Відсторонення від роботи працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними - попередження

 

Першому заступнику СП «Дніпровського загону воєнізованої охорони РФ Придніпровської залізниці»

Фандію Андрію Миколайовичу

49038, м. Дніпро, вул. Масивна, 23а

 

Стрільця 3-го розряду,

СК «НД-Вузол»

Юлії Володимирівни Щербак,

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

про порушення прав людини і громадянина, положень Конституції і

Законів України, та про персональну відповідальність «порушника»

 

Доводжу до Вашого відома, що мною було досліджено та виявлено такі порушення законодавства України заступником директора регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії «Придніпровська залізниця» Литвиновою І.Л.

1) 26.11.2021 р. співробітникам першого СП «Дніпровського загону воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», де я працюю, надійшло інформаційне повідомлення без зазначення конкретної назви і статусу документу (наказ, розпорядження або постанова) про «недопущення порушення санітарного законодавства та запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19». Копія додається.

Також у повідомленні зазначено, що до цього інформаційного повідомлення додається «лист-ознайомлення» на 2 аркушах. Але другий аркуш не був наданий для ознайомлення. Копія також додається.

2) «ЛИСТ-ОЗНАЙОМЛЕННЯ», з яким всіх працівників без винятку примусово «знайомлять під особистий підпис» містить ряд порушень законів України, прав і свобод людини, громадянина та працівника, а саме:

-         Конституції України:

o   Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

o   Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

o   Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

o   Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

-         «Кодексу законів про працю України»

o   Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян України

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

o   Стаття 5-1. Гарантії забезпечення права громадян на працю:

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

o   Стаття 46. Відсторонення від роботи

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

-         Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»

o   Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.

Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, ЛІКАР (!!!) має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

-         Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

o   Стаття 6. Заборона дискримінації

1. Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

2. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

3. Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;

здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;

встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;

особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

3) Також зазначаю, що будь-яка вимога «отримання працівником обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19» є примушуванням до участі у медичному експерименті, тому що:

- Пунктом другим Розділу ІІ. «Перехідні положення» Закону України від 22 березня 2018 року № 2362-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища» чітко визначено, що «Кабінету Міністрів України потрібно забезпечити прийняття рішень з питань, що потребують законодавчого врегулювання, крім випадків, визначених статтею 92 Конституції України, щодо проведення у сферах, відповідальність за які несе Кабінет Міністрів України, зокрема екології, державного управління, охорони здоров’я, експерименту, строк якого не перевищує двох років. Порядок проведення експерименту встановлюється Кабінетом Міністрів України». Копія додається.

- Відповідно до закону України №4613 «Про лікарські засоби», який спрощує процедуру реєстрації та використання «вакцин від COVID-19» в Україні, від 29.01.2021 року, допущена прискорена процедура реєстрації «вакцин від коронавірусу», при якій дозволено в надзвичайних ситуаціях (або для їх запобігання) реєструвати препарати на основі неповних даних клінічних досліджень та до завершення клінічних випробувань. Копія окремої статті додається. Без цього законопроєкту уряд не мав би права реєструвати вакцини від коронавірусу, тому що жодна з них не пройшла четвертої фази досліджень – вивчення побічних ефектів і протипоказань.

- Ввезені в Україну препарати не пройшли повний обсяг клінічних досліджень. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) схвалила препарати для екстреного використання.

Результати випробувань ще не опубліковані ні в одному рецензованому науковому журналі, тому достовірно стверджувати що-небудь про ефективність і безпеку «вакцини» з посиланням на опубліковані дані не можна. Всі препарати зареєстровані за прискореною процедурою. Ніхто не може гарантувати безпечність даних препаратів для здоров’я.

- У наказі МОЗ України від 06.10.2021 №2164 так звана «вакцинація» визначена, як клінічне випробування (копія додається) з назвою «Фаза III, рандомізоване, активно контрольоване, з маскуванням даних від спостерігача, в паралельних групах, багатоцентрове дослідження для оцінки імуногенності та безпеки рекомбінантної вакцини з наночастинками білка SK SARS-CoV-2, з додаванням в якості ад’юванта AS03 (GBP510), у дорослих у віці 18 років і старше», код дослідження GBP510_003, версія 1.1 від 21 липня 2021 р.

4) Вище вказані неспростовні факти дають право розцінювати дії роботодавця як маніпуляцію з відстороненням від роботи без збереження заробітної плати та примус до участі у медичному експерименті з публічною назвою «вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19». Тому вважаю за потрібне попередити, що даними діями  також порушено ряд статей Кримінального кодексу, а саме:

Статтю 41. Виконання наказу або розпорядження

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.

4. Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Статтю 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

9) з метою приховати інше кримінальне правопорушення або полегшити його вчинення;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Статтю 120. Доведення до самогубства

1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Статтю 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Статтю 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Статтю 173. Грубе порушення угоди про працю

1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Статтю 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Статтю 356. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Статтю 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5) Стаття 68 Конституції України (документ 254-к/96-ВР - чинний) зобов’язує кожного неухильно додержуватися Конституції України та ЗАКОНІВ України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з п. п. 2, 4 ст. 41 ККУ «Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (ЦКУ) основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а згідно ч. 2 – основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Згідно ч. 4 ст. 4 ЦКУ актами цивільного законодавства також є постанови Кабінету Міністрів України. Якщо ухвала Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ч. 5 ст. 4 ЦКУ).

Пункт 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р. (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 20.10.2021 р. № 1096) не підлягає правозастосуванню.

Отже на мене, як на людину і громадянина, не розповсюджується юрисдикція нормативної бази ані юридичної особи приватного права з назвою «Міністерство охорони здоров’я України» (код ЄДРПОУ: 00012925, класифікатор економічної діяльності КВЕД 84.11 – державне управління загального характеру), ані юридичної особи приватного права з назвою «Кабінет Міністрів України» (код ЄДРПОУ: 00031101).

6) Судова практика в Україні показує:

-       У судовому рішенні від 12.04.2021 року щодо скасування штрафу за адміністративне правопорушення, зазначає суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Должко Сергій Ростиславович у справі №530/75/21. Серед іншого, зокрема, він зазначає:

«КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ видав постанову від 11 березня 2020 р. № 211 Київ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановляє: Установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Суд, шляхом комплексного аналізу і узагальнення діючого законодавства України, приходить до висновку: Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони і інші нормативно-правові акти повинні відповідати  Конституції.  Конституція  є  законом  прямої дії. (ст. 8 Конституції України). В зазначених тезах узагальнений зміст верховенство права, яке забезпечується шляхом встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема щодо прав людини і громадянина, як домінуючими над змістом інших законів і нормативно-правових актів (постанов уряду, наказів міністерств). Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.(ст. 19 Конституції України). Таким чином, слід стверджувати, що без будь-яких застережень та незалежно від будь-яких цілей, причин чи суспільного або особистого інтересу, всі органи і посадові особи держави Україна повинні діяти строго у відповідності до Конституції та не мають повноважень виходити за межі норм  Конституції, навіть якщо вони керуються  законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції.

При цьому, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ст. 147 та п. 2 ст. 150 Конституції України, повноваження тлумачити зміст Конституції України та вирішувати питання відповідності законів України Конституції України, належить виключно Конституційному Суду України. Відтак, будь-які органи чи посадові особи держави (поліцейські, міністри, депутати тощо), крім Конституційного Суду України, не мають повноважень тлумачити зміст законодавства.

Також, слід звернути увагу, на практику правозастосування. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 01.11.1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, у разі, якщо діючий закон чи нормативно-правовий акт суперечить Конституції України в усіх необхідних випадках слід безпосередньо застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. (ст. 60 Конституції України). Із наведених норм вбачається, що акти і норми, які суперечать Конституції, заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за видання, так і за виконання незаконного розпорядження.

Тобто, сумлінний громадянин, який поінформований про невідповідність Конституції України  певного нормативно-правового акта, зобов`язаний відмовитись від виконання незаконного акту. Якщо він виконає незаконний акт, для нього наступить така ж відповідальність, яка передбачена за видання незаконного акту. Це правило поширюється як на цивільних осіб (простих громадян), так і на поліцейських та інших представників держави.

Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. (ч. 4  ст. 41 Кримінального кодексу України). Будь-яка особа, яка вимагає від громадянина виконання акту, що суперечить Конституції, є злочинцем і її дії є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Незаконність чинного в Україні карантину: Виходячи із змісту Конституції України (норми наведені вище), карантин в Україні, що введений органом влади шляхом видання нормативно-правового (підзаконного) акту, повинен строго відповідати закону і Конституції. Основним аспектом законності, поряд із змістом акту, є строге дотримання встановленої законом процедури, оскільки органи влади і їх посадові особи повинні діяти виключно в межах повноважень, встановлених законом і Конституцією. Не може вважатись законним акт, навіть правильний за змістом, який виданий із порушенням процедури, оскільки в такому випадку будуть невільовані норми верховенства права і буде порушений правопорядок.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється і відміняється Кабінетом Міністрів України. Проте, Кабмін не є абсолютно вільним в цьому питанні - це повноваження Кабміну обмежене законом. Це обмеження полягає у встановленні жорсткої і безальтернативної процедури.

Зазначена стаття закону встановлює, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

В свою чергу, головний державний санітарний лікар, також, не є абсолютно вільним в цьому питанні. Його повноваження на ініціювання карантину, виникають лише в тому випадку, коли в Україні вже введено надзвичайний стан, підпункт й частини 1 статті 40 Повноваження головного державного санітарного лікаря України Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення встановлює:

У разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину.

Відтак, законною і такою, що не суперечить Конституції України є наступна процедура введення в Україні карантину: Президент видає Указ про введення надзвичайного стану. Верховна Рада затверджує цей Указ. Указ набуває чинності. Головний санітарний лікар подає в Міністерство охорони здоров`я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. Міністерство охорони здоров`я України порушує перед Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину. Кабінет Міністрів України встановлює карантин. Карантин набуває чинності.

При цьому, всі чотири дії є обов`язковими і хронологічними. Тобто, до виконання першої та другої дії, четверта відбутись не може.

Як відомо, надзвичайний стан в Україні не введено. Відповідно, станом на цей момент головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. Відтак, слід стверджувати, що в правовому полі чинного законодавства України карантин не введено.

Таким чином, діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. На підставі ст. 60 Конституції України кожна людина зобов`язана відмовитись від виконання постанови Уряду про введення карантину. На підставі ст. 19 Конституції України у взаємозв`язку із ст. 60 Конституції України, жодний орган чи посадова особа не має права вимагати від людини виконання постанови Уряду про введення карантину».

-       В своїй постанові від 25 вересня 2020 року інший суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Коротич І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи №601/1638/20 провадження №3/601/782/2020 через системний аналіз чинного законодавства, дійшов висновку, що:«Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 рокувизначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України. Однак у вказаній статті немає переліку обмежень, які встановлюються на час карантину.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює, що КМУ на основі та на виконання Конституціїі законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Також Президент України має право зупинити дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 статті 106 Конституції України). Конституційний Суд також наділений повноваженням перевіряти конституційність актів КМУ на підставі подання Президента України, народних депутатів, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Слід зазначити, що 28 серпня 2020 р. Велика Палата Конституційного Суду України прийняла рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „ Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У п.3.2 вказаного рішення вказано, що Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями  24,  25,  27,  28,  29,  40,  47,  51,  52,  55,  56,  57,  58,  59,  60,  61,  62,  63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України».

-       В своїй постанові від 21 листопада 2021 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Руснак А. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення № 196/1035/21 провадження № 3/196/458/2021, застосувавши системний аналіз чинного законодавства дійшов висновку, що:

«Диспозиція зазначеної статті (мова про ч. 1 ст. 44-3 КУпАП) є бланкетною та відсилає до інших нормативно-правових актів, а саме до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне».

7) Також у статті 23 Закону України від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено порядок відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями (а не вірусоносіями). Даний порядок є наступним:

«У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я для виконання певних видів робіт.

Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймається медико-соціальними експертними комісіями на підставі результатів лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку оскаржено до суду.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я».

8) Також застерігаю, що згідно статті 175 частині 1 Кримінального кодексу України «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат», безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, право на своєчасне одержання винагороди за працю в Україні, захищається законом.

Законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Відповідно до положень статті 94 глави VII «Оплата праці» Кодексу законів про працю України (далі – КзпПУ) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною п’ятою статті 97 КЗпПУ визначено, що «оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці».

Відповідно до положень статті 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З огляду на гарантії дотримання прав, щодо оплати праці, визначених статтею 22 Закону України «Про оплату праці» - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Форми виплати заробітної плати, встановлені нормами статті 23 ЗУ «Про оплату праці» чітко визначають, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок, або у будь-якій іншій формі забороняється.

Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати регулюються нормами частини шостої статті 24 зазначеного вище закону, яка гарантує своєчасність та повні обсяги виплати заробітної плати працівникам, які не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, у зв'язку із порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, у порядку встановленому чинним законодавством.

9) Також доводжу до вашого відома, що я є журналістом-волонтером благодійного друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» та проводжу власне журналістське розслідування на тему так званого «вірусу SARS-CoV-2». Матеріали мого розслідування можна продивитись на сайті http://bagnetnacii.blogspot.com у статтях «Так від чого лікуємось, пані та панове? Переписка з Міністерством охорони здоров’я України» та інших.

Мною виявлено, що:

- виділення вірусу SARS CoV-2 та подальша робота з ним повинна проводитись у лабораторії з рівнем біологічного захисту BSL-3. Лабораторії такого рівня в Україні відсутні. Тобто ПЛР-тести призначені не для виявлення вірусу. Навіть саме поняття ПЛР-тест не коректне.

- документів, які повинні бути при введенні в обіг та реєстрації лікарського засобу (а саме ПЛР-тестів) не існує;

- статистика по помилках у тестуванні ПЛР-тестами відсутня;

- склад ПЛР-тестів та їх виробники навмисне приховуються;

- та інша інформація, що міститься у моїх статтях.

10) Також слід звернути увагу на порушення базових нормативно-правових актів міжнародного права, таких як:

Європейська конвенція з прав людини;

Загальна декларація прав людини (була прийнята і проголошена резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року);

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада
1950 року;

Міжнародний пакт про громадянські й політичні права;

Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1975 року).

11) В контексті даного попередження також слід зауважити, що відповідно до наукової довідки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) від 24 квітня 2020 року щодо видачі «імунних паспортів» в контексті COVID-19, цитую: «На даному етапі пандемії не накопичено достатнього обсягу фактичних відомостей про ефективність антитіло-опосередкованої імунної відповіді, яка дозволяла б гарантувати достовірність «імунного паспорта» або «посвідчення про відсутність ризику». Ряд осіб з позитивним результатом тестування можуть вважати себе захищеними від рецидиву інфекції і проігнорувати рекомендації в галузі охорони громадського здоров'я. Тим самим, використання подібних посвідчень може підвищити ризик подальшого розповсюдження інфекції. ВООЗ буде оновлювати дану довідку в міру надходження нових фактичних даннях».

Тобто, вимагаючи від мене COVID-сертифікат, за ненадання якого мене відсторонюють від роботи без збереження заробітної плати, Ви, сприяєте підвищенню ризику подальшого розповсюдження інфекції!!!

Підсумовуючи все вищенаведене, доходимо до висновку, що моя відмова від участі у клінічному випробуванні групи препаратів з публічною назвою «вакцини від COVID-19» є повністю законною та не може стати причиною відсторонення мене від роботи. Але, навпаки, може мати суворі правові наслідки для роботодавця, який може виконати злочинні накази. Тому ПОПЕРЕДЖАЮ вас, про персональну юридичну і кримінальну відповідальність за порушення моїх конституційних прав і свобод, порушення норм чинного національного законодавства України, та залишаю за собою право звернутись до територіальних органів Держпраці, Національної поліції, прокуратури і суду, з відповідними заявами, клопотаннями та скаргами.

Зауважую, що дане попередження буде опубліковано на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com), а також надруковано в газеті «Багнет Нації». Крім того, весь тягар відповідальності за дискредитацію репутації АТ «Укрзалізниця», у зв’язку з грубим порушенням його керівництвом чинного законодавства, покладаю виключно на керівників АТ «Укрзалізниця».

 

Додатки:

- інформаційне повідомлення про «недопущення порушення санітарного законодавства та запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19»;

- «ЛИСТ-ОЗНАЙОМЛЕННЯ»;

-   наказ  МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ «Про проведення клінічного випробування та затвердження суттєвих поправок до протоколів клінічних випробувань лікарських засобів, призначених для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19)»

- додаток 1 до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про проведення клінічного випробування та затвердження суттєвих поправок до протоколів клінічних випробувань лікарських засобів, призначених для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19)»

- копія свідоцтва про державну реєстрацію ДЗМІ «Багнет Нації»,

- копія посвідчення журналіста-волонтера ДЗМІ (газети) «Багнет Нації» Юлії Володимирівни Щербак;

- копія частини переписки з МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ та ДЕРЖАВНОЮ УСТАНОВОЮ «ЦЕНТРОМ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ.

- закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища»

- копія статті закону України «Про лікарські засоби».

 

З повагою, людина і громадянка                                    Ю.В. Щербак

Читайте також: Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство – документи

МОЗ підтвердив наявність біолабораторій США в Україні

Читайте також: Досліджено ГО «Багнет Нації»: незаконний закон зеленського щодо COVID-19

Досліджено ГО «Багнет Нації»: фотокопії постанов КМУ стосовно карантину коронавірусу

Зроби власну експертизу постанови КМУ (РСР) № 211 на відповідність чинному законодавству

Правовий лікбез для правоохоронців Дніпра щодо нікчемності постанов КМУ (РСР) – відео

09.04.2020 в Дніпрі складені заяви на поліцейських і держвиконавців (відео)

Владислав Акулов про фейковий кабмін та нікчемність його рішень

Про правову нікчемність постанов КМУ щодо COVID – 19 (відео)

В Дніпрі триває відновлення конституційного ладу, навіть в умовах «карантину»

Рубіжне: Вводите карантин? – Відповідайте за наслідки!!!

Роздрукуй, аби роздавати дебілам, при виконанні

КАРАНТИН – ФЕЙК і БЕЗЗАКОННЯ

На складені протоколи громадяни Дніпра відповідають кримінальними справами на поліцейських - відео

Андрій Карпович про юридичні механізми введення карантину - відео

Просто залишу це тут: порядок денний засідань Кабміну за останніх два місяці

Видання «Корупціонер в Україні» опублікувало відповідь Мін’юсту щодо правової експертизи постанови КМУ № 211

Перебувати в самоізоляції – не більше ніж рекомендації дебілам - документ

Відсутність правової експертизи «карантинних» постанов Кабміну, є доказом злочину

Позов щодо визнання протиправними і нечинними «карантинні» постанови КМУ

Секретаріат КМУ надав розлогу відповідь стосовно постанов щодо COVID-19

Під вивіскою липового карантину знищують малий і середній бізнес та готують нам голодомор

Постанови КМУ: без жодних ознак документів державної ваги

Андрій Карпович про постанову КМУ № 211 - відео

Досліджуючи правові аспекти карантину і постанов КМУ - документи

Карантиноцид, як «узаконений» експеримент в контексті гібридного геноциду

Андрій Карпович: адмінпротокол скасувати не складно, якщо знати про наступне…

Карантин. Зростання цін. АМКУ паразитує…

Українці – це респонденти досліджень, піддослідний біоматеріал? – відео

«Тайна вечеря» КМУ від 11.03.2020, як джерело поширення інфекції антиконституційності і беззаконня

Мін’юст підтвердив порушення щодо реєстрації, а отже і нікчемність «карантинних» постанов КМУ – відео + документ

Якщо надумаєте компенсувати втрачену вигоду від карантину

На момент введення карантину в Україні був один хворий на COVID-19

Денис Абубакіров про барановірус і велику політику

Нормами права по фейковому карантину

Підняли з архіву: ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»

Підняли з архіву: ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»

В деталях про незаконність введення карантину в Україні

Чи законно був введений карантин?

Багнет Нації: підводимо риску щодо першої хвилі штучного карантину – матеріали для суду

Анонс другої хвилі «жорстокого» карантину, в контексті гібридного геноциду

На вас складають протокол про порушення карантину. Що робити?

На вас складають протокол про порушення карантину. Хто, складає?

Коронавірус: Реальна статистика смертності викриває карантин абсурду

Знадобиться для скасування штрафів за не носіння маски

Майстер-клас скасування протоколу про «порушення умов карантину» - відео

Втратило чинність розпорядження «Про введення режиму надзвичайної ситуації на території Дніпропетровської області»

Ліквідований суд призначає штраф за карантин? Запитайте: хто, і на підставі чого?

Лілія Дудко: розгерметизація правосуб’єктності Дарницького районного суду міста Києва - відео

Вагомий додаток до «карантинного» компромату від Олександра Дзюби

КОРОНОЦИД: Використовуючи суд, як трибуну)))

Методичний посібник «АНТИМАСКА» стане в нагоді

Як адмінку-карантинку хотів розглянути ліквідований суд Харкова – відео

Недосуддю Нейло – в стійло правосуб’єктності! - відео

Андрій Карпович про правову нікчемність карантину і приватний Кабмін

Пояснення до протоколу про порушення маскового режиму

Обмеження конституційних прав можливе у випадках, визначених Конституцією України – рішення КСУ (карантин)

Повний текст пояснення по карантину і надзвичайній ситуації від Андрія Карповича

Про незаконний карантин в матеріалах на сайті «Багнет Нації»

ГО ОПГ «Багнет Нації» скасовуватиме «карантинні» постанови КМУ

Штрафи за маски, як і сам закон, – незаконні! Дізнайся чому)

АНДРІЙ КАРПОВИЧ ПРО ПРИМУСОВУ ВАКЦИНАЦІЮ, МЕДИЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ І ДОСЛІДЖЕННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ - ВІДЕО

Андрій Карпович і Лариса Криворучко: кого покарають за карантин? - відео

Браво!!! Суддя Должко «розібрав на молекули» незаконність карантину в Україні - рішення

Вакцинація замість деолігархізації?

Діалогу не сталося: корпорація АТБ продовжує нехтувати законами корпорації "УКРАЇНА"

Зупинимо карантин разом!: Клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції відповідних постанов КМУ

Зупинимо карантин разом!: Клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції відповідних постанов КМУ

Правовий лікбез від вінницької школярки для адмінресурсоосіб

Корпорація «УКРАЇНА»: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста Києва - реєстраційна картка

КАБМІН – КОНЦЕРН В КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»?

Андрій Карпович про СТРАШНІ ЦИЦЬКИ 91 ДІВОК - шифр для свідомих

Влад Акулов про Картахенський протокол, опікунів-окупантів та ЖиЗОїдів

Яка юридична вага судових рішень, завірених такими печатками?

Так від чого лікуємось, пані та панове? Переписка з Міністерством охорони здоров’я України

Олена Фаіст про Картахенський протокол та живі змінені організми - відео

Про узаконений медичний експеримент в Україні – відео Андрія Карповича

Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття - поточна редакція

Заява про заборону проведення медичного експерименту та видалення персональних даних

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Так від чого лікуємось, пані та панове? Переписка з МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ - 2

Запит Андрія Карповича до ДУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» від 09.10.2021 року

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Звільнення працівників через карантин незаконні і можуть повернутись бумерангом для роботодавців

Катерина Нечипоренко про Нагойський протокол

ПРО НОВИЙ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК ВЖЕ СЬОГОДНІ

АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО «ПЕРЕВІРЯЮЧИХ»

Про пОВІДло ОДИНДЕВ'ЯТЬ і його добровільну дегустацію 

Юлія Щербак: ЗАЯВА-ВІДМОВА ВІД УЧАСТІ У МЕДЕКСПЕРИМЕНТІ

Медексперимент у Дніпрі на 28.10.2021

Детальне обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента

Детальне обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента

Фотокопія Постанови КМУ про COVID-сертифікат на сайті «Багнет Нації»

Вчіться захищати свої права, як ця смілива панянка - відео

СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ – ЗРАЗОК ЗАЯВИ

Суд виправдав перевізника та вкотре наголосив на незаконності карантинних обмежень – постанова

Контрасти «багнетівщини» в порівнянні з «гуміровщиною» щодо скасування карантину – відеоблок судового засідання

Ні примусу! Поліцейські стають на захист своїх прав

Попередження гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи

СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ - зразок позовної заяви

Відсторонення від роботи працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними - попередження

Підтримати волонтерську дослідницьку діяльність ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергія Філіпенка

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com