БАГНЕТ НАЦІЇ: Порушники Конституції відповідатимуть власним гаманцем – позов щодо моральної та матеріальної шкоди

- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

пʼятницю, 22 квітня 2022 р.

Порушники Конституції відповідатимуть власним гаманцем – позов щодо моральної та матеріальної шкоди

Мусимо констатувати той факт, що все, що сьогодні відбувається в Україні, і має назву «зовнішня агресія», є наслідками невиконання Конституції України різного штибу недопосадовими фізособями нафантазованих недоустанов і недоорганів, в умовах внутрішньої окупації.

Відтепер, кожен, хто не виконуватиме положення чинної Конституції України, відповідатиме власною репутацією і гаманцем…

ЦІНА ПОЗОВУ: 200 000 (двісті тисяч) гривень

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи при здійсненні своїх повноважень

Я, Філіпенко Олександр Сергійович (далі – Позивач), звертаюсь до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за захистом своїх конституційних прав і свобод, гарантованих мені нормами статті 56. Конституції України (254-к/96-ВР), з вимогою відшкодування мені за рахунок державного бюджету матеріальної і моральної шкоди в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, завданої в наслідок прийняття незаконного рішення посадовою особою при здійсненні своїх повноважень, а саме: - генеральним директором Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» Кушнарьовим Олександром Павловичем (далі - Відповідач), яким було прийнято незаконний Наказ від 14.12.2021 року № 1822, про моє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

В контексті зазначеного слід зауважити, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави (в даному випадку індивідуальний акт), повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. Та інші проти Болгарії» («C.G. and others v.Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ВИКЛАД ОБСТАВИН В ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ:

25 березня 2022 року суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкезом Д. Л., за результатами розгляду моєї позовної заяви від 17 січня 2022 року (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22) поданої до Відповідача (Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» в особі генерального директора Кушнарьова Олександра Павловича, з вимогою щодо скасування незаконного Наказу від 14.12.2021 року № 1822 (Додаток 1, № п/п 11) (копія додається) про моє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, через мою незгоду і відмову приймати участь в медичному експерименті та клінічних випробовування лікарських засобів та препаратів, шляхом проходження примусової вакцинації від так званої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2), було постановлене рішення (копія додається), яким СУД ВИРІШИВ: «Позовну заяву Філіпенко Олександра Сергійовича до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати – задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» від 14 грудня 2021 року № 1822 в частині відсторонення від роботи з 15 грудня 2021 року Філіпенко Олександра Сергійовича».

Отже, доведеним підтвердженням протиправних і незаконних дій є той факт, що Суд визнав незаконним та скасував правовий акт індивідуальної дії, виданий посадовою особою при здійсненні своїх повноважень, який суперечив актам цивільного законодавства і порушував цивільні права та інтереси Позивача.

В своєму Відзиві від 11.02.2022 (вих. № 14/675 - копія додається), по зазначеній вище позовній заяві, в останньому абзаці на сторінці 3, Відповідач, зокрема, зазначає, цитую: «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, а саме Державного космічного агентства України (що, зокрема, підтверджується статутом ДП «КБ «ПІВДЕННЕ», копія витягу з якого додається) та включено до Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83».

З огляду на зазначене слід констатувати, що імперативні норми статті 19. Конституції України достатньо чітко визначають правовий порядок в Україні, який ґрунтується виключно на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в свою чергу, а також їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантією виконання зазначених приписів і не допущення жодних відхилень від вичерпного переліку прав і обов’язків посадових осіб, покликана також імперативна норма статті 56. Конституції України, яка спрямована на відшкодування КОЖНОМУ (чиї права були порушені, що доведено судом) за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Керуючись положеннями частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 9. Конституції України (254-к/96-ВР) закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частинами 5 і 6 статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до положень частини 1 і 2 статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (документ: 995_004 – «Європейська конвенція з прав людини») та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

В свою чергу статтею 41 «Справедлива сатисфакція» Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція) (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) визначено, що якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або Протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

З практики Європейського суду з прав людини як джерела права. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де Суд послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, де вказано наступне : «Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Тобто випливає висновок, що «сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди».
Тобто, практика ЕСПЛ і положення ст. 41 Конвенції вказують на те, що в разі порушення прав через протиправну діяльність (в тому числі і протиправне рішення) чи бездіяльність органу або посадової особи, які діють від імені Держави, виникає презумпція спричинення моральної шкоди незаконним рішенням, протиправною діяльністю чи бездіяльністю відповідного органу Державної влади чи особою, яка діє від імені органу Державної влади.

Враховуючи зазначене вище в контексті презумпції ст. 41 Конвенції, можна ствердно констатувати про факт порушення прав Позивача, що раніше вже доведено в суді та зафіксовано ухвалою судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкезом Д. Л. Та саме цей факт і є доказом спричинення моральної шкоди в понятті презумпції ст. 41 Конвенції, з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

1) ВИМОГА ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ:

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами 1 і 2 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

а) реальні збитки:

Витрати, які Позивач зробив для відновлення свого порушеного права полягають в наступному:

1. Надрукуванні паперових документів та їхніх копій на виконання вимог положень статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а також в надрукуванні заяв і інформаційних запитів, для збору необхідних доказів;

2. Поштових відправлень офіційної переписки з органами і установами;

3. Транспортних розходах.

А отже, загалом витрати, які Позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права становлять:

Як вже зазначалося вище 17 січня 2022 року Позивачем до канцелярії Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська було подано позовну заяву на 49 (сорока дев’яти) аркушах формату А4 з додатками в кількості 745 (сімсот сорок п’ять) пронумерованих сторінок, з дотриманням положень частини першої статті 177 ЦПК України, а саме: в двох примірниках з додатками, роздрукованих на придбаному за свій власний рахунок обладнанні, придбаними за власний кошт чорнилами, на придбаному за власний кошт папері.

49 арк. + 745 арк. = 794 арк. (сімсот дев’яносто чотири) - загальна кількість аркушів одного примірника заяви з додатком.

Всього було виготовлено таких примірників 3 (три).

794 арк. х 3 прим. = 2382 арк. (дві тисячі триста вісімдесят два) – загальна кількість аркушів у трьох примірниках.

Якщо брати за основу положення підпункту 6 пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за виготовлення документів, долучених до справи взивається судовий збір, який дорівнює 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії.

На момент подання позову до суду, відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 1 січня розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню. Таким чином вартість виготовлення одного аркушу документу складає: 2481 х 0,003 = 7,44 гривні.

Отже, загальна сума виготовлення трьох примірників позовної заяви з додатками (з урахуванням всіх учасників судового процесу) становить: 2382 арк. х 7,44 грн. = 17722,08 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) гривні вісім копійок.

Крім того, після відкриття провадження Позивачем через канцелярію суду подавались клопотання з додатками у вигляді доказів, які через об’єктивні причини не могли бути додані разом з позовною заявою. Слід зауважити, що зазначені докази не були взяті суддею до уваги та були повернуті Позивачеві 01 квітня 2022 року під час ознайомлення з матеріалами справи, але витрати на виготовлення зазначених додатків, відбулися та склали:

117 арк. х 7, 44 грн. = 870, 48 грн. – додаток до клопотання № 1 від 07 лютого 2022 року (про приєднання до матеріалів справи)

144 арк. х 7, 44 грн. = 1071, 36 грн. – додаток до клопотання № 2 від 14 лютого 2022 року (про приєднання до матеріалів справи)

18 арк. х 7, 44 грн. = 133, 92 грн. – додаток до клопотання № 3 від 21 лютого 2022 року (про приєднання до матеріалів справи)

170 арк. х 7, 44 грн. = 1264, 8 грн. – додаток до клопотання № 5 від 25 лютого 2022 року (про приєднання до матеріалів справи)

Загальна сума склала: 870, 48 +1071, 36 + 133, 92 + 1264, 8 = 3340, 56 грн. (три тисячі триста сорок грн.. 56 копійок).

Також треба враховувати, що на момент ознайомлення з матеріалами справи кількість підшитих аркушів збільшилась за рахунок доданих клопотань, на 10 аркушів. Відповідно:

10 арк. х 7,44 = 74, 4 грн.

До зазначеного вище переліку витрат також необхідно додати витрати, які були зроблені для придбання реєстраційних документів деяких державних органів, для підтвердження їхньої правосуб’єктності, а саме: ДП «КБ «ПІВДЕННЕ» (340 грн. (архівні копії) + 25 грн. (банківський збір) =365 грн.); ДП «КБ «ПІВДЕННЕ» (120 грн. (витяг з ЄДРПОУ) + 25 грн. (банківський збір) =145 грн.); Міністерство охорони здоров’я України (120 грн. (витяг з ЄДРПОУ) + 25 грн. (банківський збір) =145 грн.); Кабінет Міністрів України (120 грн. (витяг з ЄДРПОУ) + 25 грн. (банківський збір) =145 грн.).

Всього на копії реєстраційних документів витрачено: 365 грн. + 145 грн. + 145 грн. + 145 грн. = 800 грн. (вісімсот гривень).

Також, до зазначеного переліку витрат слід додати витрати на поштові відправлення, які склали: 60,20 + 49,20 + 51,19 + 30,0 + 49,20 = 239,79 грн. (двісті тридцять дев’ять гривень, сімдесят дев’ять копійок).

Отже, реальні збитки, за підрахунками Позивача, становлять: 17722,08 грн. + 3340,56 грн. + 74,4 грн. + 800 грн. + 239,79 грн. = 22176,83 грн. (двадцять дві тисячі сто сімдесят шість гривень 83 копійки – реальні збитки).

б) упущена вигода:

Положеннями частини першої і другої статті 8 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Статтею 238 Кодексу законів про працю в Україні встановлено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України). За порушення законодавства про працю винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв'язку з незаконним звільненням за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку у всіх інших випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на зазначене слід стверджувати про факт недоотримання Позивачем повної заробітної плати за час вимушеного прогулу, з моменту незаконного відсторонення від роботи без збереження заробітної плати (з 16 грудня 2021 року), і до моменту поновлення порушеного права – з 11 квітня 2022 року (фактичної дати виходу на роботу). Тобто, між двома зазначеними датами пройшло майже чотири календарні місяці.

Відповідно до відомостей довідки про заробітну плату й інші доходи від 02.12.2021 року № 7/2604 (додається), середній заробіток за два повні останні місяці, які передували перед незаконним відстороненням Позивача від роботи без збереження заробітної плати, становить:

Жовтень 2021 року:

Нарахування - 11242,19 грн. (одинадцять тисяч двісті сорок дві гривні 19 копійок – нарахована З/П) + 1575,00 грн. (одна тисяча п’ятсот сімдесят п’ять гривень – інші доходи) = 12817,19 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 19 копійок).

Відрахування – 2023,59 грн. (дві тисячі двадцять три гривні 59 копійок – утриманий податок із доходів фізосіб) + 168,63 грн. (сто шістдесят вісім гривень 63 копійки – військовий збір) = 2192,22 грн. (дві тисячі сто дев’яносто дві гривні 22 копійки).

Заробітна плата за жовтень 2021 року становить: 12817,19 грн. - 2192,22 грн. = 10624,97 грн. (десять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 97 копійок).

Листопад 2021 року:

Нарахування - 12750,02 грн. (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят гривень 02 копійки – нарахована З/П) + 1650,00 грн. (одна тисяча шістсот п’ятдесят гривень – інші доходи) = 14400,02 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста гривень 02 копійки).

Відрахування – 2295,01 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто п’ять гривень 01 копійка – утриманий податок із доходів фізосіб) + 191,25 грн. (сто дев’яносто одна гривня 25 копійок – військовий збір) = 2486,26 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят шість гривень 26 копійок).

Заробітна плата за листопад 2021 року становить: 14400,02 грн. - 2486,26 грн. = 11913,76 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот тринадцять гривень 76 копійок).

Таким чином середня З/П за жовтень/листопад 2021 року становить: 10624,97 грн. + 11913,76 грн. = 22538,73 грн. / 2 місяці = 11269,65 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 65 копійок).

Зважаючи на зазначене та враховуючи відомості Довідки про заробітну плату від 14.04.2022 року № 7/658 (додається), нарахована З/П, за вийнятком податку ЄСВ та військового збору, що в січні, що в лютому 2022 року становила 4025 грн. (чотири тисячі двадцять п’ять). Крім того, з огляду на відомості зазначеної довідки за грудень місяць було нараховано 6925,08 грн. (шість тисяч дев’ятсот двадцять п’ять гривень 08 копійок).

Отже сума недоотриманої заробітної плати (упущена вигода) становить:

За грудень 2021 року:

11269,65 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 65 копійок) - 6925,08 грн. (шість тисяч дев’ятсот двадцять п’ять гривень 08 копійок) = 4344,57 грн. (чотири тисячі триста сорок чотири гривні п’ятдесят сім копійок).

За січень і лютий 2022 року:

11269,65 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 65 копійок) - 4025 грн. (чотири тисячі двадцять п’ять) = 7244,65 грн. (сім тисяч двісті сорок чотири гривень шістдесят п’ять копійок).

7244,65 грн. (сім тисяч двісті сорок чотири гривень шістдесят п’ять копійок) х 2 місяці = 14489,3 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень тридцять копійок).

За березень 2022 року:

В березні жодних нарахувань не відбулося, отже упущена вигода за березень місяць становить 11269,65 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 65 копійок).

Загалом упущена вигода за час незаконного відсторонення від роботи щонайменше склала:

4344,57 грн. (чотири тисячі триста сорок чотири гривні п’ятдесят сім копійок) + 14489,3 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень тридцять копійок) + 11269,65 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 65 копійок) = 30103,52 грн. (тридцять тисяч сто три гривні п’ятдесят дві копійки – упущена вигода).

Таким чином матеріальна шкода загалом становить:

22176,83 грн. (двадцять дві тисячі сто сімдесят шість гривень 83 копійки – реальні збитки) + 30103,52 грн. (тридцять тисяч сто три гривні п’ятдесят дві копійки – упущена вигода) = 52280,35 грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят гривень 35 копійок – матеріальна шкода).

2) ВИМОГА ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ:

Згідно пункту 2 і 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Подаючи даний позов до суду з вимогою відшкодування моральної шкоди Позивач, в першу чергу, керується визначенням наданим Верховним судом України у п.3 постанови пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, де під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

- наявність такої шкоди,

- протиправність діяння її заподіювача,

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та

- вини останнього в її заподіянні.

Лише наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди.

Безапеляційним підтвердженням наявності завданої моральної (немайнової) шкоди, а також «протиправність діяння її заподіювачем» та «вина останнього в її заподіянні», - є рішення судді Черкеза Д. Л. за результатами розгляду заяви Позивача (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22).

Як Позивачем зазначалося раніше, позовна заява (індивідуальний трудовий спір) (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22) була подана до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська 17 січня 2022 року, але цій події передувала низка заходів та дій, у обставинах, що виникли на той момент з вини Відповідача, та які свідчать про «наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача». Зазначені заходи мали наступну хронологію:

02 грудня 2021 року, мене, слюсаря-ремонтника 3-го розряду відділу 716 дільниці 2 (офіційно працевлаштованого на даному підприємстві з 17.01.2020 року), було ознайомлено з виданим всупереч діючим нормам національного законодавства України, положень Статуту підприємства та умов трудового договору Наказом від 29.11.2021 року № 1711 за підписом Генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова Олександра Павловича (фотокопія додається), в першому пункті якого зазначено: - керівникам структурних підрозділів підприємства поінформувати працівників про необхідність обов’язкової вакцинації проти COVID-19, згідно з чинним законодавством України, а також про те, що у разі не проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 такі працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати, починаючи з 09 грудня 2021 року. Того ж дня, на мене, було складено акт «про відмову надати паперову копію сертифіката про проведення повного курсу вакцинації проти COVID-19 або сертифіката про отримання одної дози дводозової вакцини від COVID-19 або Висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19». Крім того, мені було надано лист ознайомлення співробітників відділу 716, невакцинованих станом на 02.12.2021 року, з Наказом ГД № 1711 від 29.11.2021 року.

Не погоджуючись з незаконними вимогами, з метою досудового врегулювання спірного питання щодо незаконної вимоги керівника, 03 грудня 2021 року мною, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506203420 – відправлення прийняте: 03.12.2021, відправлення вручено особисто: 20.12.2021 - скриншот додається), на юридичну адресу підприємства (вул. Криворізька, будинок 3, м. Дніпро, 49008) було направлено письмове ПОПЕРЕДЖЕННЯ про порушення прав людини і громадянина, положень Конституції і Законів України, та про персональну відповідальність «порушника» (копія з додатками – додається), в якому я, обґрунтував незаконність введення карантину, незаконність відсторонення від роботи за відмову прийняття участі у медичному експерименті, а також попередив Генерального директора Кушнарьова О. П. про юридичну і кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства.

В своїй відповіді (від 23.12.2021 вих. № 14/2651) на Попередження Відповідач повідомляє, що ним взято до уваги зміст мого звернення, але він (Відповідач) керується не Конституцією України, а наказами МОЗ і постановами КМУ (копія додається).

16 грудня 2021 року мій прохід через прохідну нашого підприємства було заблоковано охоронниками, які посилаючись на наказ і наявний у них список, фізично перешкодили моєму потраплянню на робоче місце. При цьому, копії наказу про моє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, на момент не допуску мене до робочого місця, я не отримував.

Того ж дня (16 грудня 2021 року) мною, було складено заяву про кримінальний злочин передбачений положеннями статті 356. Кримінального кодексу України (далі – КК України), та подано її в порядку положень частини першої статті 214. Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) до слідчого ВП № 6 ДРУП ГУНП (ЖЄО № 27125).

17 грудня 2021 року мною, в порядку статті 303 КПК України, було подано скаргу до слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська на бездіяльність слідчого ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) у продовж 24-х годин, як того вимагає частина перша статті 214 КПК України. І, вже 20 грудня 2021 року своїм рішенням слідчий суддя Красногвардійського районного суду Токар Н. В. зобов’язала слідчого виконати передбачену законодавством процесуальну дію – внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладене в моїй заяві про злочин від 16.12.2021 року.

20 грудня 2021 року я, задля подальшого застосування відповідної інформації в суді, письмово, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506206984 – відправлення прийняте: 20.12.2021, відправлення вручено особисто: 23.12.2021 - скриншот додається), звернувся до Генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова Олександра Павловича із запитом на публічну інформацію, в якому вимагав надати:

1. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) Наказу (передбачувано - № 1822 від 14, чи 15 грудня 2021 року) про моє відсторонення від роботи;

2. Надати завірену належним чином архівну фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 9031:2020) Розпорядчого акту про створення Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304);

3. Надати завірену належним чином архівну фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 9031:2020) Свідоцтва про державну реєстрацію Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304);

4. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) відомостей (витяг, виписку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ) про Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304);

5. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) наказу про призначення Генеральним директором Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) фізичну особу – КУШНАРЬОВА ОЛЕКСАНДРА ПАВЛОВИЧА;

6. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) наказу про призначення представника Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) фізичну особу – КАМИШОВА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЙОВИЧА;

7. Надати завірену належним чином архівну фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 9031:2020) Статуту Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304).

Відповідь на даний запит від ДП «КБ «Південне» отримана 12.01.2022 року – копія додається.

21 грудня 2021 року я, задля подальшого застосування відповідної інформації в суді, письмово, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506207280 – відправлення прийняте: 21.12.2021, відправлення вручено особисто: 23.12.2021 - скриншот додається) звернувся до Генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова Олександра Павловича із запитом на публічну інформацію, в якому вимагав надати:

1. Надати завірені належним чином відомості щодо рівня заробітної плати, отриманої на посаді Генерального директора Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) фізичною особою (особою без громадянства Самостійної української держави України) – КУШНАРЬОВИМ ОЛЕКСАНДРОМ ПАВЛОВИЧЕМ, з моменту його призначення на відповідну посаду (з 30.07.2021 року), і до моменту надання відповіді на даний запит;

2. Надати завірені належним чином достовірні відомості щодо проходження обов’язкової вакцинації проти COVID-19 Генеральним директором Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) фізичною особою (особою без громадянства Самостійної української держави України) – КУШНАРЬОВИМ ОЛЕКСАНДРОМ ПАВЛОВИЧЕМ.

Відповідь на даний запит від ДП «КБ «Південне» отримана 12.01.2022 року – копія додається.

Того ж дня (21 грудня 2021 року) я, письмово, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506207301 – відправлення прийняте: 21.12.2021, відправлення вручено особисто: 23.12.2021 - скриншот додається) звернувся із заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з вимогою:

1. Надати завірений належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) висновок органу з назвою «Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області» щодо оцінки законності або незаконності відсторонення мене від роботи;

2. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) копії письмового реагування органу з назвою «Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області» та копії пояснень від порушника ДП «КБ «Південне», стосовно факту незаконного відсторонення від роботи.

На момент подання даного позову до суду відповіді від ГУ Держпраці в Дніпропетровській області не надходило.

23 грудня 2021 року нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», за допомогою ресурсу «ДОСТУП ДО ПРАВДИ» (https://dostup.pravda.com.ua), було сформовано і направлено в електронному вигляді запит на публічну інформацію (№ ЗПІ/141/21) до Верховної Ради України, в якому, ми, між іншим, запитували:

1. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів першої і останніх сторінок (підписані Президентом України і головою Верховної Ради України) нормативно-правового акту, а саме: Закону України від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ «Про правовий режим надзвичайного стану»;

2. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів першої і останніх сторінок (підписані Президентом України і головою Верховної Ради України) нормативно-правового акту, а саме: Закону України від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

3. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів першої і останніх сторінок (підписані Президентом України і головою Верховної Ради України) нормативно-правового акту, а саме: Кодексу цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року № 5403-VI;

4. Надати достовірну інформацію стосовно того, чи вводився (коли-небудь) в Україні надзвичайний стан відповідно до порядку встановленого частиною першою статті 5 Закону України від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ «Про правовий режим надзвичайного стану».

З відповіді від 23 грудня 2021 року № 18/07-2235, яка надійшла з Апарату Верховної Ради України на вищезазначений запит вбачається, що «Станом на день надходження запиту на інформацію, 23.12.2021 року, надзвичайний стан в Україні або окремих її місцевостях не вводився» (відповідні копії додаються).

Того ж дня (23 грудня 2021 року), нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», за допомогою ресурсу «ДОСТУП ДО ПРАВДИ» (https://dostup.pravda.com.ua), було сформовано і направлено в електронному вигляді запит на публічну інформацію (№ ЗПІ/142/21) до Кабінету Міністрів України, в якому, ми, між іншим, запитували:

- Надати повну фотокопію з оригіналу (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режимі надзвичайної ситуації».

З відповіді від 30 грудня 2021 року № 17-12/2042, яка надійшла від Секретаріату Кабінету Міністрів України на вищезазначений запит вбачається, що вперше, саме Розпорядженням КМУ від 25 березня 2020 року № 338-р, було встановлено єдину державну систему цивільного захисту на всій території України в режимі надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року (відповідні копії додаються).

Також 23 грудня 2021 року від нашої Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506207824 – відправлення прийняте: 23.12.2021, відправлення вручено за довіреністю: 04.01.2022 – скриншот додається), було направлено сформований запит про надання публічної інформації (№ ЗПІ/143/21) до Міністерства охорони здоров’я України, з вимогою:

1. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів подання про призначення на посаду, а також Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 229-р «Про призначення Ляшка В. К. заступником Міністра охорони здоров’я України - головним державним санітарним лікарем України»;

2. Надати достовірну інформацію стосовно того, чи виділявся в Україні штам гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Копія отриманої відповіді від МОЗ (без дати і без номеру), а також копія відповіді від 11.01.2022 року № 0311/13/32-к/20-к/22 надана Державною установою «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ» – додаються.

28 грудня 2021 року нашою Громадською організацією «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», за допомогою ресурсу «ДОСТУП ДО ПРАВДИ» (https://dostup.pravda.com.ua), було сформовано і направлено в електронному вигляді запит на публічну інформацію (№ ЗПІ/144/21) до Верховної Ради України, в якому, ми, між іншим, запитували:

1. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів першої і останніх сторінок (підписані Президентом України і головою Верховної Ради України) нормативно-правового акту, а саме: Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»;

2. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопію з оригіналу (підписаного Президентом України) нормативно-правового акту, а саме: Указу Президента України від 26 листопада 2018 року № 393/2018 «Про введення воєнного стану в Україні», який було внесено на розгляд до Верховної Ради України;

3. Надати завірені належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) фотокопії з оригіналів першої і останніх сторінок (підписані Президентом України і головою Верховної Ради України) нормативно-правового акту, а саме: Закону України від 26 листопада 2018 року № 2630-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»;

4. Надати достовірну інформацію (включно на дату відповіді на даний запит) стосовно того, чи вводився в Україні воєнний стан після закінчення попереднього, встановленого Законом України від 26 листопада 2018 року № 2630-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

З відповіді від 28 грудня 2021 року № 18/07-2252, яка надійшла з Апарату Верховної Ради України на вищезазначений запит вбачається, що «У зазначений у запиті період воєнний стан в Україні або окремиї її місцевостях не вводився» (відповідні копії додаються).

30 грудня 2021 року я вкотре, задля подальшого застосування відповідної інформації в суді, письмово, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506209444 – відправлення прийняте: 30.12.2021, відправлення вручено особисто: 03.01.2022 - скриншот додається), звернувся до Генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова Олександра Павловича із запитом на публічну інформацію, в якому вимагав надати:

1. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) Присяги державного службовця складеної теперішнім Генеральним директором Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) фізичною особою (особою без громадянства Самостійної української держави України) – КУШНАРЬОВИМ ОЛЕКСАНДРОМ ПАВЛОВИЧЕМ;

2. Надати завірені належним чином достовірні відомості стосовно законності реєстрації режимного підприємства - Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля (код ЄДРПОУ: 14308304) в американському реєстрі «Dun & Bradstreet» (KONSTRUKTORSKE BYURO PIVDENNE IM. M. K. YANGELYA, DP – D-U-N-S Nummer: 56-545-9500) на фізичну особу (особу без громадянства Самостійної української держави України) – КУШНАРЬОВА ОЛЕКСАНДРА ПАВЛОВИЧА;

3. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) доручення Генерального директора ДП «КБ «Південне» № 36.4914.035 ДГД.

Відповідь на даний запит від ДП «КБ «Південне» отримана 12.01.2022 року – копія додається.

30 грудня 2021 року звернувшись до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, я отримав витяг з ЄРДР № 12021046680000757 від 16.12.2021 з кваліфікацією згідно частини першої статті 190. Кримінального кодексу України (шахрайство), яка не відповідає заявленій мною кваліфікації вчиненого Кушнарьовим О. П. злочину.

Цього ж дня (30 грудня 2021 року), поштовим листом, я також одержав першу відповідь від Відповідача на своє відправлення (Попередження) від 03 грудня 2021 року, в якій він обґрунтовує свої дії, посилаючись на накази МОЗ та постанови КМУ.

31 грудня 2021 року, в рамках журналістського розслідування, від нашого друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, було подано сформований інформаційний запит, в якому ми вимагали:

1. Надати завірену належним чином копію Розпорядчого акту про утворення ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

2. Надати завірену належним чином копію Наказу про призначення теперішнього керівника ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

3. Надати завірену належним чином копію Присяги складеної теперішнім керівником ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

4. Надати завірену належним чином копію Договору оренди приміщення з відповідною територіальною громадою району у місті Дніпро, в якому перебуває ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактичною адресою: вул.. Боброва, 12, місто Дніпро, 49003.

Відповіді на зазначений запит на момент подання даного позову до суду, я, так, і не отримав.

Крім того, 31 грудня 2021 року мною, було подано повторно заяву про злочин, вчиненого гендиректором ДП «КБ «Південне» Кушнарьовим О. П., за кваліфікацією згідно статті 356. КК України (самоправство), а також заяву про злочин на дізнавача підрозділу дізнавання ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Войтаніка І. Ю., за попередньою кваліфікацією злочину, скоєного посадовою особою, згідно статті 365 (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), 366 (Службове підроблення), 367 (Службова недбалість) Кримінального кодексу України.

04 січня 2022 року, після підтвердження факту невнесення моїх двох заяв про злочин до ЄРДР, мною було подано дві скарги на бездіяльність слідчого (уповноважену особу) ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

Крім того, цього ж дня (04 січня 2022 року), мною, письмово, рекомендованим листом з повідомленням (Укрпошта, трекінг: 4905506209754 – відправлення прийняте: 04.01.2022, відправлення вручено особисто: 06.01.2022 - скриншот додається), було направлено запит на публічну інформацію до Генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова Олександра Павловича, в якому вимагав надати:

8. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) посадової інструкції слюсаря-ремонтника відділу 716 дільниці 2;

9. Надати завірену належним чином фотокопію (згідно вимог чинного ДСТУ 4163:2020) відповідного останнього трудового договору (контракту), укладеного між мною і підприємством.

Відповідь на даний запит від ДП «КБ «Південне» отримана 12.01.2022 року – копія додається.

12 січня 2022 року мною, було отримано дві ухвали (від 10.01.2022 року) слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н. В., якими мої скарги на бездіяльність слідчого було задоволено, в повному обсязі. Цього ж дня зазначені ухвали були зареєстровані в канцелярії ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, на виконання уповноваженою особою, та внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

13 січня 2022 року мною, по пошті, було отримано чотири листи з відповідями ДП «КБ «Південне» від 12.01.2022 року, на подані раніше запити на інформацію.

14 січня 2022 року від слідчого ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області я отримав витяг з ЄРДР № 12022041680000041, про внесення відомостей за моєю заявою від 31.12.2021 року на дізнавача зазначеної установи Войтаніка І. Ю., який вніс недостовірні відомості до ЄРДР за попередньою моєю заявою від 16.12.2021 року складеної про злочин вчинений генеральним директором ДП «КБ «Південне» Кушнарьовим О. П.

15 січня 2022 року мною документально було зафіксовано черговий факт неповаги до суду з боку слідчих ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, що знайшло своє відображення в отриманому мною черговому витязі з ЄРДР № 12022046680000028, з внесеними до нього, завідомо сфальшованими даними.

Цього ж дня (15 січня 2022 року), мною, до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, було подано іще дві заяви про злочин – вкотре (втретє), на генерального директора ДП «КБ «Південне» Кушнарьова О. П., за кваліфікацією статті 356 КК України (самоправство) (талон ЖЄО № 953 від 15.01.2022 року) та на службову особу ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області начальника сектору дізнання Жмака М. Є, за кваліфікацією згідно ч.1 ст. 366 (службове підроблення) КК України (талон ЖЄО № 954 від 15.01.2022 року).

16 січня 2022 року о 13:05 зателефонувавши за номером +380984871790 до чергової частини ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, черговим, мене було поінформовано про приєднання моєї заяви про злочин від 15.01.2022 року на Кушнарьова О. П. до попередньої моєї ідентичної заяви від 31.12.2021 року щодо незаконного відсторонення мене від роботи без збереження заробітної плати, а також про невнесення до ЄРДР заяви на поліцейського-фальсифікатора Жмака М. Є.

17 січня 2022 року мною, одночасно з поданням даного позову до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, було подано дві скарги до слідчого судді зазначеної установи, на дії і бездіяльність уповноваженої особи на внесення відповідних відомостей до ЄРДР ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

З огляду на зазначену хронологію дій і подій, які передували зверненню до суду слід розуміти масштаб докладених Позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, тому що для поновлення своїх прав, Позивач вимушений був вжити додаткових заходів для їх захисту, спочатку в правоохоронних органах, а потім в суді, що Позивач сприйняв як зверхнє ставлення до нього як до людини, з чого Позивач, відчув себе приниженим і морально подавленим. Та ці відчуття, продовжуються і понині.

Крім цього, Позивач, вдруге змушений звертатись до суду з цивільним позовом, що вимагає від нього додаткових зусиль і витрат дорогоцінного життєвого часу (цей факт є загальновідомим і доказуванню не підлягає) та свідчить про моральне та психологічне насилля над Позивачем через прийняття посадовою особою завідомо незаконного рішення, що призвело до порушення честі і гідності Позивача та посилення усвідомлення безладдя, безвладдя та безкарності у системі органів державної влади, а також сприяло підриву авторитету та репутації державної влади, в очах Позивача.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Враховуючи наведене вище слід розуміти, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід звернути увагу на рішення Верховного Суду України у справі № 6-28008св10 від 13.07.2011 р.: «Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватна дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз».

Крім того, в будь-якому випадку суд не може зобов’язувати Позивача доводити душевні страждання, оскільки відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-1435цс17 від 27.09.2017 року, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України (ст. 56 Конституції). Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 276 та 280 ЦК України порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Положення статті 625 ЦК застосовуються до правовідносин, які виникають як з деліктних, так і до зобов’язальних правовідносин.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), яка виразилися в порушенні права споживача на доброякісну послугу працівника органу державної влади (поліцейського), призвела до необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та життєдіяльності, тобто мені була завдана моральна шкода у вигляді душевних страждань у зв'язку з протиправним рішенням Відповідача щодо мене, що дає мені право на відшкодування такої шкоди.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Стаття 1174 ЦК України застосовується у випадку, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади або місцевого самоврядуванням, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди, Тобто, в даному конкретному випадку такою посадовою особою є генеральний директор Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» Кушнарьов Олександр Павлович, яким, під час здійснення своїх повноважень, було прийнято незаконний Наказ від 14.12.2021 року № 1822, про моє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, що підтверджується рішенням судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д. Л. від 25 березня 2022 року, за результатами розгляду моєї позовної заяви від 17 січня 2022 року (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22), яке, Відповідачем, не було оскаржене в апеляційній інстанції.

Компетентні органи державної влади держави Україна повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю і дотримуватись статті 19 Конституції України. Суд не обмежений доводами та вимогами скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо можливого посилання відповідача на виключну правову проблему в питанні самостійного встановлення цивільними судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду визначає, що цивільний суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (рішення Великої Палати Верховного Суду в справі № 924/1473/15).

Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Крім того, суд не вправі трактувати закон «розширено» і «не формально», оскільки є велика різниця між тим, що законодавець запровадив і тим, що хтось думає про те, що законодавець запровадив, оскільки якщо чогось в законі немає-то слід вважати, що його немає навмисно. Судові рішення мають бути якісними, послідовними, узгодженими і відповідати всім Законам логіки.

Суд покликаний забезпечувати права людини та у своєму рішенні має продемонструвати розуміння нормативних приписів в обставинах конкретної справи/казуальне тлумачення/, оскільки будь-яке судове рішення не може бути «шаблоном» для вирішення будь-яких справ безвідносно до встановлених у них фактів, суті спірних право відносин і змісту позовних вимог. Окрім цього, суд має приймати рішення в точній відповідності до тексту Конституції України та діючого законодавства держави Україна та зобовязаний застосовувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (ПОСТАНОВА в справі № 11-586сап19 Великої Палати Верховного Суду).

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянувши справу від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження № К/9901/17533/18) про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди є загальноприйнятою практикою Європейського суду з прав людини.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв’язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров’я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров’я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача — органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов’язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Зважаючи на ці обставини, КАС ВС дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного нерозгляду його звернення перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з діями відповідача, а отже, завдають йому моральної шкоди.

Таким чином, Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, що позивачу було завдано моральної шкоди шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем.

Водночас ВС відхилив наведені у касаційній скарзі доводи про те, що моральна шкода має бути відшкодована позивачу за рахунок держави в особі Державної казначейської служби, а не відповідача як органу виконавчої служби, та зазначив, що відшкодування може здійснюватися відповідачем як органом державної влади, що виступає представником держави під час виконання ним владних управлінських функцій.

Так у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові (або немайнові) права, органи державної влади чи місцевого самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на органи державної влади чи місцевого самоврядування покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Згідно положень статті статті 237^-¹ Кодексу законів про працю в Україні відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Положеннями частини 4 і 5 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Отже, з урахуванням обчисленої суми матеріальної шкоди у 52280,35 грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят гривень 35 копійок), на думку Позивача моральна шкода, окремо, становить:

200000 грн. (двісті тисяч гривень – заявлена сума згідно п.10 ч.1 ст.176 ЦПК України) - 52280,35 грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят гривень 35 копійок – сума матеріальної шкоди) = 147719,65 грн. (сто сорок сім тисяч сімсот дев’ятнадцять гривень 65 копійок – сума моральної шкоди).

НА ВИКОНАННЯ ПУНКТІВ ЧАСТИНИ ТРЕТЬОЇ СТАТТІ 175 і ЧАСТИНИ ЧЕТВЕРТОЇ СТАТТІ 177 ЦПК УКРАЇНИ (ПОЗОВНА ЗАЯВА ПОВИННА МІСТИТИ):

В порядку п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України (відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору) повідомляю, що заходів досудового врегулювання спору не вживалося, адже в противному випадку, виставлені до Відповідача самостійною письмовою заявою окремі вимоги, зазначені в даному позові, могли бути невірно тлумачені іншою стороною, а саме виключно в контексті підпадання їх під дію статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання).

В порядку п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України (відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися) повідомляю, що заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви Позивачем не здійснювалися, адже головним доказом і підтвердженням незаконних дій Відповідача є рішення судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д. Л. від 25 березня 2022 року, постановленого за результатами розгляду моєї позовної заяви (індивідуального трудового спору) - справа № 204/294/22 (провадження № 2/204/1031/22).

В порядку п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України (перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви) повідомляю, що документи та інші докази подаються разом з позовною заявою в якості додатку (нижче).

В порядку п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України (попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи) повідомляю, що судові витрати у зв’язку із розглядом даної справи складатимуться з суми судового збору (визначеного судом), а також з суми витрат на виконання положень частини першої статті 177 ЦПК України – 86 арк. х 3 прим. = 258 арк.; 258 арк. х 7,44 грн. = 1919, 52 грн. (одна тисяча дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 52 копійки).

В порядку п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України (підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав) підтверджую те, що мною – Позивачем (Філіпенко Олександром Сергійовичем), не подано іншого позову (позовів) до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На виконання положень ч.4 ст.177 ЦПК України (до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону), прошу Суд встановити суму судового збору, а також надати необхідні банківські реквізити для його оплати.

Враховуючи викладене вище, керуючись низкою всіх зазначених у даній позовній заяві норм Конституції України та відповідних нормативно-правових актів, які є частиною національного законодавства України, звертаюсь до суду і,

ПРОШУ:

1. Стягнути з Відповідача (Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»), за рахунок державного бюджету, на користь Позивача (Філіпенко Олександра Сергійовича) суму у 200000 (двісті тисяч) гривень, як відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої незаконними діями Відповідача;

2. Суму судових витрат, які Позивач поніс у зв’язку із розглядом даної справи, які орієнтовно складаються: з суми судового збору (визначеного судом), а також з суми витрат на виконання положень частини першої статті 177 ЦПК України - 1919, 52 грн. (одна тисяча дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 52 копійки) – покласти на Відповідача.

ДОДАТОК:

1. Копія довіреності на представництво – на 1 (одному) арк.., стр. 01;

2. Копія паспорта серія АН № 532732 – на 4 (чотирьох) арк.., стр. 02-05;

3. Копія картки фізичної особи – платника податків ІПН: № 3315813075 – на 1 (одному) арк.., стр. 06;

4. Копія рішення судді Красногвардійського районного суду міста дніпропетровська Черкеза Д. Л. від 25.03.2022 (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22) – на 10 (десятьох) арк.., стр. 07-16;

5. Копія наказу від 14.12.2021 року № 1822 (з додатком) – на 3 (трьох) арк.., стр. 17-19;

6. Фотокопії деяких сторінок матеріалів справи (справа № 204/294/22, провадження № 2/204/1031/22) – на 15 (п’ятнадцятьох) арк.., стр. 20-34;

7. Копія відзиву від 11.02.2022 № 14/675 (з додатком) – на 11 (одинадцятьох) арк.., стр. 35-45;

8. Копії відомостей поштових відправлень з відповідними чеками – на 5 (п’ятьох) арк.., стр. 46-50;

9. Копії титульних сторінок запитів стосовно придбання матеріалів реєстраційних справ з відповідними чеками – на 4 (чотирьох) арк.., стр. 51-54;

10. Копії довідок про заробітну плату № 7/2603 від 02.12.2021, № 7/2604 від 02.12.2021, № 7/658 від 14.04.2022 – на 3 (трьох) арк.., стр. 55-57;

11. Копія договору від 30.06.2021 – на 4 (чотирьох) арк., стр. 58-61.

22 квітня 2022 року

З повагою, Позивач: ____________ Олександр Сергійович Філіпенко

Представник за довіреністю: _______________________ С. В. Філіпенко

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com