БАГНЕТ НАЦІЇ: Продовжуємо «відвойовувати» моральну і матеріальну через незаконне відсторонення від роботи

- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

понеділок, 11 липня 2022 р.

Продовжуємо «відвойовувати» моральну і матеріальну через незаконне відсторонення від роботи – відео засідання і клопотання

Судове засідання від 11 липня 2022 року щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди через незаконне відсторонення від роботи.

Суддя: Мащук В. Ю.

Справа № 204/2319/22

Провадження № 2/204/1385/22

КЛОПОТАННЯ № 05

щодо зобов’язання Відповідача приєднати до матеріалів справи докази на підтвердження державної правосуб’єктності, як державного підприємства

В провадженні судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Мащука В. Ю. знаходиться моя цивільна позовна заява до юридичної особи з назвою «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) щодо відшкодування завданої мені незаконними діями посадової особи моральної і матеріальної шкоди.

Сьогодні, наслідками невиконання положень нової Конституції України від 28 червня 1996 року (документ: 254к/96-ВР) з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб, - є кровопролитна, руйнівна війна з Російською Федерацією. Кожна особа, яка вдавала з себе посадову або службову особу у відсутність доказів введення в дію нової Конституції України від 28 червня 1996 року (документ: 254к/96-ВР) Українським народом на всеукраїнському референдумі і, як наслідок, у відсутність конституційного громадянства обіймала ту чи іншу посаду, є колаборантом – зрадником.

Ми, як свідомі громадяни Самостійної української держави України, маємо вимагати додержання та беззаперечного виконання положень нової Конституції України від 28 червня 1996 року (документ: 254к/96-ВР), від будь-якої особи.

З цього приводу слід зазначити, що питання державної правосуб’єктності має ключове значення в контексті розгляду даної справи з міркувань того, що першою вимогою Позивача в прохальній частині даної Позовної заяви, зокрема, зазначено: «Стягнути з Відповідача (Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»), за рахунок (САМЕ) державного бюджету… моральну і матеріальну шкоду».

Зазначу, що питання з’ясування державної правосуб’єктності Відповідача (саме як державного підприємства) з боку Позивача, відбувалося фактично одразу після його незаконного відсторонення 16 грудня 2021 року від роботи без збереження заробітної плати. Для цього 20 грудня 2021 року на юридичну адресу Відповідача було направлено запит на публічну інформацію (копія додавалася раніше), в якому Позивач, зокрема, просив, надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Розпорядчого акту про утворення саме Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля. Наразі, копію зазначеного документу (Розпорядчого акту) я, і досі не отримав, тому мені, як Позивачу, важко самостійно визначати державну правосуб’єктність, а відповідно і організаційно-правову форму Відповідача.

До того ж слід наголосити, що установчій документ (Акт) на підтвердження правосуб’єктності САМЕ як державного органу, виявився відсутнім і у матеріалах реєстраційної справи зазначеної юридичної особи ПРИВАТНОГО ПРАВА ДП «КБ «ПІВДЕННЕ» з кодом ЄДРПОУ: 14308304. Зазначені копії вже приєднувались до матеріалів справи як додатки до клопотання № 04.

Свої доводи з приводу невизначеності щодо правосуб’єктності Відповідача, я, також викладав у Відповіді на Відзив від 18 лютого 2022 року (по справі Справа № 204/294/22, Провадження № 2/204/1031/22) де наголошував, що:

«…в контексті свого Відзиву Відповідач робить хибні висновки нехтуючи не тільки нормами чинного законодавства, а й беззаперечними доказами, долученими в якості додатків до позовної заяви.

Дане твердження базується на факті сприйняття Відповідачем постанов виданих установою з назвою «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» (з посиланням на статтю 117 КУ), як норм, обов’язкових до виконання. В той же час, разом з позовною заявою, в додатках, Позивачем, було додано витяг з ЄДРПОУ від 10.01.2022 року, в якому зазначено, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ: 00031101), не знайдено. Крім того, разом із заявою, Позивачем було додано витяг з ЄДРПОУ, а також реєстраційну картку юридичної особи приватного права з назвою «МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00012925), накази якої, Відповідач. наполегливо (аж до порушення трудового законодавства через відсторонення), рекомендує виконувати людині і громадянину.

Апофеозом правового нігілізму є й те, що Відповідач, знову і знову, стверджує про те, що він (відповідач) є державним підприємством, яке опосередковано через Державне космічне агентство України (код ЄДРПОУ: 00041482) підпорядковано Кабінету Міністрів України. На підтвердження цього, разом з відзивом, Відповідач надає дві перші сторінки свого Статуту.

На підставі зазначеного, прошу суд взяти до уваги обґрунтування Відповідача з даного приводу враховуючи той факт, що відповідно до положень статті 81 Цивільного кодексу України «Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права». Також, обов’язково врахувати, що «Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом». А також врахувати, що «Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та ЗАКОНОМ».

Крім того, прошу суд взяти до уваги норми статті 87 Цивільного кодексу України, відповідно до яких для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Також, прошу суд враховувати визначення положень статті 56-57 Господарського кодексу України, згідно яких «Суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом» (ч.4 ст.56), «Якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту» (ч.5 ст.56), «Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання» (ч.1 ст.57), «В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом» (ч.2 ст.57), «Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству» (ч.4 ст. 57), «Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону» (ч.5 ст. 57).

Отже, з огляду на положення частини п’ятої статті 57 Господарського кодексу України Статут Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» затверджено так званим «власником майна» – Державним космічним агентством України. Адже про це, навіть, свідчить розміщений на титульній сторінці Статуту відтиск так званої гербової печатки, на якому, відповідно до положень статті 20. Конституції України, зображено головний елемент Державного Герба України - Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України - тризуб), опис та порядок використання якого й досі не затверджено двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, окремим ЗАКОНОМ..

У попередньому судовому засіданні по даній справі, яке відбулося 14 червня 2022 року Відповідачем було висловлено припушення щодо можливої наявності Розпорядчого акту про утворення підприємства з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ПІВДЕННЕ ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» у його засновника – підприємства з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ».

З цього приводу Позивачем було заявлено клопотання щодо оголошення перерви в судовому засіданні задля звернення до підприємства/установи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ», з відповідним запитом про отримання відповідних копій документів, а саме: Розпорядчого акту про утворення підприємства з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ПІВДЕННЕ ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ»

17 червня 2022 року нами, в рамках журналістського розслідування друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації», було сформовано і направлено запит на інформацію до юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00041482), в якому ми, зокрема, просили:

1. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Розпорядчого акту про створення відповідним компетентним органом юридичної особи публічного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ»;

2. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи публічного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ»;

3. Надати завірені належним чином відомості (виписку) з Єдиного державного реєстру про юридичну особу публічного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ»;

4. Надати завірену належним чином повну фотокопію з оригіналу договору оренди займаних приміщень (будівлі) за адресою: 01010, місто Київ, вул. Московська, будинок 8, корпус 30, в яких наразі перебуває і здійснює свою діяльність юридична особа з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ»;

5. Надати копію відбитку (відтиску) власної печатки юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням;

6. Надати завірену належним чином копію власного бланка юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ»;

7. Надати достовірну інформацію – реквізити власного рахунку юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» в Казначействі;

8. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу протоколу засідання засновників юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПІВДЕННЕ» ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» (код ЄДРПОУ: 14308304);

9. Надати завірену належним чином повну фотокопію з оригіналу Розпорядчого акту про утворення юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПІВДЕННЕ» ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» (код ЄДРПОУ: 14308304).

21 червня 2022 року на нашу електронну пошту (e-mail: svf2011@ukr.net) надійшов лист-відповідь від юридичної особи з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00041482), в якому зазначалося, що, цитуємо: «Відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», наказу ДКА України від 14.04.2022 року № 87, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Державному космічному агентстві України на час воєнного стану тимчасово призупинено інформування про стан виконання актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та надання відповідей на звернення підприємств, установ та організацій, звернення громадян та запити на публічну інформацію, що не стосується воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо.

Враховуючи викладене, Ваш запит буде розглянуто після припинення або скасування воєнного стану».

Цього ж дня (21 червня 2022 року) нашими журналістами в місті Києві, через ЦНАП, було отримано копію першої реєстраційної картки юридичної особи з назвою «Національне космічне агентство України» з кодом ЄДРПОУ: 00041482, з датою реєстрації від 21.10.2005 року.

Враховуючи зазначене, 24 червня 2022 року нами було отримано платний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ: 00041482 і назвою «Державне космічне агентство України», з якого нам стало відомо, що дійсно, 17.05.2011 року відбулася зміна найменування юридичної особи з «Національне космічне агентство України» на «Державне космічне агентство України», без посилання на будь-яку норму чинного законодавства.

Досліджуючи опубліковані на офіційному сайті Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) електронні версії Указу Президента України від 22 липня 1997 року № 665/97 «Про Положення про Національне космічне агентство України», Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1722 «Про затвердження Положення про Національне космічне агенство України», Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 442/2011 «Питання Державного космічного агенства України» та Постанови Кабінету Міністрів україни від 14 травня 2015 року № 281 «Про затвердження Положення про Державне космічне агентство України», якими затверджені типові положення відповідних юридичних осіб приватного права, читаємо: «Національне/Державне космічне агентство України (НКА/ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

НКА/ДКА у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства».

Кожен із зазначених документів закінчується пунктом: «НКА/ДКА є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства».

Як, ми, вже дослідили раніше, Державний Герб України ніколи не затверджувався відповідним законом, прийнятим двома третинами від конституційного складу парламенту, а Казначейство (Державна казначейська служба України), фактично, як і Національне космічне агенство України, а в подальшому Державне космічне агенство України, утворено з додержанням виключно Цивільного кодексу України, як юридична особа приватного права. Адже, ми бачимо відверте невиконання положення пункту 12 частини першої статті 92. Конституції України, згідно якого виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

З цього приводу також слід зауважити, що юридичну особу приватного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00041482), відповідно до відомостей Міністерства юстиції України (скріншоти додавалися раніше), вперше, було зареєстровано 29 лютого 1992 року, а юридичну особу приватного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ПІВДЕННЕ ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» (код ЄДРПОУ: 14308304), вперше, було зареєстровано 18 березня 1992 року. Тобто, менш ніж за три тижні.

На момент утворення зазначених юридичних осіб приватного права діяли й досі чинні положення Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України». Положеннями статті 2 даного закону було закріплено, що до ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР (документ 888-09). Положеннями статті 3 даного закону визначено, що закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Відповідно до положень статті 11 Конституції (Основного Закону) Української РСР (документ 888-09) «Державна власність – спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави».

Отже, з огляду на зазначене, виникає логічне питання: на підставі чого і якого майна, до прийняття нової Конституції України, були утворені і зареєстровані як юридичні особи приватного права - установи з назвами: «ДЕРЖАВНЕ КОСМІЧНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00041482), зареєстроване 29 лютого 1992 року і «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ПІВДЕННЕ ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» (код ЄДРПОУ: 14308304), зареєстроване 18 березня 1992 року (???).

Крім того, постає питання щодо того, яким чином зазначені юридичні особи (агентство і КБ) підпорядковані незареєстрованій в Україні, а зареєстрованій в американському реєстрі «Dun & Bradstreet» установі з назвою «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» (в якості КОНЦЕРНУ КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»), де й самі мають відповідну реєстрацію (???).

Тобто, підсумовуючи можна констатувати той факт, що ці дві юридичні особи приватного права (агентство і КБ), після проголошення незалежності України і до моменту прийняття нової Конституції України, приймали активну участь у роздержавленні (викраденні) державної власності Української РСР, в інтересах інших держав.

І, навіть сьогодні, нехтуючи волею Українського народу вони зухвало, відкрито і нахабно, продовжують ігнорувати Конституцію і ЗАКОНИ України, виконуючи злочинні накази і розпорядження, та продовжують грабувати утворену за результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року Самостійну українську державу України, використовуючи державну власність і сплачуючи податки на транзитні рахунки корпорації «УКРАЇНА», через приватні фіскальні структури.

На підтвердження даної тези слід звернути увагу суду на відомості Міністерства юстиції України розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких юридична особа приватного права з назвою «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПІВДЕННЕ» ІМ. М. К. ЯНГЕЛЯ» (код ЄДРПОУ: 14308304), як платник податків та платник єдиного внеску, сплачує податки до іншої юридичної особи приватного права з назвою «ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ПРАВОБЕРЕЖНА ДПІ (ЧЕЧЕЛОВСЬКИЙ Р-Н М. ДНІПРА)», з кодом ЄДРПОУ: 44118658, який не ідентифікує зазначену юр.особу, у власному ж реєстрі. Більше того, зазначений код ЄДРПОУ: 44118658 одночасно належить іншій юридичній особі приватного права з назвою «ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, СОБОРНА ДПІ (СОБОРНИЙ Р-Н М. ДНІПРА)», до якої сплачує податки іще одна юридична особа приватного права з назвою «ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 43145015)».

Слід зазначити, що мої обґрунтовані та підкріплені беззаперечними доказами у вигляді відповідних копій документів доводи, не розглядалися судом першої інстанції (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22), адже не були предметом спору. А сам предмет спору, у вигляді порушення чинного трудового законодавства Відповідачем (в указаній справі), - був явним і очевидним.

Враховуючи зазначене вище, задля правильного застосування відповідних норм законодавства по відношенню до Відповідача, звертаюсь до суду і, -

ПРОШУ:

1. Зобов’язати Відповідача приєднати до матеріалів цивільної справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) завірену належним чином копію Розпорядчого акту про утворення юридичної особи публічного права з відповідною назвою - «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»;

2. Зобов’язати Відповідача приєднати до матеріалів цивільної справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) завірену належним чином копію Акту прийому-передачі державного власності на базі якої утворено юридичну особу публічного права з відповідною назвою - «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»;

3. Зобов’язати Відповідача приєднати до матеріалів цивільної справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) завірену належним чином копію договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідною територіальною громадою Красногвардійського району у місті Дніпропетровську.

ДОДАТОК:

1. Архівна копія «першої» реєстраційної картки від 21.10.2005 року з матеріалів реєстраційної справи юридичної особи приватного права з назвою «Національне космічне агентство України» (код ЄДРПОУ: 00041482) – на 12 (дванадцятьох) арк.;

2. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу приватного права з назвою «Державне космічне агентство України» (код ЄДРПОУ: 00041482) – на 9 (дев’ятьох) арк.;

3. Витяги з електронної бази сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) електронних версій, а саме: Указу Президента України від 22 липня 1997 року № 665/97 «Про Положення про Національне космічне агентство України», Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1722 «Про затвердження Положення про Національне космічне агенство України», Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 442/2011 «Питання Державного космічного агенства України» та Постанови Кабінету Міністрів україни від 14 травня 2015 року № 281 «Про затвердження Положення про Державне космічне агентство України» – на 55 (п’ятдесяти п’яти) арк.

Всього в додатку 76 (сімдесят шість) аркушів.

11 липня 2022 року

Суддя: Мащук В. Ю.

Справа № 204/2319/22

Провадження № 2/204/1385/22

КЛОПОТАННЯ № 06

про приєднання до матеріалів даної справи доказів щодо належного складу суду

Засадничими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Верховною Радою України Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), - є довіра до суду встановленого законом.

Частиною третьою статті 16 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Положеннями статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд утворюється і ліквідовується ЗАКОНОМ (!!!). Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів. Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. Суд є юридичною особою (ПУБЛІЧНОГО ПРАВА), якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».

Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».

Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».

Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом, а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.

Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом, який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Першою справою, в якій ЄСПЛ розглянув питання компетенції суду у світлі вимоги «суду, встановленого законом», є справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до національного законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій інстанції тільки щодо міністрів.

У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11 липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за відсутності будь-яких правових підстав.

Подібно до цієї справи, у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні оскаржив до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд, встановлений законом».

Важливим прикладом застосування правила «суд, встановлений законом», який має неабияке значення для української практики, є наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:

а) питання передачі справ від одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульовано національним законодавством, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань;

б) мало місце поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення нею правосуддя як суддею;

в) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав порушення права на суд, «встановлений законом».

Відтак ЄСПЛ дійшов висновку, що касаційний суд не мав ознак «суду, встановленого законом».

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу (ГПК) Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження.

Отже, з урахуванням зазначеного вище слід вважати, що «суд, встановлений законом» означає наступне:

– дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

– дотримання правил автоматичного розподілу справ;

– наявність повноважень у судді;

– належний склад суду;

– наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

В мотивувальній частині свого Рішення № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України наголосив, що: «для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР) у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України (254к/96-ВР)».

В мотивувальній частині Рішення № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке також є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України зауважує, що «судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).

За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином України статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду».

В даному контексті слід зауважити, що умисне невиконання службов(ими)ою особ(ами)ою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею/ними висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

{Стаття 382 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 2136-VIII від 13.07.2017}

В даному судовому процесі Суд представляє та виступає від його імені Мащук Віталій Юрійович, якого було призначено строком на п’ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 «Про призначення суддів» (архівна копія – додається).

З джерел, які є у вільному доступі мені стало відомо про те, що 13 серпня 2018 року Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було постановлено ухвалу «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащука В. Ю.» (№ 2577/2дп/15-18). Але, про наслідки розгляду і погашення або непогашення дисциплінарних стягнень за зазначеним фактом, інформація відсутня.

Крім того, відсутня інформація стосовно призначення судді Мащука В. Ю. після розгляду Вищою радою правосуддя 23 квітня 2019 року матеріалів щодо внесення відповідної кандидатури для призначення, Президенту України.

Отже, з урахуванням зазначених критеріїв унормованих новою Конституцією України, законами України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства України, для підтвердження повноважень і неналежного складу суду в даному судовому процесі, звертаюсь до суду і,

ПРОШУ:

1. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості про результати електронного розподілу представленого складу суду по зазначеній справі в особі судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащука В. Ю.;

2. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості (указ) про призначення вдруге судді Мащука В. Ю. на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська;

3. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості про наявність конституційного громадянства у судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащука В. Ю.;

4. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості про погашення або непогашення дисциплінарних стягнень стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащука В. Ю.;

5. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості про зайняття професійним суддею Мащуком В. Ю. штатної посади в Красногвардійському районному суді міста Дніпропетровська;

6. Приєднати до матеріалів справи (Справа № 204/2319/22; Провадження № 2/204/1385/22) відомості про отриману заробітну плату (за останні шість місяців) професійним суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащуком В. Ю.

ДОДАТОК:

1. Архівна копія Указу Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 «Про призначення суддів» – на 9 (девятьох) арк.;

2. Копія ухвали від 13 серпня 2018 року Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Мащука В. Ю.» (№ 2577/2дп/15-18) – на 4 (чотирьох) арк.;

3. Публікація з офіційного сайту Судової влади України – на 2 (двох) арк.

Всього в додатку 15 (п'ятнадцять) аркушів.