Кіровський районний суд
міста Дніпропетровська
Україна, 49000, м. Дніпро,
проспект Пушкіна, буд. 29,
ПОЗИВАЧ: Філіпенко Олександр Сергійович,
e-mail: svf2011@ukr.net
ВІДПОВІДАЧ:
Дніпропетровський обласний
територіальний центр комплектування
та соціальної підтримки
код ЄДРПОУ: 08353525
вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49000
e-mail: tckspdp@post.mil.gov.ua
Телефон:
+38 (056) 770 80 94
ЦІНА ПОЗОВУ: 134 200 (сто
тридцять чотири тисячі двісті)
гривень + сума судового збору
Здоров'я є станом повного фізичного,
душевного
та соціального добробуту,
а не
лише відсутністю хвороб та фізичних дефектів.
(Зі Статуту (Конституції) Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ) прийнятого Міжнародною конференцією охорони
здоров'я, що проходила в Нью-Йорку з 19 червня по 22 липня 1946 р., підписаного
22 липня 1946 р. представниками 61 країни (Off.Rec. Wld Hlth Org., 2, 100),
який набрав чинності 7 квітня 1948
р.)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої
незаконним рішенням посадової особи при здійсненні своїх повноважень
Я, Філіпенко Олександр Сергійович
(далі – Позивач), звертаюсь до Кіровського районного суду міста
Дніпропетровська за захистом своїх
конституційних прав і свобод, гарантованих нормами статті 55, 56.
Конституції України (документ: 254-к/96-ВР), з вимогою відшкодування матеріальної
і моральної шкоди, завданої мені в наслідок неправомірних дій
службових/посадових осіб Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, а
саме: - офіцера
відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП старшого лейтенанта
Велієва Хасара Сафаралійовича та начальника Центрально-Чечелівського ОРТЦК та
СП підполковника Міщенка Володимира Володимировича,
якими було складено, відповідно, незаконні протокол і постанову, з накладенням
на мене штрафу за адміністративне правопорушення в сумі 1700 (одна тисяча
сімсот) гривень.
ВИКЛАД
ОБСТАВИН в ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ
на виконання пункту
4 і 5 частини 3 статті 175 ЦПК України:
В обґрунтування наведених вище, своїх законних вимог, хочу зазначити, що 13 січня 2023 року, мною, до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська було направлено позовну заяву, в якій я, Олександр Сергійович Філіпенко, повідомляв суд, що 06 січня 2023 року близько 11 години 00 хвилин, будучи журналістом при виконанні редакційного завдання головного редактора друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» Сергія Веніаміновича Філіпенка, перебуваючи на перетині вулиць Тітова та Новокримської в місті Дніпро (Красногвардійський район у місті Дніпропетровську), мене було незаконно зупинено працівниками Центрально-Чечелівського об’єднанного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Центрально-Чечелівський ОРТЦК та СП) з вимогою пред'явити документи, на підтвердження особи. Після моєї відмови надати документи особам не уповноваженим для перевірки документів на вулиці (адже дана вимога виходила від трьох осіб у військових одностроях, без присутності з ними працівників Національної поліції), мене було незаконно доправлено до незаконно утвореного постановою Кабінету Міністрів України Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП, де мене незаконно утримували більше 3 (трьох) годин, здійснюючи на мене моральний та психологічний тиск. Адже в приміщенні, куди мене було доставлено, знаходилося дуже багато осіб зі зброєю, які з притаманною невігласам впевненістю говорили, що зроблять з мене героя, відрядивши мене на «нуль» - в Бахмут або Соледар.
Зауважу, що дану інформацію я сприйняв виключно, як погрози моєму життю і здоров’ю, що одразу викликало у мене відчуття занепокоєння, тривожності, страху та невпевненості. Крім того, все, це, «дійство», відбувалося (06.01.2023) на одинадцятому місяці важкого психологічного стану практично кожного українця, який носив вже загальний характер в умовах ненормальної реальності від самого початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, в умовах тривожних повідомлень з фронтів, в умовах напруги постійних повітряних тривог прифронтової Дніпропетровської області, надскладних умов блекауту та ракетних обстрілів нашого міста.
Після тривалого психологічного пресингу з боку присутніх у приміщенні Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП осіб у військових одностроях, на мене (без надання можливості бути присутніми під час складання протоколу і постанови моїх представників за довіреністю – правозахисників від ГО ОПГ «Багнет Нації», а саме: Сергія Веніаміновича Філіпенка та Владислава Віталійовича Акулова) - було складено протокол про адміністративне правопорушення (від 06.01.2023 року, без номера), а згодом складено постанову за справою про адміністративне правопорушення (від 06.01.2023 року, також без номера), за якою на мене, як вже зазначалося вище, було накладено штраф у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень. Зазначу, що такі, відверто протиправні дії з боку службових/посадових осіб при здійсненні своїх повноважень, у мене викликали дуже неприємні емоції та відчуття смутку, зневіри і розпачу.
В свою чергу Конституційний Суд України наголосив, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
(абзац шостий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної
частини)
Рішення Великої палати Конституційного Суду
України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону
України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких
законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76‒VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018
Людина є скарбом Природи, звідки й походять притаманні людині за народженням права і свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність як джерело всіх прав і свобод людини та їх основа є однією із засадничих цінностей українського конституційного ладу. Із статті 3 Конституції України випливає обов’язок держави забезпечувати охорону та захист людської гідності. Такий обов’язок покладено на всіх суб’єктів публічної влади. Верховна Рада України, ухвалюючи закони, має гарантувати належний захист та реалізацію прав і свобод людини, що є однією з умов забезпечення людської гідності як природної цінності. Своєю чергою, суди мають тлумачити юридичні норми так, щоб під час їх застосування це ні в якому випадку не завдавало шкоди людській гідності.
(абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 вересня 2021
року № 6-р(ІІ)/2021 у справі за
конституційними скаргами Крупка Дмитра Володимировича щодо відповідності
Конституції України (конституційності) частини першої статті 81, частини першої
статті 82 Кримінального кодексу України, Костіна Володимира Володимировича,
Мельниченка Олександра Степановича щодо відповідності Конституції України
(конституційності) частини першої статті 82 Кримінального кодексу України та за
конституційною скаргою Гогіна Віктора Івановича щодо відповідності Конституції
України (конституційності) частини першої статті 81 Кримінального кодексу
України (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі)
Доповнюючи,
зауважу, що наведені мною (Позивачем) та підкріплені документально доводи в
справі № 204/493/23 (провадження № 2-а/204/30/23) про те, що: відповідні протокол і
постанова (від 06.01.2023 року, б/н, б/н) були складені і постановлені у
відсутність Закону України «Про нормативно-правові акти України» (яким визначається
ієрархія НПА); складені і постановлені всупереч положенням пункту 22 частини
першої статті 92. Конституції України та рішенню Конституційного Суду України №
7-рп/2001 від 30 травня 2001 року (згідно КУпАП, а не ЗАКОНУ); складені і
постановлені всупереч положенням пункту 6 частини другої статті 92 Конституції
України (у відсутність закону про військові і спеціальні звання); складені і
постановлені негромадянами, у відсутність конституційного громадянства
Самостійної української держави України та всупереч положенням статті 6 Закону
України від «Про військовий обов’язок і військову службу»; складені і
постановлені у відсутність закону про статус національної валюти (гривні); складені
і постановлені у відсутність встановленого відповідним Законом згідно статті
20. Конституції України Державного Герба України; складені і постановлені у
відсутність відповідних рахунків конституційних територіальних громад районів у
місті Дніпропетровську (Дніпрі) – були судом відхилені та до уваги не бралися.
Натомість за
результатами розгляду моєї позовної заяви до Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування відповідної постанови Центрально-Чечелівського
об’єднанного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетрговська
Черкезом Д. Л. 15 березня 2023 року в справі № 204/493/23, провадженні № 2-а/204/30/23 було ухвалено рішення, згідно якого Суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну
заяву Філіпенко Олександра Сергійовича до Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування
постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.
Постанову
за справою про адміністративне правопорушення від 06 січня 2023 року, винесену
начальником Центрально-Чечелівського об’єднаного районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Міщенко В.В., про
притягнення до адміністративної відповідальності Філіпенко Олександра
Сергійовича за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у
вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. – скасувати.
Провадження
у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної
відповідальності Філіпенко Олександра Сергійовича за ч. 2 ст. 210 КУпАП – закрити.
Стягнути з Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки
(місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. С. Бандери, 16, ЄДРПОУ - 08353525) за
рахунок бюджетних асигнувань на користь Філіпенко Олександра Сергійовича
судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п’ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Зазначу, що даний
факт вселив у мене довіру до правосуддя, але залишив низку питань, які
залишилися без відповіді.
З огляду на
наведене також зазначу, що в свою чергу, під час підготовки позовної заяви до
суду (в розглянутій справі - № 204/493/23), для визначення
відповідного належного відповідача, я, звертався із запитом на інформацію від
07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП (копія додається)
для встановлення конституційної правосуб’єктності у самої установи та на
підтвердження повноважень службових і посадових осіб, які діють від імені та в
інтересах зазначеної установи (трекінг відправлення Укрпошта від 09.01.2023, №
4905506378840 – відправлення вручено особисто - 13.01.2023).
В своєму запиті
на публічну інформацію, я, ВИМАГАВ:
1. Надати завірену належним чином фотокопію Розпорядчого
акту (ЗАКОНУ) про утворення Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки, як орган/установу державної влади в Україні;
2. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про
призначення начальником Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки підполковника Міщенка Володимира Володимировича;
3. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про
призначення на посаду офіцера відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки старшого лейтенанта Велієва Хасара Сафаралійовича;
4. Надати посилання на нормативно-правовий акт (ЗАКОН),
яким визначені військові і спеціальні звання відповідно до статті 92
Конституції України;
5. Надати завірену належним чином фотокопію Положення,
яким регулюється діяльність Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки;
6. Надати завірену належним чином фотокопію Посадової інструкції,
якою регулюється діяльність посадових і службових осіб Центрально-Чечелівського
об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки;
7. Надати відомості про нормативно-правовий акт (ЗАКОН),
яким встановлено право працівників Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки розглядати і виносити рішення (постанови) в справах про
адміністративні правопорушення;
8. Надати завірені
належним чином фотокопії супровідних документів, якими уповноважувались дії
працівників Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки в робочий час на перевірку
документів у осіб поза межами будівлі Центрально-Чечелівського об'єднаного
районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,
розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Шмідта, 16;
9. Надати
відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), яким
визначено право працівників ТЦК та СП вчиняти перевірку документів поза межами
будівель/споруд, в яких розміщені відповідні ТЦК та СП;
10. Надати
відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), якою
визначено статус Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки, як режимного об’єкту;
11. Надати
достовірні відомості щодо того, ким, коли і на підставі чого була замовлена і
виготовлена гербова печатка Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки;
12. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого
відповідним законом строку (п'ять
днів), листом, на мою домашню адресу: 49055, м. Дніпро.
Зауважу, що відповіді на зазначений запит,
я, так, і не отримав.
І знову,
відчуття повної безвідповідальності, безкарності, вседозволеності та інші
негативні емоції та пригнічений моральний стан, від контакту з органом
державної влади.
Для підтвердження правосуб’єктності
(правоздатності, дієздатності і деліктоздатності) належного відповідача в цій
позовній заяві та встановлення осіб, які можуть діяти від імені та в інтересах
відповідної «юридичної особи публічного права» (як дослівно зазначено в
постанові КМУ від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про
територіальні центри комплектування та соціальної підтримки»), в запиті на
інформацію від 22 березня 2023 року до Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки (трекінг відправлення Укрпошта від 09.01.2023, № 490550636279 –
відправлення вручено за довіреністю - 23.03.2023), (копія додається), я,
ВИМАГАВ:
1. Надати повну, змістовну відповідь на мій попередній
інформаційний запит, направлений 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського
об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,
і отриманого даною установою відповідно трекінга Укрпошти;
2. На виконання норми прямої дії пункту 12 частини першої
статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно
законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,
організації державної статистики та інформатики», - надати завірену належним чином фотокопію
Розпорядчого акту (ЗАКОНУ) про утворення юридичної особи публічного права –
установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки»;
3. На виконання
норми прямої дії пункту 17 частини першої статті 92. Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України визначаються,
зокрема, основи національної безпеки,
організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на
відповідний чинний Закон України «Про організацію Збройних Сил України»;
4. На виконання
норми прямої дії пункту 18 частини першої статті 92. Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України визначаються,
зокрема, правовий
режим державного кордону», -
надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон
України «Про правовий режим державного кордону»;
5. На виконання
норми прямої дії пункту 2 частини другої статті 92. Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються,
зокрема, порядок
направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску
та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на
відповідні чинні Закони України «Про порядок направлення підрозділів
Збройних Сил України до інших держав» та
«Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав
на території України»;
6. На виконання
норми прямої дії пункту 4 частини другої статті 92. Конституції України (документ:
254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок використання і захисту державних символів», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на
відповідний чинний Закон України «Про порядок використання і захисту
державних символів»;
7. На виконання
норми прямої дії пункту 5 частини другої статті 92. Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються,
зокрема, державні
нагороди», - надати достовірну
інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про державні
нагороди»;
8. На виконання
норми прямої дії пункту 6 частини другої статті 92. Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються,
зокрема, військові звання, дипломатичні
ранги та інші спеціальні звання», -
надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон
України «Про військові звання, дипломатичні
ранги та інші спеціальні звання»;
9. На виконання
постанови Кабінету Міністрів України від 23
лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та
соціальної підтримки» і норми прямої дії частини
третьої статті 20. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого
Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається
не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України», - надати зразок власного бланка і зразок відбитку
гербової печатки установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний
центр комплектування та соціальної підтримки»;
10. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним
законом строку (п'ять днів), листом, на мою домашню адресу: 49055, м.
Дніпро та в електронному вигляді на мою електронну адресу e-mail: svf2011@ukr.net.
Даний
запит мною було сформовано і направлено до відповідного розпорядника інформації
(Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки), з огляду на суперечливі відомості, які містяться в
офіційному витягу з ЄДРПОУ від 17.02.2023 року (код 182052780030) про юридичну
особу з кодом ЄДРПОУ: 08353525 та назвою «Дніпропетровський обласний
територіальний центр комплектування та соціальної підтримки». Адже на момент
формування даного витягу (17.02.2023 10:20:28) «в Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів (про
зазначену юридичну особу) не знайдено».
Зауважу, що і на даний запит відповіді, я,
так, і не отримав.
І вкотре зухвале
порушення з боку посадових осіб прямих норм низки статей Конституції України,
Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про
інформацію». І, знову гнітюче відчуття безпорадності і безвиході…
Отже, в такому
разі, в даному випадку Позивач залишає за собою право з’ясувати дане питання у відкритому судовому провадженні.
Узагальнюючи контекст всього наведеного
вище слід зауважити, що елементом верховенства права є принцип правової
визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт
держави (в даному випадку мова про індивідуальні акти – протокол і постанову),
повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне
законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати
достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і
умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на
конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав
людини у справах «C. G. Та інші проти Болгарії» («C.G. and others v.Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти
України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про
охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у
логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як
прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом,
як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у
суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом
судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення
індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і
законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності,
розумності та іншим загальноправовим засадам.
З огляду на зазначене слід
констатувати, що імперативні норми статті 19. Конституції України достатньо
чітко визначають правовий
порядок в Україні, який ґрунтується виключно на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, в свою чергу, а також їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантією виконання зазначених приписів і не допущення жодних відхилень
від вичерпного переліку прав і обов’язків посадових осіб, покликана також
імперативна норма статті 56. Конституції України, яка спрямована на відшкодування КОЖНОМУ (чиї права були
порушені, що вже є доведено судом) за рахунок держави чи органів місцевого
самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)
визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права
у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Керуючись положеннями частини
першої статті 16 ЦК України кожна особа має
право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права та інтересу.
Крім того, керуючись положеннями
частини другої статті 55. Конституції України кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З огляду на наведене вище ВИЗНАЧАЮ НАСТУПНЕ:
1)
ВИМОГА ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ:
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 176
ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з
кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Частиною першою статті 22 ЦК
України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктами 1 і 2 частини другої
статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у
зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила
або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена
вигода).
З огляду на зазначене слід
констатувати, що наведеним вище рішенням судді Красногвардійського
районного суду міста Дніпропетрговська Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року в
справі № 204/493/23 (провадженні № 2-а/204/30/23) було фактично встановлено порушення
цивільних прав і свобод позивача. Дане рішення є переконливим, безапеляційним
(таким, що не оскаржувалося) підтвердженням завданих відповідачем позивачу
матеріальних збитків, хоча б з огляду на той життєвий час, який був витрачений
позивачем для відновлення своїх порушених прав і свобод через безальтернативне
звернення до суду. А подання даної позовної заяви, є беззаперечним підтвердженням
застосування позивачем додаткового життєвого часу і інтелектуальних зусиль,
задля отримання справедливої сатисфакції за приниження його честі і гідності, завданої
незаконними діями службових/посадових осіб Дніпропетровського ОТЦК та СП, що
стало в подальшому причиною не тільки матеріальних, а й душевних (моральних)
страждань та розчарувань.
В контексті викладеного вище вважаю, що
компенсована матеріальна шкода в цій позовній заяві має дорівнювати сумі
судового збору, у разі, якщо суддею Кіровського
районного суду міста Дніпропетровська буде визначена обв’язкова
необхідність його (судового збору) сплати.
2)
ВИМОГА ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ:
Рішення судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетрговська
Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року в справі № 204/493/23 (провадженні
№ 2-а/204/30/23)
також є беззаперечним аргументом щодо завданої незаконними діями відповідача
позивачу моральної шкоди через приниження його (Позивача) честі і гідності.
В своєму рішенні суддя Черкез Д.
Л. наголошує, що частиною 2 статті 9 КАС України закріплено, що суд може
вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав,
свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, та робить висновок, що дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та
об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість,
достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі
обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і
заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням
адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів
у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку
суб’єктів владних повноважень, суд
приходить до висновку, що позовні вимоги
Філіпенко О.С. підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 і 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода
полягає: у душевних стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,
членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Подаючи даний позов до суду з
вимогою відшкодування моральної шкоди Позивач, в першу чергу, керується визначенням наданим
Верховним судом України у п.3 постанови
пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, де під моральною шкодою слід розуміти втрати
немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших
негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або
бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода
може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової
репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні
права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших
цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у
порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного
громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших
негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав
цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні
спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
-
наявність
такої шкоди,
-
протиправність
діяння її заподіювача,
-
наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та
-
вини
останнього в її заподіянні.
Лише
наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення
формули дає право на відшкодування моральної шкоди.
Встановленим фактом наявності завданої моральної (немайнової) шкоди
відповідачем (Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування
та соціальної підтримки), а також доведеної «протиправності діяння її
заподіювачем» та «вини останнього в її заподіянні», - є неоскаржені
Відповідачем висновки у рішенні судді Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року,
за результатами розгляду позовних вимог Позивача (справа № 204/493/23, провадженні № 2-а/204/30/23).
З огляду на викладену вище
хронологію дій і подій, які передували зверненню до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з цією позовною
заявою, слід розуміти масштаб докладених Позивачем додаткових інтелектуальних
і організаційних зусиль для фактичної перебудови звичного розпорядку свого
життя задля поновлення своїх порушених прав і свобод, через завдані приниження
під час незаконних дій та вчинення морального і психологічного тиску, з боку встановлених службових/посадових осіб
Дніпропетровського ОТЦК та СП.
Позивач вдруге змушений звертатись до суду з
цивільним позовом задля встановлення справедливої сатисфакції після факту
брутального порушення честі і гідності, що вимагає додаткових зусиль і витрат дорогоцінного
життєвого часу. І це, відбувається лише через легковірне прийняття посадовою
особою завідомо незаконного рішення. Саме такі незаконні дії службових і посадових осіб
посилюють усвідомлення безладдя, безвладдя та безкарності у системі органів
державної влади, а також сприяють підриву авторитету та репутації державної
влади в очах того, хто постраждав від подібних принижень.
За
цих обставин слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із
нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди
викликають негативні емоції. А крім того, як вже зазначалося
вище, згідно Статуту ВООЗ - здоров'я є станом повного фізичного, душевного та соціального добробуту, а
не лише відсутністю хвороб та фізичних дефектів.
З ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частинами 5 і 6 статті 13 Закону України від
2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про
судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм
права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх
суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий
акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у
постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких
норм права.
У своїй постанові ВП ВС від 15
грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зробила
висновок про те, як визначати розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно
від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких
зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості
відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування,
суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для
розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її
безпідставного збагачення.
У постанові від 1 вересня 2020
року у справі № 216/3521/16-ц ВП ВС
зробила висновок щодо застосування норм права: відшкодування моральної шкоди в
цілому як способу захисту суб’єктивного цивільного права, компенсація моральної
шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на
відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права
особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Загальні підходи до відшкодування
моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним
Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема суд дійшов
висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення
прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні,
яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження –
емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес,
розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні
переживання (п. 52).
Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку
суб’єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі
негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють
моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які
свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість,
повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать,
вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування
моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії
(рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції
позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий
зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним
наслідкам. При цьому статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода
відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та
рішень презюмується – обов'язок доказування їх правомірності покладається на
відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) (п. 57).
Також ВС підкреслив, що у
постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок,
що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на
меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню
суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема шляхом здійснення
превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на
інтереси людини.
Водночас моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не
можна відшкодовувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних
критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація
моральної школи не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому
будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи наведене вище слід
розуміти, що визначаючи розмір відшкодування
моральної шкоди, слід звернути увагу на рішення Верховного Суду України у
справі № 6-28008св10 від 13.07.2011 р.: «Моральну шкоду, зважаючи на її
сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути
точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це,
будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватна дійсним
стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз».
Крім того, в будь-якому випадку суд не може зобов’язувати Позивача доводити душевні страждання,
оскільки відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-1435цс17 від
27.09.2017 року, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав
недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок
довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права, що
є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень
якого закріплені Конституцією України (ст. 56 Конституції). Відсутність вини у завданні
шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на
яких ґрунтуються його позовні вимоги.
В даному випадку беззаперечним
фактом завданої моральної шкоди є рішення судді Красногвардійського
районного суду міста Дніпропетрговська Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року в
справі № 204/493/23 (провадженні № 2-а/204/30/23).
З ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Частиною першою статті 9.
Конституції України (254-к/96-ВР) закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до положень частини 1 і 2 статті
19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про
міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором
України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші
правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то
застосовуються правила міжнародного договору.
Крім того, частиною першою статті 17 Закону
України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (документ:
995_004 – «Європейська конвенція з прав людини») та практику Суду
(Європейського суду з прав людини) як джерело права.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав
людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей,
зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі,
що завдають моральної шкоди.
З огляду на це психологічне напруження,
розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи
місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров’я, можуть
свідчити про заподіяння моральної шкоди.
Оцінка рівня моральної шкоди залежить від
усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх
інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки
та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров’я потерпілого. Моральна шкода
відшкодовується незалежно від вини відповідача — органу державної влади чи
місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується —
обов’язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.
Так у справі «Рисовський проти України»
(заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який
передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема,
якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові (або
немайнові) права, органи державної влади чи місцевого самоврядування повинні
діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на органи
державної влади чи місцевого самоврядування покладено обов`язок запровадити внутрішні
процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик
помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які
зачіпають майнові інтереси.
В свою чергу статтею 41 «Справедлива
сатисфакція» Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція) (ратифіковано
Законом №
475/97-ВР від 17.07.97) визначено, що якщо Суд визнає
факт порушення Конвенції або Протоколів до неї і якщо внутрішнє право
відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає
потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
З практики Європейського
суду з прав людини як джерела права. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної
презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення
від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де
Суд послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, де вказано наступне : «Суд
враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної
шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту
порушення. Тобто випливає висновок, що «сам лише факт правопорушення має
своїм наслідком спричинення моральної шкоди».
Тобто, практика ЄСПЛ і положення ст.
41 Конвенції вказують на те, що в разі
порушення прав через протиправну діяльність (в тому числі і протиправне
рішення) чи бездіяльність органу або
посадової особи, які діють від імені Держави, виникає презумпція
спричинення моральної шкоди незаконним рішенням, протиправною діяльністю чи
бездіяльністю відповідного органу Державної влади чи особою, яка діє від імені
органу Державної влади.
Враховуючи зазначене вище в контексті
презумпції ст. 41 Конвенції, можна ствердно констатувати про факт порушення
прав Позивача, що раніше вже доведено в суді та зафіксовано рішенням судді
Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року в справі
№ 204/493/23, провадженні № 2-а/204/30/23. Та саме цей
факт і є неспростовним, доведеним доказом спричинення моральної шкоди
відповідачем позивачу, в понятті презумпції ст. 41 Конвенції, з урахуванням
судової практики ЄСПЛ.
Відповідно
до ст. 276 та 280 ЦК України
порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням
моральної шкоди, завданої його порушенням.
Згідно
зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи
органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується
державою, Автономною Республікою Крим або органом
місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до цієї
норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову
особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на
державу Україна.
Стаття 1174 ЦК України
застосовується у випадку, коли є відомою конкретна посадова або службова особа
органу державної влади або місцевого самоврядуванням, незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди,
Тобто, в даному конкретному
випадку такими встановленими посадовими особами є: офіцер відділення ОБССЗ
Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП старший лейтенант Велієв Хасар
Сафаралійович та начальник Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП підполковник
Міщенко Володимир Володимирович, чиї незаконні дії призвели до заподіяння мені моральної шкоди,
яка полягає у приниженні честі і гідності, стражданнях, тривозі, страху,
занепокоєнні, стресі, розчаруванні та відчутті несправедливості, тривалій
невизначеності та інших негативних переживаннях, яких я (Позивач), зазнав
внаслідок протиправних дій даних службових/посадових осіб при здійсненні ними
своїх повноважень.
В контексті наведеного слід зазначити,
що компетентні органи державної влади держави Україна повинні діяти зі
зразковою ретельністю та оперативністю і дотримуватись статті 19 Конституції
України. Суд не обмежений доводами та вимогами позовної
заяви, якщо
під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які
є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування
норм матеріального права. Щодо можливого посилання відповідача на виключну
правову проблему в питанні самостійного встановлення цивільними судами
незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про
відшкодування шкоди, Велика Палата
Верховного Суду визначає, що цивільний суд самостійно встановлює наявність чи
відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення
шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (рішення Великої Палати Верховного
Суду в справі № 924/1473/15).
Відповідно
до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах
верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Крім того, суд не вправі
трактувати закон «розширено» і «не формально», оскільки є велика різниця між
тим, що законодавець запровадив і тим, що хтось думає про те, що законодавець
запровадив, оскільки якщо чогось в законі немає-то слід вважати, що його немає
навмисно. Судові рішення мають бути якісними, послідовними, узгодженими і
відповідати всім Законам логіки.
Суд
покликаний забезпечувати права людини та у своєму
рішенні має продемонструвати розуміння нормативних приписів в обставинах
конкретної справи/казуальне тлумачення, оскільки будь-яке судове рішення не
може бути «шаблоном» для вирішення будь-яких справ безвідносно до встановлених
у них фактів, суті спірних право відносин і змісту позовних вимог. Окрім цього,
суд має приймати рішення в точній відповідності до тексту Конституції України
та діючого законодавства держави Україна та зобов’язаний застосовувати для
вирішення спору належні приписи юридичних норм (ПОСТАНОВА в справі №
11-586сап19 Великої Палати Верховного Суду).
Відшкодування
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію
потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних
повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних
заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси
людини, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та
таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність
суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного
виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а
здійснювалося примусове виконання рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі
Верховного Суду розглянувши справу від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження № К/9901/17533/18) про визнання бездіяльності
протиправною та відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної
влади, дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди є загальноприйнятою
практикою Європейського суду з прав людини.
У справах про відшкодування моральної шкоди,
завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен
установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив
та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження,
установити причинно-наслідковий зв’язок і визначити сумірність розміру
відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням
практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і
має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є
засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути
відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б
останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями
законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і
позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду
з України.
Положеннями частини 4 і 5 статті 23 ЦК
України визначено, що моральна шкода відшкодовується
незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з
розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Отже, на глибоке переконання
Позивача, для відновлення справедливої сатисфакції моральна шкода за завдані страждання та
приниження честі і гідності, що мали
певні негативні наслідки, має
дорівнювати сумі 50 (п’ятдесяти) прожитковий мінімум для працездатних осіб, що
з 1 січня 2023 року становить – 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)
гривні. Тобто, повна сума моральної шкоди в даній позовній заяві
рівняється:2684 грн. х 50 прож.мін. = 134 200 (сто тридцять чотири тисячі
двісті) гривень.
НА ВИКОНАННЯ
ПУНКТІВ ЧАСТИНИ ТРЕТЬОЇ СТАТТІ 175 і ЧАСТИНИ ЧЕТВЕРТОЇ СТАТТІ 177 ЦПК УКРАЇНИ
(ПОЗОВНА ЗАЯВА ПОВИННА МІСТИТИ):
В порядку п.6
ч.3 ст.175 ЦПК України (відомості про вжиття заходів досудового
врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом
визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору) повідомляю, що заходів досудового врегулювання спору не
вживалося, адже в противному випадку, виставлені до Відповідача самостійною
письмовою заявою окремі вимоги, зазначені в даному позові, могли бути невірно
тлумаченні іншою стороною, а саме: виключно в контексті підпадання таких дій
під кваліфікацію статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання).
В
порядку п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України (відомості про вжиття заходів
забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі
здійснювалися) повідомляю,
що заходів
забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви Позивачем не
здійснювалося, адже головним доказом і підтвердженням незаконних дій
Відповідача є рішення судді Красногвардійського районного суду міста
Дніпропетровська Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року, постановленого за
результатами розгляду моєї позовної заяви - справа № 204/493/23 (провадження № 2-а/204/30/23).
В
порядку п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України (перелік
документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не
можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо
наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних
доказів, копії яких додано до заяви) повідомляю,
що документи та інші докази подаються разом з позовною заявою у вигляді
пронумерованого додатку (нижче).
В
порядку п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України (попередній (орієнтовний) розрахунок суми
судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом
справи) повідомляю,
що судові витрати у зв’язку із розглядом даної справи складатимуться виключно з
суми судового збору (у випадку визначення суми судового збору судом).
В
порядку п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України (підтвердження
позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж
відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав) підтверджую той факт, що мною, –
Позивачем (Філіпенко Олександром Сергійовичем), не подавалось жодного іншого
позову (позовів) до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих
підстав.
На
виконання положень ч.4 ст.177 ЦПК України (до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового
збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави
звільнення від сплати судового збору відповідно до закону), прошу Суд (за необхідності) встановити суму
судового збору, а також надати необхідні банківські реквізити для його оплати.
Враховуючи
викладене вище, керуючись низкою всіх зазначених у даній позовній заяві норм
Конституції України та відповідних нормативно-правових актів, які є частиною
національного законодавства України, для відновлення порушених прав і свобод
приниженої честі і гідності та встановлення справедливої сатисфакції, звертаюсь
до суду і,
ПРОШУ:
1.
Стягнути з Відповідача (Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) на
користь Позивача (Філіпенко Олександра Сергійовича) суму у розмірі 134 200
(сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень, як
відшкодування завданої приниженням честі і гідності моральної шкоди;
2.
Суму судового збору (у
випадку необхідності його сплати) – покласти повністю на Відповідача
(Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної
підтримки), як відшкодування завданої матеріальної шкоди.
ДОДАТОК:
1.
Копія довіреності на представництво – на 2
(двох) арк.., стр. 01-02;
2.
Копія сторінки 2 і 3 паспорта на ім’я Філіпенко
Олександра Сергійовича – на 1 (одному) арк.., стр. 03;
3.
Копія картки фізичної особи – платника
податків – на 1 (одному) арк.., стр. 04;
4.
Копія протоколу про адміністративне
правопорушення від 06 січня 2023 року без № – на 2 (двох) арк.. стр. 05-06;
5.
Копія постанови за справою про
адміністративне правопорушення від 06 січня 2023 року без № – на 2 (двох) арк.
стр. 07-08;
6.
Копія запиту на публічну інформацію від 07
січня 2023 року до Центрально-Чечелівського об'єднаного
районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – на 2
(двох) арк., стр. 09-10;
7.
Відомості з сайту «Єдиний
державний реєстр судових рішень» (https://reyestr.court.gov.ua)
про рішення судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська
Черкеза Д. Л. від 15 березня 2023 року в справі № 204/493/23, провадженні № 2-а/204/30/23
– на 9 (дев’ятьох) арк., стр. 11-19;
8.
Копія запиту на публічну
інформацію від 22 березня 2023 року до Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
– на 9 (дев’ятьох) арк.., стр. 20-28;
9.
Скріншот трекінгу №
4905506378840 про поштове відправлення (09.01.2023) запиту на інформацію від
07.01.2023 року – на 1 (одному) арк.., стр. 29;
10.
Скріншот трекінгу №
4905506396278 про поштове відправлення (22.03.2023) запиту на інформацію від
22.03.2023 року – на 1 (одному) арк., стр. 30;
11.
Копії відповідних чеків і
повідомлень про вручення поштових відправлень – на 2 (двох) арк.., стр. 31-32;
12.
Витяг з ЄДРПОУ про
юридичну особу з реєстраційним № 08353525 та
назвою «Дніпропетровський обласний територіальний
центр комплектування та соціальної підтримки» – на 1 (одному) арк.., стр. 33;
13.
Архівна копія Постанови
Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ «Про військові
формування на Україні» – на 2 (двох) арк.., стр. 34-35;
14.
Фотокопія свідоцтва про
державну реєстрацію юридичної особи з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ» і
кодом ЄДРПОУ № 00034022 – на 2 (двох) арк., стр. 36-37;
15.
Копія виписки ДЕРЖАВНОЇ
РЕЄСТРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ про юридичну особу з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ
УКРАЇНИ» і кодом ЄДРПОУ № 00034022 – на 2 (двох) арк.., стр. 38-39;
16.
Завірена копія виписка з
ЄДРПОУ про юридичну особу з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ» і кодом ЄДРПОУ
№ 00034022 – на 2 (двох) арк.., стр. 40-41;
17.
Скріншот з сайту B2B Todey
про юридичну особу з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ» – на 1 (одному)
арк.., стр. 42;
18.
Скріншот з сайту UPIK
(Unique Partner identification Key)
про MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY (DUNS
Nammer:
363635261) – на 1 (одному) арк.., стр. 43;
19.
Відомості
про MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY (DUNS Nammer: 363635261) з
американського реєстру «Dun & Bradstreet» - на 13 (тринадцятьох) арк.., стр. 44-56.
Всього в додатку 56 (п’ятдесят шість) пронумерованих аркушів.
Позовна заява подається до суду в двох примірниках з додатками (для Суду
і Відповідача).
10 квітня 2023
року
З повагою, Позивач: _____________ Олександр Сергійович Філіпенко
Хронологія
даного питання:
В Дніпрі "лютують" терцентри
комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З
ким ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок
приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні
не утворювались відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у
справі про скасування постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра -
рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Читайте
також: Функції військоматів перебрали на себе приватні,
комерційні установи? - документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ:
00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні
органи влади – документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще
- міністерство фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони
утворені незаконно - документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне
підприємство – документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на
11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на
10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових -
ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай
повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський
ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий
комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від
КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від
МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ
ПРИЗОВНИКІВ, ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені
ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників
Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях
– відео і документи (матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та
СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність –
ухвала Верховного Суду
Читайте
також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан»,
«стан війни» та «воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними
особами вогнепальної зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного
стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення
воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове
вилучення об’єктів права власності РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації
продовжать на 90 діб – законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих
комунальників – копії указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ
ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА
УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань -
відео
Про одну "несуттєву" описку в документах
державної ваги
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації»
відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет
Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до
запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет
Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо
поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у
вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск
газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) –
десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий
випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск
газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет
Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ –
шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети
«Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет нації - Google Drive
Авторський проект
Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців -
біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ
ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Очень познавательно !!! Спб.
ВідповістиВидалити