Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 16.09.2024

 

Красногвардійський районний суд

міста Дніпропетровська

Україна, 49000, м. Дніпро,

пр-т Л. Українки (Пушкіна), буд. 77-б

 

                                                     ПОЗИВАЧ: Філіпенко Олександр Сергійович,

e-mail: svf2011@ukr.net

 

                                               ВІДПОВІДАЧ: Дніпропетровський обласний

територіальний центр комплектування

та соціальної підтримки

код ЄДРПОУ: 08353525

вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,

Дніпропетровська область, 49000

e-mail: tckspdp@post.mil.gov.ua

Телефон: +38 (056) 770 80 94

 

Справа № 204/7758/24

Провадження № 2/204/3327/24

Суддя: Чудопалова С. В.

 

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

(з постанови ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)

 

ЗАЯВА № 05

про проведення розгляду справи № 204/7758/24 у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, на виконання норми прямої дії пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Частиною п’ятою статті 279 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

   Враховуючи викладене вище, керуючись п.3 ч.1 ст.43 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, звертаюсь до суду і,

 

ПРОШУ:

 

1.             Розгляд моєї позовної заяви (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) проводити виключно у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, на виконання норми прямої дії пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України, задля втілення однієї з основних засад судочинства, а саме: змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості, а також через суспільний інтерес до подібних справ в даний момент, за даних обставин, що склалися.

 

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

 

ЗАЯВА № 06

про витребування доказів на підтвердження належного Відповідача

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   Зауважу, що в своїх заявах і клопотаннях поданих в рамках розгляду Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська (справа № 204/493/23, провадження № 2-а/204/30/23), (Справа № 203/1882/23; Провадження № 2/204/2220/23), а згодом і Дніпропетровським окружним адміністративним судом (справа № 160/28859/23), позовних заяв поданих одним позивачем до одного й того ж відповідача, у зазначених вище цивільних та адміністративному судових провадженнях, я повідомляв суди обох інстанцій про той факт, що мною направлялися інформаційні запити з вимогою на отримання завірених належним чином копій установчих документів не тільки до Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (запит від 07 січня 2023 року), Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (запит від 22 березня 2023 року та запит від 10 червня 2023 року), а й до Міністерства оборони України (запит від 12 червня 2023 року). Але, слід зазначити, що змістовних відповідей, а тим більше копій запитуваних документів від відповідних ТЦК та СП та МІНОБОРОНИ, Я, так, і не отримав.

   Дана обставина, а також відсутність інформації про установи з назвами «Центрально-Чечелівський об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» (не має коду ЄДРПОУ) та «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» (з наявним кодом ЄДРПОУ: 08353525) в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наштовхують на небезпідставні сумніви щодо легального перебування і законної діяльності зазначених установ на території України, під час воєнного стану.

   З цього приводу також слід наголосити, що відомості про зазначені вище установи також відсутні і в реєстраційних відомостях в розділі «дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» самої юридичної особи (приватного права - суб’єкта господарювання) з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ», яка, в свою чергу є правонаступником наступних юридичних осіб, а саме:

ЗАХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 24982002);

ПІВДЕННЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 24981994);

СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄДРПОУ: 26614946).

   Отже, питання правосуб’єктності одного і того ж Відповідача по двом цивільним і одній адміністративній справам мало б бути досліджено більш детально, з огляду на приєднані мною копії відповідних документів і запитів на публічну інформацію, які залишилися без відповідей. А також з огляду на ті суперечливі відомості, які були долучені мною до матеріалів даних справ, про вказані вище установи.

   В своїй позовній заяві я зазначав, що в свою чергу, під час підготовки позовної заяви до суду (в раніше розглянутій справі - № 204/493/23), для визначення відповідного належного відповідача, я, звертався із запитом на інформацію від 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП (копія додавалася до заяви) для встановлення конституційної правосуб’єктності у самої установи та на підтвердження повноважень службових і посадових осіб, які діють від імені та в інтересах зазначеної установи (трекінг відправлення Укрпошта від 09.01.2023, № 4905506378840 – відправлення вручено особисто - 13.01.2023).

   В своєму запиті на публічну інформацію, я, ВИМАГАВ:

1. Надати завірену належним чином фотокопію Розпорядчого акту (ЗАКОНУ) про утворення Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як орган/установу державної влади в Україні;

2. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про призначення начальником Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Міщенка Володимира Володимировича;

3. Надати завірену належним чином фотокопію Наказу про призначення на посаду офіцера відділення ОБССЗ Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старшого лейтенанта Велієва Хасара Сафаралійовича;

4. Надати посилання на нормативно-правовий акт (ЗАКОН), яким визначені військові і спеціальні звання відповідно до статті 92 Конституції України;

5. Надати завірену належним чином фотокопію Положення, яким регулюється діяльність Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

6. Надати завірену належним чином фотокопію Посадової інструкції, якою регулюється діяльність посадових і службових осіб Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

7. Надати відомості про нормативно-правовий акт (ЗАКОН), яким встановлено право працівників Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати і виносити рішення (постанови) в справах про адміністративні правопорушення;

8.  Надати завірені належним чином фотокопії супровідних документів, якими уповноважувались дії працівників Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в робочий час на перевірку документів у осіб поза межами будівлі Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Шмідта, 16;

9.  Надати відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), яким визначено право працівників ТЦК та СП вчиняти перевірку документів поза межами будівель/споруд, в яких розміщені відповідні ТЦК та СП;

10.  Надати відомості про конкретну норму нормативно-правового акту (ЗАКОНУ), якою визначено статус Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як режимного об’єкту;

11.  Надати достовірні відомості щодо того, ким, коли і на підставі чого була замовлена і виготовлена гербова печатка Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 

12. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним законом строку (п'ять днів), листом, на мою домашню адресу: 49055, м. Дніпро.

   Для підтвердження правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності і деліктоздатності) належного відповідача в позовній заяві про стягнення моральної і матеріальної шкоди (Справа № 203/1882/23; Провадження № 2/204/2220/23) та для встановлення осіб, які можуть діяти від імені та в інтересах відповідної «юридичної особи публічного права» (як дослівно зазначено в постанові КМУ від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки»), в запиті на інформацію від 22 березня 2023 року та від 10 червня 2023 року до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, я, ВИМАГАВ:

1. Надати повну, змістовну відповідь на мій попередній інформаційний запит, направлений 07 січня 2023 року до Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і отриманого даною установою відповідно трекінга Укрпошти;

2. На виконання норми прямої дії пункту 12 частини першої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики», - надати завірену належним чином фотокопію Розпорядчого акту (ЗАКОНУ) про утворення юридичної особи публічного права – установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки»;

3.  На виконання норми прямої дії пункту 17 частини першої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України визначаються, зокрема, основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про організацію Збройних Сил України»;

4.   На виконання норми прямої дії пункту 18 частини першої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим державного кордону», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про правовий режим державного кордону»;

5.   На виконання норми прямої дії пункту 2 частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідні чинні Закони України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» та «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України»;

6.   На виконання норми прямої дії пункту 4 частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок використання і захисту державних символів», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про порядок використання і захисту державних символів»;

7.   На виконання норми прямої дії пункту 5 частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, державні нагороди», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про державні нагороди»;

8.   На виконання норми прямої дії пункту 6 частини другої статті 92. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Виключно законами України встановлюються, зокрема, військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання», - надати достовірну інформацію у вигляді посилання на відповідний чинний Закон України «Про військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання»;

9.   На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» і норми прямої дії частини третьої статті 20. Конституції України (документ: 254к/96-ВР), згідно якої «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України», - надати зразок власного бланка і зразок відбитку гербової печатки установи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки»; 

10. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним законом строку (п'ять днів), листом, на мою домашню адресу: 49055, м. Дніпро та в електронному вигляді на мою електронну адресу e-mail: svf2011@ukr.net. 

   Даний запит мною було сформовано і направлено до відповідного розпорядника інформації (Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки), з огляду на суперечливі відомості, які містяться в офіційному витягу з ЄДРПОУ від 17.02.2023 року (код 182052780030) про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ: 08353525 та назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки». Адже на момент формування даного витягу (17.02.2023 10:20:28) «в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів (про зазначену юридичну особу) не знайдено».

   Зауважу, що в судових правовідносинах (спорах), попередньо скасувавши постанову про адміністративне правопорушення (справа № 204/493/23, провадження № 2-а/204/30/23) та компенсувавши відшкодуванням завдану незаконними діями Дніпропетровського ОТЦК та СП моральну і матеріальну шкоду (Справа № 203/1882/23; Провадження № 2/204/2220/23), позивач та його представники були стороною (Позивачем) у адміністративній справі № 160/28859/23 з позовними вимогами щодо зобов’язання відповідача («ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ»), надати відповідні установчі документи на підтвердження відповідності його (відповідача) створення, в порядку і у спосіб, згідно до вимог пункту 12, 17 частини першої статті 92 Конституції України - відповідним законом.

   Водночас слід наголосити, що навіть після постанови від 09 липня 2024 року колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/28859/23, якою суд фактично постановив, зокрема: «Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання Філіпенку Олександру Сергійовичу відповіді на його запит від 10.06.2023» та «Зобов’язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати Філіпенку Олександру Сергійовичу відповідь на запит від 10.06.2023 у спосіб, зазначений у запиті», Дніпропетровський ОТЦК та СП вкотре послався на Постанову Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальний центр комплектування та соціальної підтримки», як на установчий акт про утворення, що прямо суперечить вимогам Конституції України.

   Так, хронологія утворення цих незаконних установ розпочинається з Указу Президента України від 15 лютого 1994 року № 48/94 «Про Положення про військові комісаріати» (що суперечить Конституції України, документ: 254к/96-ВР) скасованого іншим Указом Президента України від 9 жовтня 2001 року № 944/2001 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».

   Далі. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1235 «Про затвердження Положення про військові комісаріати» було затверджено Положення про військові комісаріати, які не утворювались у відповідності до вимог чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), але існували де-факто. Дана постанова втратила чинність на підставі постанови КМ № 389 від 03.06.2013.

   Наступною Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 «Про затвердження Положення про військові комісаріати» (які ніколи не створювались законом), в найкращих традиціях правового нігілізму, було затверджено Положення про військові комісаріати, яке втратило свою чинність на підставі постанови КМ № 154 від 23.02.2022.  

   Одночасно з постановою КМУ № 389 від 03.06.2013 діяла й інша Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1054 «Про затвердження Положення про територіальний центр комплектування військовослужбовцями за контрактом», якою було затверджено відповідне Положення та яке також втратило свою чинність на підставі постанови КМ № 154 від 23.02.2022.     

   Наступною Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» (яка на сьогодні вважається чинною), вкотре, було затверджено відповідне Положення для так званих «органів військового управління…», які ніколи не утворювалися відповідно до норм прямої дії чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) ЗАКОНОМ, але продовжують існувати де-факто, не оформлені де-юре.

   В свою чергу Законом України від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» чітко врегульовано, що органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог  Конституції України  стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

   Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.

   За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

   Але, по факту, це все, не виконується, а Конституція України - порушується.

   Тож яким чином, припинили своє існування не утворені законом військові комісаріати, яким на заміну прийшли не утворені законом територіальні центри комплектування та соціальної підтримки?

   Відповідь на дане питання криється в Законі України від 30 березня 2021 року № 1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку», яким внесено зміни і доповнення до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» в наступній редакції, а саме:

«1) у статті 1:

частини сьому і восьму викласти в такій редакції:

"7. Виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (районні у містах, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

   8. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України"».

   Ось так, з повним порушенням конституційних засад, легким рухом руки шулера-кнопкодава неутворені законом військові комісаріати переназвалися у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

   Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61 цс 18 робить висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

   Частинами першою і другою статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

   В контексті зазначеного раніше та з огляду на позовні вимоги моєї позовної заяви, вважаю за необхідне зобов’язати відповідача надати суду докази, на підтвердження своєї конституційної правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності і деліктоздатності), що в подальшому, безпосередньо впливатиме на виконання рішення суду.

   Враховуючи викладене вище, керуючись п.3 ч.1 ст.43, ч. 1 ст. 76 та ч.ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України, звертаюсь до суду і,

 

ПРОШУ:

 

1.    Зобов’язати Відповідача приєднати до матеріалів даної цивільної справи (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) докази (у вигляді копій відповідних установчих документів – Розпорядчого Акту) на підтвердження своєї конституційної правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності і деліктоздатності).

 

Шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується – обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

 

ЗАЯВА № 07

про приєднання Судом/суддею до матеріалів справи № 204/7758/24 доказів щодо належного складу суду

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   Частиною другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

   Іще раніше, 22 травня 2023 року, мною, до канцелярії Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська було подано заяву про виправлення описок, а також запит на отримання публічної інформації, в якому я, запитував:

2.             Надати достовірну інформацію у вигляді копії документа або посилання на нормативно-правовий акт (указ або постанову) про призначення/переведення/обрання Чудопалової Світлани Вікторівни на відповідну посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська;

3.             У відповіді вказати - з якої дати (зазначити відповідну дату) суддя Чудопалова С. В. фактично здійснює правосуддя на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська;

4.             У відповіді вказати – загальну кількість рішень і ухвал постановлених суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за строк здійснення нею правосуддя на відповідній посаді від початку роботи на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, і до моменту формування відповіді на даний запит;

5.             Надати достовірні відомості щодо розміру отриманої заробітної плати Чудопаловою Світланою Вікторівною на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за весь час перебування її на відповідній посаді;

6.             Надати завірену належним чином фотокопію протоколу останніх зборів суддів Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська із результатами обрання голови суду, заступників голови суду та слідчих суддів;

   Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту, та  надіслати у письмовому (паперовому) вигляді на мою домашню адресу: 49055, місто Дніпро, Олександру Сергійовичу Філіпенку,  і в електронному вигляді на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).  

   З відповіді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 травня 2023 року вих.. № 14555/23 вбачалося, що відповідно до Рішення Верховного Суду № 68/0/149-22 від 29.04.2022 року суддю Першотравенського районного суду Донецької області Чудопалову Світлану Вікторівну відряджено до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська. Та згідно рішення зборів суддів Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06.05.2022 року судді Чудопаловій С. В. визначено спеціалізацію та з цього часу суддя почала здійснювати правосуддя на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.   

   З цього приводу варто зазначити, що частиною першою статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402) визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

   Відповідно до частини другої статті 36 зазначеного Закону № 1402 Верховний Суд:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

   Тобто, в зазначеному Законі № 1402 відсутня пряма норма, згідно якої Верховний Суд може здійснювати відрядження суддів з одного суду, до іншого.

   Частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

   В мотивувальній частині свого Рішення № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголосив, що: «для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР)  у  статті  124  встановила  принципи  здійснення правосуддя виключно судами,  неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України (254к/96-ВР)».

   З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини першої статті 127 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) правосуддя здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ІНШІ СУДДІ).

   В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України дійшов висновку, що судову  владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках,  народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина  перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду  в одному  із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).

   Конституція України (254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття  посади професійного судді в судах загальної юрисдикції, визначає їх способи  - призначення вперше і обрання безстроково (пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта статті 126, частини третя, четверта статті 127, частина перша стаття 128) (254к/96-ВР). Водночас законодавець повноважний встановлювати додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу,  віку та їх професійного рівня порівняно із основними вимогами для зайняття  посади професійного судді (частина п'ята статті 127 Основного Закону України) (254к/96-ВР).

   За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином  України  статусу професійного судді пов'язане  з настанням  відповідного  юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду. Зайняття  посади  судді  здійснюється шляхом призначення вперше, а обрання - після закінчення строку, на який його було призначено. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якою судді  обіймають  посади  безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, і узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 16 жовтня 2001 року N 14-рп/2001 (v014p710-01),  відповідно до якої на обрання безстроково може претендувати особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і стажем,  оскільки  завершився строковий п'ятирічний термін перебування на посаді професійного судді (абзац сьомий пункту 4 мотивувальної частини) (v014p710-01).

   У Конституції України (254к/96-ВР) встановлено порядок першого призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється
Президентом України строком на п'ять років, закріплено положення про обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою України
(частина перша статті 128) (254к/96-ВР).

   Системний аналіз положень пункту 14 частини першої статті 92, частини четвертої статті 126, частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 127,  статті 128 Конституції України (254к/96-ВР) та положень Закону (2453-17) дає підстави для  таких висновків: призначення на посаду судді здійснюється тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився п'ятирічний термін, на який вони були призначені;  до складу апеляційних,  вищих  спеціалізованих  судів  та  Верховного Суду України  можуть  обиратися  тільки  професійні  судді; зайняття суддівських посад в апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді України шляхом обрання виключає можливість призначення суддів у ці  суди,  а  відтак  призначення  на  посади суддів може здійснюватися лише до місцевих судів.

   Вимоги щодо наявності стажу для просування особи на посаді судді  кореспондують  з  вимогами  пункту 13 Основних  принципів незалежності судових  органів,  схвалених  резолюціями  N 40/32 та N 40/146  Генеральної  Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, в яких зазначено,  що підвищення суддів на посаді  там,  де  є  така  система,  слід  здійснювати  на основі об'єктивних факторів, зокрема здібностей і досвіду. Тобто встановлення такої вимоги,  як стаж  роботи  на  посаді  судді,  є об'єктивним  критерієм  для  зайняття  посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України. Вказана вимога обумовлена особливим  характером процесуальної діяльності цих судів і не порушує принципу рівності громадян України в їх конституційних правах, що відповідає  положенню  частини п'ятої статті  127  Конституції   України   (254к/96-ВР)   стосовно встановлення законодавцем  додаткових  кваліфікаційних  вимог  до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня,  об'єктивно  виправдане,  обґрунтоване  та справедливе і не може вважатися  дискримінаційним. Тому це обмеження стосується тільки конституційно визначеного спеціального статусу професійного судді і не впливає на зміст його прав і свобод (їх скасування чи обмеження) як людини і громадянина,  що гарантуються, зокрема, частиною третьою статті 22 Конституції  України  (254к/96-ВР), згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України в Рішенні від 18 квітня 2000 року N 5-рп/2000 (v005p710-00)  зазначив,  що  встановлення Конституцією України  (254к/96-ВР) та законами України певних кваліфікаційних вимог не   порушує конституційного принципу рівності, адже всі громадяни, які  відповідають конкретним кваліфікаційним вимогам, мають право займати  відповідні  посади (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини) (v005p710-00).

   В своєму Рішенні № 4-рп/2013 від 12 червня 2013 року справа № 1-9/2013 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголошує, що згідно з Конституцією України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України (пункт 14 частини першої статті 92), які приймає єдиний орган законодавчої влади в Україні - Верховна Рада України (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91); правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (частина перша статті 127). Суддею є громадянин України, який у встановленому Конституцією України і Законом порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді (стаття 51 Закону).

   Загальний порядок призначення на посаду професійного судді в судах загальної юрисдикції та підстави звільнення з цієї посади передбачені Основним Законом України (пунктом 27 частини першої статті 85, частинами четвертою, п’ятою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 128). Зміст зазначених положень щодо процедури, порядку призначення і обрання на посаду судді конкретизовано в Законі, в якому, зокрема, встановлено вимоги до осіб, що виявили бажання звернутись до Комісії з заявою про участь у доборі кандидатів, та до кандидатів, які вже проходять відповідний добір.

   Врегулювання передбаченого Законом порядку набуття статусу судді узгоджується з вимогами міжнародних актів. Так, у Європейській хартії про закон „Про статус суддів“ від 10 липня 1998 року зазначено, що „закон встановлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів з причин законних об’єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата, може бути перешкодою для призначення його на посаду судді“ (пункт 3.2). У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну добору кваліфікацію в галузі права. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

   В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголошує, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

   В даному контексті слід зауважити, що згідно частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Враховуючи викладене вище, керуючись низкою перелічених у клопотанні Рішень Конституційного Суду України та п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, задля підтвердження належного складу суду, звертаюсь до суду і,

 

ПРОШУ:

 

1.             Задля обґрунтування законності відрядження судді Першотравенського районного суду Донецької області Чудопалової Світлани Вікторівни до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, - приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) фотокопію з оригіналу Рішення Верховного Суду № 68/0/149-22 від 29.04.2022 року;

2.             Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) фотокопію з оригіналу подання Вищої ради юстиції до Президента України про призначення вперше Чудопалової Світлани Вікторівни на відповідну посаду саме професійного судді;

3.             Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) відомості про наявність конституційного громадянства Самостійної української держави України (створеної згідно результатів Всеукраїнського референдуму від 1 грудня 1991 року) у судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової С. В.

 

ДОДАТОК:

 

-                Копія інформаційного запиту від 22 травня 2023 року – на 5 (п’ятьох) арк..;

-                Копія відповіді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 травня 2023 року вих.. № 14555/23 – на 2 (двох) арк..

 

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини

(з постанови ВС від 15.08.2019 у справі № 823/782/16)

 

ЗАЯВА № 08

про висловлення недовіри та заявлення відводу від участі у справі № 204/7758/24 судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловій С. В.

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Частиною другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

   19 серпня 2024 року і 03 вересня 2024 року суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловою С. В. в справі № 204/7758/24 були постановлені ухвали, відповідно: «про залишення позовної заяви без руху», та «про прийняття та відкриття провадження у справі». Після чого, позивач по справі був змушений вкотре звертатись до суду із заявою від 11 вересня 2024 року про виправлення допущених описок та від 13 вересня 2024 року із заявою про відвід судді Чудопалової С. В.

   Даною заявою від 16 вересня 2024 року позивач також висловлює недовіру складу суду і заявляє про відвід від участі у розгляді справи № 204/7758/24 судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни з причини відсутності підтверджень у зазначеної особи статусу «професійного судді», як складової повноважного складу суду.

   Адже пунктом 1 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

   Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди є  рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

   Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».

   Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна   держава,   яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право  на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».

   Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення  числа  заяв  до  Європейського суду з прав людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

   Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що: «безсторонність,  в  сенсі  п.  1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

   Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

   На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від  09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».

   Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом, а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї  предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.

   Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом, який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

   Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до національного законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій інстанції тільки щодо міністрів.

   У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за відсутності будь-яких правових підстав.

   Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд, встановлений законом».

   Важливим прикладом застосування правила «суд, встановлений законом», який має неабияке значення для української практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:

а) питання передачі справ від одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульовано національним законодавством, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань;

б) мало місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення нею правосуддя як суддею;

в) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав порушення права на суд, «встановлений законом».

   Відтак ЄСПЛ дійшов висновку, що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».

   У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження.

   Отже, з урахуванням зазначеного вище слід вважати, що «суд, встановлений законом» означає наступне:

– дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

– дотримання правил автоматичного розподілу справ;

– наявність повноважень у судді;

– належний склад суду;

– наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

   В даному контексті слід зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

   Натомість, після самостійного ознайомлення з відкритих джерел з трудовою біографією на посаді судді Чудопалової Світлани Вікторівни, Я (Позиаач) з’ясував, що її призначення вперше на відповідну посаду судді (а не професійного судді) Селидівського міського суду Донецької області (строком на п’ять років) відбулося відповідно до Указу Президента України В.ЮЩЕНКА від 2 липня 2009 року № 500/2009 «Про призначення суддів», у відсутність конституційного громадянства Самостійної української держави України (створеної за результатами референдуму 1 грудня 1991 року) у посадової особи яка призначала і у особи яку призначали, а також у відсутність конституційно утвореної самої посади Президента України згідно Конституції України (документ: 254к/96-ВР) через не введення нової Конституції в дію всеукраїнським референдумом та у відсутність відповідного профільного закону.

   Наступним Указом Президента України В.ЯНУКОВИЧА від 20 квітня 2010 року № 563/2010 «Про переведення суддів» суддю  Селидівського  міського  суду Донецької області ЧУДОПАЛОВУ Світлану Вікторівну було переведено на роботу на посаді судді (а не професійного судді) Київського районного суду міста  Донецька  в межах п'ятирічного строку.

   Іншим Указом Президента України П.ПОРОШЕНКА від 7 серпня 2017 року № 212/2017 «Про призначення та тимчасове переведення суддів» суддю Київського районного суду міста Донецька ЧУДОПАЛОВУ Світлану Вікторівну було переведено шляхом відрядження строком до шести місяців на роботу на посаді судді (а не професійного судді) Буринського районного суду Сумської області.

   Крім зазначених вище нормативно-правових актів (у вигляді указів) 15 травня 2015 року на розгляд парламенту подавався проект постанови «Про обрання суддів», відповідно до якого пропонувалося суддю Київського районного суду міста Донецька Чудопалову Світлану Вікторівну обрати на посаду судді безстроково.

   Іншої змістовної відповідної інформації стосовно трудової діяльності Чудопалової Світлани Вікторівни на посаді судді, я, не знайшов. Відповідно, мені не вдалося знайти будь-який нормативно-правовий акт (указ або постанову) про призначення/переведення Чудопалової Світлани Вікторівни на роботу на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

   Таким чином, після постановлення 16 травня 2023 року суддею Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Чудопаловою С. В. ухвали про прийняття та відкриття провадження у відповідній справі (Справа № 203/1882/23; Провадження № 2/204/2220/23), 22 травня 2023 року, мною (Позивачем), до зазначеної судової установи, було спрямовано сформований запит на публічну інформацію, в якому я, вимагав підтвердження законного перебування зазначеної особи на посаді судді саме Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.

   З пункту першого відповіді (№ 14555/23-Вих від 29 травня 2023 року), яка надійшла на мій інформаційний запит від Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська вбачається, що відповідно до рішення Верховного Суду № 68/0/149-22 від 29.04.2022 суддю Першотравенського районного суду Донецької області Чудопалову Світлану Вікторівну відряджено до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.

   З огляду на зазначене постає логічне питання: коли, ким і яким НПА суддя Чудопалова С. В. була призначена на посаду сідді Першотравенського районного суду Донецької області.

   Крім того, відповідно до положень частини першої і другої статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

   Верховний Суд:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

   З наведеного вбачається, що до компетенції Верховного Суду не належать повноваження відрядження суддів з одного суду конкретно визначеної територіальної юрисдикції, до іншого суду з конкретно визначеною судоустроєм територіальною юрисдикцією в системі адміністративно-територіального устрою України.

   З пункту другого відповіді (№ 14555/23-Вих від 29 травня 2023 року), яка надійшла на мій інформаційний запит вбачається, що згідно рішення зборів суддів Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06.05.2022 року судді Чудопаловій С. В. визначено спеціалізацію та з цього часу суддя почала здійснювати правосуддя на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

   Водночас, в зазначеному пункті відсутні будь-які посилання на конкретні норми чинного законодавства, згідно яких законом встановлено початок здійснення правосуддя (а не судочинства) суддею, після визначення його спеціалізації саме рішенням зборів суддів конкретної територіально-адміністративної юрисдикції (районним у місті судом).

   З огляду на наведене вище та виникнення обґрунтованих сумнівів та необхідності встановлення належного складу суду, керуючись положеннями Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» 2 червня 2023 року та 16 вересня 2024 року мною (Позивачем), через канцелярію відповідної судової установи, було подано Клопотання № 3 про приєднання до матеріалів справи доказів щодо належного складу суду.

   Свої клопотання, я обгрунтував тим, що частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

   В мотивувальній частині свого Рішення № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголосив, що: «для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР)  у  статті  124  встановила  принципи  здійснення правосуддя виключно судами,  неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України (254к/96-ВР)».

   З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини першої статті 127 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) правосуддя здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ІНШІ СУДДІ).

   В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України дійшов висновку, що судову  владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках,  народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина  перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду  в одному  із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).

   Конституція України (254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття  посади професійного судді в судах загальної юрисдикції, визначає їх способи  - призначення вперше і обрання безстроково (пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта статті 126, частини третя, четверта статті 127, частина перша стаття 128) (254к/96-ВР). Водночас законодавець повноважний встановлювати додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу,  віку та їх професійного рівня порівняно із основними вимогами для зайняття  посади професійного судді (частина п'ята статті 127 Основного Закону України) (254к/96-ВР).

   За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином  України  статусу професійного судді пов'язане  з настанням  відповідного  юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду. Зайняття  посади  судді  здійснюється шляхом призначення вперше, а обрання - після закінчення строку, на який його було призначено. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якою судді  обіймають  посади  безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, і узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 16 жовтня 2001 року N 14-рп/2001 (v014p710-01),  відповідно до якої на обрання безстроково може претендувати особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і стажем,  оскільки  завершився строковий п'ятирічний термін перебування на посаді професійного судді (абзац сьомий пункту 4 мотивувальної частини) (v014p710-01).

   У Конституції України (254к/96-ВР) встановлено порядок першого призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється
Президентом України строком на п'ять років, закріплено положення про обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою України
(частина перша статті 128) (254к/96-ВР).

   Системний аналіз положень пункту 14 частини першої статті 92, частини четвертої статті 126, частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 127,  статті 128 Конституції України (254к/96-ВР) та положень Закону (2453-17) дає підстави для  таких висновків: призначення на посаду судді здійснюється тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився п'ятирічний термін, на який вони були призначені;  до складу апеляційних,  вищих  спеціалізованих  судів  та  Верховного Суду України  можуть  обиратися  тільки  професійні  судді; зайняття суддівських посад в апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді України шляхом обрання виключає можливість призначення суддів у ці  суди,  а  відтак  призначення  на  посади суддів може здійснюватися лише до місцевих судів.

   Вимоги щодо наявності стажу для просування особи на посаді судді  кореспондують  з  вимогами  пункту 13 Основних  принципів незалежності судових  органів,  схвалених  резолюціями  N 40/32 та N 40/146  Генеральної  Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, в яких зазначено,  що підвищення суддів на посаді  там,  де  є  така  система,  слід  здійснювати  на основі об'єктивних факторів, зокрема здібностей і досвіду. Тобто встановлення такої вимоги,  як стаж  роботи  на  посаді  судді,  є об'єктивним  критерієм  для  зайняття  посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України. Вказана вимога обумовлена особливим  характером процесуальної діяльності цих судів і не порушує принципу рівності громадян України в їх конституційних правах, що відповідає  положенню  частини п'ятої статті  127  Конституції   України   (254к/96-ВР)   стосовно встановлення законодавцем  додаткових  кваліфікаційних  вимог  до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня,  об'єктивно  виправдане,  обґрунтоване  та справедливе і не може вважатися  дискримінаційним. Тому це обмеження стосується тільки конституційно визначеного спеціального статусу професійного судді і не впливає на зміст його прав і свобод (їх скасування чи обмеження) як людини і громадянина,  що гарантуються, зокрема, частиною третьою статті 22 Конституції  України  (254к/96-ВР), згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України в Рішенні від 18 квітня 2000 року N 5-рп/2000 (v005p710-00)  зазначив,  що  встановлення Конституцією України  (254к/96-ВР) та законами України певних кваліфікаційних вимог не   порушує конституційного принципу рівності, адже всі громадяни, які  відповідають конкретним кваліфікаційним вимогам, мають право займати  відповідні  посади (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини) (v005p710-00).

   В своєму Рішенні № 4-рп/2013 від 12 червня 2013 року справа № 1-9/2013 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголошує, що згідно з Конституцією України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України (пункт 14 частини першої статті 92), які приймає єдиний орган законодавчої влади в Україні - Верховна Рада України (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91); правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (частина перша статті 127). Суддею є громадянин України, який у встановленому Конституцією України і Законом порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді (стаття 51 Закону).

   Загальний порядок призначення на посаду професійного судді в судах загальної юрисдикції та підстави звільнення з цієї посади передбачені Основним Законом України (пунктом 27 частини першої статті 85, частинами четвертою, п’ятою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 128). Зміст зазначених положень щодо процедури, порядку призначення і обрання на посаду судді конкретизовано в Законі, в якому, зокрема, встановлено вимоги до осіб, що виявили бажання звернутись до Комісії з заявою про участь у доборі кандидатів, та до кандидатів, які вже проходять відповідний добір.

   Врегулювання передбаченого Законом порядку набуття статусу судді узгоджується з вимогами міжнародних актів. Так, у Європейській хартії про закон „Про статус суддів“ від 10 липня 1998 року зазначено, що „закон встановлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів з причин законних об’єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата, може бути перешкодою для призначення його на посаду судді“ (пункт 3.2). У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну добору кваліфікацію в галузі права. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

   Отже, вимога щодо належного (повноважного) складу суду передбачена не тільки пунктом 1 частини третьої статті 376 ЦПК України та самою Конституцією України, а й цілою низкою рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, а також низкою профільних міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства України.

   Тобто, звертаючись до суду з відповідним клопотанням Позивач намагався реалізувати гарантоване відповідними нормами право на повноважний (належний) склад суду.

   З цього приводу в своєму Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України наголосив, що за пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право  на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. На розвиток наведеного положення Європейський суд  з  прав  людини  у рішенні  від 25 лютого 1993 року у справі "Добертен проти Франції" зазначив,  що  за  пунктом  1  статті 6 Конвенції (995_004) держави-учасниці Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх суди і трибунали виконували  кожен свою функцію, притаманну їм.

   Крім того, в своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголошує, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

   За результатами розгляду згаданого раніше клопотання № 3 в своїй ухвалі від 12 липня 2023 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Чудопалова С. В. постановила наступне, а саме: «Щодо клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів належного складу суду, а саме фотокопії з оригіналу рішення ВС від 29.04.2022, фотокопії з оригіналу подання ВРЮ до Президента України про призначення судді вперше та відомості про наявність громадянства України, слід відмовити оскільки, процесуальне законодавство не передбачає можливості перевірки учасниками справи належного складу суду».

   З даного приводу варто зауважити, що чинним законодавством прямо і не заборонено перевірку учасниками справи належного (повноважного) складу суду у випадку якщо у сторони виникли обгрунтовані сумніви. Тим більше, що розгляд справи неповноважним складом суду є грубим порушенням норм процесуального права, та є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

   Отже, офіційно ані наведені вище нормативно-правові акти про призначення/переведення судді, ані Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська, ані сама суддя Чудопалова С. В. не підтвердили законного перебування зазначеної особи на відповідній посаді в зазначеній установі.

   В контексті викладеного вище, Я (Позивач), небезпідставно, надаючи відповідні докази, заявляю про неповноважний (неналежний) склад суду та ставлю під сумнів законність постановленого раніше рішення судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Чудопалової С. В. від 13 липня 2023 року в справі № 203/1882/23, яке було оскаржено в апеляційному порядку, а також ставлю під сумнів постановлене в недалекому майбутньому її рішення по справі № 204/7758/24, ідентифікуючи їх, не інакше, як «плоди отруйного дерева».  

   З огляду на викладене вище вважаю, що викладені факти мають бути більш ретельно досліджені в даному випадку, з наданням кваліфікованої оцінки, під час розгляду даної заяви про відвід судді Чудопалової С. В.

   Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді. Такі обставини, з обґрунтуванням, були викладені по тексту вище.

   З огляду на частину третю статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

   Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України встановлено, що подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   В контексті наведеного вище висловлюю недовіру судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловій С. В., та заявляю про її відвід від розгляду справи № 204/7758/24.

 

ДО ЗАЯВИ ДОДАЮТЬСЯ:

-                Копія інформаційного запиту від 22 травня 2023 року – на 5 (п’ятьох) арк..;

-                Копія відповіді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 травня 2023 року вих.. № 14555/23 – на 2 (двох) арк..

 

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

(з постанови ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

Шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується – обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини

(з постанови ВС від 15.08.2019 у справі № 823/782/16)

 

ЗАЯВА № 09

про ознайомлення з матеріалами справи № 204/7758/24

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Слід констатувати, що на момент подання даної заяви до суду Позивачем не було отримано жодного процесуального документа у вигляді ухвали суду, по даній справі.

   Враховуючи викладене вище, керуючись п.п.1 і 3 ч.1 ст.43 ЦПК України, звертаюсь до суду і,

 

ПРОШУ:

 

7.             Надати мені і моїм представникам за довіреністю можливість, для ознайомлення з матеріалами судового провадження (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24). Зручною для себе датою і часом для ознайомлення з матеріалами справи визначаю 20 вересня 2024 року з 10:00 до 12:00;

8.             Підготувати і вручити мені копії всіх судових рішень, які постановлялися у даному судовому провадженні (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24), та які й досі мені не надавалися і не надсилалися.

 

16 вересня 2024 року

З повагою, Позивач: ________________ Олександр Сергійович Філіпенко

 

Представник за довіреністю: _________________________ С. В. Філіпенко

Представник за довіреністю: __________________________ В. В. Акулов

Представник за довіреністю: __________________________ Ю. В. Щербак

Хронологія даного питання: 

В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...

Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА

В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи

ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались відповідно до КУ

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява

Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування постанови - ухвала

Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення

Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!

Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і матеріальну! – позов до суду

Не треба експромтом імпровізувати-декомунізувати… Треба, відповідати за скоєне! – заява про виправлення описок в ухвалах судді

А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?

Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра

Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра

Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по ТЦК та СП Дніпра

Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра

Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))

«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит

Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення Чудопалової С. В.

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 1 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 2 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 3 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 4 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 5 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 6 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 7 + заява з додатками)

Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява

Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду - постанова

Адмінпозов до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява

Відвід судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява

Перше виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра

Другий відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Відхиливши два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.

Апеляція на трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Апеляція на трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Залишилось недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан

Залишилось недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП

Заява про злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі

Скарга слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра

Витяг з ЄДР про ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року

Встановлюємо конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.

Клопотання про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра

Це ваша особиста думка...

Я – «ухилянт»! А ви хто!??

Скарга на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР

Детально про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ

Справа по ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява

У ВП не видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ

Заява на слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява

Невнесення відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді

Запит від «Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію

Повторний запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію

Запит до МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Відповіді від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Запит від ГО ОПГ "Багнет Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра

Копія еталонного тексту закону № 3633-ІХ зареєстрованого Мін’юстом

Заборона передачі персоналки до ТЦК та СП - заява до роботодавця

Справа по ТЦК та СП Дніпра: відвід колегії суддів ТААС

Копія еталонного тексту закону № 3696-ІХ (про адмінштрафи для ухилянтів) зареєстрованого Мін’юстом

«Мобілізаційні» постанови КМУ №№ 559, 560 від 16 травня та 565 від 17 травня 2024 року – фотокопії з оригіналів

Судове засідання у справі по ТЦК та СП Дніпра 11.06.2024 - відео

Апеляція скасувала незаконне рішення по ТЦК та СП Дніпра 09.07.2024 - відео і заяви про відвід

Протиправна бездіяльність = четвертий позов до ТЦК та СП Дніпра

Досить чудити давайте судити або трохи про суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра

ГО ОПГ «Багнет Нації» - суб'єкт публічного права (заява про залучення третьої особи в справі по ТЦК та СП Дніпра)

Перший відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 16.09.2024

Рішення судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

Йдіть в касацію! Апеляція повернула скаргу на вирок судді Должко С. Р. заявникові – ухвала Полтавського апеляційного суду

Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?

«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до прокуратури

Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу інстанцію - неповне відео

Невідповідність Конституції як нововиявлені факти для перегляду справи, з огляду на відповідь Офісу Генпрокурора

Ухвала апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР

В касації на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС

Справу "Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала

ДБР «мутить» справу проти судді Должко С. Р.

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

Читайте також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?

Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022

Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади – документи свідчать

А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???

Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство фінансів)))

Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно - документи

Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство – документи

УКРАЇНА більше не корпорація?

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року

Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!

ОДНЕ ПИТАННЯ ДО НЕДОВОЄНКОМА

Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…

Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП

Висновок Мін’юсту щодо постанови КМУ про ТЦК – «відповідний із зауваженнями в частині невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки»

ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»

Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ

ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ, ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ

Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені реагувати…

Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ

Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи (матеріал оновлюється)

Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП

Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!

У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду

Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями

Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді

ТЦК документів не мають, а повістки вручають – звернення жінки Світлани до Уповноваженого ВРУ з прав людини

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 - відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"

Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ - відео

Андрій Карпович: ТЦК - незаконне воєнізоване формування ст.260ККУ - відео

Віталій Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео

Ярослав Косарев поліція і ТЦК збір персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2

Приклад дистанційної правової допомоги щодо незаконної мобілізації і повісток - відео

Заборонити ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями

Відомості з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023

На запит до ТЦК відповіла військова частина?))

Держстат і ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Чернівці: найкоротша розмова з ТЦКунами

Відмова від отримання повістки не створює склад адмінправопорушення - рішення суду

Суд визнав незаконним утримання "ухилянта" у розподільчому центрі Миколаївського ОТЦК та СП - ухвала

Суд скасував адмінштраф за неоновлення даних в ТЦК та СП - рішення

Посилань на інфосистему «Оберіг» чинне законодавство не містить - рішення суду

«СЛУЖБОВЕ ПОСВІДЧЕННЯ» уповноваженої особи від ТЦК та СП: на що варто звернути увагу

Читайте також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?

Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?

Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час»

Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї

Кабмін санкціонував застосування членами добровольчих формувань територіальних громад стрілецької зброї та інших видів озброєння

«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?

«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон

Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео

Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій

ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму

До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права власності РФ в Україні

Зеленський запропонував парламенту продовжити строк дії воєнного стану на 90 діб – законопроект № 7389

В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб – законопроект № 7390

Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії указів про НС і ВС

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео

Зеленський не підписував закону про багатонаціональні навчання на території України у 2022 році – відповідь Апарату ВРУ

Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою))) 12.04.2024

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?! 19.04.2024

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

ТЦК не має права затримувати людей - рішення суду

Не оновив дані - і що? - рішення суду

Штраф від ТЦК в 17000 грн. скасовано - рішення суду

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Публічне сповіщення оферта від Українського Народу до МОЗ України – чотирнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск

ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)

Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)

Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»

Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»

Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»

Права людини - комплекс природних і непорушних свобод… - двадцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Факти, що мають юридичне значення – проект Конституції доопрацьований ТСК – двадцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Перша редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Ключове з Рішення КСУ від 8 червня 2022 року №3-р(ІІ)/2022 (справа щодо презумпції невинуватості) – двадцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

Декларація правозахисника & Конституція України – двадцять дев’ятий (високосний) випуск газети «Багнет Нації»

Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»

«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»

ПІДСТАВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ МАЮТЬ БУТИ «ВІДПОВІДНИМИ ТА ДОСТАТНІМИ» - тридцять другий випуск газети «Багнет Нації»

 

ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ

«БАГНЕТ НАЦІЇ»:

газета Багнет нації - Google Drive

 

Авторський проект Сергія Філіпенка:

а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)

а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)

а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)

а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)

а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)

а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)

а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)

а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633  на ім’я Сергія Філіпенка

Інформація від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Бастіон: https://bastyon.com/bagnetnacii?fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM&fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM