18.11.2019: відвід колегії суддів ДААС від встановлення легітимності адмінсудів Дніпра

   18 листопада 2019 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду відбулося судове засідання в форматі відеоконференції, на якому було подано заяву про відвід колегії Другого апеляційного адміністративного суду від розгляду справи, стосовно встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єктів владних повноважень у адміністративних судів Дніпра.

Читайте також: Компетенцію судів, суддів і їхніх рішень, встановить окружний адмінсуд Дніпра

Справу щодо встановлення легітимності трьох адмінсудів Дніпра, передадуть до іншого суду

Верховний суд зареєстрував заяву щодо скасування указів президента про утворення судів

Легітимність судів Дніпра визначатиме Запорізький окружний адміністративний суд

Запорізький окружний адмінсуд інформує про відкриття провадження в справі щодо встановлення легітимності судів Дніпра - ухвала

В Запорізькому окружному адмінсуді відбулося перше засідання щодо встановлення легітимності судів Дніпра

Утворений з порушенням Конституції суд, не є порушенням прав людини і громадянина – ухвала ЗОАС

Утворені всупереч Конституції України: продовжуємо встановлювати правосуб’єктність адмінсудів Дніпра

   Більше деталей в відео і заяві про відвід.

Другий апеляційний адміністративний суд

                                                           майдан  Театральний, 1, м. Харків , 61057

                         головуючий суддя – Жигилій С.П.

Скаржники -  Законні представники:

                                                                                                                Справа № 160/1106/19

 

ЗАЯВА

про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Жигилія С. П., суддів: Чалого І. С. та Перцової Т. С.

   В провадженні колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі Жигилія С. П., Чалого І. С. і Перцової Т. С., знаходиться апеляційна скарга за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах сина ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року по справі № 160/1106/19 за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах сина ОСОБА_2,  ОСОБА_3, яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду,  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень.

   Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах сина ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду,  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень.

   На зазначене рішення суду ОСОБА_1, який діє в інтересах сина ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу.

   Розпорядженням в. о. голови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року, відповідно до положень п.6 ч.1, ч.7 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України, передано адміністративну справу № 160/1106/19 до Другого апеляційного адміністративного суду.

   Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі № 160/1106/19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Чалий І.С., Перцова Т.С.

   В ухвалі даної колегії від 10 жовтня 2019 року зазначено, що перешкоди для прийняття до провадження адміністративної справи відсутні.

   Ухвалою від 30 жовтня 2019 року судове засідання було призначено до апеляційного розгляду на 12.11.2019 року о 11:15 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 1.

   Під час судового засідання 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 було заявлено про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Жигилія С.П., суддів: Чалого І.С., Перцової Т.С. Зазначена заява про відвід була підтримана ОСОБА_3, а також представниками за довіреністю ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

   Датою подання обґрунтованої письмової заяви про відвід зазначеного складу колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду, встановлено 18 листопада 2019 року.

   В обґрунтування відводу, слід зазначити наступне:

   Загальновідомо, що відповідно до положень частини першої і другої статті 8. Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

   Положеннями статті 55. Основного закону встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

   Звертаючись до суду з позовними вимогами щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень у установ з назвами «Дніпропетровський окружний адміністративний суд»,       «Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд» та  «Третій апеляційний адміністративний суд», а також про встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень, ОСОБА_1, який діє в інтересах сина ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 сподівалися захистити гарантоване Конституцією право на справедливий, незалежний суд, встановлений законом. Адже, згідно до положень статті 124. Конституції правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

   Положеннями частини першої і другої статті 125. Основного закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

   Із зазначеною нормою Конституції, співзвучна також і частина перша статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

   Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

   Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

   Під “судом” у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом.

   ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

   Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до національного законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій інстанції тільки щодо міністрів.

   У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за відсутності будь-яких правових підстав.

   Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд, встановлений законом».

   Важливим прикладом застосування правила «суд, встановлений законом», який має неабияке значення для української практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:

   а) питання передачі справ від одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульовано національним законодавством, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань;

   б) мало місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення нею правосуддя як суддею;

   в) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду. Зваживши на ці обставини,          Суд визнав порушення права на суд, «встановлений законом».

   Відтак ЄСПЛ дійшов висновку, що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».

   У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження.

   Отже, слід вважати, що «суд, встановлений законом» означає наступне:

– дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

– дотримання правил автоматичного розподілу справ;

– наявність повноважень у судді;

– належний склад суду;

– наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

   З огляду на зазначене вище, варто наголосити, що значущу роль в реалізації права людини і громадянина на суд встановлений законом, відіграє наявність належного складу суду. Адже згідно до положень статті 129-¹ Конституції України та частини першої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

   В контексті викладеного вище слід зауважити, що частиною восьмою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов’язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

   З цього приводу слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність,  в  сенсі  п.  1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри (!!!), яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

   Аналогічна правова позиція закріплена також в п. п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

   Крім того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від  09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».

   Положенням пункту четвертого частини першої статті 36. Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

   З цього приводу варто наголосити на тому факті, що представником за довіреністю ОСОБА_3 Філіпенко С. В. під час судового засідання було висловлено недовіру наявному складу судової колегії у зв’язку із тим, що судді Другого апеляційного адміністративного суду Жигилій С. П., Чалий І. С. та Перцова Т. С., по факту, переведені на відповідні посади суддів не указом Президента України (як судді всіх інших установ), а переведені за рішеннями Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2019 року (відповідно: 433/0/15-19; 436/0/15-19 і 435/0/15-19) з Харківського апеляційного адміністративного суду (код ЄДРПОУ: 34331173), який з 03.01.2019 року перебуває в стані припинення як юридична особа приватного права суб’єкт господарювання, до іншої установи утвореної і зареєстрованої як суб’єкт підприємницької діяльності з назвою «Другий апеляційний адміністративний суд» (код ЄДРПОУ: 42256976).

   Даний факт викликає недовіру, сумніви в компетенції і компетентності та свідчить про наявність низки вагомих обставин, які викликають сумнів у неупередженості і об’єктивності зазначеної суддівської колегії.

   Слід зауважити, що преамбулою Кодексу суддівської етики затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22.02.2013 року визначено, що здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.

   Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

   Відповідно до положень статей даного Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

   Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

   Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

   Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

   Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

   Частиною першою статті 9. Конституції України також визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

   Беручи до уваги дане положення Конституції треба зазначити, що відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які було схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 і які ґрунтуються на засадах незалежності, об’єктивності, чесності та неупередженості, а також дотримання етичних норм, рівності, компетентності та старанності, визначено наступне:

   Беручи до   уваги   Загальну   декларацію   з   прав   людини, в якій визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи,  що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,

   беручи до уваги Міжнародний пакт про громадянські і політичні
права, що гарантує рівність всіх громадян перед судом, а  також право кожної особи на своєчасний розгляд її справи,  що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, компетентним та незалежним судом на засадах справедливості та безсторонності, на  відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку,

   зазначені вище принципи мають на меті встановлення  стандартів етичної поведінки суддів.  Вони адресовані суддям для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових принципів   регламентації   поведінки   суддів.  Крім  того,  вони покликані  сприяти  кращому  розумінню  та  підтримці   здійснення правосуддя  з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в цілому.  Ці принципи  передбачають,  що судді у своїй поведінці підзвітні відповідним органам, що створені для підтримки суддівських  стандартів,  які  діють об'єктивно та незалежно і мають на меті збільшення, а не зменшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки, якими зв'язані судді.

   Повертаючись до суті даного конкретного відводу колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача – Жигилія С. П., суддів – Чалого І. С. і Перцової Т. С. слід зауважити, що на виконання положень статті 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регулярне оцінювання судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України упродовж перебування на посаді проводиться з метою виявлення індивідуальних потреб судді щодо вдосконалення, стимулювання його до підтримання кваліфікації на належному рівні та професійного зростання. Кваліфікаційна співбесіда полягає у перевірці знань професійного судді, встановлення рівня кваліфікаційної підготовленості судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, в тому числі у судах більш високого рівня. Рівень кваліфікації суддів апеляційної інстанції має бути належного, найвищого рівня, і не повинен викликати сумнівів у суспільства.

   Переведення рішенням Вищої ради правосуддя, а не указом Президента України на посади новоутвореної установи зазначеної колегії суддів без виконання положень статті 20. Конституції України (з незатвердженими встановленими Конституцією державними символами) і невиконання Указу Президента України від 19 грудня 1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України», є свідченням або занизької кваліфікації даної колегії суддів, або їхньої співучасті в кримінальному злочині, який має ознаки частини першої статті 109 Кримінального кодексу України – повалення конституційного ладу. В будь-якому випадку це не вселяє довіру, і викликає сумніви щодо фаховості, об’єктивності і неупередженості при прийнятті рішення даною колегією за результатами розгляду апеляційної скарги в адміністративному провадженні № 160/1106/19.   

   Отже, керуючись своїм правом на розгляд по суті апеляційної скарги належним складом суду який утворено законом, враховуючи зазначені вище доводи, які обґрунтовані нормами чинного законодавства і підкріплені неспростовними доказами у вигляді копій документів що додаються, керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відповідно до яких підставами для відводу судді (суддів) є наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді (суддів), - висловлюємо недовіру і заявляємо про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача – Жигилія С. П., суддів – Чалого І. С. і Перцової Т. С.

Додаток:

-              Архівна копія Указу Президента від 19.12.1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» - на 2 (двох) арк.., стр. 01-02;

-              Копія Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» – на 2 (двох) арк.., стр. 03-04;

-              Копія Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 «Про переведення суддів» - на 6 (шістьох) арк.., стр. 05-10;

-              Копія рішення Вищої ради правосуддя з офіційного сайту зазначеної установи (https://hcj.gov.ua) від 12 лютого 2019 року № 433/0/15-19 «Про переведення судді Харківського апеляційного адміністративного суду Жигилія С. П. до Другого апеляційного адміністративного суду» - на 2 (двох) арк., стр. 11-12;

-              Копія рішення Вищої ради правосуддя з офіційного сайту зазначеної установи (https://hcj.gov.ua) від 12 лютого 2019 року № 436/0/15-19 «Про переведення судді Харківського апеляційного адміністративного суду Чалого І. С. до Другого апеляційного адміністративного суду» - на 2 (двох) арк., стр. 13-14;

-              Копія рішення Вищої ради правосуддя з офіційного сайту зазначеної установи (https://hcj.gov.ua) від 12 лютого 2019 року № 435/0/15-19 «Про переведення судді Харківського апеляційного адміністративного суду Перцової Т. С. до Другого апеляційного адміністративного суду» - на 2 (двох) арк., стр. 15-16.

18 листопада 2019 року

З повагою, Скаржник:           ______________________(_________________)

                                                    ______________________(_________________)

представник за довіреністю:______________________(_________________)

                                                    ______________________(_________________)

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Наша концепція: Сьогодні кожен українець має стати адвокатом для себе, і слідчим, прокурором та суддею для системи! - ГО «Багнет Нації»

Наше гасло: «І один у полі воїн, якщо поле правове!»