Дніпропетровської
області
Україна, 49027, місто Дніпро,
вул. Володимира Винниченка, 1,
приймальня
голови суду (056)377-18-58;
канцелярія (056)377-19-02;
гаряча лінія (056)377-33-56,
e-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua
Позивач: Сергій Веніамінович Філіпенко
e-mail: svf2011@ukr.net
Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Гаражний
Кооператив «ТАВРІЯ 1»,
код ЄДРПОУ - 36162640
Україна, 49000, місто Дніпро,
проспект. Б. Хмельницького, 31-В,
Електронний кабінет юридичної особи в
ЄСІТС – відсутній
Суддя Дупляк С. А.
Справа № 904/3674/24
1 грудня 1991 року за результатами
Всеукраїнського референдуму волею Українського народу було проголошено
незалежність України та створено Самостійну українську державу України
(скорочено – СУД України). Це історичний факт, що має юридичне значення, та який покладено в преамбулу (основу) чинної
Конституції України (документ: 254к/96-ВР), прийняту 28 червня 1996 року на п’ятій
сесії Верховної Ради України
(див. Рішення КСУ від 14 липня 2021 року №
1-р/2021)
ЗАЯВА № 05
про висловлення
недовіри та заявлення відводу судді Господарського суду
Дніпропетровської області Дупляку С. А. в справі № 904/3674/24,
як особі, яка ніколи не призначалася в конституційний спосіб на конституційну
посаду професійного судді
В провадженні судді Господарського
суду Дніпропетровської області Дупляка С. А. перебуває моя позовна заява від 19 серпня 2024 року (Справа № 904/3674/24) до юридичної особи з назвою Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «ТАВРІЯ 1» (код ЄДРПОУ: 36162640; код КВЕД 81.10), (далі - Відповідач), про скасування незаконного рішення Загальних
зборів ОК «ГК «ТАВРІЯ 1» від 14.09.2021 року щодо виключення мене із членів
гаражного кооперативу та визнання даного рішення протиправним.
Від
початку позначаючи реперні точки судочинства і правосуддя в даній справі
принагідно акцентую увагу на тому, що частиною
другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус
суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Крім того наголошую на тому, що частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року №
389-VIII «Про правовий режим воєнного
стану»
встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний
стан, здійснюється лише судами. На цій
території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства
забороняється (ч.2
ст.26 ЗУ № № 389-VIII).
Створення надзвичайних та
особливих судів не допускається (ч.4 ст.26 ЗУ № № 389-VIII).
Навздогін також варто нагадати, що пунктом 1
частини третьої статті 376. Цивільного процесуального кодексу України (далі –
ЦПК України), пунктом 1 частини третьої статті 317. Кодексу адміністративного
судочинства України (далі – КАС України), пунктом
1 частини третьої статті 277. Господарського процесуального кодексу України
(далі – ГПК України), пунктом 2 частини другої статті 412. Кримінального
процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що підставою для скасування судового рішення повністю
або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни
судового рішення є порушення норм процесуального права, які є обов’язковою
підставою для скасування судового рішення суду та ухвалення нового судового
рішення, якщо справу розглянуто
неповноважним складом суду.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної
частини свого Рішення
від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов
висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад
правової держави – принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи
законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у
встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Ця
вимога проводиться також у частині другій статті 19 Конституції України, яка
зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
В своєму Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011
Конституційний Суд України наголосив, що за
пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) кожен при
вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним
законом. На розвиток наведеного положення Європейський суд з прав людини
у рішенні від 25 лютого 1993 року
у справі "Добертен проти Франції" зазначив, що за
пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) держави-учасниці
Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх
суди і трибунали виконували кожен свою
функцію, притаманну їм.
Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити,
що відповідно до Загальної
декларації прав людини (яка
була Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди
мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю
Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст.
7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на
ефективне поновлення у правах компетентними
національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй
конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод «кожен має
право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом…».
Згідно до положень визначених підпунктом (b)
пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права
«кожна
держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право
на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту,
встановлювалось компетентними судовими,
адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним
органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості
судового захисту».
Відповідно
до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,
для зменшення числа заяв
до Європейського суду з прав
людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі
– ЄСПЛ) як джерело права.
В своєму Рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року
справа № 1-2/2002 (яке є
обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України встановив, що для забезпечення судового захисту Конституція України
(254к/96-ВР) у статті
124 встановила принципи
здійснення правосуддя виключно
судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими
органами чи посадовими особами
та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не
може бути обмежене навіть в умовах
воєнного або надзвичайного
стану (стаття 64 Конституції
України (254к/96-ВР).
Як вже зазначалося вище частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року №
389-VIII «Про правовий режим воєнного
стану»
встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний
стан, здійснюється лише судами. На цій
території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства
забороняється (ч.2
ст.26 ЗУ № № 389-VIII).
Створення надзвичайних та
особливих судів не допускається (ч.4 ст.26 ЗУ № № 389-VIII).
В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року
справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний
Суд України дійшов висновку, що судову
владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні
засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в
установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному
із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі
(частина четверта статті 126 Конституції
України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).
Конституція України (254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття
посади професійного судді в судах загальної юрисдикції, визначає їх способи - призначення вперше і обрання безстроково
(пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта статті 126, частини третя,
четверта статті 127, частина перша стаття 128) (254к/96-ВР). Водночас законодавець повноважний встановлювати додаткові
вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу,
віку та їх професійного рівня порівняно із основними вимогами для зайняття посади професійного судді (частина п'ята статті 127 Основного
Закону України) (254к/96-ВР).
За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином України статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення чи обрання його на цю
посаду. Зайняття посади судді
здійснюється шляхом призначення вперше, а обрання - після закінчення строку, на
який його було призначено. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якою судді обіймають
посади безстроково, крім суддів
Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, і узгоджується з правовою позицією Конституційного
Суду України, висловленою у Рішенні від 16
жовтня 2001 року N
14-рп/2001 (v014p710-01), відповідно до якої на обрання безстроково
може претендувати особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і
стажем, оскільки завершився строковий п'ятирічний термін
перебування на посаді професійного судді (абзац сьомий пункту 4 мотивувальної
частини) (v014p710-01).
У Конституції України (254к/96-ВР) встановлено порядок першого призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється Президентом України строком на п'ять років, закріплено положення про обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою України
(частина перша статті 128) (254к/96-ВР).
Президент
України в межах своїх повноважень (статті 106, 114,
122, 128 Конституції
України) одноособово приймає
рішення про заміщення посади шляхом "призначення" певної посадової особи,
в тому числі про
"перше призначення" на посаду професійного судді, у формі указу. Таке вживання понять розвивається і конкретизується
у відповідних законах України.
Системний
аналіз положень пункту 14 частини першої статті 92, частини четвертої статті
126, частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 127, статті 128
Конституції України (254к/96-ВР) дає підстави для таких висновків: призначення на посаду судді здійснюється
тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився
п'ятирічний термін, на який вони були призначені; до складу апеляційних, вищих
спеціалізованих судів та Верховного Суду
України можуть обиратися
тільки професійні судді; зайняття суддівських посад в апеляційних, вищих
спеціалізованих судах і Верховному Суді України шляхом обрання виключає
можливість призначення суддів у ці
суди, а відтак призначення
на посади суддів може
здійснюватися лише до місцевих судів.
Враховуючи
наведене вище, мною, 24 серпня 2024 року було сформовано і направлено запит на
публічну інформацію до Офісу Президента України та Вищої ради правосуддя, в
якому я, зокрема, просив:
1. Надати фотокопію з оригіналу Указу Президента
України від 11 серпня 2021 року № 351/2021 «Про призначення суддів»;
2. Надати фотокопію з оригіналу Подання Вищої
ради правосуддя про призначення Дупляка Степана Анатолійовича на посаду
судді Господарського
суду Дніпропетровської області, затвердженого Рішенням Вищої ради
правосуддя від 15 липня 2021 року № 1591/0/15-21 «Про внесення
Президентові України подання про призначення Дупляка С. А. на посаду судді
Господарського суду Дніпропетровської області».
30 серпня 2024 року на мою електронну адресу (email: svf2011@ukr.net) надійшов лист-відповідь від
Вищої ради правосуддя з додатком у вигляді фотокопії Подання про призначення
судді на посаду від 19 липня 2021 року № 43/0/12-21. В резолютивній частині
даного документа зокрема йдеться про те, що Вища рада правосуддя вносить
подання про призначення Дупляка Степана Анатолійовича на посаду судді
Господарського суду Дніпропетровської області.
Отже, в
самому факті подання ВРП (раніше незаконно перейменованої Вищої ради юстиції)
Президентові України про призначення судді (а не професійного судді) одразу не
до місцевого суду, а до спеціалізованого суду вищої інстанції та іще й безстроково,
є явною ознакою повалення конституційного ладу та неприхованою ознакою
корупційної складової щодо призначення особи без конституційного громадянства і
відповідного конституційного статусу, на відповідальну державну посаду.
Красномовним
підтвердженням викладених вище тверджень безпосередньо є й сам Указ Президента
України від 11 серпня 2021 року № 351/2021 «Про призначення суддів», яким
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ призначає Дупляка Степана Анатолійовича у місцевому господарському
суді на посаду судді (а не професійного судді) зазначаючи невірну назву вже
ліквідованої Указом Президента України від 29 грудня 2024 року № 453/2017 «Про
ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів»
установи, як «господарського суду
Дніпропетровської області».
Копія даного
указу (від 11 серпня 2021 року № 351/2021 «Про призначення суддів»), разом з
копією раніше зазначеного Подання ВРП, була мною отримана електронною поштою
06.09.2024 року № 22/1-09/4173 на вх.. № 3913 від 30.08.2024 року.
Отже, і даний
указ є безапеляційним підтвердженням факту повалення конституційного ладу через
відверте порушення положень частини першої статті 127 нової
Конституції України (документ: 254к/96-ВР), Рішеннь КСУ № 14-рп/2001 від 16
жовтня 2001 року, № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року, № 4-рп/2013 від 12 червня
2013 року, а також через нехтування принципів Європейської хартії про
закон „Про статус суддів“ від 10 липня 1998 року, Основних принципів
незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29
листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, Бангалорських принципів
поведінки суддів від
19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27
липня 2006 року № 2006/23, 342/2008 та багатьох інших
приписів, інших нормативно-правових актів, які є частиною національного
законодавства України.
Крім того також слід зауважити, що документи
про призначення Дупляка С. А. на відповідну посаду є не оформленими навіть у
відповідності до Державних стандартів України (діючого ДСТУ 4163:2020).
Так, на фотокопії Подання про призначення
суддею Дупляка Степана Анатолійовича на посаду судді Господарського суду
Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року № 43/0/12-21, відсутня
передбачена частиною першою статті 4 Закону
України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» печатка із зображенням Державного
Герба України та своїм найменуванням. А крім того, Подання виготовлено не на власному
бланку установи та не містить передбачену тією ж нормою емблему Вищої ради правосуддя.
Також слід
зауважити, що на Указі
Президента України від 11 серпня 2021 року № 351/2021 «Про призначення суддів»
підпис посадової особи (президента) не скріплений Великою Державною Печаткою
України, по причині відсутності самого підпису і вказаної печатки, яка,
визначена символом державного суверенітету України.
В
контексті наведеного вище вважаю за необхідне також наголосити на тому, що підпунктом
22 пункту 3 Положення про порядок
підготовки та внесення проектів актів Президента України затвердженого
відповідним Указом Президента
України від 15 листопада 2006 року № 970/2006 (далі –
Положення), (документ чинний) закріплено, що Указами Президента України оформляються прийняті Президентом України на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України рішення, зокрема: про перше призначення на посаду професійного судді,
звільнення з посади професійного судді протягом п'яти років після першого призначення; переведення суддів, призначення та звільнення з
адміністративних посад у судах.
Указами Президента України оформляються також інші рішення, видані на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, якщо хоча б одне з положень
рішення розраховано на постійну або багаторазову дію (має
нормативний характер) або належить до таких, що оформляються указами Президента
України згідно з цим пунктом, а також рішення, прийняття яких у формі указу передбачено
законами України та указами Президента України.
Згідно
пункту 16 даного Положення опрацьовані в Секретаріаті Президента України проекти актів мають бути завізовані: Главою Секретаріату Президента України, Першим заступником та
заступником Глави Секретаріату Президента України, до компетенції яких належить питання, що пропонується до вирішення проектом акта Президента України, а також керівниками структурних підрозділів Секретаріату Президента України, що дійснювали опрацювання
проекту акта, а проекти актів з питань національної безпеки та оборони - і
Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
Керівник структурного підрозділу Секретаріату
Президента України, на який покладено
правове забезпечення діяльності Президента України, візує кожну сторінку
проектів актів Президента України, крім проектів указів з питань
нагородження, громадянства, помилування.
Пунктом 17
даного Положення встановлено, що проекти актів подаються на
підпис Президентові України Главою Секретаріату Президента України (у разі його
відсутності - Першим заступником, заступником Глави Секретаріату Президента України).
Відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 1996 року №
1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» (документ – поточна
редакція) постановлено:
1.
Заснувати Велику Державну Печатку України як символ державного суверенітету України.
2.
Установити, що Великою Державною Печаткою України скріплюються
підписи:
Президента
України на оригіналах текстів
законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України;
Голови
Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних
договорів України;
Голови Конституційного Суду України на
оригіналах рішень Конституційного Суду України щодо відповідності законів та
інших актів законодавства України Конституції (254к/96-ВР), іншим законам
України, міжнародним договорам України.
В свою чергу Указом Президента України від 29 листопада 1999 року № 1507/99 «Про
офіційні символи глави держави» (документ – поточна
редакція) установлено,
що офіційними символами глави держави є:
Прапор
(штандарт) Президента України,
Знак
Президента України,
Гербова
печатка Президента України,
Булава
Президента України.
Даним Указом
затверджено Положення про офіційні символи глави держави, пунктом 9 якого
постановлено, що Гербова печатка Президента України використовується для
засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до
президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях
Президента главам інших держав.
Водночас згідно частини другої статті 138 Закону України
від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про
Регламент Верховної Ради України»
(документ чинний) постанови
Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її
установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Такі постанови Верховної Ради набирають чинності з дня їх
прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою.
В свою чергу частиною четвертою
цієї статті встановлено, що постанови та інші акти, прийняті
Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.
Відповідно до підпункту 2 пункту
22 підрозділу 3 «Засвідчення документа в паперовій формі» розділу І «Загальні
засади документування парламентської діяльності» Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України,
затвердженого розпорядженням
Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19 (документ чинний),
гербовою печаткою Верховної
Ради України засвідчуються підпис Голови Верховної Ради України, Першого
заступника і заступника Голови Верховної Ради України на документі у паперовій
формі.
Візуальний
аналіз доданих до даної заяви фотокопій «документів» про призначення особи на
відповідальну посаду, яскраво свідчить про відсутність характерних ознак та
невідповідність зазначених копій документів заявленим вище вимогам, формам та
визначеному змісту відповідних нормативно-правових актів особливої державної
ваги.
Крім того, статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1996 року № 468/96
«Про Єдиний державний реєстр нормативних
актів» (документ – поточна редакція) визначено установити, що до Державного реєстру включаються чинні,
опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони
України, постанови Верховної Ради України, укази
і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження
Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, нормативні
акти Національного банку України, міжнародні договори
України. {Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно з Указом
Президента N 70/99 (70/99) від
27.01.99}
Згідно статті 5 даного указу
встановлено: «З метою забезпечення ведення Державного реєстру Міністерство
юстиції України одержує повні офіційні тексти актів з усіма додатками, прийняті
Верховною Радою України, Президентом України,
Кабінетом Міністрів України, Національним банком України».
Відповідно
до статті 1 Указу
Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання
ними чинності» (документ
– поточна редакція) постановлено: «Установити, що закони
України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України,
Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх
прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню
державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними
друкованими виданнями є:
Згідно пункту 6 постанови Кабінету
Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру
нормативно-правових актів та користування ним» (далі - Постанова),
(документ – поточна редакція) до Реєстру
включаються нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності
України (24
серпня 1991 р.), - опубліковані та неопубліковані, у тому числі з
обмежувальними грифами, закони України, постанови
Верховної Ради України, укази і
розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження
Кабінету Міністрів України, рішення і висновки Конституційного Суду України,
зареєстровані в Мін’юсті нормативно-правові акти міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до
законодавства підлягають державній реєстрації, незареєстровані акти органів
державної влади, які підлягають включенню до Реєстру відповідно до
законодавства, Національного банку, нормативно-правові акти, видані (прийняті)
НКЦПФР (Національна
комісія з цінних паперів та фондового ринку) на виконання Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та
капіталізації банків", а також міжнародні договори України.
Пунктом 9 даної Постанови визначено, що нормативно-правові
акти, які підлягають державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992
р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та
інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28
грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»,
включаються до Реєстру після їх державної реєстрації у Мін'юсті.
Крім того, в
другому реченні пункту 10 даної Постанови
зазначено, що, копія нормативно-правового акта повинна бути підписана
відповідальною особою та засвідчена печаткою органу, що його видав, копія
міжнародного договору України - МЗС.
Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ (Порядок обліку та опрацювання актів законодавства в робочому та еталонному фондах Реєстру) Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 20.06.2002 № 57/5 «Про затвердження Інструкції про порядок включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та надання інформації з нього» для включення до Реєстру нормативно-правові акти подаються Міністерству юстиції України через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади або у паперовій формі. Копія нормативно-правового акта повинна бути
підписана відповідальною особою та засвідчена печаткою органу, що його видав,
копія міжнародного договору України - Міністерством закордонних справ України.
Нормативно-правові акти Верховної Ради України,
Президента України, Кабінету Міністрів України надходять до Міністерства
юстиції України через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади та
на паперових носіях (в одному примірнику).
Варто
зазначити, що унормована вищезазначеними доводами публічна інформація стосовно
реєстрації відповідного, конкретного акту у вигляді Указу Президента України від 11 серпня 2021 року № 351/2021 «Про
призначення суддів», яким В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ призначив Дупляка С. А. у місцевому
господарському суді на посаду судді (а не професійного судді) «господарського суду Дніпропетровської
області»,
на офіційному сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі
нормативно-правових актів - відсутня (скріншот – додається).
Даний факт
також є підтвердженою, неспростовною ознакою повалення конституційного ладу.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001)
Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти
незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень,
у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто
вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть
сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне
рішення. Значення
цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в
якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі
сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І
суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного
зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в
очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде
підірвано.
Кожний суддя, стосовно якого існують
будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від
розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти
Мальті) п.98).
З огляду на це, навіть зовнішні
прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя
повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться"
(рішення у справі "Де Куббер проти
Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди
повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі
"Ветштайн проти Швейцарії"
та рішення у справі "Кастілло
Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
Відповідно до статті 15 Кодексу
суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від
22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити
самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі
наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку,
якщо судді з його власних джерел стали
відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських
принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської
етики, судді заявлено відвід в розгляді справи в тому випадку, коли у
стороннього спостерігача виникли сумніви в неупередженості судді.
Також слід звернути увагу на те, що в
Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12) у
пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня
незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних
інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які
домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід
розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та не упередженого
застосування права.
Неупередженість та незалежність
суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.
На неупередженості суддів як однієї з
важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту
судді, на який є посилання в коментарі до статті 7 Кодексу суддівської етики
(рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу
суддівської етики"): «Суддя не
тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як
неупереджений».
Згідно з усталеною практикою
Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для
цілей пункту 1 статті 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та
об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте
переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя
упередженість або безсторонність у даній справі.
Крім того, правова
конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на
справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови
відповідності цьому критерію: організаційну
(організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному
значенні) та юрисдикційну (суд
повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у
межах своєї компетенції).
У справі «Лавентс проти
Латвії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з
пунктом 1 статті 6 Конвенції, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це
формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі
Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим
відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка
вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування
суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах «Булут проти Австрії» («Bulut v.
Austria» від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buskarini
v San Marino» від 4 травня 2000 року, заява № 31657/96).
Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде
вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на
підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та
територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.
Наведена вище низка неспростовних фактів повалення конституційного ладу
є документально підтвердженою і неспростовною. Зауважу, що головуючий в даній справі суддя Дупляк Степан Анатолійович є фаховим юристам вищої кваліфікації та по роду своєї
діяльності в області юриспруденції і права повинен запобігати поширенню проявів
безладдя і беззаконня, має володіти та застосовувати наведену вище інформацію в
своїй практиці, а також в обов’язковому порядку має виконувати наведені вище
рішення КСУ і ЄСПЛ, як легітимні джерела права.
Частинами п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016
року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у
постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних
повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що
містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у
постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких
норм права.
Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) дійшов висновку, що «юридичними
фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується
настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних
прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 Цивільного кодексу
України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних
прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».
Відповідно до положень пункту 5 частини
першої статті 35 ГПК України суддя не
може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини,
які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.
Отже, обставинами, які викликають
сумнів у неупередженості та об’єктивності судді, є юридичні факти документально
зафіксованого повалення конституційного ладу у вигляді незаконного призначення
і перебування конкретної особи на відповідальній посаді, на тлі абсолютної
бездіяльності на виправлення ситуації зазначеною посадовою особою (суддею
Дупляком С. А.), який наразі займає відповідальну державну посаду.
Отже,
на підставі викладених вище неспростовних історично-юридичних фактів, які
наразі мають суттєве юридичне значення і не потребують доказування у суді, та з
урахуванням копій відповідних документів (що додаються до заяви), у ВІДСУТНІСТЬ офіційних доказів у вигляді постанови ЦВК офіційного факту
затвердження Конституції України від 28 червня 1996 року Всеукраїнським
референдумом Українського народу Самостійної української держави України
виключно Громадянами України всіх національностей Українського народу
Самостійної української держави України
безпосередньо та офіційно встановлених положеннями абзаців 1 та 7 преамбули нової Конституції України (254к/96-ВР),
- ЗАЯВЛЯЮ
ПРО ВІДВІД «судді» Господарського суду Дніпропетровської
області Дупляку Степану Анатолійовичу у справі № 904/3674/24 як особі, яка не може документально підтвердити своє законне
призначення на відповідну відповідальну посаду професійного судді на штатну
посаду в суді утвореному відповідно до вимог Конституції України (відповідним,
конкретним ЗАКОНОМ), а також через неможливість підтвердження державної
реєстрації в ЄДРНПА указу про його призначення на відповідну відповідальну
посаду, в порядку встановленим Конституцією України.
Керуючись
Рішеннями Конституційного Суду № 3-зп від 11 липня 1997 року, 4-зп від 3 жовтня 1997 року (щодо офіційного тлумачення
порядку прийняття і введення в дію нової Конституції України на всеукраїнському
референдумі) та Рішень № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 (щодо офіційного тлумачення
положеннь частини другої, третьої і четвертої статті 5 Конституції України),
-
ВИМАГАЮ:
- фізичній особі без національності – мігранту по
відношенню до внутрішнього законодавства України Дупляку С. А., який ніколи не
набував в законний спосіб конституційного громадянства Самостійної Української
Держави України та ніколи не отримував в законний спосіб мандату Українського
народу на здійснення державних повноважень професійного судді,
- з’явитись або
звернутись до прокуратури або Служби безпеки України та добровільно оформити
явку з повинною згідно частини другої статті 111 Кримінального кодексу України.
В іншому випадку залишаю за собою ПРАВО
самостійно звернутись до компетентних правоохоронних органів із заявою про
злочин за попередньою правовою кваліфікацією згідно статті 109 і 111
Кримінального кодексу України та повідомити про даний зафіксований кримінальний
злочин.
Зміст даної заяви про відвід судді буде
опублікованим на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com), а також надиктованим на відео та оприлюдненим у відео-хостингу YouTube на каналі Сергія
Філіпенка (https://www.youtube.com/channel/UCQ7Y8jykjgnO0adoRJaQ4Yw)
ДОДАТОК:
1.
Копії запиту (від 24 серпня 2024 року),
відповідей на запит від ОПУ (від 06.09.2024 за № 22/1-09/4173) і ВРП (від 30
серпня 2024 року за № 25690/0/9-24) та поштового направлення (від 24 серпня
2024 року) - на 11 (одинадцятьох) арк.., стор. 1-11;
2.
Копії запиту (від 27 серпня 2024 року),
відповіді на запит від Господарського суду Дніпропетровської області (від
05.09.2024 року за № 10-05/847/24) та поштового направлення (від 27 серпня 2024
року) - на 12 (дванадцятьох) арк.., стор. 12-23.
16 жовтня 2024
року
ПІКАНТНОСТІ про ГОСПСУД
ДНІПРА:
Замість Розпорядчого акту, -
„відомості відсутні” (відповідь Господарського суду)
Господарський суд Дніпропетровської області – приватне підприємство
Сполучені апеляційні округи України - держпереворот продовжується?
Початок і продовження даної теми:
В Дніпрі, «гаражників», підводять під кримінал
Дніпро: правомірність примусу плати з гаражів
з’ясовуватимуть в кримінальному провадженні
Систематичне порушення слідчим суддею КПК має вселяти
довіру до правосуддя – відео
Відвід недосудді Бабушкінського недосуду Сліщенка Ю. Г.
Як це
розуміти? В Дніпрі, після заяви про відвід, втік суддя Сліщенко)))
Суддя Татарчук на захисті Конституції України
Черговий запит до ГК "Таврія 1"
Заява про злочин на керівника ОК «ГК «Таврія 1» Красоту С. С.
Скарга щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою на керівника ОК
"ГК "Таврія 1"
Протокол зборів ОК "ГК "ТАВРІЯ 1" під час карантину? -
черговий запит
Скасування рішення Загальних зборів ОК "ГК "ТАВРІЯ 1" - позовна заява
ВиПРАВляючи КРИВосуддя – заяви на ухвалу у справі по ОК «ГК «ТАВРІЯ 1»
Проміжна ухвала судді Дупляка С. А. у справі по ОК «ГК «ТАВРІЯ 1»
Відвід судді Дупляка С. А. у справі по ОК "ГК
"ТАВРІЯ 1"
Читайте також: Відсутність громадянства у судді не є підставою для його
відводу)))
Повторний відвід судді без громадянства Казака С. Ю.
Третій відвід судді Кіровського райсуду Казака С. Ю.
Четвертий відвід судді Казаку через отримання і
використання ним сурогатної валюти
Встановлюємо правосуб'єктність Кіровського суду, і
правоздатність його керівника - запит
Отримання суддею зарплати у сурогатній валюті не є
злочином – відео і ухвала судді Вусик Є. О.
«Суддя за трансфертом», або Кріштіану Роналду в мантії
Кінанібудіт))):
П’ятий відвід судді Казаку С. Ю. – заява + клопотання
Кіровський райсуд Дніпра – яскравий приклад повалення
конституційного ладу в Україні
Сьомий відвід судді Казака через незнання КПК
Як суддя Казак дізнався про відсутність громадянства у
особи, якою він був «призначений» на посаду
Вакцинування Конституцією 1 – заява про злочин на слідчу Власенкову Д. П.
Вакцинування Конституцією 2 – заяви про злочин на слідчу Албову В. М.
Вакцинування Конституцією 3 – скарга на бездіяльність слідчої Албової В. М.
Вакцинування Конституцією 4 – скарга на бездіяльність слідчого Лапшина В.
О.
Вакцинування Конституцією 5 – заява про злочин на слідчого Лапшина В. О.
Вакцинування Конституцією 6 – заява про злочин на слідчого Паламарчука І.
А.
Вакцинування Конституцією 7 – заява про відвід слідчої Власенкової Д. П.
Вакцинування Конституцією 8 – перший відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 9 – скасування постанови слідчого про закриття
кримінального провадження
Вакцинування Конституцією 10 – другий відвід «судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 11 – клопотання про підтвердження громадянства
«судді» Кондрашова І. А.
Вакцинування Конституцією 12 – чергова заява про злочин на слідчу
Власенкову Д. П.
Вакцинування Конституцією 13 – відвід «судді» Кондрашова І. А., який
отримує сурогатну валюту
02 07 2021 розгляд відводу Кондрашова І А суддею Татарчук
Л О
02 07 2021 розгляд заяви про виправлення помилок суддею
Кіпчарським О М
Вакцинування
Конституцією 14 – відвід «судді» Кондрашова І. А. із-за відсутності
правосуб’єктності
Вакцинування Конституцією 15 – відвід «судді» Кондрашова І. А. призначеного
неповноважними особами
Вже рік недосуд муриже та не розглядає справу – заява про
відвід недосудді Кудрявцевої Т. О.
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили
першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет
Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту,
заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет
Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж
рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у
вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети
«Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) –
десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації»
від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації»
півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ –
шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети
«Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети
«Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети
«Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший
випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять
другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск
газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять
п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції України – двадцять
сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень –
тридцятий випуск газети «Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет
Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації - Google Drive
Авторський проект Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців -
біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного
видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок
ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка
1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056)
377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про розгляд
заяви про відвід судді
16.10.2024 м. Дніпро Справа №
904/3674/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді
Дупляка С.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід
судді від розгляду справи №904/3674/24
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого
кооперативу "Гаражний Кооператив "ТАВРІЯ 1"
про скасування
протоколу та рішення загальних зборів,
Суддя Дупляк
С.А.
в с
т а н о в и в:
В провадженні
Господарського суду Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А. знаходиться
справа №904/3674/24.
Через відділ
документального забезпечення 16.10.2024 від позивача надійшла заява від
16.10.2024 за вих. №б/н, у якій позивач заявляє про відвід судді Господарського
суду Дніпропетровської області Дупляку Степану Анатолійовичу у справі №
904/3674/24 як особі, яка не може документально підтвердити своє законне
призначення на відповідну відповідальну посаду професійного судді на штатну
посаду в суді, утвореному відповідно до вимог Конституції
України (відповідним, конкретним законом), а також
через неможливість підтвердження державної реєстрації в ЄДРНПА указу про його
призначення на відповідну
відповідальну посаду в порядку, встановленим Конституцією
України.
Фактично заява позивача
мотивована тим, що у судді Дупляка С.А., на думку позивача, відсутні
повноваження судді Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до частин 1-3 статті
39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може
бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про
відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо
доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про
необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду
за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про
відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає
справу, і визначається у порядку, встановленому
частиною першою статті
32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з ч. 8 ст.
39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без
повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може
вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка
учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не
перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Право подавати заяву про
відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і
об`єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою
України (Закон
України від 17.07.1997 №475/97-ВР),
закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при
розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського
суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (заява №7577/02)
від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті
6 має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих
переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з
членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження,
та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того,
щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до
об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути
перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У
цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є
питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству
і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі
"Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено таке.
Як правило, безсторонність
означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною
практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції
повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши
особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя
особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ)
об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи
забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії
для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності
(див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від
24.02.1993, Series A N
255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96,
п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною
та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки
поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його
безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а
й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний
критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01,
п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках,
коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді
отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності
(див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого
Королівства", п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні
навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише
здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже
йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість
(рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A,
№86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно
пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду
(рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п.
62, ECHR
2006-XIII).
Відвід - це процесуальний
інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній
справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це
висловлена в письмовій формі недовіра суду на підставі особистих переконань та
поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої
особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної
справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст.
35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає
відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або
близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка,
пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб)
сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні
або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді,
який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі
як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар
судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу
допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно
заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок
визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які
викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу
(самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею
36
цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді у
розгляді справи).
В рішенні у справі
"Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено:
"стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду
презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Як зазначалося вище, право
на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення
правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею
6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні
процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в
національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім
судом, встановленим законом.
Водночас, згідно з п. 1 ст.
43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники
повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання
процесуальними правами не допускається.
Суд зазначає, що заявником
жодними належними і допустимими доказами не доведено наявності обставин, з
якими закон, зокрема, приписи статей 35, 36
ГПК України, пов`язують наявність підстав для відводу
судді. Викладені у заяві про відвід суддів доводи фактично зводяться до того,
що у судді Дупляка С.А., на думку позивача, відсутні повноваження судді
Господарського суду Дніпропетровської області.
Водночас, листом
Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 №10-05/847/24, за
підписом голови суду, ОСОБА_1 було надано відповідь на його запит від
27.08.2024 про надання публічної інформації, а також додано копію відповідного
указу Президента України на підтвердження у Дупляка С.А. повноважень судді
Господарського суду Дніпропетровської області.
Відтак, розглянувши заяву
про відвід судді Дупляка С.А., суд не вбачає підстав для її задоволення,
оскільки доводи, наведені заявником в її обґрунтування, в розумінні ст.ст. 35, 36
ГПК України, не можуть бути підставою для відводу судді
Дупляка С.А., а заява не містить даних про наявність обставин, які викликають
сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, і таких обставин суд за
наслідками дослідження матеріалів справи не встановив.
Тому суд дійшов висновку
про необґрунтованість заяви про відвід судді та про передачу справи на
автоматизований розподіл (повторний розподіл) в порядку, передбаченому ч. 3 ст.
39 ГПК України.
Керуючись ст. 32, 35, 39, 234
Господарського процесуального кодексу України,
господарський суд, -
У Х
В А Л И В:
Визнати необґрунтованим
заявлений ОСОБА_1 відвід судді Дупляка С.А. від розгляду справи №904/3674/24.
Матеріали справи
№904/3674/24 передати для вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід
судді Дупляка С.А. складом суду, який визначається у порядку ст.
32 ГПК України.
Ухвала набирає законної
сили з моменту її підписання (16.10.2024) та оскарженню не підлягає.
Суддя
С.А.
Дупляк
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
вул. Володимира
Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail:
inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про розгляд заяви
про відвід судді
18.10.2024 м. Дніпро Справа
№ 904/3674/24
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід судді від
розгляду справи №904/3674/24
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого
кооперативу "Гаражний Кооператив "ТАВРІЯ 1"
про скасування
протоколу та рішення загальних зборів,
Суддя Бажанова Ю.А.
СУТЬ СПОРУ:
16.10.2024 від ОСОБА_1
надійшла заява про відвід судді Господарського суду Дніпропетровської області
Дупляка Степана Анатолійовича у справі № 904/3674/24 як особі, яка не може
документально підтвердити своє законне призначення на відповідну відповідальну
посаду професійного судді на штатну посаду в суді, утвореному відповідно до
вимог Конституції
України (відповідним, конкретним законом), а
також через неможливість підтвердження державної реєстрації в ЄДРНПА указу про
його призначення на відповідну відповідальну посаду в порядку,
встановленим Конституцією
України.
У заяві про відвід судді
ОСОБА_2 заявник фактично ставить під сумнів наявність повноважень у судді
ОСОБА_2 на здійснення правосуддя.
Ухвалою Господарського
суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 визнано необґрунтованим заявлений
ОСОБА_1 відвід судді Дупляка С.А. від розгляду справи № 904/3674/24.
Розпорядженням керівника
апарату Господарського суду Дніпропетровської області №486 від 17.10.2024,
відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу
суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи за вх.
№4-4332/24 справи № 904/3674/24.
Згідно з протоколом
повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.10.2024
заяву про відвід судді Дупляка С.А. передано судді Бажановій Ю.А.
Відповідно до частини 2,
3, 8, 11 ст. 39
Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд
задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд
доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий
відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання,
вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу
суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32
цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений
відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі
дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому
судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає
справу. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з
повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в
якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про
відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин 1,
2 статті 48
Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від
будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя
на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має
наслідком відповідальність, установлену законом.
Приписами частини
1 статті 2
Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе,
неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням
господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції
господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або
оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини
13 статті 32
Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута
тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють
участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізації цих гарантій
слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують
безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені статтею 35
Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі
судді в розгляді справи (стаття 36
Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 35
Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу),
якщо:
1) він є членом сім`ї
або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син,
дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб)
сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні
або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді,
який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у
справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат,
секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи
правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно
заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок
визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які
викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає
відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36
цього Кодексу, а саме: 1) суддя, який брав участь у
вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї
самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому
розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали
про закриття провадження в справі; 2) суддя, який брав участь у врегулюванні
спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по
суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній рішення; 3) суддя, який брав
участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у
розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у
новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції;
4) суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не
може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної
інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду
касаційної інстанції; 5) суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в
якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у
розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій
справі; 6) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої,
апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд
судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
До складу суду не можуть
входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
В силу положень частин
2, 3 статті 38
Господарського процесуального кодексу України з підстав, визначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути
вмотивованим.
Положеннями частини
3 статті 38
Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок подання учасником справи заяви про відвід,
а саме: відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня
отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не
пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо
справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу
вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових
випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо
до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник
дізнався про таку підставу.
Викладені у заяві про
відвід суддів доводи фактично зводяться до того, що у судді Дупляка С.А., на
думку позивача, відсутні повноваження судді Господарського суду
Дніпропетровської області.
Між тим, листом
Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 №10-05/847/24, за
підписом голови суду, ОСОБА_3 було надано відповідь на його запит від
27.08.2024 про надання публічної інформації, а також додано копію відповідного
указу Президента України на підтвердження у ОСОБА_2 повноважень судді
Господарського суду Дніпропетровської області.
Доводи, викладені
ОСОБА_1 у заяві про відвід не можна вважати об`єктивно обґрунтованими,
оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді Дупляка
С.А.
Викладені у заяві
обставини не можуть бути підставою для відводу судді від розгляду даної справи,
у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість
заявленого відводу, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відвід
судді Дупляка С.А.
Відповідно до частини
11 статті 39
Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 32, 35, 39, 234, 235
Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1
про відвід судді Дупляка С.А. від розгляду справи №904/3674/24.
Ухвала набирає законної
сили з моменту її підписання 18.10.2024.
Відповідно до частини 2
статті 254 та статті 255
Господарського процесуального кодексу України оскарження цієї ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Суддя
Ю.А. Бажанова
Немає коментарів:
Дописати коментар