції  України   від 28 червня  1996 року;

    4) Відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН   у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,   до положень  розділу  1  преамбули  Конституції України  від  28  червня 1996 року, -  в частині  самої   ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ  прийняття  ЗАКОНІВ  Верховною Радою України  тільки  від   ІМЕНІ  Українського  народу    та    тільки    за   офіційної  участі    тільки   самих   конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави України  у відповідності  з  резолютивною  частиною АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;

   5) Відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних   ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,  до положень   ч. 11 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України від 28 червня 1996 року,  а   саме, - що «  11. Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться  в дію тільки після введення національної  грошової одиниці  - гривні»  -  в частині  самої   ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ   тільки   національної  грошової одиниці  - тільки національної  гривні;

       -  Офіційною  ОСНОВУ  якої,    згідно  положень  розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,  та   резолютивної  частини  АКТу  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року,   є   тільки   НАЦІОНАЛЬНА  ГРИВНЯ  як  національна  грошова  одиниця   Самостійної   української   держави   України,  а   не   сурогатна   грошова  одиниця  з   логотипом   «УКРАЇНА», незаконно випущена  ще  10 грудня  1991 року,  для  забезпечення  кравчуковської   «Конституції України»  від 1 липня  1992 року;

       -  Яку   було  незаконно   введено     в    дію    1   вересня  1996 року,   всупереч   та   грубим   порушенням   не  тільки   положень   ч. 11 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України від 28 червня 1996 року,  а   і   положень  розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,   -   як   належної  тільки окремому    колу   віртуального  «Народу України»    з  нікчемними  посвідченнями  особи  з найменуванням  «УКРАЇНА - «Паспорт»  віртуальних РВ «УМВС України»,   -  незаконно  НАЛЕЖНОЇ  тільки   окремому  колу  віртуальних  -  неконституційних   «Громадян  України  всіх  національностей  «Народу України».      

         А   не   самим   конституційним    Громадянам   України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  -  безпосередньо   встановленої   резолютивною   частиною    АКТу  проголошення  незалежності   України  від   24 серпня  1991 року;

       Так як  конституційною  національною  ГРИВНЕЮ,  як   національною  грошовою  одиницею   є   тільки   національна   грошова   одиниця   з  ЛОГОТИПОМ  самої  резолютивної частини  АКТу  проголошення  незалежності   України   від  24 серпня  1991 року   -   Самостійна українська держава України,    а  не      «УКРАЇНА»; 

        Що   також  ще   раз   незаперечно   та   повністю   офіційно   підтверджується  положеннями  ч.2  стор.1  Постанови   Президії Верховної Ради України  від 10 грудня 1991 року  № 1952-12, з наступним,  - що « 2. Погодитись з запропонованими принципами характеристиками зовнішніх ознак ГРИВНІ  та її купюрою побудовою , які передбачають поліграфічне друкування витягу з тексту резолютивної частини  Акта  проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року»  -   тільки  Самостійна українська держава України,  а  не УКРАЇНА.

         6) Відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних    ЗМІН,   у   спосіб   безпосередньо  встановлений  положеннями  1 ст.156 Розділу ХІІІ «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року, - до  офіційних    положень    ст.95  Конституції  України  з  наступним,   -   що «Бюджетна  система   України   будується  на  засадах  справедливого  і неупередженого розподілу суспільного багатства  між  громадянами  і територіальними  громадами.»

      -  Яка  безпосередньо  будується    тільки  на засадах   безпосередньо   та   офіційно  встановлених    положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року, 

     -    тільки    між   конституційними   Громадянами    України   всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави України  та  самими  територіальними  громадами   Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів    без   районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної  української  держави України; 

      -  З  правами   тільки    первинних   суб'єктів    Українського  народу   Самостійної української держави України    та   з   правами   тільки   офіційного  суб'єкта  конституційних прав  та  конституційних  повноважень    безпосередньо  встановлених   положеннями  розділом 1  ст.10,  розділом  1 ст.13 та  розділом 1 ст.17 Конституції України  від 28 червня  1996 року;

       Так   як    конституційною   ОСНОВОЮ  територіальних  громад   Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів    без   районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної  української  держави України -  останніх,    є   тільки  конституційні   Громадяни    України  всіх  національностей  Українського народу   Самостійної української держави України,   безпосередньо    встановлені    положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року;

    Та   тільки   їх  територіальні   громади    Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної   української  держави України,

      -    безпосередньо    встановлені     положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року   та   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

 

      Тому у підтвердження   вищенаведеного  закінченого  злочину   всіх    до одного    неконституційних    450-ти  «Народних депутатів України» 1-го та 2-го,  а також    3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го, та 9-го  пропорційного  -  неконституційного  скликань -  вже   безпосередньо  встановленого  положеннями ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада»,  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення»,  ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот   металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та   замаху  на злочин,  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, 

         ДИВИСЬ   у  Відомостях  Верховної Ради  України   саму  Постанову    Верховної Ради України  від 28 червня  1996 року  № 255/96-ВР «Про Указ Президента України  «Про проведення всеукраїнського  референдуму з питання прийняття  нової  Конституції України»,   якою  офіційно  встановлено,  -  що «У зв'язку з прийняттям  Верховною Радою України   Конституції України  і  введенням її  в дію Верховна  Рада  України

      п о с т а н о в л я є :   - 

    Звернутися до  Президента до Президента  України з пропозицією   відкликати  УКАЗ Президента України  «Про проведення всеукраїнського  референдуму з питання прийняття нової  Конституції  України»

                                                                      ---   

      Де  останнім   у вищенаведеному  вже повністю  звільняється   від   доказування   в   суді  наступне:

     1) Закінчений  злочин   нікчемного  «Президента  України»  -  Кравчука  Л.М.,   та    всіх    інших   наступних    після    23  липня  1996 року   неконституційних    «Президентів  України,»   та    кожним   з  450 ти  неконституційних   «Народних  депутатів  України»   2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го  саме   пропорційного -  неконституційного  скликання,   та  кожним  членом  Центральної,  окружної   та   територіальної  виборчої  комісії;,

      -  вже   безпосередньо  встановлений   положеннями  ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада»;  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення»,   ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот,   металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та сам  замах   на злочин,  безпосередньо  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, 

       повністю підтверджується  наступним:

     1) Самою   відсутністю   офіційних   доказів  жодного   офіційного   створення   та   існування   у вищевказаний   період   жодного   конституційного    Народного депутата України   жодного   конституційного скликання,   -   офіційно  обраних після  23 липня  1996 року,  тільки у СПОСІБ безпосередньо  встановлений   положеннями   ст.71  Конституції  України  від  28 червня 1996 року   та   тільки    з   самих   офіційних   суб'єктів   конституційних   прав  та  конституційних    повноважень,   безпосередньо   встановлених   положеннями   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року, 

     - Тільки    з   самих   конституційних   Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави  України,   безпосередньо   встановлених   положеннями   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року;

     2)  -   відкритим  саботажем    та   державним    заколотом     після    23  липня  1997   року  окремого   кола  «народних  депутатів  України»   1-го, та 2-го скликань , та  їх  незаконних  послідовників -  3-го,4-го,5-го,6-го,7-го,8-го, та 9-го   неконституційного  -  пропорційного  скликання;

       -  їх  неконституційними   «Президентами  України»,   та      окремого  кола з  осіб      їх   офіційного  оточення,  незаконно  офіційно  призначених  ними   -    неконституційних:   суддів, прокурорів, членів  ЦВК,     та   інших   їх    ідейних   «послідовників»:

       Тобто,  «Громадянський  статус»,    згідно   їх    нікчемних  посвідчень  особи  з  найменуванням «УКРАЇНА»-«ПАСПОРТ» віртуальних  РВ «УМВС України»,   -   неконституційних  «Громадян України  всіх  національностей саме  віртуального «Народу України»,  був незаконно   «офіційно»   встановлений  задовго   до  дати  28 червня  1996 року,   САМЕ ще кравчуковською   таємною   «Конституцією  України»  від  1 липня  1992 року.

        Це  вже   повністю  звільняє   від доказування,   що   на   ОСТАННІХ   вже  офіційно   не   поширюються   не тільки  положення  розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,     а   і    самі   офіційні    положення розділу  2 ст.76,   ст.80, розділу 2 ст.103, ст.105, ст.124, ст.126, та ст.149  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

      У підтвердження   саме   таких    вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  у Відомостях Верховної Ради  України  періоду  23  липня  1996 року    та   24 липня 2020 року,   наступне:

     1) Положення  ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР» ,   який втратив  чинність  на підставі Закону №254/96-ВР від   28 червня 1996 року,    якими   встановлено,  -  «п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР  замінити  словом  «УКРАЇНА»,  - як  Українська  РСР  -  УКРАЇНИ;

     2) Положення   ст.17 « Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що « Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту:

     "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові   УКРАЇНИ,   суворо дотримуватись Конституції та законів України»

                                                                      ---

    3) Положення   ч.1 розділу  3 ст.1 «Службова дисципліна»   Дисциплінарного Статуту національної поліції  України  від 15 березня 2018 року  № 2337-VІІІ,  -     якими      незаконно  встановлено,  

       -  що  « 1) бути вірним  Присяги  поліцейського, мужньо і вправно служити  народу  УКРАЇНИ»   ( ???!!!!);

    4) Відсутність  жодних  офіційних  доказів  призначення та  проведення  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Самостійної української держави України,  з підтримання  не конституційно прийнятої  у ніч  з 27 червня  на 28 червня  1996  рік   Конституції  України від 28 червня 1996 року, в частині  конституційної  законодавчої  влади  безпосередньо  встановленої   положеннями   ст. 75 Розділу ІV «Верховна Рада України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року;    -   офіційну основу   якої   безпосередньо   складають   положення   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,   -    тільки  самі  конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей   Українського народу  Самостійної  української  держави  України та  тільки  сам  Український  народ  Самостійної української держави  України;

    5)  Відсутність   у   жодного   «Народного депутата України»   періоду     1 грудня  1991 року     та    24 липня 2020 року   у   межах    державної  території  Самостійної  української держави  України, доказів  конституційного  Громадянства України  всіх національностей  Українського народу  Самостійної української держави України, - безпосередньо встановленого   положеннями   розділів  1  та 7  преамбули  Конституції України   від  28  червня  1996 року.

 

В тому числі,  незаконно  створені   «Народні  депутати  України» пропорційного,  неконституційного скликання,  неконституційні  «Президенти України»,  неконституційні  прокурори,  неконституційні   члени  ЦВК та   неконституційні  СУДДІ,   призначені  та  обрані  після  23 липня 1996 року,          згідно   своїх   нікчемних  посвідчень  особи   з   назвою            «УКРАЇНА- Паспорт»   віртуальних  РВ «УМВС України»  нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей   нікчемного  «Народу України»,  незаконно поширених   в період   24 серпня  1991 року  та   1 грудня   1991 року   під   вибори    «Президента  України»  1 грудня  1991 року   та        під   кравчуковську  «Конституцію   України»            від  1  липня  1992 року,

            в   дійсності,            НЕ МАЮТЬ жодних та дійсних   офіційних  прав -  офіційних суб'єктів конституційного виборчого права належних виключно –   конституційним  Громадянам України  всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави України,безпосередньо встановлених положеннями  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції  України   від 28 червня  1996 року,   як офіційного  правонаступника  1 грудня 1991 року  Українського народу Української РСР.

            Отже,    неконституційні   «Громадяни   України  всіх  національностей  віртуального,  нікчемного  «Народу України»   за  жодних  обставин     не  являються    офіційними  первинними   суб'єктами    первинної   державної   влади   Самостійної української держави України та  дійсними   суб'єктами  конституційного   виборчого   права,   безпосередньо   встановленого  офіційними  Результатами  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року  Самостійної української держави України,   саме          за      непереборною сили    обставин: 

            -  відповідно  належних   їм    нікчемних         посвідчень   особи   з  найменуванням   «УКРАЇНА – Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС  України»  -  нікчемних  «Громадян України  всіх  національностей «Народу України»  без  національності»,   які  офіційно   НЕ ОБ'ЄДНАНІ             офіційним   спільним      проживанням   безпосередньо   у   територіальних  громадах належних  Українському  народу –   СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ районних  центрів,  МІСТ   обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та  РАЙОНІВ  міст  обласних  центрів  з районним     поділенням   Самостійної української держави України,  а  не  самої  УКРАЇНИ,   тим   більше  без    офіційно  встановленого  положеннями  розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції  України конституційного  громадянства  –  Громадян  України  всіх  національностей Українського  народу  Самостійної української держави України.  

            Неконституційні «громадяни  України  всіх національностей   «Народу України»  з   вищевказаними  нікчемними  посвідченнями  особи  з  найменуванням  «УКРАЇНА - Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС України»,  не  мають  жодного  офіційного  відношення до конституційного  місцевого  самоврядування,  оскільки конституційну його ОСНОВУ  офіційно  складають   тільки      конституційні   Громадяни України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України   та    тільки  члени   їх    родин.

