Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України. Справа №1-4/2004 від 4 березня 2004 року
Вирішуючи справу про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України (254к/96-ВР) щодо забезпечення державою доступності і безоплатності освіти в державних і комунальних навчальних закладах, Конституційний Суд України виходить з того, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України (254к/96-ВР)).
Освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства.
Право
на освіту – це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних
навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в
умовах сучасного суспільства.
Освіта
– це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених
державою освітніх рівнів.
За положеннями статті 53 Конституції України (254к/96-ВР) право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України (254к/96-ВР). Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26) (995_015), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13) (995_042).
Освіта в Україні здійснюється згідно з законами України («Про освіту» (1060-12), «Про дошкільну освіту» (2628-14), «Про загальну середню освіту» (651-14), «Про професійно-технічну освіту» (103/98-ВР), «Про вищу освіту» (2984-14) тощо), іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, вирішуються питання створення мережі навчальних закладів освіти, їх фінансування, оплати праці та встановлення державних соціальних гарантій і пільг для працівників цих закладів.
Розглядаючи
порушені у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України вважає,
що при тлумаченні терміна «доступність» стосовно освіти в державних і
комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова «доступність»
як «доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось», «відповідність
силам, здібностям, можливостям кого-небудь».
Системний
аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін «доступність»,
дає підстави для висновку, що поняття «доступність освіти» у частині третій
статті 53 Конституції України (254к/96-ВР) означає створення державою можливостей
для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що
доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного
на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити
реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і
розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої
освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та
інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки
і спеціальності, профілю навчання.
Таким чином, виходячи із змісту поняття «доступність», яке вживається у положеннях Основного Закону України (254к/96-ВР), відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.
Аналізуючи
положення статей Основного Закону України (254к/96-ВР), де вживається термін «безоплатність»,
а також виходячи з тлумачення цього терміна в Рішенні Конституційного Суду України
від 29 травня 2002 року №10-рп/2002 (v010p710-02) (справа про безоплатну
медичну допомогу) Конституційний Суд України дійшов висновку, що «безоплатність»
зазначених у положеннях частини третьої статті 53 Конституції України (254к/96-ВР)
рівнів освіти у державних і комунальних навчальних закладах слід розуміти як
можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати
у будь-якій формі за освітні послуги, відповідно до державного стандарту в
межах тих видів освіти, безоплатність яких визначена у цих положеннях. Забезпечення безоплатності освіти на
всіх рівнях є однією з гарантій її доступності.
Безоплатність
здобуття громадянами освіти забезпечується фінансуванням навчальних закладів
цих форм власності за рахунок державних і місцевих бюджетних асигнувань згідно
з визначеними законами та іншими правовими актами нормативами їх фінансового і матеріально-технічного
забезпечення, що, однак, не виключає можливості фінансування галузі освіти за
рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це визначено
законодавством про освіту.
Стосовно
порушеного у конституційному поданні питання про застосування положень статті
53 Конституції України (254к/96-ВР), за якими держава має забезпечити
доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, зокрема щодо
влаштування дітей у дошкільні навчальні заклади державної і комунальної форм власності,
Конституційний Суд України виходить з такого.
Аналіз
положень статей Конституції України (статті 51, 52, 53) (254к/96-ВР) та
прийнятих на їх реалізацію законів України про освіту свідчить, що хоча
відповідно до Закону України «Про освіту» (1060-12) прийом дітей у дошкільні
навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють (частина
друга статті 34), тобто за вибором ними типу дошкільного навчального закладу чи
форми навчання, це, проте, не обмежує права дітей на освіту і не ставить
здобуття дошкільної освіти в залежність від бажання батьків. Як передбачено
частиною першою статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» (2628-14), сім'я
зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних
закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового
компонента дошкільної освіти.
Відповідно
до статті 18 Закону України «Про дошкільну освіту» (2628-14) та статті 14
Закону України «Про освіту» (1060-12) на органи управління системою дошкільної
освіти держава покладає, зокрема, ведення обліку дітей дошкільного віку та
контроль за виконанням вимог щодо їх навчання. В Україні функціонує система безперервної
освіти, обов'язковою первинною складовою частиною якої є дошкільна освіта.
Громадяни мають рівні права на її здобуття у дошкільних навчальних закладах
незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї (статті
4, 9 Закону України «Про дошкільну освіту» (2628-14).
Щодо
порушеного у конституційному поданні питання про збереження мережі дошкільних
навчальних закладів, у тому числі недержавних і некомунальних, за рахунок
коштів державного і місцевого бюджетів, то, як вважає Конституційний Суд
України, забезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти покладено
на державу лише щодо навчальних закладів державної і комунальної форм власності
(частина третя статті 53 Конституції України (254к/96-ВР). Відповідно до
частини другої статті 3 Закону України «Про дошкільну освіту» (2628-14) держава
тільки сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів
інших форм власності.
Тому
частиною шостою статті 16 зазначеного Закону (2628-14) забороняється
безпідставна ліквідація дошкільних навчальних закладів лише державної і
комунальної форм власності. Реорганізація або ліквідація діючих комунальних
дошкільних навчальних закладів, у тому числі створених колишніми сільськогосподарськими
колективними та державними господарствами (несільськогосподарськими
підприємствами, організаціями), допускається лише у випадках і в порядку,
визначених цим Законом (2628-14).
Фінансування
дошкільної освіти залежить від форми власності дошкільного навчального закладу,
обов'язок фінансування якого покладається на власника (засновника). Стосовно
дошкільних навчальних закладів інших, ніж державної і комунальної, форм власності
рішення про ліквідацію приймається засновником (власником) за погодженням з
відповідним органом виконавчої влади з питань освіти.
У
контексті положень статті 53 Конституції України (254к/96-ВР), які передбачають
обов'язковість повної загальної середньої освіти (частина друга), забезпечення
доступності і безоплатності повної загальної середньої освіти покладає на державу
обов'язок створити умови для безоплатного здобуття такої освіти в державних і
комунальних навчальних закладах (частина третя). На виконання зазначених положень
Конституції України (254к/96-ВР) обов'язковою основною складовою безперервної
освіти визнано загальну середню освіту (частина друга статті 3 Закону України «Про
загальну середню освіту» (651-14). Для забезпечення реалізації права кожного на
обов'язкову повну загальну середню освіту та створення для цього належних умов держава
сформувала систему загальної середньої освіти (стаття 4 Закону України «Про
загальну середню освіту» (651-14).
Нормативи
матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних
закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України згідно з Державним
стандартом загальної середньої освіти. Матеріально-технічна база цих закладів фінансується
за рахунок коштів їх засновників (власників). Фінансування за визначеними нормативами,
зміцнення матеріальної бази державних і комунальних загальноосвітніх навчальних
закладів передбачають покриття витрат на навчально-виховний процес за рахунок
коштів відповідних бюджетів згідно з державними стандартами освіти.
Конституційний
Суд України у Рішенні від 21 листопада 2002 року №18-рп/2002 (v018p710-02)
(справа про безоплатне користування шкільними підручниками), виклавши свою
позицію щодо фінансування витрат на забезпечення загальноосвітніх закладів засобами
навчання та навчальним обладнанням, зазначив, що обов'язок створити умови для
здобуття повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах Конституцією України (254к/96-ВР) покладено на державу.
Виходячи
з того, що безоплатність і доступність повної загальної середньої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах пов'язані з її обов'язковістю,
держава повинна фінансувати у повному обсязі процес навчання учнів в межах Державного
стандарту загальної середньої освіти.
Конституційний
Суд України вважає, що положення статті 53 Конституції України (254к/96-ВР) про
забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом
України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих
навчальних закладах на конкурсній основі. За змістом положень цієї статті
здобуття вищої освіти не є обов'язковим. У Рішенні Конституційного Суду України
від 21 листопада 2002 року №18-рп/2002 (v018p710-02) саме з обов'язковістю
повної загальної середньої освіти пов'язана її безоплатність.
На
виконання положень статті 23 Конституції України (254к/96-ВР), якими
гарантується право людини на вільний розвиток своєї особистості, та частини
третьої статті 53 Конституції України (254к/96-ВР) у законах України про освіту
закріплено право на вільний вибір форми здобуття вищої освіти, виду вищого
навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Реалізація права
громадян на безоплатне здобуття вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах здійснюється на конкурсній основі (частина четверта статті
53 Конституції України (254к/96-ВР).
За
Конституцією України (частина друга статті 43) (254к/96-ВР) держава створює
умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних
потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які бюджетні видатки держави (частина друга статті 95). Виходячи з
суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про
Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців
з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних
рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів
за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості
фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.
Проте
здобуття освіти в цих закладах не може обмежуватись лише обсягом державного
замовлення, фінансовою основою якого є бюджетні кошти. Підготовка фахівців з
вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних
освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної і
комунальної форм власності може здійснюватися також за рахунок інших джерел
фінансування, не заборонених законом, що є додатковим засобом здобуття і забезпечення
права на вищу освіту. У законодавстві України визначено, що понад установлений
обсяг, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, вищі навчальні заклади
можуть здійснювати прийом студентів у межах чисельності, обумовленої ліцензією,
з оплатою вартості навчання на договірній основі. Отже, безоплатність вищої
освіти (безоплатність навчання) в державних і комунальних навчальних закладах
зобов'язує державу створити відповідні можливості, за яких громадянин України
на рівних конкурсних умовах (частина четверта статті 53 Конституції України (254к/96-ВР)
може здобути без внесення плати у будь-якій формі вищу освіту в межах обсягу
потрібних державі та суспільству фахівців.
Читайте
також: Газету «Багнет Нації»
зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж
газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний»
випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації»,
як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет
Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет
Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням
суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра
– двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти
над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій
випуск газети «Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Право на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск
газети «Багнет Нації»
Умови та Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий
випуск газети «Багнет Нації»
ПОДАТКОВА ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети
«Багнет Нації»
ТЦК та СП від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск
газети «Багнет Нації»
Відвід судді: закон, практика та поради – сорок четвертий
випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4
(замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар