Сьогодні, 26 березня 2021 року представниками Громадської організації
«Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Дніпропетровського окружного
адміністративного суду, було подано заяву про зобов’язання вчинити певні дії
відповідальними особами Кіровського районного суду міста Дніпропетровська щодо
надання публічної інформації на відповідні запити. Більше деталей у змісті
заяви (нижче).
Далі буде…
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картку ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко.
Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного устрою
України!
АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
щодо відновлення
гарантованого Конституцією і законами України права на отримання публічної
інформації, шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних
повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії
Я, Сергій Веніамінович Філіпенко, 17 грудня 1970
року народження, звертаюсь до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою в статусі уповноваженого представника
(згідно установчих документів – копії додаються) Громадської організації «Об’єднана правозахисна група
«Багнет Нації», в інтересах всіх членів зазначеного громадського об’єднання, щодо відновлення гарантованого нам Конституцією і законами
України права на отримання публічної інформації, порушеного юридичною особою з
назвою «Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД 84.23).
Так, на момент подання даної
позовної заяви до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду, без наданої відповіді, залишилися наступні наші запити на публічну
інформації, а саме:
-
від 27 січня 2021 року № ЗПІ/072/21 (копія додається);
-
від 02 лютого 2021 року № ЗПІ/075/21 (копія додається);
-
від 08 лютого 2021 року № ЗПІ/076/21 (копія додається);
-
від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/083/21 (копія додається);
-
від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/085/21 (копія додається);
-
від 15 лютого 2021 року № ЗПІ/087/21 (копія додається);
-
від 22 лютого 2021 року № ЗПІ/088/21 (копія додається).
Зазначу, що я звертався до Кіровського районного суду міста
Дніпропетровська виключно в статусі уповноваженого представника Громадської організації «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації» для отримання інформації, яка має суспільний інтерес не тільки для
членів нашого громадського об’єднання, а й для всіх мешканців відповідної
територіальної громади району у місті, та самого міста Дніпро.
Сформовані мною, направлені і
зареєстровані до канцелярії юридичної особи з назвою «Кіровський районний суд міста Дніпропетровська» (код
ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД 84.23) вказані вище письмові запити
на отримання публічної інформації, були подані на підставі положень статті 40.
Конституції України, згідно з якими «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення
або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані
розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом
строк», для реалізації гарантованого частиною другою статті 34. Основного
закону права, згідно якого «Кожен має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на
свій вибір».
Реалізація вказаних вище
гарантованих конституційних прав через отримання в належний, законний спосіб
публічної інформації від юридичної особи з назвою державного органу (мова про «Кіровський
районний суд міста Дніпропетровська»), водночас, мала на меті
підтвердження правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності і
деліктоздатності) як самої установи (як органу державної судової гілки влади,
утвореного відповідно до вимог чинної Конституції України), так і повноважень
працівників зазначеної установи, через підтвердження конституційного
громадянства Самостійної Української Держави України не тільки у суддів, а й у
осіб, якими вони були призначені на відповідні посади.
Варто наголосити, що реалізація
конституційного права на доступ і отримання публічної інформації відбувається в
безперервному правовому зв’язку зазначених вище положень Конституції України
(ст.. 34 і 40), в сукупності з відповідними законами України, а саме:
- Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до
публічної інформації» (далі – Закон № 2939), метою якого є забезпечення прозорості та
відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації
права кожного на доступ до публічної інформації. Та яким
визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до
інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших
розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний
інтерес. Право на доступ до публічної
інформації згідно даного закону гарантується: обов'язком розпорядників
інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених
законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних
підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку
доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням
процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань
колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених
законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення
законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до публічної інформації відповідно до
цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності
суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого
іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до
цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно
від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших
ознак.
- Законом України від 02 жовтня 1992 року №
2657-ХІІ «Про інформацію» (далі – Закон № 2657), яким регулюються відносини щодо створення,
збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту
інформації. Згідно даного закону основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації,
свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода
вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання,
поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в
її особисте та сімейне життя. Крім того, основними напрямами державної
інформаційної політики (згідно цього закону) є: забезпечення доступу кожного до
інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень;
створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного
урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних
інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння
міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до
світового інформаційного простору.
В
контексті викладеного вище слід наголосити, що частиною першою статті 1 Закону № 2939
визначено, що публічна
інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами
та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі
виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним
законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В свою
чергу згідно абзацу 4 частини першої статті 1 Закону № 2657 суб'єкт владних
повноважень – це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції
відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до положень пункту 6 частини першої
статті 3. Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується юридичною
відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Положеннями статті 4. Закону № 2939 визначено, що доступ до публічної інформації
відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості
діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та
будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена
відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно від ознак раси,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону № 2939 доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання
інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього закону
встановлено, що обмеженню доступу
підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з
обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої
необмежений.
Але, зазначені вище норми
законодавства були грубо проігноровані та невиконані в семи задокументованих випадках,
що вказує на системний рецидив протиправних діянь відповідальних осіб установи.
Слід зауважити, що запитувана мною
інформація, у відповідного розпорядника інформації («Кіровського районного суду міста
Дніпропетровська»), є публічною, та не
підпадає під визначення конфіденційної, таємної або службової інформації. А
отже, не може підлягати обмеженню.
Адже, відповідно до положень
статей 7-9 Закону № 2939 конфіденційна
інформація - інформація,
доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних
повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім
бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до
конфіденційної інформація, зазначена в частині
першій і другій
статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною
інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до
інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна
інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може
завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка
містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю
досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок
доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить
службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".
Доступ до таких документів надається відповідно до частини
другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову
інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на
виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Отже, навіть, якщо
запитувана інформація і є конфеденційною, таємною або такою що становить
службову інформацію з відповідним ступенем обмеження доступу до неї,
розпорядник інформації до якого спрямовано запит на інформацію, має про це
поінформувати запитувача, в письмовому вигляді. В нашому випадку цього зроблено,
не було.
В своєму Рішенні № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року
Конституційний Суд України дійшов висновку, що «інформацією про
особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини
немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані
з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що
стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій
держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових
повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною».
Як вже зазначалося вище, запитувана мною
інформація про встановлення правосуб’єктності державного органу і підтвердження
повноважень посадових осіб, є публічною, становить суспільний інтерес та не
може бути обмеженою у доступі. Навпаки, така інформація повинна бути
оприлюднена на офіційному сайті самої установи.
Крім того, згідно з положеннями статті 21. Закону № 2939
інформація на запит надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що
становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь
розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається
неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не
володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію
починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Зазначу, що жодної відповіді (навіть проміжної) від юридичної особи з
назвою державного органу «Кіровський районний суд міста Дніпропетровська»
ані на вказану в запитах електронну адресу, ані зазначену контактну адресу для
листування, я не отримав.
Положеннями статті 7 Закону № 2657 визначено, що право на інформацію охороняється
законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і
можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і
джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин (запитувач
інформації) може вимагати
усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
В своїй Постанові
№ 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя» Пленум Верховного Суду України наголосив, що «Відповідно до
статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні
права та свободи людини і
громадянина є безпосередньо
діючими. Вони визначають цілі і
зміст законів та
інших нормативно-правових актів,
зміст і спрямованість діяльності органів
законодавчої та виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування і
забезпечуються захистом
правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та
гарантування Конституцією судового
захисту конституційних прав і свобод,
судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав
і свобод від
будь-яких посягань шляхом забезпечення
своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому
слід мати на увазі, що згідно зі статтею 22
Конституції закріплені в ній права і
свободи людини й громадянина не є вичерпними.
Оскільки Конституція України, як
зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст
будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта
з точки зору його відповідності Конституції
і в усіх
необхідних випадках
застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення
мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не
суперечить їй».
Частиною другою статті 19. Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Частиною другою статті 55. Основного закону визначено, що кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З цього приводу Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 25
листопада 1997 року № 6-зп вирішив, що: «Частину Другу статті
55 Конституції України
необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець,
особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді
загальної юрисдикції рішення,
дії чи бездіяльність будь-якого органу державної
влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець,
особа без громадянства
вважають, що їх
рішення, дія чи
бездіяльність порушують або ущемляють
права і свободи
громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають
їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді».
В своєму Рішенні
від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 по справі № 1-29/2011 Конституційний Суд
України наголошує, що «Конституційним Судом України в Рішенні від
25 листопада 1997 року N 6-зп (v006p710-97) сформульовано правову
позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції
України (254к/96-ВР) має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту
прав і свобод
людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини)
(v006p710-97). Ця
правова позиція кореспондується з
положеннями статті 13 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
(далі - Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного за порушень, вчинених особами, які
здійснюють
свої офіційні повноваження.
Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних
суб'єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя, про що зазначено у міжнародних правових
документах - Загальній декларації прав людини
(995_015)
(стаття 8), Міжнародному
пакті про громадянські і політичні
права (995_043) (стаття 14),
Конвенції (995_004) (стаття 6),
Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою,
прийнятій Генеральною Асамблеєю
ООН 29 листопада 1985 року (995_114
) (пункт 4)».
В даному контексті Конституційний Суд вирішив, що «В аспекті
конституційного звернення положення
частини другої статті 55
Конституції України (254к/96-ВР)
необхідно розуміти так, що
конституційне право на
оскарження в суді будь-яких рішень,
дій чи бездіяльності
всіх органів державної влади,
органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді
судочинства і в
порядку, визначеному
процесуальним законом».
Беручи до уваги також Декларацію Комітету
Міністрів Ради Європи щодо свободи висловлювань та інформації, прийняту 29
квітня 1982 року, а також рекомендації Комітету Міністрів державам-членам №R(81)19 про доступ до інформації, що
знаходиться в розпорядженні державних органів, №R(91)10 про передачу третім особам персональних
даних, що знаходяться в розпорядженні державних органів, №R(97)18 про захист персональних даних, що
збираються і обробляються в статистичних цілях, № R(2000)13 про європейську політику щодо доступу до
архівів та Rec(2002)2 про
доступ до офіційних документів, наголошуємо про неприпустимість порушення
законодавства стосовно права, на отримання публічної інформації.
Крім того слід зауважити, що
здійснення права доступу до офіційних документів відповідно до ратифікованої
20.05.2020 року Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів надає
суспільству джерело інформації, допомагає громадськості формувати думку про
стан суспільства та про державні органи, сприяє єдності, результативності,
ефективності та підзвітності державних органів, допомагаючи, тим самим,
підтвердженню їх легітимності.
Саме тому всі офіційні документи
є в принципі відкритими і відтак у доступі до них може бути відмовлено лише у
зв’язку із захистом інших прав і законних інтересів.
Статтею 23 Закону України «Про
доступ до публічної інформації» передбачено право на оскарження рішень, дій чи
бездіяльності розпорядників інформації.
Так, згідно положень частини
першої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено,
що «рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути
оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду».
В свою чергу, з метою досудового врегулювання питання щодо усунення порушених
прав і свобод суб’єктом владних повноважень, я, звертався до вищого органу -
юридичної особи з назвою «Територіальне управління Державної судової адміністрації
у Дніпропетровській області» (код ЄДРПОУ: 26239738; код КВЕД 84.11), з вимогою щодо сприяння в
наданні відповідей на зазначені запити. Але бажаного результату, я, не отримав.
Тому залучення зазначеної юридичної особи (ТУ ДСА України в Дніпропетровській області), в
якості третьої сторони на будь-якій стороні – залишаю на розсуд суду.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе,
неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових
відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб,
прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних
повноважень.
У
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та
законами України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом
адміністративного судочинства України (далі – КАС України), звернутися до
адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю
суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і
просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних
повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (п.4 ч.3 ст.5 КАС
України).
Саме
тому, за даних обставин, я, звертаюсь до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за захистом і для відновлення права на отримання публічної інформації на запити
про надання публічної інформації, спрямованих до суб’єкта владних повноважень (розпорядника
інформації), шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень
протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.
В свою чергу підтверджую, що мною не подано іншого позову до
цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Щодо судового збору. Частиною третьою
статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається
документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або
документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору
відповідно до закону.
В
свою чергу частиною першою статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674) визначено, що
платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства,
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно
яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
В
контексті зазначеного вище, наголошую, що я, звертався до юридичної особи з назвою «Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська» (код ЄДРПОУ: 02891339; код КВЕД 84.23), з
відповідними запитами на отримання публічної інформації, виключно, в статусі уповноваженого представника, виключно в інтересах всіх членів Громадської організації «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації», яка не має статусу юридичної особи, не є прибутковою організацією, і не
має розрахункового рахунку в банку.
Саме в такому статусі (уповноваженого
представника громадського об’єднання без статусу
юридичної особи), я, звертаюсь за захистом порушених конституційних прав і
свобод до Дніпропетровського окружного
адміністративного суду. З даного приводу, я, заявляю клопотання, і прошу суд про звільнення від
сплати судового збору.
В обґрунтування наведеного вище, посилаюсь
на пункти 29, 30 і 31 Постанови
Верховного Суду від 18 червня 2018 року по адміністративній справі № 804/927/17
в якій зазначається: «29. Суд зазначає, що аналіз норм Закону України «Про
судовий збір» дає підстави для висновку, що громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення
юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони
не є ані юридичними, ані фізичними особами.
30.
Відповідно, такі організації не
зазначені і у статті 5 Закону України «Про судовий збір» як суб'єкти, які
звільнені від сплати судового збору.
31. Таким чином, висновки суду
апеляційної інстанції щодо того, що положення Закону України «Про судовий
збір» не передбачають пільг по сплаті судового збору для неприбуткових
громадських організацій без статусу юридичної особи та не виключають їх з
переліку платників судового збору, є
помилковими та безпідставними».
Станом на момент подання даної адміністративної позовної заяви до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду зміни до статті 2, 5 і 8 Закону
України «Про судовий збір», стосовно громадських організацій, які здійснюють
свою діяльність без створення статусу юридичної особи, не вносилися. Тому, вони, залишаються невизначеними по відношенню
до визначення платників судового збору. Отже, статтею 2 Закону України «Про
судовий збір», серед суб’єктів платників судового збору, громадських організацій
без статусу юридичних осіб – не
визначено. Відповідно статтею 5 або 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено,
що громадське об’єднання без статусу юридичної особи є суб’єктом, якому
надаються пільги щодо сплати судового збору, або надається право на
відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або
звільнення від його сплати.
Крім того варто нагадати, що відповідно до положень частини шостої
статті 13 Закону
України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус
суддів» (в редакції
Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) «Висновки щодо застосування норм права,
викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при
застосуванні таких норм права».
Враховуючи
вищезазначене, на відновлення порушених конституційних прав і свобод, керуючись
положеннями Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної
інформації» та Закону України «Про інформацію» на виконання зазначених вище
рішень Конституційного Суду України, відповідно до компетенції, у визначений
законом строк,
ПРОШУ СУД:
1.
Відкрити
провадження за моєю адміністративною позовною заявою;
2.
Відновити
порушені права і свободи на отримання публічної інформації шляхом визнання
бездіяльності суб’єкта владних повноважень (Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська) протиправною та зобов’язати вчинити певні дії, а саме:
На виконання
положень Конституції і законів України надати в паперовому і електронному
вигляді повні відповіді на запити від Громадської організації «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації», раніше
спрямованих до юридичної особи з назвою «Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська», на які не було
надано відповідей по суті, у встановлений законом строк, а саме:
-
від 27 січня 2021 року № ЗПІ/072/21;
-
від 02 лютого 2021 року № ЗПІ/075/21;
-
від 08 лютого 2021 року № ЗПІ/076/21;
-
від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/083/21;
-
від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/085/21;
-
від 15 лютого 2021 року № ЗПІ/087/21;
- від 22 лютого 2021 року № ЗПІ/088/21.
Д О Д А Т О К:
1.
Копія Рішення про державну реєстрацію Громадської організації «Об’єднана правозахисна група
«Багнет Нації», що не має статусу юридичної особи шляхом повідомлення про утворення –
на 1 (одному) арк.., стр. 01;
2.
Скриншот (знімок з екрану монітора) про відображення відомостей про Громадську організацію «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації», що не має статусу юридичної особи, в Реєстрі громадських об’єднань – на 1 (одному) арк.., стр. 02;
3.
Копія протоколу установчих зборів засновників Громадської організації «Об’єднана правозахисна група
«Багнет Нації», що не має статусу юридичної особи, з рішенням про обрання уповноваженого
представника – на 5 (п’ятьох) арк.., стр. 03-07;
4.
Копія витягу з ЄДРПОУ про юридичну особу з назвою «Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська» - на 6 (шістьох) арк.., стр. 08-13;
5.
Копія реєстраційної картки форма № 6 юридичної особи з назвою «Кіровський районний суд міста
Дніпропетровська» - на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 14-22;
6.
Копія запиту від 27 січня 2021 року № ЗПІ/072/21 – на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 23-31;
7.
Копія запиту від 02 лютого 2021 року № ЗПІ/075/21 – на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 32-40;
8.
Копія запиту від 08 лютого 2021 року № ЗПІ/076/21 - на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 41-49;
9.
Копія запиту від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/083/21 - на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 50-58;
10.
Копія запиту від 11 лютого 2021 року № ЗПІ/085/21 – на 1 (одному) арк..,
стр. 59;
11.
Копія запиту від 15 лютого 2021 року № ЗПІ/087/21 – на 8 (вісьмох) арк..,
стр. 60-67;
12.
Копія запиту
від 22 лютого 2021 року № ЗПІ/088/21 – 10 (десятьох) арк.., стр. 68-77;
13.
Копія запиту
від 26 лютого 2021 року № ЗПІ/089/21 до ТУ ДСА України
в Дніпропетровській області – на 6
(шістьох) арк.., стр. 78-83;
14.
Копія
відповіді ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 04.03.2021 № Ф-32/1092/21 – на 17 (сімнадцятьох) арк., стр. 84-100.
Всього в додатку 100 (сто) пронумерованих аркушів.
До суду подається 2 (два) примірники адміністративної позовної заяви з
додатками.
26 березня 2021 року
Уповноважений
представник
ГО ОПГ «Багнет Нації»:
Сергій Філіпенко
Читайте
також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя
за трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))):
П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання
Кіровський райсуд Дніпра – яскравий приклад
повалення конституційного ладу в Україні
Сьомий відвід судді Казака через
незнання КПК
Як суддя
Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був «призначений»
на посаду
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картку ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо за Ваш
вагомий внесок у відновлення конституційного устрою України!
Немає коментарів:
Дописати коментар