            У підтвердження    ДИВИСЬ  наступне:

            1) Перехідні  та   прикінцеві       положення  пропорційного – неконституційного Закону  України  «Про Національну поліцію»  від  2 липня 2015 року № 580-VIII,   якими  офіційно   встановлено, -  «Визнати такими, що втратили чинність: Закон Української РСР  "Про міліцію"  від  20 грудня 1990 року  N 565-XII /  (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами)  та  Постанова  Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21),

            шляхом  порівняння  останніх  з  2-гою  сторінкою  нікчемного           «посвідчення  особи»   з   найменуванням  «УКРАЇНА – Паспорт»   офіційно  не утворених  РВ «УМВС України»             «Громадян України всіх національностей  Народу України»;

    2) Положення   ч.2 Розділу XI «Прикінцеві положення»  пропорційного, неконституційного  Закону  України  «Про Кабінет міністрів України »  від  21 грудня 2006 року  № 514-V, якими  офіційно встановлено  наступне: «Визнати таким,  що втратив чинність, САМЕ 21 грудня 2006 року,   Закон Української РСР "Про Раду  Міністрів  Української  РСР"  (4157-09  ) ???!!!

            3) Витяг  ДРСУ  з  ЄДРПОУ   № 20942001 станом  на  28 липня 2015 року  юридичної  особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Кабінет Міністрів України»,   яким   офіційно встановлено: « В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Кабінет Міністрів України»  не знайдено»;

   4) Витяг   ДРСУ  з ЄДРПОУ  Серія АД  № 443862   від 14 серпня 2014 р. з ЄДРПОУ  юридичної особи як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ   з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»,   станом  на  14 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  утворено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»),  відомості  відсутні.»/

   5) Витяг  ДРСУ  № 19208222   з  ЄДРПОУ   станом  на  28 серпня 2014 року   юридичної особи,  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням «Верховна  Рада України», яким   офіційно   встановлено,  -  що «  в  Єдиному державному реєстрі юридичних осіб  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням   «Верховна  Рада України»  не знайдено».

  6)  Офіційну  відповідь  Центрального державного архіву  вищих органів влади та управління  України (- ЦДАВО України)  вих. № 1222  від  29 листопада 2019 року,  якою встановлено, - що «На Ваше звернення повідомляємо, що у переглянутих документах Верховної Ради Української РСР/ України  за серпень – вересень 1991 року відомостей про створення Верховної Ради України  не виявлено»;

         7) Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,  яким   офіційно  визнано  неконституційними   пропорційні  вибори  до  Верховної  Ради України,  за формулою:

            «Усього обирається 450 народних депутатів України.

            З них 225  обирається  в  одномандатних  виборчих  округах на основі відносної більшості,  а 225 - за списками кандидатів у  депутати  від  політичних  партій, виборчих блоків   партій   у  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного  представництва»;

            8) Положеннями  ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України,  офіційно  встановлено,  що   « Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»  -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років.»;

            9) Офіційне оголошення           Державної  архівної   служби  України   від   22 серпня 2019 року,   -   про  те,   що  «в період   22  серпня  2019 року та  23 серпня  2019  року    у   приміщенні             комплексу  споруд   центральних  державних  архівних  установ України   буде  експонуватися   оригінал  АКТа  проголошення незалежності  України  яким  24 серпня  1991 року  було створено  Самостійну українську  державу»;  -  без  УКРАЇНИ,  а тим  більше   НЕ  «УКРАЇНА».

      Зміст даного відкритого звернення публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com.

   З повагою, Громадяни Українського народу Самостійної Української Держави України:

Владислав Акулов

     

                                       Сергій Філіпенко

 

                                                                         Сергій Сипало

 

                                                                                                        Артем Кровяков

 

 

P. S. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.                  

                                                                      (стаття 109 Кримінального кодексу України)

 

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

 

Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання. 

                                                                      (стаття 111 Кримінального кодексу України) 

 

 

Разом з файлом PDF додаються посилання:

 

Відео: Референдум 1 грудня 1991: Тріумф з присмаком тривоги | #Кендзьор - 06.12.2018

(https://www.youtube.com/watch?v=1amqZY0ZJ0k&feature=youtu.be)

 

Назва держави Українського Народу - САМОСТІЙНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА УКРАЇНИ!!!

(https://www.youtube.com/watch?v=xm2mYyua9fA)                                                     

 

Читайте також публікації:

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина І)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІІІ)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина ІV)

Геноцид: Детально про державну зраду або іменем якої України – матеріали для Гаазького трибуналу (частина V)

ФАНТОМ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ (частина 1)

ФАНТОМ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ (частина 2)

ФАНТОМ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ (частина 3)

ФАНТОМ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ (частина 4)

Коли у іншої сторони немає аргументів, вмикається ігнор? – заява про злочин до уповноважених, на уповноважених

Коли все впорядкується на полицях персональної відповідальності…

Останні місцеві вибори – не дійсні! Дізнайся чому…

Про конституційні підстави негайного виконання статті 5 Конституції України – здійснення влади безпосередньо

Про конституційні підстави негайного виконання статті 5 Конституції України – здійснення влади безпосередньо (продовження)