Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 23.09.2024

 

Красногвардійський районний суд

міста Дніпропетровська

Україна, 49000, м. Дніпро,

пр-т Л. Українки (Пушкіна), буд. 77-б

 

                                                     ПОЗИВАЧ: Філіпенко Олександр Сергійович,

e-mail: svf2011@ukr.net

 

                                               ВІДПОВІДАЧ: Дніпропетровський обласний

територіальний центр комплектування

та соціальної підтримки

код ЄДРПОУ: 08353525

вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,

Дніпропетровська область, 49000

e-mail: tckspdp@post.mil.gov.ua

Телефон: +38 (056) 770 80 94

 

Справа № 204/7758/24

Провадження № 2/204/3327/24

Суддя: Чудопалова С. В.

 

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

(з постанови ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

Шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується – обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача

(з постанови ВС від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17)

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини

(з постанови ВС від 15.08.2019 у справі № 823/782/16)

 

ЗАЯВА № 11

про ознайомлення з матеріалами справи № 204/7758/24

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   16 вересня 2024 року, мною, через канцелярію Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська було подано заяву № 09 про ознайомлення з матеріалами справи, в якій я, звертаючись до суду, просив:

«1. Надати мені і моїм представникам за довіреністю можливість, для ознайомлення з матеріалами судового провадження (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24). Зручною для себе датою і часом для ознайомлення з матеріалами справи визначаю 20 вересня 2024 року з 10:00 до 12:00;

2.  Підготувати і вручити мені копії всіх судових рішень, які постановлялися у даному судовому провадженні (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24), та які й досі мені не надавалися і не надсилалися».

   20 вересня 2024 року мої представники за довіреністю В. В. Акулов і С. В. Філіпенко, прибувши у зазначений час до суду та звернувшись до секретаря судді Чудопалової С. В. щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи, були повідомлені про те, що справа іще не повернулася після розгляду 17 вересня 2024 року суддею Безрук Т. В., заявлених мною 13 і 16 вересня 2024 року відводів головуючому судді.

   Тобто, відповідно, на момент подання мною даної заяви про ознайомлення з матеріалами справи (23 вересня 2024 року), мені не було вручено/надіслано жодної ухвали по даній справі.

   Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Слід вкотре акцентувати увагу на тому, що на момент подання даної заяви до суду Позивачем не було отримано жодного процесуального документа у вигляді ухвали суду, по даній справі.

   Враховуючи викладене вище, керуючись п.п.1 і 3 ч.1 ст.43 ЦПК України, звертаюсь до суду і,

 

ПРОШУ:

 

1.             Надати мені і моїм представникам за довіреністю можливість, для ознайомлення з матеріалами судової справи (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24). Зручною для себе датою і часом для ознайомлення з матеріалами справи визначаю 27 вересня 2024 року з 10:00 до 12:00;

2.             Підготувати і вручити мені копії всіх судових рішень, які постановлялися у даному судовому провадженні (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24), та які й досі мені не надавалися і не надсилалися.

 

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

(з постанови ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)

 

ЗАЯВА № 12

про вимогу не брати до уваги документи приєднані Відповідачем (або його представниками) до матеріалів справи № 204/7758/24 та про необхідність підтвердження Судом законних повноважень осіб, уповноважених діяти від імені керівника та представників, які забезпечують представництво інтересів Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у судах та інших органах

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Частиною другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

   Ухвалою від 19 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху до усунення зазначених суддею недоліків, та вже 03 вересня 2024 року суддею Чудопаловою С. В. було постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі.

   11 вересня 2024 року засобами зв’язку АТ «УКРПОШТА», мною, було отримано цінного листа з описом вкладення та відзивом на мою позовну заяву (без зазначених додатків – довіреності і витягу з ЄДР), від Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, складеного і можливо підписаного фізичною особою Доброгорським Олексієм Володимировичем, як законним представником Відповідача.

   В своїй позовній заяві крім сформульованих мною позовних вимог, я, не дарма клопотав до суду, про необхідність витребування установчих документів юридичної особи з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки», а також клопотав про встановлення повноважень її (юрособи) посадових/службових осіб. 

   Адже відповідно до положень частини другої статті 81. Цивільного кодексу України (документ № 435-IV від 16 січня 2003 року) (далі – Кодекс) встановлено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

   Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту (положення) в порядку, визначеному законом.

   Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

   Частиною третьою статті 81 встановлено, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

   Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та ЗАКОНОМ.

   Натомість відповідно до абзацу першого і другого Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. 

   Згідно абзацу першого пункту 3 Положення ТЦК та СП очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки

   З огляду на положення абзацу другого і третього пункту 3 Положення ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

   Районні ТЦК та СП як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

   Відповідно до абзаців пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

   Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя.

   З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

   Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя.

   Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

   З огляду на наведене вище слід зауважити, що відповідно до положень статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

   Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

   Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

   Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

   Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

   Таке ретельне дослідження правосуб’єктності відповідача було спровоковано протиправними діями останнього, що вже знайшло своє відображення у висновках і рішеннях відповідних судових інстанцій.

   Адже про установи з назвами «ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 09834296) та «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 08353525) відсутні будь-які відомості щодо утворення їх як юридичні особи публічного права відповідним ЗАКОНОМ, а також відсутні будь-які реєстраційні данні у відповідних реєстрах юридичних осіб приватного права, в той час, коли зазначені злочинні організації активно (а часом, - агресивно) емітують притаманні виключно державним органам функції військового управління та забезпечення виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, грубо порушуючи права і свободи людини і громадянина.

   Положеннями пункту 13 розділу «Права та обов’язки керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки» Положення, зокрема закріплено, цитую: «Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя: забезпечує в установленому порядку самопредставництво територіального центру комплектування та соціальної підтримки через осіб, уповноважених діяти від його імені, а також забезпечує  представництво  інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через представників у судах та інших органах».

   Відповідно до положень частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

   Положеннями пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України закріплено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

   Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (абз.1 ч.2 ст. 62 ЦПК України).

   Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч.3 ст. 62 ЦПК України).

   Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (ч.5 ст. 62 ЦПК України).

   Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (ч.6 ст. 62 ЦПК України).

   У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.7 ст. 62 ЦПК України).

   У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч.8 ст. 62 ЦПК України).

   В свою чергу положенням статті 22 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» встановлено, що державний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

   Згідно частини першої і третьої статті 58 закону «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреність, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережено право на передоручення, або після надання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

   Положеннями статті 26 закону «Про нотаріат» закріплено, що приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова "приватний нотаріус", його прізвище, ім’я та по батькові, назву нотаріального округу.

   В свою чергу частиною першою статті 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також закріплено, що символами судової влади є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України.

   Відповідно до положень статті 20 Конституції України визначено, що: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

   Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

   Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького ЗАКОНОМ (!), що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

   Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими ЗАКОНОМ, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються ЗАКОНОМ, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України».

   Слід констатувати, що на сьогодні, за юридичним наслідком незатвердження нової Конституції України на всеукраїнському референдумі, залишаються й досі неприйнятими відповідними профільними законами опис державних символів України та порядок їх використання.

   На цьому наполягає і Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011, де Суд наголошує, що «Державні символи України нерозривно пов'язані за своїм змістом з  її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України  від  16  січня  2003  року  N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є  підтвердженням  факту  існування  держави,  її суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних  церемоній. Держава встановлює порядок використання  державних  символів  та належну систему їх правового захисту,  за яких  забезпечується  повага  та гідне ставлення до державних символів.

   У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР) визначено перелік державних символів  України.  Ними  є  Державний Прапор  України,  Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний   Прапор   України   -   стяг   із   двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави  Володимира Великого (малий Державний Герб України). Державний Гімн України -  національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (частини друга, третя, четверта, п'ята статті 20 Конституції України) (254к/96-ВР).

   Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється порядок  використання  і  захисту  державних  символів. Шанування державних символів України є обов'язком усіх її громадян  (частина перша статті 65 Основного Закону України) (254к/96-ВР)».

   В контексті зазначеного також слід зауважити, що раніше, нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» було сформовано запит на отримання публічної інформації № ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року та направлено до Верховної Ради України, з вимогою:

1.             Надати завірену належним чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено встановлені Конституцією України державні символи - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України;

2.             Надати завірену належним чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено опис державних символів України та порядок їх використання.

   З відповіді № 18/10-1213 від 27 липня 2020 року (копія - додається), яку ми отримали від Апарату Верховної Ради України вбачається, що витребовуваних законів в законодавстві України не існує.

   Крім того, окремий Закон України, яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання Верховною Радою України також не приймався, а відтак надання копій запитуваних документів не вбачається можливим.

   Іншим запитом на отримання публічної інформації № ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року звертаючись до Верховної Ради України, ми, вимагали:

1.             Надати достовірну інформацію стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про порядок використання і захисту державних символів», який відповідає змісту чинної Конституції України;

2.             Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про порядок використання і захисту державних символів» до Верховної Ради України.

   З наданої нам Апаратом Верховної Ради України відповіді № 18/07-490 від 12 березня 2021 року (копія додається) вбачається, що запитувані законопроекти до парламенту не вносилося, а відповідно, відповідні закони, не приймалися.

   Продовжуючи цитувати викладене в Рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 слід звернути увагу, що Конституційний Суд доходить висновку, що: «В Україні немає спеціального закону, який би врегульовував порядок використання Державного Прапора України (так само як і Державного Герба України – уточнення від Позивача/Апелянта) та був прийнятий з дотриманням відповідної конституційної процедури, що породжує невизначеність у використанні цього державного символу (символів) та його захисті як конституційної цінності.

   З огляду на викладене Конституційний Суд України пропонує Верховній Раді України встановити порядок використання державних символів України, зокрема Державного Прапора України, згідно з вимогами частини шостої статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)».

   Але, звісно ж, для початку треба визначити і встановити самі символи, визначені самою чинною Конституцією України, відповідними, окремими ЗАКОНАМИ, а вже, потім, встановлювати порядок їх використання.   

   За юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, спрямовані на забезпечення учасникам правовідносин можливості завбачати наслідки своїх дій, бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними право, його зміст та обсяг буде реалізовано (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

   Так, підпунктом 11 пункту 16^-1. Розділу ХIV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131^-1 та статті 131^-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

   Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

   В свою чергу пунктом 14 статті 92. Основного закону (Конституції України) закріплено, що виключно законами України визначаються, зокрема, судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

   В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини свого Рішення від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави – принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи  державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. До її найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів (пункт 3 частини першої  статті  85  Конституції України). Стаття 92 Конституції  України  закріплює перелік найважливіших питань, які  визначаються або встановлюються виключно законами.  Це  цілком  відповідає  принципу пріоритетності закону в системі нормативно-правових актів України.

   З огляду на зазначене вище нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України було сформовано і направлено запит від 10 березня 2021 року № ЗПІ/100/21 (копія – додається) з вимогою надання публічної інформації про прийняття або неприйняття парламентом Закону України, зокрема: «Про судоустрій, судочинство, статус суддів».

   З відповіді від 15 березня 2021 року № 18/07-512 (копія – додається), яка надійшла з Апарату Верховної Ради України вбачається, що відповідного законопроекту до парламенту не вносилося, а згідно з розділом «Законодавство України» офіційного порталу Верховної Ради України нормативно-правового акту - Закону України «Про судоустрій, судочинство, статус суддів» - парламентом не приймалося.

   Отже, в контексті наведеного вище слід констатувати:

-                факт відсутності будь-яких доказів (у вигляді відповідного, встановленого законом розпорядчого акту) щодо конституційного утворення відповідача, як юридичної особи публічного права з назвою «Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки»;

-                факт неможливості виготовлення гербової печатки для зазначеної установи із зображенням Державного Герба України та з власним найменуванням, по причині неприйняття Верховною Радою України відповідного профільного закону прол опис і порядок використання державних символів;

-                факт унеможливлення забезпечення в установленому порядку будь-якого права на самоапредставництво саме Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки через осіб, уповноважених діяти від його імені, а також через забезпечення законного права на  представництво  інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через представників у судах та інших органах, - через відсутність у «уповноважених» фізичних осіб конституційного громадянства Самостійної української держави України та мандату Українського народу, підтвердженого введенням нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР) всеукраїнським референдумом.

   Частинами п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

   Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі  № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) дійшов висновку, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

   Відповідні юридичні факти, які не потребують доказування в суді, викладені в даній заяві, вище.

   В свою чергу Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009, робить висновок, що «Суди здійснюють  правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб,  інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення  неможливе  без  проведення ним  всебічного,  повного,  об'єктивного дослідження усіх обставин справи.  При цьому судове рішення повинно базуватись на  принципах верховенства права,  неупередженості,  незалежності,  змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу».

   В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголошує, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

   В даному контексті слід зауважити, що відповідно до диспозиції і кваліфікації частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

{Стаття 382 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}

   Враховуючи викладене вище, керуючись наведеними нормами чинного законодавства та рішеннями Конституційного Суду України, які в свою чергу є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими, звертаюсь до суду, і,

 

ПРОШУ:

 

1.             Встановити законність забезпечення в установленому порядку в даному судовому провадженні самопредставництва  відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки через відповідних осіб, уповноважених діяти від імені керівника даної установи (через довіреність фізичної особи посвідчену нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою), а також законність забезпечення  представництва  інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через законних представників у судах та інших органах (через довіреність від імені юридичної особи виданої за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, та завірену печаткою відповідної установи із зображенням Державного Герба України);

2.             У випадку, якщо представництво відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в даному провадженні здійснюється відповідно до перехідних положень Конституції України прокурором або адвокатом – встановити відповідність положенням пункту 14 статті 92 Конституції України організацію і діяльність прокуратури та засади організації та діяльності адвокатури, які мають визначатися виключно відповідними профільними законами України;

3.             У випадку якщо відсутні перелічені вище законні підстави на самопредставництво та/або представництво – не брати до уваги будь-які приєднані відповідачем документи до матеріалів даної справи, а на підставі вже приєднаних матеріалів суд має звернутись до компетентних правоохоронних органів із заявою про злочин та приєднати до матеріалів даної справи відповідний витяг з ЄРДР.

 

ДОДАТОК:

 

1.             Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року) до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/10-1213 від 27 липня 2020 року) – на 4 (чотирьох) арк.;

2.             Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/07-490 від 12 березня 2021 року) – на 3 (трьох) арк.;

3.             Копія запиту/відповіді ГО ОПГ «Багнет Нації» (№ ЗПІ/100/21 від 10 березня 2021 року) до/від Апарату Верховної Ради України (№ 18/07-512 від 15 березня 2021 року) – на 4 (чотирьох) арк..

 

1 грудня 1991 року за результатами Всеукраїнського референдуму волею Українського народу було проголошено незалежність України та створено Самостійну українську державу України (скорочено – СУД України). Це історичний факт, що має юридичне значення, та який  покладено в преамбулу (основу) чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), прийняту 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України

(див. Рішення КСУ від 14 липня 2021 року № 1-р/2021)

 

ЗАЯВА № 13

про висловлення недовіри та заявлення відводу від участі у справі № 204/7758/24 судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловій С. В. через незаконне відрядження її до зазначеної установи на посаду судді, рішенням юрособи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД»

 

   В провадженні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопалової Світлани Вікторівни знаходиться моя цивільна позовна заява від 12 серпня 2024 року (Справа № 204/7758/24; Провадження № 2/204/3327/24) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач) про стягнення завданої моральної і матеріальної шкоди.

   Пунктом 1 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

   В свою чергу частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

   В мотивувальній частині свого Рішення № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголосив, що: «для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР)  у  статті  124  встановила  принципи  здійснення правосуддя виключно судами,  неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України (254к/96-ВР)».

   Частиною другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

   19 серпня 2024 року і 03 вересня 2024 року суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловою С. В. в справі № 204/7758/24 були постановлені ухвали, відповідно: «про залишення позовної заяви без руху», та «про прийняття та відкриття провадження у справі». Після чого, позивач по справі був змушений вкотре звертатись до суду із заявою від 11 вересня 2024 року про виправлення допущених описок та від 13, 16 і 20 вересня 2024 року із заявами про відвід судді Чудопалової С. В.

   Слід зауважити, що іще раніше (22 травня 2023 року), мною (Позивачем), до зазначеної судової установи, було спрямовано сформований запит на публічну інформацію, в якому я, вимагав підтвердження законного перебування зазначеної особи на посаді судді саме Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська (копії запиту і відповіді є в матеріалах справи).

   З пункту першого відповіді (№ 14555/23-Вих від 29 травня 2023 року), яка надійшла на мій інформаційний запит від Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська вбачається, що відповідно до рішення Верховного Суду № 68/0/149-22 від 29.04.2022 суддю Першотравенського районного суду Донецької області Чудопалову Світлану Вікторівну відряджено до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.

   З даного приводу слід зауважити, що відповідно до положень частини першої і другої статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

   Верховний Суд:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

   З наведеного вбачається, що до компетенції Верховного Суду не належать повноваження відрядження суддів з одного суду конкретно визначеної територіальної юрисдикції, до іншого суду, з іншою конкретно визначеною судоустроєм територіальною юрисдикцією, в системі адміністративно-територіального устрою України.

   Водночас з огляду на наявні у Позивача реєстраційні документи про юридичну особу (суб’єкт господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», слід констатувати, що зазначена юридична особа не є судом в розумінні положень частини другої статті 125. Конституції України (документ: 254к/96-ВР – документ з неконституційними змінами та доповненнями). Тобто, не є судом утвореним законом у відповідності з міжнародним правом, а також не входить до конституційної системи судоустрою, визначеної самою Конституцією України юрисдикції (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень), де найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є не Верховний Суд, а Верховний Суд України.

   Системний аналіз самої форми першої реєстраційної картки, якою підтверджується державна реєстрація юридичної особи з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» від 09.11.2017 року є форма 1 (Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи), встановлена Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630. Тобто - форма, для реєстрації юридичних осіб приватного права (суб’єктів господарювання).

   Зазначена картка завірена державним реєстратором Гордієнко Валентиною Іванівною в Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, а заповнена фізичною особою – Капустинським Віктором Анатолійовичем – тимчасово виконуючим обов’язки керівника апарату ВЕРХОВНОГО СУДУ (на момент заповнення картки).

   У відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ), про юридичну особу з кодом 41721784 і назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», у графі, де мають бути зазначені відомості про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу – будь-які відомості, відсутні.

   Натомість, в графі «Дата та номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких юридична особа перебуває на обліку» зазначено наступне: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ:
Ідентифікаційний код органу: 21680000; Дата взяття на облік: 09.11.2017; ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА IНСПЕКЦIЯ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНI ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ДФС У М. КИЄВI: Ідентифікаційний код органу: 39669867; Відомості про відомчий реєстр: (дані про взяття на облік як платника податків); Дата взяття на облік: 09.11.2017; Номер взяття на облік: 221324; ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА IНСПЕКЦIЯ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНI ГОЛОВНОГО УПРАВЛIННЯ ДФС У М. КИЄВI: Ідентифікаційний код органу: 39669867; Відомості про відомчий реєстр: (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску); Дата взяття на облік: 09.11.2017; Номер взяття на облік: 10000001056506. Крім того, юридична особа з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» зареєстрована як платник єдиного внеску за № 10000001056506.

   Наведене вище є ствердним підтвердженням твердження щодо відсутності у юридичної особи з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» відповідної, конституційної державної правосуб’єктності, як у утвореного відповідно до вимог Конституції України державного органу. Адже в даному випадку юридична особа приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» є звичайним суб’єктом господарювання.

   З огляду на зазначене вище не зайвим буде нагадати, що 1 грудня 1991 року суверенною волею Українського народу на Всеукраїнському референдумі було затверджено Акт проголошення незалежності України та створено Самостійну українську державу України. Даний неспростовний юридичний факт покладено в Преамбулу (основу) нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень).

   Преамбула нової  Конституції України є не лише фундаментом конституційного ладу держави, а й відображенням історичних та правових передумов, а також мотивів і цілей прийняття нової Конституції України.

   В свою чергу в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція  України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу; закони та інші  нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України  (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування,  їх посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на  підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що  передбачені  Конституцією (254к/96-ВР) та законами України (частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону України) (254к/96-ВР).

   Положеннями статті 20. Конституції України закріплено, що: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

   Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

   Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького ЗАКОНОМ (!), що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

   Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими ЗАКОНОМ, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються ЗАКОНОМ, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України».

   Натомість, як вбачається з огляду на витяг з наказу ВЕРХОВНОГО СУДУ № 24-ОД від 08.02.2019 року «Печатки, які використовуються у Верховному Суді» (копія додається), зазначені ескізи не містять зображення Державного Герба України встановленого статтею 20. чинної Конституції України.

   З цього приводу положеннями частини другої статті 358 Кримінального кодексу України визначено, що «Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років».

   Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 наголосив, що «Державні символи України нерозривно пов'язані  за  своїм змістом  з  її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1
пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України  від  16  січня  2003  року  N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є  підтвердженням  факту  існування  держави,  її суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок використання  державних  символів  та належну систему їх правового захисту,  за яких  забезпечується  повага  та гідне ставлення до державних символів.

   У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)
визначено перелік державних символів  України.  Ними  є  Державний
Прапор  України,  Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України  та герба Війська Запорізького законом,  що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної  Ради України.  Головним  елементом  великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави  Володимира  Великого  (малий  Державний  Герб України). Державний  Гімн  України  -  національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не  менш  як  двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (частини друга, третя, четверта, п'ята статті  20 Конституції України) (254к/96-ВР).

   Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється порядок  використання і захисту державних символів. Шанування державних символів України є обов'язком усіх її громадян  (частина перша статті 65 Основного Закону України) (254к/96-ВР)».

   В контексті зазначеного також слід зауважити, що раніше, нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» було сформовано запит на отримання публічної інформації № ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року та направлено до Верховної Ради України, з вимогою:

Надати завірену належним чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено встановлені Конституцією України державні символи - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України;

Надати завірену належним чином фотокопію першої і останньої сторінок закону, яким затверджено опис державних символів України та порядок їх використання.

   З відповіді № 18/10-1213 від 27 липня 2020 року (копія додається), яку ми отримали від Апарату Верховної Ради України вбачається, що витребовуваних законів в законодавстві України не існує.

   Крім того, окремий Закон України, яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, Верховною Радою України також не приймався, а відтак надання копій запитуваних документів не вбачається можливим.

   Іншим запитом на отримання публічної інформації № ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року звертаючись до Верховної Ради України, ми, вимагали:

Надати достовірну інформацію стосовно прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України Закону України «Про порядок використання і захисту державних символів», який відповідає змісту чинної Конституції України;

   Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вносився відповідний проект закону «Про порядок використання і захисту державних символів» до Верховної Ради України.

   З наданої нам Апаратом Верховної Ради України відповіді № 18/07-490 від 12 березня 2021 року (копія додається) вбачається, що запитувані законопроекти до парламенту не вносилося, а відповідно, відповідні закони, не приймалися.

   Продовжуючи констатувати зазначене в Рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 слід звернути увагу, що Конституційний Суд доходить висновку, що: «В Україні немає спеціального закону, який би врегульовував порядок використання Державного Прапора України (так само як і Державного Герба України – уточнення від Позивача) та був прийнятий з дотриманням відповідної конституційної процедури, що породжує невизначеність у використанні цього державного символу (символів) та його захисті як конституційної цінності.

   З огляду на викладене Конституційний Суд України пропонує Верховній Раді України встановити порядок використання державних символів України, зокрема Державного Прапора України, згідно з вимогами частини шостої статті 20 Конституції України (254к/96-ВР)».

   Але, звісно ж, для початку треба встановити самі символи, визначені чинною Конституцією України, відповідними, окремими ЗАКОНАМИ, а вже потім, встановлювати порядок їх використання.   

   За юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, спрямовані на забезпечення учасникам правовідносин можливості завбачати наслідки своїх дій, бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними право, його зміст та обсяг буде реалізовано (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

   В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України наголосив, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

   В даному контексті слід зауважити, що відповідно до диспозиції і кваліфікації частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

{Стаття 382 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}

   Отже, довіра до суду, судочинства, і правосуддя в цілому, має базуватись виключно на засадах чіткого дотримання і виконання норм чинного законодавства, і в першу чергу Конституції України, в сукупності їх відповідності чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких, надана Верховною Радою України, і які є частиною національного законодавства України.

   З всього наведеного вище витікає, що юридична особа з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» не є державним органом, не має відповідних печаток із зображенням Державного Герба України, а відповідно не має конституційних повноважень державного органу судової гілки влади. А отже, не може переводити або відряджати суддів до судових установ без встановленого відповідним законом порядку.

   Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

   Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).

   З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

   Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

   Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

   Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, судді заявлено відвід в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача виникли сумніви в неупередженості судді.

   Також слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12) у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та не упередженого застосування права.

   Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

   На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді, на який є посилання в коментарі до статті 7 Кодексу суддівської етики (рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики"): «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

   Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

   Крім того, правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

   У справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах «Булут проти Австрії» («Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buskarini v San Marino» від 4 травня 2000 року, заява № 31657/96).

   Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.

   Наведена вище низка неспростовних фактів повалення конституційного ладу є документально підтвердженою, неспростовною та такою, що не потребує доведення у суді. Зауважу, що головуюча в даній справі суддя Чудопалова Світлана Вікторівна є фаховим юристам вищої кваліфікації та по роду своєї діяльності в області юриспруденції та права повинна запобігати поширенню проявів безладдя і беззаконня. Має також володіти та застосовувати наведену вище інформацію в своїй практиці, а також в обов’язковому порядку має виконувати наведені вище рішення КСУ і ЄСПЛ, як легітимні джерела права.

   Частинами п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

   Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі  № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) дійшов висновку, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

   Отже, офіційно наведені вище факти незаконного відрядження юридичною особою приватного права (суб’єктом господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» фізичної особи без конституційного громадянства - судді Чудопалової С. В., до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська на посаду судді (а не професійного судді), швидше не підтверджує, а спростовує її законне відрядження та перебування на відповідній відповідальній посаді.

   В контексті викладеного вище, Я (Позивач), небезпідставно, надаючи відповідні докази, заявляю про неповноважний (неналежний) склад суду та ставлю під сумнів законність постановленого раніше рішення судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Чудопалової С. В. від 13 липня 2023 року в справі № 203/1882/23, яке було оскаржено в апеляційному порядку та скасовано, а також ставлю під сумнів постановлене в недалекому майбутньому можливе її рішення по справі № 204/7758/24, ідентифікуючи їх (рішення), не інакше, як «плоди отруйного дерева».  

   З огляду на викладене вище вважаю, що викладені факти мають бути більш ретельно досліджені в даному випадку, з наданням кваліфікованої оцінки, під час розгляду даної (вже четвертої) заяви про відвід судді Чудопалової С. В.

   Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді. Такі обставини, з обґрунтуванням, були викладені по тексту вище.

   З огляду на частину третю статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

   Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

   Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України встановлено, що подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

   Отже обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та об’єктивності судді, є юридичні факти документально зафіксованого і наведеного вище повалення конституційного ладу, у вигляді незаконного відрядження і перебування конкретної особи на відповідальній посаді, на тлі її абсолютної бездіяльності (мовчазної згоди), не бажання виправлення ситуації зазначеною посадовою особою (суддею Чудопаловою С. В.) задля приведення ситуації у відповідність до Конституції. Адже наразі, фізична особа Чудопалова С. В. незаконно перебуває на відповідній відповідальній державній посаді судді.

   Отже, на підставі викладених вище неспростовних історично-юридичних фактів, які наразі мають суттєве юридичне значення та не потребують доказування у суді, та з урахуванням копій відповідних документів (доказів, що додаються до заяви), у ВІДСУТНІСТЬ офіційних доказів у вигляді постанови ЦВК на підтвердження офіційного юридичного факту затвердження Конституції України від 28 червня 1996 року Всеукраїнським референдумом Українського народу Самостійної української держави України виключно Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави  України безпосередньо та офіційно встановлених положеннями абзаців 1 та 7  преамбули нової Конституції України (254к/96-ВР),

- ЗАЯВЛЯЮ ПРО ВІДВІД «судді» Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Чудопаловій Світлані Вікторівні у справі № 204/7758/24, як особі, яка не може документально підтвердити своє законне призначення/переведення/відрядження на відповідну відповідальну посаду саме як «професійного судді», на штатну посаду в суді утвореному відповідно до вимог частини другої статті 125 Конституції України (відповідним, конкретним ЗАКОНОМ), а переведеної до зазначеної установи рішенням іншої юридичної особи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД».

   Керуючись Рішеннями Конституційного Суду № 3-зп від 11 липня 1997 року, 4-зп від 3 жовтня 1997 року (щодо офіційного тлумачення порядку прийняття і введення в дію нової Конституції України на всеукраїнському референдумі) та Рішень № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008  (щодо офіційного тлумачення положеннь частини другої, третьої і четвертої статті 5 Конституції України),

- ВИМАГАЮ:

- фізичній особі без національності – мігранту по відношенню до внутрішнього законодавства України Чудопаловій С. В., яка ніколи не набувала в законний спосіб конституційного громадянства Самостійної Української Держави України та ніколи не отримувала в законний спосіб мандату від Українського народу на здійснення державних повноважень професійного судді,

- з’явитись або звернутись до прокуратури або Служби безпеки України та добровільно оформити явку з повинною згідно частини другої статті 111 Кримінального кодексу України. А відповідний витяг з ЄРДР, приєднати до матеріалів даної справи.

   В іншому випадку залишаю за собою ПРАВО самостійно звернутись до компетентних правоохоронних органів із заявою про злочин за попередньою правовою кваліфікацією згідно статті 109 і 111 Кримінального кодексу України та повідомити про даний зафіксований факт кримінального злочину.

   Зміст даної заяви про відвід судді буде опублікованим на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com), а також надиктованим на відео та оприлюдненим у відео-хостингу YouTube на каналі Сергія Філіпенка (https://www.youtube.com/channel/UCQ7Y8jykjgnO0adoRJaQ4Yw)    

 

ДО ЗАЯВИ ДОДАЮТЬСЯ:

1.             Копія реєстраційної картки про державну реєстрацію юридичної особи приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784; код КВЕД 84.23) – на 9 (дев’ятьох) арк., стор. 1-9;

2.             Копія відомостей Державної служби статистики України Головного управління регіональної статистики про юридичну особу приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784; код КВЕД 84.23) - на 2 (двох) арк.., стор. 10-11;

3.             Копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784; код КВЕД 84.23) на дату реєстрації 09.11.2017 року – на 2 (двох) арк.., стор. 12-13;

4.             Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784; код КВЕД 84.23) – на 4 (чотирьох) арк.., стор. 14-17;

5.             Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код ЄДРПОУ: 41721784; код КВЕД 84.23) на дату відповідного запиту від 18.08.2022 року – на 28 (двадцятьох восьми) арк., стор. 18-45;

6.             Копія запиту на публічну інформацію № ЗПІ/004/20 від 20 липня 2020 року від Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України  – на 2 (двох) арк., стор. 46-47;

7.             Копія відповіді Апарату Верховної Ради України № 18/10-1213 від 27 липня 2020 року - на 2 (двох) арк., стор. 48-49;

8.             Копія запиту на публічну інформацію № ЗПІ/099/21 від 10 березня 2021 року від Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» до Верховної Ради України  – на 2 (двох) арк., стор. 50-51;

9.             Копія відповіді Апарату Верховної Ради України № 18/07-490 від 12 березня 2021 року - на 1 (одному) арк., стор. 52;

10.          Копія витягу з наказу юридичної особи приватного права з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» № 24-ОД від 08.02.2019 року «Печатки, які використовуються у Верховному Суді» - на 3 (трьох) арк., стор. 53-55;

11.          Архівна копія постанови ВРУ від 19 лютого 1992 року № 2137-ХІІ «Про Державний герб України» - на 3 (трьох) арк., стор. 56-58;

12.          Архівна копія постанови КМУ від 2 листопада 1996 року № 1328 «Про проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України і кращий текст Державного Гімну України» - на 1 (одному) арк., стор. 59;

13.          Архівна копія постанови КМУ від 18 листопада 1996 року № 1395 «Про зміну пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 року № 1328» - на 1 (одному) арк., стор. 60;

14.          Архівна копія постанови КМУ від 25 травня 1998 року № 740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» - на 4 (чотирьох) арк., стор. 61-64;

15.          Архівна копія постанови КМУ від 2 березня 2000 року № 442 «Про затвердження нового складу Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України і нового складу Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий текст Державного Гімну України» - на 3 (трьох) арк., стор. 65-67;

16.          Архівна копія указу Президента України від 9 лютого 2001 року № 79/2001 «Питання щодо використання державних символів України» - на 2 (двох) арк., стор. 68-69;

17.          Архівна копія указу Президента України від 26 листопада 2001 року № 1143/2001 «Про внесення змін до Указу Президента України від 9 лютого 2001 року № 79» - на 1 (одному) арк., стор. 70.

 

23 вересня 2024 року

З повагою, Позивач: ________________ Олександр Сергійович Філіпенко

Представник за довіреністю: _________________________ С. В. Філіпенко

Представник за довіреністю: __________________________ В. В. Акулов

Представник за довіреністю: __________________________ Ю. В. Щербак

Хронологія даного питання: 

В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...

Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА

В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи

ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались відповідно до КУ

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява

Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування постанови - ухвала

Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення

Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!

Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і матеріальну! – позов до суду

Не треба експромтом імпровізувати-декомунізувати… Треба, відповідати за скоєне! – заява про виправлення описок в ухвалах судді

А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?

Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра

Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра

Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по ТЦК та СП Дніпра

Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра

Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))

«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит

Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення Чудопалової С. В.

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 1 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 2 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 3 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 4 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 5 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 6 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 7 + заява з додатками)

Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява

Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду - постанова

Адмінпозов до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява

Відвід судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява

Перше виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра

Другий відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Відхиливши два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.

Апеляція на трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Апеляція на трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Залишилось недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан

Залишилось недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП

Заява про злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі

Скарга слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра

Витяг з ЄДР про ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року

Встановлюємо конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.

Клопотання про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра

Це ваша особиста думка...

Я – «ухилянт»! А ви хто!??

Скарга на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР

Детально про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ

Справа по ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява

У ВП не видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ

Заява на слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява

Невнесення відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді

Запит від «Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію

Повторний запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію

Запит до МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Відповіді від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Запит від ГО ОПГ "Багнет Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра

Копія еталонного тексту закону № 3633-ІХ зареєстрованого Мін’юстом

Заборона передачі персоналки до ТЦК та СП - заява до роботодавця

Справа по ТЦК та СП Дніпра: відвід колегії суддів ТААС

Копія еталонного тексту закону № 3696-ІХ (про адмінштрафи для ухилянтів) зареєстрованого Мін’юстом

«Мобілізаційні» постанови КМУ №№ 559, 560 від 16 травня та 565 від 17 травня 2024 року – фотокопії з оригіналів

Судове засідання у справі по ТЦК та СП Дніпра 11.06.2024 - відео

Апеляція скасувала незаконне рішення по ТЦК та СП Дніпра 09.07.2024 - відео і заяви про відвід

Протиправна бездіяльність = четвертий позов до ТЦК та СП Дніпра

Досить чудити давайте судити або трохи про суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра

ГО ОПГ «Багнет Нації» - суб'єкт публічного права (заява про залучення третьої особи в справі по ТЦК та СП Дніпра)

Перший відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 16.09.2024

Як однією ухвалою "забанити" дві заяви про відвід - практика судді Безрук Т. В.

Третій відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 23.09.2024

Рішення судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

Йдіть в касацію! Апеляція повернула скаргу на вирок судді Должко С. Р. заявникові – ухвала Полтавського апеляційного суду

Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?

«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до прокуратури

Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу інстанцію - неповне відео

Невідповідність Конституції як нововиявлені факти для перегляду справи, з огляду на відповідь Офісу Генпрокурора

Ухвала апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР

В касації на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС

Справу "Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала

ДБР «мутить» справу проти судді Должко С. Р.

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

Читайте також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?

Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022

Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади – документи свідчать

А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???

Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство фінансів)))

Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно - документи

Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство – документи

УКРАЇНА більше не корпорація?

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року

Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!

ОДНЕ ПИТАННЯ ДО НЕДОВОЄНКОМА

Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…

Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП

Висновок Мін’юсту щодо постанови КМУ про ТЦК – «відповідний із зауваженнями в частині невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки»

ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»

Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ

ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ, ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ

Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені реагувати…

Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ

Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи (матеріал оновлюється)

Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП

Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!

У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду

Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями

Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді

ТЦК документів не мають, а повістки вручають – звернення жінки Світлани до Уповноваженого ВРУ з прав людини

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 - відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"

Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ - відео

Андрій Карпович: ТЦК - незаконне воєнізоване формування ст.260ККУ - відео

Віталій Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео

Ярослав Косарев поліція і ТЦК збір персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2

Приклад дистанційної правової допомоги щодо незаконної мобілізації і повісток - відео

Заборонити ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями

Відомості з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023

На запит до ТЦК відповіла військова частина?))

Держстат і ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Чернівці: найкоротша розмова з ТЦКунами

Відмова від отримання повістки не створює склад адмінправопорушення - рішення суду

Суд визнав незаконним утримання "ухилянта" у розподільчому центрі Миколаївського ОТЦК та СП - ухвала

Суд скасував адмінштраф за неоновлення даних в ТЦК та СП - рішення

Посилань на інфосистему «Оберіг» чинне законодавство не містить - рішення суду

«СЛУЖБОВЕ ПОСВІДЧЕННЯ» уповноваженої особи від ТЦК та СП: на що варто звернути увагу

Читайте також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?

Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?

Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час»

Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї

Кабмін санкціонував застосування членами добровольчих формувань територіальних громад стрілецької зброї та інших видів озброєння

«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?

«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон

Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео

Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій

ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму

До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права власності РФ в Україні

Зеленський запропонував парламенту продовжити строк дії воєнного стану на 90 діб – законопроект № 7389

В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб – законопроект № 7390

Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії указів про НС і ВС

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео

Зеленський не підписував закону про багатонаціональні навчання на території України у 2022 році – відповідь Апарату ВРУ

Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою))) 12.04.2024

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?! 19.04.2024

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

ТЦК не має права затримувати людей - рішення суду

Не оновив дані - і що? - рішення суду

Штраф від ТЦК в 17000 грн. скасовано - рішення суду

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Публічне сповіщення оферта від Українського Народу до МОЗ України – чотирнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск

ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)

Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)

Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»

Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»

Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»

Права людини - комплекс природних і непорушних свобод… - двадцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Факти, що мають юридичне значення – проект Конституції доопрацьований ТСК – двадцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Перша редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Ключове з Рішення КСУ від 8 червня 2022 року №3-р(ІІ)/2022 (справа щодо презумпції невинуватості) – двадцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

Декларація правозахисника & Конституція України – двадцять дев’ятий (високосний) випуск газети «Багнет Нації»

Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»

«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»

ПІДСТАВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ МАЮТЬ БУТИ «ВІДПОВІДНИМИ ТА ДОСТАТНІМИ» - тридцять другий випуск газети «Багнет Нації»

ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій випуск газети «Багнет Нації»

 

 

ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ

«БАГНЕТ НАЦІЇ»:

газета Багнет нації - Google Drive

 

Авторський проект Сергія Філіпенка:

а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)

а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)

а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)

а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)

а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)

а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)

а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)

а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633  на ім’я Сергія Філіпенка

Інформація від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Бастіон: https://bastyon.com/bagnetnacii?fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM&fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM