Провадження №
932/3308/20
Суддя: КОНДРАШОВ І. А.
На
посаду професійного судді
може
бути призначений
виключно громадянин Самостійної
української держави України…
(Частина третя
статті 127 в контексті преамбули Конституції України)
1 грудня
1991 року за результатами Всеукраїнського референдуму було створено Самостійну
українську державу України – преамбула чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), яка була
прийнята 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України
З А Я В А
про
відвід «судді» Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська КОНДРАШОВУ
І. А. як особі, яка узурпувала судову гілку влади та здійснює правосуддя в
неконституційний спосіб в установі (фактично, приватній юридичній особі –
суб’єкті господарювання), яка має назву державного органу
У своїй заяві від 14.06.2021
року про відвід «судді» Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська КОНДРАШОВА І. А. у провадженні № 932/4514/21 стосовно розгляду моєї скарги від 07 червня 2021
року на бездіяльність слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який не
вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за
моєю заявою від
05 червня 2021 року (ЄО/ЖЄО № 24497 від 29.05.2021 року) про
кримінальний злочин який підпадає під кваліфікацію частини першої статті 365,
частини першої статті 367 та частини першої статті 396 Кримінального кодексу
України, вчинений слідчим СВ ВП № 7 ДРУП
ГУНП в Дніпропетровській області Паламарчуком І. А., - я, акцентував
увагу на тому, що зазначена фізична особа (КОНДРАШОВ І. А.) в жодному випадку не могла набути
відповідне конституційне громадянство Самостійної Української Держави України,
а також, не могла бути призначеною в конституційний спосіб на займану посаду
судді ліквідованого указом президента (№ 449/2017 від 29 грудня 2017 року)
Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, - без статусу
професійного судді, та складання присяги, перед Президентом Самостійної
Української Держави України, для набуття відповідних повноважень судді. Свої доводи,
я підтвердив неспростовними доказами у вигляді копій документів, в додатку до
заяви.
В своїй заяві від 17.06.2021 року про відвід
«судді» Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська КОНДРАШОВА І. А.
по справі № 932/3308/20, стосовно розгляду моєї скарги від 14 червня 2021 року на постанову слідчого
СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Власенкової Дар’ї Петрівни
про закриття кримінального провадження №
12020040640000360 (від
04.02.2020 року), відкритого за моєю заявою про кримінальний
злочин від
23.01.2020 року за попередньою правовою кваліфікацією згідно статті
356. Кримінального кодексу України (самоправство), стосовно факту незаконного
демонтажу моєї власності у вигляді гаражного бокса, який знаходився на
території Обслуговуючого кооперативу «Гаражного кооперативу «Таврія 1»,
розташованого за адресою: місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького 31-В,
представниками КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської
міської ради, без будь-яких дозвільних документів
або відповідного судового рішення, - я, наголошував на фактах сумісництва
професійної діяльності зазначеної особи, яка видає себе за професійного суддю
судової установи, але по факту, отримує заробітну плату в ТУ ДСА України в
Дніпропетровській області.
У своїй наступній заяві від 29.06.2021
року про відвід «судді» Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська КОНДРАШОВА І. А. у провадженні № 932/4514/21 стосовно розгляду моєї скарги від 07 червня 2021
року на бездіяльність слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який не
вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за
моєю заявою від
05 червня 2021 року (ЄО/ЖЄО № 24497 від 29.05.2021 року) про
кримінальний злочин який підпадає під кваліфікацію частини першої статті 365,
частини першої статті 367 та частини першої статті 396 Кримінального кодексу
України, вчинений слідчим СВ ВП № 7 ДРУП
ГУНП в Дніпропетровській області Паламарчуком І. А., - я наголошував, що
дана фізична особа (КОНДРАШОВ І, А.) займає посаду «судді», перебуваючи
працевлаштованим в юридичній особі приватного права, зареєстрованої в
корпорації «УКРАЇНА» як комерційної компанії з назвою «Територіальне управління
Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ:
26239738), де він отримує заробітну плату в сурогатній валюті, та за
сумісництвом, всупереч нормам чинного законодавства - здійснює функції
професійного судді ліквідованого указом президента (№ 449/2017 від 29 грудня 2017 року) Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська. Свої
доводи, я, підкріпив неспростовними доказами у вигляді відповідних додатків.
Крім того, я, пропонував КОНДРАШОВУ І, А. оформити явку з повинною до Служби
безпеки України в правових рамках частини другої статті 111. Кримінального
кодексу України.
Верховна Рада Української РСР 24 серпня
1991 року прийняла Постанову "Про
проголошення незалежності України" № 1427-XII, якою проголосила Україну
незалежною демократичною державою та постановила провести 1 грудня 1991 року
республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності
України. У схваленому того дня Парламентом Акті проголошення незалежності України зазначено, що
Верховна Рада України проголошує незалежність України та створення Самостійної української
держави України, "здійснюючи Декларацію про державний суверенітет
України".
Верховна Рада України 11 жовтня 1991 року постановами
"Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення
незалежності України" № 1660-XII та "Про
форму бюлетеня для голосування на всеукраїнському референдумі" № 1661-XII визначила, що
бюлетень цього референдуму міститиме текст Акта проголошення незалежності
України і запитання "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності
України?" із двома варіантами відповіді: "Так, підтверджую",
"Ні, не підтверджую".
Відповідно, у правовій дійсності та свідомості
учасників плебісциту підтримка Акта про проголошення незалежність
України означала реалізацію Декларації та закладених в
ній основ конституційного ладу нової Української держави.
Згідно з відомостями про
результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року народне волевиявлення
відбулося в усіх 27 адміністративних регіонах України (24 області, 1 автономна
республіка та 2 міста зі спеціальним статусом), в ньому взяли участь 31891742
особи (84,18 % виборців), з яких 28804071 громадян, або 90,32 % тих, хто брав
участь у голосуванні, висловилися на підтримку Акта
проголошення незалежності України.
Тільки після референдуму 1 грудня
1991 року Україну почали визнавати інші країни світу: 2 грудня - Канада і
Польща, 3 грудня -Угорщина, 4 грудня, коли Центральна виборча комісія підвела
підсумки плебісциту, - Латвія і Литва, 5 грудня - Російська Федерація,
Аргентина, Болгарія та інші держави, 25 грудня - Сполучені Штати Америки.
28 червня 1996 року Верховна Рада
України, як зазначено у преамбулі Конституції
України, "від імені Українського народу - громадян України всіх
національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову
історію українського державотворення і на основі здійсненого українською
нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про
забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про
зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучі розвивати і
зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи
відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та
прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від
24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
приймає цю Конституцію - Основний Закон України".
Конституційний
Суд України зазначив, що при прийнятті 28 червня 1996 року Конституції України суверенна воля народу була опосередкована
Верховною Радою України (абзац третій підпункту 4.3
пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005).
Аналіз
наведених правових актів та історичних подій дає підстави для висновку про
таке. Акт проголошення незалежності України, як зазначено в його
тексті, Парламент схвалив саме "здійснюючи Декларацію про державний
суверенітет України", тобто для встановлення конституційного ладу, основи
якого визначено в Декларації. Український
народ,
підтримавши на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року Акт проголошення
незалежності, висловив суверенну волю на запровадження у своїй державі саме
такого конституційного ладу. Зі змісту преамбули Основного Закону України вбачається, що
прийняття нової Конституції держави стало завершальною стадією реалізації
Українським народом установчої влади у питанні державної незалежності та
устрою, позитивним закріпленням результату всеукраїнського референдуму -
затверджених сувереном основних засад державного і суспільного устрою,
визначених Декларацію про державний суверенітет
України, зокрема й постійного нейтрального статусу Самостійної
української держави України, який унеможливлює її участь у військових
блоках.
Особливості юридичної природи
всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, як акта установчої влади
Українського народу випливають з конституційного принципу народовладдя (частина
перша статті 2 Конституції
Української РСР 1978 року) та відображені у Законі
Української РСР "Про
всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року № 1286-XII. Цим Законом, зокрема,
передбачено, що закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом
"не потребують будь-якого затвердження державними органами" (частина четверта
статті 1), "вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому
законі, рішенні не визначено інший строк" (частина перша статті 44),
"мають вищу юридичну силу" стосовно будь-якого з нормативних та інших
актів Президента, органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування (частина третя статті 1) і можуть бути змінені або скасовані
"також референдумом" чи Парламентом - "більшістю не менш як дві
третини від загальної кількості народних депутатів з обов'язковим затвердженням
на референдумі" (частина друга статті 45).
Отже, рішення всеукраїнського
референдуму 1 грудня 1991 року та затверджені ним основи конституційного ладу
Самостійної української держави України не можуть бути змінені чи скасовані без
проведення всеукраїнського референдуму.
За
юридичною позицією Конституційного Суду України "прийняття Конституції
України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації
суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України
на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає
права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект
про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в
Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись
всеукраїнським референдумом" (абзац перший пункту 4
мотивувальної частини Рішення від 11 липня 1997 року № 3-зп).
Преамбула Конституції України є не лише фундаментом
конституційного ладу держави, а й відображенням історичних та правових
передумов, а також мотивів і цілей прийняття Конституції України.
З цього приводу слід зазначити, що
Постановою
ЦВК №
60 від 4
грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму,
в частині, якою дослівно
встановлено наступне: - «Відповідно до
статті 41 Закону України «Про всеукраїнський
та місцеві референдуми», на
підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна
виборча комісія по виборах Президента
України та з всеукраїнського референдуму п о с т а н о в л я є: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим.
Тобто, слід констатувати, що результатами
Всеукраїнського референдуму Українського народу
Української РСР 1 грудня 1991
року, з
питання підтримання резолютивної
частини АКТу проголошення
незалежності України від
24 серпня 1991 року,
в ЧАСТИНІ, створення
Самостійної української держави
України, а НЕ
самої «УКРАЇНИ» як «незалежної демократичної держави», та датою
1 грудня 1991 року, - було
офіційно припинено «УКРАЇНУ» як Українську РСР, з обмеженим державним
суверенітетом.
Крім
того, результатом Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з питання
підтримання резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня
1991 року, в ЧАСТИНІ,
створення Самостійної української
держави України, -
якими було офіційно
не утворено «УКРАЇНУ» як «незалежну демократичну державу», - у нікчемні Президенти якої 1 грудня 1991 року
начебто обирався Кравчук Л.М.
Більше того, результати Всеукраїнського референдуму Українського народу
Української РСР 1 грудня 1991 року з питання підтримання резолютивної частини
АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної української держави
України - якими було офіційно скасовано РЕЗУЛЬТАТИ виборів 1 грудня 1991 року саме нікчемного Президента
України – як незалежної демократичної
держави.
Тобто, якими було офіційно скасовано вибори Президента України в особі
Кравчука Л.М.
В Рішенні
Конституційного суду України №
3-зп від 11 липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті
98 Конституції України», - офіційними
висновками було офіційно встановлено
саме необхідність прийняття
Конституції України від
28 червня 1996 року на
Всеукраїнському референдумі Українського народу, за тих непереборної сили обставин, що Верховна Рада України 2-го
скликання з неконституційним прийняттям
Конституції України, у ніч
з 27 на 28 червня 1996 року,
- як законодавча влада,
зі свого боку
офіційно визнала конституційні права
та повноваження Українському народу встановленого
резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, як
єдиного та безпосереднього конституційного джерела
всієї конституційної влади, та як єдиного конституційного власника
всього національного багатства УКРАЇНИ,
- встановивши останнім, -
що тільки з
прийняттям Конституції України на Всеукраїнському референдумі
Українського народу, то тільки у цьому
випадку, - вже
як ВОЛЯ Українського народу,
вже БУДЕ, офіційно
визнано саме ті
конституційні права та
конституційні повноваження законодавчої, виконавчої та
судової влади та
її конституційне громадянство, які
та яке безпосередньо, встановлені
положеннями ст. 4, ст. 79, ст. 80, ст. 85 (у тому числі
в ч. 27), ст. 92, ст. 93, ст. 94, ст.
99, ст. 104, ст. 105, ст. 106, розділу 3
та розділу 5 ст.
124, розділу 2 ст. 125,
ч.1 ст. 126, ст. 128, та ч.1 ст. 149
Конституції України.
А так
як офіційних доказів саме такої офіційної ВОЛІ Українського народу НЕ ІСНУВАЛО
і НЕ ІСНУЄ до цього моменту у Відомостях Верховної Ради України, у Віснику Президента України, та в
«Урядовому Кур’єрі», тому
Конституційний Суд України, 11 липня 1997 року був вимушений
офіційно визнати неконституційною
Постанову Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року "Про
тлумачення статті 98 Конституції України" - такою, що не відповідає Конституції України,
встановивши останнім наступне:
- Що Конституція України була
прийнята Верховною Радою
України безпосередньо та тільки
від імені Українського народу (преамбула Конституції України), та що тільки
останній відповідно до статті
5 Конституції України, має
виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Що це право НЕ МОЖЕ бути узурповано
державою, її органами або
посадовими особами (там
же).
А тому прийняття
Конституції України 28 червня
1996 року Верховною Радою
України було виключно
тільки офіційним актом
реалізації державного суверенітету Українського народу
Самостійної української
держави України, -
безпосередньо встановленого положеннями розділів
1 та 7 преамбули
Конституції України, не зважаючи,
що останній офіційно не уповноважував Верховну Раду України 2-го
скликання на її прийняття.
Даний
факт незаперечно та повністю офіційно підтверджується положеннями частини
першої статті 85 Конституції
України, яка не передбачає конституційного права Верховної Ради України на прийняття
Конституції України безпосередньо самою
Верховною Радою України.
Крім
того, статтею 156 Конституції України, офіційно встановлено, що
законопроекти про внесення змін
до розділів, які встановлюють
засади конституційного ладу в Україні, після
його прийняття у
Верховній Раді України, набувають своєї сили, тільки у випадку їх затвердження
та підтримання виключно Українським народом Самостійної української
держави України на його Всеукраїнському референдумі.
Таким чином 11 липня 1997
року Конституційний Суд
України своїми офіційними висновками встановив, - що до тих пір, поки
неконституційно прийнята у ніч з 27 на 28 червня 1996
року Конституція України, разом з «Автономною Республікою
Крим», у її
первинному офіційному тексті, НЕ
БУДЕ офіційно прийнята на Всеукраїнському референдумі Українського народу
Самостійної української держави України,
- офіційно встановленої резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року;
Та
поки сама Верховна Рада України, НЕ БУДЕ безпосередньо сама офіційно утворена
конституційною державною установою законодавчої влади безпосередньо
встановленої резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України від 24
серпня 1991 року;
Та
поки Український народ Самостійної української держави України, та тільки
його конституційні Громадяни України
всіх національностей, встановлені положеннями
розділів 1 та 7 преамбули
Конституції України від 28 червня
1996 року, безпосередньо САМІ офіційно
не створять конституційно обраному Президенту України, та конституційно обраним
450 –ти Народним депутатам України,
- конституційного скликання, саме
ті конституційні права
та конституційні повноваження які
їм безпосередньо встановлені
самою Конституції України;
Тобто, шляхом
її офіційного прийняття у первинному стані на Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української
держави України;
То тільки у
цьому випадку у
конституційного Президента України
та у конституційно створеної конституційної Верховної
Ради України конституційного скликання, - у спосіб безпосередньо
встановлений положеннями частини першої статті 76 Конституції
України, офіційно виникають саме
ті конституційні права
та конституційні повноваження які їм безпосередньо та офіційно
встановлено самою Конституцією України -
без жодних конституційних прав та повноважень на самовільне внесення
ЗМІН до Конституції України, САМЕ до тих
її розділів та положень, які безпосередньо встановлюють самі
непорушні засади конституційного ладу в Україні, вже після їх прийняття у
Верховній Раді України.
Таким
чином, Конституційний Суд України, своїми офіційними висновками, у Рішенні № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97, офіційно встановив
існування непереборної сили
конституційних перешкод не тільки для
офіційного та дійсного створення самої
конституційної судової влади безпосередньо встановленої
положеннями частини третьої статті
124, частини другої статті 125, частини першої статті 128 Конституції України, а і що її
створення є взагалі не можливим у відсутність доказів попередньо
та дійсного офіційного створення
самої конституційної законодавчої та
виконавчої влади.
Таким чином відсутність у Відомостях Верховної Ради України після 11 липня 1997 року жодних офіційних
доказів з проведення ще до цього часу жодних конституційних виборів жодного конституційного Президента
України та жодних конституційних виборів
жодних конституційних Народних депутатів України жодного конституційного
скликання, в світлі відсутність доказів прийняття Конституції України від 28
червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної
української держави України, а тим більше у відповідності тільки з розділами 1
та 7 самої Конституції України, - тільки за участі тільки конституційних
Громадянами України всіх національностей
Українського народу Самостійної української держави України, а НЕ самопроголошених 26 серпня 1991 року
нікчемних «Громадянами України всіх національностей» віртуального «Народу
України», - з нікчемними «Посвідченнями особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не
утворених РВ «УМВС України»;
Саме
це і є тією після 11 липня 1997 року конституційною непереборною
перешкодою БУДЬ-КОМУ та ще до цього
ЧАСУ, щоб згідно положень частини першої
статті 128 Конституції України, офіційно призначити ще після 23 липня 1996 року
та ще до цього ЧАСУ, жодного конституційного професійного суддю, тим
більше, у відповідності з розділами
1 та 7 преамбули самої Конституції
України, - тільки з самих Громадян
України всіх національностей Українського народу Самостійної української
держави України.
У підтвердження вищенаведених
обставин ДИВИСЬ самі
положення розділів 1 та 7 преамбули
Конституції України від 28 червня
1996 року.
Даний
документ (постанова ВРУ) не містить відбитку гарбової печатки відповідного
«єдиного законодавчого органу в Україні» та підписана особою, яка не набувала
конституційного громадянства Самостійної української держави України. У підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ
розділи 1 та 7 преамбули Конституції
України від 28 червня 1996 року та у Відомостях Верховної Ради України періоду 23 липня 1996 року, - якими
незаперечно та повністю підтверджується, що
Верховна Рада України ДІЄ тільки від імені Українського народу
Самостійної української держави
України, та тільки на підставі його офіційного МАНДАТУ.
Підсумовуючи слід зауважити, що викладений вище фактаж у вигляді
історичних подій які мають юридичне значення повністю суперечить самій
офіційній ВОЛІ Українського народу Української РСР на його Всеукраїнському референдумі
1 грудня 1991 року, з підтримання резолютивної частини АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991
року, та вже є більше ніж саме посягання на державний суверенітет Українського
народу Самостійної української держави України та на його конституційне ГРОМАДЯНСТВО,
- безпосередньо встановлене розділами 1
та 7 самої преамбули Конституції України
від 28 червня 1996 року.
З
даного приводу варто нагадати про кримінальну відповідальність встановлену
Кримінальним кодексом України за участь у закінченому злочині, а саме:
безпосередньо встановленому положеннями
ч.4 ст. 382 (Умисне
невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення
Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку
Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох
до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років), ст.111 (Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду
суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності,
державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога
в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання
іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в
проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на
строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої), ст.109 (Дії, вчинені з метою насильницької зміни
чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова
про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до
десяти років з конфіскацією майна або без такої) та ст.366 (Складання, видача службовою особою
завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів
завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -
караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років) КК
України, шляхом замаху на злочин, встановлений положеннями ст. 157 (Перешкоджання вільному здійсненню
виборцем, учасником референдуму свого виборчого права або права брати участь у
референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу,
процесу референдуму, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму,
члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з
референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень чи
здійсненні своїх прав, поєднані з обманом або примушуванням, - карається
обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий
строк) та ч.3
ст.110 (Умисні
дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на
порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи
розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, - караються
позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або
без такої), ст.375 (Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення,
ухвали або постанови - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років), ч.3 ст.199 (Виготовлення, зберігання, придбання,
перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу
товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених
марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої
національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної
валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - караються
позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна) КК України.
Згідно пункту 4
частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України слідчий
суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності
інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відсутність підтвердження
конституційної правоздатності, дієздатності і деліктоздатності
(правосуб’єктності) у судді Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська КОНДРАШОВА І. А. на момент подання даної заяви про його
відвід, в контексті наведених аргументів попередніх заяв про відвід, викликає
обгрунтований сумнів у його дієздатності і неупередженості.
На підставі викладених вище неспростовних
фактів, які не потребують доказування у суді, та з огляду на копії відповідних
документів (що додаються і вже додані), у ВІДСУТНІСТЬ, офіційних доказів
офіційного прийняття/затвердження Конституції України від 28 червня 1996 року
на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української
держави України, виключно Громадянами України
всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо та офіційно
встановлених положеннями розділів 1 та 7
преамбули самої Конституції України (254к/96-ВР), - ЗАЯВЛЯЮ про ВІДВІД «судді» КОНДРАШОВУ І. А. в даному провадженні, як
особі, яка узурпувала
судову гілку влади та здійснює правосуддя в неконституційний спосіб в установі
(фактично, приватній юридичній особі – суб’єкті господарювання), з назвою
державного органу, яка ніколи не
утворювалась відповідно до вимог Конституції України (254к/96-ВР).
Д О Д А Т О К:
1.
Архівна копія АКТу ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ від 24 серпня 1991 року – на 1
(одному) арк., стр. 1;
2.
Архівна копія Постанови Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ
«Про проголошення незалежності України» - на 1 (одному) арк., стр. 2;
3.
Архівна копія Постанови ЦВК від 4 грудня 1991 року № 60 «по виборах
Президента України та з всеукраїнського референдуму» та деяких копій
запротокольованих результатів Всеукраїнського референдуму – на 4 (чотирьох)
арк. стр. 3-6;
4.
Копії реєстраційної картки і свідоцтва про державну реєстрацію юридичної
особи приватного права з назвою «Бабушкінський районний суд міста
Дніпропетровська» - на 8 (восьми) арк.., стр. 7-14.
08 липня 2021 року
З повагою,
Громадянин СУД України:____________________ С.
В. Філіпенко
Початок і продовження даної теми: В Дніпрі, «гаражників», підводять під кримінал
Систематичне порушення слідчим суддею КПК має вселяти довіру до
правосуддя – відео
Відвід недосудді
Бабушкінського недосуду Сліщенка Ю. Г.
Як це розуміти? В Дніпрі,
після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))
Суддя Татарчук на захисті
Конституції України
Читайте також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя за
трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))): П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява
+ клопотання
Кіровський райсуд
Дніпра – яскравий приклад повалення конституційного ладу в Україні
Сьомий
відвід судді Казака через незнання КПК
Як суддя
Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був «призначений»
на посаду
Вакцинування Конституцією 1 – заява про злочин на слідчу Власенкову
Д. П.
Вакцинування Конституцією 2 – заяви про злочин на слідчу Албову В.
М.
Вакцинування Конституцією 3 – скарга на бездіяльність слідчої
Албової В. М.
Вакцинування Конституцією 4 – скарга на бездіяльність слідчого
Лапшина В. О.
Вакцинування Конституцією 5 – заява про злочин на слідчого Лапшина
В. О.
Вакцинування Конституцією 6 – заява про злочин на слідчого
Паламарчука І. А.
Вакцинування Конституцією 7 – заява про відвід слідчої Власенкової
Д. П.
Вакцинування Конституцією 8 – перший відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 9 – скасування постанови слідчого про
закриття кримінального провадження
Вакцинування
Конституцією 10 – другий відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування
Конституцією 11 – клопотання про підтвердження громадянства «судді» Кондрашова
І. А.
Вакцинування
Конституцією 12 – чергова заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.
Вакцинування
Конституцією 13 – відвід «судді» Кондрашова І. А., який отримує сурогатну
валюту
02 07
2021 розгляд відводу Кондрашова І А суддею Татарчук Л О
02 07
2021 розгляд заяви про виправлення помилок суддею Кіпчарським О М
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картрахунок ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергія Філіпенка.
Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного ладу в
Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар