Кожен має право будь-якими не забороненими
законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
посягань – частина шоста статті 55. Конституції України
Якщо комусь плювати на права і свободи інших, вмикаємо правові жорна національного законодавства України в симбіозі з творчим креативом від ГО ОПГ "Багнет Нації".
Підтримати
волонтерську дослідницьку діяльність ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Генеральному директору
Державного
підприємства «Конструкторське бюро
«Південне» імені М. К. Янгеля
Кушнарьову Олександру Павловичу
вул. Криворізька, будинок 3, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49008
Заявник: ______________________________,
_______________________________________,
Адреса:________________________________,
_______________________________________,
_______________________________________
Тел. моб.:______________________________,
e-mail: ________________________________
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
про порушення прав людини і громадянина, положень Конституції і Законів
України, та про персональну відповідальність «порушника»
Напередодні мене було ознайомлено з виданим
Вами Наказом від 29.11.2021 року № 1711 в якому зазначено, що «На виконання
наказів МОЗ від 04.10.2021 року № 2153, від 01.11.2021 року № 2393, з метою
упорядкування функціонування підприємства у період з 09.12.2021 року на час дії
карантину, з урахуванням положень статті 10 Закону України «Основи
законодавства України про охорону здоров’я», статті 12 Закону України «Про
захист населення від інфекційних хвороб», статті 27 Закону України «Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», постанов КМУ
від 04.03.2015 року № 83, від 09.12.2020 року № 1236, від 20.10.2021 року №
1096, а також з урахуванням доручення Генерального директора ДП «КБ «Південмаш»
№ 36.4914.035 ДГД, - НАКАЗУЮ: (серед
іншого у пункті першому зазначено)
- керівникам
структурних підрозділів підприємства поінформувати працівників про необхідність
обов’язкової вакцинації проти COVID-19, згідно з
чинним законодавством України, а також про те, що у разі не проведення
профілактичного щеплення проти COVID-19 такі
працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати,
починаючи з 09 грудня 2021 року».
Я,
категорично заперечую проти Вашої вимоги, оскільки вона є незаконною. Ви не
можете мене ані відсторонити від роботи, ані позбавити заробітної плати.
Відсутність у мене не встановленого ЗАКОНОМ щеплення не є порушенням трудової
дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи, і тим більше, позбавлення заробітної плати. Ваші
можливі дії порушують моє право на працю і супутні соціальні права та
призведуть до подання мною заяви про злочин і позову до суду. Застерігаю Вас
від будь-яких незаконних дій.
Адже стаття 68. Конституції України
(документ 254-к/96-ВР - чинний) зобов’язує кожного неухильно додержуватися
Конституції України та ЗАКОНІВ (!!!)
України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання
законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже на мене, як на людину і громадянина, не
розповсюджується юрисдикція нормативної бази ані юридичної особи приватного
права з назвою «Міністерство охорони здоров’я України» (код ЄДРПОУ: 00012925, класифікатор
економічної діяльності КВЕД 84.11 – державне управління загального характеру),
ані юридичної особи приватного права з назвою «Кабінет Міністрів України» (код
ЄДРПОУ: 00031101).
Натомість статтею 60. Основного закону
визначено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно
злочинні розпорядження чи накази. За віддання і
виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична
відповідальність.
В даному аспекті, я, Вам, повідомляю про кримінальну відповідальність яка підпадає під кваліфікацію
частини першої і другої статті 142 (Незаконне
проведення дослідів над людиною шляхом примушування або обману) та частини першої і другої статті 173 (Грубе порушення угоди про працю)
Кримінального кодексу України.
Крім того, для Вас, як керівника державного
підприємства статтею 19. Конституції України чітко визначено, що правовий
порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
{Офіційне тлумачення положення частини
другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009, яке є обов’язковим до виконання на всій
території України}
В своїй
Постанові від 01 квітня 2020 року у справа
№ 761/12073/18 провадження № 61-13444св19 Верховний суд дійшов висновку, що статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення
працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у
разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання,
інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших
випадках, передбачених ЗАКОНОДАВСТВОМ (!!!).
Моя відмова від участі у медичному
експерименті з посиланням на частину третю статті 28. Конституції України
згідно якої жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана
медичним, науковим чи іншим дослідам, не підпадає
під жодне визначення обставин встановлених статтею 46 КЗпП України щодо
відсторонення від роботи, без збереження заробітної плати.
В даному аспекті слід зауважити,
що пунктом другим Розділу ІІ. «Перехідні положення» Закону України від 22
березня 2018 року № 2362-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі
охорони навколишнього природного середовища» чітко визначено, що «Кабінету Міністрів України потрібно забезпечити
прийняття рішень з питань, що потребують законодавчого врегулювання, крім
випадків, визначених статтею 92 Конституції України, щодо проведення у сферах,
відповідальність за які несе Кабінет Міністрів України, зокрема екології, державного
управління, охорони здоров’я, експерименту,
строк якого не перевищує двох років. Порядок проведення експерименту
встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Тобто, Кабінет Міністрів України,
як визначений статтею 93. Конституції України суб’єкт законодавчої ініціативи,
діючи у межах і у спосіб визначений Основним законом, норми якого є нормами
прямої дії, а також згідно пункту 5 параграфа 1 Розділу 1 «Загальні положення»
Регламенту Кабінету Міністрів України» (затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 09 листопада 2011 року № 1156), зобов’язаний діяти згідно
встановленого порядку як суб’єкт, який має право законодавчої ініціативи у
Верховній Раді України.
Натомість відповідних законодавчих
ініціатив від КМУ до ВРУ, не надходило.
Саме про це, в своєму рішенні від
12.04.2021 року щодо скасування штрафу за адміністративне правопорушення,
зазначає суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Должко Сергій
Ростиславович у справі № 530/75/21. Серед іншого, зокрема, він зазначає:
«КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ видав постанову від 11 березня
2020 р. № 211 Київ Про запобігання поширенню на території України гострої
респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від
інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України
гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі
- COVID-19), з урахуванням
рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та
надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України
постановляє: Установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій
території України карантин.
Суд, шляхом комплексного аналізу і узагальнення
діючого законодавства України, приходить до висновку: Конституція
України є законом найвищої
юридичної сили. Закони і
інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Конституція є законом прямої дії. (ст. 8 Конституції України). В зазначених тезах узагальнений зміст верховенство права, яке забезпечується шляхом
встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема щодо прав людини і громадянина, як домінуючими
над змістом інших законів і нормативно-правових актів (постанов уряду, наказів
міністерств). Тобто, якщо норма закону чи
нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції
України, для правильного правозастосування слід
використовувати норму Конституції.
Органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.(ст. 19
Конституції України). Таким чином, слід стверджувати, що без
будь-яких застережень та незалежно від будь-яких цілей, причин чи суспільного
або особистого інтересу, всі органи і посадові особи держави Україна повинні
діяти строго у відповідності до Конституції та
не мають повноважень виходити за межі норм Конституції, навіть
якщо вони керуються законом,
оскільки закон також
не має суперечити Конституції.
При цьому, слід звернути
увагу на наступне. Відповідно до ст. 147 та
п. 2 ст. 150
Конституції України, повноваження тлумачити зміст Конституції
України та вирішувати питання відповідності
законів України Конституції України, належить виключно Конституційному Суду
України. Відтак, будь-які органи чи посадові особи держави (поліцейські,
міністри, депутати тощо), крім Конституційного Суду України, немають повноважень тлумачити зміст
законодавства.
Також, слід звернути увагу,
на практику правозастосування. Так, відповідно до Постанови
Пленуму Верховного Суду України за №9 від 01.11.1996 року Про
застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя, у разі, якщо
діючий закон чи
нормативно-правовий акт суперечить Конституції
України в усіх необхідних випадках слід
безпосередньо застосовувати Конституцію як
акт прямої дії.
Правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством (ст. 19
Конституції України). Ніхто не зобов`язаний виконувати явно
злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного
розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. (ст. 60
Конституції України). Із наведених норм вбачається, що акти і
норми, які суперечать Конституції,
заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за
видання, так і за виконання незаконного розпорядження.
Тобто, сумлінний громадянин, який поінформований про
невідповідність Конституції
України певного
нормативно-правового акта, зобов`язаний відмовитись від виконання незаконного акту.
Якщо він виконає незаконний акт, для нього наступить така ж відповідальність,
яка передбачена за видання незаконного акту. Це правило поширюється як на
цивільних осіб (простих громадян), так і на поліцейських та інших представників
держави.
Особа, що виконала явно
злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого
наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних
підставах. (ч. 4 ст. 41 Кримінального кодексу України). Будь-яка особа, яка вимагає від громадянина виконання
акту, що суперечить Конституції, є злочинцем і її дії є кримінальним правопорушенням, яке
кваліфікується відповідною статтею Кримінального
кодексу України.
Незаконність чинного в Україні карантину: Виходячи із змісту Конституції
України (норми наведені вище), карантин в
Україні, що введений органом влади шляхом видання нормативно-правового
(підзаконного) акту, повинен строго відповідати закону і
Конституції. Основним аспектом законності, поряд із
змістом акту, є строге дотримання встановленої законом процедури, оскільки
органи влади і їх посадові особи повинні діяти виключно в межах повноважень, встановлених законом
і Конституцією. Не може
вважатись законним акт, навіть правильний за змістом, який виданий із
порушенням процедури, оскільки в такому випадку будуть невільовані норми
верховенства права і буде порушений правопорядок.
Відповідно до ст. 29 Закону
України «Про
захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється і відміняється
Кабінетом Міністрів України. Проте, Кабмін не є абсолютно вільним в цьому
питанні - це повноваження Кабміну обмежене законом. Це обмеження полягає у
встановленні жорсткої і безальтернативної процедури.
Зазначена стаття закону встановлює,
що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики
у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря
України.
В свою чергу, головний
державний санітарний лікар, також, не є абсолютно вільним в цьому питанні. Його
повноваження на ініціювання карантину, виникають лише в тому випадку, коли в
Україні вже введено надзвичайний стан, підпункт й частини 1 статті
40 Повноваження головного державного санітарного лікаря
України Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення встановлює:
У разі введення в Україні чи
в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров`я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету
Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину .
Відтак, законною і такою, що
не суперечить Конституції
України є наступна процедура введення в Україні
карантину: Президент
видає Указ про введення надзвичайного стану. Верховна Рада затверджує цей Указ.
Указ набуває чинності. Головний санітарний лікар подає в Міністерство
охорони здоров`я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з
пропозицією про встановлення карантину. Міністерство охорони здоров`я України порушує перед
Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину. Кабінет Міністрів України встановлює карантин. Карантин набуває чинності.
При цьому, всі чотири дії є обов`язковими і
хронологічними. Тобто, до виконання першої та другої дії,
четверта відбутись не може.
Як відомо, надзвичайний стан
в Україні не введено. Відповідно, станом на цей момент головний санлікар ще не
отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів не було підстав
встановлювати карантин. Відтак, слід
стверджувати, що в правовому полі чинного законодавства України карантин не
введено.
Таким чином, діюча постанова
про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. На підставі ст. 60
Конституції України кожна людина зобов`язана відмовитись від виконання
постанови Уряду про введення карантину. На підставі ст. 19
Конституції України у взаємозв`язку із ст. 60
Конституції України, жодний
орган чи посадова особа не має права вимагати від людини виконання постанови
Уряду про введення карантину.
Незаконність вимоги вдягнути захисну маску: Діючий в Україні карантин містить норми
(правила та заборони), що обмежують права і свободи людини, встановлені Конституцією
України. Зокрема, правила карантину обмежують свободу
пересування людини, встановлену статтею
33 Конституції України.
Це обмеження полягає в тому,
що на період дії карантину заборонено перебування в громадських будинках і
спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального
захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у
тому числі виготовлених самостійно (підпункт
1 пункту 10 Постанови КМУ за № 641 від
22.07.2020 року Про
встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на
території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).
Тобто, гарантована Конституцією свобода
пересування обмежена нормативно-правовим актом Кабінету міністрів України
(підзаконним актом). Це обмеження відбулось з метою захисту суспільного
інтересу, який полягає в протидії поширенню особливо-небезпечної хвороби.
Аналізуючи цю норму, а саме -
застосовуючи зазначені вище норми Конституції
України, слід
абстрагуватись від конфлікту особистого і суспільного інтересу, оскільки
вирішальним у правозастосуванні, незалежно від будь-яких цілей і причин, є строга
відповідність дій та рішень Уряду законам
України і Конституції
України. У разі, якщо з`ясовується, що ці рішення
суперечать Конституції
України, громадяни зобов`язані відмовитись від їх
виконання. А у разі, якщо вони їх виконають, настане відповідальність,
передбачена Кримінальним
кодексом України.
Конституційні права і свободи
людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією
України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих
обмежень (ст. 64
Конституції України). Отже, Конституція (найвищий
закон) чітко і конкретно встановлює, що обмеження
свободи пересування людини може бути встановлено лише в умовах воєнного або
надзвичайного стану.
Наразі, станом на момент
розгляду справи в судовому засіданні, в Україні не введено ані воєнний, ані
надзвичайний стан. Такі стани вводяться за указом Президента, затвердженим
Верховною Радою України. Такого указу не існує. Відтак, будь-яке чинне
обмеження свободи пересування, встановлене будь-яким нормативно-правовим актом
Уряду, в умовах відсутності ВС чи НС, є таким, що прямо і безсумнівно
суперечить Конституції
України. Будь-яка людина повинна відмовитись від його
виконання.
А також Кабмін немає
повноважень затверджувати санітарні та протиепідемічні правила і норми, тому що
це - компетенція МОЗ. Діючі накази МОЗ (про затвердження протоколу лікування
COVID-19) встановлюють, що носіння маски здоровим людям в громадських місцях не
потрібне.
Висновок: вимога
вдягнути захисну маску незаконна. Будь-хто зобов`язаний відмовитись
від виконання цієї вимоги. Ті, хто вимагають вдягнути захисну маску, підлягають
кримінальному переслідуванню, про що необхідно подати до поліції заяву про
злочин.
Тимчасові рекомендації,
затверджені Всесвітньою організацією охорони здоров`я від 05.06.2020 року,
опубліковані на офіційному сайті ВООЗ за посиланням https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/332293/WHO-2019-nCov-IPC_Masks-2020.4-rus.pdf зазначають наступне (мовою оригіналу): «В настоящее время отсутствуют прямые
доказательства (по данным исследований в отношении COVID-19, а также здорового
населения) эффективности всеобщего и повсеместного применения масок здоровыми
людьми в целях профилактики респираторных вирусных инфекций, в том числе
COVID-19. В настоящее
время не имеется убедительных научных сведений или данных, непосредственно
указывающих на необходимость повсеместного и широкого использования масок
здоровыми людьми, кроме того, необходимо принимать во внимание существующие
риски и пользу».
Щодо обов`язку поліції роз`яснювати права особи яка
притягається до адміністративної відповідальності: Пунктом 11 розділу 2 Інструкції визначено, що при
складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається
до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені
статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП,
повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у
строки, визначені статтею
277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо Декларації про поліцію: Резолюцією № 690 Парламентської Асамблеї Ради
Європи прийнято Декларацію про поліцію (далі Декларація).
Пунктом 3 розділу В (статус) Декларації закріплено, що поліцейський повинен
пройти в повному обсязі загальну підготовку, професійну та службову підготовку,
а також отримати відповідний інструктаж з соціальних проблем, демократичних
свобод, прав людини, зокрема, по Європейській
конвенції з прав людини (995_004) .
Зміст вищевикладеного
дозволяє стверджувати беззаперечний, неспростовний, юридично обґрунтований
факт, що будь-який поліцейський в повному обсязі володіє інформацією, щодо змісту Європейської
конвенції з прав людини.
Щодо постанов Верховної Ради України: Так як жодним з положень Основного
Закону України, або жодним з будь-яких Законів
України, якими регулюються питання захисту населення
від інфекційних хвороб, не встановлено прямої заборони на вільне пересування
територією України (державні та приватні установи, організації, заклади, парк ,
сквери тощо) без вдягнутої захисної (медичної) маски, то притягнення до
адміністративної відповідальності за вільне пересування територією України
(державні та приватні установи, організації, заклади, парки, сквери тощо) без
вдягнутої захисної (медичної) маски не може мати місце так як відсутня законна
подія та відсутня законна підстава.
Загальний підсумок. Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд
України у своєму рішенні від 28.08.2020 у справі №10-р/2020 за наслідками
розгляду поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції
України (конституційності)
окремих положень постанови
Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання
поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних
заходів» від 20 травня 2020 року № 392, положень частин першої,
третьої статті
29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада
2019 року № 294-ІХ зі змінами,
абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону
України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на
2020 рік»» від 13 квітня 2020
року № 553-ІХ зазначив:
- згідно зі статтею
64 Конституції України конституційні
права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,
передбачених Конституцією
України; в умовах воєнного або надзвичайного стану
можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії
цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63
Конституції України.
Конституційний Суд України
наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є
можливим у випадках, визначених Конституцією
України. Таке обмеження може встановлюватися
виключно законом -
актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в
Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції
України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від
22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна
відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на
конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією
принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62
Конституції України презумпції
невинуватості».
В своїй
постанові від 25 вересня 2020 року інший суддя
Кременецького районного суду Тернопільської області Коротич І.А., розглянувши
матеріали адміністративної справи №
601/1638/20 провадження № 3/601/782/2020 через системний аналіз чинного
законодавства, дійшов висновку, що:
«Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №
1645-ІІІ від 06 квітня 2000 рокувизначено,
що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються
для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
№1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та скасовується Кабінетом
Міністрів України. Однак у вказаній статті немає переліку
обмежень, які встановлюються на час карантину.
Відповідно до ст. 117
Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і
розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Закон
України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює, що КМУ на основі та на виконання Конституціїі законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради
України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для
виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМУ нормативного характеру
видаються у формі постанов. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений
до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Також Президент України
має право зупинити дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів
невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного
Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 статті 106
Конституції України). Конституційний Суд також наділений
повноваженням перевіряти конституційність актів КМУ на підставі подання
Президента України, народних депутатів, Верховного Суду України, Уповноваженого
Верховної Ради з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Слід зазначити, що 28
серпня 2020 р. Велика Палата Конституційного Суду України прийняла рішення у
справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції
України (конституційності) окремих положень
постанови Кабінету Міністрів України „ Про встановлення карантину з метою
запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних
заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ
«Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про
Державний бюджет України на 2020 рік».
У п.3.2 вказаного
рішення вказано, що Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64
Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,
крім випадків, передбачених Конституцією
України; в умовах воєнного або надзвичайного
стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням
строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені
статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63
Конституції України.
Конституційний Суд
України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і
громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією
України. Таке обмеження може встановлюватися
виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої
влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить
статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64
Конституції України».
В своїй постанові від 21 листопада
2021 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Руснак
А. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення № 196/1035/21 провадження №
3/196/458/2021, застосувавши системний аналіз чинного законодавства дійшов висновку, що:
«Диспозиція зазначеної статті (мова про ч. 1 ст. 44-3 КУпАП) є бланкетною та
відсилає до інших нормативно-правових актів, а саме до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про
встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів
з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної
хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями.
Положеннями ч. 1 ст. 11
Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6
Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950
року, рішенням
Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення
положень ч. 1 ст. 14-1
КУпАП передбачено, що кожен, кого
обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його
вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури
притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на
конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і
дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції
закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у
встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою
невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено
зворотне».
Отже, підсумовуючи вищевикладене, моя
відмова від примусу до вказаного клінічного випробування, прихованого за
маніпулятивною назвою «проведення обов’язкового щеплення проти гострої
распіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» - не може
бути підставою для відсторонення мене від роботи, без збереження виплати
заробітної плати.
В даному аспекті варто згадати
положення статті 23 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про
захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої встановлено
порядок відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями (а не
вірусоносіями). Даний порядок є наступним:
«У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких
пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних
хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану
з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести
на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку,
встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам
виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Зазначені
в частині першій цієї статті особи можуть бути визнані тимчасово або постійно
не придатними за станом здоров'я для виконання певних видів робіт.
Рішення
про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносіями, для
виконання певних видів робіт приймається медико-соціальними експертними
комісіями на підставі результатів лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке
рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку
оскаржено до суду.
Перелік
видів робіт, для виконання яких особи, які є бактеріоносіями, можуть бути
визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я».
Отже, інших
законних підстав відсторонення від роботи, крім зазначених вище норм статті
23 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від
інфекційних хвороб» та статті 46 Кодексу законів про працю (документ 322-08)
чинним законодавством, не передбачено.
Крім того, застерігаючи, хочу
нагадати про зміст статті 175 Кримінального кодексу України (Невиплата заробітної плати, стипендії,
пенсії чи інших установлених законом виплат), згідно якої:
«Безпідставна
невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом
виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником
підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи
громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, - карається штрафом від
п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Отже, право на своєчасне одержання
винагороди за працю в Україні, захищається
законом.
Законодавство
про оплату праці грунтується на Конституції України і
складається з Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону
України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.
Відповідно до
положень статті 94 глави VII «Оплата праці» Кодексу законів про працю України
(далі – КзпПУ) заробітна
плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник
або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частини п’ятою статті 97 КЗпПУ визначено, що «оплата
праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі
здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання
зобов'язань щодо оплати праці».
Відповідно до
положень статті 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівникам
регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або
нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної
профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим
колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками,
обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на
місяць, через
проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи
днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
З огляду на гарантії дотримання прав, щодо оплати праці, визначених статтею 22 Закону України «Про оплату праці»
- суб'єкти
організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати
рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством,
угодами і колективними договорами.
Форми
виплати заробітної плати,
встановлені нормами статті 23 ЗУ «Про оплату праці» чітко визначають, що заробітна
плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових
знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у
формі боргових зобов'язань і розписок, або у будь-якій іншій формі забороняється.
Строки,
періодичність і місце виплати заробітної плати регулюються нормами частини
шостої статті 24 зазначеного вище закону, яка
гарантує своєчасність та повні обсяги виплати заробітної плати працівникам, які
не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх
черговості.
{Статтю
24 доповнено частиною згідно із Законом № 2103-IV від 21.10.2004}
Положеннями
статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини
заробітної плати, у
зв'язку із порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на
споживчі товари і тарифів на послуги, у
порядку встановленому чинним законодавством.
{Стаття
34 введена в дію з
1 січня 1997 року згідно з Постановою ВРУ № 49/96-ВР від 20.02.96}
Також варто
наголосити, що несвоєчасні виплати заробленої мною заробітної плати, ба-більше
– невиплати заробітної плати у зв’язку з незаконним
відстороненням від роботи - повністю суперечать нормам статті 43. Конституції
України, якими закріплено, що:
«Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти
собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами
права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової
діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і
перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання
примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або
альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується
особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний
і про надзвичайний стан.
Кожен
має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не
нижчу від визначеної законом.
Використання
праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах
забороняється.
Громадянам
гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на
своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом».
Крім того,
порушуючи зазначені норми чинної Конституції України, Ви, також, порушуєте інші
мої конституційні права. Зазначені у Вашому наказі незаконні вимоги мають явні
ознаки непрямої дискримінації, передбаченої Законом України «Про засади
запобігання та протидії дискримінації в Україні», а також порушують базові,
основоположні засади міжнародних договорів, які відповідно до частини першої
статті 9. Конституції є невід’ємною складовою частиною національного
законодавства України, адже ратифіковані Верховною Радою України.
Серед згаданих
вище міжнародних актів варто акцентувати увагу щодо порушення базових
нормативно-правових актів міжнародного права, таких як: Європейська конвенція з
прав людини (роздруківка додається); Загальна декларація прав людини (була
прийнята і проголошена резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10
грудня 1948 року – роздруківка додається); Конвенція про захист прав людини і
основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (роздруківка додається); Міжнародний пакт про
громадянські й політичні права; Декларація про захист усіх осіб від катувань та
інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження
і покарання (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1975 року).
В контексті даного попередження також слід
зауважити, що відповідно до наукової довідки Всесвітньої організації охорони
здоров’я (ВООЗ) від 24 квітня 2020 року щодо видачі «імунних паспортів» в
контексті COVID-19 (роздруківка додається), цитую: «На даному етапі пандемії не накопичено достатнього обсягу фактичних
відомостей про ефективність антитіло-опосередкованої імунної відповіді, яка
дозволяла б гарантувати достовірність «імунного паспорта» або «посвідчення про
відсутність ризику». Ряд осіб з позитивним результатом тестування можуть
вважати себе захищеними від рецидиву інфекції і проігнорувати рекомендації в
галузі охорони громадського здоров'я. Тим самим, використання подібних посвідчень
може підвищити ризик подальшого розповсюдження інфекції. ВООЗ буде оновлювати
дану довідку в міру надходження нових фактичних даннях».
Тобто, вимагаючи від мене COVID-сертифікат, за ненадання
якого мене відсторонюють від роботи без збереження заробітної плати,
Ви, сприяєте підвищенню ризику подальшого розповсюдження інфекції!!!
Як вже
зазначалося вище Конституційний Суд України у
своєму рішенні № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. наголошує
на неприпустимості обмежень конституційних прав і свобод людини і
громадянина за виключенням випадків, визначених Конституцією
України (згідно ст. 64). «Таке обмеження може встановлюватися виключно законом -
актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом
законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом
суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України».
Постанови
Кабінету Міністрів України є підзаконними актами.
Вони мають відповідати закону (акту вищої сили) та Конституції України (закону
вищої юридичної сили). З вищенаведеного вбачається, що пункт 41-6 Постанови
Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року (із змінами, внесеними
Постановою КМУ від 20.10.2021 р. № 1096), який покладає на керівника
(роботодавця) обов’язок забезпечити усунення особи, яка не є щепленою від
COVID-19, суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції
України.
Згідно з
п. п. 2, 4 ст. 41 ККУ «Наказ або розпорядження є
законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах
її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не
пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Особа,
що виконала явно кримінально
протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого
наказу або розпорядження, підлягає
кримінальній відповідальності на загальних підставах».
Відповідно
до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (ЦКУ) основу цивільного законодавства
України становить Конституція України, а згідно ч. 2 – основним актом
цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Згідно ч. 4 ст. 4
ЦКУ актами цивільного законодавства також є постанови Кабінету Міністрів
України. Якщо ухвала Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього
Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу
або іншого закону.
Інші
органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що
регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених
Конституцією України та законом (ч. 5 ст. 4 ЦКУ).
Отже, пункт 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р.
(із змінами, внесеними Постановою КМУ від 20.10.2021 р. № 1096) не підлягає правозастосуванню.
Ви, як керівник
державного підприємства, згідно зі ст. ст. 8, 19 та 60 Конституції України, та
п. п. 2, 4 ст. 41 ККУ, зобов’язані утриматися від виконання цього пункту
Постанови КМУ.
Отже, підсумовуючи,
відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства, які перебувають між
собою у постійному системному зв’язку, а також у правовому зв’язку з частиною
першою статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої «посадові особи органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у
порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним
законодавством», - ПОПЕРЕДЖАЮ Вас,
про персональну юридичну і кримінальну відповідальність за порушення моїх
конституційних прав і свобод, порушення норм чинного національного
законодавства України, та залишаю
за собою право звернутись до територіальних органів Держпраці, Національної
поліції, прокуратури і суду, з відповідними заявами, клопотаннями та скаргами.
Зауважую, що
дане попередження буде опубліковано на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com), а також надруковано в газеті «Багнет Нації». Крім того, весь
тягар відповідальності за дискредитацію репутації Державного підприємства
«Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (код ЄДРПОУ: 14308304), у
зв’язку з грубим порушенням його керівництвом чинного законодавства, покладаю
виключно на керівника державного підприємства Кушнарьова Олександра Павловича
(Генерального директора ДП «КБ «ПІВДЕННЕ» з 30.07.2021 року).
ДОДАТОК:
1.
Копія свідоцтва про державну реєстрацію
юридичної особи приватного права з назвою «Міністерство охорони здоров’я України» - на 2 (двох) арк.;
2.
Копія виписки з ЄДРПОУ про юридичну особу
приватного права з назвою «Міністерство охорони здоров’я України» - на 2 (двох) арк.;
3.
Копія постанови КМУ від 24 січня 2020 року
№ 90 та копія останнього аркушу затвердженого Положення – на 2 (двох) арк..;
4.
Копія подання від 10 березня 2020 року Міністру
охорони здоров’я України І. Ємцю від заступника Міністра охорони здоров’я – на
3 (трьох) арк..;
5.
Копія запиту на інформацію
від ГО ОПГ «Багнет Нації» до Верховної Ради України № ЗПІ/004/20 від 20 липня
2020 року та копія відповіді на даний запит – на 4 (чотирьох) арк.;
6.
Копія запиту на інформацію
від ГО ОПГ «Багнет Нації» до Верховної Ради України № ЗПІ/005/20 від 20 липня
2020 року та копія відповіді на даний запит – на 5 (п’ятьох) арк..;
7.
Роздруківка: Європейська
конвенція з прав людини – на 33 (тридцяти трьох) арк..;
8.
Роздруківка: Загальна
декларація прав людини – на 6 (шістьох) арк..;
9.
Роздруківка: Конвенція про
захист прав людини і основоположних свобод – на 14 (чотирнадцятьох) арк..;
10.
Роздруківка: Наукова
довідка ВООЗ від 24 квітня 2020 року – на 2 (двох) арк..;
11.
Примірник спеціального випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 30 квітня
2021 року - 1 (один) прим.;
12.
Примірник випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 17 серпня
2021 року №3-1 - 1 (один) прим.;
13.
Примірник випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 17 серпня
2021 року №3-2 - 1 (один) прим.;
14.
Примірник випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 7 жовтня 2021
року №6 - 1 (один) прим.;
15.
Примірник випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 20 жовтня
2021 року №7 - 1 (один) прим.;
16.
Примірник випуску
друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» від 25 листопада
2021 року №9 - 1 (один) прим.
03 грудня
2021 року
З повагою,
людина і громадянин ____________________ О. С. Філіпенко
Читайте також: Міністерство охорони
здоров’я України, як приватне підприємство – документи
МОЗ підтвердив
наявність біолабораторій США в Україні
Читайте також: Досліджено
ГО «Багнет Нації»: незаконний закон зеленського щодо COVID-19
Досліджено ГО «Багнет Нації»: фотокопії постанов КМУ стосовно карантину
коронавірусу
Зроби
власну експертизу постанови КМУ (РСР) № 211 на відповідність чинному
законодавству
Правовий лікбез для правоохоронців Дніпра щодо нікчемності постанов КМУ
(РСР) – відео
09.04.2020
в Дніпрі складені заяви на поліцейських і держвиконавців (відео)
Владислав
Акулов про фейковий кабмін та нікчемність його рішень
Про
правову нікчемність постанов КМУ щодо COVID – 19 (відео)
В Дніпрі триває відновлення конституційного ладу, навіть в умовах
«карантину»
Рубіжне: Вводите карантин? – Відповідайте за наслідки!!!
Роздрукуй, аби роздавати дебілам, при виконанні
На складені протоколи громадяни Дніпра відповідають кримінальними
справами на поліцейських - відео
Андрій Карпович про юридичні механізми введення карантину - відео
Просто залишу це тут: порядок денний засідань Кабміну за останніх два
місяці
Перебувати в самоізоляції – не більше ніж рекомендації дебілам - документ
Відсутність правової експертизи «карантинних» постанов Кабміну, є доказом
злочину
Позов
щодо визнання протиправними і нечинними «карантинні» постанови КМУ
Секретаріат
КМУ надав розлогу відповідь стосовно постанов щодо COVID-19
Під вивіскою липового карантину знищують малий і середній бізнес та
готують нам голодомор
Постанови КМУ: без жодних ознак документів державної ваги
Андрій
Карпович про постанову КМУ № 211 - відео
Досліджуючи
правові аспекти карантину і постанов КМУ - документи
Карантиноцид,
як «узаконений» експеримент в контексті гібридного геноциду
Андрій
Карпович: адмінпротокол скасувати не складно, якщо знати про наступне…
Карантин.
Зростання цін. АМКУ паразитує…
Українці – це респонденти досліджень, піддослідний біоматеріал? – відео
«Тайна
вечеря» КМУ від 11.03.2020, як джерело поширення інфекції антиконституційності
і беззаконня
Якщо надумаєте компенсувати втрачену вигоду від карантину
На
момент введення карантину в Україні був один хворий на COVID-19
Денис
Абубакіров про барановірус і велику політику
Нормами права по
фейковому карантину
Підняли з архіву: ЗУ
«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Підняли з архіву: ЗУ
«Про правовий режим надзвичайного стану»
В деталях про
незаконність введення карантину в Україні
Чи законно був
введений карантин?
Багнет Нації:
підводимо риску щодо першої хвилі штучного карантину – матеріали для суду
Анонс другої хвилі
«жорстокого» карантину, в контексті гібридного геноциду
На вас складають
протокол про порушення карантину. Що робити?
На вас складають
протокол про порушення карантину. Хто, складає?
Коронавірус: Реальна
статистика смертності викриває карантин абсурду
Знадобиться для
скасування штрафів за не носіння маски
Майстер-клас
скасування протоколу про «порушення умов карантину» - відео
Ліквідований суд
призначає штраф за карантин? Запитайте: хто, і на підставі чого?
Лілія Дудко:
розгерметизація правосуб’єктності Дарницького районного суду міста Києва -
відео
Вагомий додаток до
«карантинного» компромату від Олександра Дзюби
КОРОНОЦИД:
Використовуючи суд, як трибуну)))
Методичний посібник
«АНТИМАСКА» стане в нагоді
Як
адмінку-карантинку хотів розглянути ліквідований суд Харкова – відео
Недосуддю Нейло – в
стійло правосуб’єктності! - відео
Андрій Карпович про
правову нікчемність карантину і приватний Кабмін
Пояснення до
протоколу про порушення маскового режиму
Повний текст
пояснення по карантину і надзвичайній ситуації від Андрія Карповича
Про незаконний
карантин в матеріалах на сайті «Багнет Нації»
ГО ОПГ «Багнет
Нації» скасовуватиме «карантинні» постанови КМУ
Штрафи за маски, як
і сам закон, – незаконні! Дізнайся чому)
АНДРІЙ КАРПОВИЧ ПРО
ПРИМУСОВУ ВАКЦИНАЦІЮ, МЕДИЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ І ДОСЛІДЖЕННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ - ВІДЕО
Андрій Карпович і
Лариса Криворучко: кого покарають за карантин? - відео
Браво!!! Суддя
Должко «розібрав на молекули» незаконність карантину в Україні - рішення
Вакцинація замість
деолігархізації?
Діалогу не сталося:
корпорація АТБ продовжує нехтувати законами корпорації "УКРАЇНА"
Правовий лікбез від
вінницької школярки для адмінресурсоосіб
Корпорація
«УКРАЇНА»: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста Києва - реєстраційна картка
КАБМІН – КОНЦЕРН В
КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»?
Андрій Карпович про СТРАШНІ
ЦИЦЬКИ 91 ДІВОК - шифр для свідомих
Влад Акулов про
Картахенський протокол, опікунів-окупантів та ЖиЗОїдів
Яка юридична вага
судових рішень, завірених такими печатками?
Так від чого
лікуємось, пані та панове? Переписка з Міністерством охорони здоров’я України
Олена Фаіст про
Картахенський протокол та живі змінені організми - відео
Про узаконений
медичний експеримент в Україні – відео Андрія Карповича
Картахенський
протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття - поточна
редакція
Заява про заборону
проведення медичного експерименту та видалення персональних даних
«Картахенський
протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Так від чого лікуємось, пані та
панове? Переписка з МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ - 2
Запит Андрія
Карповича до ДУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» від 09.10.2021 року
Сьомий випуск газети
«Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Звільнення
працівників через карантин незаконні і можуть повернутись бумерангом для
роботодавців
Катерина Нечипоренко
про Нагойський протокол
ПРО НОВИЙ СВІТОВИЙ
ПОРЯДОК ВЖЕ СЬОГОДНІ
АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ
РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО «ПЕРЕВІРЯЮЧИХ»
Про пОВІДло
ОДИНДЕВ'ЯТЬ і його добровільну дегустацію
Юлія Щербак:
ЗАЯВА-ВІДМОВА ВІД УЧАСТІ У МЕДЕКСПЕРИМЕНТІ
Медексперимент у
Дніпрі на 28.10.2021
Детальне
обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента
Детальне
обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента
Фотокопія Постанови
КМУ про COVID-сертифікат на сайті «Багнет Нації»
Вчіться захищати
свої права, як ця смілива панянка - відео
СКАСУВАННЯ НАКАЗУ
ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ – ЗРАЗОК ЗАЯВИ
Суд виправдав перевізника
та вкотре наголосив на незаконності карантинних обмежень – постанова
Контрасти «багнетівщини» в порівнянні з «гуміровщиною» щодо скасування
карантину – відеоблок судового засідання
Ні примусу! Поліцейські стають на захист своїх прав
Попередження гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо
незаконності відсторонення від роботи
Підтримати волонтерську дослідницьку
діяльність ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок
ПриватБанку № 5168 7427
1422 2175 на ім’я
Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Большая работа -
ВідповістиВидалитиСпасибо вам за ваш труд.
Какой большой труд вы проделали! И не зря! Информация на вашем сайте помогает многим украинцам сохранять свои права и свободы.
ВідповістиВидалитиДякую.
ВідповістиВидалити