В контексті зазначеного обов’язково до перегляду:
Два місяці
в СІЗО – запобіжний захід для журналіста «Багнет Нації»
Суддівське посвідчення "за сало"?
Про невідповідність Нацполіції Конституції України
Влад Акулов на підтримку журналіста"Багнет
Нації" Костянтина Кириченка 26.11.2022
КОДЕКС
- НЕ ЗАКОН!!!: на інфопідтримку журналіста БН Костянтина Кириченка
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
«ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ
ІЗОЛЯТОР» ЄДРПОУ 08563553
Україна, 69600, м. Запоріжжя,
вул.. Перша Ливарна, буд. 36,
тел..: +38 (061) 764 19 36
Ніхто не
зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження
чи накази. За
віддання і виконання явно злочинного розпорядження
чи наказу настає юридична
відповідальність.
(Стаття 60. Конституції України)
ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЗАПИТ
про надання публічної
інформації за Законом України
«Про
доступ до публічної інформації»
(в рамках журналістського розслідування)
Після низки журналістських
запитів, направлених до юридичних осіб приватного права (суб’єктів
господарювання) з назвами державних органів («ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ЗАПОРІЖЖЯ» і «ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА») в рамках журналістського
розслідування благодійного видання друкованого засобу масової інформації
(газети) «Багнет Нації» (Свідоцтво ДП № 2303-1041р від 29.03.2021 року)
Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації»
(зареєстрованої шляхом повідомлення - реєстраційний № 1508568 від 01.06.2020
року), звертаємось до Вас, з метою фіксування закінченого злочину, який
складається з назки наразі задокументованих юридично-кримінальних дій, вчинених
суб’єктами цивільних правовідносин у відсутність відповідного законодавства (яке
не суперечить Конституції України), відсутність державної правосуб’єктності,
конституційного громадянства і відповідних законних повноважень – мандату
Українського народу. Справа стосується: незаконного засудження неконституційним
складом суду, незаконного позбавлення волі і утримання під вартою приватною
юридичною особою з назвою «ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР»
(код ЄДРПОУ: 08563553) Костянтина Сергійовича Кириченка - журналіста-волонтера
нашого благодійного видання.
Висновок щодо незаконних дій деяких
суб’єктів господарювання можна зробити з огляду на висновки Конституційного Суду України, які він зробив у своєму Рішенні №
7-рп/2001 від 30 травня 2001 року, в якому Суд зауважив, що: «Наголошуючи на
важливості гарантій захисту
прав і свобод людини і
громадянина, Конституція України встановила,
що склад правопорушення як
підстава притягнення особи
до юридичної відповідальності та
заходи державно-примусового впливу
за його вчинення визначаються
ВИКЛЮЧНО ЗАКОНОМ, а не
будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має
індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які
на час їх вчинення не визнавалися законом
як правопорушення, та бути
двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за
одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої
статті 92 Конституції України).
Системний аналіз викладених
конституційних положень
дає підстави дійти висновку, що за
своїм змістом пункт
22 частини першої статті 92
Конституції України
спрямований не
на встановлення переліку видів
юридичної відповідальності. Ним
визначено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України мають
врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності
(загальні підстави, умови, форми
відповідальності тощо), підстави
кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності -
діяння, які
є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями
(основні ознаки правопорушень, що утворюють
їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України ЗАБОРОНИЛА
врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у ВІДПОВІДНОМУ ЗАКОНІ має право визначати, яке
правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
В контексті зазначеного Конституційний Суд
України вирішив, що «Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба
розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної
відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної
відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не
можуть бути предметом регулювання
підзаконними нормативно-правовими
актами».
З даного приводу нашою Громадською
організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України було
сформовано і направлено запит на публічну інформацію № ЗПІ/092/21 від 2 березня 2021 року (копії додаються), в якому ми,
посилаючись на норми чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) і
Рішення Конституційного Суду України, просили:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про засади
цивільно-правової відповідальності», який відповідає
змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про діяння,
які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та
відповідальність за них», який відповідає змісту
чинної Конституції України;
3.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про засади цивільно-правової
відповідальності» до Верховної Ради України;
4.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за
них» до Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-437 від 5 березня 2021 року, яка надійшла з Апарату
Верховної Ради України вбачається, що зазначених законів Верховною Радою не
приймалось, а відповідних проектів законів до парламенту не вносилось.
Отже, зазначене вище є красномовним
підтвердженням незаконного засудження, позбавлення волі і утримання нашого
журналіста-волонтера Костянтина Сергійовича Кириченка.
До того ж слід додати, що
відповідно до пункту 6 Правил затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року
№ 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання
покарань» установи виконання покарань відповідно до статті 6 Закону України від 23 червня 2005
року № 2712-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» є юридичними особами і мають
печатку із зображенням Державного Герба України
та своїм найменуванням.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 наголосив, що «Державні символи України нерозривно пов'язані за своїм змістом з її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є підтвердженням факту існування держави, її суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок використання державних символів та належну систему їх правового захисту, за яких забезпечується повага та гідне ставлення до державних символів.
У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР) визначено перелік державних символів України.
Ними є Державний Прапор України,
Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор
України - стяг
із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і
жовтого кольорів. Великий Державний
Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України
та герба Війська Запорізького законом,
що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу
Верховної Ради України. Головним
елементом великого Державного Герба
України є Знак Княжої Держави
Володимира Великого (малий
Державний Герб України).
Державний Гімн України
- національний гімн на музику
М. Вербицького із словами, затвердженими
законом, що приймається не менш
як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради України (частини друга, третя,
четверта, п'ята статті
20 Конституції України) (254к/96-ВР).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті
92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється порядок використання
і захисту державних
символів. Шанування державних символів України є обов'язком усіх її
громадян (частина перша статті 65
Основного Закону України) (254к/96-ВР)».
В контексті зазначеного також слід
зауважити, що раніше, нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна
група «Багнет Нації» було сформовано запит на отримання публічної інформації № ЗПІ/004/20
від 20 липня 2020 року (копія додається) та направлено до Верховної
Ради України, з вимогою:
1.
Надати завірену належним
чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено
встановлені Конституцією України державні символи - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України;
2.
Надати завірену належним
чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено опис
державних символів України та порядок їх використання.
З відповіді № 18/10-1213 від 27 липня 2020 року (копія додається), яку ми отримали від Апарату Верховної Ради України
вбачається, що витребвуованих законів в законодавстві України не існує.
Крім того, окремий Закон України,
яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання,
Верховною Радою України також не приймався, а відтак надання копій запитуваних
документів не вбачається можливим.
Іншим запитом на отримання
публічної інформації № ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021
року (копія додається) звертаючись до Верховної Ради України, ми, вимагали:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про порядок використання і захисту державних символів», який відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про порядок
використання і захисту державних символів» до
Верховної Ради України.
З наданої нам Апаратом Верховної Ради
України відповіді № 18/07-490 від 12 березня 2021 року (копія
додається) вбачається, що запитувані законопроекти до парламенту не вносилося,
а відповідно, відповідні закони, не приймалися.
Продовжуючи констатувати зазначене в Рішенні
Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011
слід звернути увагу, що Конституційний Суд доходить висновку, що: «В Україні немає спеціального
закону, який би врегульовував порядок використання Державного Прапора України
(так само як і Державного Герба України – уточнення від Позивача) та був
прийнятий з дотриманням відповідної конституційної процедури, що породжує
невизначеність у використанні цього державного символу (символів) та його
захисті як конституційної цінності.
З огляду на викладене Конституційний Суд України пропонує
Верховній Раді України встановити порядок використання державних символів
України, зокрема Державного Прапора України, згідно з вимогами частини шостої
статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)».
Відповідно до положень частини
першої статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2712-IV «Про Державну
кримінально-виконавчу службу України» основними принципами діяльності Державної
кримінально-виконавчої служби України є:
2) повага та дотримання прав і свобод людини
та громадянина;
6)
колегіальність при розробці важливих рішень;
7)
взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;
8) відкритість для демократичного цивільного
контролю.
Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України
є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і
Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них
нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 даного закону).
Згідно положень статті 21 Закону України
від 23 червня 2005 року № 2712-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Правовий статус
персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України) особам рядового
і начальницького складу кримінально-виконавчої служби видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні
знаки (жетони). Законні вимоги та
розпорядження посадових і службових осіб Державної кримінально-виконавчої
служби України є обов'язковими для виконання. Невиконання законних вимог і
розпоряджень цих осіб та втручання в їх діяльність тягне за собою
відповідальність, передбачену законом.
Персонал
Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на
нього обов'язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє
на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо
передбачених законом, не має права
втручатися в службову діяльність персоналу. Особи рядового і начальницького складу та працівники
кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під
захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом. Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби
мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого
розробляються відповідно до законодавства. Використання
спеціальних звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних
посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до осіб рядового і
начальницького складу кримінально-виконавчої служби, тягне за собою
відповідальність, передбачену законом.
В контексті зазначеного вище нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної
Ради України також було сформовано і направлено запит на публічну інформацію № ЗПІ/103/21
від 12 березня 2021 року (копія додається), в якому ми, посилаючись
на норми Конституції України (документ: 254к/96-ВР), просили:
1.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про військові звання,
дипломатичні ранги та інші спеціальні звання», який
відповідає змісту чинної Конституції України;
2.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про військові звання, дипломатичні ранги та
інші спеціальні звання» до Верховної Ради України;
3.
Надати достовірну інформацію
стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про військову службу», який відповідає змісту чинної Конституції України;
4.
Надати достовірну інформацію
стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про військову службу» до
Верховної Ради України.
З відповіді № 18/07-493 від 12 березня 2021 року,
яка надійшла з Апарату Верховної Ради України вбачається, що зазначених законів
Верховною Радою України не приймалось, а відповідних проектів законів до
парламенту не вносилось.
Суверенною ВОЛЕЮ Українського
народу на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року були визначені і
затверджені засадничі принципи конституційного ладу Самостійної Української
Держави України, які не можуть бути змінені чи скасовані без проведення
Всеукраїнського референдуму.
Конституційний лад Самостійної
Української Держави України (згідно АКТу проголошення незалежності України),
закріплено положеннями чинної Конституції України від 28 червня 1996 року
(254к/96-ВР).
Відповідно
до положень Конституції (254к/96-ВР) в Україні визнається і діє принцип
верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та
інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на
засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8. Конституції України).
Чинні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України (частина перша
статті 9. Конституції України).
Частинами першою і другою статті
15 Закону
України від 29 червня 2004 року № 1906-IV
«Про міжнародні договори України»
закріплено, що чинні міжнародні договори України підлягають
сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом
сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші
сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за
цими договорами.
Відповідно до положень частини першої статті
17 Закону
України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа
заяв до Європейського суду з прав людини проти
України, суди
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ)
як джерело
права.
Згідно основних принципів Європейських
пенітенціарних (в’язничних) правил (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів
держав-учасниць) документ:
994_032 (далі – Правила), основою яких є ратифіковані Верховною
Радою України Статут
Ради Європи та Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
(Європейська конвенція з прав людини), при поводженні з усіма
особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи,
позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за
рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті
під варту. Обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні
бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони
накладалися. Утримання
ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано
нестачею ресурсів. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо,
наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Утримання під вартою має
здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб,
позбавлених волі. Варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами
та, наскільки можливо, залучення громадянського суспільства до участі у
питаннях в'язничного життя. Персонал пенітенціарних
установ виконує важливу суспільну функцію, і тому порядок їх набору,
професійної підготовки та умови роботи повинні забезпечувати їм можливість
підтримувати високі стандарти поводження з ув'язненими. Всі пенітенціарні установи
повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному
моніторингу.
Згідно пункту 14 зазначених Правил
ніхто не може бути ув'язнений без належним чином оформленого рішення,
відповідно до вимог національного законодавства.
Пунктом 23.1 даних Правил
встановлено, що всі ув'язнені мають право на отримання правової
допомоги, і адміністрація пенітенціарної установи зобов'язана надати розумні
можливості для отримання доступу до такої допомоги. Ув'язнені можуть радитися з
будь-яких правових питань з юристом за своїм вибором та за свій рахунок. У тих випадках,
коли існує визнана система безкоштовної правової допомоги, адміністрація
зобов'язана проінформувати про це всіх ув'язнених.
Консультації та будь-яке спілкування між ув'язненими і їхніми юристами,
включаючи листування з правових питань, повинні бути конфіденційними. За
виняткових обставин судовий орган може встановити обмеження щодо такої
конфіденційності з метою запобігання тяжких злочинів або серйозної загрози
безпеці в пенітенціарній установі. Ув'язнені повинні мати доступ до документів, які
стосуються процесуальних дій щодо них, або мати можливість тримати такі
документи в себе.
Відповідно до положень пункту 24.1
зазначених Правил ув'язненим необхідно дозволяти максимально часто спілкуватися поштою, по
телефону або в інші способи спілкування зі своїми родинами, іншими особами та
представниками зовнішніх організацій; необхідно дозволяти також відвідування
ув'язнених зазначеними особами. У національному законодавстві
потрібно визначити національні та міжнародні органи та посадові особи, контакти
ув'язнених з якими не обмежуються. Адміністрація пенітенціарних установ мусить
сприяти ув'язненим підтримувати адекватні контакти із зовнішнім світом та
надавати їм із цією метою відповідну матеріальну підтримку. Ув'язнені мусять мати
можливість регулярно одержувати інформацію про суспільні події, отримуючи за
передплатою або читаючи газети, періодичні видання та інші публікації, а також
по радіо або телебаченню, за винятком, коли в окремих випадках судовий орган
визначає конкретну заборону на певний період.
Ув'язнені мусять мати можливість спілкуватися з засобами масової інформації,
якщо немає переконливих причин для заборони цього з розумінь забезпечення
безпеки, чи в громадських інтересах, чи для захисту жертв злочинів, інших
ув'язнених або персоналу.
Економічна і Соціальна Рада схвалила Мінімальні
стандартні правила поводження з в'язнями документ: 995_212 [резолюція 663 CI (XXIV) (995_992) від 31 липня 1957 року] (далі –
Стандарти), затверджені першим Конгресом. Правила відображають
загальний принцип і практику поводження з в'язнями. Це є
мінімальні умови, що розглядаються Організацією Об'єднаних Націй як прийнятні,
і як такі, що покликані також забезпечувати захист в'язнів від поганого
поводження, особливо в тому, що стосується
підтримування дисципліни і застосування заходів щодо наведення порядку
в пенітенціарних установах.
Згідно пункту 35 зазначених
Стандартів у
момент прийняття до в'язниці кожному
в'язневі слід надати письмову інформацію про правила поводження з
в'язнями його
категорії, дисциплінарні вимоги установи, а також дозволені способи
одержання інформації подання
скарг, як і про всі інші
питання, що дає йому змогу усвідомити
його права й обов'язки та пристосуватися до умов життя в установі.
Кожен
в'язень повинен мати можливість звертатися в будні до директора чи уповноваженого ним співробітника з
заявами чи скаргами (пункт 36 Стандартів).
Кожен в'язень повинен мати можливість
звертатися до органів центрального тюремного управління, судової влади чи інших
компетентних органів із заявами чи скаргами, зміст яких не повинен
цензуруватися, але які повинні бути
викладені у відповідній формі і передані передбачуваними каналами. Такі заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них
слід без затримки, за винятком заяв чи скарг, які мають поверховий
або безпредметний характер (підпункт 3 і 4 пункту 36 Стандартів).
Конституційний Суд України в
своєму Рішенні
від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 наголосив, що: «наслідком
приєднання України до європейського правопорядку в питанні людських прав шляхом
ратифікації Конвенції є те, що запровадження і застосування кримінальних
покарань у національному правопорядкові не може здійснюватися лише відповідно
до національних критеріїв кримінального правосуддя. У цьому питанні обов’язок
держави - керуватися також міжнародними стандартами в ділянці людських прав,
зокрема тими, що стосуються людської гідності осіб, щодо яких застосовується
покарання. Одним із таких стандартів є принцип, у якому втілено ідею: «Усі
особи володіють людською гідністю, котру має бути захищено. Це стосується осіб,
які зазнають кари, навіть тих, що скоїли найжахливіші злочини. Хоч кара
неминуче обмежує людські права тих, хто її зазнав, вона не може відійняти в них
їхньої засадничої гідності. Існує тісний зв’язок між захистом людської гідності
всіх людей і забороною певних видів покарання, визначуваних по-різному як
„жорстокі та виняткові“ або „нелюдські та такі, що принижують гідність“.
Верховний суд США 2011 року визнав таке: „В’язні зберігають за собою саму
сутність людської гідності, що є притаманною всім людям. Поважання цієї
гідності оживляє заборону Восьмої Поправки стосовно жорстокого й надзвичайного
покарання“ [рішення у справі Brown v. Plata, 563 US 493, 510
(2011)]» [Dirk van Zyl Smith and Catherine Appleton. Life
Imprisonment: A Global Human Rights Analysis. Cambridge (Massachusetts):
Harvard University Press, 2019. P. 15-16].
Людську гідність проголошено
засадничою цінністю в документах міжнародного права, зокрема в Статуті Організації Об’єднаних Націй 1945 року та Всесвітній
декларації людських прав („Загальна декларація прав людини“)
1948 року. У преамбулі Міжнародного
пакту про громадянські й політичні права 1966 року
(далі - Пакт) констатовано, що внормовані ним права походять від гідності,
властивої людині. Так само в преамбулі Міжнародного пакту про економічні,
соціальні й культурні права 1966 року зазначено, що людська гідність властива
всім членам людської родини, їхні права як рівні та невідокремні випливають із
властивої людині гідності. Комітет Організації Об’єднаних Націй з прав людини в
Загальному коментарі № 21 до статті 10 Пакту виснував, що „людяне ставлення до
всіх осіб, кого позбавлено волі, та з повагою до їхньої гідності - є засадничим
та всесвітньо застосовним правилом“ (пункт 4) [Загальний коментар № 21 до Міжнародного
пакту про громадянські й політичні права: стаття 10 (людяне ставлення до осіб,
позбавлених волі), 10 квітня 1992 року]. В основі всесвітнього руху в напрямі
ширшого визнання прав ув’язнених лежить „засадниче визнання того, що в’язні не
є рабами держави, а радше вони - це ті, кого управнено на визнання того, що їм
належать ті самі права, що й будь-кому іншому з громадян, понад те - що й
будь-якій іншій людині“ [Dirk van Zyl Smith and Catherine
Appleton. Life
Imprisonment: A Global Human Rights Analysis. Cambridge (Massachusetts):
Harvard University Press, 2019. P. 19].
У рішеннях Європейського суду з
прав людини та інших конвенційних органів поняття „людська гідність“ постає як
вагомий чинник тлумачення Конвенції: на підставі цього поняття визначають
абсолютну межу можливого втручання держави в людські права. Ключовою в
цьому питанні є стаття
3 Конвенції, відповідно до якої встановлено заборону
катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або
покарання. Стаття 3 Конвенції як імперативна норма „охороняє одну із засадничих
цінностей демократичного суспільства та встановлює безумовну заборону катування
або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання“
[рішення в справі Kafkaris v.
Cyprus від 12 лютого 2008 року (заява № 21906/04), § 95].
Європейський суд із прав людини на підставі концепції людської гідності шляхом
тлумачення статті 3 Конвенції зазначив, що застосування покарання особи в такий
спосіб, що до людини „ставляться як до об’єкта влади властей“, навіть не
спричиняючи для неї серйозних або довготривалих фізіологічних наслідків,
„становило насильство над власне тим, що є однією з головних цілей статті 3 -
захищати саме гідність особи і фізичну недоторканність“ [рішення в справі Tyrer v. the United Kingdom від 25 квітня 1978
року (заява № 5856/72), § 33].
Поняття „людська гідність“ -
ключовий елемент у практиці Суду Справедливості Європейського Союзу. Так,
зокрема, в одній зі справ наголошено, що засадниче право на людську гідність і
недоторканність слід розглядати як невіддільну частину європейського
правопорядку (рішення в справі C-337/98 Kingdom of the Netherlands v. European Parliament and Council of the European Union від 9 жовтня 2001 року)».
В своєму Рішенні у справі «Лучанінова проти
України» (Luchaninova v. Ukraine) від 9 червня 2011 року, заява №
16347/02, що стосується скарги заявниці про те, що розгляд її справи не був
публічним, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що проведення
публічних судових засідань є основоположним принципом, закріпленим у пункті 1
статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Ріпан проти Австрії» (Riepan v. Austria), заява № 35115/97, п. 27, ECHR 2000-XII).
В даному контексті слід зауважити, що
умисне невиконання службов(ими)ою особ(ами)ою рішення Європейського суду з прав
людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею/ними
висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк
від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
{Стаття 382 Кримінального кодексу
України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними
згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26
січня 1994 року № 31 «Про Програму приведення умов тримання засуджених, які
відбувають покарання у місцях позбавлення волі, а також осіб, що тримаються у
слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях, у відповідність з
міжнародними стандартами» на виконання Постанови Верховної Ради України
від 25
червня 1993 р. "Про Державну програму боротьби із злочинністю"
(3325-12) та з метою
удосконалення
кримінально-виконавчої системи і створення належних
умов відбування покарань було
затверджено Програму приведення умов тримання
засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, а
також осіб,
що тримаються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях, у
відповідність з міжнародними
стандартами.
Відповідно до зазначеної Програми керуючись Декларацією про
державний суверенітет України (55-12), враховуючи прийняті ООН Мінімальні стандартні правила поводження з засудженими та інші
міжнародні акти про права
людини, а також виходячи з рішень Верховної Ради України і
Уряду України, для вдосконалення кримінально-виконавчої системи
необхідно було реалізувати першочергові заходи щодо правової регламентації
порядку територіального відбування
покарань громадянами України, поступового
створення умов тримання спецконтингенту згідно з
міжнародними стандартами.
Наказом Міністерства юстиції України від
28.08.2018 року № 2823/5 «Про
затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» затверджено, що ці Правила
регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді
арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного
позбавлення волі. Ці
Правила обов’язкові для виконання
персоналом установ виконання покарань, засудженими,
які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. Ці Правила мають бути у вільному доступі для
засуджених.
Як вже зазначалося вище згідно
пункту 6 зазначених Правил установи виконання покарань
відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну
кримінально-виконавчу службу України» є юридичними особами і мають печатку із
зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Пунктом 9 зазначених правил визначено, що громадський контроль за
дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань здійснюють
спостережні комісії, які діють на підставі Кримінально-виконавчого
кодексу України та Положення про
спостережні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня
2004 року № 429 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10
листопада 2010 року № 1042). У випадках, встановлених Кримінально-виконавчим
кодексом України та законами України, громадський контроль за дотриманням прав
засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати
об’єднання громадян.
Враховуючи зазначене вище
міжнародне і внутрішнє законодавство України, та на підтвердження його
(законодавства) чіткого виконання, керуючись Конституцією
України (254к/96-ВР), законами України "Про інформацію" (2657-12), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12), "Про інформаційні агентства" (74/95-ВР), "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади
та органів місцевого самоврядування в
Україні засобами масової
інформації"
(539/97-ВР), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та
соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) та іншими нормативно-правовими актами, положеннями
частини другої статті 34. Конституції України (254к/96-ВР), згідно якої кожен має право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в
інший спосіб на свій вибір ({Офіційне тлумачення положення частини другої статті 34 див. в Рішенні
Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}), в
рамках проведення журналістського розслідування друкованого засобу масової інформації (газети)
«Багнет Нації» (Свідоцтво ДП № 2303-1041р від
29.03.2021 року) – офіційного видання Громадської організації
«Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» (реєстраційний
№ 1508568 від 01.06.2020 року), задля
проведення незалежного, об’єктивного журналістського розслідування з приводу
виявлених фактів неналежного виконання національного законодавства України, для подальшого звернення до відповідних
правоохоронних і судових установ, звертаємось до
Вас і,
ВИМАГАЄМО:
1.
Надати завірену
належним чином фотокопію Наказу про призначення керівником юридичної особи
приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» (код ЄДРПОУ: 08563553)
АЗАРОВА ОЛЕКСІЯ ВАСИЛЬОВИЧА;
2.
Надати завірену
належним чином фотокопію Присяги складеної Українському народові теперішнім
керівником юридичної особи приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» (код
ЄДРПОУ: 08563553) АЗАРОВИМ ОЛЕКСІЄМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ;
3.
Надати
завірений належним чином ЗРАЗОК власного бланку установи з назвою «ДЕРЖАВНА
УСТАНОВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» і печатки, на відтиску якої міститься
Державний Герб України з власною назвою установи;
4.
Надати
достовірні відомості щодо доведення (або недоведення) до відома Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, Наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №
2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього
розпорядку установ виконання покарань»;
5.
Надати
достовірну інформацію (контакти) про Спостережну комісію, яка відповідно до Положення про
спостережні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня
2004 року № 429 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10
листопада 2010 року № 1042), здійснюює
громадський контроль за дотриманням прав, основоположних свобод та інтересів
засуджених під час виконання кримінальних покарань в установах виконання
покарань у взаємодії з громадськими об’єднаннями;
6.
Надати
достовірні відомості щодо доведення (або недоведення) до відома Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, Порядку організації надання засудженим доступу до
глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148;
7.
Надати
достовірні відомості щодо доведення (або недоведення) до відома Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим
до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції
України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року №
1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року
за № 990/25767 (із змінами);
8.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) до Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Правилами
надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів
України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами);
9.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною установою,
з Інструкцією про порядок надання засудженим
короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року
№ 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року
за № 1372/20110 (із змінами);
10.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Положенням про організацію лазне-прального обслуговування
осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року
№ 849/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 2012 року за №
947/21259 (із змінами);
11.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Інструкцією з оформлення посадовими особами установ
виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні
правопорушення, затвердженою наказом Міністерства юстиції
України від 08 вересня 2015 року № 1674/5, зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України 10 вересня 2015 року за № 1091/27536, для притягнення її
(особи, яка намагалася передати засудженому заборонені продукти харчування) до
адміністративної відповідальності;
12.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Порядком забезпечення речовим майном засуджених, які
відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 лютого 2012
року № 280/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2012
року за № 261/20574;
13.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших
інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань
та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (зі змінами);
14.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів
Державної кримінально-виконавчої служби України,
затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №
1769/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за №
633/33604 (далі - ПВР СІЗО);
15.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з Наказом Міністерства юстиції України від 27 липня
2012 року № 1118/5 «Про
затвердження Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і
предметів господарчого призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в
установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної
кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 30 липня 2012 року за № 1274/21586 (зі змінами), відповідно до якого камери
сектору для тримання осіб, узятих під варту, забезпечуються меблями, інвентарем
і предметами господарського призначення;
16.
Надати
достовірні відомості про ознайомлення (або неознайомлення) Костянтина
Сергійовича Кириченка, який, наразі незаконно утримується Вашою приватною
установою, з постановою
Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 «Про норми харчування
осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах
Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання,
приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» (зі
змінами), а також з Положенням про
організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій
службі України на мирний час, затвердженим наказом Міністерства юстиції України
від 15 червня 2021 року № 2160/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
16 червня 2021 року за № 800/36422;
17. Відповідь надати у повному обсязі у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді на адресу уповноваженого представника ГО ОПГ «Багнет Нації» Голови редколегії головного редактора друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації»: і в електронному вигляді, на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
Д О Д А Т О К:
-
Копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого
засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» - на 1 (одному) арк., стр. 1;
-
Копія посвідчення журналіста-кореспондента №007/ДЗМІ-БН
на ім’я Сергія Веніаміновича Філіпенка – на 1 (одному) арк.., стр. 2;
-
Копія
запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/092/21 від 02 березня 2021 року)
до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/07-437 від 05 березня 2021 року) –
на 4 (чотирьох) арк.. стр. 3-6;
-
Копія
запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року)
до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/10-1213 від 27 липня 2020 року) –
на 4 (чотирьох) арк.. стр. 7-10;
-
Копія
запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року)
до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/07-490 від 12 березня 2021 року) –
на 3 (трьох) арк.. стр. 11-13;
-
Копія
запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/103/21 від 12 березня 2021 року)
до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/07-493 від 12 березня 2021 року) –
на 3 (трьох) арк.. стр. 14-16.
Всього в додатку
16 (шістнадцять) пронумерованих аркушів.
З повагою, Голова редколегії головний
редактор друкованого засобу масової
інформації газети «Багнет Нації»: ___________________ С. В. Філіпенко
Попередні відео по
темі:
Влад Акулов: Нацполіція і патрульна поліція,
хто вони? (відео 1)
Влад Акулов: Нацполіція і патрульна поліція,
хто вони? (відео 2)
Влад Акулов: Нацполіція і патрульна поліція,
хто вони? (відео 3)
Відвід 1 колегії Верховного суду в
справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 2 колегії Верховного суду в
справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 3 колегії Верховного суду в
справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 4 колегії Верховного суду в
справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 5 колегії Верховного суду в
справі про незаконне відсторонення від роботи
Читайте також: Корпорація
«УКРАЇНА»: реєстраційна картка ТУ ДСА в місті Києві
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка Печерського
районного суду міста Києва
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка
Національної поліції України
Корпорація «УКРАЇНА»: з реєстраційної справи про
зміну назви з ГПУ на ОГП
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка МВС УКРАЇНИ
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка
Комунального підприємства «Київтеплоенерго»
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка
Комунального концерну «Центр комунального сервісу»
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка ВАТ
«Київгаз»
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка Державної
судової адміністрації України
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка Прокуратури
міста Києва
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка Служби
судової охорони (ССО)
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка ВАТ «АК
Київводоканал»
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка НКРЕКП
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка
Департаменту патрульної поліції
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка Дарницького
райсуду Києва
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка ДП
«ДОКУМЕНТ»
Корпорація
«УКРАЇНА»: реєстраційна картка Державної міграційної служби України
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка НАК
«НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»
Корпорація «УКРАЇНА»: реєстраційна картка ДЕРЖАВНОЇ
КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Корпорація
«УКРАЇНА»: реєстраційна картка МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Корпорація «УКРАЇНА»: ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ -
реєстраційна картка
КАБМІН – КОНЦЕРН В КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»?
Окружні суди-фантоми Дніпра в американському реєстрі
«Dun & Bradstreet»
Корпорація «УКРАЇНА»: ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД - реєстраційна картка
КОНСТИТУЦІЯ ПІД СОУСОМ УЗУРПАЦІЇ – СУБ’ЄКТИВНЕ
БАЧЕННЯ РОЗПОЧАТИХ АЛЕ НЕЗАВЕРШЕНИХ ПРОЦЕСІВ
Влад Акулов про недооргани МВС, НП, ДФС, ДМС, ДПС,
КМУ, ВРУ та інші
До нас звернулись SaveФОП - дієві поради від Багнет
Нації (відео)
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА
УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ
ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Корпорація «УКРАЇНА»: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
міста Києва - реєстраційна картка
Ілюзіон права:
перетворення ВРЮ на ВРП – унікальні архівні копії реєстраційної справи ЮО
Корпорація «УКРАЇНА»: матеріали реєстраційної справи
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОДА
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Читайте також: Спитали у ХМР про розпорядчий акт і стосовно
реєстрації в UPIK
Державні органи України, як приватні підприємства в
UPIK
ЦВК в іноземному
реєстрі «Dun & Bradstreet»
Міністерства корпорації «УКРАЇНА» в американському
реєстрі «Dun & Bradstreet»
Суди Ужгорода зареєстровані в американському реєстрі
«Dun & Bradstreet» - запит
DUNS-номери Мін’юсту, Нацполіції, ДМС та
інших в американському реєстрі «Dun & Bradstreet»
Політичні проекти
корпорації «УКРАЇНА» в американському реєстрі «Dun & Bradstreet»
Читайте також: У КМУ відсутня гербова печатка та бланки нормативної
документації установи
За ціною туалетного паперу – дещо з Постанов КМУ
Секретаріат КМУ: що воно за «звір» такий?
Закону немає… КМУ постановляє… добробут чиновників,
зростає…
Діючий Кабмін УРСР оголосив війну Громадянам України
Чому Кабмін працює проти авторитету всіх інститутів
державної влади України?
Секретаріат Кабміну підтвердив незаконність Постанови
КМУ № 658 (про ДМС)
Чернігівська податкова, як і всі інші, створена
«липовою» Постановою КМУ
Made in USSR або сумнівна легітимність КМУ
Кабмін не зміг підтвердити свою правосуб’єктність з
першої спроби (відповідь на запит)
Ким утворений та чому не зареєстрований Кабмін (КМУ)
Давайте скинемось КМУ на гербову печатку! –
продовження карантину
Читай «Багнет Нації» та не виконуй злочинних наказів
КМУ!
ГО ОПГ «Багнет Нації» скасовуватиме «карантинні»
постанови КМУ
Кабмін гройсмана популяризує Конституцію. Вам
здається, що це анекдот? Ні! Це - документ!!!
Як КМУ затвердив незатверджений державний символ на
печатках і табличках міністерств
Як діючий Кабмін УРСР "легітимізує"
незаконні ДПІ? Реформує, об’єднуючи!
Фактаж держзради в постановах КМУ про утворення ДФС,
і не тільки…
Які іще акти Української РСР і Союзу РСР скасував
Кабмін Гройсмана
Читайте
також: Газету «Багнет
Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю
утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти
на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і
«Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать
інші
Новий номер
газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на
правоздатність
Збираємо на друк
нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск
газети «Багнет Нації»
«Картахенський
протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Сьомий випуск
газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на
роботодавця
Катехізис єврея
СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО
ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на
роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск
газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Авторський проект
Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців -
біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар