Попередні публікації:
Відвід
1 колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 2 колегії Верховного суду в справі про
незаконне відсторонення від роботи
Відвід 3 колегії Верховного суду в справі про незаконне
відсторонення від роботи
Відвід 4 колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Справа № 204/294/22
Провадження № 61-7158ск22
Суддя: Карпенко С.
О.
Президент України утворює суди
у визначеному законом порядку.
(пункт 23 частини першої статті 103.
Конституції України документ: 254к/96-ВР –
перша редакція без змін і доповнень)
Суд утворюється,
реорганізовується і ліквідовується законом,
проект якого вносить до
Верховної Ради України Президент
України після консультацій з
Вищою радою правосуддя
(частина друга статті 125.
Конституції України
в редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016)
ЗАЯВА № 05
про
відвід «колегії суддів» у складі: «судді-доповідача» Карпенко С.О., «суддів»: Ігнатенка
В.М., Стрільчука В.А. як такої, що представляє установу з назвою
«ВЕРХОВНИЙ СУД», яка ніколи не утворювалася у відповідності до вимог нової
Конституції України, як державний орган
В провадженні так
званої «колегії суддів» юридичної особи приватного права (суб’єкта
господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784, КВЕД 84.23), яка складається з фізичних осіб без національності
і конституційного громадянства Самостійної української держави України, а саме:
«судді-доповідача» Карпенко С. О., «суддів»: Ігнатенка
В. М., Стрільчука В. А.,
знаходиться касаційна скарга так званого «Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» на рішення
Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2022 року та
постанову Дніпровського апеляційного суду від 1 липня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою Філіпенка Олександра Сергійовича (далі – Позивач) до юридичної особи
приватного права з назвою «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (код
ЄДРПОУ: 14308304, КВЕД 72.19 (основний), 28.99, 30.30, 30.40 (інші) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати через відмову
приймати участь у медичному експерименті.
1 грудня 1991 року суверенною
волею Українського народу на Всеукраїнському
референдумі було затверджено Акт
проголошення незалежності України (документ від 24 серпня 1991 року №
1427-ХІІ) та створено Самостійну
українську державу України. Даний неоспорюваний, неспростовний факт
покладено в Преамбулу (основу) нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень).
Преамбула нової Конституції України є не лише фундаментом
конституційного ладу держави, а й відображенням історичних та правових
передумов, а також мотивів і цілей прийняття нової Конституції України.
В
мотивувальній частині свого Рішення № 4-зп від 3 жовтня 1997 року (справа № 18/183-97)
Конституційний Суд України фактично наголосив на порушенні процедури введення
нової Конституції України (документ:
254к/96-ВР) в дію, дійшовши висновку про те,
що: «Конституція України як Основний Закон держави за своєю
юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу.
Установча влада
по відношенню до так званих встановлених
влад є первинною: сааме в Конституції України визнано принцип поділу
державної влади на законодавчу, виконавчу
і судову (частина перша
статті 6) та
визначено засади організації
встановлених влад,
включно законодавчої. Прийняття
Конституції України Верховною Радою України
означало, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом.
В Конституції України відсутнє положення щодо
визнання після її прийняття такими, що втратили чинність, Конституції
(Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року з
наступними змінами і доповненнями й
Конституційного Договору між
Верховною Радою України та Президентом
України "Про основні засади організації
та функціонування державної влади
і місцевого самоврядування в Україні
на період до прийняття нової Конституції України" (1к/95-ВР) від 8
червня 1995 року. Відповідні положення містяться у
статтях 2 та
З Закону України
"Про прийняття
Конституції України і введення її в дію"
(254/96-ВР). Проте набуття чинності
Конституцією України не можна
пов'язувати з прийняттям цього Закону.
Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас
врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової
сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли
наступний у часі акт містить пряме
застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те,
що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим
цим актом, автоматично
скасовується однопредметний акт,
який діяв у часі раніше.
До того ж, сам
Конституційний Договір по
суті передбачав втрату ним чинності і скасування чинної
на момент його
підписання Конституції з прийняттям нової Конституції України».
В мотивувальній частині іншого Рішення від 11 липня 1997 року № 3-зп (справа №
1/1909-97),
Конституційний Суд України дійшов висновку, що: «Конституція України прийнята Верховною
Радою України від імені Українського народу (преамбула Конституції України),
який відповідно до статті 5 Конституції України має виключне право визначати і
змінювати конституційний лад в Україні. Це право не
може бути узурповано державою, її
органами або посадовими особами
(там же). Отже,
прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом
реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її
прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85
Конституції України, яка не
передбачає права Верховної Ради України на прийняття
Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом».
Отже, в наведених Рішеннях КСУ не тільки визначає конституційний алгоритм прийняття і введення нової Конституції
України в дію (на всеукраїнському референдумі), а й конституційний порядок припинення попереднього однопредметного нормативно-правового
акту однакової
сили. З цього можна зробити логічний висновок, що
попередня Конституція (Основний закон) України від 20 квітня 1978 року (документ: 888-ІХ) не була припинена, а прийнята Парламентом 28
червня 1996 року нова, чинна Конституція України (документ: 254к/96-ВР) так і не була введенна в дію на всеукраїнському
референдумі.
Після неконституційного внесення змін і доповнень до Конституції України (документ: 254к/96-ВР), її преамбули та розділу «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»
фізичними особами без національності та конституційного громадянства
Самостійної української держави України, частина друга статті 125
Конституції в редакції Закону України від 2 червня 2016 року №
1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо
правосуддя)» (згідно відомостей ВРУ – набрання чинності 30.09.2016) виглядає
наступним чином, а саме, цитую: «Суд утворюється, реорганізовується і
ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України
Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя».
В даному контексті також слід зауважити, що до незаконного виключення з тексту Конституції
України пункту 23 частини першої статті 106 на підставі антиконституційного
Закону №1401-VIII від 02.06.2016 Президент
України: «утворював
суди у визначеному ЗАКОНОМ порядку».
Неконституційним
підпунктом 6 пункту 16-1 Розділу XV
«ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ», спотвореної внесеними в неконституційний спосіб змінами
і доповненнями до нової Конституції України
(документ: 254к/96-ВР) визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо
правосуддя)» до впровадження нового адміністративно-територіального устрою
України (???) відповідно до змін до Конституції України щодо
децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення,
реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у
порядку, що визначені ЗАКОНОМ (!!!).
З цього приводу слід зазначити, що самою новою Конституцією України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) згідно абзацу першого пункту
12 Розділу «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ», було визначено конституційний строк (п’ять
років) на формування системи судів загальної юрисдикції в Україні, де
відповідно до частини другої статті 125 Конституції найвищим судовим органом у
системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Отже,
остаточною, крайньою датою формування системи судоустрою в Україні та утворення
судів, самою новою Конституцією України - встановлено 28 червня 2001 року.
Частиною четвертою статті 87
Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, яким (згідно першого речення
частини третьої статті 81 встановлюється порядок створення,
організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права)
чітко визначено, що: «юридична
особа вважається створеною з дня її державної реєстрації».
З витягу з Єдиного державного
реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань
(ЄДРПОУ), який подавався разом із додатком до моєї ЗАЯВИ № 01 від 19 серпня
2022 року (про відвід даної колегії) вбачається, що первинною датою реєстрації
юридичної особи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», зазначено 09
листопада 2017 року.
Отже, на дату реєстрації юридичної
особи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784)
09.11.2017 року вже діяла з 30.09.2016 року неконституційна норма частини
другої статті 125. Конституції України (в редакції Закону № 1401-VIII
від 02.06.2016), відповідно до якої: «Суд утворюється, реорганізовується і
ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України
Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя».
Багаторічна переписка
представників Позивача у даному провадженні В. В. Акулова і С. В. Філіпенка
впродовж 2018-2022 років, в прагненні підтвердити державну правосуб’єктність
(як державного органу) у юридичної особи з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», виявилися
безрезультатними.
Даний факт знайшов своє
відображення в низці публікацій на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com) за 2018-2022 роки, таких як:
Верховний суд «злив» черговий компромат на
себе;
Заява Громадян щодо невизнання рішень недержавного «Верховного суду»;
Документи свідчать: Верховний суд – приватне підприємство;
На яку «липу» щодо свого утворення посилається Верховний суд;
Примара верховенства права в створених недержавними «Верховних
судах»;
Поцікався правосуб’єктністю Верховного суду – шаблон запиту;
Не такий він вже й "Верховний" - реєстраційна справа
«Верховного суду»;
Верховний суд, як вінець узурпації влади в Україні;
Апарат Верховної ради підтвердив неконституційність Верховного суду;
«Верховний суд»: правоустановчих документів, не виявлено.
І це, неповний перелік матеріалів, адже
свіжими публікаціями, являються оприлюднені ЗАЯВИ №№ 01-05 про відвід даної
колегії.
Останні запити щодо встановлення
правосуб’єктності установи з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» нашою Громадською
організацією «Обєднана правозахисна група «Багнет Нації» були сформовані і
направленні до Верховної Ради України 17 серпня 2022 року.
Так, в запиті на інформацію від 17.08.2022
року № ЗПІ/161/22, ми, просили: - надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Закону України «Про
визначення порядку утворення судів Президентом України».
З
відповіді Апарату Верховної Ради України від 29.08.2022 № 18/07-2022/142712
вбачається, що відповідний закон ніколи не приймався.
А з
відповіді Апарату Верховної Ради України від 29.08.2022 року №
18/07-2022/142733, на наш запит на інформацію від 17.08.2022 року № ЗПІ/162/22
в якому ми просили: надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Закону
України «Про
утворення Верховного суду», а також надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Закону
України «Про
ліквідацію Верховного суду України» вбачається, що відповідних законів Верховною радою також, ніколи, не
приймалося.
Єдиним
аргументом легалізації утворення установи з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», з
відповідей самої установи, зазначено пункт п’ятий розділу ХІІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» антиконституційного закону від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого Верховний Суд створюється на
матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського
суду України, Вищого адміністративного суду України.
В свою
чергу положенням пункту сім зазначеного вище розділу закону визначено, що: {Положення пункту 7 розділу ХІІ "та
ліквідуються" в частині Верховного Суду України визнано таким, що не
відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням
Конституційного Суду №
2-р/2020 від 18.02.2020} З дня початку роботи Верховного Суду у
складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований
суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд
України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та
ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус,
структура, повноваження, порядок роботи, права, обов’язки, гарантії суддів цих
судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус
суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529;
2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Тобто,
від початку роботи юридичної особи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» всупереч
положенням неприпиненої Конституції (Основного закону) України від 20
квітня 1978 року (документ: 888-ІХ), а також всупереч
невведеній в дію чинній Конституції України
від 28 червня 1996 року (документ: 254к/96-ВР), - Верховний
Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд
України припинили свою діяльність, але не ліквідовувалися??? А чим, це
передбачено? Чим врегульовано?!!
Отже, з наведеного вище, і в контексті заявленого раніше, можна зробити
висновок, що установа з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» не є судовою установою (судом) в
розумінні норми прямої дії частини першої статті 124 чинної Конституції України
(документ: 254к/96-ВР
– без змін і доповнень), а є юридичною особою приватного права, суб’єктом господарювання
(комерційною фірмою/підприємством), яка узурпувала судову гілку влади в
Самостійній українській державі України.
В
мотивувальній частині свого Рішення № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа №
1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України
наголосив, що:
«для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР)
у статті 124
встановила принципи здійснення
правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів
та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила
юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України (254к/96-ВР)».
В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019
Конституційний Суд України
наголосив, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того,
визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до
виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної
Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці,
особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання
правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного
Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень
з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення
Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу
юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у
рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не
скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий,
третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року №
15-рп/2000)».
Зважаючи на міжнародні норми права
хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка
була Прийнята і
проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948
року) всі люди є рівні
перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист
законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було
дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання
до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має гарантоване
Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй
конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до
положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом…».
Згідно до
положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна
держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право
на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи
законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і
розвивати можливості судового захисту».
Відповідно до положень частини
першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення
числа заяв до
Європейського суду з прав людини проти України,
суди застосовують при розгляді справ Конвенцію
про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського
суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007
р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність,
в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до
суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки
конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має
проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного
критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити
будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію
має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують
сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні
ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в
демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у
процесі».
Аналогічна
правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха
проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у
справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява №
16695/04).
На додачу, в п.
105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між
суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного
розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні
побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача
(об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її
особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже,
у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної
безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога
об’єктивної безсторонності».
Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється
будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його
компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей
орган має бути встановлений законом,
а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах
своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в
законному складі.
Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є
виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом,
який створено на
підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях
наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки
юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання
судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність,
повноваження судді (належний склад суду).
Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув
питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є
справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№
3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд
Бельгії (верховний судовий орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо
міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів,
хоча відповідно до національного законодавства цей суд був повноважним виносити
рішення у першій інстанції тільки щодо міністрів.
У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502,
рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6
Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент
розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження
за відсутності будь-яких правових підстав.
Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№
21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні
оскаржив до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з
посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року Головою
ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила позов
заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк повноважень
Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало процедури
обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним повноважень
відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів адміністративних
судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не була повноважною
розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями заявника, визнавши, що
ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу заявника, ані визначення її
складу не були легітимними, оскільки здійснювались Головою ВАСУ, строк
повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд, встановлений законом».
Важливим прикладом
застосування правила «суд, встановлений законом», який має неабияке значення
для української практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S.
проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010
року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у
справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив провадження у
справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:
а) питання передачі справ від
одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульовано національним
законодавством, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань;
б) мало
місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення нею
правосуддя як суддею;
в) єдиним документом, що
регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався
головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав порушення права на суд,
«встановлений законом».
Відтак ЄСПЛ дійшов висновку,
що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив,
що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального
кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду,
міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити
провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду,
і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної
іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати
подібне рішення у справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних
аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень
шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як
вказувалося урядом, стало звичайною практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ,
перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не
міг вважатися «судом, встановленим законом» у визначенні пункту 1 статті 6
Конвенції відносно оскаржуваного провадження.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА: Отже, з урахуванням зазначеного
вище слід вважати, що «суд, встановлений законом» означає наступне:
– дотримання усіх
правил юрисдикції та підсудності;
– дотримання правил
автоматичного розподілу справ;
– наявність
повноважень у судді;
– належний склад
суду;
– наявність достатніх повноважень для розгляду певної
категорії справ.
В даному контексті слід зауважити, що умисне невиконання службов(ими)ою
особ(ами)ою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного
Суду України та умисне недодержання нею/ними висновку Конституційного Суду
України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
{Стаття 382 Кримінального
кодексу України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}
Отже, довіра до суду, судочинства, і правосуддя в цілому, має базуватись
виключно на засадах чіткого виконання норм Конституції України та
законодавства, в сукупності їх відповідності чинним міжнародним договорам,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і які є частиною
національного законодавства України.
На підставі
викладених вище неспростовних фактів, які не потребують доказування у суді та з
огляду на копії відповідних документів (що додаються), у ВІДСУТНІСТЬ офіційних доказів офіційного припинення
Конституції (Основного закону) України від 20 квітня 1978 року (документ: 888-ІХ), а також офіційних доказів прийняття/затвердження нової Конституції України від 28
червня 1996 року (документ: 254к/96-ВР – без антиконституційних змін і доповнень) на
Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави
України, - виключно Громадянами України всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави України, безпосередньо та офіційно
встановлених положеннями розділів 1 та 7
преамбули самої Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без антиконституційних змін і доповнень),
- ЗАЯВЛЯЮ ПРО ВІДВІД так
званій «колегії суддів» так званого ВЕРХОВНОГО СУДУ в даному судовому
провадженні у складі «судді-доповідача» Карпенко С. О., «суддів»: Ігнатенка
В. М., Стрільчука В. А. як такій, що виступає
від імені і в інтересах неконституційного (антиконституційного) утворення
«ВЕРХОВНИЙ СУД».
Керуючись Рішеннями
Конституційного Суду № 3-зп від 11 липня 1997 року,
4-зп від 3 жовтня 1997 року щодо
офіційного тлумачення порядку прийняття і введення в дію нової Конституції
України на всеукраїнському референдумі та Рішень № 6-рп/2005
від 05.10.2005, № 6-рп/2008
від 16.04.2008 щодо офіційного тлумачення положеннь частини
другої, третьої і четвертої статті 5 Конституції України, ВИМАГАЮ:
- зазначеним
в даній заяві фізичним особам, а саме: КАРПЕНКО С. О.,
ІГНАТЕНКО В. М., СТРІЛЬЧУКУ В. А. - з’явитись до Генеральної прокуратури або Служби безпеки
України та оформити явку з повинною згідно частини другої статті 111
Кримінального кодексу України.
ДОДАТОК:
1.
Копія запиту на
інформацію С. В. Філіпенка № 646/18 від 13 лютого 2018 року та копія відповіді
Адміністрації Президента України від 25.02.2018 року № 12-09/622 – на 3 (трьох) арк., стор. 1-3;
2.
Копія запиту на
інформацію С. В. Філіпенка № 647/18 від 13 лютого 2018 року та копія відповіді
першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України від 23 лютого 2018
року № 04-23/19-21 - на 5 (п’ятьох)
арк.., стор. 4-8;
3.
Копія запиту на
інформацію від ГО ОПГ «Багнет Нації» № ЗПІ/161/22 від 17 серпня 2022 року та
копія відповіді Апарату Верховної Ради України № 18/07-2022/142712 від
29.08.2022 року– на 4 (чотирьох) арк.., стор. 9-12;
4.
Копія запиту на
інформацію від ГО ОПГ «Багнет Нації» № ЗПІ/162/22 від 17 серпня 2022 року та
копія відповіді Апарату Верховної Ради України № 18/07-2022/142733 від
29.08.2022 року – на 4 (чотирьох) арк.., стор. 13-16;
5.
Копія відповіді
В. В. Акулову від Апарату Верховної Ради України від 02 липня 2020 року №
18/10-1105 – на 2 (двох)
арк., стор. 17-18.
Всього в додатку
18 (вісімнадцять) пронумерованих аркушів.
Матеріали по темі: Попередження
гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи
СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ -
зразок позовної заяви
Відсторонення від роботи працівників АТ «Укрзалізниця»
є незаконними - попередження
Відсторонення від роботи через відсутність щеплення є
незаконними (ухвала суду)
Заява до Держпраці щодо незаконного відсторонення від
роботи гендиректором ДП «КБ «Південне»
Низка досудових запитів до гендиректора ДП «КБ
«Південне»
Воєнний або надзвичайний стан до введення «карантину»
в Україні не оголошувався – відповідь ВРУ
Поновлення на роботі: «акцептування» злочинної оферти
«по-багнетівськи» - позовна заява (початок)
Припиняючи самоправство і невиконання рішення КСУ
роботодавцем – заяви про злочин
Позиція Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо
незаконного відсторонення від роботи – документ
Поновлення на роботі: «акцептування» злочинної оферти
«по-багнетівськи» - позовна заява (закінчення)
Реєстраційні документи МОЗ для додатку до позовної
заяви
Відповідь на відзив КБ «Південне» - порушника
трудового законодавства
В Дніпрі суд скасував наказ про незаконне
відсторонення від роботи невакцинованого працівника
Порушники Конституції відповідатимуть власним
гаманцем – позов щодо моральної та матеріальної шкоди
Є пропозиція – оформити явку з повинною! (відзив на
апеляцію ДП «КБ «Південне»)
Іще один цвях у домовину беззаконня – постанова ДАС
Заявлене клопотання від 11.07.2022 - № 05 (з
додатком)
Заявлене клопотання від 11.07.2022 - № 06 (з
додатком)
Заява до УСБУ в Дніпропетровській області на ТУ ДСАУ
Дніпра
Відвід
1 колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 2 колегії Верховного суду в справі про
незаконне відсторонення від роботи
Відвід 3 колегії Верховного суду в справі про
незаконне відсторонення від роботи
Відвід
4 колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Читайте також: Міністерство охорони здоров’я України, як приватне
підприємство – документи
МОЗ підтвердив наявність біолабораторій США в Україні
Читайте також: Досліджено ГО «Багнет Нації»: незаконний закон
зеленського щодо COVID-19
Досліджено ГО «Багнет Нації»: фотокопії постанов КМУ
стосовно карантину коронавірусу
Зроби власну експертизу постанови КМУ (РСР) № 211 на відповідність
чинному законодавству
Правовий лікбез для правоохоронців Дніпра щодо
нікчемності постанов КМУ (РСР) – відео
09.04.2020 в Дніпрі складені заяви на поліцейських і
держвиконавців (відео)
Владислав Акулов про фейковий кабмін та нікчемність
його рішень
Про правову нікчемність постанов КМУ щодо COVID – 19
(відео)
В Дніпрі триває відновлення конституційного ладу,
навіть в умовах «карантину»
Рубіжне: Вводите карантин? – Відповідайте за
наслідки!!!
Роздрукуй, аби роздавати дебілам, при виконанні
На складені протоколи громадяни Дніпра відповідають
кримінальними справами на поліцейських - відео
Андрій Карпович про юридичні механізми введення
карантину - відео
Просто залишу це тут: порядок денний засідань Кабміну
за останніх два місяці
Перебувати в самоізоляції – не більше ніж
рекомендації дебілам - документ
Відсутність правової експертизи «карантинних»
постанов Кабміну, є доказом злочину
Позов щодо визнання протиправними і нечинними
«карантинні» постанови КМУ
Секретаріат КМУ надав розлогу відповідь стосовно
постанов щодо COVID-19
Під вивіскою липового карантину знищують малий і
середній бізнес та готують нам голодомор
Постанови КМУ: без жодних ознак документів державної
ваги
Андрій Карпович про постанову КМУ № 211 - відео
Досліджуючи правові аспекти карантину і постанов КМУ
- документи
Карантиноцид, як «узаконений» експеримент в контексті
гібридного геноциду
Андрій Карпович: адмінпротокол скасувати не складно,
якщо знати про наступне…
Карантин. Зростання цін. АМКУ паразитує…
Українці – це респонденти досліджень, піддослідний
біоматеріал? – відео
«Тайна вечеря» КМУ від 11.03.2020, як джерело
поширення інфекції антиконституційності і беззаконня
Якщо надумаєте компенсувати втрачену вигоду від
карантину
На момент введення карантину в Україні був один
хворий на COVID-19
Денис Абубакіров про барановірус і велику політику
Нормами права по фейковому карантину
Підняли з архіву: ЗУ «Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення»
Підняли з архіву: ЗУ «Про правовий режим
надзвичайного стану»
В деталях про незаконність введення карантину в
Україні
Чи законно був введений карантин?
Багнет Нації: підводимо риску щодо першої хвилі
штучного карантину – матеріали для суду
Анонс другої хвилі «жорстокого» карантину, в
контексті гібридного геноциду
На вас складають протокол про порушення карантину. Що
робити?
На вас складають протокол про порушення карантину.
Хто, складає?
Коронавірус: Реальна статистика смертності викриває
карантин абсурду
Знадобиться для скасування штрафів за не носіння
маски
Майстер-клас скасування протоколу про «порушення умов
карантину» - відео
Ліквідований суд призначає штраф за карантин?
Запитайте: хто, і на підставі чого?
Лілія Дудко: розгерметизація правосуб’єктності
Дарницького районного суду міста Києва - відео
Вагомий додаток до «карантинного» компромату від
Олександра Дзюби
КОРОНОЦИД: Використовуючи суд, як трибуну)))
Методичний посібник «АНТИМАСКА» стане в нагоді
Як адмінку-карантинку хотів розглянути ліквідований
суд Харкова – відео
Недосуддю Нейло – в стійло правосуб’єктності! - відео
Андрій Карпович про правову нікчемність карантину і
приватний Кабмін
Пояснення до протоколу про порушення маскового режиму
Повний текст пояснення по карантину і надзвичайній
ситуації від Андрія Карповича
Про незаконний карантин в матеріалах на сайті «Багнет
Нації»
ГО ОПГ «Багнет Нації» скасовуватиме «карантинні»
постанови КМУ
Штрафи за маски, як і сам закон, – незаконні!
Дізнайся чому)
АНДРІЙ КАРПОВИЧ ПРО ПРИМУСОВУ ВАКЦИНАЦІЮ, МЕДИЧНІ
ЕКСПЕРИМЕНТИ І ДОСЛІДЖЕННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ - ВІДЕО
Андрій Карпович і Лариса Криворучко: кого покарають
за карантин? - відео
Браво!!! Суддя Должко «розібрав на молекули»
незаконність карантину в Україні - рішення
Вакцинація замість деолігархізації?
Діалогу не сталося: корпорація АТБ продовжує
нехтувати законами корпорації "УКРАЇНА"
Правовий лікбез від вінницької школярки для
адмінресурсоосіб
Корпорація «УКРАЇНА»: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
міста Києва - реєстраційна картка
КАБМІН – КОНЦЕРН В КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»?
Андрій Карпович про СТРАШНІ ЦИЦЬКИ 91 ДІВОК - шифр для свідомих
Влад Акулов про Картахенський протокол,
опікунів-окупантів та ЖиЗОїдів
Яка юридична вага судових рішень, завірених такими
печатками?
Так від чого лікуємось, пані та панове? Переписка з
Міністерством охорони здоров’я України
Олена Фаіст про Картахенський протокол та живі
змінені організми - відео
Про узаконений медичний експеримент в Україні – відео
Андрія Карповича
Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції
про біологічне різноманіття - поточна редакція
Заява про заборону проведення медичного експерименту
та видалення персональних даних
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо
поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Так від чого лікуємось, пані та панове? Переписка з МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ
ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ - 2
Запит Андрія Карповича до ДУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО
ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» від 09.10.2021 року
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у
вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Звільнення працівників через карантин незаконні і
можуть повернутись бумерангом для роботодавців
Катерина Нечипоренко про Нагойський протокол
ПРО НОВИЙ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК ВЖЕ СЬОГОДНІ
АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО «ПЕРЕВІРЯЮЧИХ»
Про пОВІДло ОДИНДЕВ'ЯТЬ і його добровільну дегустацію
Юлія Щербак: ЗАЯВА-ВІДМОВА ВІД УЧАСТІ У
МЕДЕКСПЕРИМЕНТІ
Медексперимент у Дніпрі на 28.10.2021
Детальне обгрунтування для посадових осіб
незаконності примусу до медексперимента
Детальне обгрунтування для посадових осіб
незаконності примусу до медексперимента
Фотокопія Постанови КМУ про COVID-сертифікат на сайті «Багнет Нації»
Вчіться захищати свої права, як ця смілива панянка -
відео
СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ –
ЗРАЗОК ЗАЯВИ
Суд виправдав перевізника та вкотре наголосив на
незаконності карантинних обмежень – постанова
Ні
примусу! Поліцейські стають на захист своїх прав
Попередження
гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи
СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ -
зразок позовної заяви
Відсторонення від роботи працівників АТ
«Укрзалізниця» є незаконними - попередження
Воєнний або надзвичайний стан до введення «карантину»
в Україні не оголошувався – відповідь ВРУ
Позов про скасування наказу про відсторонення від
Андрія Карповича
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
11 квітня набудуть чинності Гарантійні угоди
додаткового фінансування протидії COVID-19
Проект Закону про державну реєстрацію геномної
інформації людини прийнято за основу
В Дніпрі суд скасував наказ про незаконне
відсторонення від роботи невакцинованого працівника
В Україні продовжено клінічні випробування лікарських
засобів – наказ МОЗ
Як МОЗ розподілило набори для виявлення мутацій в
геномі вірусу SARS-CoV-2 – наказ № 702
Про права людини, в контексті експериментів з геномом
- національне законодавство України
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар