БАГНЕТ НАЦІЇ: Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023

І, навіть під час війни, яка є наслідком невиконання чинної Конституції України від 28 червня 1996 року (і в першу чергу так званими «посадовими особами»), деякі «судді» Дніпропетровського окружного адміністративного суду, без наявного у них конституційного громадянства і статусу ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІ, відмежовують себе від верховенства права в особі ГО ОПГ «Багнет Нації», за рахунок присутності в судовій залі незаконного збройного формування (Служби судової охорони - ССО), з автоматичною зброєю, під чутким керівництвом втомленого семигодинним засіданням куратора із служби безпеки.

Ну, що ж, це ваш вибір, невігласи…

«…суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати

зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта

з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних

випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії…»

(Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року)

КЛОПОТАННЯ

щодо оцінювання Судом змісту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року та деяких Положень, з точки зору їх відповідності Конституції України

В провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Наталії Вікторівни знаходиться адміністративна справа № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів».

Частиною другою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Керуючись пунктами 1-6 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В пункті 3 мотивувальної частини свого Рішення від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Конституційна система поділу державної влади означає, що кожній із гілок влади притаманна своя система (структура) суб’єктів, інститутів, засобів, форм та методів правління (здійснення влади), заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права, гарантування і дотримання прав і свобод людини і громадянина та обмеження свавільного правління. Фундаментальним принципом конституціоналізму і гарантією належного управління є поділ державної влади на самостійні гілки влади з власною компетенцією, визначеною конституцією і законами, прийнятими на її основі.

Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99; абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016).

Здійснення державної влади відповідно до вказаних конституційних приписів, зокрема на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні (абзац шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019).

В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини свого Рішення від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіши засад правової держави – принцип поділу влади,
одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією
України межах і відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом
законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. До її найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України). Стаття 92 Конституції України закріплює перелік найважливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами. Це цілком відповідає принципу пріоритетності закону в системі нормативно-правових актів України.

Водночас пунктом 14 частини першої статті 92. Конституції України (документ 254к/96-ВР) закріплено, що виключно законами України визначаються, зокрема: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Мною, як уповноваженим представником Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України було сформовано і направлено запит від 10 березня 2021 року № ЗПІ/100/21 (копія – додається) з вимогою надання публічної інформації про прийняття або неприйняття парламентом Закону України, зокрема: «Про засади організації та діяльності адвокатури». Адже треба враховувати той факт, що Відповідач в своїй діяльності весь час посилається на інший нормативно-правовий акт – Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який не відповідає змісту і суті чинної Конституції України.

З відповіді від 15 березня 2021 року № 18/07-512 (копія – додається), яка надійшла з Апарату Верховної Ради України вбачається, що відповідного законопроекту до парламенту не вносилося, а згідно з розділом «Законодавство України» офіційного порталу Верховної Ради України нормативно-правового акту - Закону України «Про засади організації та діяльності адвокатури» - парламентом не приймалося.

В своїй Постанові № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Пленум Верховного Суду України робить висновок, що «Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

В даному аспекті також слід зазначити, що оскаржуване Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року, яким адвоката Чернеша Дмитра Сергійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 420, видане Тернопільською обласною КДКА 24.03.2006 року на підставі рішення № 2 від 24.03.2006 р.) притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю через порушення вимог саме Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (який не відповідає змісту і суті чинної Конституції України) та Правил адвокатської етики, прийнято неконституційною установою утвореною всупереч Конституції, що прямо суперечить основоположним засадничим принципам верховенства права чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) та наведеним вище рішенням КСУ, а саме: від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020; від 13 червня 2019 року № 5-р/2019; від 2 березня 1999 року № 2-рп/99.

В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголошує, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

В даному контексті слід зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Наразі, присутньою у судовому засіданні стороною Позивача в адміністративній справі № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», даним клопотанням зафіксовано і обґрунтовано невідповідність змісту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року, з точки зору їх обов’язковій відповідності змісту самої Конституції України.

Враховуючи викладене вище, керуючись низкою зазначених у даному клопотанні норм Конституції України (документ: 254к/96-ВР), Кодексу адміністративного судочинства України, та на виконання Рішень Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020; від 13 червня 2019 року № 5-р/2019; від 2 березня 1999 року № 2-рп/99, від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019, від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 та Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звертаюсь до Суду і,

ВИМАГАЮ:

1. Здійснити оцінювання Судом змісту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року, Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 114 від 17 листопада 2020 року (копія додається) та Положення про Раду адвокатів Дніпропетровської області затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 113 від 17 листопада 2020 року, з точки зору їх відповідності Конституції України, в адміністративній справі № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів»;

2. У разі відмови Суду у задоволенні даного клопотання – постановити письмову ухвалу задля можливості оскарження її в апеляційному порядку.

ДОДАТОК:

- Копія довіреності на представництво – на 2 (двох) арк.., стор. 1-2;

- Копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей – на 1 (одному) арк.., стор. 3;

- Копія інформаційного запиту від 10 березня 2021 року № ЗПІ/100/21 Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України – на 2 (двох) арк.., стор. 4-5;

- Копія відповіді від 15 березня 2021 року № 18/07-512 від Апарату Верховної Ради України – на 1 (одному) арк.., стор. 6;

- Копія реєстраційної картки та копія Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 114 від 17 листопада 2020 року – на 24 (двадцяти чотирьох) арк.., стор. 7-30;

- Копія реєстраційної картки та копія Положення про Раду адвокатів Дніпропетровської області затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 113 від 17 листопада 2020 року – на 17 (сімнадцятьох) арк.., стор. 31-47.

КЛОПОТАННЯ

про забезпечення обов’язкової наявності символів судової влади в судовій залі під час судових засідань в адміністративній справі № 160/6323/19

Частиною першою статті 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що символами судової влади є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 наголосив, що «Державні символи України нерозривно пов'язані за своїм змістом з її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є підтвердженням факту існування держави, її суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок використання державних символів та належну систему їх правового захисту, за яких забезпечується повага та гідне ставлення до державних символів.

У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)
визначено перелік державних символів України. Ними є Державний
Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний
Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба
України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не
менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України. Головним елементом великого Державного Герба України є
Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб
України). Державний Гімн України - національний гімн на музику
М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається
не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної
Ради України (частини друга, третя, четверта, п'ята статті 20
Конституції України) (254к/96-ВР).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється порядок використання і захисту державних символів. Шанування державних символів України є обов'язком усіх її громадян (частина перша статті 65 Основного Закону України) (254к/96-ВР)».

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 встановлено, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, спрямовані на забезпечення учасникам правовідносин можливості завбачати наслідки своїх дій, бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними право, його зміст та обсяг буде реалізовано (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголосив, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

Наразі, присутніми у судовому засіданні сторонами і учасниками в адміністративній справі № 160/6323/19 зафіксовано факт відсутності в судовій залі символів судової влади, якими є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України, та які мають бути встановлені відповідними законами згідно з нормою прямої дії статті 20 Конституції України.

Враховуючи викладене вище, керуючись низкою зазначених у даному клопотанні норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та на виконання Рішень Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011, від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003, від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019, від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, звертаюсь до Суду і,

ВИМАГАЮ:

1. Забезпечити проведення наступних судових засідань в адміністративній справі № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», за обов’язкової наявності у залі судового засідання символів судової влади (які водночас є державними символами України), а саме: - наявності Державного Герба України і Державного Прапора України;

Рішення та висновки, ухвалені

Конституційним Судом України,

є обов’язковими, остаточними

і не можуть бути оскаржені.

(частина перша статті 151^-2. нової Конституції України)

КЛОПОТАННЯ

про встановлення конкретної норми конкретного закону, яким було визначено дисциплінарне правопорушення Позивача, з подальшим вчиненням певних юридичних дій

Відповідно до пунктом 3 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

В своєму Рішенні № 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що: «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються ВИКЛЮЧНО ЗАКОНОМ, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).

Системний аналіз викладених конституційних положень дає
підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини
першої статті 92 Конституції України спрямований не на
встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним
визначено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України ЗАБОРОНИЛА врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у ВІДПОВІДНОМУ ЗАКОНІ має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».

В контексті зазначеного Конституційний Суд України вирішив, що «Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції
України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються
види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами».

В даному аспекті слід зазначити, що оскаржуване Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року, яким адвоката Чернеша Дмитра Сергійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 420, видане Тернопільською обласною КДКА 24.03.2006 року на підставі рішення № 2 від 24.03.2006 р.) притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, цілком і повністю ґрунтується на безпідставних припущеннях, примарних вигадках, хворобливих домислах та неприборканих фантазіях Відповідача, що прямо суперечить основоположним засадничим принципам верховенства права чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) та наведеному вище рішенню КСУ (№ 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року).

У Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України (документ: 254к/96-ВР) рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені; але всі відмінності у привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, установлені законом, не можуть бути пов'язані з ознаками, що їх визначено частиною другою статті 24 Конституції України (документ: 254к/96-ВР); зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним (перше, друге, третє речення абзацу другого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

Порушення рівності конституційних прав і свобод означає, що особа отримує привілеї або зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження встановлено з правомірною, обумовленою істотними чинниками та обґрунтованою метою, способи досягнення якої є належними та потрібними в демократичному суспільстві.

Наразі, присутніми у судовому засіданні сторонами і учасниками в адміністративній справі № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», не встановлено конкретної норми конкретного ЗАКОНУ, яким було б визначено засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння, а також не встановлено міру і ступінь дисциплінарного правопорушення (проступку) самого Позивача по даній справі.

ВИМАГАЮ:

1. Встановити і вказати конкретну норму (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац, речення тощо) конкретного нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), згідно якої/якого було кваліфіковано дисциплінарне правопорушення (проступок), на підставі якого було відсторонено Позивача в даній адміністративній справі, від адвокатської діяльності;

2. За відсутності такої конкретної норми (статті, частини, пункту, підпункту, абзацу, речення тощо) такого конкретного нормативно-правового акту (ЗАКОНУ) – скасувати як незаконне оскаржуване Рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року, яким адвоката Чернеша Дмитра Сергійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 420, видане Тернопільською обласною КДКА 24.03.2006 року на підставі рішення № 2 від 24.03.2006 р.) притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

3. У разі відмови Суду у задоволенні даного клопотання – постановити письмову ухвалу задля можливості оскарження її в апеляційному порядку.

Правосуддя здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та, у

визначених законом випадках,

народні засідателі і присяжні.

(частина перша статті 127. нової Конституції України)

КЛОПОТАННЯ

про приєднання до матеріалів даної справи доказів на підтвердження належного складу суду встановленого законом

В мотивувальній частині свого Рішення № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголосив, що «судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону (2453-17).

За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином України статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду».

В своєму Рішенні № 4-рп/2013 від 12 червня 2013 року справа № 1-9/2013 Конституційний Суд України наголошує, що згідно з Конституцією України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України (пункт 14 частини першої статті 92), які приймає єдиний орган законодавчої влади в Україні - Верховна Рада України (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91); правосуддя здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (частина перша статті 127). Суддею є громадянин України, який у встановленому Конституцією України і Законом порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді (стаття 51 Закону).

Загальний порядок призначення на посаду професійного судді в судах загальної юрисдикції та підстави звільнення з цієї посади передбачені Основним Законом України (пунктом 27 частини першої статті 85, частинами четвертою, п’ятою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 128). Зміст зазначених положень щодо процедури, порядку призначення і обрання на посаду судді конкретизовано в Законі, в якому, зокрема, встановлено вимоги до осіб, що виявили бажання звернутись до Комісії з заявою про участь у доборі кандидатів, та до кандидатів, які вже проходять відповідний добір.

Врегулювання передбаченого Законом порядку набуття статусу судді узгоджується з вимогами міжнародних актів. Так, у Європейській хартії про закон „Про статус суддів“ від 10 липня 1998 року зазначено, що „закон встановлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів з причин законних об’єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата, може бути перешкодою для призначення його на посаду судді“ (пункт 3.2). У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну добору кваліфікацію в галузі права. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Наразі, присутніми у судовому засіданні сторонами і учасниками в адміністративній справі № 160/6323/19 не встановлено належний склад суду на вимогу норм прямої дії Конституції України, відповідних рішень Конституційного Суду України, а також низки міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і які є частиною національного законодавства України.

Враховуючи викладене вище, керуючись низкою зазначених у даному клопотанні норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, та на виконання Рішень Конституційного Суду України № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011, № 4-рп/2013 від 12 червня 2013 року справа № 1-9/2013, від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019, від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, звертаюсь до Суду і,

ПРОШУ:

1. Приєднати до матеріалів адміністративної справи № 160/6323/19 за позовом Дмитра Сергійовича Чернеша до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та третьої особи Адвокатського об’єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», докази, на підтвердження належного складу Суду, а саме: наявного статусу ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІ та конституційного громадянства Самостійної української держави України у судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Наталії Вікторівни;

2. У разі відмови Суду у задоволенні даного клопотання – постановити письмову ухвалу задля можливості оскарження її в судовому порядку.

Хронологія в публікаціях:

Справа Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури (відео, фото)

24.05.2023: відвід судді Кучугурної Н.В. в справі Дмитра Чернеша - відео, фото

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.1

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.2

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.3

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.4

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Публічне сповіщення оферта від Українського Народу до МОЗ України – чотирнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск

ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ

«БАГНЕТ НАЦІЇ»:

газета Багнет нації - Google Drive

Авторський проект Сергія Філіпенка:

а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)

а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)

а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)

а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)

а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)

а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)

а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)

а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Бастіон: https://bastyon.com/bagnetnacii?fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM&fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM

БАГНЕТ НАЦІЇ

Сторінки

пʼятниця, 23 червня 2023 р.

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.4

Немає коментарів:

Дописати коментар

Сторінки

пʼятниця, 23 червня 2023 р.

Засідання по справі Дмитра Чернеша проти АДвоКАТури 21.06.2023 – ч.4

Немає коментарів:

Дописати коментар

пʼятниця, 23 червня 2023 р.