Дніпропетровський окружний
адміністративний суд
49089, м. Дніпро, вул. Янгеля 4,
Телефон: 753-04-50 (52)
E-mail: inbox@adm.dp.court.gov.ua
ПОЗИВАЧ: Філіпенко Олександр Сергійович,
e-mail: svf2011@ukr.net
ВІДПОВІДАЧ: Дніпропетровський обласний
територіальний центр комплектування
та соціальної підтримки
код ЄДРПОУ: 08353525
вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49000
e-mail: tckspdp@post.mil.gov.ua
Телефон: +38 (056) 770 80 94
БЕЗ ЦІНИ ПОЗОВУ
АДМІНІСТРАТИВНА
ПОЗОВНА ЗАЯВА
щодо відновлення гарантованого
Конституцією і законами України права на отримання публічної інформації, шляхом
визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та
зобов’язання вчинити певні дії
Я, Філіпенко Олександр Сергійович, звертаюсь до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку положень норми
прямої дії статті 55. Конституції України (документ: 254к/96-ВР) із
адміністративною позовною заявою щодо відновлення гарантованого мені статтею 34.
Конституції України і Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної
інформації» права, на отримання публічної інформації. Адже моє конституційне
право, гарантоване самою Конституцією, було грубо порушене бездіяльністю
службових/посадових осіб юридичної особи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки» (код ЄДРПОУ: 08353525), яка полягає в ненаданні мені
відповідей на мої запити на публічну інформацію (копії – додаються), а саме: від
07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського об’єднаного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки; від 22
березня 2023 року та від 10 червня
2023 року до Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зауважу, що протиправні дії
службових/посадових осіб зазначених вище установ були мною раніше оскаржені в
цивільному порядку у справі № 204/493/23 (щодо скасування постанови про накладання
адміністративного стягнення у вигляді штрафу), та в справі № 203/1882/23 (щодо відшкодування
моральної і матеріальної шкоди, завданої мені незаконними діями
службових/посадових осіб Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки, при здійсненні своїх повноважень), що фактично унеможливлює виконання пункту 6
частини п’ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –
КАС України) в частині вжиття заходів досудового врегулювання даного спору.
ВИКЛАД ХРОНОЛОГІЇ
ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН в ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ на виконання положень пункту 5 частини
п’ятої статті 160 КАС України (виклад обставин, якими
позивач обґрунтовує свої вимоги):
Справа № 204/493/23 по скасуванню постанови про
адміністративне правопорушення
В обґрунтування наведених вище, своїх
законних вимог, хочу зазначити, що 13 січня 2023 року, мною, до
Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, було направлено цивільну
позовну заяву (справі № 204/493/23, провадження № 2-а/204/30/23),
в якій я, Олександр Сергійович Філіпенко, повідомляв суд про те, що 06 січня 2023 року близько 11 години 00 хвилин, будучи
журналістом при виконанні редакційного завдання головного редактора друкованого
засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» Сергія Веніаміновича
Філіпенка, перебуваючи на перетині вулиць Тітова та Новокримської в місті
Дніпро (Красногвардійський район у місті Дніпропетровську), мене було незаконно
зупинено працівниками Центрально-Чечелівського об’єднаного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі –
Центрально-Чечелівський ОРТЦК та СП) з вимогою пред'явити документи, на
підтвердження/встановлення особи. Після моєї відмови надати документи особам не
уповноваженим для перевірки документів на вулиці (адже дана вимога виходила від
трьох осіб у військових одностроях, без присутності з ними працівників
Національної поліції), - мене було незаконно доправлено до незаконно утвореного
постановою Кабінету Міністрів України Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП, де
мене незаконно утримували більше 3 (трьох) годин, здійснюючи на мене моральний
та психологічний тиск. Адже в приміщенні, куди мене було доставлено,
знаходилося дуже багато осіб зі зброєю, які з притаманною невігласам
впевненістю говорили, що зроблять з мене героя, відрядивши мене на «нуль» - в
Бахмут або Соледар.
Зауважу, що дану інформацію я сприйняв
виключно, як погрози моєму життю і здоров’ю, що викликало у мене відчуття
занепокоєння, тривожності, страху та невпевненості. Крім того, все, це
«дійство», відбувалося (06.01.2023) на одинадцятому місяці важкого хронічно-психологічного
стану практично кожного українця, що набуло системного загального характеру в
умовах позаштатної, ненормальної реальності, від самого початку повномасштабної
збройної агресії російської федерації проти України, в умовах постійних тривожних
повідомлень з фронтів і тимчасово окупованих територій, в умовах психологічної напруги
від постійних повітряних тривог прифронтової Дніпропетровської області, специфічних
умов блекаутів та частих ракетних обстрілів нашого міста.
Після тривалого психологічного пресингу з
боку присутніх у приміщенні Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП осіб у
військових одностроях, на мене (без надання можливості бути присутніми під час
складання протоколу і постанови моїх представників за довіреністю –
правозахисників від ГО ОПГ «Багнет Нації», а саме: Сергія Веніаміновича
Філіпенка та Владислава Віталійовича Акулова) - було складено протокол про
адміністративне правопорушення (від 06.01.2023 року, без номера), а згодом
складено постанову за справою про адміністративне правопорушення (від
06.01.2023 року, також без номера), за якою на мене, як вже зазначалося вище,
було накладено штраф у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Доповнюючи,
зауважу, що наведені мною (Позивачем) та підкріплені документально доводи в
справі № 204/493/23
(провадження
№ 2-а/204/30/23) про те, що: відповідні протокол і
постанова (від 06.01.2023 року, б/н, б/н) були складені і постановлені у
відсутність Закону України «Про нормативно-правові акти України» (яким
визначається ієрархія НПА України); складені і постановлені всупереч положенням
пункту 22 частини першої статті 92. Конституції України та рішенню
Конституційного Суду України № 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року (згідно КУпАП,
а не ЗАКОНУ); складені і постановлені всупереч положенням пункту 6 частини
другої статті 92 Конституції України (у відсутність закону про військові і
спеціальні звання); складені і постановлені негромадянами, у відсутність
конституційного громадянства Самостійної української держави України та
всупереч положенням статті 6 Закону України від «Про військовий обов’язок і
військову службу»; складені і постановлені у відсутність закону про статус
національної валюти (гривні); складені і постановлені у відсутність
встановленого відповідним Законом згідно статті 20. Конституції України
Державного Герба України; складені і постановлені у відсутність відповідних
рахунків конституційних територіальних громад районів у місті Дніпропетровську
(Дніпрі) – були судом відхилені та до уваги не бралися.
Натомість за результатами розгляду моєї
позовної заяви до Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування відповідної постанови Дніпропетровського обласного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки суддею Красногвардійського районного суду міста
Дніпропетровська Черкезом Д. Л. 15 березня 2023 року в справі № 204/493/23, провадження № 2-а/204/30/23 було ухвалено рішення, згідно якого Суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Філіпенко Олександра
Сергійовича до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення
адміністративного стягнення – задовольнити.
Постанову за справою про
адміністративне правопорушення від 06 січня 2023 року, винесену начальником
Центрально-Чечелівського об’єднаного районного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки підполковником Міщенко В.В., про
притягнення до адміністративної відповідальності Філіпенко Олександра
Сергійовича за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у
вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. – скасувати.
Провадження у справі про
адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної
відповідальності Філіпенко Олександра Сергійовича за ч. 2 ст. 210 КУпАП – закрити.
Стягнути з Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки
(місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. С. Бандери, 16, ЄДРПОУ - 08353525) за
рахунок бюджетних асигнувань на користь Філіпенко Олександра Сергійовича,
судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п’ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Справа № 203/1882/23 по
відшкодуванню моральної і матеріальної шкоди
Своєю
постановою від 25 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Філіпенка Олександра Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського
районного суду
м.Дніпропетровська від 13 липня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги Філіпенка Олександра
Сергійовича до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
завданої незаконними рішеннями посадової особи задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на
користь Філіпенка Олександра
Сергійовича моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини
позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на
користь Філіпенка Олександра
Сергійовича судові витрати, що складаються із судового
збору в розмірі 3 355,00 грн.
ЗАПИТИ на ПУБЛІЧНУ
ІНФОРМАЦІЮ, які БУЛИ ПРИЄДНАНІ до МАТЕРІАЛІВ ОБОХ СПРАВ:
Зауважу, що в своїх заявах і клопотаннях
поданих в рамках обох, зазначених вище цивільних судових проваджень, я
повідомляв суди обох інстанцій про той факт, що мною направлялися інформаційні
запити з вимогою на отримання завірених належним чином копій установчих
документів не тільки до Центрально-Чечелівського об'єднаного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки (запит від 07 січня 2023 року), Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки (запит від 22
березня 2023 року та запит від 10 червня 2023 року), а й до Міністерства
оборони України (запит від 12 червня 2023 року). Але, слід зазначити, що
змістовних відповідей, а тим більше копій запитуваних документів від
відповідних ТЦК та СП, Я, так і не отримав.
Дана обставина, а також відсутність
інформації про установи з назвами «Центрально-Чечелівський об'єднаний районний
територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» (не має коду
ЄДРПОУ) та «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та
соціальної підтримки» (з наявним кодом ЄДРПОУ:
08353525) в відомостях Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
наштовхують на небезпідставні сумніви щодо легального перебування і діяльності
зазначених установ на території України, під час воєнного стану.
З цього приводу також слід наголосити, що
відомості про зазначені вище установи також відсутні і в реєстраційних
відомостях в розділі «дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» самої
юридичної особи (приватного права - суб’єкта господарювання) з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ», яка, в
свою чергу є правонаступником наступних юридичних осіб, а саме:
ЗАХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ
УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 24982002);
ПІВДЕННЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ
КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 24981994);
СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ
УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 26614946).
Отже, питання правосуб’єктності одного і
того ж Відповідача по двом цивільним справам мало б бути досліджено більш
детально, з огляду на приєднані мною копії відповідних документів і запитів на
публічну інформацію, які залишилися без відповідей. А також з огляду на ті
суперечливі відомості, які були долучені мною до матеріалів даних справ, про
вказані вище установи.
Так в запиті на
інформацію від 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП
(копія - додається) для встановлення конституційної правосуб’єктності у самої
установи та на підтвердження повноважень службових і посадових осіб, які діють
від імені та в інтересах зазначеної установи (трекінг відправлення Укрпошта від
09.01.2023, № 4905506378840 – відправлення вручено особисто - 13.01.2023).
В своєму запиті
на публічну інформацію, я, ВИМАГАВ:
1.
Надати завірену належним чином фотокопію Розпорядчого акту (ЗАКОНУ) про
утворення Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки, як орган/установу державної влади в Україні;
2.
Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про призначення начальником
Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки підполковника Міщенка Володимира Володимировича;
3.
Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про призначення на посаду
офіцера відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки старшого лейтенанта Велієва Хасара Сафаралійовича;
4.
Надати посилання на нормативно-правовий акт (ЗАКОН), яким визначені військові і
спеціальні звання відповідно до статті 92 Конституції України;
5.
Надати завірену належним чином фотокопію Положення, яким регулюється діяльність
Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки;
6.
Надати завірену належним чином фотокопію Посадової інструкції, якою регулюється
діяльність посадових і службових осіб Центрально-Чечелівського об'єднаного
районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
7.
Надати відомості про нормативно-правовий акт (ЗАКОН), яким встановлено право
працівників Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки розглядати і виносити рішення (постанови) в справах про
адміністративні правопорушення;
8. Надати завірені належним чином фотокопії
супровідних документів, якими уповноважувались дії працівників
Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки в робочий час на перевірку документів у
осіб поза межами будівлі Центрально-Чечелівського об'єднаного районного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованого за
адресою: місто Дніпро, вулиця Шмідта, 16;
9. Надати відомості про конкретну норму
нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), яким визначено право працівників ТЦК та СП
вчиняти перевірку документів поза межами будівель/споруд, в яких розміщені
відповідні ТЦК та СП;
10. Надати відомості про конкретну норму
нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), якою визначено статус Центрально-Чечелівського
об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної
підтримки, як режимного об’єкту;
11. Надати достовірні відомості щодо того, ким,
коли і на підставі чого була замовлена і виготовлена гербова печатка
Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки;
12.
Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним законом
строку (п'ять
днів), листом, на мою домашню адресу: 49055, м. Дніпро.
Зауважу,
що відповіді на зазначений запит, я, так, і не отримав.
В продубльованому запиті на публічну
інформацію задля підтвердження правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності
і деліктоздатності) належного відповідача та встановлення повноважень осіб, які
можуть діяти від імені та в інтересах відповідної «юридичної особи публічного
права» (як дослівно зазначено в постанові КМУ від 23 лютого 2022 року № 154
«Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та
соціальної підтримки»), в запиті на інформацію від 22 березня 2023 року та від 10
червня 2023 року до Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки (трекінг відправлення
Укрпошта від 09.01.2023, № 490550636279 – відправлення вручено за довіреністю -
23.03.2023), я, ВИМАГАВ:
1.
Надати повну, змістовну відповідь на мій попередній інформаційний запит,
направлений 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського об'єднаного
районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і
отриманого даною установою відповідно трекінга Укрпошти;
2. На
виконання норми прямої дії пункту 12 частини першої статті 92. Конституції
України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України
визначаються, зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,
організації державної статистики та інформатики», - надати завірену належним чином фотокопію
Розпорядчого акту (ЗАКОНУ) про утворення юридичної особи публічного права –
установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки»;
3. На виконання норми прямої дії пункту 17
частини першої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України визначаються, зокрема, основи
національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення
громадського порядку», - надати достовірну
інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про
організацію Збройних Сил України»;
4. На виконання норми прямої дії пункту 18
частини першої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України визначаються, зокрема, правовий
режим державного кордону», - надати достовірну
інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про правовий
режим державного кордону»;
5. На виконання норми прямої дії пункту 2
частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок
направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску
та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на
відповідні чинні Закони України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України
до інших держав» та «Про порядок
допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території
України»;
6. На виконання норми прямої дії пункту 4
частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок
використання і захисту державних символів», -
надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон
України «Про порядок
використання і захисту державних символів»;
7. На виконання норми прямої дії пункту 5
частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, державні
нагороди», - надати достовірну
інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про державні
нагороди»;
8. На виконання норми прямої дії пункту 6
частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно
якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, військові
звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на
відповідний чинний Закон України «Про військові звання, дипломатичні
ранги та інші спеціальні звання»;
9. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні
центри комплектування та соціальної підтримки» і норми прямої дії частини третьої статті 20.
Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Великий
Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба
України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома
третинами від конституційного складу Верховної Ради України», - надати зразок власного бланка і зразок відбитку
гербової печатки установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний
центр комплектування та соціальної підтримки»;
10. Відповідь на даний
запит надати впродовж встановленого відповідним законом строку (п'ять днів), листом, на мою
домашню адресу: 49055, м. Дніпро та в електронному вигляді на мою електронну
адресу e-mail: svf2011@ukr.net.
Даний
запит мною було сформовано і направлено до відповідного розпорядника інформації
(Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки), з огляду на суперечливі відомості, які містяться в
офіційному витягу з ЄДРПОУ від 17.02.2023 року (код 182052780030) про юридичну
особу з кодом ЄДРПОУ: 08353525 та назвою «Дніпропетровський обласний
територіальний центр комплектування та соціальної підтримки». Адже на момент
формування даного витягу (від 17.02.2023 10:20:28 – копія додається) «в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
записів (про зазначену юридичну особу) не знайдено».
Зауважу,
що і на даний запит, на момент подання даної адміністративної позовної заяви до
Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповіді, я, так, і не
отримав.
З огляду на викладене вище вважаю, що мої
виважено обґрунтовані запити на публічну інформацію в обставинах, що склалися
через спровоковані, протиправні дії працівників зазначених вище установ, є
доречними і обов’язковими в умовах розгляду спірних питань в судових
провадженнях. А ігнорування моїх законних звернень через письмові запити, - є
грубим порушенням посадовими/службовими особами чинного законодавства і моїх
конституційних прав і свобод.
НОРМАТИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
ЗАЯВЛЕНИХ ВИМОГ на виконання положень пункту 5 частини п’ятої статті 160 КАС
України (зазначення доказів, що підтверджують вказані
обставини):
Варто наголосити, що реалізація
конституційного права на доступ і отримання публічної інформації відбувається в
безперервному правовому зв’язку зазначених вище положень Конституції України, в
сукупності з відповідними законами України, а саме:
- Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної
інформації» (далі – Закон № 2939), метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних
повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до
публічної інформації, та яким визначено порядок здійснення та
забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні
суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та
інформації, що становить суспільний інтерес. Право на доступ до публічної інформації згідно даного закону гарантується:
обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім
випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації
спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у
встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
передбачених законодавством; здійсненням парламентського,
громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної
інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до
публічної інформації. Доступ до
публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного
отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була
надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених
законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану,
місця проживання, мовних або інших ознак.
- Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про
інформацію» (далі – Закон № 2657), яким регулюються відносини щодо створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації.
Згідно даного закону основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації,
свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода
вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання,
поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в
її особисте та сімейне життя. Крім того, основними напрямами державної
інформаційної політики (згідно цього закону) є: забезпечення доступу кожного до
інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних
повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток
електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання
національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки
України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Частиною
першою статті 1 Закону
№ 2939 визначено, що публічна інформація - це
відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях
інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами
владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або
яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених цим Законом.
В свою
чергу згідно абзацу 4 частини першої статті 1 Закону № 2657 суб'єкт владних
повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший
суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у
тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до положень пункту 6 частини першої
статті 3. Закону № 2939 право на доступ до публічної
інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення законодавства
про доступ до публічної інформації.
Положеннями статті 4. Закону № 2939 визначено, що доступ
до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах
прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного
отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була
надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно
від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших
ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону № 2939 доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання
інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього закону
встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не
документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для
ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Але, зазначені вище норми
законодавства були грубо проігноровані та невиконані в трьох (згідно кількості
офіційних звернень) задокументованих випадках, що вказує на рецидив в протиправних
діях відповідальних осіб Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Слід зауважити, що запитувана мною
інформація, у відповідного розпорядника інформації (Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки), є публічною, та не підпадає під визначення конфіденційної, таємної або
службової інформації. А отже, не може
підлягати обмеженню.
Адже, відповідно до положень статей
7-9 Закону № 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною
або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може
поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до
передбачених ними умов. Не може бути віднесена до
конфіденційної інформація, зазначена в частині
першій і другій
статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною
інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації,
а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини.
Таємна
інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди
особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить
державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового
розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок
доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка
становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового
користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини
другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей,
що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади,
органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у
тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у
доступі.
Отже, навіть, якщо запитувана
інформація і є конфіденційною, таємною або такою що становить службову
інформацію з відповідним ступенем обмеження доступу до неї, розпорядник
інформації до якого спрямовано запит на інформацію, має про це поінформувати
запитувача, в письмовому вигляді. Цього зроблено не було.
В своєму рішенні № 2-рп/2012 від 20
січня 2012 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що «інформацією про
особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини
немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані
з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що
стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій
держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Така інформація про особу є конфіденційною».
Як вже зазначалося вище, запитувана мною
інформація про встановлення правосуб’єктності державного органу і підтвердження
повноважень посадових осіб, є публічною, становить суспільний інтерес та не
може бути обмеженою у доступі.
Зазначу, що жодної відповіді (навіть проміжної) від юридичної особи з
назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та
соціальної підтримки» ані на вказану в запитах електронну
адресу, ані зазначену контактну домашню адресу для листування, я не отримав.
Положеннями статті 7 Закону №
2657
визначено, що право на
інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних
відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не
може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за
винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин (запитувач інформації) може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
В своїй
Постанові № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при
здійсненні правосуддя» Пленум Верховного Суду України наголосив, що «Відповідно до статті 8 Конституції в
Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні
права та свободи людини і
громадянина є безпосередньо
діючими. Вони визначають цілі і
зміст законів та
інших нормативно-правових актів,
зміст і спрямованість діяльності органів
законодавчої та виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та
гарантування Конституцією судового
захисту конституційних прав і свобод,
судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав
і свобод від
будь-яких посягань шляхом забезпечення
своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому
слід мати на увазі, що згідно зі статтею 22
Конституції закріплені в ній права і
свободи людини й громадянина не є вичерпними.
Оскільки
Конституція України, як зазначено в її
статті 8, має найвищу юридичну силу, а
її норми є нормами прямої дії, суди при
розгляді конкретних справ мають
оцінювати зміст будь-якого закону чи
іншого нормативно-правового акта
з точки зору його відповідності Конституції
і в усіх
необхідних випадках
застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення
мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не
суперечить їй».
В своєму Рішенні від 22 січня 2020 року №
1-р(І)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що відповідно до статті 34
Основного Закону України кожному гарантується право на свободу думки і слова,
на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша); кожен має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на
свій вибір (частина друга); здійснення цих прав може бути обмежене законом в
інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я
населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).
Положення частин першої, другої статті 34 Конституції України кореспондуються з пунктом
1 статті 10 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має
право на свободу вираження поглядів; це право включає свободу дотримуватися
своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання
органів державної влади і незалежно від кордонів. Пунктом 2 статті 19 Міжнародного пакту про
громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що кожна людина має право
на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати
і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів,
усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими
способами на свій вибір.
Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав,
гарантованих положеннями частин першої, другої цієї статті, може бути обмежене законом, зокрема,
для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя. Передбачена Конституцією України можливість
обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію узгоджується з положеннями пункту
2 статті 29 Загальної
декларації прав людини 1948 року, згідно з якими при здійсненні своїх прав і
свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені
законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод
інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і
загального добробуту в демократичному суспільстві.
Встановлені частиною третьою статті 34 Основного Закону України обмеження
реалізації права на інформацію кореспондуються з положеннями статті 32 Конституції України, відповідно до частин першої, другої якої ніхто не може зазнавати втручання в його
особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не
допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної
інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в
інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначені конституційні приписи дістали свій
розвиток у Законі України „Про інформацію“ від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII зі змінами (далі - Закон № 2657), який регулює
відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання,
поширення, охорони, захисту інформації (преамбула). Відповідно до Закону № 2657
кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання,
використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для
реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; реалізація права на
інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні,
духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян,
права та інтереси юридичних осіб (стаття
5);
право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя (частина
друга статті 6).
Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд
України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав,
за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на
вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки
реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні,
соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших
громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право
особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання,
використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування,
юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її
згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у
визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини (абзац
шостий пункту 4, абзац
четвертий пункту 5 мотивувальної
частини Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо
реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та
несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати
легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети,
пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або
свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке
дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у
реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права
(абзац третій підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням
конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти
передбачену Конституцією
України можливість
втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг
конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам
верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному
суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у
суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини,
здоров’я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац
другий пункту
6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).
Таким чином, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є
абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками,
які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути
необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до
інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке
дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у
реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права.
За положеннями преамбули, статей 1, 4 Закону № 2657 суб’єктами інформаційних відносин,
тобто відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання,
поширення, охорони, захисту інформації, є фізичні особи, юридичні особи, об’єднання
громадян, суб’єкти владних повноважень (органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські
функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень); об’єктом інформаційних відносин є інформація - будь-які відомості
та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в
електронному вигляді.
Відповідно до статті
20 Закону № 2657 за порядком
доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим
доступом; відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до
інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на
доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України „Про
доступ до публічної інформації“ від 13 січня 2011 року №
2939-VI зі змінами (далі - Закон № 2939), та інформації, що
становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939.
За статтею 1 Закону № 2939 публічна інформація
- це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях
інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами
владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або
яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених Законом № 2939; публічна інформація є
відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Розпорядниками інформації для цілей Закону № 2939
визнаються, зокрема, суб’єкти владних повноважень - органи державної влади,
інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної
Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції
відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13). Згідно з частиною
четвертою статті 13 Закону № 2939
усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на
підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації
мають керуватися Законом № 2939.
Відповідно
до положень пункту 6 частини першої статті 3. Закону № 2939 право
на доступ до публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за
порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до положень статті 4. Закону № 2939 доступ
до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах
прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного
отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була
надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно
від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших
ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону № 2939 доступ
до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на
інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього Закону встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а
не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для
ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з положеннями статті 21. Закону «Про
доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно.
При
наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний
інтерес, плата
за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до
положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь розпорядника
інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається
неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не
володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на
інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Також Верховний Суд в своїй
Постанові від 16 березня 2023 року (справа № 380/15492/21) дійшов висновку, що Закон № 2939 не
містить переліку способів ознайомлення запитувача із запитуваною інформацією,
який звернувся у порядку доступу до публічної інформації. З огляду на частину
другу статті 34 Конституції України, частину другу статті 7 Закону України від
2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права
особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених
законом, а отже, спосіб ознайомлення визначає запитувач інформації. Винятком є
випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, яка містить відмову або
відстрочку розгляду запиту. Для таких випадків законом
передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята, шоста статті 22 Закону № 2939-VI) (пункт 10.1 постанови Пленуму
Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування
законодавства адміністративними судами законодавства про доступ до публічної
інформації» (далі - постанова Пленуму ВАСУ № 10).
Публічна інформація у формі
відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її
автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ
до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані
надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і
регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на
своїх веб-сайтах (частина перша статті 10-1 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 11.2 Постанови
Пленуму ВАСУ № 10:
«Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7
Закону № 2657-XII
свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів,
які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі
якщо переведення в електронну форму (сканування) не є
технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи
ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі
повинна бути задоволена».
Відповідно до Конвенції Ради Європи
про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом
України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних
документів» від 20 травня 2020 року № 631-IX (далі
- Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання
зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за
будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до
офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина
перша статті 2).
Приписи статті 5 Конвенції РЄ
передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема
згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу
розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться
документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного
документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен,
коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного
органу.
Пояснювальний звіт до Конвенції
Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18 червня 2009 року
деталізує вказане у пункті 47, у пункті 2 якого зазначено, що запит на доступ
до офіційного документа має розглядатися будь-яким державним органом, який має
відповідний документ. Це означає, зокрема, що документ, який було створено в
декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні різних органів, може бути
запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган не має документа або
якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно з пунктом 2 має за
можливості передати запит до компетентного державного органу.
Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право
відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не
володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої
законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація,
що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом
відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит
на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні
витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на
інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Визначений статтею 22 Закону № 2939-VI перелік підстав для відмови у
задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не
підлягає.
Відповідно до
частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник
інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або
характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це
запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на
інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Приписи статті
3 Закону № 2939-VI встановлюють
гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право
гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та
отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).
Згідно з частиною першою статті 5
Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо,
ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
Відповідно до частини першої статті
6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання
доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з
оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній
формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є
невиправданим».
Отже, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати
запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну
готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання).
Вказане також
підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої Верховний Суд у
постанові від 06 березня 2019 року в справі № 813/3059/16, посилаючись на
вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив позов про
надання публічної інформації на запит.
Подібні вимоги
щодо дій розпорядника містяться і в згаданій вище постанові Пленуму ВАСУ № 10,
у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник
інформації повинен розглянути запит з урахуванням принципів добросовісності і
розсудливості.
Тобто йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно,
відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип
добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними
нормами моралі (принцип розсудливості).
Отже,
розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і
розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а
максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у
доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону № 2939-VI.
З огляду на наведене вище слід
зазначити, що у випадку з наданням відповідей на мої інформаційні запити,
викладені норми чинного національного законодавства України були проігноровані
належним розпорядником інформації.
Частиною другою статті 19. Конституції
України встановлено, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55.
Основного закону визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді
рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
З цього приводу Конституційний Суд
України в своєму Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп вирішив, що: «Частину Другу статті
55 Конституції України
необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець,
особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді
загальної юрисдикції рішення,
дії чи бездіяльність будь-якого органу державної
влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець,
особа без громадянства вважають, що
їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або
ущемляють права і
свободи громадянина України,
іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому
потребують правового захисту в суді».
В своєму рішенні від 14 грудня
2011 року № 19-рп/2011 по справі № 1-29/2011 Конституційний Суд України
наголошує, що «Конституційним Судом України в Рішенні
від 25 листопада 1997 року N 6-зп (v006p710-97) сформульовано правову
позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції
України (254к/96-ВР) має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту
прав і свобод
людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини)
(v006p710-97). Ця правова
позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) щодо ефективного засобу
юридичного за порушень, вчинених
особами, які
здійснюють
свої офіційні повноваження.
Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних
суб'єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності
правосуддя, про що зазначено у
міжнародних правових документах - Загальній декларації прав людини (995_015)
(стаття 8), Міжнародному
пакті про громадянські і політичні
права (995_043) (стаття 14),
Конвенції (995_004) (стаття 6),
Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та
зловживання владою, прийнятій
Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (995_114 ) (пункт 4)».
В даному контексті Конституційний Суд вирішив, що «В аспекті
конституційного звернення положення частини другої
статті 55 Конституції
України (254к/96-ВР)
необхідно розуміти так, що
конституційне право на
оскарження в суді будь-яких рішень,
дій чи бездіяльності
всіх органів державної влади,
органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у
відповідному виді судочинства
і в порядку,
визначеному процесуальним законом».
Беручи до уваги також Декларацію Комітету
Міністрів Ради Європи щодо свободи висловлювань та інформації, прийняту 29
квітня 1982 року, а також рекомендації Комітету Міністрів державам-членам №R(81)19 про доступ до
інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, №R(91)10 про передачу третім
особам персональних даних, що знаходяться в розпорядженні державних органів, №R(97)18 про захист
персональних даних, що збираються і обробляються в статистичних цілях, № R(2000)13 про європейську
політику щодо доступу до архівів та Rec(2002)2 про доступ до офіційних документів,
наголошуємо про неприпустимість порушення законодавства стосовно права, на
отримання публічної інформації.
Крім того слід зауважити, що здійснення
права доступу до офіційних документів відповідно до ратифікованої 20.05.2020
року Конвенції Ради Європи про доступ до
офіційних документів надає суспільству джерело інформації, допомагає
громадськості формувати думку про стан суспільства та про державні органи,
сприяє єдності, результативності, ефективності та підзвітності державних
органів, допомагаючи, тим самим, підтвердженню їх легітимності.
Саме
тому всі
офіційні документи є в принципі відкритими і відтак у доступі до них може бути
відмовлено лише у зв’язку із захистом інших прав і законних інтересів.
Завданням
адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне
вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного
захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
У справах
щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у
межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та
законами України.
Кожна
особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства
України (КАС
України), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що
рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права,
свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання
бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити
певні дії (п.4 ч.3 ст.5 КАС України).
Саме
тому, за даних обставин, я, звертаюсь до Дніпропетровського окружного
адміністративного суду за захистом і для відновлення права на отримання
публічної інформації на запити про надання публічної інформації, раніше спрямованих
до суб’єкта владних повноважень (розпорядника інформації), шляхом визнання
бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити
певні дії.
В свою чергу на виконання пункту 11 частини
п’ятої статті 160 КАС України підтверджую, що мною не подавалось іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з
тих самих підстав.
Частиною
третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної
заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і
розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати
судового збору відповідно до закону.
У зв’язку
із зазначеною нормою, звертаюсь до суду, та прошу: надати відповідні
реквізити для сплати визначеного судом розміру судового збору.
Враховуючи викладене вище, на відновлення
порушених конституційних прав і свобод, керуючись положеннями Конституції
України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України
«Про інформацію», КАС України на виконання зазначених вище рішень
Конституційного Суду України, відповідно до компетенції, у визначений законом
строк,
ПРОШУ СУД:
1.
Відновити мої
порушені права і свободи на отримання публічної інформації, шляхом визнання
бездіяльності суб’єкта владних повноважень з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки» (код ЄДРПОУ: 08353525) протиправною та зобов’язати вчинити певні дії, а саме:
Надати в
паперовому і електронному вигляді повні, розлогі, змістовні відповіді по суті
запитань, зазначених в моїх інформаційних запитах, раніше спрямованих до
установи з назвою «Центрально-Чечелівський об’єднаний
районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» (від 07 січня 2023
року) та до юридичної особи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та
соціальної підтримки» (від 22 березня 2023 року та від 10
червня 2023 року), на які не було
надано жодних відповідей;
2.
Судові витрати у
вигляді судового збору покласти на відповідача.
Д О Д А Т О
К:
1.
Копія запиту на
публічну інформацію від 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського
об’єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – на 2 (одному) арк.., стор. 01-02;
2.
Копія запиту на
публічну інформацію від 22 березня 2023 року до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки – на 9 (дев’ятьох) арк..,
стор. 03-11;
3.
Копія запиту на
публічну інформацію від 10 червня 2023 року до
Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки – на 10
(десятьох) арк.., стор. 12-21;
4.
Копії
трекінгів, повідомлень і чеків про поштові відправлення запитів – на 3 (трьох)
арк.., стор. 22-24;
5.
Копія витягу з
ЄДРПОУ про Дніпропетровський ОТЦК та СП – на 1 (одному) арк.., стор. 25.
Всього
в додатку 25 (двадцять п’ять) пронумерованих аркушів.
До
суду подається 2 (два) примірники адміністративної позовної заяви з додатками.
6 листопада 2023 року
З повагою, Позивач: _______________
Олександр Сергійович Філіпенко
Хронологія
даного питання:
В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова
допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались
відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування
постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і матеріальну!
– позов до суду
А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?
Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра
Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра
Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по
ТЦК та СП Дніпра
Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра
Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))
«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит
Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення
Чудопалової С. В.
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 1 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 2 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео
3 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 4 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 5 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 6 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 7 + заява з додатками)
Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява
Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду
- постанова
Рішення
судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ –
виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації
Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?
«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до
прокуратури
Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу
інстанцію - неповне відео
Читайте
також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? -
документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади –
документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство
фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно -
документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство –
документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ,
ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені
реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи
(матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду
Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями
Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 -
відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ -
відео
Читайте
також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та
«воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної
зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права
власності РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб –
законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії
указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ
ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео
Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском
власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо
те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви,
клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" -
оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий
випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону
заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск
газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації»
від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки –
п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети
«Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети
«Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет
Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск
газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет
нації - Google Drive
Авторський
проект Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики,
апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ
ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар