БАГНЕТ НАЦІЇ: «Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам - частина третя статті 28 Конституції України

Сьогодні на всіх континентах нашої планети Земля відбуваються події, які схожі за змістом і суттю, як дві краплини води. Карантин планетарного масштабу з подальшою експериментальною вакцинацією населення несертифікованими препаратами, проходить з різними темпами їх виконання різними Сторонами, але з чітким дотриманням кимось ретельно продуманого сценарію. Реалізація даного сценарію, є можливою за рахунок ратифікованих раніше державами-сторонами низки нав’язаних ззовні міжнародних договорів-матриць.

Одним з таких договорів (чинним на даний момент), є «Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття», ратифікований неутвореною відповідно до чинної Конституції України Верховною Радою України, через ухвалення Закону України від 12 вересня 2002 року № 152-ІV «Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття».

Будучи Сторонами (а їх 168 країн і островних держав) Конвенції про біологічне різноманіття від 1992 року, ратифікованої Законом України від 29 листопада 1994 року № 257/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття», підтверджуючи принцип вжиття застережних заходів, відображений у 15-ому Принципі Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього середовища і розвитку, посилаючись також на рішення II/5 Конференції Сторін Конвенції від 17листопада 1995 року розробити Протокол про біобезпеку, приділяючи особливу увагу транскордонному переміщенню будь-якого живого зміненого організму, отриманого внаслідок застосування сучасної біотехнології, яка може мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, сторони домовились про наступне: мета цього Протоколу полягає у сприянні забезпеченню належного рівня захисту в галузі безпечної передачі, обробки і використання живих змінених організмів, отриманих в результаті використання сучасної біотехнології, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини та з приділенням особливої уваги транскордонному переміщенню.

Крім того, для реалізації цілей цього Протоколу Сторони визначилися з використанням відповідних термінів.

Так, відповідно до положень статті 3 Протоколу «живий змінений організм» означає будь-який живий організм, що містить нову комбінацію генетичного матеріалу, отриману внаслідок використання сучасної біотехнології. І, в умовах сьогоднішньої добровільно-примусової вакцинації, це вже не здається якоюсь конспірологічною теорією, адже це вже більше нагадує практику втілення теорії. Отже все, що викладатиметься нижче, може бути, гіпотетично, застосовано до осіб, які пройшли «обряд» щеплення експериментальними препаратами, змінивши свій попередній статус, на «живий змінений організм».

Тепер термін «використання в замкнених системах» набуває нового значення і означає будь-яку операцію, що виконується в межах установки, споруди або іншої фізичної структури, пов'язану з живими зміненими організмами, до яких застосовуються спеціальні заходи, які ефективно обмежують їх контакт із зовнішнім середовищем та вплив на нього.

Термін «живий організм» означає будь-яке біологічне утворення, спроможне до передачі або реплікації (процесу створення копій) генетичного матеріалу, включаючи стерильні організми (з відсутністю життєздатних організмів та їх спор), віруси (як неклітинні інфекційні агенти, які можуть відтворюватися лише всередині живих клітин) і віроїди (як інфекційні агенти, які являють собою низькомолекулярну, висококомплементарну одноланцюгову молекулу РНК, замкнену в кільце, та які на відміну від вірусів не мають білкової оболонки).

В свою чергу термін «сучасна біотехнологія» означає застосування:
a) методів in vitro (технік виконання експериментів чи інших маніпуляцій у пробірці) з використанням нуклеїнової кислоти, включаючи рекомбіновану (об’єднану з утвореним іншим об’єктом) дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК - один із двох типів природних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів) і пряму ін'єкцію нуклеїнових кислот в клітини або органели (вільно-плаваючі частини еукаріотичних клітин, які виконують специфічні функції), або
b) методів, які ґрунтуються на злитті клітин з різним таксономічним статусом (класифікацією за ознаками і властивостями), які дозволяють подолати природні фізіологічні репродуктивні або рекомбінаційні бар'єри і які не є методами, що використовуються при традиційному схрещуванні (опилюванні рослин або спаровуванні тварин) та селекції (виведення сортів і гібридів рослинних культур та порід тварин).

Слід зазначити, що сферою дії даного Протоколу є його застосовується до транскордонного переміщення, транзиту, обробки та використання всіх живих змінених організмів, які можуть несприятливо впливати на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини.

Сторони можуть укладати восторонні, регіональні та багатосторонні угоди та домовленості щодо умисних транскордонних переміщень живих змінених організмів за умови, що вони
відповідають меті цього Протоколу та не призведуть до більш низького рівня захисту, ніж той, що передбачений Протоколом.

Сторони інформують одна одну через Механізм посередництва з біобезпеки про будь-які такі двосторонні, регіональні та багатосторонні угоди і домовленості, укладені ними до або після
дати набуття чинності цим Протоколом.

Кожна Сторона вживає відповідних заходів з тим, щоб не допустити неумисні транскордонні переміщення живих змінених організмів, включаючи такі заходи, як висування вимоги щодо проведення оцінки ризиків до першого вивільнення живого зміненого організму.

При цьому Сторони співпрацюють з метою:

a) виявлення живих змінених організмів або конкретних ознак живих змінених організмів, які можуть несприятливо вплинути на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини; та

b) вжиття необхідних заходів щодо поводження з такими живими зміненими організмами або конкретними ознаками.

Крім того, кожна Сторона вживає необхідних заходів для повідомлення зачеплених або тих, що можуть бути потенційно зачепленими, держав, Механізму посередництва з біобезпеки та, у належних випадках, відповідних міжнародних організацій, якщо їй стає відомо про те, що на території під її юрисдикцією мають місце випадки вивільнення, яке призводить або може призвести до неумисного транскордонного переміщення живого зміненого організму, здатного
мати значний несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини у таких державах. Повідомлення направляється відразу ж, як тільки цій Стороні стає відомо про виникнення вищезгаданої ситуації.

З метою зведення до мінімуму будь-якого значного несприятливого впливу на збереження та стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини, кожна Сторона, на території під юрисдикцією якої має місце вивільнення живого зміненого організму, про яке йдеться у пункті 1 вище, негайно проводить консультації із зачепленими або тими, що можуть бути потенційно зачепленими, державами для того, щоб вони могли визначити належні дії у відповідь та вжити необхідних заходів, включаючи надзвичайні заходи.

Сторони співпрацюють у розвитку та/або зміцненні людських ресурсів і організаційного потенціалу в галузі біобезпеки, включаючи біотехнологію в тій мірі, в якій це необхідно для забезпечення біобезпеки, в цілях ефективного виконання цього Протоколу Сторонами, які є країнами, що розвиваються, серед них, зокрема, найменш розвинутими країнами і малими острівними державами, що розвиваються, та Сторонами, які є країнами з перехідною економікою, у тому числі через існуючі глобальні, регіональні, субрегіональні та національні установи й організації та, за необхідності, сприяючи залученню приватного сектору.

Сторони заохочують держави, які не є Сторонами, приєднатися до цього Протоколу і надавати Механізму посередництва з біобезпеки відповідну інформацію про живі змінені організми, які вивільняються в районах під їхньою національною юрисдикцією, завезені в ці райони або вивезені з них.

Кожна Сторона вживає необхідних внутрішніх заходів, які спрямовані на попередження і, у відповідних випадках, передбачають покарання за транскордонне переміщення живих змінених організмів, які здійснюються з порушенням її внутрішніх заходів з виконання цього Протоколу. Подібні переміщення вважаються незаконними транскордонними переміщеннями.

У разі незаконного транскордонного переміщення зачеплена Сторона може вимагати від Сторони походження, щоб вона вилучила за свій власний рахунок відповідний живий змінений організм шляхом РЕПАТРІАЦІЇ (повернення емігрантів до країни їх походження) або ЗНИЩЕННЯ (дії, направленої на припинення фізичного існування), залежно від обставин.

Кожна Сторона надає Механізму посередництва з біобезпеки інформацію про випадки незаконних транскордонних переміщень, які її стосуються.

Цікавими за змістом також є Додатки І-ІІІ до даного Протоколу, якими визначені критерії ідентифікації живих змінених організмів та оцінка ризиків.

Так, в пункті 5 Додатку ІІІ зазначено, що ризики, пов'язані з живими зміненими організмами або продуктами, які входять до їх складу, зокрема, з обробленими матеріалами, які походять від живого зміненого організму, і містять здатні до виявлення нові комбінації відтворюваного генетичного матеріалу, одержані в результаті використання сучасної біотехнології, повинні розглядатися в контексті ризиків, викликаних немодифікованими реципієнтами (клітинами, в які переносять генетичний матеріал клітини-донора) або батьківськими організмами у імовірному потенційному приймаючому середовищі.

При цьому, залежно від випадку, при проведенні оцінки ризиків враховуються детальні відповідні науково-технічні, біологічні характеристики організму-реципієнта або батьківських організмів, включаючи інформацію про таксономічний статус, загальноприйняту назву, походження, центри походження та генетичного різноманіття, якщо відомо, та опис місць існування, в яких організми можуть вижити та швидко розмножитися.

Також обов’язково враховуються ідентифікаційні дані живого зміненого організму і відмінності між біологічними характеристиками живого зміненого організму та характеристиками організму-реципієнта або батьківських організмів, а також методи, що пропонуються для виявлення та ідентифікації, їх точність, чутливість і надійність.

Звісно ж, після прочитання даної публікації читач може звинуватити нас в інсинуаціях, перекручуванні фактів, хворобливих домислах та необґрунтованих фобіях. Але, з огляду на зміст іншого міжнародного акту від 29 жовтня 2010 року, яким є «Нагойський протокол регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання на справедливій і рівній основі вигід від їх застосування до Конвенції про біологічне різноманіття», відповідно до якого, серед іншого, визнається життєво важлива роль, яку відіграють жінки в забезпеченні доступу до генетичних ресурсів та спільного використанні вигод, тим самим підтверджуючи необхідність всебічної участі жінок на всіх рівнях формування і здійснення політики з метою збереження біорізноманіття, наші «фобії» і «домисли» не здаються такими вже й безпідставними.