Справа № 203/1882/23
Провадження
№ 2-во/204/47/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Л.Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
12 липня 2023 року
м.Дніпро
Красногвардійський районний
суд м. Дніпропетровська в складі: головуючої судді Чудопалової С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання
позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом)
сторін по цивільній справі за позовом Філіпенка
Олександра Сергійовича до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки про відшкодування моральної і
матеріальної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Кіровського районного суду
м.Дніпропетровська від 12.04.2023 цивільну справу за позовом Філіпенка О.С. до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними
рішеннями посадової особи передано за підсудністю до Красногвардійського
районного суду м. Дніпропетровська 04.05.2023.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 08.05.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали позивачем 15.05.2023 недоліки усунуті, сплачено судовий
збір.
Ухвалою судді від 16.05.2023 провадження у
справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного
провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 02.06.2023 виправлено описку
в ухвалах Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2023
та 16.05.2023 та копії ухвал направлено сторонам.
02.06.2023
позивачем подано клопотання про перехід до розгляду справи з повідомленням
(викликом) сторін, через суспільний інтерес подібних справ
.
15.06.2023 відповідачем направлено до суду
відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких клопотань не надходило. Додано докази направлення відзиву позивачу.
Вирішуючи отримане клопотання позивача, суд
зазначає наступне. Відповідно
до ч.2 ст.19ЦПК України цивільне
судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку,
зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно
до ч.5 ст.279 ЦПК України суд
розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі
сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду
розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом)
сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у
спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без повідомлення(
виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. До позовної заяви
позивачем не було подано клопотання із проханням розглядати справу у судовому
засіданні із викликом сторін. Згідно з ч.7 ст.279 ЦПК України клопотання
про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має
подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше
п`яти днів з дня отримання відзиву. Водночас, відповідно до ч.6 ст.279 ЦПК України суд
може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому
засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1)
предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста
розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних
правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового
засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення
обставин справи. Судом встановлено, що з матеріалів справи не вбачається
одночасне існування умов, визначених ч. 6 ст. 279 ЦПК України, які
б передбачали необхідність проведення судового засідання з повідомленням
сторін. Позивач жодних обґрунтувань у своєму клопотанні не наводить, окрім як з
такого вбачається відповідне суб`єктивне відношення до спірних правовідносин,
які виникли із відповідачем та вирішуються наразі в судовому порядку. Бажання
сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть
бути висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідності
призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Зрештою, як вказує
Європейський суд з прав людини, у певних випадках влада має право брати до
уваги міркування ефективності й економії.
Крім того, практика Європейського суду з прав
людини свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданий не в
кожному випадку. Так, коли вирішенню підлягає виключно питання права, то
розгляд справи на підставі письмових доказів є більш доречним, ніж усні
слухання. В тому числі, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання
права не представляють особливої складності, то розгляд справи в порядку
спрощеного провадження не є порушенням норм п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції
про проведення публічного розгляду справи.
Таким
чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в
задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом)
сторін, оскільки суд не знаходить для цього підстав і потреби у дачі пояснень
немає, справа є незначної складності та характер спірних правовідносин і предмет
доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням
сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що
вони не позбавлені права надати суду заяви по суті справи і докази, які
вважають за необхідне, у строки визначені ухвалою суду від 16.05.2023 та
процесуальним законодавством України. В заявах по суті сторони по справі
викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування
щодо предмета спору. Все, що сторона по справі бажає висловити в засіданні,
може бути нею викладено в заяві по суті. Крім того, учасники справи не
позбавлені можливості безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, в тому
числі доводами іншої сторони, і реагувати на ці аргументи у відповідності до
вимог ЦПК України.
Щодо
клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи
доказів належного складу суду, а саме фотокопії з оригіналу рішення ВС від
29.04.2022, фотокопії з оригіналу подання ВРЮ до Президента України про призначення
судді вперше та відомості про наявність громадянства України, слід відмовити
оскільки, процесуальне законодавство не передбачає можливості перевірки
учасниками справи належного складу суду.
Щодо
клопотань позивача про
письмове опитування відповідча по справі, як
свідка, стосовно історичних фактів, які мають юридичне
значення слід відмовити, оскільки, відповідно до ст. 92 ЦПК України
сторони, треті особи та їхні представники за їхньою
згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо
інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм
обставини, що мають значення для справи. Разом з тим, судом не вбачається необхідність
опитувати відповідача в якості свідка, оскільки ним були надано відзив на позов
разом з документами на підтвердження повноважень відповідача, а тому і у
задоволенні клопотання про зобов’язання
відповідача приєднати до матеріалів справи копій установчих документів, слід
відмовити. Крім того, поставлені запитання не стосуються
предмету спору, а тому за таких обставин, у задоволенні заяви про письмове
опитування відповідача, стосовно
історичних фактів слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись
ст.ст. 258-261, ч. 5 - ч. 7 ст. 279 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача Філіпенко
Олександра Сергійовича про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом)
сторін - відмовити.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України справу
буде розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення(виклику)
сторін.
Ухвалу надіслати сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її
підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути
включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Інформацію
по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в
мережі інтернет: –http://kg.dp.court.gov.ua.
Суддя
С.В.Чудопалова
Справа № 203/1882/23
Провадження
№ 2-во/204/47/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Л.Українки 77-б тел. (056) 371 27
02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023
року м.Дніпро Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючої судді Чудопалової С.В., розглянувши у порядку спрощеного
позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Філіпенка
Олександра Сергійовича до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями посадової особи,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої
незаконними рішеннями посадової особи. В обґрунтування позову зазначив,що
06.01.2023 року, близько 11:00 год., перебуваючи на перетині вулиць Тітова та
Новокримської в місті Дніпро, його було незаконно зупинено працівниками
Центрально-Чечелівського об’єднаного районного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки з вимогою пред'явити документи на
підтвердження особи. Після його відмови надати документи особам, не
уповноваженим для перевірки документів на вулиці, його було незаконно
доставлено до Центрально- Чечелівського ОРТЦК та СП, який він вважає незаконно
утвореним, де його утримували більше трьох годин, здійснюючи моральний та
психологічний тиск. Після тривалого психологічного пресингу на нього було
складено протокол та постанову з накладенням на останнього штрафу за
адміністративне правопорушення у сумі 1700 грн. Рішенням Красногвардійського
районного суду міста Дніпропетровська від 15.03.2023 року вказану вище
постанову було скасовано. Зазначеним рішенням суду підтверджується те, що дії
відповідача були протиправними, а тому штраф накладено незаконно. Позивач
вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано
моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі та гідності, смутку, зневіри і
розпачу, відчутті несправедливості, тривалій невизначеності та інших негативних
переживаннях, яких він зазнав внаслідок протиправних дій даних службових осіб
при здійсненні ними своїх повноважень. Також на підставі незаконно ухваленої
постанови, позивачу довелося в судовому порядку відновлювати свої порушені
права,витрачати час та додаткових зусиль, що призвело до життєвого дискомфорту,
незручностей, негативних емоцій та хвилювань позивача.Розмір завданої моральної
шкоди позивач оцінює у розмірі 134 200,00 грн.(50 прожитковиих мінімумів для
працездатних осіб) та матеріальну шкоду, яка має дорівнювати сумі судового
збору. Ухвалою Кіровського районного суду
м.Дніпропетровська від 12.04.2023 цивільну справу за позовом Філіпенка О.С. до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними
рішеннями посадової особи передано за підсудністю до Красногвардійського
районного суду м. Дніпропетровська 04.05.2023.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 08.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. На
виконання ухвали позивачем 15.05.2023 недоліки усунуті, сплачено судовий збір.
Ухвалою судді від 16.05.2023 провадження у
справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного
провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 02.06.2023 виправлено описку
в ухвалах Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2023
та 16.05.2023 та копії ухвал направлено сторонам.
Ухвалою суду від 16.05.2023 дану позовну заяву було прийнято до розгляду,
відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за
правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою
суду від 12.07.2023 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про
про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом)
сторін. 15.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позв, у якому просив
відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позивач обгрунтовує позовні вимоги
базуючись на рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
15.03.2023 року у справі № 204/493/23, навмисно перекручуючи та викривляючи
зміст мотивувальної частини останнього. Підставою для закриття судом
зазначеного провадження стало посилання посадовою особою суб’єкта владних
повноважень на нормативний документ затверджений підзаконним актом що втратив
чинність, тобто, уповноважена особа послалася на порушення Позивачем Правил
військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які є додатком 1 до
Порядку організації та ведення військового обліку призовників і
військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
07 грудня 2016 року № 921, про те, як в той час вже діяли Правила військового
обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до
Порядку організації та ведення військового обліку призовників,
військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від ЗО грудня 2022 року № 1487. Враховуючи що обставини, в
ході яких відносно Позивача було складено протокол та винесено постанову
відбувались 06.01.2023 року, а постанову КМУ №1487 прийнято 30.12.2022 року, не
викликає сумніву що зазначену помилку було допущено через неуважність та
зважаючи на той час нещодавні зміни законодавства. Фактично громадянин
Філіпенко О.С. не спростовує та не оскаржує факт вчиненого ним порушення
Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992
року № 2233-ХІІ та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993
року № 3544-ХІІ, а саме порушення правил військового обліку призовників і
військовозобов' язаних. Позивач не звертався із заявою до суду, відповідно не
розглядалося питання та не приймалося рішення щодо визнання протиправними дії з
боку працівників Дніпропетровського ОТПК та СП, а тому останнім не доведено
спричинення йому працівниками Дніпропетровського ОТЦК та СП ні матеріальної
шкоди ані моральної. Будь-яких письмових або речових доказів, щодо спричинення
такої шкоди у розмірі 134 200 грн. до позову не долучено, а тому вважають, що
відсутні законні підстави для задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи,
оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено,що 06.01.2023 року
офіцером відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП старшим лейтенантом
Велієвим Х.С. відносно Філіпенко О.С. було складено протокол про
адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, з приводу неявки
останнього до територіального центру комплектування та соціальної підтримки
після та ненадання відомостей про зміну облікових для приведення у
відповідність військово-облікових документів з військового обліку та неявки для
проходження ВЛК (один раз на 5 років) (а.с. 26).
Також, 06.01.2023 року начальником
Центрально-Чечелівського об’єднаного районного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки підполковником Міщенко В.В. була
винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення про
притягнення Філіпенко О.С. до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210
КУпАП та накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у
розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить
1 700,00 грн. (а.с.28-29). Рішенням Красногвардійського
районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2023 у справі № 204/493/23, яке
набрало законної сили 28.03.2023, адміністративний позов Філіпенко
О.С. був задоволений та вказану вище постанову скасовано,а
провадження у справі закрито (а.с. 32-39).
Позивач вказує, що протиправними діями
службових осіб Дніпропетровського ОТПК та СП при здійсненні ними своїх
повноважень йому було завдано матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у
приниженні честі та гідності, стражданнях, тривозі, смутку, зневіри і розпачу,
тривалій невизначеності та інших негативних переживаннях, яких він зазнав
внаслідок протиправних дій даних службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень. Також на підставі незаконно ухваленої постанови, позивачу довелося
в судовому порядку відновлювати свої порушені права, витрачати час та
додаткових зусиль, що призвело до життєвого дискомфорту, незручностей,
негативних емоцій та хвилювань позивача. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина,
її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед
людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов`язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та
законами України. Вбачається, що неналежне виконання органами державної влади
чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав
людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її
головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її
права. Статтею 56 Конституції України передбачено,
що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого
самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень.
Вимога ефективності
судового захисту, закріплена в національному законодавстві, перегукується з
міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи,
визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб
юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було
вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій
Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня
2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту,
якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і
з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню
чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те
чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди,
зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів
юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав
позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися
ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі
- ЦК України)
особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення
її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична
особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її
сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України);
приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної
особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану
моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України,
відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі
неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка
її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при
здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Загальні підходи до відшкодування моральної
шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у
постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку,
що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини
є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода
полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних
дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука,
тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості,
тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав
людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди
викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня
страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня
залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх
інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки
та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.
56).
Разом
з тим, виходячи із загальних засад доказування, у
справах про відшкодування моральної шкоди, завданої
органами державної влади, позивач повинен довести, які
саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи
приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який
її розмір та причинний зв`язок між ними. Обов`язок
доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового
зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової
цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії
спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого
суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами
органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які
встановлені судом. При цьому суд виходить з
презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо
суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і
завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції
досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви
протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або
психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від
27.11.2019 у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18) у справах про
відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом
місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи
мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли
негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити
причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування
спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода
відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи
місцевого самоврядування.
Крім того, що стосується її
розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна
шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру
відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Проте, у
справі, що розглядається, позивач не довів, що протиправна поведінка з боку
працівників Дніпропетровського ОТПК та СП, викликала у нього негативні емоції
та/або наслідки, які досягли рівня страждання або приниження, чим заподіяно
моральну шкоду. Також суд зазначає, що рішенням Красногвардійського районного
суду м. Дніпропетровська від 15.03.2023 у справі № 204/493/23, яке набрало
законної сили 28.03.2023, було скасовано постанову про адміністративне
правопорушення стосовно позивача та закрито провадження у справі про
адміністративне правопорушення, натомість дії працівників територіального
центру комплектування та соціальної підтримки неправомірними, або протиправними
судом не визнано.
Згідно з ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами
є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та
інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються
такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками
експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо
предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити
дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення
обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього
переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим
Кодексом. Судове рішення не може грунтуватися на
припущеннях.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір
відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру
та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,
характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з
урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого,
тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь
зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення
попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням
потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При
цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та
справедливості.
Відповідно до ст.22 ЦК України матеріальна шкода
являє собою збитки чи втрати, яких уже зазнала особа або неминуче мусить
зазнати задля відновлення свого первісного стану, що існував до заподіяння
шкоди.
Сторона, яка пред’являє вимоги
відшкодування завданої їй моральної та матеріальної
шкоди, не звільняється від обов’язку довести
наявність такої шкоди, її розмір, надавши
належні, допустимі та достовірні докази цього факту.
Незважаючи
на об’ємність позову, посилання та цитування
позивачем безмірної кількості статей
чинних нормативно-правових актів, судової практики та
практики ЄСПЛ, судом встановлено відсутність обгрунтування заявленої
ціни позову, позивачем жодним чином не доведено
спричинення йому працівниками Дніпропетровського ОТЦК та СП ні матеріальної
шкоди ані моральної.
Ураховуючи вищезазначене, суд приходить до
висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо відшкодування шкоди,
оскільки до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача,
існування факту заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди діями
відповідача, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи
фізичних страждань які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром
моральних збитків, які відповідач оцінив у 134200 гривень. Отже,
розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий
характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно,
безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про
відмову в позові, виходячи з недоведеності позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у
задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України,
судові витрати слід залишити за позивачем. Враховуючи викладене,
керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 279,354-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позову Філіпенка Олександра
Сергійовича до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями посадової особи - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути
подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його
проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення
питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк
обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після
закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо
апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,
якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної
скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття
постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд
вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач – Філіпенко Олександр Сергійович,
(адреса проживання: м. Дніпро 49055);
Відповідач – Дніпропетровський
обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, код
ЄДРПОУ: 08353525, (адреса знаходження: вул. С. Бандери, 16, м. Дніпро, 49000).
Суддя
С.В. Чудопалова
Красногвардійський районний суд
міста Дніпропетровська
Україна, 49000, м. Дніпро,
пр-т Л. Українки (Пушкіна),
буд. 77-б,
Філіпенко Олександр Сергійович,
e-mail: svf2011@ukr.net
ЗАПИТ
про надання
публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної
інформації"
В провадженні судді Красногвардійського
районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової С. В. знаходиться моя позовна
заява від 10
квітня 2023 року (Справа № 203/1882/23; Провадження № 2/204/2220/23) до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення
моральної і матеріальної шкоди.
Ознайомившись з трудовою
біографією на посаді судді Чудопалової Світлани Вікторівни я, з’ясував, що її
призначення вперше на відповідну посаду судді Селидівського міського суду
Донецької області (строком на п’ять років) відбулося відповідно до Указу
Президента України В.ЮЩЕНКА від 2 липня 2009 року № 500/2009 «Про призначення
суддів».
Наступним
Указом Президента України В.ЯНУКОВИЧА від 20 квітня 2010 року № 563/2010 «Про
переведення суддів» суддю Селидівського
міського суду Донецької області ЧУДОПАЛОВУ Світлану Вікторівну було переведено на роботу на посаді судді Київського районного суду міста
Донецька в межах п'ятирічного
строку.
Іншим
Указом Президента України П.ПОРОШЕНКА від 7 серпня 2017 року № 212/2017 «Про
призначення та тимчасове переведення суддів» суддю Київського районного суду міста
Донецька ЧУДОПАЛОВУ Світлану Вікторівну було переведено шляхом відрядження
строком до шести місяців на роботу на посаді судді Буринського районного суду
Сумської області.
Крім
зазначених вище нормативно-правових актів (у вигляді указів) 15 травня 2015
року на розгляд парламенту подавався проект постанови «Про обрання суддів»,
відповідно до якого пропонувалося суддю Київського
районного суду міста Донецька Чудопалову Світлану Вікторівну обрати на посаду судді безстроково.
Іншої
змістовної відповідної інформації стосовно трудової діяльності Чудопалової
Світлани Вікторівни на посаді судді, я, не знайшов. Відповідно, мені не вдалося
знайти будь-який нормативно правовий акт (указ або постанову) про
призначення/переведення Чудопалової Світлани Вікторівни на роботу на посаді
судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Імперативні норми статті 19. Конституції
України достатньо чітко визначають правовий
порядок в Україні, який
ґрунтується виключно на
засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством, а органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, в свою чергу, а також їх
посадові і службові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
В своєму рішенні від 22 січня 2020 року №1-р(І)/2020
Перший сенат Конституційного Суду України наголосив, що відповідно до
статті 34 Основного Закону України кожному гарантується право на свободу думки
і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша); кожен має право
вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно,
письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина друга); здійснення цих
прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації
або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної
конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).
Положення частин першої, другої статті 34
Конституції України кореспондуються з пунктом
1 статті 10
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з
якою кожен має право на свободу вираження поглядів; це право включає свободу
дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без
втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Пунктом 2 статті 19 Міжнародного пакту про
громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що кожна людина має право
на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати
і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів,
усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими
способами на свій вибір.
Відповідно до частини
третьої статті
34 Конституції України здійснення прав, гарантованих положеннями частин першої, другої цієї статті, може бути обмежене законом, зокрема, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя. Передбачена Конституцією України можливість
обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної
декларації прав людини 1948 року, згідно з якими при здійсненні своїх прав і
свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені
законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод
інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і
загального добробуту в демократичному суспільстві.
В своєму Рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 124 Конституції
України (254к/96-ВР) треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України
(254к/96-ВР), які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи,
встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному
захищати права і свободи будь-якими не
забороненими законом засобами (частина
п'ята статті 55 Конституції України (254к/96-ВР). Тобто кожна особа
має право вільно
обирати не заборонений законом
засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Для забезпечення судового захисту Конституція України
(254к/96-ВР) у статті
124 встановила принципи
здійснення правосуддя виключно
судами, неприпустимості делегування функцій
судів та їх привласнення іншими органами чи
посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені
принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного
стану (стаття 64 Конституції
України (254к/96-ВР).
Закон України «Про доступ до
публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного
на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних
повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що
становить суспільний інтерес.
Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 3.
Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до
публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення
законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до
положень статті 4. доступ до публічної інформації
відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості
діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та
будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена
відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно від ознак раси,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з положеннями
статті 5., зазначеного закону, доступ до публічної інформації забезпечується шляхом
надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою
статті 6 цього закону встановлено, що обмеженню
доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з
обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої
необмежений.
Згідно з положеннями
статті 21. Закону «Про доступ до публічної інформації», інформація на запит
надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що
становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до
положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь розпорядника
інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною
відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє
запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо
або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит
належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому
разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання
запиту належним розпорядником.
Враховуючи
викладене вище, керуючись Конституцією України, Рішенням Першого сенату
Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року
№1-р(І)/2020, положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону
України «Про інформацію» звертаюсь до суду і,
ПРОШУ:
1.
Надати достовірну інформацію у вигляді копії документа
або посилання на нормативно-правовий акт (указ або постанову) про
призначення/переведення/обрання Чудопалової Світлани Вікторівни на відповідну
посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська;
2.
У відповіді вказати - з
якої дати (зазначити відповідну дату) суддя Чудопалова С. В. фактично здійснює
правосуддя на посаді судді Красногвардійського районного суду міста
Дніпропетровська;
3.
У відповіді вказати – загальну кількість рішень і
ухвал постановлених суддею Красногвардійського районного суду міста
Дніпропетровська за строк здійснення нею правосуддя на відповідній посаді від
початку роботи на посаді судді
Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, і до моменту формування
відповіді на даний запит;
4.
Надати достовірні відомості щодо розміру отриманої
заробітної плати Чудопаловою Світланою Вікторівною на посаді судді
Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за весь час
перебування її на відповідній посаді;
5.
Надати завірену належним чином фотокопію протоколу
останніх зборів суддів Красногвардійського
районного суду міста Дніпропетровська із результатами обрання голови суду,
заступників голови суду та слідчих суддів;
6.
Відповідь надати у повному
обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів
прохальної частини запиту, та надіслати
у письмовому (паперовому) вигляді на мою
домашню адресу: 49055, місто Дніпро, Олександру
Сергійовичу Філіпенку, і в
електронному вигляді на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
У випадку, якщо з якихось причин не можливо
надати відповідь – письмово вказати причину
зіславшись на норми законів, або перенаправити
(переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної
інформації», до належного
розпорядника відповідної інформації.
22 травня 2023 року
З
повагою, Запитувач: _______ Олександр
Сергійович Філіпенко
Хронологія
даного питання:
В Дніпрі "лютують" терцентри
комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З
ким ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок
приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні
не утворювались відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і
заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у
справі про скасування постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра -
рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через
моральну і матеріальну! – позов до суду
А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП
Дніпра?
Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та
СП Дніпра
Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та
СП Дніпра
Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення
описок в справі по ТЦК та СП Дніпра
Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та
СП Дніпра
Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до
свідка)))
«Фігове
листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит
Читайте також: Функції військоматів
перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ:
00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні
органи влади – документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще
- міністерство фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони
утворені незаконно - документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне
підприємство – документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на
11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на
10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових -
ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай
повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський
ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий
комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від
КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від
МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ
ПРИЗОВНИКІВ, ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені
ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників
Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях
– відео і документи (матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та
СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність –
ухвала Верховного Суду
Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП
ЦНАПівцями
Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг
з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і
відповіді
Читайте також: Надзвичайний стан:
де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан»,
«стан війни» та «воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними
особами вогнепальної зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ
і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного
стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення
воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове
вилучення об’єктів права власності РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації
продовжать на 90 діб – законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих
комунальників – копії указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна
картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА
УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань -
відео
Про одну "несуттєву" описку в документах
державної ваги
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації»
відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет
Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до
запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет
Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо
поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у
вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск
газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) –
десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий
випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск
газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет
Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ –
шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети
«Багнет Нації»
ВСІ
ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ
НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави -
КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична
КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців -
біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась
АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА –
ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я
Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар