____________________________________
____________________________________
____________________________________
____________________________________
- Слідчому судді, ТЕРМІНОВО! -
ЗАЯВНИК:П,І,Б,_______________________________
____________________________________
Адреса: _____________________________
____________________________________
____________________________________
Конт. тел.:___________________________
ЗАЯВА
в порядку частини другої статті 206 Кримінального процесуального кодексу
України
Вельмишановний
слідчий суддя (назва установи) _________________________________
_____________________________________________________. Я (заявник), усвідомлюючи
і беручи на себе всю ступінь відповідальності передбаченої статтями 383 і 384
КК України (про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, та
завідомо неправдиві показання), даною
заявою довожу до Вашого відома, що в межах територіальної
юрисдикції Вашого суду знаходиться особа, позбавлена
свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили.
Фактичний виклад обставин
(зазначити дату, час і місце правопорушення та дані про особу): _______________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Наразі, (П.І.Б) ______________________________________________________
незаконно утримується невстановленими озброєними особами у військових
одностроях (фактично тримається під вартою) у приміщенні _____________________________________________
____________________________________, розташованому за адресою:
________________
_____________________________________________________________________________.
Відповідно до положень частини
другої статті 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють
обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться
особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної
сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим
Кодексом порядку, він зобов’язаний
постановити ухвалу, якою має
зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких
тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування
підстав позбавлення свободи.
Наполягаю на тому, що зазначена
вище особа вже певний час, проти своєї волі, тримається під вартою озброєних
людей всупереч вимогам ч. 2 ст. 28, ст. 29 і 62 Конституції України, а також
низки міжнародних актів, які є частиною національного законодавства України.
Жодних документів він не підписував, від проходження ВЛК відмовляється на
підставі ч. 3 ст. 28 Конституції України. А на його вимогу щодо обов’язкової
присутності адвоката для надання безоплатної правової допомоги під час складання
процесуальних документів, так само як і про присутність законних представників
і захисників прав, - йому відмовляють, в грубій формі.
Варто зазначити, що закріплення в
Основному Законі України принципу верховенства права, невідчужуваності й
непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантій їх здійснення та
захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових актів, які повинні
прийматися на основі Конституції і відповідати їй (частина друга статті 8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції
України) (речення перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного
Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови
Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів
України від 4 серпня 2000 р. № 1222“ від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009).
Принцип верховенства
Конституції України поширюється на всю територію України. Конституційний Суд
України наголошує, що неухильне додержання органами державної влади та органами
місцевого самоврядування Конституції та законів України є запорукою
стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац
другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного
Суду України у справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки
Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної
Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і
міста Севастополя“ від 20 березня 2014 року №
3-рп/2014).
Пряма дія норм
Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами
України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати
конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції
України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 21 Закону
України „Про свободу совісті та релігійні організації“ (справа про завчасне
сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній
та процесій) від 8 вересня 2016 року №
6-рп/2016).
Відповідно до частини
другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто
імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок органів
державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при
здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за
принципом її поділу.
Здійснення державної влади на засадах
її функціонального поділу на законодавчу, виконавчу та судову завдяки
визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує
стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та
узурпації виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в
Україні. <…> (абзаци перший, другий пункту 5 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за
конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про дострокове
припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових
виборів“ від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
В своєму Рішенні від 18
липня 2024 року № 8-р(II)/2024 Конституційний Суд України
зазначає, що свобода є основоположною конституційною цінністю в Україні, яка
дає змогу особі робити вільний вибір із-поміж більшості життєвих питань без
утручання держави.
Конституційний Суд
України висловлював юридичну позицію, за якою „свобода (вільність) людини а priori є визначальною та
пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, іншими суб’єктами“; „конституційна презумпція
людської свободи обумовлює доконечність потреби обґрунтування будь-якого
істотного її обмеження з боку держави“ [абзаци четвертий, п’ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини
Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022].
Водночас
Конституційний Суд України зазначає, що закріплення у статті
29 Конституції
України гарантій права на свободу та особисту недоторканність ціннісно
перебуває серед цивілізаційних здобутків, що їх визнали усі демократичні
держави, засновані на повазі до верховенства права. В англо-американській і в
європейській континентальній правових традиціях діють конституційні засоби
судового контролю тримання під вартою особи - Habeas corpus, Amparo de libertad або еквівалентні
інститути, які спрямовані на захист судом особистої свободи людини як одного з
найбільш значущих основоположних прав. У нормах англійських актів - Magna Carta 1215 року та Habeas Corpus Act 1679 року -
започатковано послідовне розуміння того, що вільна людина не може бути
позбавлена свободи без судового рішення, у якому мають бути зазначені підстави
ув’язнення. Це процедурне право стало передумовою для розвитку ідеї конституції
та ефективних гарантій захисту людської свободи.
Відповідно
до частини
першої статті 29
Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність. За частиною
другою статті 29
Основного Закону України ,,ніхто не може бути заарештований або триматися під
вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в
порядку, встановлених законом“.
Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції щодо розуміння
права на свободу, гарантованого статтею
29 Основного Закону
України:
- ,,З огляду на викладене та зважаючи на
положення частини
другої статті 29
Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі
обов’язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше,
арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним
чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування
цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати
конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства
права.
Конституційне
право на свободу та особисту недоторканність є одним із засадничих прав,
невіддільним однаково для кожного, особливо цінним для кожної людини і
суспільства загалом, яке потребує посилених гарантій захисту для унеможливлення
свавільного позбавлення свободи людини. Тому держава зобов’язана запроваджувати
юридичне унормування, яке убезпечить людину від свавільного позбавлення свободи
та відповідатиме конституційним нормам і принципам“ [абзаци четвертий, п’ятий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини
Рішення від 19 червня 2024 року № 7-р (II)/2024].
Наведена українська
конституційна доктрина розуміння права на свободу та особисту недоторканність (стаття
29 Конституції
України) є узгодженою із зобов’язаннями, які Україна взяла на себе за
міжнародними договорами з прав людини (pacta
sunt servanda), зокрема Міжнародним пактом про громадянські і
політичні права 1966
року (далі - Пакт), Конвенцією про захист прав людини і
основоположних свобод 1950
року (далі - Конвенція).
У статті 1 Усесвітньої декларації людських прав 1948 року
(далі - Декларація) установлено: ,,Всі люди народжуються вільними і рівними у
своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти
стосовно одне одного в дусі братерства“. У каталозі прав Декларації право на
свободу та особисту недоторканність викладене поряд із правом на життя (стаття 3). Особиста свобода та особиста недоторканність є
цінними самі собою, вони є значущими також і через те, що вся людська історія,
а особливо трагедії, спричинені тоталітарними режимами XX і XXI століть,
підтверджують, що порушення права на свободу та особисту недоторканність було
основним інструментом для порушення інших людських прав та вчинення злочинів
проти людяності.
У статті 9 Пакту встановлено, зокрема, таке: „Кожен, кого
заарештовано або затримано за кримінальним звинуваченням, має негайно постати
перед суддею чи іншою посадовою особою, уповноваженою приписами права
здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд упродовж розумного
строку або на звільнення. Тримання під вартою осіб, які чекають судового
розгляду, не має бути загальним правилом, але звільнення може залежати від гарантій
явки до суду на будь-якій іншій стадії судового провадження“ (пункт 3).
Заснований
відповідно до Пакту Комітет з прав людини Організації Об’єднаних
Націй на сесії 7-31 жовтня 2014 року ухвалив Загальний коментар № 35 щодо статті 9 Пакту, у якому, зокрема, зазначив:
- арешт або тримання під вартою без будь-якої
юридичної підстави також є свавільним; несанкціоноване тримання під вартою
ув’язнених понад строк їхнього покарання, а також продовження інших видів
тримання під вартою є свавільними й незаконними; тривале тримання під вартою
усупереч постанові суду про їх звільнення є свавільним і незаконним (пункт 11);
- після того як особа постала перед суддею, суддя
повинен вирішити, чи слід звільнити особу або ж залишити її під вартою задля
додаткового розслідування або очікування розгляду справи судом; за відсутності
законних підстав для продовження тримання під вартою суддя повинен ухвалити
рішення про звільнення; якщо додаткове розслідування або судовий розгляд є
слушним, суддя повинен вирішити, чи слід звільнити особу з-під варти (з
покладенням обов’язків або без них) для очікування подальшого провадження у
справі, оскільки тримання під вартою є непотрібним; запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою має обумовлювати повернення особи для тримання під вартою
не у відділ поліції, а навпаки - в окрему установу, підпорядковану іншому
органові влади, у якому ризики стосовно прав затриманої особи можуть бути
зменшені (пункт 36);
- затримана особа має право на судовий розгляд
протягом розумного строку або на звільнення; ця вимога особливо стосується
періодів досудового тримання під вартою, тобто тримання під вартою з моменту
арешту до ухвалення вироку судом першої інстанції; занадто тривале досудове
тримання під вартою може також поставити під загрозу принцип презумпції
невинуватості (пункт 37);
- тримання під вартою до суду має ґрунтуватися на
індивідуальному визначенні того, що воно є виправданим і потрібним з
урахуванням усіх обставин задля запобігання втечі, втручанню в докази або ж
рецидиву злочину; відповідні фактори мають бути визначені приписами права та не
мають містити нечітких і широких стандартів, таких як „суспільна безпека“;
після того як було ухвалено первинне рішення щодо потреби досудового тримання
під вартою, слід періодично перевіряти, чи є воно виправданим і потрібним з
урахуванням можливих альтернативних видів (пункт 38) [General comment No. 35 on Article 9, Liberty and security of person. Adopted
by the Committee at its 112th session (7-31 October 2014) CCPR/C/GC/35].
Конвенція містить гарантії права на свободу та особисту недоторканність, зокрема її стаття 5 визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої приписами права: законний арешт або затримання особи, здійснене для доставлення її до компетентного судового органу, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважають за потрібне запобігти вчиненню такою особою правопорушення чи її втечі після його вчинення (підпункт „c“ пункту 1); кожен, кого заарештовано або затримано згідно з приписами підпункту „c“ пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій приписами права надано можливість здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження; таке звільнення може бути обумовлене гарантіями присутності на судовому засіданні.
Європейський
суд з прав людини неодноразово висловлював позиції стосовно розуміння підпункту
„c“ пункту 1 та пункту
3 статті 5
Конвенції. Так, у рішенні у справі Witold
Litwa v. Poland від 4 квітня 2000 року (заява № 26629/95)
Європейський cуд з прав людини зазначив, що „затримання особи є настільки
серйозним заходом, що воно є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі
заходи були розглянуті та визнані недостатніми задля обставин захисту
індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання
відповідної особи. Це означає, що недостатньо, щоб позбавлення волі було
виконано відповідно до національних приписів права, але й воно також має бути
потрібним за цих обставин“ (§ 78).
У рішенні у
справі S., V. and A. v. Denmark від
22 жовтня 2018 року (заяви №№ 35553/12, 36678/12, 36711/12) Європейський cуд з
прав людини зауважив, що у прецедентній практиці поняття „свавілля“ в
контексті статті 5 Конвенції певною мірою є різним залежно від виду
затримання, а також те, що „будь-який строк тримання під вартою, попри те
наскільки він є нетривалим, має бути переконливо доведений органами влади.
Вирішуючи питання про звільнення чи затримання особи, органи влади зобов’язані
розглянути альтернативні види забезпечення її явки до суду“ (§ 75, § 77).
У своїй
практиці Європейський суд з прав людини особливе значення приділяв питанню
судового контролю за втручанням до права на особисту свободу. Так, у рішенні у
справі Brogan and Others v. the
United Kingdom від 29 листопада 1988 року (заяви №№ 11209/84,
11234/84, 11266/84, 11386/85) Європейський cуд з прав людини зазначив: «Судовий
контроль за втручанням виконавчої влади в право особи на свободу є істотною
ознакою гарантії, визначеної пунктом 3 статті 5 Конвенції, який має на меті
мінімізувати ризик свавілля. Судовий контроль випливає з правовладдя - „одного
з засадничих принципів демократичного суспільства <...> який прямо
згадується в преамбулі Конвенції“» (§ 58).
Водночас
Конституційний Суд України бере до уваги, що частина
друга статті 29
Основного Закону України акцентує на винятковому характері заходів утручання у
право на свободу та особисту недоторканність: „Ніхто не може бути заарештований
або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на
підставах та в порядку, встановлених законом“.
У зазначеному
приписі Конституції
України наголошено на
тому, що особиста свобода є природним станом людини, тоді як арешт чи тримання
під вартою означає виняткове становище, яке конституційно допускають тимчасово і
за наявності в кожному випадку юридичних та фактичних підстав, які мають бути
встановлені (перевірені) судом.
Отже,
Конституційний Суд України зазначає, що згідно з приписами статті
29 Основного Закону
України гарантії права на свободу та особисту недоторканність expressis verbis
полягають насамперед у судовому контролі (і за його наслідками - умотивованому
рішенні суду), який конституційно уможливлює тримання особи під вартою, а також
у тому, що тримання під вартою може бути застосоване лише на підставах і в
порядку, установлених законом.
Конституційний Суд України, зокрема, зазначав, що „у разі відсутності
вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період,
визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена“ (друге
речення абзацу дванадцятого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 23
листопада 2017 року № 1-р/2017).
В своєму Рішенні від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 Конституційний Суд України сформулював низку
юридичних позицій, що є значущими і для цієї справи:
- „правосуддя за своєю суттю
визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і
забезпечує ефективне поновлення в правах“ (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003);
- „конституційне право на судовий захист належить до
невідчужуваних та непорушних. Кожен під час розгляду будь-якої справи <…>
має право на правосуддя, яке відповідало б вимогам справедливості“ (абзац перший пункту
5 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004);
- „додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) є надважливим для забезпечення поваги до суду, його рішень та
дієвості всієї системи правосуддя в державі, керованій правовладдям“ [абзац перший підпункту
7.7 пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023].
У Рішенні від
6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив:
„Приписи статті 8, частини першої статті
55 Конституції України зобов’язують державу гарантувати на законодавчому рівні
кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має
встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його
дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести
до порушення гарантованого Конституцією України права
на судовий захист“ (перше, друге речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини); „право на
судовий захист гарантовано частиною першою статті
55 Конституції України та охоплює не лише право на звернення до суду, а й
можливість реалізації цього права без обмежень чи перепон“ (абзац перший підпункту
2.2 пункту 2 мотивувальної частини); „зміст права на судовий захист,
установленого частиною першою статті
55 Конституції України, слід визначати, серед іншого, з урахуванням змісту права
на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції <…> та витлумаченого
Європейським судом із прав людини“ (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2
мотивувальної частини).
Конституційний Суд України наголосив, що «з принципу „верховенства
права“ (правовладдя) та вимоги утвердження і забезпечення права особи на
судовий захист, що його як загальне право визначено в частині першій статті
55 Конституції України <…> випливає обов’язок держави в особі органу
законодавчої влади запровадити юридичний механізм реалізації права особи на
судовий захист, зокрема в ділянці судового захисту прав і свобод особи у сфері
відносин за публічним правом. Такий юридичний механізм має забезпечувати
дієвість права особи на судовий захист, що виявляється в запровадженні законом
процесуальних можливостей для реального захисту та поновлення порушених прав і
свобод особи, особливо в ситуації, коли це порушення спричинено рішеннями,
діями або бездіяльністю органів публічної влади, їх посадових і службових осіб»
[абзац третій підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини
Рішення від 1 березня 2023 року № 2-р(II)/2023].
Конвенцію ратифіковано Законом України „Про ратифікацію
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого
протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції“ від 17 липня 1997
року № 475/97-ВР.
Конвенцію
було укладено для додержання державами - членами Ради Європи основоположних
прав і свобод людини.
За статтею 46 Конвенції
держави-учасниці зобов’язані виконувати остаточні рішення Європейського суду з
прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
В Україні
порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини внормовано Законом
України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини“ від 23 лютого 2006 року № 3477-IV зі змінами (далі - Закон № 3477).
Згідно з
приписами Основного Закону України, юридичними позиціями Конституційного Суду України,
що є співвідносними з приписами Конвенції, та практикою Європейського суду з прав людини
реалізація права на судовий захист можлива з додержанням конституційних
принципів, зокрема принципу остаточності судових рішень (res judicata).
За сталою практикою Європейського суду з прав людини
додержання принципу остаточності судових рішень (res judicata) означає, що жодна зі сторін не має права вимагати
перегляду остаточного й обов’язкового судового рішення лише задля проведення
повторного слухання і нового розв’язання справи.
Україна як держава - учасниця Конвенції
зобов’язана забезпечувати виконання остаточних рішень Європейського суду з прав
людини, у яких установлено порушення Україною Конвенції.
В своєму Рішенні від 2 грудня
2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголосив, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того,
визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до
виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної
Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці,
особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання
правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного
Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень
з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення
Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу
юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у
рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не
скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий,
третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000
року № 15-рп/2000)».
В даному контексті слід зауважити, що
відповідно до диспозиції і кваліфікації частини четвертої статті 382
Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення
Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та
умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Також, під час розгляду даної
заяви слідчий суддя обов’язково має взяти до уваги положення Міжнародної
конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, ратифікованої
Законом України від 17 червня 2015 року № 525-VIII «Про приєднання України до
Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень»,
відповідно до якої Держави - учасниці цієї
Конвенції, беручи до уваги, що, відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, держави зобов’язані сприяти загальній повазі до прав
людини та основоположних свобод й дотриманню їх; керуючися Загальною декларацією прав людини; посилаючися на Міжнародний пакт про економічні, соціальні
та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та
політичні права та інші відповідні міжнародні договори у сферах прав
людини, гуманітарного права та міжнародного кримінального права;
посилаючися також на Декларацію про захист усіх осіб від
насильницьких зникнень,
прийняту Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в її резолюції
47/133 від 18 грудня 1992 року; усвідомлюючи надзвичайну
серйозність насильницьких зникнень, які є злочином, а за певних обставин,
визначених у міжнародному праві, - злочином проти людства;
будучи сповненими рішучості не допускати насильницьких зникнень і боротися з
безкарністю під час вчинення злочину насильницького зникнення;
усвідомлюючи право кожної людини не піддаватися насильницькому зникненню й
право жертв на правосуддя та на відшкодування збитків;
підтверджуючи право будь-якої жертви знати правду про обставини насильницького
зникнення та про долю зниклої особи, а також право безперешкодно збирати,
отримувати й поширювати інформацію з цією метою, домовилися про
таке: Ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню; Жодні виключні
обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня
політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати
виправданням насильницького зникнення; Для цілей цієї Конвенції насильницьким
зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в
будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які
діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові
визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи
місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту
закону; Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів для розслідування
дій, визначених у статті 2, що скоюються особами чи групами осіб, які діють без
дозволу, підтримки чи згоди держави, і для віддання правосуддю відповідальних
за це осіб; Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів для того, щоб
насильницьке зникнення кваліфікувалося як правопорушення в її кримінальному
праві; Широкопоширена чи систематична практика насильницьких зникнень є
злочином проти людства, як його визначено в застосовному міжнародному праві, і
тягне за собою наслідки, що передбачені таким застосовним міжнародним правом;
Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів для притягнення до
кримінальної відповідальності принаймні:
а)
будь-якої особи, яка вчиняє акт насильницького зникнення, наказує, підбурює чи
спонукає вчинити його, учиняє замах на його вчинення, є його пособником чи бере
участь у ньому;
і) знав,
що підлеглі, які знаходяться під його реальною владою та контролем, скоювали
або мали намір учинити злочин насильницького зникнення, або свідомо
проігнорував очевидну інформацію, що свідчить про це;
іі) ніс
реальну відповідальність та здійснював реальний контроль стосовно діяльності, з
якою був пов’язаний злочин насильницького зникнення, а також який
ііі) не
вжив усіх необхідних і розумних заходів у рамках його повноважень з метою
недопущення або припинення вчинення акту насильницького зникнення або для
передачі цього питання до компетентних органів для розслідування та
кримінального переслідування;
с)
викладений вище підпункт «b» застосовується без шкоди для відповідних суворіших
норм про відповідальність, застосовних у міжнародному праві до військового
командира чи особи, яка фактично здійснює функції військового командира.
Жодні
наказ або розпорядження, що походять з державного, цивільного, військового чи
іншого органу, не можуть слугувати виправданням злочину насильницького
зникнення.
Конституційний Суд
України у своєму Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 дійшов висновку,
що суди здійснюють правосуддя з
метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних
інтересів юридичних осіб, інтересів
суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного
дослідження усіх обставин справи. При цьому судове
рішення повинно базуватись на принципах
верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх
учасників судового процесу.
З огляду на наведене вище слід зазначити, що
відповідно до положень частини
третьої статті 206 КПК України слідчий суддя зобов’язаний звільнити
позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під
вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало
законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення
особи свободи.
Згідно частини
шостої статті 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа
заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в
уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної
влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під
вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти
від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне
проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити
відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів,
викладених в заяві особи;
3) вжити
необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до частини сьомої
статті 206 КПК України слідчий суддя зобов’язаний діяти в
порядку, передбаченому частиною шостою цієї
статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи
інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри
порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому
органі державної влади, державній установі.
Частинами
п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус
суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права,
викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів
владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий
акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах
Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, в своїй Постанові від 27
травня 2019 року Об`єднана палата Касаційного кримінального
суду Верховного Суду у справа №
766/22242/17 (провадження № 51-7276 кмо 18) дійшла висновку, що: «…ч. 2 ст. 309 КПК України
визначає, окрім іншого, яке явно не стосується цього випадку, що під час
досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали
слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії
чи бездіяльність слідчого, прокурора. При цьому перелік рішень, дій чи
бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час
досудового розслідування до слідчого судді, визначено в ст. 303 КПК України.
Проте, на відміну від порядку оскарження
рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями
303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді
щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи
свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Так, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК
України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють
обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться
особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної
сили, або не звільнена з-під варти після внесення
застави в установленому цим Кодексом порядку, він
зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який
орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно
доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення
свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену
свободи особу, якщо орган державної влади чи службова
особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення,
яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення
особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді
прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного
заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший
строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності
клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити
особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких
трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для
затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного
строку тримання під вартою; 3)відсутність зволікання у доставленні особи до
суду».
Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому
судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення
особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої
особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде
встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду
клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК
мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею
будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та
застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає
процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних
органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК
України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може
висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або
під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального
провадження по суті».
В контексті викладеного вище,
враховуючи наведені доводи з посиланням на низку норм прямої дії Конституції
України, рішень Конституційного Суду України, рішень Європейського суду з прав
людини та норм міжнародних нормативно-правових актів, які є частиною
національного законодавства України,
керуючись положеннями ч.ч. 2 і 3 ст.206
КПК України, звертаюсь до суду і,
ПРОШУ:
1.
За результатами розгляду даної
заяви ВИКЛЮЧНО В ПОРЯДКУ статті 206
КПК України, постановити
ухвалу, якою зобов’язати начальника _________________________
______________________________________________, під вартою
якого тримається
особа _____________________________________________________________________________, - НЕГАЙНО доставити цю особу до слідчого
судді для з’ясування підстав позбавлення свободи;
2.
За результатами розгляду обставин
незаконного тримання особи під вартою, ЗВІЛЬНИТИ позбавлену свободи особу, якщо
орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа,
не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність
інших правових підстав для позбавлення особи свободи;
3.
НЕГАЙНО повідомити відповідні правоохоронні органи про виявлений факт
кримінального злочину/правопорушення, який підпадає під диспозицію і кваліфікацію
статті 146 КК України (незаконне
позбавлення волі або викрадення людини), а також під інші, супутні, диспозиції
і кваліфікації статей Кримінального кодексу України.
ДОДАТОК: __________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
«___» ______
202__ року
З повагою, Заявник: ______________________
/______________________/
Хронологія даного питання:
В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова
допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались
відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування
постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і
матеріальну! – позов до суду
А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?
Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра
Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра
Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по
ТЦК та СП Дніпра
Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра
Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))
«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит
Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення
Чудопалової С. В.
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 1 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 2 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 3 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 4 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 5 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 6 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 7 + заява з
додатками)
Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява
Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду
- постанова
Адмінпозов
до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява
Відвід
судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява
Перше
виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра
Другий
відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Відхиливши
два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.
Апеляція на
трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Апеляція на
трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Залишилось
недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан
Залишилось
недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП
Заява про
злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі
Скарга
слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра
Витяг з ЄДР
про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року
Встановлюємо
конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.
Клопотання
про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра
Скарга на
бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР
Детально
про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ
Справа по
ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява
У ВП не
видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ
Заява на
слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява
Невнесення
відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді
Запит від
«Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію
Повторний
запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію
Запит до
МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію
Відповіді
від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про мобілізацію
Запит від
ГО ОПГ "Багнет Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра
Копія
еталонного тексту закону № 3633-ІХ зареєстрованого Мін’юстом
Заборона
передачі персоналки до ТЦК та СП - заява до роботодавця
Справа по
ТЦК та СП Дніпра: відвід колегії суддів ТААС
Копія
еталонного тексту закону № 3696-ІХ (про адмінштрафи для ухилянтів)
зареєстрованого Мін’юстом
Судове
засідання у справі по ТЦК та СП Дніпра 11.06.2024 - відео
Апеляція
скасувала незаконне рішення по ТЦК та СП Дніпра 09.07.2024 - відео і заяви про
відвід
Протиправна
бездіяльність = четвертий позов до ТЦК та СП Дніпра
Досить чудити давайте судити
або трохи про суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра
Перший відвід судді
Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра
Низка заяв у справі по ТЦК та
СП Дніпра від 16.09.2024
Як однією ухвалою
"забанити" дві заяви про відвід - практика судді Безрук Т. В.
Третій відвід судді
Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра
Низка заяв у справі по ТЦК та
СП Дніпра від 23.09.2024
Низка заяв у справі по ТЦК та
СП Дніпра від 02.10.2024
Суддя Білик не відвела суддю
Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Заява по 206-й КПК щодо незаконного тримання
людини під вартою
Суддя Дружинін не відвів
суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Надайте мені читабельну
повістку - запит до Дніпро ОТЦК та СП
Рішення у справі по ТЦК та СП
Дніпра - повний текст
П’ятий позов до ТЦК та СП
Дніпра або: «Закон – один для всіх!» - позовна заява
Запит по судді Калугіній у
справі по ТЦК та СП Дніпра
Рішення судді Должко С. Р. в
публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ –
виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації
Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?
«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до
прокуратури
Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу
інстанцію - неповне відео
Ухвала
апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР
В касації
на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС
Справу
"Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала
ДБР «мутить»
справу проти судді Должко С. Р.
Микола
Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів
Читайте також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? -
документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади –
документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство
фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно -
документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство –
документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ,
ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені
реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи
(матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду
Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями
Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 -
відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ -
відео
Андрій
Карпович: ТЦК - незаконне воєнізоване формування ст.260ККУ - відео
Віталій
Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео
Ярослав Косарев
поліція і ТЦК збір персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2
Приклад
дистанційної правової допомоги щодо незаконної мобілізації і повісток - відео
Заборонити
ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями
Відомості з
ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023
На запит до
ТЦК відповіла військова частина?))
Держстат і
ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Чернівці:
найкоротша розмова з ТЦКунами
Відмова від
отримання повістки не створює склад адмінправопорушення - рішення суду
Суд визнав
незаконним утримання "ухилянта" у розподільчому центрі Миколаївського
ОТЦК та СП - ухвала
Суд
скасував адмінштраф за неоновлення даних в ТЦК та СП - рішення
Посилань на
інфосистему «Оберіг» чинне законодавство не містить - рішення суду
«СЛУЖБОВЕ
ПОСВІДЧЕННЯ» уповноваженої особи від ТЦК та СП: на що варто звернути увагу
На шляху до тоталітарної
демократії – журналістське розслідування Миколи Тивонюка
Напад ТЦКашників на
журналіста Піковського внесуть до ЄРДР - ухвала Житомирського апеляційного суду
Читайте також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та
«воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної
зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права власності
РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб –
законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії
указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ
УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео
Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою)))
12.04.2024
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?!
19.04.2024
Микола
Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів
ТЦК не має
права затримувати людей - рішення суду
Не оновив
дані - і що? - рішення суду
Штраф від
ТЦК в 17000 грн. скасовано - рішення суду
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском
власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо
те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви,
клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" -
оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий
випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону
заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск
газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації»
від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки –
п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети
«Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети
«Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет
Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск
газети «Багнет Нації»
Перша редакція
чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція
про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»
«Суд знає
закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ
(коротко про актуальне) – тридцять третій випуск газети «Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ –
тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики,
апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ
ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати правозахисну
діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна
переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570
7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація від правління
БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар