А чи законний «Законодавець»? ч.1

 

В попередніх випусках нашого видання №№3-1, 3-2 від 17 серпня 2021 року, №22 від 29 серпня 2023 року, №26 від 22 листопада 2023 року, №27 від 22 грудня 2023 року та в публікаціях розміщених на сайті «Багнет Нації», ми, вже торкалися питання, відносно наявності юридичного факту стосовно того, що чинна Конституція України (документ: 254к/96-ВР) була прийнята тодішнім парламентом за рахунок певних фальсифікацій, з грубими порушеннями порядку і процедури її прийняття та нехтування існуючих на той час домовленостей. Проте, в даному матеріалі ми хочемо поговорити про наслідки незатвердження нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР) на всеукраїнському референдумі в світлі діяльності «єдиного органу законодавчої влади в Україні», у відсутність пріоритетного профільного закону про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, як того вимагає норма прямої дії пункту 21 частини першої статті 92 Основного закону.

І на початку варто зазначити, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження №61-51сво18) зазначив, що: «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідне тлумачення частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

В свою чергу Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 липня 2021 року №1-р/2021 дійшов висновку про те, що «…державотвірна роль української нації та незалежна державність України, відновлена внаслідок "здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення" (абзац третій преамбули Конституції України). Право саме української нації на самовизначення є основою Акта проголошення незалежності України, що його ухвалила 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР (далі – Акт), яка діяла "виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН" (абзац третій преамбули Акта). Юридичним фактом, який остаточно й безповоротно затвердив Акт "створення самостійної української держави" (перше речення резолютивної частини Акта), стало волевиявлення усього Українського народу 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі».

Вибудовуючи послідовну хронологію наступних юридичних фактів, які є задокументованими і не потребують доказування у суді, слід згадати про Указ Президента України від 26 червня 1996 року №467/96 «Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України», яким було постановлено:

1. Провести 25 вересня 1996 року всеукраїнський референдум з питання прийняття нової Конституції України.

2. Винести для прийняття всеукраїнським референдумом текст проекту Конституції України, схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 року і прийнятий за основу Верховною Радою України 24 квітня 1996 року.

Введення нової Конституції України в дію всеукраїнським референдумом було обумовлено нормами прямої дії самої нової Конституції України, та іще раніше вимогами умов Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» (документ: 1к/95-ВР від 8 червня 1995 року).

Згідно положень даного Договору в частині IV статті 61 Розділу VIII «ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ» Сторони дійшли згоди про те, що: «До прийняття нової Конституції України Сторони суворо дотримуватимуться положень цього Конституційного Договору і діятимуть у повній відповідності до нього. До прийняття нової Конституції Сторони не виноситимуть на всеукраїнський референдум, консультативний референдум та опитування громадської думки інших питань, крім прийняття нової Конституції України, текст якої буде узгоджений Сторонами».

Наступного дня після зазначеного вище Указу Президента тодішній Голова Парламенту Олександр Мороз підписав і направив президенту Кучмі Л.Д. Постанову Верховної Ради України від 27 червня 1996 року №253/96-ВР «Про процедуру продовження розгляду проекту Конституції України у другому читанні», де другим пунктом було визначено, цитуємо: «Встановити, що на всеукраїнський референдум може бути винесений текст проекту Конституції України, доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією і прийнятий Верховною Радою України у другому читанні відповідно до вимог Регламенту з урахуванням зауважень і пропозицій Президента України, поданих в порядку узгодження зазначеного тексту проекту Конституції України згідно з частиною IV Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України (1к/95-ВР)».

Та вже наступного календарного дня (28 червня 1996 року), наступним порядковим документом після прийнятого парламентом Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» (документ: 254/96-ВР від 28 червня 1996 року) та проекту самої нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року) була прийнята Постанова Верховної Ради України від 28 червня 1996 року №255/96-ВР «Про Указ Президента «Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України» згідно якої Парламент звертався до Президента із пропозицією, цитуємо: «Звернутися до Президента України з пропозицією відкликати Указ Президента України "Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України"».

Погодившись з пропозицією парламенту про відкликання попереднього указу наступним Указом Президента України від 1 липня 1996 року №489/96 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 26 червня 1996 року №467», тодішнім Президентом України Кучмою Л.Д. було постановлено, цитуємо: «Визнати таким, що втратив чинність Указ Президента України від 26 червня 1996 року №467 «Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України».

Отже, маємо констатувати факт невиконання домовленостей Сторонами Договору та вчинення незаконних, нічим не регламентованих юридичних дій вже після прийняття нової Конституції України особами, які після її схвалення парламентом автоматично втрачали відповідні повноваження. А також слід констатувати той неспростовний юридичний факт, що вніч з 27 на 28 червня 1996 року (у несесійний, позанормовий, надурочний час) парламентом був схвалений проект нової Конституції доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією (без авторства), який суттєво відрізнявся від винесеного для прийняття всеукраїнським референдумом 25 вересня 1996 року тексту авторського проекту Конституції України, схваленого Конституційною комісією (уповноваженим органом) 11 березня 1996 року і прийнятого за основу Верховною Радою України 24 квітня 1996 року.

Розуміючи, що подальше публічне обговорення прийнятого парламентом вніч з 27 на 28 червня 1996 року проекту Конституції перед затвердженням його всеукраїнським референдумом може викликати певне обурення у громадськості, ділки легалізували свої дії прийняттям Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» (документ: 254/96-ВР від 28 червня 1996 року), в якому зокрема йшлося:

Стаття 1. Прийняти Конституцію України (254к/96-ВР).

Стаття 2. Визнати такою, що втратила чинність, Конституцію (Основний Закон) України (888-09) від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями.

Стаття 3. Визнати таким, що втратив чинність, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1к/95-ВР) у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Але, навіть цей закон не взмозі узаконити нав’язані підміни понять, які кардинально впливають на контекст запропонованого Конституційною комісією (уповноваженим органом) проекту, спотворюючи суть і зміст самого Основного закону.

Доволі очевидне спотворення тексту починається вже з перших рядків прийнятого парламентом проекту 28 червня 1996 року. Для цього достатньо лише порівняти вступну частину Преамбули авторського проекту нової Конституції України, запропонованого Конституційною комісією, із затвердженим парламентом проектом, представленим «з-під поли» Тимчасовою спеціальною комісією, аби зрозуміти масштаб фальсифікації і потурання конституційних засад, а саме (відповідно): «Ми, український народ – громадяни України усіх національностей, виражаючи свою суверенну волю…» та «Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу…».

Хочемо запевнити читачів про відсутність офіційного задокументованого юридичного факту, який міг свідчити про надання Українським народом відповідного мандату Верховній Раді України виступати від його (Українського народу) імені.

Водночас у своєму Рішенні від 03 жовтня 1997 року №4-зп Конституційний Суд України робить висновок, що в Конституції України відсутнє положення щодо визнання після її прийняття такими, що втратили чинність, Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями й Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1к/95-ВР) від 8 червня 1995 року. Відповідні положення містяться у статтях 2 та З Закону України "Про прийняття Конституції України і введення її в дію" (254/96-ВР). Проте набуття чинності Конституцією України не можна пов'язувати з прийняттям цього Закону.

З даним висновком КСУ не можна не погодитись, адже зазначений Закон фактично має нижчий юридичний статус в їєрархії нормативно-правових актів у значенні та по відношенню як до Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року, так і до нової Конституції України від 28 червня 1996 року (документ: 254/96-ВР). Отже даним Законом України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» (документ: 254/96-ВР від 28 червня 1996 року) не виявлялося можливим одночасно щось прийняти, припинити, змінити або доповнити у конкретні нормативно-правові акти, які мають вищій юридичний статус, аніж сам Закон.

З іншого боку у своєму Рішенні від 11 липня 1997 року №3-зп Конституційний Суд України робить висновок, що Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу (преамбула Конституції України), який відповідно до статті 5 Конституції України має виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами (там же). Отже, прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом.

З огляду на наведене вище слід констатувати про наявне порушення попередньо обумовленого порядку і процедури прийняття нової Конституції України (у несесійний, позанормовий, надурочний час – вніч з 27 на 28 червня 1996 року), що підтверджується відсутністю документального підтвердження у вигляді відповідної постанови Центральної виборчої комісії (далі – ЦВК) стосовно результату здійснення історичного факту – затвердження нової Конституції України (документ 254к/96-ВР) всеукраїнським референдумом. Викладені факти, в свою чергу, свідчать про змову та узурпацію державної влади тодішніми високопосадовцями.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України наголосив про узурпацію державної влади тодішньою Верховною Радою України (а фактично – Верховною Радою Української РСР) через висновки у своєму Рішенні від 03 жовтня 1997 року №4-зп, зазначивши про те, що «установча влада по відношенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституції України визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституції України Верховною Радою України означало, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом». Тобто парламент перевищив свої повноваження позбавивши «носія суверенітету і єдине джерело влади в Україні» (Український народ) права здійснювати владу безпосередньо та визначати і змінювати конституційний лад в Україні через проведення всеукраїнського референдуму.

Отже Конституційний Суд України у своїх рішеннях, які на рівні закону є обов’язковими, остаточними та такими, що не можуть бути оскарженими, фактично зафіксував юридичний факт узурпації установчої влади Українського народу Верховною Радою України – органом встановленої влади, організація і порядок діяльності якого на момент прийняття нової Конституції України не були визначені і врегульовані відповідними профільними законами. Крім того, Конституційний Суд України робить безапеляційний, безальтернативний висновок, що «Конституція України (254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб'єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України (254к/96-ВР) у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного Закону України, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними».

У своїх попередніх і наступних рішеннях №6-рп/2005 від 05.10.2005 і №6-рп/2008 від 16.04.2008 Конституційний Суд України робить висновки про те що, цитуємо:

«Влада Українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу».

«Виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

«Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі».

«Реалізація громадянами України конституційних прав і свобод, передусім права голосу на виборах і референдумі, є складовою процессу здійснення влади народом безпосередньо».

«Народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, з чого випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України».

«Процес прийняття нової Конституції України (нової редакції) може бути започаткований лише після з'ясування волі Українського народу щодо необхідності прийняття нової Конституції України».

Далі буде...

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Публічне сповіщення оферта від Українського Народу до МОЗ України – чотирнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск

ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)

Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)

Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»

Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»

Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»

Права людини - комплекс природних і непорушних свобод… - двадцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Факти, що мають юридичне значення – проект Конституції доопрацьований ТСК – двадцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Перша редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Ключове з Рішення КСУ від 8 червня 2022 року №3-р(ІІ)/2022 (справа щодо презумпції невинуватості) – двадцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

Декларація правозахисника & Конституція України – двадцять дев’ятий (високосний) випуск газети «Багнет Нації»

Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»

«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»

ПІДСТАВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ МАЮТЬ БУТИ «ВІДПОВІДНИМИ ТА ДОСТАТНІМИ» - тридцять другий випуск газети «Багнет Нації»

ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій випуск газети «Багнет Нації»

КСУ про практику ЄСПЛ щодо остаточності судового рішення – тридцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Право на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Застосування Конституції України при здійсненні правосуддя – тридцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Умови та Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

ПРО ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕВІРКИ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ УКАЗІВ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПОСТАНОВ ПРО ОБРАННЯ СУДДІВ – тридцять дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

ПОДАТКОВА ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети «Багнет Нації»

ТЦК та СП від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск газети «Багнет Нації»

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин в адмінсправах – сорок другий випуск газети «Багнет Нації»

Про ГО ОПГ «Багнет Нації», конституційну мету утворення та законність напрямів діяльності – сорок третій випуск газети «Багнет Нації»

Відвід судді: закон, практика та поради – сорок четвертий випуск газети «Багнет Нації»

Конституційний Суд України про доступну і безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах – сорок п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Запит до Чернівецького СІЗО в інтересах журналістів благодійного друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» Миколи Тивонюка і Тетяни Албут - сорок шостий випуск газети "Багнет Нації"

А ПРОКУРОРИ ХТО? – сорок сьомий випуск газети «Багнет Нації»

В контексті судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень (з Рішення КСУ від 13 червня 2019 року №4-р/2019) – сорок восьмий випуск газети «Багнет Нації»

А чи законний «Законодавець»? – сорок дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ

«БАГНЕТ НАЦІЇ»:

газета Багнет Нації - Google Drive

Авторський проект Сергія Філіпенка:

а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)

а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)

а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)

а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)

а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)

а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)

а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)

а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7456 7204 3954  на ім’я Сергія Філіпенка

Інформація від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Бастіон: https://bastyon.com/bagnetnacii?fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM&fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM