02 07 2021 розгляд заяви про виправлення помилок суддею Кіпчарським О М

 

 

«Преамбула Конституції України є не лише фундаментом конституційного ладу держави, а й відображенням історичних та правових передумов, а також мотивів і цілей прийняття Конституції України» - суддя КСУ Тупицький О. М.

З А Я В А

в порядку статті 379 КПК України про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ______________________________

 

      «_____» ___________________ 2021 року суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ___________________________ в рамках справи/провадження № _____/__________/_____ було розглянуто мою заяву від «_____» ___________________ 2021 року про відвід судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ___________________________ .  

   Після ознайомлення з текстом постановленого рішення, за фактом розгляду моєї заяви про відвід зазначеного судді, мною були виявлені допущені в судовому рішенні очевидні описки, а саме: постановлене суддею рішення, було ухвалено «іменем УКРАЇНИ» - іменем офіційно припиненої 1 грудня 1991 року Української РСР, - шляхом невиконання наступного,

         а   саме, 

     1) Постанови ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  в ЧАСТИНІ,   якою   дослівно   встановлено   наступне: -   «Відповідно  до ст. 41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми», на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму 

   п о с т а н о в л я є:  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим;            

   2)  Рішення    Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  з  питання  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

   3) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005  «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»,  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня 1991 року,  з підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року;

      4) Висновків  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі),  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   положень  ст.94 КПК України,  саме   підчас  введення   в  дію  Законів. 

     5)  Рішення   Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,  в ЧАСТИНІ,   обов’язковості    виборів  до  Верховної  Ради  України,   кандидатів   у   Народні депутати  України,   тільки   конституційного скликання,   згідно   положень  ч.1 ст.76 Конституції   України.

   Де   підтвердженням  саме   таких   незаконних   обставин  саме   «Іменем  України»  є  наступне:    

   1. Офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18 -00  Верховної  ради  Української РСР  12-го конституційного скликання,  яким  було  офіційно  створено  Самостійну українську  державу України,    а   не   «УКРАЇНУ»,  так  як  «УКРАЇНОЮ»   була  Українська РСР,  з  обмеженим державним  суверенітетом;

   У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  у  Відомостях Верховної Ради  України  періоду  16 липня  1991 року та   24 серпня  1991 року    наступне:

   1) Декларацію    про державний  суверенітет  України   від  16 липня 1990 року № 55;

   2) Положення   ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР»,   який    втратив  чинність  на підставі Закону №254/96-ВР від    28 червня 1996 року,    якими   встановлено,  - « п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР» замінити  словом  «УКРАЇНА»,  -  з  обмеженим  державним  суверенітетом.

   2.  24 серпня  1991 року  офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18 -00  Верховної  ради  Української РСР  12-го конституційного скликання,    про   створення   Самостійної   української   держави   України,   стало   підставою   окремій   групі  народних  депутатів  Української  РСР,  офіційною основою   для   виготовлення    АКТу проголошення  незалежності  України від  24 серпня 1991 року,   -  вступною частиною   якого   «УКРАЇНА»,   офіційно   відзначена   тільки  як   національна  територія   Українського  народу  Української РСР,

   а   його   резолютивною  частиною,   було,   ще  раз   офіційно  повторено,  саме   створення   Самостійної   української   держави   України,   а   не   самої  «УКРАЇНИ»;

   3. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР  1 грудня 1991 року,   з  питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  а   НЕ   самої «УКРАЇНИ»  як  «незалежної демократичної держави»,    датою   1 грудня  1991 року,  -   якими   було   офіційно   припинено   «УКРАЇНУ»  як  Українську  РСР,  з  обмеженим  державним   суверенітетом;  

   4. Результати  Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -    якими   було   офіційно   не утворено    «УКРАЇНУ»  як  «незалежну демократичну державу»,   -  у    нікчемні   Президенти   якої   1 грудня  1991 року  начебто  обирався  Кравчук  Л.М.;

   5. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -   якими  було   офіційно  скасовано   РЕЗУЛЬТАТИ  виборів  1 грудня  1991 року    саме  нікчемного   Президента  України,  -   як   незалежної  демократичної  держави;  

   Тобто,  якими   було   офіційно  скасовано   вибори   Президента  України   в особі   Кравчука  Л.М.

   У   підтвердження   вищенаведеного  ДИВИСЬ  Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,   якою   дослівно   офіційно   підтверджено  наступне:   -  «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є:  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим».            

   -   офіційно   підтвердженим  в  частині,   саме   офіційного  створення  Самостійної  української держави  України,    а    не   «УКРАЇНИ»,   якою  була  Української  РСР,   -   яку   1 грудня  1991 року   було  вже  офіційно  та  остаточно   припинено.

   6. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  -     згідно  яких   Український  народ   Української  РСР  разом  зі своїми   національними   територіями   Української  РСР   офіційно   увійшов   до   щойно  створеної  Самостійної  української  держави  України,    з   повним  державним   суверенітетом,    та   1 грудня 1991 року,    офіційно  став   Українським   народом   Самостійної  української  держави України,  офіційно  припинивши  останнім  адміністративну  територію  Української  РСР з обмеженим   державним   суверенітетом    у  складі  державної  території   СРСР;

   7. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  -    згідно  яких   Український  народ   Української  РСР   став   єдиним   народом   її   офіційного  засновника;

   8. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -    згідно  яких   Український  народ   Української  РСР   власними   національними  територіями   складеної  тільки   з  власних   національних  адміністративних   одиниць,   -   тільки   з   неподільних    адміністративних  територій    територіальних  громад    Українського  народу  СІЛ,  СЕЛИЩ,  МІСТ районних центрів, МІСТ  обласного значення,  та  МІСТ  обласних  центрів  Української  РСР,   датою  1 грудня  1991 року,    офіційно   утворив     державну   територію   Самостійної   української  держави  України,   як   унітарну  Українську  Республіку   з   повним  державним  суверенітетом;

   У підтвердження  вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  положення  ч.1 ст.13 Конституції  України  та  положення ст. 324 «Право власності Українського народу» ЦК України,    та  саму  адресу  пр. Д. Яворницького, 57, у Бабушкінському (Шевченківському) районі  міста  Дніпропетровська (Дніпра),  яка   після  1 грудня  1991  року   вже   офіційно  та   безпосередньо   находиться   у   межах   адміністративної  територіальної   одиниці   територіальної громади   Українського народу   Бабушкінського (Шевченківського) району  міста  Дніпропетровська (Дніпра)  Самостійної  української держави  України   а   не  «УКРАЇНИ»,  тим більше,  як  «незалежної, демократичної держави».

   9. Відсутність  у  Відомостях у Відомостях Верховного  Ради України  періоду  23 липня 1996 року  та до цього моменту   офіційних    доказів  прийняття   Конституції України  від 28 червня 1996 року  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,    так   як   положення   ст. 85  Конституції України,    не  передбачають   конституційних    прав та конституційних повноважень неконституційних «Народних депутатів України»    конституційного  скликання  на   прийняття Конституції України,  у  пленарному засіданні   Верховної  Ради  України;  - Тільки з самих самопроголошених  26 серпня 1991 року «Громадян  України  всіх  національностей»   віртуального  «Народу України»;

   У  підтвердження  вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  положення  розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України. 

   10. Відсутність  у  Відомостях у Відомостях Верховного  Ради України  періоду  23 липня 1996 року  та  до цього моменту   офіційних     доказів  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,

   так  як  діючі   положення  ст. 85  Конституції  України,    не   передбачають   конституційних    прав та  конституційних повноважень конституційних Народних депутатів України   конституційного  скликання   -  тільки   з   самих   Громадян  України   всіх   національностей  Українського народу Самостійної української держави   України,  -  офіційно  встановлених  положеннями    розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України,     на    прийняття    Конституції України,  у    пленарному засіданні  Верховної  Ради  України.

   11. Відсутність  у  положеннях  ст. 85  Конституції  України,   конституційних   положень,   які     передбачають     конституційні  права   та  конституційні  повноваження     конституційних   Народних депутатів України   конституційного  скликання   -  тільки   з   самих   Громадян  України   всіх   національностей  Українського народу Самостійної української держави   України, - встановлених  положеннями  розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України,   на    прийняття   Конституції України,    у  пленарному засіданні    Верховної  Ради  України,   у  відсутність     у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  офіційних    доказів    про   офіційне   створення   самої    конституційної    Верховної  Ради  України,  -  САМЕ,   як  найвищої  державної  установи  законодавчої  влади   безпосередньо  встановленої  резолютивною частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України   від  24 серпня  1991 року.

   12.  Відсутність  у  положеннях  ст. 85  Конституції  України,   конституційних   положень,   які     передбачають    права   та    повноваження   не  конституційних   «Народних  депутатів України» не конституційного  скликання   -  тільки   з  самих   ОСІБ   самопроголошених   26 серпня 1991 року   «Громадян  України   всіх   національностей»   віртуального народу  «Народу України», -  з   нікчемними  «Посвідченнями  особи»  з найменуванням  «УКРАЇНА» - «Паспорт»   офіційно   не утворених РВ «УМВС України»,    на    офіційне   внесення   у   пленарному   засіданні    Верховній  Раді  України,   офіційних   ЗМІН   до  Конституції  України,   саме  у   ті    її  положення,   якими   безпосередньо  встановлено  первинний  конституційний   лад    виконавчої,  законодавчої  та  судової  влади  та   місцевого  самоврядування  України,  

   у  ВІДСУТНІСТЬ,   офіційних  доказів   жодного офіційного   прийняття  самої    Конституції України  від  28 червня 1996 року   на   Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,  -  тільки  Громадянами   України   всіх   національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України, безпосередньо та  офіційно  встановлених  положеннями    розділів  1 та 7  преамбули  самої  Конституції України.

   13. Рішення    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»   у відповідності  з розділом  7 преамбули   Конституції України,   -     офіційними   висновками якого  було   офіційно  підтверджено   саму   ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ   офіційної   ВОЛІ   Українського  народу    на   Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Української   РСР   1 грудня  1991 року   з   питання   підтримання    резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,   створення  Самостійної  української  держави  України;

     Та   ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ  офіційної   ВОЛІ  Українського  народу    на   всій  території   УКРАЇНИ,   -    яка   після  1  грудня  1991 року   у відповідності    з    вступною   та   резолютивною  частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України    від 24 серпня  1991 року,   є   офіційною   назвою   самих   національних  територій     Українського народу   Самостійної  української держави України.  

     14.   Рішення  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України   Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  -  офіційними  висновками  якого   було   офіційно   встановлено   саме   необхідність  прийняття     Конституції  України   від   28 червня  1996 року   на   Всеукраїнському  референдумі  Українського народу,    саме   за    тих    непереборної сили  обставин,     що   Верховна Рада  України    2-го скликання     з    неконституційним   прийняттям   Конституції України,   у  ніч  з    27 на 28 червня  1996 року,   -    як    законодавча   влада,    зі  свого  боку   офіційно   визнала    конституційні  права  та  повноваження   Українському народу  встановленого  резолютивною  частиною  АКТу проголошення    незалежності     України  від  24 серпня 1991 року,    як    єдиного   та   безпосереднього   конституційного  джерела    всієї   конституційної  влади,   та    як    єдиного     конституційного   власника   всього   національного  багатства    УКРАЇНИ,  -    встановивши   останнім,   -   що   тільки  з   прийняттям  Конституції  України    на    Всеукраїнському референдумі   Українського народу,    то    тільки   у    цьому   випадку,  -  вже   як  ВОЛЯ     Українського  народу,  вже   БУДЕ,   офіційно   визнано    саме   ті   конституційні    права   та   конституційні   повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади та її конституційне   громадянство,   які   та   яке  безпосередньо  встановлені  положеннями   ст.4, ст.79, ст.80, ст.85 (у тому числі в  ч.27), ст.92, ст.93, ст.94, ст.99, ст.104, ст.105, ст.106,  розділу 3 та  розділу  5   ст.124,  розділу 2  ст.125,  ч.1 ст. 126, ст.128,  та  ч.1 ст.149   Конституції України;

   А   так   як    офіційних    доказів    саме   такої   офіційної   ВОЛІ     Українського  народу     НЕ ІСНУВАЛО і НЕ ІСНУЄ    до цього моменту   у    Відомостях   Верховної Ради  України,   у   Віснику   Президента   України,    та    в   «Урядовому  Кур»єрі»;

   Тому   Конституційний   Суд  України,    11 липня 1997 року   був    вимушений    офіційно      визнати     неконституційною      Постанову Верховної Ради України   від    1 жовтня   1996  року "Про тлумачення статті 98 Конституції України"   -    такою,    що    не  відповідає    Конституції України, встановивши   останнім   наступне:

   -  Що  Конституція України  була   прийнята  Верховною Радою України   безпосередньо    та тільки      від    імені     Українського   народу     (преамбула Конституції України),    та   що   тільки   останній    відповідно    до  статті  5   Конституції України,    має    виключне    право   визначати   і  змінювати  конституційний  лад  в  Україні.

   Та   що  це   право   НЕ МОЖЕ    бути   узурповано    державою,   її   органами    або  посадовими  особами  (там  же).

   А  тому   прийняття   Конституції   України    28 червня  1996 року    Верховною  Радою  України   було   виключно    тільки    офіційним    актом    реалізації    державного  суверенітету     Українського  народу   Самостійної   української держави  України,  -   безпосередньо  встановленого   положеннями    розділів   1  та 7  преамбули   Конституції  України,   не  зважаючи    що   останній   офіційно  не  уповноважував     Верховну Раду України    2-го  скликання    на   її   прийняття. 

   Та що останнє незаперечно та повністю офіційно підтверджується положеннями ч.1  статті  85   Конституції  України, яка не передбачає конституційного права Верховної Ради України на прийняття Конституції України безпосередньо самою Верховною  Радою  України;

   Крім  того,   статтею   156   Конституції України,    офіційно   встановлено    що    законопроекти       про  внесення     змін  до  розділів,     які     встановлюють    засади  конституційного  ладу   в  Україні,   після  його  прийняття   у  Верховній   Раді   України,    набувають  своєї   сили,   тільки  у випадку    їх    затвердження     та    підтримання    виключно  Українським народом   Самостійної української держави  України   на  його   Всеукраїнському  референдумі.

   Таким  чином   11  липня 1997 року  Конституційний  Суд  України  своїми офіційними  висновками     встановив,     -      що    до     тих      пір     поки      не конституційно    прийнята      у    ніч    з   27    на    28  червня  1996  року    Конституція   України,    разом    з    «Автономною  Республікою  Крим»,   у  її   первинному   офіційному  тексті,   НЕ БУДЕ   офіційно   прийнята    на   Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу   Самостійної  української держави  України,  -  офіційно   встановленої   резолютивною   частиною    АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24  серпня 1991  року;

   Та  поки    сама   Верховна   Рада   України,   НЕ БУДЕ   безпосередньо   сама   офіційно  утворена     конституційною   державною   установою   законодавчої  влади   безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності України  від   24 серпня 1991 року;

   Та   поки    Український  народ   Самостійної  української держави  України,   та   тільки   його  конституційні   Громадяни  України  всіх  національностей,   встановлені   положеннями   розділів  1 та  7 преамбули  Конституції  України від 28 червня 1996 року,   безпосередньо    САМІ   офіційно   не  створять     конституційно   обраному   Президенту  України,  та   конституційно  обраним   450 –ти   Народним депутатам  України,   -  конституційного скликання,  саме   ті   конституційні  права  та   конституційні   повноваження    які   їм   безпосередньо  встановлені   самою  Конституції України;

   Тобто,    шляхом    її   офіційного    прийняття    у    первинному  стані    на   Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу Самостійної  української держави  України;

   То  тільки    у   цьому    випадку    у   конституційного   Президента  України   та   у  конституційно створеної   конституційної  Верховної  Ради  України   конституційного  скликання,  -     у спосіб  безпосередньо  встановлений   положеннями   ч.1 ст. 76  Конституції  України,    офіційно  виникають    саме    ті     конституційні   права     та     конституційні  повноваження     які      їм     безпосередньо   та     офіційно     встановлено    самою   Конституцією  України,   -     без   жодних    конституційних     прав    та    повноважень    на   самовільне     внесення     ЗМІН    до   Конституції  України,    САМЕ    до    тих    її     розділів    та    положень,    які    безпосередньо    встановлюють   самі    непорушні    засади     конституційного    ладу    в    Україні,    вже    після    їх     прийняття    у   Верховній   Раді   України.    

   Таким   чином,   Конституційний  Суд  України,  своїми    офіційними  висновками,   у   Рішенні   № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97,   офіційно    встановив       існування   непереборної   сили     конституційних   перешкод    не   тільки     для    офіційного   та     дійсного    створення    самої     конституційної    судової    влади    безпосередньо    встановленої    положеннями    розділу  3  ст.124,   розділом  2  ст. 125,    розділом  1 ст.128   Конституції України,  

   а   і    що    її    створення    є    взагалі    не  можливим     у   відсутність     доказів    попередньо  та  дійсного   офіційного    створення     самої    конституційної   законодавчої   та   виконавчої  влади ;

   А   з    цим    і    офіційного    існування     БУДЬ-КОМУ,    ще   до    цього часу     непереборних  конституційних      перешкод,      НЕ  ТІЛЬКИ    для     офіційного    застосування     самих   положень    розділу  5   ст.124   Конституції  України,   -   в   ЧАСТИНІ,   якими   офіційно    встановлено,    -   що  «Судові  рішення ухвалюються  судами  іменем  УКРАЇНИ, ….»,   а   і   для     призначення   та   обрання   на   посаду   не тільки   жодного  професійного судді,  а  і  жодного безстрокового  професійного судді,   у відповідності  з  розділом   1 ст.128   Конституції України.        

   Тобто,      аж    до того    ЧАСУ,    поки     сама    Конституція  України    від    28 червня  1996  року,    у   відповідності     вже    з   резолютивною    частиною     АКТу  проголошення   незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,    НЕ БУДЕ  разом   з Автономною  Республікою  Крим   офіційно   прийнята   на Всеукраїнському  референдумі   Українського народу  Самостійної  української держави  України;  

   Так як   офіційними     результатами    голосування   жителів   Кримської   області   Української РСР    на     Всеукраїнському  референдумі    Українського народу    Української  РСР  1 грудня  1991 року,    з  питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,    -    про створення  Самостійної   української  держави  України,

   було     офіційно    підтримано    не тільки      створення   Самостійної   української  держави  України,   а   і    офіційно    БУЛО     припинено    Українську    РСР    як    УКРАЇНУ,   а    з     нею    і   саму   віртуальну   «Кримську Автономну  РСР»   УКРАЇНИ,  -   як   Української РСР.

   У   підтвердження   вищенаведених    обставин     ДИВИСЬ  у  Відомостях   Верховної  Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року,   офіційну   Відомість   «про результати Всеукраїнського референдуму  Українського народу  1 грудня 1991 року»,  архівна  копія  ЦДАВО  України,  ф.1 оп.28,спр.144, арк. 6.  саме  у   розділі  1.  -  Кримська  РСР ,   -    де    ЗА   підтримання  резолютивної   частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в  ЧАСТИНІ,   створення  Самостійної української держави  України,  офіційно  проголосувало  54,19  відсотків  всього   дорослого  населення  Кримської  області  Української  РСР  як   УКРАЇНИ.

   Таким   чином    Конституційний   Суд   України    своїм    Рішенням  № 3-зп   від 11 липня 1997 року    у справі  № 1/1909-97 за   конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України   Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  та   його  офіційними  висновками, 

   офіційно   встановив    існування    непереборних  конституційних   перешкод   не   тільки    на    внесення    БУДЬ-КИМ,    після   11  липня  1997 року    ЗМІН   до    первинного  тексту    Конституції  України,   та    на   саме    «Ухвалення   судами   судових  рішень   іменем  УКРАЇНИ, ….»,  

   аж    до   часу,     поки    сама     Конституція     України    від     28 червня  1996   року,    разом    з   її     віртуальною    «Автономною Республікою Крим»   у    її    офіційному  тексті,    НЕ  БУДЕ,   офіційно  прийнята  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,   саме  у  відповідності  розділами 1 та  7  самої   преамбули  Конституції України;

   Та цим офіційно встановив   офіційне  ІСНУВАННЯ, непереборної   СИЛИ   конституційних   перешкод БУДЬ – КОМУ,  для   офіційного   призначення  та  для   обрання   у відповідності  з положеннями   ст.128  Конституції  України,   жодних   конституційних   професійних  суддів.         

   Тому  відсутність   у   Відомостях  Верховної  Ради  України     після  11 липня  1997 року,       офіційних   доказів    встановлених  розділом 2 ст.152  Конституції  України,   офіційного    прийняття   Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України, 

   і   стала    САМЕ   тією    непереборною   перешкодою   БУДЬ-КОМУ,    для    призначення    після  11 липня  1997 року     та   ще   до   цього   ЧАСУ,   тим   більше   з дотриманням   розділів  1 та 7  преамбули Конституції  України,  не тільки  жодних  конституційних  виборів   жодного конституційного  Президента України  та  жодних   конституційних   Народних  депутатів України,  жодного  конституційного скликання;  

   А   і   непереборною   конституційною   перешкодою    для   офіційного   призначення  БУТЬ-КИМ  та  для   обрання   БУТЬ-КИМ,  -   у відповідності  з положеннями   ст.128  Конституції  України,   жодних   конституційних   професійних  суддів.         

   Тому  сама    відсутність   у  Відомостях  Верховної  Ради  України   після  11 липня  1997 року жодних   офіційних   доказів   з    проведення   ще   до   цього   часу      жодних   конституційних  виборів     жодного конституційного   Президента України  та  жодних   конституційних  виборів жодних   конституційних   Народних  депутатів  України    жодного  конституційного скликання, 

   -  у   відсутність  доказів   прийняття  Конституції  України  від 28 червня 1996 року  на  Всеукраїнському  референдумі Українського  народу Самостійної української держави України,

   тим більше   у відповідності   тільки   з розділами  1 та 7  самої Конституції  України,   -   тільки  за    участі   тільки    конституційних    Громадянами  України  всіх  національностей  Українського  народу  Самостійної української держави України,   а   НЕ  самопроголошених  26 серпня  1991 року  нікчемних  «Громадянами України  всіх  національностей»   віртуального  «Народу  України»,   -  з  нікчемними  «Посвідченнями  особи» з найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не утворених  РВ «УМВС України»;

   І  є  саме  тією   після  11 липня  1997 року    конституційною   непереборною   перешкодою    БУДЬ-КОМУ  та    ще  до цього    ЧАСУ,    щоб    згідно  положень    розділу   1 ст.128   Конституції України,    офіційно   призначити   ще   після   23  липня  1996 року    та   ще  до цього ЧАСУ,    жодного     конституційного    професійного суддю,    тим   більше,    у відповідності  з  розділами 1  та 7  преамбули самої    Конституції України,   -   тільки  з  самих  Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави України.

   У  підтвердження  вищенаведених  обставин  ДИВИСЬ  самі  положення  розділів  1  та 7  преамбули  Конституції України  від 28 червня 1996 року.

   Тому    дійсна     та     офіційна    відсутність     саме    у   самопроголошених   26 серпня  1991 року  нікчемних    «Громадян України  всіх  національностей»   віртуального  «Народу  України»,

   -  з  нікчемними  «Посвідченнями  особи» з найменуванням  «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не утворених  РВ «УМВС України»,  у  межах    державної   території    Самостійної    української держави України,    жодних    ще    до   цього часу,   офіційних    ДОКАЗІВ    отримання   ними   саме   конституційного Громадянства України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України;

   І  є   після    23 липня    1996 року,    саме   тією   наступною    непереборною   перешкодою   для  того    щоб   після  11 липня  1997 року   та   ще  до   цього  часу,   у  відповідності  з   положеннями     розділу  1 ст.128   Конституції України,   -    тільки    на    конституційних   підставах,   офіційно   обрати   тільки   з   конституційних  Громадян України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  -  у відповідності  з розділами 1 та 7  преамбули Конституції  України,  та   тільки  у  конституційній      Верховній  Раді   України   конституційного скликання,  жодних   дійсних    та   конституційних   саме   безстрокових   професійних  суддів.    

   Тому    офіційна   відсутність    у   Відомостях  Верховної  Ради  України   після  11 липня  1997 року  та  ще  до  цього часу  жодних    офіційних    доказів    жодного    призначення     та   проведення   Всеукраїнського  референдуму  Українського  народу  Самостійної  української держави  України,  з прийняття   Конституції України від 28 червня  1996 року;  

   Повністю  підтверджує   саму   відсутність   у   Відомостях  Верховної  Ради  України   після  11 липня  1997 року    та   ще  до  цього часу,    не тільки    жодних    офіційних    доказів    жодного    офіційного призначення  та проведення жодних конституційних виборів  жодних   конституційних    Президентів  України   та   жодних    конституційних   Народних  депутатів  України   жодного  конституційного скликання,    а  і  з  дотриманням   положень   розділів  1 та 7  преамбули Конституції  України,   -   тільки   з  самих   конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  саме  Українського  народу  Самостійної української держави  України;

   Та  вищенаведеним   ВЖЕ  повністю  звільняє    від  доказування    в  СУДІ  саму    офіційну     відсутність    після  11 липня  1997 року   у   межах    державної   території  Самостійної  української держави  України,   ще   до   цього часу,  не тільки жодного офіційно   призначеного   конституційного  професійного   судді,   та   жодного   САМЕ    з  останніх,   офіційно    обраного    вже  безстрокового   конституційного  професійного   судді,   а  і   саму   відсутність   доказів    дійсного   та   офіційного   існування   жодних    ще   до цього  ЧАСУ   жодних    конституційних    Президентів  України  та  конституційних   Народних депутатів України  жодного конституційного  скликання.  

   Де   вищенаведеними  обставинами,  САМЕ  непереборної    сили,     вже    повністю    викриваючи,     у   нашому    випадку,     всіх   до    одного     нікчемних       «службових  осіб»   неконституційної   «Державної  судової   адміністрації  України»,   та     всіх   неконституційних   «Президентів  України» та   всіх  неконституційних  «Народних депутатів України»   неконституційного  скликання,  з  нікчемними  «посвідченнями  особи» з  найменуванням  «УКРАЇНА» - «Паспорт»  офіційно не утворених  РВ «УМВС України»,   та   не    ГРОМАДЯН   України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української  держави  України,  безпосередньо  встановлених розділами 1 та 7 преамбули Конституції України, 

   у закінченому  злочині     безпосередньо  встановленому положеннями   ч.4 ст. 382 «Невиконання  судового рішення»,  ст.111 «Державна зрада», ст.109 «Захоплення …. державної влади» та  ст.366 «Службове підроблення» КК України,  шляхом  замаху на злочин,  встановлений положеннями  ст. 157 «Перешкоджання виборчому праву»  та  ч.3 ст.110 «посягання  на  територіальну цілісність  і  недоторканість України» ,   ст.375 «Постановлення  суддею  «суддями)  завідомо неправедного вироку, рішення  ухвали  та постанови»,  ч.3 ст.199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з метою збуту або збут  підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї»  КК України.   

   -  Який    незаперечно   та  повністю  офіційно   підтверджується  не тільки   завідомо    недійсними    записами   у   їх   трудових   книжках,    щодо    їх    нікчемних   «державних   службових  посад»,   у  нашому  випадку   у  неконституційній   «Державній  судовій адміністрації….»   тим більше   офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року   «УКРАЇНИ» -  як  Української  РСР;    

   А  тому,    вищенаведеним    вже    повністю   офіційно     підтверджується,   що   незаконні  та  публічні   офіційні   заклики    БУДЬ-КОГО    «Іменем  України»,   саме   у    відсутність  всього   вищенаведеного,     вже     повністю   та    незаперечно    офіційно     суперечать    офіційним   положенням    розділів  1   та   7  самої  преамбули  Конституції України,  та   самій    резолютивній частині    АКТу   проголошення  незалежності   України  від 24 серпня  1991 року,  -    в  ЧАСТИНІ,    створення    Самостійної  української держави України.

   Тим  більше   повністю    суперечать    самій    офіційній   ВОЛІ  Українського народу  Української РСР   на   його  Всеукраїнському  референдумі   1 грудня  1991 року,    з   підтримання  резолютивної  частини  АКТу   проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,    та   вже   є     більше    ніж     саме   посягання    на    державний   суверенітет   Українського  народу  Самостійної  української держави  України  та   на   його   конституційне    ГРОМАДЯНСТВО,  -  безпосередньо     встановлене    розділами  1  та 7  самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року; 

   А   тому,   БУДЬ-КИМ    публічні     заклики,    публічні     проголошення   або   саме   публічне     встановлення   «Іменем  України»,   у    відсутність     всього    вищенаведеного,    вже    є    відкритим      невизнанням   після  1   грудня  1991 року,   не  тільки    резолютивної  частини  АКТу  проголошення    незалежності  України  від  24 серпня  1991 року,   а   і    самої  Кримської  області   як   частини   державної   території    Самостійної  української держави України,   -   у    якій     в     період   1  грудня  1991 року   та   11 липня   1997  року,   ніколи    офіційно   не  створювалась   «Автономна  Республіка Крим»  УКРАЇНИ   та   її   віртуальний   «Народ  Криму»;   

   Більше того,  вищенаведене,   є   офіційним     невизнанням   самої   офіційної    ВОЛІ   Українського народу   Української  РСР   на   його    Всеукраїнському  референдумі   1 грудня  1991 року,   з питання   підтримання    резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в ЧАСТИНІ, створення  Самостійної української  держави  України;          

   У  підтвердження   вищенаведених   обставин   ДИВИСЬ  розділи    1   та  7  преамбули     Конституції  України    від   28 червня 1996   року   у  Відомостях  Верховної  Ради   України   періоду  23 липня  1996  року,    -     якими     незаперечно    та   повністю     підтверджується    що   Верховна  Рада  України     ДІЄ    тільки    від    імені    Українського народу   Самостійної   української держави  України,   та   тільки    на   підставі    його   офіційного    МАНДАТУ.

   А  підтвердженням  вищенаведеного  є   саме   ті   непереборної    сили   обставин,  що     Українського    народу   УКРАЇНИ,   -  як   Української  РСР,   після  1 грудня  1991 року,   вже   офіційно    НЕ  ІСНУЄ   в   природі,    з   підстав,     офіційного  та   остаточного    припинення  Української  РСР   саме  як   «УКРАЇНИ»  ще   1 грудня   1991 року,    як   і   офіційного   припинення  ще  4  грудня  1991  року    самої   нікчемної   посади    її    нікчемного  «Президента  України»   -  Кравчука  Л.М.;

   У   підтвердження  вищенаведеного   ДИВИСЬ   Постанову    ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму, в ЧАСТИНІ,  якою   офіційно   встановлено   наступне: -   «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є :  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим»;                  

   Таким   чином ухвалені даним судом рішення за результатами розгляду даної справи,   у  відсутність   офіційних   доказів   прийняття   Конституції  України  від  28 червня  1996 року   на  Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу  Самостійної  української  держави  України, будуть нікчемними,  та свідчатимуть про невиконання чинної Конституції України і повалення конституційного ладу  шляхом    свідомого   невиконання     наступного,   а саме: 

     1) Постанови  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  у вищевказаній   в ЧАСТИНІ;

     2)  Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005  «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»,  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня 1991 року,  з підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року; 

     3) Рішення    Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», в ЧАСТИНІ,  самої  обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі   з   питання  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

      4)  Рішення   Конституційного Суду України  від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,  -    в ЧАСТИНІ,  самої  обов’язковості,   тільки  конституційних   -    загальних,  прямих  та   рівних   виборів   кандидатів   у  Народні депутати України, та цим  СТВОРЕННЯ  тільки  конституційного  складу  Верховної  Ради  України   конституційного  скликання,  у  спосіб,  безпосередньо  встановлений  положеннями   ст.71  та розділом  1 ст.76  Конституції України,  та   тільки  з самих   Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави  України,  -   у відповідності  з  положеннями  розділів 1 та 7  самої  преамбули  Конституції України.

   Положеннями статті 379 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

   Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

   Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

   Отже, на підставі викладеного вище та з урахуванням наступного, а саме:

1. Офіційного  Рішення  №  17   пленарного  засідання   24 серпня 1991 року,    конституційної  Верховної  Ради Української  РСР 12-го конституційного скликання    за  участі    362   конституційних Народних депутатів Української РСР  про  офіційне   створення   Самостійної  української держави України,  у Відомостях  Верховної Ради  України; 

2. Результатів Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  АКТу  проголошення  незалежності України  від  24 серпня 1991 року,  в частині,   СТВОРЕННЯ    Самостійної української держави  України,  у Відомостях  Верховної Ради  України; 

3. Постанови  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя»;

4. Рішення  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

5.  Рішення  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об'єднання  територіальних  громад» ;

6. Рішення    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»

7.  Висновків  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

8.  Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20 рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,

 

П Р О Ш У    С У Д:

 

1.                  У відкритому судовому засіданні виправити в зазначеному судовому рішенні описки, оголосивши весь текст цієї заяви про виправлення описок, з використанням офіційних технічних засобів фіксування судового процесу;

2.                  Виконати Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України», та вилучити з тексту УХВАЛИ (постановленого рішення) від __________________________ 2021 року у вищевказаній справі слова «Іменем УКРАЇНИ», як помилкову описку, як випадкову помилку, яка докорінно суперечить ВОЛІ Українського народу Української РСР на його Всеукраїнському референдумі від 1 грудня 1991 року з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року в ЧАСТИНІ створення Самостійної української держави України;

3.                  Прибрати з бланку ухвали незатверджені відповідним законом символи і знаки, які суперечать положенням частини шостої статті 20. Конституції України, згідно яких «Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України»;

4.                  Про дату і час розгляду даної заяви, повідомити мене належним чином;

5.                  За результатами розгляду моєї заяви про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок надати мені завірені належним чином відповідні копії ухвали та журналу судового засідання.   

 

 

ДОДАТОК:

 

-                     Копія ухвали судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ________________________________ від __________________________ року (Справа: № _______/____________/_______; Провадження: № _______/____________/_______) – на ______ (____________________________) аркушах.

 

   «____» ________________  2021 року

 

З повагою, Громадянин СУД України:___________________ С. В. Філіпенко 

Початок і продовження даної теми: В Дніпрі, «гаражників», підводять під кримінал

Систематичне порушення слідчим суддею КПК має вселяти довіру до правосуддя – відео

Відвід недосудді Бабушкінського недосуду Сліщенка Ю. Г.

Як це розуміти? В Дніпрі, після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))

Суддя Татарчук на захисті Конституції України

 

Читайте також: Відсутність громадянства у судді не є підставою для його відводу)))

Повторний відвід судді без громадянства Казака С. Ю.

Третій відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.

Четвертий відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти

Встановлюємо правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит

Отримання суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик Є. О.

«Суддя за трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії

Кінанібудіт))): П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання

Кіровський райсуд Дніпра – яскравий приклад повалення конституційного ладу в Україні

Кіровський суд Дніпра ігнорує запити від ГО ОПГ «Багнет Нації» - запит до ТУ ДСА в Дніпропетровській області

Сьомий відвід судді Казака через незнання КПК

Як суддя Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був «призначений» на посаду

Звернулись до окружного, адже Кіровський районний - мовчить, як партизан) – позовна заява щодо ненадання публічної інформації

Окружний адмінсуд Дніпра відкрив провадження щодо ненадання публічної інформації Кіровським райсудом – ухвала

Вакцинування Конституцією 1 – заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.

Вакцинування Конституцією 2 – заяви про злочин на слідчу Албову В. М.

Вакцинування Конституцією 3 – скарга на бездіяльність слідчої Албової В. М.

Вакцинування Конституцією 4 – скарга на бездіяльність слідчого Лапшина В. О.

Вакцинування Конституцією 5 – заява про злочин на слідчого Лапшина В. О.

Вакцинування Конституцією 6 – заява про злочин на слідчого Паламарчука І. А.

Вакцинування Конституцією 7 – заява про відвід слідчої Власенкової Д. П.

Вакцинування Конституцією 8 – перший відвід «судді» Кондрашова І. А.

Вакцинування Конституцією 9 – скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження

Вакцинування Конституцією 10 – другий відвід «судді» Кондрашова І. А.

Вакцинування Конституцією 11 – клопотання про підтвердження громадянства «судді» Кондрашова І. А.

Вакцинування Конституцією 12 – чергова заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.

Вакцинування Конституцією 13 – відвід «судді» Кондрашова І. А., який отримує сурогатну валюту

 

 

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Фінансову підтримку діяльності громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергія Філіпенка. Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного ладу в Україні!