БАГНЕТ НАЦІЇ: ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Останнім часом до редакції газети «Багнет Нації» звертаються дуже багато людей, з питаннями стосовно того, як, на нашу думку, можна захистити позитивний результат, отриманий в першій судовій інстанції у справах по скасуванню наказів про відсторонення працівників від роботи без збереження заробітної плати.

В цьому, тринадцятому випуску газети, ми, хочемо запропонувати свій алгоритм дій, по відношенню до апеляційних амбіцій роботодавців, який полягає у вигляді відводу суду і судді (суддів), на підставі отриманих відповідей на попередньо, завчасно сформовані і направлені до потрібного адресата запити на інформацію, стосовно питання встановлення правосуб’єктності конкретно відповідної судової інстанції та правоздатності безпосередньо конкретного судді або колегії суддів.

Відповідні зразки запитів на інформацію представлені в матеріалах на сайті «Багнет Нації».

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Положеннями розділу 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 3-зп від 11 липня 1997 року у Справі N 1/1909-97 встановлено, що Спеціальне повноваження на офіційне тлумачення Конституції України та законів України з прийняттям Конституції України від 28 червня 1996 року набуло принципово нового вирішення: з відання Верховної Ради України повноваження на офіційне тлумачення Конституції України та законів України було передано до повноважень Конституційного Суду України (пункт 2 статті 150 Конституції України), який згідно зі статтею 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Положеннями розділу 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 3-зп від 11липня 1997 року у Справі N 1/1909-97 встановлено: «Конституція України від 28 червня 1996 року була прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу (преамбула Конституції України), який відповідно до статті 5 Конституції України має виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (там же).

Отже, прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття.

Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись тільки всеукраїнським референдумом» та обов’язково затверджуватись відповідною Постановою ЦВК, але такі докази у Верховної Ради України відсутні ще до цього часу в офіційних публікаціях Відомостей Верховної Ради України.

Необхідність звернення уваги на всі вищенаведені факти юридичного значення продиктована відсутністю існування доказів у Верховної Ради України 2-го скликання, станом у ніч 27 на 28 червня 1996 року офіційного представницького МАНДАТУ саме Українського народу Самостійної української держави України на прийняття та на введення в дію нової Конституції України, тим більше у відсутність доказів попереднього публічного обговорення тексту нової Конституції України без жодних офіційних доказів затвердження тексту самим Українським народом Самостійної української держави України (дивись ВІДЕО).

Також, Верховна Рада України 2-го скликання не мала жодних офіційних конституційних прав та конституційних повноважень в період з 27 на 28 червня 1996 року, а саме представницького МАНДАТУ наданого Українським народом Самостійної української держави України, як офіційного правонаступника Українського народу Української РСР, на припинення Конституції Української РС Республіки (Основний закон) від 20 квітня 1978 року.

В дійсності Верховна Рада Української РСР 12-го скликання, після прийняття офіційного Рішення № 17 в пленарному засіданні 24 серпня 1991 року о 18-00 годині, про створення Самостійної української держави України, автоматично втратила конституційні права та конституційні повноваження на прийняття будь-яких яких постанов, законів та виступати від імені (представницький мандат) Українського народу Української РС Республіки, а тим більше виступати від імені віртуального «народу України», який не мав та не має жодного відношення до національної (української) території Українського народу – України. Тому Українська РС Республіка та Верховна Рада Української РСР 12-го скликання після 18-00 години, 24 серпня 1991 року, вже не мала жодного офіційного правового відношення до Верховної Ради України 2-го скликання і до самої «УКРАЇНИ, як суверенної та одночасно незалежної держави», яку незаконно вписали в положеннях ст.1 Конституції України від 28 червня 1991 року, всупереч ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ Українського народу Самостійної української держави України, як офіційного правонаступника після 1 грудня 1991 року Українського народу Української РСР, всупереч положень розділу 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року та всупереч самій резолютивній частині АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Підтвердженням, що офіційною основою резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України є саме Самостійна українська держава України, яка безпосередньо створена офіційним Рішенням № 17 Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання, пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 годині, яке було офіційно, публічно презентоване за результатами офіційного голосування безпосередньо Головою Верховної Ради Української РСР 12-го скликання Кравчуком Л.М. про, що свідчить офіційний відеозапис https://youtu.be/xm2mYyua9fA про створення Самостійної української держави України, а не самої «УКРАЇНИ» як «суверенної і одночасно незалежної …держави» всупереч Регламенту ВР УРСР, існуючих законів УРСР та міжнародному праву.

Тож беззаперечна відсутність доказів офіційного припинення Конституції Української РС Республіки від 20 квітня 1978 року, яка також не мала жодного офіційного правового відношення до колаборантської «УКРАЇНИ» Кравчука, як «демократичної, соціальної правової держави», а тим більше до самої «УКРАЇНИ», як «суверенної та одночасно незалежної …держави», яку незаконно вписали в положеннях ст.1 Конституції України від 28 червня 1991 року, всупереч ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ Українського народу Самостійної української держави України, як офіційного правонаступника після 1 грудня 1991 року Українського народу Української РСР, всупереч положень розділу 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року та всупереч самій резолютивній частині АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Тому припинення Конституції Української РС Республіки від 20 квітня 1978 року, неможливо здійснити після 1 грудня 1991 року без безпосередньої участі Українського народу Самостійної української держави України та його офіційного ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ на його Всеукраїнському референдумі, так як Українська РСР у складі СРСР, 1 грудня 1991 року по офіційним результатам референдуму стала вже Самостійною українською державою України – суверенною державою тільки Українського народу, з повним національним (українським) суверенітетом та з повним національним управлінням (влада належить виключно українцям), саме в результаті офіційної ВОЛІ Українського народу Української РСР спочатку на республіканському референдумі Українського народу Української РСР 17 березня 1991 року, та в наступному вже на Всеукраїнському референдумі Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року.

У підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ у Відомостях Верховної Ради України наступне:

1) офіційні результати республіканського референдуму Українського народу Української РСР 17 березня 1991 року;

2) офіційні результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року, з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року про створення Самостійної української держави України, як суверенної держави Українського народу Української РСР з повним національним суверенітетом та з повним національним управлінням.

Де вищевказана конституційна обов'язковість саме таких вищенаведених традиційних конституційних прав та конституційних повноважень Українського народу ще Української РСР, саме у судовому розгляді вищевказаних справ, також ще раз незаперечно та повністю офіційно підтверджується наступним:

1) офіційними висновками Конституційного Суду України у положеннях розділу 4.4 мотивувальної частини та резолютивної частини його Рішенні від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 у Справі N 1-5/2005, якими встановлено: «Конституція України (254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно Українському народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб'єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України (254к/96-ВР) у спосіб який порушує порядок визначений розділом ХІІІ чинного Основного Закону України, в тому числі усунення Українського народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь які дії держави , її органів або посадових осіб , що призводить до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні яке належить народові, є неконституційним та незаконним»;

2) відсутністю офіційних доказів прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановленої самою резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України та положеннями розділу 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року, в частині – «керуючись АКТом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням»;

3) відсутністю офіційних доказів офіційного введення в дію Конституції України від 28 червня 1996 року безпосередньо офіційною Постановою ЦВК, за офіційними результатами офіційного прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України.

Обов’язковість вищенаведеного ще раз офіційно підтверджується наступним:

- офіційними результатами самої ВОЛІ Українського народу Української РСР на його республіканському референдумі 17 березня 1991 року, з питання переукладення Союзного Договору СРСР вже тільки як Договору Союзу Суверенних держав – тільки національних держав з повним національним суверенітетом та з повним національним управлінням;

- офіційним Рішенням № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року прийнятим о 18-00 годині Верховною Радою Української РСР 12-го конституційного скликання про створення Самостійної української держави України, як суверенної держави Українського народу Української РСР, з повним національним суверенітетом та повним національним управлінням;

- офіційними результатами самої ВОЛІ Українського народу Української РСР на його Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року з підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, про створення Самостійної української держави України;

- положеннями розділу 1 та 7 самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року, які відносяться до виключних конституційних прав Українського народу Самостійної української держави України, та офіційною основою яких є ВОЛЯ Українського народу Української РСР на його Республіканському референдумі 17 березня 1991року;

- положеннями розділу 3 ст.22 Конституції України від 28 червня 1996 року якими встановлено: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу вже існуючих прав і свобод». Якими вже безпосередньо та повністю офіційно підтверджується сама нікчемність та неконституційність положень ст.1 Конституції України від 28 червня 1996 року, та сам державний заколот «Народних депутатів України» 2-го скликання у ніч з 27 на 28 червня 1996 року, прийняти Конституцію України від 28 червня 1996 року, тільки для та під себе та тільки від ІМЕНІ власної «УКРАЇНИ», як «суверенної та одночасно незалежної …держави»;

- положеннями третього речення розділу 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 3-зп від 11 липня 1997 року у Справі № 1/1909-97, якими встановлено: «пункт 1 статті 85 Конституції України, не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно із якою, законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні після його прийняття у Верховній Раді України, має затверджуватись тільки всеукраїнським референдумом»; та вводитись в дію тільки відповідною Постановою ЦВК, а не окремим Законом України, як це незаконно відбулося 28 червня 1996 року саме нікчемним Законом України «Про прийняття та введення в дію Конституції України».

Останнім незаперечно та повністю підтверджується ще наступне:

1) грубе порушення, свідоме невиконання усіма Президентами, народними депутатами нікчемної «УКРАЇНИ», як «суверенної та одночасно незалежної …держави», незаконно ними призначеними та незаконно обраними вже безстроковими «просто суддями», саме як осіб незаконних глашатаїв «Іменем України», всупереч резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, якою безпосередньо була встановлена офіційна державна правосуб’єктність конституційної виконавчої, законодавчої, судової влади тільки суверенного Українського народу Самостійної української держави України та його державної території безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, яка в дійсності повністю офіційно відбулась 1 грудня 1991 року (у підтвердження дивись: Постанову ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року);

2) державний заколот, національна зрада усіх Президентів України, народних депутатів України, незаконно обрані саме ними «просто судді» та «безстрокові судді», в епізоді незаконного прийняття у ніч з 27 на 28 червня 1996 року власної Конституції «УКРАЇНИ, як «суверенної та одночасно незалежної …держави» від 28 червня 1996 року, у її ключових положеннях – ст.1, ст.99, розділу 5 ст.124, розділу 1 ст.128 та Розділу Х «Автономна Республіка Крим».

Офіційно державна зрада підтверджується публікаціями в Відомостях Верховної Ради України та Збірником Рішень Конституційного Суду України про наступне:

- постановою ЦВК № 60 від 4 грудня 1991 року Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року;

- постановою Верховної Ради України від 28 червня 1996 року № 255/96 «Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України», з наступною резолютивною частиною: «Звернутися до Президента України з пропозицією відкликати УКАЗ Президента України «Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України»;

- висновками Конституційного Суду України у положеннях розділу 4.4 мотивувальної частини та резолютивної частини Рішення від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 у Справі N 1-5/2005;

- положеннями підрозділу 11 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України від 28 червня 1996 року.

Повністю звільняється від доказування, сама відсутність введення національної грошової одиниці у межах державної території Самостійної української держави України, безпосередньо офіційно встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, положеннями підрозділу 11 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України від 28 червня 1996 року,

Наведене, є доказом спланованої штучної перешкоди для розвитку суверенної національної економіки Українського народу Самостійної української держави України та навпаки незаконне поширення у межах державної території Самостійної української держави України, вже шляхом національної зради Українського народу Самостійної української держави України, саме нікчемної сурогатної «грошової одиниці України» безпосередньо незаконно прописаної у неконституційних положеннях ст.99 Конституції України від 28 червня 1996 року, яка сприяє руйнуванню всієї національної економіки Українського народу Самостійної української держави України та працює на користь інших держав.

Повна версія оприлюднена на сайті «Багнет Нації» в публікації «СКІЛЬКИ Ж ВОНИ ІЩЕ ОДНООСІБНО В НАРАДЧИХ КІМНАТАХ ІМІТУВАТИМУТЬ ПРАВОСУДДЯ «ІМЕНЕМ УКРАЇНИ» – заява про відвід».

Цією публікацію ставимо до відома спільноту про те, що 10.01.2022 року ми – люди, члени територіальної громади міста Кременець, використовуючи свої права самовизначилися, самоорганізувалися і створили Орган Самоорганізації Населення (ОСН) - Будинковий Комітет "Перлина" як представницький орган місцевого самоврядування, що знаходиться за адресою: Тернопільська область Кременецький район село Веселівка вулиця Кринична будинок 3. Всі притензії приймаються на протязі 30 днів. Голова Будинкового Комітету "Перлина" Наталія Борисівна Токарська.

Матеріали по темі: Попередження гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи

СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ - зразок позовної заяви

Відсторонення від роботи працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними - попередження

Відсторонення від роботи через відсутність щеплення є незаконними (ухвала суду)

Заява до Держпраці щодо незаконного відсторонення від роботи гендиректором ДП «КБ «Південне»

Низка досудових запитів до гендиректора ДП «КБ «Південне»

Воєнний або надзвичайний стан до введення «карантину» в Україні не оголошувався – відповідь ВРУ

Поновлення на роботі: «акцептування» злочинної оферти «по-багнетівськи» - позовна заява (початок)

Припиняючи самоправство і невиконання рішення КСУ роботодавцем – заяви про злочин

Позиція Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо незаконного відсторонення від роботи – документ

Поновлення на роботі: «акцептування» злочинної оферти «по-багнетівськи» - позовна заява (продовження)

Поновлення на роботі: «акцептування» злочинної оферти «по-багнетівськи» - позовна заява (закінчення)