Даний матеріал був би неповний без фахових досліджень і висновків судді Конституційного Суду України Маркуш Марії Андріївни, які вона висловила у своїй окремій думці стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" від 4 вересня 2008 року №374-VI (374-17) та Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року №547-VI (547-17).
А чи законний
«Законодавець»? ч.1
А чи законний «Законодавець»? ч.2
А чи законний «Законодавець»? ч.3
З повною версією висновків судді Маркуш М.А. можна ознайомитись на сайті Верховної
Ради України, попередньо прочитавши відповідне Рішення КСУ. В даній же публікації
читачам пропонуємо ознайомитись виключно з юридичним обґрунтуванням визначень «організація
і порядок діяльності» і «порядок работи».
Зрозумійте різницю. Далі викладаємо скорочений зміст Окремої думки судді Маркуш М.А.
на зазначене Рішення КСУ: «За своїм змістом поняття "організація і порядок
діяльності Верховної Ради України", вжите в пункті 21 частини першої статті
92, не є тотожним поняттю порядок роботи Верховної Ради України", використаному
у частині п'ятій статті 83 Конституції України (254к/96-ВР), та є ширшим, ніж останнє,
хоча окремі науковці не розмежовують зазначені поняття (2). Ряд вітчизняних науковців
визначають Регламент як важливий підзаконний акт парламентського права, який разом з Конституцією (254к/96-ВР) та відповідними законами України становить правову основу діяльності парламенту (3).
_______________
(2) Серед науковців не
розмежовує зазначені поняття, зокрема, Георгіца А.З. (Див.: Георгіца А.З. Сучасний
парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці: Рута, 1998. – С. 312-347.
(3) Великий енциклопедичний юридичний словник за ред. Шемшученка Ю.С. – К.:
Видавництво "Юридична думка", 2007. – С. 760.
Термін "організація" походить від французького organization – впорядкування,
від латинського organum – інструмент, знаряддя. Організація – це властивість будь-якого
матеріального об'єкта, що виявляється у впорядкованості структури, внутрішньої будови.
1. Організація означає
сукупність пов'язаних між собою складових частин (елементів) відповідного об'єкта,
а також зв'язків (взаємовідносин) між ними та іншими об'єктами, в результаті чого утворюється певне зовнішнє організаційне середовище.
Поняття "організація" розглядається як об'єктивне
явище, властиве всім керованим соціальним об'єктам, у такому розумінні воно використовується
поряд з поняттям "управління". В загальному контексті поняття "організація" застосовується разом з поняттями "структура"
і "система". У ньому, як правило, фіксуються динамічні риси і закономірності
системи, тобто такі, що належать до функціонування, поведінки і взаємодії її частин.
2. Це соціальна функція
суспільства, завдяки якій створюються суспільні системи, встановлюється динамічна
рівновага між її елементами, забезпечується сталість і водночас розвиток. Функціональні
характеристики організації полягають у змінах в системі під впливом зовнішніх і
внутрішніх умов на основі удосконалення її параметрів. Організовувати – означає
належним чином визначити ті функції і дії, які необхідні для виконання певних завдань
у межах відповідної структури. Організація будь-якої системи безпосередньо пов'язана
з такими її властивостями, як централізація і децентралізація, інтегрування і диференціація,
структуризація, адаптація і саморегулювання, регулювання і перерегулювання тощо.
Організація здійснюється за такою схемою: відповідно до поставленої мети добирається
необхідна сукупність складових елементів (засобів) та визначається їх структурно-функціональний
зміст, здійснюється вибір раціональних форм і методів (способів) об'єднання елементів
у єдину систему; регламентуються їх взаємозв'язки та взаємодія при переході від
одного рівня організованості до іншого.
3. Організація – одна з універсальних функцій соціального, зокрема державного,
управління. В такому розумінні організація означає складову змісту управлінської діяльності щодо упорядкування
певних суспільних відносин (об'єктів управління), раціональної побудови органів
(апарату) управління (суб'єктів управління), а також системи управління в цілому
як сукупності відповідних управлінських елементів, що перебувають у зв'язках і відносинах
між собою і утворюють органічну цілісність, єдність. У державному управлінні така діяльність спрямована на створення відповідних державних органів, нормативно-правове закріплення їх
структури, функцій та компетенції, а також на організаційно-структурну перебудову системи
державного управління у разі її невідповідності цілям і завданням соціально-економічного
розвитку суспільства та зумовленим цим змісту і новим завданням управлінської діяльності
(4).
Поняття "порядок діяльності" означає певним чином урегульоване функціонування
якоїсь організації (5).
_______________
(4) Великий енциклопедичний
юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Шемшученка Ю.С. – К.: ТОВ "Видавництво
"Юридична думка", 2007. – С. 569; Юридична енциклопедія, В 6 т. / За ред.
Шемшученка Ю.С. – К.: Укр. енциклоп., 2002. – Т. 4. – С. 294)
(5) Великий тлумачний
словник сучасної української мови. / Укл. і голов. ред. Бусел В.
– Ірпінь: ВТФ "Перун", – 2007. – С. 306.
Визначення основних принципів та засад діяльності вищих органів державної влади
законами має стабілізуюче значення щодо їх діяльності. За загальним правилом, що
існує у теорії права, для врегулювання основних, найважливіших суспільних відносин
застосовується закон, який закріплює базові, зовнішні, статичні положення.
В Конституції України
(254к/96-ВР) закріплено вичерпний
перелік найбільш важливих питань суспільного і державного життя, що мають визначатися
виключно законами України, до яких, зокрема, належить організація і порядок діяльності
Верховної Ради України (частина перша статті 92) (254к/96-ВР), та тих, що мають встановлюватися
виключно законами України (частина друга статті 92) (254к/96-ВР). Закон – це нормативно-правовий
акт, який приймається органом законодавчої влади або на референдумі народом у відповідній
формі (6), що регулює найважливіші суспільні відносини,
виражає волю і інтереси більшості населення, втілює основні права людини та інші
загальнолюдські цінності і має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових
актів, встановлює загальнообов'язкові правила поведінки,
породжує юридичні наслідки, гарантується і охороняється державою (7).
_______________
(6) Законодательная техника.
Научно-практическое пособие под ред. Тихомирова Ю.А. – М., 2000. – С. 103.
(7) Юридична енциклопедія в 6-ти томах під ред. Шемчушенка Ю.С. та ін. – Т.
2. – К.: Видавництво "Українська енциклопедія" імені М.П. Бажана, 2003.
– С. 474-475; Популярна юридична енциклопедія. – К.: "Юрінком Інтер",
2002. – С. 142.
Предметом регулювання законів можуть бути лише питання організації та порядку
діяльності Верховної Ради України (пункт 21 частини першої статті 92 Конституції
України) (254к/96-ВР). Конституція України
(254к/96-ВР) не містить приписів
щодо обмеження кількості актів, якими мають регулюватись організація і порядок діяльності Верховної Ради України. Положення
зазначеного пункту не виключають прийняття окремого закону про порядок роботи Верховної
Ради України чи закону про Верховну Раду України.
Порядок роботи Верховної Ради України – це певним чином врегульований стан суспільних
відносин, який регулюється як нормами права, так і нормами моралі тощо та вживається
у значенні процедури, механізму реалізації повноважень, прав і обов'язків, вчинення відповідних дій суб'єктами правовідносин (8).
_______________
(8) Великий енциклопедичний
юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Шемшученка Ю.С. – К.: ТОВ Видавництво
"Юридична думка", 2007. – С. 660; Юридична енциклопедія, В 6 т. / За ред.
Шемшученка Ю.С. – К.: Укр. енциклоп., 2002. – Т. 4. – С. 679.
Регулювання порядку роботи парламенту зумовлено такою правовою формою, яка може
наділяти учасників відносин суб'єктивними правами і обов'язками та детально регламентувати
їх здійснення, що характерно для регламенту і невластиве для закону як нормативно-правового
акта вищої юридичної сили. Юридична енциклопедія визначає поняття "регламент"
як таке, що походить від французького regle – правило, латинського regula – правило:
сукупність правил, якими визначається порядок роботи органу державної влади, органу місцевого самоврядування,
організації чи установи (9). Регламент – це "прийнятий розпорядок ведення
зборів, засідання та інше; час, відведений цим розпорядком
для доповіді чи виступу; правила, що регулюють порядок діяльності державного органу або комерційної організації; правила (постійні
чи тимчасові), які регулюють внутрішню організацію та форми діяльності палати чи
однопалатного парламенту, а також правове становище депутата; акти, які приймають
уряди певних країн для здійснення регламентарної влади"(10). Регламент – це:
1) прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання тощо; 2) заведений розпорядок
дня, режим праці тощо; 3) інструкція, зведення правил для користування чим-небудь (11). Отже, регламент містить положення, які детально визначають внутрішній порядок функціонування органу державної влади
у процесі здійснення ним повноважень, закріплених законом (ідеться
про динаміку, процедуру функціонування). Регламент парламенту може не бути законом, але за юридичною природою належить до нормативно-правових актів (12). На думку Ющика О.І., Регламент може розглядатися теоретично та з
огляду на український досвід не як закон, а як "рівнозначний закону нормативно-правовий акт, як особливий законодавчий
акт" (13).
_______________
(9) Юридична енциклопедія
в 6-ти томах під ред. Шемчушенка Ю.С. та ін. – Т.5. – К.: Видавництво "Українська
енциклопедія" імені М.П.Бажана , 2003. – С. 256.
(10) Законотворча діяльність. Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН
України Литвина В.М. – К.: Парламентське видавництво. – 2004. – С. 297.
(11) Словник української мови / За ред. Білодіда І.К. та ін. – Т. 8. – К., 1977.
– С. 478.
(12) Див.: Большой юридический энциклопедический словарь.
– М.: Книжный мир, 2000. – С. 536.
(13) Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу – К.: Парламентське видавництво, 2004. – С. 304.
Регламент – це нормативний акт, який відзначається високим ступенем деталізації
щодо упорядкування внутрішньої структури і відносин, що виникають у процесі реалізації
органом державної влади своїх повноважень. Цей процесуальний нормативно-правовий
акт забезпечує не тільки законодавчу функцію парламенту (яка є частиною правотворчості), а й інші функції парламенту (14).
_______________
(14) Див.: Ганджа Н.В.
Механізм реалізації Регламенту Верховної Ради України // Життя і право. – 2005
– № 5 (17). – С. 42-44; Функції регламентів органів державної влади в Україні //
Держава та регіони. – 2007. – № 4. – С. 23
Регламент регулює правила поведінки, зокрема внутрішні, якими визначається внутрішній
порядок (розпорядок, режим) роботи Верховної Ради України, містить правові приписи,
які встановлюють порядок, на підставі якого Верховна Рада України певного скликання
здійснює повноваження, визначені Конституцією України (254к/96-ВР), протягом відповідного строку
та забезпечує процесуальну (процедурну) незалежність виконання повноважень і юридичну
ефективність роботи парламенту. За своєю юридичною природою він має особливий порядок
прийняття та підписання і офіційного оприлюднення Головою Верховної
Ради України без участі Президента України (15). Регламент встановлює парламентські процедури, що ґрунтуються переважно на нормах процесуального права
та базуються на сформульованих загальних для процессуального парламентського права ідеях, принципах, вимогах та можливостях (16). Порядок роботи Верховної Ради України треба розуміти
як налагоджену послідовність здійснення нею парламентської (законодавчої) процедури
(17). Регламент, маючи допоміжне, похідне значення стосовно Конституції України (254к/96-ВР), деталізує конституційні положення, конкретизуючи процесуальні форми їх практичного втілення.
_______________
(15) Див.: Ганджа Н.В. Теоретичні проблеми Регламенту Верховної Ради України: автореф. дис. кан. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького
НАН України. – К., 2004. – С. 5; Теоретичні проблеми Регламенту Верховної Ради України
// Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки. – К., 2002. – Вип. 16.
– С. 90-96.
(16) Див.: Сас С.В. Законодавство про регламент Верховної Ради України: проблеми
теорії і практики: дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут законодавства Верховної
Ради України. – К., 2005. – С. 2.
(17) У довідковій літературі термін "порядок" визначається, зокрема,
як спосіб виконання, метод здійснення чого-небудь; певна послідовність, черговість чого-небудь;
організованість (словник української мови в 11 томах. – Том VII. – К.: Наукова думка, 1976. – С. 303. Регламент, як правило, приймається самим органом на основі та
відповідно до Конституції (254к/96-ВР) і законів України, що
визначають статус певного органу влади. Регламент не володіє силою закону, але визнається
джерелом конституційного права (18).
(18) Арутюнян Т.Т., Баглай
М.В. Конституционное право: Энциклопедический словарь. – М., 2006. – С. 393;
Отже, за своєю юридичною природою Регламент – це підзаконний, внутрішній процедурний нормативний акт, який приймається Верховною
Радою України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) і законів, які визначають
її статус, що відзначається високим ступенем деталізації щодо упорядкування внутрішньої структури, деталізує положення про внутрішню організацію і порядок роботи, визначає процедурні правила процесу
реалізації Верховною Радою України своїх повноважень протягом скликання. Він містить
механізми реалізації конституційних повноважень парламенту, відзначається високим
ступенем деталізації щодо упорядкування внутрішніх відносин, які виникають у процесі
реалізації зазначених повноважень, що характерно для регламенту і невластиво для
закону як нормативно-правового акта (20).
_______________
(20) Арутюнян Г.Г., Баглай
М.Ф. Конституционное право: Энциклопедический словарь. – М.: Норма, 2006. – С. 393; Юридический энциклопедический словарь
/гл. ред. Кутафин О.Е. – М.: Большая Российская энциклопедия,
2002. – С. 443., Юридическая энциклопедия / Отв. Ред. Топорнин Б.М. – М.: Юристъ,
2001. – С. 942; Ющик О. Парламентський регламент – не закон...: [Про Рішення Конституційного Суду України щодо невідповідності Конституції України Регламенту
Верховної Ради України] // Голос України. – 2008. – 17 квітня. – С. 3…».
Підводячи риску під всім зазначеним вище слід констатувати той юридичний факт,
що сьогодні «єдиний орган законодавчої влади в Україні», всупереч вимогам самої
Конституції України, здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 10
лютого 2010 року №1861-VI «Про Регламент
Верховної Ради України», у відсутність
пріоритетного профільного закону про організацію і порядок діяльності Верховної
Ради України.
Невже ви
хочете сказати, що всі дієві особи не розуміли ступені своєї персональної причетності
до дій і подій, які суперечили вимогам і прямо порушували норми Конституції України?
Тоді, ви дуже наївні.
Отже «маємо
те, що маємо»… Саме так, колись, виправдовувався перший недопрезидент (якого ніхто
не обирав) перед Українським народом, маскуючи свою державну зраду. Інші, наступні
зрадники вже не виправдовувались, а нахабно вчиняли беззаконня.
ПІСЛЯМОВА
з вірою у ПРАВО:
Закріплення в Основному Законі України
принципу верховенства права, невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини
і громадянина, гарантій їх здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових
актів, які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй (частина друга
статті 8). Правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень
та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції
України) (речення перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від
4 серпня 2000 р. №1222“ від 28 жовтня 2009 року №28-рп/2009).
Принцип верховенства Конституції України поширюється на
всю територію України. Конституційний Суд України наголошує, що неухильне додержання
органами державної влади та органами місцевого самоврядування Конституції та законів
України є запорукою стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року №3-рп/2014).
Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми
застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами
можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України
та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить
Конституції України (абзац другий підпункту
2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 вересня
2016 року №6-рп/2016).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює
обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності
при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом
її поділу.
Здійснення державної влади на засадах її функціонального поділу
на законодавчу, виконавчу та судову завдяки визначеній Основним Законом України
системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає
узурпації державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати
конституційний лад в Україні. <…> (абзаци перший, другий
пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата)
від 20 червня 2019 року №6-р/2019).
Підсумовуючи все
наведене вище варто нагадати, що в своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року №11-р/2019 Конституційний Суд України акцентує увагу
на тому, що «рішення Конституційного
Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи
ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади,
органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці,
особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових
актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду
України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку
будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду
України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших
нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного
Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості
їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня
2000 року №15-рп/2000)».
Читайте
також: Газету «Багнет Нації»
зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж
газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний»
випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації»,
як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет
Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет
Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням
суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра
– двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти
над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій
випуск газети «Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Право на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск
газети «Багнет Нації»
Умови та Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий
випуск газети «Багнет Нації»
ПОДАТКОВА ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети
«Багнет Нації»
ТЦК та СП від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск
газети «Багнет Нації»
Відвід судді: закон, практика та поради – сорок четвертий випуск газети
«Багнет Нації»
А ПРОКУРОРИ ХТО? – сорок сьомий випуск газети «Багнет Нації»
А чи законний «Законодавець»? – сорок дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4
(замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
А чи законний
«Законодавець»? ч.1
А чи законний
«Законодавець»? ч.2
А чи законний
«Законодавець»? ч.3
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7456 7204 3954 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар