Наразі,
черговий суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Голобутовський Р. З. взяв самовідвід, по причині ухваленого раніше рішення в
аналогічній адміністративній справі, не на користь фейковому недооргану
місцевого самоврядування.
Більше подробиць в ухвалі судді Голобутовського від 08.04.2020 року.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
08 квітня 2020
року Справа
160/7958/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового
провадження заяву Дніпровської міської ради про відвід судді у адміністративній
справі № 160/7958/18 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської
міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета
спору, на стороні позивачів - Громадська організація "Луганська
правозахисна група", Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада,
Індустріальна районна у місті Дніпрі рада, Новокодацька районна у місті Дніпрі
рада, Самарська районна у місті Дніпрі рада, Центральна районна у місті Дніпрі
рада, Соборна районна у місті Дніпрі рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі
рада, Шевченківська районна у місті Дніпрі рада про визнання протиправним та
нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
24.10.2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської міської
ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на
стороні позивачів - Громадська організація "Луганська правозахисна
група", в якій просять визнати протиправним та нечинним рішення
Дніпровської міської ради VII-скликання № 95/31 від 25.04.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
26.11.2018 року (суддя - Барановський Р.А. ) відкрито провадження в
адміністративній справі та призначений розгляд справи в порядку спрощеного
позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі
матеріалами.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного
адміністративного суду від 18.02.2019 року № 227д, у зв`язку з перебуванням
судді Барановського Р. А. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею
трьох років та на виконання розпорядження в.о. керівника апарату суду від
15.02.2019 року № 40 був призначений повторний автоматизований розподіл
адміністративної справи № 160/7958/18.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого
розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 року зазначена вище справа
була розподілена судді Лозицькій І.О.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату
Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 338д від 27.02.2019 року
здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із
ухваленням Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення 26.02.2019
року про самовідвід судді Лозицької І.О. від розгляду даної справи.
Згідно з реєстром передачі справ судді №760/14 від 27.02.2019 року
дану справу передано судді Кучмі К.С. 28.02.2019 року.
Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського
окружного адміністративного суду № 386д від 07.03.2019 року здійснено повторний
автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із ухваленням
Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення 06.03.2019 року про
самовідвід судді Кучми К.С. від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 07.03.2019 року справу передано судді Олійнику В.М.
Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського
окружного адміністративного суду № 964д від 16.09.2019 року здійснено повторний
автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із ухваленням
Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали 12.09.2019 року про
самовідвід судді Олійника В.М. від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16.09.2019 року справу передано судді Златіну С.В.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського
окружного адміністративного суду № 977 д від 18.09.2019 року здійснено
повторний автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із
ухваленням Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали 18.09.2019 року
про самовідвід судді Златіна С.В. від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 18.09.2019 року справу передано судді Сліпець Н.Є.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського
окружного адміністративного суду № 980 д від 24.09.2019 року здійснено
повторний автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із
ухваленням Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали 23.09.2019
року про самовідвід судді Сліпець Н.Є. від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 24.09.2019 року справу передано судді Рищенку А.Ю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
08.10.2019 року (суддя Рищенко А.Ю.) позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від
12.02.2020 року (колегія суддів у складі - Божко Л.А., Дурасова Ю.В., Суховаров
А.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року -
скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду
справи по суті.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського
окружного адміністративного суду № 78 д від 24.02.2020 року здійснено повторний
автоматизований розподіл справи № 160/7958/18, у зв`язку із винесенням
Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали 26.02.2019 року про
самовідвід судді Лозицької І.О. від розгляду даної справи.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 24.02.2020 року справу передано судді Голобутовському Р . З .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
27.02.2020 року адміністративну справу № 160/7958/18 прийнято до провадження та
призначено підготовче судове засідання.
17.03.2020 року у підготовчому судовому засіданні оголошено
перерву до 07.04.2020 року до 11 год. 00 хв.
07.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного
суду від Дніпровської міської ради надійшла заява про відвід судді, у якій
відповідач просить:
- прийняти та задовольнити заяву про відвід судді Голобутовського
Р.З.;
- здійснити перерозподіл справи на розгляд іншому судді.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач під час підготовки
до судового засідання на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр
судових рішень» дізнався, що суддею Голобутовським Р.З. , 17.07.2015 року
прийнято постанову у справі № 804/5827/15, з аналогічним предметом спору, якою
частково задоволено позовні вимоги позивача про визнання неправомірним та
скасування рішення Дніпропетровської міської ради VI скликання від 29.10.2014
року за № 333/56 «Про питання організації управління районами у місті
Дніпропетровську», тобто аналогічного предмету спору, адже свої позовні вимоги позивачі
у цьому судовому провадженні обґрунтовують тим, що відповідачем 25.04.2018 року
прийнято рішення № 95/31 «Про функціонування районних у місті рад та їх
виконавчих органів», яким вирішено не утворювати районні у місті Дніпрі ради
після закінчення строку їх повноважень. Позивачі вважають, що цим рішенням
міська рада змінює адміністративно-територіальний устрій України у місті
Дніпрі. Крім того, на думку позивачів, у рішенні № 95/31 відсутні думки
районних територіальних громад місто Дніпро, ніхто не питав їх, не проводилися
місцеві районні референдуми, не проводилися збори самих членів громад, не
опитували думку депутатів районних рад у місті, які є представниками
територіальної громади міста Дніпро. Також позивачі вважають, що оскаржуваним
рішенням достроково припиняється діяльність районних у місті Дніпрі рад та їх
виконавчих органів, однак не враховані положення ст. 78 Закону України «Про
місцеве самоврядування» яка визначає підстави дострокового припинення
повноважень ради. Таким чином, враховуючи наведене, позивачі вважають, що відповідачем
прийнято рішення, що суперечить положенням Конституції України та Законам
України, у зв`язку з чим просять визнати оскаржуване рішення протиправним та
нечинним. З огляду на викладене, відповідач вважає що у судді Голобутовського
Р.З. вже сформувалась особиста думка та відповідна правова позиція щодо подібного
предмету спору, яка може стати підставою для прийняття необ`єктивного рішення у
справі.
При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді суд
виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України
"Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист
його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом,
утвореним відповідно до закону.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 27 Кодексу
адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в
розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у неупередженості судді.
Положеннями ч. 1 ст. 31 Кодексу
адміністративного судочинства України визначено, що за наявності
підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя,
секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані
заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Кодексу
адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути
вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи
по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти
самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу
стало відомо після початку судового розгляду.
Згідно з вимогами ч. 1. ч. 4 ст. 36 Кодексу
адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді
адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав
участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,
адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи
іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи
опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є
членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим,
мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка,
усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький
родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які
надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або
іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4)
за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або
об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду
справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу
адміністративного судочинства України передбачено, що питання про
самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у
справі.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 40 Кодексу
адміністративного судочинства України якщо заява про відвід судді
надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така
заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді
вирішується судом, що розглядає справу.
На переконання суду визначені відповідачем підстави для відводу
судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовського Р.З.
не вказують на упередженість судді, а лише свідчать про побоювання відповідача
щодо прийняття судом аналогічного рішення щодо подібного предмету спору (як то
у адміністративній справі № 804/5827/15).
З огляду на викладене, суд робить висновок, що вказані
відповідачем доводи для відводу судді Дніпропетровського окружного
адміністративного суду Голобутовського Р.З. не можуть бути підставою для сумніву
в неупередженості судді при розгляді цієї справи, у зв`язку з чим, у
задоволенні заяви необхідно відмовити.
У той же час, головуючим суддею Голобутовським Р.З. заявлено про
самовідвід судді від розгляду адміністративної справи № 160/7958/18. В обґрунтування
заяви зазначено, що у зв`язку з тим, що під час розгляду цієї справи у
учасників справи виникли сумніви щодо сформованої раніше думки у подібній
справі та, враховуючи інтерес громади міста Дніпра до результату розгляду саме
цієї справи, суддя заявляє самовідвід з огляду на наступне.
За змістом Кодексу адміністративного
судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та
об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу
адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в
розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності
інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності
судді.
Як передбачено з ч. 3 ст. 39 Кодексу
адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути
вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи
ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого
засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за
правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після
цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу)
заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох
днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною 1 ст. 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав
людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію
та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у
справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав
людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії"
зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у
громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру
в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є
підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Стаття 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на
справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав
та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право
на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві
вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості
у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто
суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно
його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати
суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6
Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого
переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування,
чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву
стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України
23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення
Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є
обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав
людини і основоположних свобод (надалі також -
"Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело
права.
Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості
суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання
або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню
гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs
Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є
стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De
Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs
Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що
безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або,
навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним
підходом, який відображає особисте переконання цього судді у конкретній справі,
та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб
виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі
вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід
розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі
"Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази
фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.
Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази
протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо
з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної
перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості
судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
При цьому враховується думка сторін, однак, вирішальними є результати
об`єктивної перевірки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні
того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був
небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими
(рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v.
Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело
проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7
серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну
важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися,
повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де
Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня
1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в
громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі
"Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та
рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo
Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі саме висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав
людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України"
(заява № 33949/02).
У той же час, реалізація принципу верховенства права,
визначеного ст. 6 Кодексу
адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої
можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в
якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Крім того, відповідно до пунктів 1.6, 2.5 Бангалорських принципів
поведінки суддів від 19.05.2006 року, суддя повинен дотримувати високих
стандартів поведінки суддів і обстоювати їх з метою поглиблення громадської
довіри до судових органів, що має першорядне значення для підтримання
незалежності судової гілки влади.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому
випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в
неупередженості судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану
заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи немає.
Однак, враховуючи інтерес громади м. Дніпра до цієї справи та
задля виключення будь-яких сумнівів у громадян й учасників справи щодо
дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за
результатами розгляду цієї справи, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд робить висновок що заява судді про
самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про відвід судді у
адміністративній справі № 160/7958/18 - відмовити.
Заяву про самовідвід головуючого судді Голобутовського Романа
Зіновійовича в адміністративній справі № 160/7958/18 за позовною заявою ОСОБА_1
, ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють
самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Громадська
організація "Луганська правозахисна група", Амур-Нижньодніпровська
районна у місті Дніпрі рада, Індустріальна районна у місті Дніпрі рада,
Новокодацька районна у місті Дніпрі рада, Самарська районна у місті Дніпрі
рада, Центральна районна у місті Дніпрі рада, Соборна районна у місті Дніпрі
рада, Чечелівська районна у місті Дніпрі рада, Шевченківська районна у місті
Дніпрі рада про визнання протиправним та нечинним рішення - задовольнити.
Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку,
встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу
адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на
ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя
Р.З. Голобутовський
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову
підтримку діяльності ГО «Багнет Нації» можна здійснити на картку
ПриватБанку 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо за Ваш внесок у відновлення
конституційного устрою України!
Хронологія даного питання
в матеріалах на сайті "Багнет Нації": Поцріот філатов вирішив влаштувати державний переворот?
Немає коментарів:
Дописати коментар