ВІДПОВІДАЧ: Центрально-Чечелівський об’єднаний
районний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки
код ЄДРПОУ – мені не відомий
вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49000
e-mail: centralnochechel_tckspdp@post.mil.gov.ua
Телефон: +38 (056) 770 30 16
Матеріал по темі: В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова допомога вже їде...
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються
в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права
і свободи людини та їх гарантії визначають
зміст
і спрямованість діяльності держави.
Держава
відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини
є головним обов'язком держави.
(стаття 3. Конституції
України)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови про адміністративне правопорушення
06 січня 2023
року близько 11 години 00 хвилин, будучи журналістом при виконанні редакційного
завдання головного редактора друкованого засобу масової інформації (газети)
«Багнет Нації» Сергія Веніаміновича Філіпенка, перебуваючи на перетині вулиць
Тітова та Новокримської в місті Дніпро (Красногвардійський район у місті
Дніпропетровську), мене було незаконно зупинено працівниками Центрально-Чечелівського
об’єднанного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки (далі – Центрально-Чечелівський ОРТЦК та СП - Відповідач) з вимогою
пред'явити документи, на підтвердження особи. Після моеї відмови надати
документи особам неуповноваженим для перевірки документів на вулиці (адже дана
вимога виходила від трьох осіб у військових одностроях, без присутності з ними
працівників Національної поліції), мене було незаконно доправлено до незаконно
утвореного Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП, де мене незаконно утримували
більше 3 (трьох) годин, здійснюючи на мене моральний та психологічний тиск. Адже
в приміщенні, куди мене було доставлено, знаходилося дуже багато осіб зі
зброєю, які з притаманною невігласам впевненістю говорили, що зроблять з мене
героя, відрядивши мене на «нуль» в Бахмут або Соледар.
Після тривалого
психологічного пресингу з боку присутніх у приміщенні Центрально-Чечелівського
ОРТЦК та СП осіб у військових одностроях, на мене (без надання можливості бути
присутніми під час складання протоколу і постанови моїх представників за
довіреністю - правозахисників, а саме: Сергія Веніаміновича Філіпенка та
Владислава Віталійовича Акулова) - було складено протокол (від 06.01.2023 року,
без номера) про адміністративне правопорушення, а згодом складено постанову (від
06.01.2023 року, без номера) за справою про адміністративне правопорушення
(копії додаються), за якою на мене було накладено штраф у розмірі 100 (сто)
неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу
сімсот) гривень.
Я, Олександр
Сергійович Філіпенко (далі – Скаржник), який має паспортну прописку у
Красногвардійському районі міста Дніпропетровська з постановою (від 06.01.2023
року, б/н) за справою про адміністративне правопорушення не згоден, її
(постанови) зміст заперечую в повному обсязі, та заявляю про неможливість її
(постанови) виконання з наступних, вагомих підстав:
По-перше, відповідні протокол і
постанова (від 06.01.2023 року, б/н, б/н), були складені і постановлені у
відсутність Закону України «Про нормативно-правові акти України» (яким
встановлюється ієрархія НПА), - на підставі положень Кодексу України про
адміністративні правопорушення (документ № 8073-Х, від 7 грудня 1984 року),
який (кодекс), всупереч нормам прямої дії частини п’ятої статті 94. Конституції
України (документ: 254к/96-ВР), ніколи не оприлюднювався в офіційних друкованих
виданнях ані Президента України, ані Верховної Ради України. З цього приводу
слід згадати норми статті 57. Конституції України згідно яких кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають
права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом. Закони та
інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не
доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Більше того, свідоме застосування службовими
і посадовими особами положень Кодексу України про адміністративні
правопорушення (документ № 8073-Х, від 7 грудня 1984 року, відомості Верховної
Ради УРСР від 18.12.1984 року), як кодифікованого нормативно-правового акту для
встановлення адміністративної відповідальності, взагалі, не передбачено чинною
Конституцією України, прямо суперечить їй, та Рішенню Конституційного Суду України № 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року, в
якому Суд дійшов висновку, що: «Наголошуючи на
важливості гарантій захисту
прав і свобод людини і
громадянина, Конституція України встановила,
що склад правопорушення як
підстава притягнення особи
до юридичної відповідальності та
заходи державно-примусового впливу
за його вчинення визначаються
ВИКЛЮЧНО ЗАКОНОМ, а
не будь-яким іншим нормативно-правовим
актом, що юридична відповідальність
особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які
на час їх вчинення не визнавалися законом
як правопорушення, та бути
двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за
одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої
статті 92 Конституції України).
Системний аналіз
викладених конституційних положень дає
підстави дійти висновку, що за
своїм змістом пункт
22 частини
першої статті 92 Конституції України спрямований не на
встановлення переліку видів
юридичної відповідальності. Ним
визначено, що ВИКЛЮЧНО
ЗАКОНАМИ України мають
врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності
(загальні підстави, умови, форми
відповідальності тощо),
підстави кримінальної, адміністративної
та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями
(основні ознаки правопорушень, що утворюють
їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України ЗАБОРОНИЛА врегульовувати зазначені
питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у ВІДПОВІДНОМУ ЗАКОНІ має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи
злочином, та міру відповідальності за нього».
В контексті зазначеного Конституційний Суд України
вирішив, що «Положення
пункту 22 частини першої статті 92 Конституції
України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються
види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України
визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної
відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не
можуть бути предметом регулювання
підзаконними нормативно-правовими
актами».
З даного приводу нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України було
сформовано і направлено запит на публічну інформацію № ЗПІ/092/21 від 2 березня
2021 року (копія додається), в якому ми, посилаючись на норми Конституції
України (документ: 254к/96-ВР) і Рішення Конституційного Суду України, просили:
1.
Надати достовірну інформацію стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України Закону України «Про засади цивільно-правової
відповідальності»,
який відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України Закону України «Про діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за
них», який відповідає змісту
чинної Конституції України;
3.
Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вносився відповідний проект
закону «Про
засади цивільно-правової відповідальності» до Верховної Ради України;
4.
Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вносився відповідний проект
закону «Про
діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними
правопорушеннями, та відповідальність за них» до Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-437 від 5 березня 2021 року, яка надійшла з Апарату
Верховної Ради України вбачається, що зазначених законів Верховною Радою не
приймалось, а відповідних проектів законів до парламенту не вносилось.
Отже, зазначені в протоколі і постанові службові/посадові особи
(відповідно: офіцер відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП - старший лейтенант Велієв Хасар
Сафаралійович та начальник Центрально-Чечелівського
ОРТЦК та СП –
підполковник Міщенко Володимир Володимирович), під час складання і прийняття
рішення про накладання на мене штрафу за справою про адміністративне
правопорушення, діяли всупереч положенням Конституції України та зазначеному
вище Рішенню Конституційного Суду України, яке є обов’язковим до виконання на
всій території України.
По-друге, зазначені в протоколі і постанові «службові»/«посадові»
особи (відповідно: так званий офіцер відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП - так званий старший лейтенант Велієв
Хасар Сафаралійович та так званий начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП – так званий підполковник Міщенко
Володимир Володимирович), під час складання і прийняття рішення про накладання
на мене штрафу за справою про адміністративне правопорушення діяли всупереч
положенням пункту 6 частини другої статті 92. Конституції України, якими закріплено,
що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України
встановлюються, зокрема: військові звання, дипломатичні ранги та інші
спеціальні звання.
Адже з даного приводу нашою Громадською організацією «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України також було
сформовано і направлено запит на публічну інформацію № ЗПІ/103/21 від 12
березня 2021 року (копія додається), в якому ми, посилаючись на норми
Конституції України (документ: 254к/96-ВР), просили:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про військові звання,
дипломатичні ранги та інші спеціальні звання»,
який відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про військові звання, дипломатичні ранги та
інші спеціальні звання» до Верховної Ради України;
3.
Надати достовірну інформацію стосовно
прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про військову службу», який відповідає змісту чинної Конституції України;
4.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про військову службу» до
Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-493 від 12 березня 2021 року, яка надійшла з Апарату
Верховної Ради України вбачається, що зазначених законів Верховною Радою
України не приймалось, а відповідних проектів законів до парламенту не
вносилось.
Отже, зазначені в протоколі і постанові «службові»/«посадові» особи
(відповідно: так званий офіцер відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП - так званий старший лейтенант Велієв
Хасар Сафаралійович та так званий начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП – так званий підполковник Міщенко
Володимир Володимирович) фактично всупереч чинному законодавству незаконно привласнили
військові звання та вчиняють непередбачені ЗАКОНОМ фіктивні юридичні дії, на
користь третіх осіб.
По-третє, зазначені в
протоколі і постанові «службові»/«посадові» ФІЗИЧНІ ОСОБИ/ЖИВІ ЗМІНЕНІ
ОРГАНІЗМИ – НЕ ГРОМАДЯНИ Самостійної української держави України
(відповідно: так званий офіцер відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП - так званий старший лейтенант Велієв
Хасар Сафаралійович, та так званий начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП – так званий підполковник Міщенко
Володимир Володимирович), під час складання і прийняття рішення (постанови) про
накладання на мене штрафу за справою про адміністративне правопорушення, діяли
всупереч положенням статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ
«Про військовий обов’язок і військову службу», відповідно до якої встановлено, що:
«Військовий
обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають
в Україні».
З приводу виконання чинної Конституції України в частині набуття і
припинення конституційного громадянства Самостійної української держави в
Україні, нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет
Нації» до Верховної Ради України були сформовані і направлені запити на
публічну інформацію № ЗПІ/046/20 від 28 жовтня 2020 року, № ЗПІ/090/21 від 01
березня 2021 року та № ЗПІ/091/21 від 01 березня 2021 року (копії додаються), в
яких ми, посилаючись на норми Конституції України (документ: 254к/96-ВР),
просили надати відомості про ВІДПОВІДНІ
ЗАКОНИ, а саме: «Про підстави набуття і припинення громадянства України»
(на виконання статті 4 КУ), «Про права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод», «Про основні обов'язки громадянина», а також «Про громадянство, правосуб'єктність
громадян, статус іноземців та осіб без громадянства» (на виконання норм пункту 1 і 2
частини першої статті 92 КУ).
З відповідей, які надійшли з Апарату Верховної Ради України (№
18/10-1839 від 30 жовтня 2020 року, № 18/07-369 від 01 березня 2021 року та №
18/07-370 від 01 березня 2021 року – копії додаються) вбачається, що зазначених
законів які відповідають нормам чинної Конституції і які регулюють відповідні
питання щодо громадянства Самостійної української держави України Верховною
Радою України не приймалось, та відповідних проектів законів до парламенту не
вносилось.
По-четверте, статтею 27. Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено,
що штраф
є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб
за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим
Кодексом та іншими законами України.
Частиною першою статті 53. Кримінального кодексу України визначено, що штраф
- це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі,
встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини
другої цієї статті.
Частиною другою статті 549. Цивільного кодексу України визначено, що штрафом
є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно
виконаного зобов'язання.
Тобто, чіткого визначення поняття «штраф» українським законодавством не
встановлено.
Крім іншого, зі змісту постанови вбачається, що так званий начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП – так званий підполковник Міщенко Володимир
Володимирович фактично змушує мене в
порушення Конституції України і Бюджетного кодексу України сплатити штраф в
сурогатній валюті (гривні).
В даному контексті слід зазначити, що частиною першою статті 99.
Конституції України (документ: 254к/96-ВР) встановлено, що грошовою одиницею
України є гривня.
Пунктом 1 частини другої статті 92. Конституції України (документ:
254к/96-ВР) визначено, що виключно
законами України встановлюються,
зокрема, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
Статтею 35 Закону України «Про Національний банк України» закріплено, що
гривня
(банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом
на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без
будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також
для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
З даного
приводу нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет
Нації» до Верховної Ради України було сформовано і направлено запит на публічну
інформацію (вих.
№ ЗПІ/098/21 від 04 березня 2021 року – додається), в якому, ми,
просили:
1.
Надати достовірну інформацію стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України Закону України «Про статус національної валюти, а також
статус іноземних валют на території України», який відповідає змісту чинної Конституції
України;
2.
Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вносився відповідний проект
закону «Про
статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території
України» до Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-441 від 05 березня 2021
року, яка надійшла від Апарату Верховної Ради України за підписом заступника
керівника управління – керівника відділу роботи з публічною інформацією О.
Кузьміна витікає, що відповідний законопроект «Про статус національної
валюти, а також статус іноземних валют на території України» до Верховної Ради України
не вносився, а відповідно такий закон і не приймався.
Єдиним
документом яким сьогодні «унормовано» національну валюту в Україні, є Постанова
Президії Верховної Ради України від 10 грудня 1991 року № 1952-ХІІ «Про
затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» (Із змінами,
внесеними згідно з Постановою ПВР N 91/96-ПВ від 12.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст. 47), згідно пункту 2
постановлено: «погодитись з запропонованими принциповими
характеристиками зовнішніх ознак гривні та її купюрною побудовою, які передбачають літографічне
друкування витягу з тексту Акта
проголошення незалежності України
(1427-12), а
також зображення на лицьовій
стороні відповідної банкноти портретів
видатних діячів історії та культури України». Дані матеріали вже публікувались
на сайті «Багнет Нації».
Отже, з огляду на зазначене вище, наразі, на
території України в обігу перебуває так звана «національна валюта» (гривня), статус якої невстановлений окремим законом.
Тобто, сурогатна гривня.
По-п’яте
слід зазначити, що відповідно
до положень статті 81 Цивільного кодексу України «Юридичні особи, залежно від
порядку їх створення, поділяються на юридичних
осіб приватного права та юридичних
осіб публічного права». Також, обов’язково слід врахувати, що «Юридична особа приватного права створюється на підставі
установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична
особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку,
визначеному законом». Крім
того слід враховувати, що «Юридична особа публічного
права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок
утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та ЗАКОНОМ».
Відповідно до норми статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники)
розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма
учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх
затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на
підставі модельного
статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники
(учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у
встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом,
та провадити діяльність на його підставі.
Відповідно до положень статті 56-57 Господарського кодексу України
суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після
його прийняття учасниками стає установчим документом (ч.4 ст.56). Якщо суб'єкт
господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про
його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про
його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація
про провадження діяльності на основі модельного статуту (ч.5 ст.56). Установчими документами суб'єкта
господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у
випадках, передбачених законом, статут
(положення) суб'єкта господарювання
(ч.1 ст.57). В установчих документах повинні бути зазначені найменування
суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і
компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок
формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та
ліквідації, якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст.57). Статут суб'єкта
господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет
діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів,
порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх
компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а
також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта
господарювання, передбачені законодавством. Статут може
містити й інші відомості, що не суперечать законодавству (ч.4 ст. 57). Статут (положення)
затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його
представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону (ч.5 ст. 57).
В даному контексті слід наголосити, що згідно положень частини першої
статті 8 Господарського кодексу України Держава, органи державної влади та
органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Натомість, з огляду на Положення
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154
«Про затвердження
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» Центрально-Чечелівський
ОРТЦК та СП, як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органом (!!!) військового управління, що забезпечують виконання
законодавства з питань військового обов’язку і військової служби,
мобілізаційної підготовки та мобілізації (абз. перший пункту 1). Територіальні центри
комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві
та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах (абз. другий пункту 1).
Слід зауважити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про
територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» і затвердженого нею Положення прямо суперечать нормам прямої дії чинної
Конституції України (документ: 254к/96-ВР) в частині положень пункту 12 частини
першої статті 92. КУ, якою чітко закріплено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України визначаються, зокрема, організація і
діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації
державної статистики та інформатики.
В даному аспекті нашою Громадською
організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації»
до Верховної Ради України було сформовано і направлено запит на публічну
інформацію № ЗПІ/115/21 від 23 березня 2021 року (копія додається), в якому ми,
посилаючись на норми Конституції України (документ: 254к/96-ВР), просили:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про організацію і діяльність органів виконавчої
влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики», який відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про організацію і діяльність органів виконавчої
влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики» до Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-589 від 24 березня 2021 року, яка надійшла з Апарату
Верховної Ради України вбачається, що зазначених законів Верховною Радою
України не приймалось, а відповідних проектів законів до парламенту не
вносилось.
В даному контексті юридично підтвердженого, беззаперечного факту можна
дійти висновку, що Центрально-Чечелівський
ОРТЦК та СП утворений та діє всупереч нормам чинної Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), що має ознаки кримінального злочину, який підпадає під
кваліфікацію статті 109 (повалення конституційного ладу) у сукупності з
частиною четвертою статті 28. Кримінального кодексу України.
По-шосте, Конституційний Суд України в
своєму Рішенні
від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 наголосив, що «Державні символи
України нерозривно пов'язані за своїм змістом
з її державним суверенітетом
(абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 16
січня 2003 року N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи
є підтвердженням факту
існування держави, її суверенітету та спрямовані на зміцнення її
авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок
використання державних символів
та належну систему їх правового захисту,
за яких забезпечується повага
та гідне ставлення до державних символів.
У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)
визначено перелік державних символів
України. Ними є
Державний
Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн
України.
Державний Прапор України
- стяг із
двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний
Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба
України та герба Війська Запорізького
законом, що приймається не
менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України. Головним елементом
великого Державного Герба України є
Знак Княжої Держави Володимира Великого
(малий Державний Герб
України). Державний Гімн України
- національний гімн на музику
М. Вербицького із словами, затвердженими
законом, що приймається
не менш
як двома третинами від
конституційного складу Верховної
Ради України (частини друга, третя, четверта,
п'ята статті 20
Конституції України) (254к/96-ВР).
Відповідно до пункту 4 частини
другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється
порядок використання і
захисту державних символів. Шанування державних символів
України є обов'язком усіх її громадян
(частина перша статті 65 Основного Закону України) (254к/96-ВР)».
В контексті зазначеного також слід зауважити, що раніше, нашою
Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» було
сформовано запит на отримання публічної інформації № ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року
(копія додається) та направлено до Верховної Ради України, з вимогою:
1.
Надати завірену належним
чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено
встановлені Конституцією України державні символи - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України;
2.
Надати завірену належним
чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено опис
державних символів України та порядок їх використання.
З відповіді № 18/10-1213 від 27 липня 2020 року (копія додається), яку ми отримали від Апарату Верховної Ради України
вбачається, що витребвуованих законів в законодавстві України не існує.
Крім того, окремий Закон України,
яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання,
Верховною Радою України також не приймався, а відтак надання копій запитуваних
документів не вбачається можливим.
Іншим запитом на отримання
публічної інформації № ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021
року (копія додається) звертаючись до Верховної Ради України, ми, вимагали:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про порядок використання і захисту державних символів», який відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про порядок
використання і захисту державних символів» до
Верховної Ради України.
З наданої нам Апаратом Верховної Ради
України відповіді № 18/07-490 від 12 березня 2021 року (копія
додається) вбачається, що запитувані законопроекти до парламенту не вносилося,
а відповідно, відповідні закони, не приймалися.
Продовжуючи констатувати зазначене в Рішенні Конституційного Суду України від 16
червня 2011 року № 6-рп/2011 слід звернути увагу, що Конституційний
Суд доходить висновку, що: «В Україні немає спеціального закону, який би
врегульовував порядок використання Державного Прапора України (так само як і
Державного Герба України – уточнення від Позивача) та був прийнятий з
дотриманням відповідної конституційної процедури, що породжує невизначеність у
використанні цього державного символу (символів) та його захисті як
конституційної цінності.
З огляду на викладене Конституційний Суд України пропонує
Верховній Раді України встановити порядок використання державних символів
України, зокрема Державного Прапора України, згідно з вимогами частини шостої
статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)».
Але, звісно ж, для початку треба
встановити і затвердити самі символи, визначені чинною Конституцією України,
відповідними, окремими ЗАКОНАМИ, а
вже потім встановлювати порядок їх використання.
За юридичною позицією
Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015,
складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та
правова визначеність, спрямовані на забезпечення учасникам правовідносин
можливості завбачати наслідки своїх дій, бути впевненими у своїх законних
очікуваннях, що набуте ними право, його зміст та обсяг буде реалізовано (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголосив,
що «рішення
Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і
строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території
України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та
службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства
повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх
положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України
мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку
будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного
Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо
всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях,
висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не
підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий
пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».
В даному контексті слід зауважити, що умисне невиконання службов(ими)ою
особ(ами)ою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного
Суду України та умисне недодержання нею/ними висновку Конституційного Суду
України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
{Стаття 382 Кримінального
кодексу України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними
згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}
В даному контексті слід зазначити, що в
оскаржуваній постанові
власний підпис так
званого начальника Центрально-Чечілівського
ОРТЦК та СП, так
званого підполковника Міщенка Володимира Володимировича, скріплено гербовою
печаткою, на відбитку якої відсутній Державний Герб України, ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ згідно Конституції
України (документ: 254к/96-ВР).
З даного приводу, мною, 09 січня 2023 року направлено сформований
інформаційний запит до Центрально-Чечелівського
ОРТЦК та СП, в якому я, зокрема, ВИМАГАЮ:
1. Надати завірену належним чином фотокопію Розпорядчого
акту (ЗАКОНУ) про утворення Центрально-Чечелівського об'єднанного районного теріторіального центру комплектування
та соціальної підтримки, як орган/установу державної влади в Україні;
2. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про
призначення начальником Центрально-Чечелівського об'єднанного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки підполковника Міщенка Володимира Володимировича;
3. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про
призначення на посаду офіцера відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського об'єднанного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки старшого лейтенанта Велієва Хасара Сафаралійовича;
4. Надати посилання на нормативно-правовий акт (ЗАКОН),
яким визначені військові і спеціальні звання відповідно до статті 92
Конституції України;
5. Надати завірену належним чином фотокопію Положення,
яким регулюється діяльність Центрально-Чечелівського об'єднанного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки;
6. Надати завірену належним чином фотокопію Посадової
інструкції, якою регулюється діяльність посадових і службових осіб Центрально-Чечелівського
об'єднанного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки;
7. Надати відомості про нормативно-правовий акт (ЗАКОН),
яким встановлено право працівників Центрально-Чечелівського об'єднанного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки розглядати і виносити рішення (постанови) в справах про
адміністративні правопорушення;
8. Надати завірені
належним чином фотокопії супровідних документів, якими уповноважувались дії
працівників Центрально-Чечелівського об'єднанного районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки в робочий час на перевірку
документів у осіб поза межами будівлі Центрально-Чечелівського об'єднанного
районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,
розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Степана Бандери (Шмідта), 16;
9. Надати
відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), яким
визначено право працівників ТЦК та СП вчиняти перевірку документів поза межами
будівель/споруд, в яких розміщені відповідні ТЦК та СП;
10. Надати
відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), якою
визначено статус Центрально-Чечелівського об'єднанного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як режимного
об’єкту;
11. Надати
достовірні відомості щодо того, ким, коли і на підставі чого була замовлена і
виготовлена гербова печатка Центрально-Чечелівського об'єднанного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначу, що
витребовувана мною інформація через даний інформаційний запит, стане основою
для написання заяви до Служби безпеки України про повалення конституційного
ладу і державну зраду (ст.ст. 109 і 111 Кримінального кодексу України).
По-сьоме,
як вже зазначалося раніше, зі змісту постанови вбачається, що так званий начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП – так званий підполковник Міщенко
Володимир Володимирович, ЗМУШУЄ МЕНЕ
в порушення Конституції України і Бюджетного кодексу України сплатити штраф в
сурогатній валюті (гривні) на зазначені в оскаржуваній мною постанові реквізити,
де одержувачем платежу зазначено ГУК в Дніпропетровській області, а не відповідну
конституційну територіальну громаду Красногвардійського району у місті
Дніпропетровську.
Але, як мені відомо з нормативно-правової бази чинного на сьогодні
законодавства, пунктом
38 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України (документ № 2456-VI
від 8 липня 2010 року) встановлено, що адміністративні штрафи та інші штрафні санкції, що
накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами
місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними
комісіями, складають доходи
загального фонду бюджетів місцевого самоврядування.
В свою чергу відповідно
до статті 2. Бюджетного кодексу України (документ № 2456-VI
від 8 липня 2010 року) бюджети місцевого самоврядування – це
бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому
числі районів у містах).
Раніше, нашою Громадською організацією «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації» були направлені запити на інформацію до
Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській
області де ми цікавились з приводу наявності бюджетних рахунків районних у
місті Дніпропетровську (Дніпрі) територіальних громад. З отриманих відповідей
вбачалось, що таких рахунків в ГУК в Дніпропетровській області не існує.
З даного приводу, мною, до Головного
управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
направлено черговий запит на інформацію (від 07.01.2023 року), в якому я,
зокрема, ВИМАГАЮ:
Надати достовірні відомості стосовно
розрахункового рахунку (IBAN) UA948999980313000106000004569, на який мені запропоновано заплатити накладене
на мене адміністративне стягнення в розмірі 1700 (тисячі сімсот) гривень,
зазначивши: чи є даний рахунок рахунком, через який відбувається наповнення
бюджету місцевого самоврядування територіальної громади
Красногвардійського/Чечелівського району у місті Дніпропетровську/Дніпрі.
Отримана
відповідь негайно, буде приєднана до матеріалів даної справи.
Відповідно до положень статті 8. Конституції в Україні
визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй.
Норми
Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту
конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції України гарантується.
Частиною першою статті 9.
Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного
законодавства України.
Нормами прямої дії статті 55.
Конституції України гарантується, що права і свободи людини і громадянина
захищаються судом.
Кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має
право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи
від порушень і протиправних посягань.
Нормами статті 68. Конституції
України чітко визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції
України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність
інших людей.
Незнання
законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В контексті зазначеного вище слід
зауважити, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності,
який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави (в даному
випадку індивідуальний акт - постанова), повинен характеризуватися якістю, щоб
виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), поняття «якість
закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і
передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям
адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право
вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. Та інші
проти Болгарії» («C.G. and others v.Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, §
39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про
охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття "охоронюваний законом
інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у
логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як
прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом,
як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у
суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом
судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення
індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і
законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності,
розумності та іншим загальноправовим засадам.
Компетентні органи державної влади держави
Україна повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю і дотримуватись
статті 19 Конституції України.
Суд покликаний забезпечувати права людини та у своєму рішенні
має продемонструвати розуміння нормативних приписів в обставинах конкретної
справи/казуальне тлумачення/, оскільки будь-яке судове рішення не може бути
«шаблоном» для вирішення будь-яких справ безвідносно до встановлених у них
фактів, суті спірних право відносин і змісту позовних вимог. Окрім цього, суд
має приймати рішення в точній відповідності до тексту Конституції України та
діючого законодавства держави Україна та зобовязаний застосовувати для
вирішення спору належні приписи юридичних норм (ПОСТАНОВА в справі №
11-586сап19 Великої Палати Верховного Суду).
У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив
особливу важливість принципу «належного
урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання
загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права
людини, як майнові (або немайнові) права, органи державної влади чи місцевого
самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший
спосіб. Зокрема, на органи державної влади чи місцевого самоврядування покладено
обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність
їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у
цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Конституційний Суд України наголошує, що людську
гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції
України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є
фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності
та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано
підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України,
за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є
вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний
неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на
права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
(абзац шостий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) пункту 12 розділу І Закону України „Про внесення змін та
визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від
28 грудня 2014 року № 76‒VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018
Людина є скарбом Природи, звідки й походять притаманні
людині за народженням права і свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність
як джерело всіх прав і свобод людини та їх основа є однією із засадничих
цінностей українського конституційного ладу. Із статті 3 Конституції України
випливає обов’язок держави забезпечувати охорону та захист людської гідності.
Такий обов’язок покладено на всіх суб’єктів публічної влади. Верховна Рада
України, ухвалюючи закони, має гарантувати належний захист та реалізацію прав і
свобод людини, що є однією з умов забезпечення людської гідності як природної
цінності. Своєю чергою, суди мають тлумачити юридичні норми так, щоб під час їх
застосування це не завдавало шкоди людській гідності.
(абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 вересня 2021
року № 6-р(ІІ)/2021 у справі за конституційними скаргами Крупка Дмитра Володимировича
щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті
81, частини першої статті 82 Кримінального кодексу України, Костіна Володимира
Володимировича, Мельниченка Олександра Степановича щодо відповідності
Конституції України (конституційності) частини першої статті 82 Кримінального
кодексу України та за конституційною скаргою Гогіна Віктора Івановича щодо
відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81
Кримінального кодексу України (справа про перегляд вироку особі, караній на
довічне позбавлення волі)
Враховуючи
викладене вище, керуючись низкою зазначених у даній позовній заяві норм
Конституції України та відповідних нормативно-правових актів, які є частиною
національного законодавства України, з урахуванням особливостей встановлених
пунктом 3 частини першої статті 293. Кодексу України про адміністративні
правопорушення, звертаюсь до Суду і,
ПРОШУ:
1.
скасувати постанову Центрально-Чечелівського
об’єднанного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки від 06 січня 2023 року (без
номера) і закрити справу про адміністративне правопорушення;
2.
в
разі, якщо Суд ухвалить рішення щодо необхідності сплати судового збору – після
скасування незаконної постанови - покласти судові витрати у розмірі судового
збору на Відповідача.
ДОДАТОК:
1.
Копія протоколу про адміністративне
правопорушення від 06 січня 2023 року – на 2 (двох) арк.. стр. 1-2;
2.
Копія постанови за справою про
адміністративне правопорушення – на 2 (двох) арк. стр. 3-4;
3.
Копія довіреності на представництво – на 2
(двох) арк.. стр. 5-6;
4.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/092/21 від 02 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-437 від 05 березня 2021 року) – на 4 (чотирьох) арк.. стр.
7-10;
5.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/103/21 від 12 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-493 від 12 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 11-13;
6.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/046/20 від 28 жовтня 2020 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/10-1839 від 30 жовтня 2020 року) – на 4 (чотирьох) арк.. стр.
14-17;
7.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/090/21 від 01 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-369 від 01 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 18-20;
8.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/091/21 від 01 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-370 від 01 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 21-23;
9.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/098/21 від 04 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-441 від 05 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 24-26;
10.
Роздруківка з офіційного сайту Кабінету
Міністрів України Постанови від 23 лютого 2022 року № 154 – на 20 (двадцятьох)
арк.. стр. 27-46;
11.
Роздруківка щодо оприлюднення Кабінетом
Міністрів України Постанови від 23 лютого 2022 року № 154 в газеті «Урядовий
кур’єр» - на 2 (двох) арк.. стр. 47-48;
12.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/115/21 від 23 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-589 від 24 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 49-51;
13.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/005/20 від 20 липня 2020 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/10-1206 від 24 липня 2020 року) – на 5 (п’ятьох) арк.. стр.
52-56;
14.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/10-1213 від 27 липня 2020 року) – на 4 (чотирьох) арк.. стр.
57-60;
15.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/07-490 від 12 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.. стр. 61-63;
16.
Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет
Нації» (№ ЗПІ/007/20 від 27 липня 2020 року) до/від Апарату Верховної Ради
України (№ 18/10-1287 від 06 серпня 2020 року), ЦДАВО та Міністерства юстиції
України – на 102 (ста двох) арк.. стр. 64-165.
Всього в додатку пронумерованих 165 (сто
шістдесят п’ять) аркушів.
До суду подається два примірники СКАРГИ з
ДОДАТКАМИ (для Суду і Відповідача).
Матеріал
по темі: В Дніпрі "лютують" терцентри
комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ
РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?
Читайте також: Функції військоматів
перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи
Реєстраційна картка
ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру,
чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як
суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022
Знищення
незалежності Держави через неконституційні органи влади – документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО
МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я
зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство фінансів)))
Тепер «нацгвардійці»
Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно - документи
Міністерство охорони
здоров’я України, як приватне підприємство – документи
Читайте
також: Надзвичайний стан:
де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати
укази вже затверджені законами?
Проблеми правового
регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час»
Кабмін встановив
порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї
«Воєнний стан» -
панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на
30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про
правосуддя в умовах воєнного стану - відео
Тероборона
виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати
РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту
внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права власності РФ в Україні
В Україні строк
проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб – законопроект № 7390
Можливо знадобиться
«відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії указів про НС і ВС
Реєстраційна картка
ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка
ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка
ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ.
ВІДМОВА від служби з переконань - відео
Читайте також: Газету «Багнет
Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю
утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на
перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і
«Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать
інші
Новий номер газети
«Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк
нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Картахенський
протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Сьомий випуск газети
«Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР
українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ
САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі
за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ
СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному
друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ВСІ
ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ
НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного
видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок
ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Вот это то, что надо !!!
ВідповістиВидалитиЯ читати змучився , ВЕЛИЧЕЗНА ВАМ ПОДЯКА , це не аргументи , це бімба .
ВідповістиВидалитиХто підскаже як ці всі документи роздрукувати , чи скачати одним файлом ?
ВідповістиВидалити