МІНІСТЕРСТВО
ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
(код ЄДРПОУ:
00015622; КВЕД 84.11)
Україна, 01001, Київська
область, м. Київ,
вулиця Архітектора Городецького, буд. 13
ПІВДЕННЕ
МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ
УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА
ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА)
код ЄДРПОУ: 44896456; КВЕД 84.23
Україна, 49027, місто
Дніпро,
пр. Дмитра
Яворницького, 21-А
ДРУГИЙ
ПРАВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ
ДЕРЖАВНОЇ
ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У
ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ
ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ
РАЙОНАХ МІСТА
ДНІПРА
ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО
УПРАВЛІННЯ
МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА)
код ЄДРПОУ: 44896456; КВЕД 84.23
Україна, 49128, місто
Дніпро,
вул.. Юрія Кондратюка,
буд. 108
Олександр Сергійович Філіпенко
Україна, 49055, місто Дніпро,
e-mail: svf2011@ukr.net
Виконавче провадження № 70010734
Державний виконавець: Лукін М. В.
ЗАЯВА
в порядку
абзацу другого частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче
провадження» про відвід начальника та всіх співробітників ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) у виконавчому провадженні № 70010734
13 квітня 2023 року, мною, Олександром
Сергійовичем Філіпенко, в рамках відкритого виконавчого провадження № 70010734,
до ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО
ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ
ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА) (код ЄДРПОУ: 44896456; КВЕД 84.23) було подано заяву (з
додатками) про відвід «державного виконавця» Лукіна Михайла Віталійовича в
зазначеному виконавчому провадженні (копія додається) як такого, який не зміг
підтвердити наявності у нього конституційного громадянства Самостійної
української держави України, а відповідно – не зміг підтвердити своєї правосуб’єктності
(правоздатності, дієздатності і деліктоздатності) та наявних повноважень, як
державний службовець.
25 квітня 2023 року мною, в порядку абзацу другого частини другої статті 23 Закону
України «Про виконавче провадження» до ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У
ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА) та до ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), рекомендованими листами (з описом вкладення),
було направлено заяву з додатками про
відвід начальника та всіх державних виконавців ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У
ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА) у виконавчому провадженні
№ 70010734, з причини відсутності у зазначених осіб
підтвердження конституційних повноважень та громадянства Самостійної української
держави України.
Зазначу, що на момент подання даної заяви,
письмові відповіді на свої попередні заяви, я, так, і не отримав.
В пункті 3 мотивувальної частини свого
Рішення від
27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 Конституційний Суд України
наголосив, що відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та
судову.
Конституційна система поділу
державної влади означає, що кожній із гілок влади притаманна своя система
(структура) суб’єктів, інститутів, засобів, форм та методів правління
(здійснення влади), заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права,
гарантування і дотримання прав і свобод людини і громадянина та обмеження
свавільного правління. Фундаментальним принципом
конституціоналізму і гарантією належного управління є поділ державної влади на
самостійні гілки влади з власною компетенцією, визначеною конституцією і
законами, прийнятими на її основі.
Метою функціонального поділу
державної влади на законодавчу, виконавчу та судову
(стаття 6 Конституції України) є розмежування
повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення
повноти державної влади однією з гілок влади, що означає самостійне виконання
кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції
та законів України (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 червня
1999 року № 6-рп/99; абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016).
Здійснення державної влади
відповідно до вказаних конституційних приписів, зокрема на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу та судову, завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу,
запобігає узурпації державної влади та узурпації виключного права народу
визначати і змінювати конституційний лад в Україні
(абзац шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду
України від
13 червня 2019 року № 5-р/2019).
В абзацах першому і другому пункту 2
мотивувальної частини свого Рішення від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний
Суд України дійшов висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з
найважливіши засад правової держави – принцип поділу влади,
одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією
України межах і відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у
частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує
органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно
до статті 75 Конституції України
єдиним органом
законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. До її
найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів
(пункт 3 частини першої статті 85
Конституції України). Стаття 92
Конституції України закріплює перелік найважливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами. Це цілком відповідає принципу пріоритетності закону в
системі нормативно-правових актів України.
Так, пунктом 12 частини першої статті 92.
Конституції України закріплено, що виключно
законами України визначаються, зокрема: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Натомість, згідно Постанови Кабінету
Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства
юстиції» пунктом другим постановлено (у відсутність
законодавства, яким має бути врегульовано дане питання) утворити як юридичні особи
публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції
за переліком згідно з додатком 2.
Тобто, Південне міжрегіональне
управління Міністерства юстиції (м. Одеса) утворено всупереч вимогам чинної
Конституції України (документ: 254к/96-ВР) – не відповідним ЗАКОНОМ прийнятим
єдиним законодавчим органом України, а постановою КМУ, яка не має сили закону.
Як мною вже наголошувалося раніше, в своєму
Рішенні від
23 грудня 2022 року № 3-р/2022 Конституційний Суд України зазначив,
що за Основним Законом України (Конституцією
України – документ 254к/96-ВР) права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність;
утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип
верховенства права (частина перша статті 8); громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання,
за мовними або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24).
В Рішенні від 16 вересня
2021 року № 6-р(ІІ)/2021 Другого сенату Конституційний Суд України
наголосив, що Людина є скарбом Природи, звідки й походять притаманні людині
за народженням права і свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність як
джерело всіх прав і свобод людини та їх основа є однією із засадничих цінностей
українського конституційного ладу. Із статті 3 Конституції
України випливає обов’язок держави забезпечувати охорону та захист людської
гідності. Такий обов’язок покладено на всіх суб’єктів публічної влади. Верховна
Рада України, ухвалюючи закони, має гарантувати належний захист та реалізацію
прав і свобод людини, що є однією з умов забезпечення людської гідності як
природної цінності. Своєю чергою, суди мають тлумачити юридичні норми так, щоб
під час їх застосування це не завдавало шкоди людській гідності.
Крім того, Конституційний Суд України в
Рішенні від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 сформулював юридичну позицію, згідно з якою
держава, виконуючи свій головний обов’язок - утвердження і забезпечення прав і
свобод людини - повинна не тільки утримуватися від порушень або непропорційних
обмежень прав і свобод людини, але й уживати належних заходів для забезпечення
можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; із
цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати
ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним принципам і
нормам, та створювати механізми, що є неодмінними для задоволення потреб та
інтересів людини (абзац
перший пункту 3 мотивувальної частини).
В Рішенні від 28 серпня
2020 року № 10-р/2020 Конституційний
Суд України зауважив, що КСУ неодноразово наголошував, що виконання судового
рішення є невід’ємним складовим елементом права кожного на судовий захист;
невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд
судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов’язку щодо
забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення
захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб,
суспільства, держави (абзац
третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012,
перше речення абзацу
другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012,
перше речення абзацу
восьмого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної
частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
В
іншому Рішенні
від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України
наголосив, що «рішення Конституційного
Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання
чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної
влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та
їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від
застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних
неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для
набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної
влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою
Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших
нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках
Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє
загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4
мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».
Досліджуючи практику Європейського суду
з прав людини, Конституційний Суд України узагальнив, що визначене статтею 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд було б
ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов’язкове
судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу
покладено позитивний обов’язок створити систему виконання судових рішень, яка
була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання
без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб
рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні
органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені
проти них (абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини Рішення від 15 травня
2019 року № 2-р(II)/2019).
В даному
контексті слід зауважити, що згідно частини четвертої статті 382 Кримінального
кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду
з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею
висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк
від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
{Стаття 382 Кримінального кодексу України в
редакції Закону №
2453-VI від 07.07.2010;
із змінами, внесеними згідно із Законом №
721-VII від 16.01.2014 -
втратив чинність на підставі Закону №
732-VII від 28.01.2014;
із змінами, внесеними згідно із Законами №
767-VII від 23.02.2014, №
2136-VIII від 13.07.2017}
З огляду на зазначене слід констатувати, що імперативні норми статті 19.
Конституції України достатньо чітко визначають правовий порядок в Україні, який ґрунтується виключно на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, в свою
чергу, а також їх посадові і
службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім іншого положеннями норми прямої дії
статті 68. Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної
відповідальності.
Як мною вже неодноразово наголошувалось в
попередніх заявах про відводи (від 13 і 25 квітня 2023 року), згідно частини 2
статті 1 Закону
України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України (читай: Самостійної
української держави України – згідно результатів Всеукраїнського
референдуму від 1 грудня 1991 року), який займає посаду державної служби в
(конституційному) органі (конституційної) державної влади, іншому державному
органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну
плату за рахунок коштів державного бюджету (в національній валюті) та здійснює
встановлені для цієї посади повноваження (згідно Мандату Українського народу
через обрання), безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого
державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до положень статті 4 Закону
України «Про державну службу» державна служба (державним службовцем -
громадянином) здійснюється
з дотриманням принципів:
1) верховенства права - забезпечення
пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції
України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного
службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов’язок
державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та
законами України;
3) професіоналізму -
компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне
підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне
володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою
національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму - відданість
та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності -
спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова
державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення
наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне
і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
9)
прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім
випадків, визначених Конституцією та
законами України.
Згідно до положень статті 8 Закону України
«Про державну службу» державний службовець зобов’язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; поважати гідність людини, не
допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону
України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових
обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується
своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки, чи
особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі
укладення).
Але, в той же час згідно статті 60.
Конституції України державний службовець мусить
знати, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні
розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи
наказу настає юридична відповідальність.
Так, відповідно до частини 6 та 7 статті 9 Закону
України «Про державну службу» державний службовець у разі виникнення у нього
сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення
повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого
зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з
виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець
зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або
орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від
відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення,
якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім
випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.
Якщо державний службовець виконав наказ
(розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку
незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині
шостій цієї
статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 11 Закону України
від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове
виконання судових рішень і
рішень інших органів» державні
виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є
державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад у
порядку, встановленому Законом
України "Про державну службу" з
урахуванням особливостей, визначених законодавством.
Згідно з положеннями статті 21 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну
службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом
призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами
конкурсу.
Особа, яка вступає на посаду державної служби
вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду
державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
В контексті викладеного вище в своїй заяві
про відвід «державного виконавця» Лукіна М. В., Я (Олександр Сергійович
Філіпенко), аргументував, що на мій запит (від 23 лютого 2023 року) на
отримання публічної інформації згідно Закону України від 13 січня 2011 року №
2939-VI «Про доступ
до публічної інформації» направленого до Південного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Одеса) в пункті 14, я, вимагав: надати завірену
належним чином фотокопію Присяги державного службовця складеної Лукіним
Михайлом Віталійовичем. З відповіді (без номера і дати - додається), яка
надійшла на мою електронну пошту (svf2011@ukr.net), надану СХІДНИМ МІЖРЕГІОНАЛЬНИМ УПРАВЛІННЯМ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (код
ЄДРПОУ: 43316700), яке знаходиться в місті Суми, вбачається, що: «Східним
міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції розглянуто мій запит на
публічну інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної
інформації», який надійшов з Південного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до частини третьої статті 22 Закону
України «Про доступ до публічної інформації», як належному розпоряднику
запитуваної інформації, а саме: надання завіреної належним чином фотокопії
Присяги державного службовця складеної Лукіним Михайлом Віталійовичем.
Разом з тим повідомляємо, що особова справа
Лукіна Михайла Віталійовича до Східного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції не передавалася, у зв'язку з чим надати завірену належним
чином копію Присяги складеної Лукіним Михайлом Віталійовичем не вбачається
можливим».
Згідно з положеннями статті
8 Закону України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і
рішень інших органів» державні
виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є
державними службовцями.
Працівникам органів державної виконавчої
служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок
і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України.
Працівник органу державної виконавчої служби
користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.
Керуючись наведеними вище
положеннями профільного закону, звертаючись
із запитом (від 23 лютого 2023 року) на отримання публічної інформації згідно
Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» до
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в пункті
15, Я (Олександр Сергійович Філіпенко), вимагав: надати завірену належним чином
фотокопію службового посвідчення встановленого зразка оформленого на Лукіна
Михайла Віталійовича. З відповіді (без номера і дати - додається), наданої Південним міжрегіональним управлінням
Міністерства юстицій (м. Одеса) вбачається, що мій запит щодо надання публічної
інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від
23.02.2023 (за вх. № ПІ-Ф-33/13.4-22 від 27.02.2023) розглянуто, у зв'язку з
чим щодо пункту 15 повідомлялося наступне, що: «Лукін Михайло Віталійович, державний
виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у
Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) службове посвідчення не отримував».
Крім того, згідно змісту відповіді від
22.02.2023 № 49289 (копія додається), яка своєчасно була надана мені ДРУГИМ ПРАВОБЕРЕЖНИМ ВІДДІЛОМ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У
ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА) за підписом начальника відділу Катерини Астапенкової на мій
інформаційний запит від 14.02.2023 року, знайшло своє підтвердження наступне, а
саме: утворення даної установи всупереч вимогам пункту 12 частини першої статті
92. Конституції України (постановою КМУ, а не відповідним ЗАКОНОМ); реєстрація
і організація даної установи як юридичної особи приватного права (суб’єкта
господарювання) з кодом ЄДРПОУ: 44896456; та КВЕДом 84.23; відсутність печатки
і бланків у установи з Державним Гербом України; призначення на посади фізичних
осіб (мігрантів - негромадян) неуповноваженими особами (фізособами);
відсутність у «державних виконавців» присяг і службових посвідчень
встановленого зразка.
Як я зазначав вже раніше всі, ці,
ознаки, підпадають під кваліфікацію статей 109 і 111 Кримінального кодексу України (повалення конституційного
ладу і державна зрада).
Продовжуючи
зазначу, що відповідно до положень частини першої статті 17
Закону
України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа
заяв до Європейського суду з прав людини проти
України,
суди застосовують при розгляді справ Конвенцію
про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського
суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
Європейські
принципи належного врядування є також основою діяльності національних органів
публічної адміністрації. Їх імплементація в національне адміністративне
законодавство відбувається, зокрема, шляхом нагального прийняття Закону України
від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (документ, наразі, набирає чинності).
Ефективне публічне адміністрування та
зважене ухвалення рішень суб’єктами владних повноважень – основа належного
врядування (англ. good governance) та її складової – концепції доброї адміністрації
(належного адміністрування) (англ. good administration).
Належному врядуванню також сприяють такі
складники верховенства права як законність, підзвітність, прозорість,
співучасть, об’єктивність, неупередженість, а також демократизм та
інституційність.
Принципи належного адміністрування, що є
основою належного врядування, закріплені, зокрема в Рекомендації Комітету
міністрів Ради Європи CM/Rec(2007)7 щодо доброї адміністрації (належного
адміністрування) від 20.06.2007, і неодноразово були предметом аналізу ЄСПЛ
через призму тлумачення статей Конвенції, серед них:
1) законність і відповідність
законній цілі (стаття 2: рішення ЄСПЛ у справах «Lashmankin and Others v. Russia» від 07.02.2017, «Prokopovich v. Russia» від 18.11.2004, «Xintaras v. Sweden» від 22.06.2004);
2) рівність перед законом і
судом (стаття 3: рішення ЄСПЛ у справах «Gnahoré v. France» від 19.09.2000, «Zarb Adami v. Malta» від 20.09.2006);
3) об’єктивність і
неупередженість (стаття 4: рішення ЄСПЛ у
справі «Ahmed and Others v. The United Kingdom» від
02.09.1998);
4) пропорційність (ст 5: рішення у справах «Hutten-Czapska v. Poland» від 19.06.2006, «Soering v. The United Kingdom» від
07.07.1989, «Xintaras v. Sweden» від 22.06.2004);
5) правова визначеність (статті 6, 21: рішення ЄСПЛ у справах «Béláné Nagy v. Hungary» від 13.12.2016, «Brumărescu v. Romania» від 28.10.1999, «Khan v. The United Kingdom» від
12.05.2000);
6) строковість (ст. 7: рішення у справах «Dubetska and Others v. Ukraine» від 10.02.2011, «Moskal v. Poland» від 15.09.2009, «Öneryıldız v. Turkey» від 30.11.2004, «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011);
7) конфіденційність і захист
персональних даних (ст 9: рішення у справах
«Gaskin v. The United Kingdom» від
07.07.1989, «Haralambie v. Romania» від 27.10.2009, «K. H. And Others v. Slovakia» від 28.04.2009, «Klass and Others v. Germany» від 06.09.1978);
8) відкритість (стаття 10: рішення у справах «Bladet Tromsø and Stensaas v. Norway» від 20.05.1999, «Budayeva and Others v. Russia» від 20.03.2008, «Guja v. Moldova» від 12.02.2008, «Jersild v. Denmark» від 23.09.1994);
9) право на доступ (стаття 13: рішення у справах «Kuharecalias Kuhareca v. Latvia» від 07.12.2004, «Markov and Markova v. Ukraine» від 13.10.2015);
10) право на участь (ст. 15: рішення у справах «Hatton and Others v. The United Kingdom» від 08.07.2003, «Taşkın and Others v. Turkey» від 10.11.2004);
11) право бути почутим (статті 14, 15: рішення ЄСПЛ у справах «Buscemi v. Italy» від 16.09.1999, «McMichael v. The United Kingdom» від 24.02.1995);
12) представництво та допомога (стаття 14: рішення ЄСПЛ у справі «Chahal v. The United Kingdom» від 15.11.1996);
13) форма адміністративних рішень та повідомлення про них (статті 17, 18: рішення ЄСПЛ у справах «De Geouffredela Pradelle v. France» від 16.12.1992, «Meltex Ltd. And Movsesyan v. Armenia» від 17.06.2008);
14) виконання адміністративних рішень (стаття 20: рішення ЄСПЛ у справах «Agrokompleks v. Ukraine» від 06.10.2011, «Dubetska and Others v. Ukraine» від 10.02.2011);
15) внутрішній перегляд (статті 22, 23: рішення ЄСПЛ у справі «Tsfayo v. The United Kingdom» від 14.11.2006);
16) право на оскарження (ст. 22: рішення у справах «P., C. and S. v. The UK» від 16.07.2002, «Ringeisen v. Austria» від 16.07.1971, «Taşkın and Others v. Turkey» від 10.11.2004, «Vilho Eskelinen and Others v. Finland»
19.04.2007);
17) відповідальність і відшкодування (стаття 23: рішення ЄСПЛ у справах «De Souza Ribeiro v. France» від 13.12.2012, «Jabari v. Turkey» від 11.07.2000, «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011);
18) виконання судових рішень (стаття 23: рішення ЄСПЛ у справі «Agrokompleks v. Ukraine» від 06.10.2011).
Ґрунтовною в контексті викладеного вище є
правова позиція, сформована ЄСПЛ у справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011, де, по суті, Суд встановив порушення положень статей 6,
13, 1 Протоколу 1 Конвенції, розтлумачивши зміст концепції належного
врядування: органам публічної влади важливо дотримуватися цих принципів, які,
зокрема, передбачають, що, коли йдеться про питання загального інтересу, то
вони повинні діяти вчасно та в належний спосіб. Ризик
будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а
помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Тому
принципи належного врядування можуть не тільки покладати на державні органи
обов’язок діяти невідкладно й законно, виправляючи свою помилку, а й, як
наслідок, потребувати виплати особі відповідної компенсації.
Розроблені
міжнародними/європейськими регіональними організаціями стандарти належного
врядування закріплено й на національному рівні. Так, стаття 2 Кодексу адміністративного
судочинства України від 06.07.2005 року №
2747-IV
передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) суб’єктів
владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)
вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу
між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й
цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права
особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом
розумного строку.
Також, різні принципи належного врядування,
що були сформовані РЄ та розтлумачені ЄСПЛ, застосовуються і в судовій практиці
Верховного Суду: Великої Палати Верховного Суду (в постановах від 18.04.2018 у
справі № 911/916/17;
від 10.10.2018 у справі № 909/1046/16; від 10.07.2018 у справі № 905/2567/17; від 12.04.2018 у справі № 914/802/17; від 22.02.2018 у справі № 34/3-8/160; від 29.03.2018 у справі № 7/163; від 29.05.2018 у справі № 910/4019/17; від 10.04.2018 у справі № 7/188; від 14.03.2018 у справі № 912/4254/16 тощо), Касаційного адміністративного суду в
складі Верховного Суду (в постановах від 19.04.2019 у справі № 2а-2604/06, від 19.11.2019 у справі № 441/1043/16-а, від 31.07.2019 у справі № 488/2161/15-а, від 11.12.2018 у справі № 820/2160/17, від 10.12.2018 у справі № 804/2552/15 тощо).
Водночас абзацом першим частини першої
статті 19 Закону
України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»
встановлено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з
матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках,
передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого
провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у
порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти
клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові
пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження
та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно першого речення абзацу
другого частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних
виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної
виконавчої служби вищого рівня.
Отже, з огляду на викладене вище, в
контексті поданого мною, і приєднаного до матеріалів виконавчого провадження № 70010734 клопотання № 1 від 27 лютого 2023 року
(на підтвердження відсутності державної правосуб’єктності у стягувача (ВЕРХОВНОГО СУДУ з кодом
ЄДРПОУ: 41721784) та відсутності конституційного громадянства, а відповідно
конституційних повноважень у осіб, які його представляють), а також заяви про
відвід «державного виконавця» Лукіна М. В. (від 13 квітня 2023 року) та заяви
про відвід начальника відділу і всіх державних виконавців відповідного відділу
(від 25 квітня 2023 року), керуючись положеннями Конституції України (документ: 254к/96-ВР),
Закону
України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», Закону України від 2
червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які
здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 2 червня 2016 року №
1404-VIII «Про виконавче провадження», на виконання Рішень Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №
13-р/2020; від 24 червня 1999 року №
6-рп/99; від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016; від 13 червня 2019 року № 5-р/2019;
від 2
березня 1999 року № 2-рп/99; від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022; від 16 вересня
2021 року № 6-р(ІІ)/2021; від 1 червня 2016 року №
2-рп/2016; від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020; від 13 грудня
2012 року № 18-рп/2012; від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012; від 15 травня
2019 року № 2-р(II)/2019; від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019; від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, у зв’язку з неможливістю встановлення
і підтвердження конституційного громадянства Самостійної української держави
України та відповідних конституційних повноважень (мандату Українського народу)
у начальника ПІВДЕННОГО
МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ
(М. ОДЕСА) Дудіна Тимофія Миколайовича та всіх працівників/співробітників зазначеного управління, - ЗАЯВЛЯЮ про
ВІДВІД вищезазначеному незаконному бандформуванню у виконавчому
провадженні № 70010734, та залишаю за собою ПРАВО для
звернення з відповідною заявою про закінчений кримінальний злочин до Служби
безпеки України за правовою кваліфікацією згідно статей 109 і 111 Кримінального
кодексу України (повалення конституційного ладу і державна зрада).
ДОДАТОК до ЗАЯВИ:
1.
Копія Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства
юстиції» – на 3 (п’ятнадцятьох) арк..
Примірники даної заяви (з додатками) про відвід начальника і всіх
працівників ПІВДЕННОГО
МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) надсилається також до ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ
ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА
ДНІПРА ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) та до ПІВДЕННОГО
МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), для реєстрації і приєднання до
матеріалів виконавчого провадження № 70010734.
15 травня 2023 року
З повагою: Олександр Сергійович Філіпенко _________________________
Хронологія питання в публікаціях:
З’ЯСОВУЄМО ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
ДНІПРА – відео 1
З’ЯСОВУЄМО ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
ДНІПРА – відео 2 та реєстраційна справа ЮО
Отримати витяг/виписку про ЮО
з ЄДРПОУ
Причесуємо під
"гребінець" Конституції - відомості про облюстицію Дніпра
ПРО ОДНУ НЕКОНСТИТУЦІЙНУ
УСТАНОВУ МІН’ЮСТА – УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В ДНІПРІ
Влад Акулов про МІН’ЮСТ в
реєстрі Dun & Bradstreet – офіційні відомості
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ
КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ
УКРАЇНИ/МІН'ЮСТ - матеріали реєстраційної справи
Відвід "державного
виконавця" - заява, запит, відповідь
Діалог з "державним
виконавцем" Лукіним М. В.
Відвід начальника відділу і
всіх «державних виконавців» - заява про відвід
Споріднені матеріали на сайтах:
Читайте
також: Виконавча
служба Чечелівського району Дніпра підтвердила свій приватний статус (відповідь
на скаргу і запит)
Натяк на
нелегітимність - 1 (клопотання до виконавчого провадження про стягнення
заборгованості)
Натяк на
нелегітимність - 3 (клопотання до виконавчого провадження про стягнення
заборгованості)
Натяк на
нелегітимність - 4 (запити на інформацію до ДВС і суду)
Громада
Дніпра відвідала недержавну виконавчу службу (відео + заява про відвід
державного виконавця)
Заява про
відвід «державних виконавців» Чечелівського відділу
Продовжують
вдавати з себе держслужбовців (відповідь на заяву до «Чечелівської ДВС»)
ГУ Юстиції
у Дніпропетровській області – підрозділ приватної структури (відповідь на
запит)
Мін’юст не
має документа про своє утворення як державного органу (відповідь на запит)
Державні
нотаріальні контори як приватна власність (скрінколекція)
ПРИВАТНЕ
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (документ)
Детально
про фейкову Чечелівську районну раду Дніпра (відповіді на запити)
ДФС –
черговий фейк під вивіскою з державними символами (відповідь на запит)
Реєстраційні
відомості Чечелівської виконавчої служби, свідчать про повалення
конституційного ладу
Зобов’язавши,
паралельно розберемо «виконавчу» на атоми – журналістський запит
Виконачва
Дніпра відповіла на запит щодо своєї правоздатності
Суд - клеїть дурня, а
виконавча – словоблудить
Юстиція вдруге підтвердила
нелегітимність органів місцевого самоврядування у Дніпрі (документ)
В Дніпрі складено заяви на
виконавчу про повалення конституційного ладу – відео+зразок заяви
Читайте також: Матеріали реєстраційної
справи Міністерства юстиції України на сайті «Багнет Нації»
Злочин зафіксовано –
матеріали реєстраційної справи установи з назвою «Дніпропетровська митниця ДФС»
Ще трохи, і я зареєструю
свій приватний суд, а краще міністерство фінансів
СБУ «на олівець» -
реєстраційна справа ГУ юстиції у Дніпропетровській області
СБУ «на олівець»:
реєстраційна справа ДФС у Дніпропетровській області
Юстиція вдруге підтвердила
нелегітимність органів місцевого самоврядування у Дніпрі (документ)
Мін’юст не має документа про
своє утворення як державного органу (відповідь на запит)
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ/МІН'ЮСТ - матеріали реєстраційної справи
Варто ознайомитись:
Юстиція – ланцюгові пси системи геноциду? (повідомлення
про перепис майна)
Юстиція вдруге підтвердила нелегітимність органів
місцевого самоврядування у Дніпрі (документ)
ПРИВАТНЕ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (документ)
Мін’юст про приватне НАЗК
Ілюзіон права: перетворення ВРЮ на ВРП – унікальні
архівні копії реєстраційної справи ЮО
Нас не цікавить «де відрубані руки», нас цікавить
правосуб’єктність і відповідність Конституції – досліджуємо Мін’юст
Мін’юст про приватне ДБР
Мін’юст не має документа про своє утворення як державного
органу (відповідь на запит)
Читайте
також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя за
трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))):
П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання
Кіровський
райсуд Дніпра – яскравий приклад повалення конституційного ладу в Україні
Сьомий
відвід судді Казака через незнання КПК
Як суддя
Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був «призначений»
на посаду
Кіровський
суд Дніпра таки зобов’язали виконати закон – ухвала
СБУ «НА ОЛІВЕЦЬ» - ДОКАЗИ
УЗУРПАЦІЇ СУДОВОЇ ГІЛКИ ВЛАДИ (документи свідчать)
Окружні суди-фантоми Дніпра в
американському реєстрі «Dun & Bradstreet»
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано –
копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети
«Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски
газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як
додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме
вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду
– одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ
КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації
- Google Drive
Авторський проект Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави -
КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість
держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась
АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА –
ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати правозахисну діяльність і друк
благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом
на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар