Обслуговуючий кооператив «Гаражний
Кооператив «Таврія 1» (ЄДРПОУ: 36162640)
пр-т Б. Хмельницького, 31-В, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49000
Керівнику - Красоті Сергію Степановичу
Сергій Веніамінович Філіпенко,
Україна, 49055, м. Дніпро,
e-mail: svf2011@ukr.net
ЗАПИТ
Статтею 8.
Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що в Україні визнається і діє
принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну
силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції
України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої
дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і
громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В свою
чергу положеннями статті 19. Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Після
ретельного ознайомлення з наданими мені завіреними належним чином копіями
документів на запити
на публічну інформацію від 01 жовтня 2019 року за вих. № 737/19, від 25 січня
2020 року за вих. № 757/20 та від 26 травня 2021 року за вих. № ЗПІ-007/008/21,
що надійшли рекомендованим листом на мою домашню адресу на часткове виконання
рішення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
Кудрявцевої Т.О. від 12 травня 2022 року за позовом Філіпенка Сергія
Веніаміновича до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Таврія 1» (Справа №
932/4664/21, Провадження № 2/932/1291/22) про визнання бездіяльності протиправною,
зобов`язання надати відповіді на запити на публічну інформацію та стягнення
матеріальної та моральної шкоди, - за відсутності серед наданих копій
документів протокольного рішення загальних зборів (зборів уповноважених) про
затвердження рішення правління або голови правління Кооперативу про припинення
мого членства в Кооперативі, у мене виникла низка логічних запитань. Адже
підпунктом другим пункту 6.5 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Гаражного
кооперативу «Таврія 1» в новій редакції (далі – Статут), затвердженого
загальними зборами членів відповідним Протоколом № 1 від 11 квітня 2019 року
(який згідно пункту 5.2.7 є обов’язковим
для виконання всіма членами
Кооперативу і його органами управління), член Кооперативу має право,
зокрема, отримувати будь-яку інформацію про діяльність Кооперативу.
Крім
іншого, пунктом 3.2 Статуту встановлено, що основною метою діяльності
Кооперативу є забезпечення збереження
і запобігання угону автотранспортних засобів… А в пункті 3.4 Статуту зазначено,
що для досягнення визначеної Статутом
мети Кооператив має право, зокрема, організовувати власну службу по охороні…
Нормою
статті 197 Кримінального кодексу України встановлено, що невиконання
або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого
майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна,
- карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти
до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на той самий строк.
Враховуючи
викладене вище, для подальшого звернення
до суду, звертаюсь до Вас із запитом щодо отримання наступних копій
документів, а саме:
ПЕРШЕ:
Згідно пункту 5.2.4 Статуту до основної і виняткової компетенції загальних
зборів членів (зборів уповноважених) Кооперативу відносяться, зокрема, затвердження
рішення правління або голови правління Кооперативу про прийняття в члени
Кооперативу та припинення членства.
Згідно
пункту 6.7 Статуту член Кооперативу може бути виключений з Кооперативу на
підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) Кооперативу.
Водночас,
згідно пункту 6.8 Статуту правління Кооперативу зобов’язано письмово повідомити порушника про своє рішення передати
спірне питання на розгляд загальних зборів членів (зборів уповноважених)
Кооперативу або до судової інстанції.
Враховуючи викладене, ПРОШУ надати завірені належним
чином паперові копії:
-
рішення правління або голови
правління
Кооперативу про припинення мого членства в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний
кооператив «Таврія 1»;
-
рішення загальних зборів
членів (зборів уповноважених) Кооперативу про затвердження рішення правління або
голови правління Кооперативу про припинення мого членства в Обслуговуючому
кооперативі «Гаражний кооператив «Таврія 1»;
-
рішення загальних зборів
членів (зборів уповноважених) Кооперативу про затвердження рішення правління або
голови правління Кооперативу про прийняття в члени Кооперативу особу (осіб),
якою/якими наразі змонтовано гаражний бокс за № 32 на місці незаконно
демонтованої конструкції мого гаражного боксу.
ДРУГЕ: Статтею 133. Конституції України закріплено, що систему адміністративно-територіального
устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони,
міста, райони в містах, селища і
села.
Місцеве самоврядування є правом
територіальної громади… (перше речення ч.1 ст.. 140 КУ).
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і
нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, земля, природні ресурси,
що є у власності територіальних громад
сіл, селищ, міст, районів у містах,
а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних
і обласних рад (ч.1 ст. 142 КУ).
Територіальні громади села,
селища, міста безпосередньо або через
утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в
комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та
культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори
відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та
реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують
комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за
їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до
їхньої компетенції (ч.1 ст. 143 КУ).
Відповідно
до положень частини першої статті 60 Закону України від 21 травня 1997 року №
280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним
громадам сіл, селищ, міст, районів
у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства,
установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також
пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові
приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки,
соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі
об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності,
а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою,
переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Пунктом «а»
частини першої статті 12 Земельного кодексу України (документ: № 2768-ІІІ від
25 жовтня 2001 року) визначено, що до повноважень сільських, селищних,
міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження
землями комунальної власності, територіальних громад.
Враховуючи викладене, ПРОШУ
надати завірені належним чином паперові копії:
-
договор(ів)у про оренду
земельної ділянки, яка наразі перебуває у використанні Обслуговуючого кооперативу
«Гаражний кооператив «Таврія 1», укладеного між Кооперативом та територіальною
громадою Бабушкінського/Шевченківського району у місті (з державним районним
поділом) Дніпропетровську/Дніпрі або з відповідною районною у місті радою, яка
є представницьким органом відповідної територіальної громади району у місті.
ТРЕТЄ:
Відповідно до положень частини першої статті 61 Закону України від 21 травня
1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи
місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та
схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети
згідно з Бюджетним кодексом України.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (документ:
№ 2456-VI від 8 липня 2010 року) встановлено,
що бюджети місцевого самоврядування
- бюджети сільських, селищних,
міських територіальних громад, а
також бюджети районів у містах (у
разі утворення районних у місті рад).
Частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України встановлено, що
умисне
ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в
систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене
службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми
власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо
ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних
цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від п’яти тисяч
до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.
Враховуючи викладене, ПРОШУ
надати достовірну інформацію:
-
стосовно рахунку у
Казначействі відповідної
територіальної громади Бабушкінського/Шевченківського району у місті
Дніпропетровську/Дніпрі, на який здійснюється оплата за оренду земельної
ділянки, яка наразі перебуває у використанні Обслуговуючого кооперативу
«Гаражний кооператив «Таврія 1».
ЧЕТВЕРТЕ:
Частинами першою і третьою статті 76 Земельного кодексу України (документ: №
2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року) встановлено, що землями енергетичної системи
визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції,
електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під
об'єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом
випадків розміщення таких об’єктів на землях іншого цільового призначення.
Уздовж повітряних і підземних кабельних
ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
Відповідно
до положень статті 21 Закону України від 9 липня 2010 року № 2480-VI «Про
землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» санітарно-захисна
зона об'єктів енергетики встановлюється для захисту населення від шкідливого
впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою. Санітарно-захисна
зона вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі залежно від їх
напруги встановлюється у вигляді території, межі якої регламентуються по обидва
боки ліній на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів чи/або
кабелів на землю в перпендикулярному до електролінії напрямку.
Санітарно-захисні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та
пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на
якій ці об'єкти розміщені. Санітарно-захисною зоною зазначених об'єктів
вважається територія, на якій напруга електричного поля перевищує допустимі
норми. Допустимі норми напруги електричного поля та розміри санітарно-захисних
зон об'єктів енергетики встановлюються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положеннями
статті 22 даного закону визначено, що охоронні зони об'єктів енергетики
встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо
електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення
нормальних умов експлуатації об'єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а
також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та
інші природні об'єкти. Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі
встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених
вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів
за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги
ліній електропередачі. Охоронні зони електричних станцій і підстанцій,
струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром
земельної ділянки, на якій ці об'єкти розміщені.
Відповідно
до положень статті 32 зазначеного закону у межах санітарно-захисних зон
електричних мереж забороняється, зокрема, розташовувати житлові і громадські
будівлі, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства,
на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства з
обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших
пожежонебезпечних речовин.
У межах
охоронних зон об'єктів енергетики забороняється, зокрема, влаштовувати зупинки
та стоянки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах
повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.
Згідно пункту 7 Правил охорои електричних мереж
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №
1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» охоронні зони
електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у
вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними
площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх
невідхиленого положення на таку відстань по горизонталі:
- 30
метрів - 330 кВ, 400 кВ, 500 кВ;
Орієнтовно визначити рівень
напруги візуально можливо, варто звернути увагу на кількість
дротів: 330кВ — 2 дроти, 500кВ — 3 дроти,
750кВ — 4 дроти. Рівень нижче 330кВ по одному дроту на фазу визначити
можливо за кількістю ізоляторів в гірлянді: 220кВ 10-15 шт., 110кВ 6-8шт., 35кВ
3-5шт., 10кВ і нижче — 1шт.
Положеннями статті 197-1 Кримінального кодексу
України визначено, що Самовільне будівництво будівель або споруд на
самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті,
- карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
Враховуючи викладене, ПРОШУ
надати завірені належним чином паперові копії:
-
дозволу на розташування на
земельній ділянці яка знаходиться в охоронній зоні ЛЕП Обслуговуючого кооперативу
«Гаражний кооператив «Таврія 1»;
-
висновку щодо безпечного
впливу електричних полів на здоров’я членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражний
кооператив «Таврія 1»;
-
дозволу на виконання робіт в
охоронній зоні повітряної лінії електропередачі на дату незаконного
демонтажу мого гаражного боксу № 32.
П’ЯТЕ: В своєму Рішенні від 22 січня 2020 року №
1-р(І)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що відповідно до статті 34 Основного Закону України кожному
гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів
і переконань (частина перша); кожен має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на
свій вибір (частина друга); здійснення цих прав може бути обмежене законом в
інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я
населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).
Положення
частин першої, другої статті 34 Конституції України кореспондуються з пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на свободу
вираження поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів,
одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
влади і незалежно від кордонів. Пунктом 2 статті
19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року передбачено,
що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає
свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно
від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм
вираження чи іншими способами на свій вибір.
Відповідно
до частини третьої статті 34 Конституції України
здійснення прав, гарантованих положеннями частин першої, другої цієї статті, може бути обмежене законом, зокрема, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя. Передбачена Конституцією України можливість
обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті
29 Загальної декларації прав людини 1948 року, згідно з якими при здійсненні
своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які
встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги
прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського
порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Встановлені частиною третьою статті 34 Основного Закону
України обмеження реалізації права на інформацію кореспондуються з положеннями статті 32 Конституції України, відповідно до частин першої, другої якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте
і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не
допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної
інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в
інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначені
конституційні приписи дістали свій розвиток у Законі України „Про інформацію“
від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII зі змінами (далі - Закон № 2657), який регулює
відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання,
поширення, охорони, захисту інформації (преамбула). Відповідно до Закону № 2657
кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання,
використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для
реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; реалізація права на
інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні,
духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян,
права та інтереси юридичних осіб (стаття 5);
право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя (частина друга статті 6).
Даючи
офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд
України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав,
за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на
вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки
реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні,
соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших
громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право
особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання,
використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування,
юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її
згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у
визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня
2012 року № 2-рп/2012).
Згідно з юридичною
позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних
прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають
встановлюватися виключно Конституцією і законами
України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною
необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі
обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний
запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти
легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і
не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня
2016 року № 2-рп/2016).
Конституційний Суд
України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і
свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість
втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних
прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права,
потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою
такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких
належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров’я і моральність
населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року №
5-р(I)/2019).
Таким чином, право
особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України,
не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути
винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних
цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права
на доступ до інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове
регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з
мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного
змісту такого права.
За
положеннями преамбули, статей 1, 4 Закону № 2657 суб’єктами інформаційних відносин, тобто
відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання,
поширення, охорони, захисту інформації, є фізичні особи, юридичні особи, об’єднання громадян, суб’єкти владних
повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші
суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до
законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень); об’єктом
інформаційних відносин є інформація - будь-які відомості та/або дані, які
можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно
до статті 20 Закону № 2657 за порядком доступу інформація
поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом;
відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації
з обмеженим доступом.
Порядок
здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що
знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених Законом України „Про доступ до публічної
інформації“ від 13 січня 2011 року № 2939-VI зі змінами (далі - Закон № 2939), та інформації, що
становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939.
За статтею 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована
будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або
створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків,
передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів
владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених
Законом № 2939; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених
законом.
Розпорядниками
інформації для цілей Закону № 2939 визнаються, зокрема, суб’єкти владних
повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого
самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що
здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення
яких є обов’язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13). Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 2939 усі розпорядники інформації
незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при
вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом № 2939.
Відповідно
до положень пункту 6 частини першої статті 3. Закону № 2939 право на доступ до публічної
інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення законодавства
про доступ до публічної інформації.
Відповідно до положень статті 4.
Закону № 2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на
принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень,
вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що
була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності,
незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних
або інших ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону № 2939 доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за
запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього Закону
встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається
інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з положеннями статті 21.
Закону «Про доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що
становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до положень частини 2, 3 статті 22.,
даного закону, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може
бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті
запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник
інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або
характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це
запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на
інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Також Верховний Суд в своїй Постанові від 16 березня 2023 року (справа №
380/15492/21) дійшов висновку,
що Закон №2939 не містить переліку
способів ознайомлення запитувача із запитуваною інформацією, який звернувся у
порядку доступу до публічної інформації. З огляду на частину другу статті 34
Конституції України, частину другу статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992
року № 2657-ХІІ «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі
форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, а отже,
спосіб ознайомлення визначає запитувач інформації. Винятком є випадок, коли
розпорядник надсилає відповідь, яка містить відмову або відстрочку розгляду
запиту. Для таких випадків законом передбачена
обов`язкова письмова форма (частини п`ята, шоста статті 22 Закону № 2939-VI) (пункт 10.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду
України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування законодавства
адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»
(далі - постанова Пленуму ВАСУ № 10).
Публічна
інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що
дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та
безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники
інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на
запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі
відкритих даних та на своїх веб-сайтах (частина перша статті 10-1 Закону № 2939-VI).
Відповідно
до пункту 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ № 10: «Аналіз частини другої статті 34
Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII
свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів,
які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі
якщо переведення в електронну форму (сканування) не є
технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи
ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі
повинна бути задоволена».
Відповідно
до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано
із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до
офіційних документів» від 20 травня 2020 року № 631-IX (далі
- Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання
зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за
будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до
офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина
перша статті 2).
Приписи
статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних
документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до
офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні
якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні
запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати
цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до
компетентного державного органу.
Пояснювальний
звіт до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18 червня 2009
року деталізує вказане у пункті 47, у пункті 2 якого зазначено, що запит на
доступ до офіційного документа має розглядатися будь-яким державним органом,
який має відповідний документ. Це означає, зокрема, що документ, який було
створено в декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні різних
органів, може бути запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган не
має документа або якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно
з пунктом 2 має за можливості передати запит до компетентного державного органу.
Відповідно
до статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в
задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не
зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством,
володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується,
належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини
другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не
оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з
копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію,
передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Визначений
статтею 22 Закону №2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на
інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник
інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або
характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це
запитувача. У такому разі відлік строку
розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним
розпорядником.
Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної
інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням
процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).
Згідно з
частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику,
наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
Відповідно
до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних
документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право
обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього
документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки
висловлене побажання не є невиправданим».
Отже,
розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану
інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність
надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник
інформації зайняв пасивну позицію, такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати
як такі, що не відповідають принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам
добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини
другої).
Вказане також підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року в справі №813/3059/16,
посилаючись на вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив
позов про надання публічної інформації на запит.
Подібні вимоги щодо дій розпорядника містяться і в згаданій вище постанові
Пленуму ВАСУ №10, у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник інформації
повинен розглянути запит з урахуванням принципів добросовісності і
розсудливості.
Тобто
йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально
поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись
законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип
розсудливості).
Отже, розпорядник інформації повинен
керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати
формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу)
запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації,
гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.
Враховуючи викладене, ПРОШУ:
-
Завірену належним чином відповідь у паперовому вигляді та в
електронному вигляді, на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
Зміст відповіді на запит, також публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.co
11
жовтня 2023 року
З повагою, Сергій Веніамінович Філіпенко
__________________________
Початок і продовження даної теми: В
Дніпрі, «гаражників», підводять під кримінал
Дніпро:
правомірність примусу плати з гаражів з’ясовуватимуть в кримінальному
провадженні
Систематичне
порушення слідчим суддею КПК має вселяти довіру до правосуддя – відео
Відвід
недосудді Бабушкінського недосуду Сліщенка Ю. Г.
Як
це розуміти? В Дніпрі, після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))
Суддя
Татарчук на захисті Конституції України
Читайте
також: Відсутність
громадянства у судді не є підставою для його відводу)))
Повторний
відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій
відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий
відвід судді Казаку через отримання і використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо
правосуб'єктність Кіровського суду, і правоздатність його керівника - запит
Отримання
суддею зарплати у сурогатній валюті не є злочином – відео і ухвала судді Вусик
Є. О.
«Суддя
за трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))):
П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання
Кіровський
райсуд Дніпра – яскравий приклад повалення конституційного ладу в Україні
Сьомий
відвід судді Казака через незнання КПК
Як
суддя Казак дізнався про відсутність громадянства у особи, якою він був
«призначений» на посаду
Вакцинування Конституцією 1 –
заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.
Вакцинування Конституцією 2 –
заяви про злочин на слідчу Албову В. М.
Вакцинування Конституцією 3 –
скарга на бездіяльність слідчої Албової В. М.
Вакцинування Конституцією 4 –
скарга на бездіяльність слідчого Лапшина В. О.
Вакцинування Конституцією 5 –
заява про злочин на слідчого Лапшина В. О.
Вакцинування Конституцією 6 –
заява про злочин на слідчого Паламарчука І. А.
Вакцинування Конституцією 7 –
заява про відвід слідчої Власенкової Д. П.
Вакцинування Конституцією 8 –
перший відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 9 –
скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження
Вакцинування Конституцією 10 – другий
відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 11 –
клопотання про підтвердження громадянства «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 12 –
чергова заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.
Вакцинування Конституцією 13 – відвід «судді» Кондрашова І. А., який
отримує сурогатну валюту
02
07 2021 розгляд відводу Кондрашова І А суддею Татарчук Л О
02
07 2021 розгляд заяви про виправлення помилок суддею Кіпчарським О М
Вакцинування Конституцією 14 –
відвід «судді» Кондрашова І. А. із-за відсутності правосуб’єктності
Вакцинування Конституцією 15 –
відвід «судді» Кондрашова І. А. призначеного неповноважними особами
Вже
рік недосуд муриже та не розглядає справу – заява про відвід недосудді
Кудрявцевої Т. О.
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили
першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми
публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту,
заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет
Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків
– шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді
шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети
«Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий
випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети
«Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації»
півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий
випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ
КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом
Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити
по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське
Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні
конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє
правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації
- Google Drive
Авторський проект Сергія Філіпенка:
а що ж
по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж
по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж
по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців
- біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж
по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж
по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж
по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж
по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного
видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок
ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я
Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар