Відвід судді у справі щодо повноважень воєнкома Дніпра

 

1 грудня 1991 року за результатами Всеукраїнського референдуму волею Українського народу було проголошено незалежність України та створено Самостійну українську державу України (скорочено – СУД України). Це, історичний факт, що має юридичне значення, який  покладено у преамбулу (основу) чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), прийняту 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України

(див. Рішення КСУ від 14 липня 2021 року № 1-р/2021)

 

ЗАЯВА

про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Едуарда Олеговича від розгляду адміністративної справи №160/15300/25 з причини грубого порушення порядку/процедури його призначення на відповідну відповідальну посаду судді

 

   В провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Едуарда Олеговича перебуває адміністративна позовна заява від 26 травня 2025 року Філіпенка Олександра Сергійовича (далі – Позивач/Заявник) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Відповідач), (справа №160/15300/25) щодо захисту конституційних прав, свобод і інтересів шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень (згідно п.5 ч.1 ст.5 КАС України) у керівника Центрально-Чечелівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ: 09834296) Андрія Клименка, яким було виготовлено розпорядження №4/2872/1 від 17.04.2025 року (додатком до якого є повістка №3224213 від 17.04.2025 року), виданого без оскарження в апеляційному порядку та без належного, добросовісного виконання попереднього судового рішення судді ДОАС Калугіної Н. Є., у справі №160/29241/24, та підтвердження конституційної правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності і деліктоздатності) самої установи, а також підтвердження наявності конституційних повноважень у її (установи) посадових/службових осіб.

   Слід зауважити, що в українському національному законодавстві пунктом 1 частини третьої статті 376. Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), пунктом 1 частини третьої статті 317. Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), пунктом 1 частини третьої статті 277. Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), пунктом 2 частини другої статті 412. Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

   З іншого боку частиною другою статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

   Водночас частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (документ: 254к/96-ВР).

   Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 ЗУ № № 389-VIII).

   Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ч.4 ст.26 ЗУ № № 389-VIII).

   В свою чергу нормою прямої дії частини другої статті 125 Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що, цитую: «суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя».

   Тобто, здійснюючи правосуддя у одноособовому складі по даній справі №160/15300/25 головуючий суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, діє як суд.

   В своєму Рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України встановив, що для забезпечення судового захисту Конституція України (документ: 254к/96-ВР)  у  статті  124  встановила  принципи  здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або  надзвичайного  стану (стаття 64 Конституції України (документ: 254к/96-ВР).

   Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення  числа  заяв  до  Європейського суду з прав людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

   Крім того в контексті та сув’язі положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» та Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід зазначити про наступне, а саме:

   В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини свого Рішення від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави – принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у частині другій статті 19 Конституції України, яка  зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   В своєму Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України наголосив, що за пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право  на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. На розвиток наведеного положення Європейський суд  з  прав  людини  у рішенні  від 25 лютого 1993 року у справі "Добертен проти Франції" зазначив,  що  за  пунктом  1  статті 6 Конвенції (995_004) держави-учасниці Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх суди і трибунали виконували  кожен свою функцію, притаманну їм.

   Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди є  рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

   Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».

   Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна   держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право  на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».

   Отже, з урахуванням зазначеного вище слід констатувати, що визначення «суд, встановлений законом» має відповідати певним критеріям, а саме:

– дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

– дотримання правил автоматизованого розподілу справ;

– наявність повноважень у судді;

– належний склад суду;

– наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

   Відтак, наявність фактів на підтвердження суперечностей наведеним вище критеріям, нівелює саме поняття «суд встановлений законом», що в свою чергу продукує поняття доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева».

   Частинами п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

   Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі  № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) дійшов висновку, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

   Водночас, такими юридичними фактами реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків у вигляді «плодів отруйного дерева», є саме задокументовані відповідними документами факти незаконного подання і призначення Юркова Е. О. на відповідну посаду судді, а саме:

   ПО-ПЕРШЕ: Указом Президента України від 2 березня 2011 року № 250/2011 «Про призначення суддів» (архівна копія - додається) було постановлено, зокрема: «призначити строком на п'ять років у місцевих адміністративних судах на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Едуарда Олеговича».

   В контексті зазначеного вище та у відсутність факту прийняття нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР) на всеукраїнському референдумі, наслідком чого є відсутність конституційного громадянства, співставляючи дати наступних документів (про які мова піде далі/нижче), можна зробити висновок, що саме Указом Президента України від 2 березня 2011 року № 250/2011 «Про призначення суддів», Юркова Е. О., саме вперше, було призначено на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

   З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини першої статті 127 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) правосуддя здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

   В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України дійшов висновку, що судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина  перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду  в одному  із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції  України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).

   Конституція України (254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття посади професійного судді в судах загальної юрисдикції, визначає їх способи - призначення вперше і обрання безстроково (пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта статті 126, частини третя, четверта статті 127, частина перша стаття 128) (254к/96-ВР). Водночас законодавець повноважний встановлювати додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня порівняно із основними вимогами для зайняття посади професійного судді (частина п'ята статті 127 Основного Закону України) (254к/96-ВР).

   За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином  України  статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду. Зайняття  посади  судді  здійснюється шляхом призначення вперше, а обрання - після закінчення строку, на який його було призначено. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якою судді  обіймають  посади  безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, і узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 16 жовтня 2001 року N 14-рп/2001 (v014p710-01),  відповідно до якої на обрання безстроково може претендувати особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і стажем,  оскільки  завершився строковий п'ятирічний термін перебування на посаді професійного судді (абзац сьомий пункту 4 мотивувальної частини) (v014p710-01).

   У Конституції України (254к/96-ВР) встановлено порядок першого призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється Президентом України строком на п'ять років, закріплено положення про обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою України (частина перша статті 128) (254к/96-ВР).

   Системний аналіз положень пункту 14 частини першої статті 92, частини четвертої статті 126, частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 127,  статті 128 Конституції України (254к/96-ВР) та оспорюваних положень Закону (2453-17) дає підстави для  таких висновків: призначення на посаду судді здійснюється тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився п'ятирічний термін, на який вони були призначені;  до складу апеляційних,  вищих  спеціалізованих  судів  та  Верховного Суду України  можуть  обиратися  тільки  професійні  судді; зайняття суддівських посад в апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді України шляхом обрання виключає можливість призначення суддів у ці  суди,  а  відтак  призначення  на  посади суддів може здійснюватися лише до місцевих судів.

   Уважно аналізуючи зміст, викладений в Указі Президента України від 2 березня 2011 року № 250/2011 «Про призначення суддів», яким Юркова Е. О. було призначено на відповідну посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду, слід констатувати той неспростовний факт, який не потребує доказування у суді, що у формулюванні статті 1 даного указу «Призначити строком на п’ять років у місцевих адміністративних судах на посади:…» відсутнє ключове слово «вперше», а у формулюванні «…судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ЮРКОВА Едуарда Олеговича» - відсутне ключове слово-означення «професійного», що фактично унеможливлює бажання трактувати якось по-іншому відсутність юридичного факту набуття негромадянином Самостійної української держави України (або, навіть громадянином України) Юрковим Е. О. статусу професійного судді, пов'язаного з настанням відповідного юридичного факту - призначення його на цю посаду у встановленому Конституцією України (документ: 254к/96-ВР) порядку, і саме вперше.

   ПО-ДРУГЕ: Відповідним Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 липня 2018 року №2332/0/15-18 «Про внесення подання Президентові України про призначення Юркова Е.О. на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду» (копія - додається), якому передувало Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 червня 2018 року №324/дс-18 (копія - додається), з урахуванням рекомендації щодо призначення на посаду судді, було постановлено: «внести Президентові України подання про призначення Юркова Едуарда Олеговича на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду».

   Вже сам факт подання Вищою радою павосуддя (код ЄДРПОУ: 00013698) (раніше незаконно перейменованої, визначеної самою Конституцією України Вищої ради юстиції (код ЄДРПОУ: 00013698) Президентові України про призначення судді (а не професійного судді) та без зазначення строку, на який призначається професійний суддя, - свідчить про грубе порушення норм самої Конституції України (документ: 254к/96-ВР) та встановленого нею порядку призначення.

   На самому ж бланку Рішення від 19 липня 2018 року № 2332/0/15-18 про внесення Подання утвореною в неконституційний спосіб установою приватного права з назвою «Вища рада правосуддя» (код ЄДРПОУ: 00013698), всупереч положенням частини першої статті 4 профільного Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», емблемою зазначеної установи виступає незатверджений окремим законом Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України), який має бути головним елементом й досі незатвердженого окремим законом великого Державного Герба України, відповідно до вимог частини четвертої статті 20. Конституції України (документ: 254к/96-ВР). Даний зафіксований факт, прямо суперечить частині шостій статті 20. Конституції України, відповідно до якої опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, та свідчить про повалення конституційного ладу в Україні. Адже такий закон ніколи не приймався.

   Крім іншого на зазначеному Рішенні відсутній підпис Голови Вищої ради правосуддя І. М. Бенедисюка, який, в свою чергу, за його відсутності, не скріплений гербовою печаткою зазначеної установи із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, що є також грубим порушенням все тієї ж частини першої статті 4 профільного Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».

   В своєму Рішенні від 16 жовтня 2001 року № 14-рп/2001 (справа про призначення суддів) Конституційний Суд України дійшовши висновку про те, що «…, аналіз функцій кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції щодо першого призначення й обрання свідчить, що вони розмежовані певними процедурами  стосовно  заміщення посад суддів судів загальної юрисдикції. Це дає підстави для висновку про відмінність  повноважень  кваліфікаційних  комісій  суддів та Вищої ради юстиції щодо кандидатів на посади суддів. Законодавчо закріплено особливий порядок, згідно з яким Вища рада юстиції за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вносить подання Президенту  України про призначення громадянина України на посаду судді  вперше. Процес обрання  на посаду  судді безстроково здійснюється  Верховною  Радою  України  як колегіальним  органом законодавчої влади з урахуванням відповідного висновку кваліфікаційної    комісії суддів. На основі цього можна стверджувати, що саме за змістом функцій кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції та за процедурами їх реалізації поняття "призначення" і "обрання", які вживаються  в  Конституції України щодо зайняття посади судді, є різними». Отже з огляду на зазначене Конституційний Суд України остаточно, безапеляційно та обов’язковим до виконання на всій території України вирішив: «…, що Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років».

   В контексті наведеного вище слід зазначити, що оформлені у вигляді рішень документи, які передували другому (а не першому) призначенню (а не обранню) Юркова Е. О. на відповідну посаду, були оформлені неконституційними установами з порушенням визначеного порядку та за рахунок пониження статусу виготовлених процедурних документів особливої державної ваги, а саме: «рішенням» ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ СУДДІВ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ: 37316378), замість «рекомендації» визначеної Конституцією України кваліфікаційної комісії суддів, та «рішенням» ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ (код ЄДРПОУ: 00013698), замість «подання» визначеної Конституцією України Вищої ради юстиції.

   Отже, зважаючи на зазначене слід констатувати юридичний факт присутності ознак «плодів отруйного дерева», в процедурі призначення Юркова Е. О. на відповідну відповідальну посаду, що фактично тягне за собою наслідком незаконність прийнятих ним рішень.

   Досліджуючи проблематику застосування Великою Палатою Верховного Суду доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева» неможливо оминути питання стосовно винятків з цієї доктрини. Так, судова практика США та правові підходи ЄСПЛ свідчать про можливість застосування певних винятків із загальної доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева» при оцінці окремих доказів чи їх сукупності. Такі винятки можуть обумовлювати висновки  щодо того, що використання доказів, отриманих із порушенням закону, не завжди обумовлюють загальну несправедливість судового провадження. До таких винятків з доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева» прийнято відносити такі випадки:

- «неминуче виявлення» - застосовується у тому випадку, якщо первинне джерело доказів було отримано у незаконний спосіб, водночас, такий доказ та похідні від нього докази приймаються до розгляду, якщо обвинувачення зможе довести, що оспорювана інформація «неминуче була б отримана законними методами»;

- «очищена пляма» («очищення від бруду») - застосовується у випадку, якщо стався розрив причинно-наслідкового ланцюга, що веде від незаконних методів розслідування до засудження заявника, а також у випадку застосування компенсаторних процесуальних механізмів захисту порушених прав;

- «незалежне джерело» - застосовується до доказів, спочатку виявлених під час або в результаті незаконних процесуальних дій, але пізніше отриманих з інших джерел, незалежних від дій, пов'язаних із порушенням закону;

- «нешкідлива помилка» - застосовується, якщо допущені процесуальні порушення при збиранні чи дослідженні доказів не впливають на загальну справедливість судового провадження;

- «професійний імунітет» - застосовується переважно у судовій практиці США.

   Відтак, заявник по даній заяві вимагає: - якщо у судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Едуарда Олеговича є інші документи про його призначення на відповідну посаду, ніж ті, що додаються із цією заявою, та які відповідають букві закону, - він зобов’язаний приєднати їх до матеріалів даної справи на підтвердження і у якості винятків із загальної доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева», до моменту розгляду іншим суддею даної заяви про відвід.

   ПО-ТРЕТЄ: Слід констатувати зафіксований та задокументований факт повторного призначення Указом Президента України від 15 березня 2019 року № 75/2019 «Про призначення суддів» Юркова Едуарда Олеговича на ту ж саму посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (копія - додається), в порушення засад самої Конституції України (документ: 254к/96-ВР) та висновків Конституційного Суду України. Що фактично є карним діянням.

   Повертаючись до вже згаданого Рішення Конституційний Суд України від 16 жовтня 2001 року № 14-рп/2001 (справа про призначення суддів) слід наголосити на його висновках, а саме:

   «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України до відання Вищої ради юстиції належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади. За змістом цього пункту зазначене положення поширюється на порядок заміщення посади судді судів загальної юрисдикції.

   У статті 85 Конституції України стосовно повноваження Верховної Ради України з  кадрових питань вживаються обидва поняття - "призначення" і "обрання". Рішення про призначення/обрання оформляються постановою Верховної Ради України. Але якщо поняття "обрання" застосовується лише до суддів судів загальної юрисдикції (пункт  27 частини першої статті 85, статті 127, 128 Конституції України), то поняття "призначення" - щодо інших посадових осіб (пункти 16, 17, 18, 19, 20, 21, 26 частини першої статті 85, частина друга статті 131 Конституції України).

   Президент України в межах своїх повноважень (статті 106, 114, 122,  128 Конституції України)  одноособово  приймає  рішення  про заміщення  посади  шляхом "призначення" певної посадової особи,  в тому числі про "перше призначення" на посаду професійного судді, у формі указу. Таке вживання понять розвивається і конкретизується у відповідних законах України.

   Отже, в Конституції України поняття "призначення" на  відміну від  поняття  "обрання"  позначає різні процедури щодо зайняття посади судді та різні форми актів з цього  питання,  прийнятих відповідно Президентом України чи Верховною Радою України.

   Разом з тим ні Конституція України, ні інші нормативно-правові акти не містять чіткого  визначення понять "призначення" та "обрання" і не розмежовують їх за певними юридичними ознаками. Використання єдиного поняття для позначення різних за своєю  природою правових механізмів заміщення посад та уточнення понять "призначення" і "обрання" є предметом законодавчого врегулювання.

   Свідченням відмінності понять "призначення" та "обрання" є різний строк повноважень суддів судів загальної юрисдикції, які обійняли посади суддів за наслідками різних процедур. Зокрема, на посаду судді вперше громадянин України призначається  Президентом України  строком  на  п'ять  років,  а  парламент  обирає  суддю безстроково.  Тобто на "обрання безстроково" може претендувати особа з належною фаховою  підготовкою, відповідним досвідом і стажем, оскільки строковий п'ятирічний термін  перебування  на посаді професійного судді завершився.

     На основі наведеного та зважаючи на положення частини четвертої статті 126, частини  першої статті 128 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку,  що поняття "призначення" та "обрання" на посади суддів у судах загальної юрисдикції,  які обіймали посади за наслідками різних процедур, є різними. Поняття "призначення суддів на посади", яке вживається в пункті 1 частини першої статті 131 Конституції України, стосується лише тих осіб,  які призначаються Президентом  України  вперше  на посаду професійного  судді  судів загальної юрисдикції строком на п'ять років.

   Граматичне тлумачення понять "призначення" та "обрання" дає змогу визначити їх відмінності.  Під словом "призначення" розуміється розпорядження на право заміщення якоїсь посади, надання офіційного права займати якусь посаду, виконувати визначені обов'язки. Слово "обрання" тлумачиться як відбирання з багатьох за якою-небудь ознакою, виділення голосуванням для виконання певних обов'язків (Словник української  мови,  Новий тлумачний словник української мови тощо).

   У чинній Конституції України ці поняття також розмежовано, зокрема поняття "обрання" вжито щодо тих суддів, які після закінчення п'ятирічного терміну перебування на посаді судді шляхом першого призначення Президентом України обираються потім Верховною Радою України безстроково.

     Отже, граматичне та історичне тлумачення дають змогу стверджувати, що поняття "призначення" та "обрання" мають зазначені відмінності».

   Прискіпливий візуальний аналіз наявної у заявника фотокопії Указу Президента України від 15 березня 2019 року № 75/2019 «Про призначення суддів», яким Юркова Едуарда Олеговича було повторно призначено (а не обрано) на ту ж саму посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ВДРУГЕ, дає розуміння масштабу та системності порушення чинного законодавства в прагненні узурпації судової гілки влади та державної влади загалом.

   Так, відповідно до даного указу ЮРКОВ Едуард Олегович вдруге, як і вперше, призначається у місцевих адміністративних судах суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду, і навіть без зазначення строку, на який його призначено (а не обрано) повторно.

   З-поміж іншого, візуальний аналіз наявних фотокопій з оригіналів Указу Президента України від 2 березня 2011 року № 250/2011 «Про призначення суддів», яким Юркова Едуарда Олеговича було призначено строком на п'ять років у місцевих адміністративних судах на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Указу Президента України від 15 березня 2019 року № 75/2019 «Про призначення суддів», яким Юркова Едуарда Олеговича було повторно призначено (а не обрано) на ту ж саму посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду без зазначення строку, - свідчать про їхню невідповідність статусу документам особливої державної ваги. Адже на указі № 250/2011 підпис Президента України В.ЯНУКОВИЧА засвідчено гербовою печаткою Президента України, замість Великої Державної Печатки України (яка визначена символом державного суверенітету України відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України»), а на указі № 75/2019 - взагалі відсутній підпис П.ПОРОШЕНКА, та лише наявна печатка АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1.

   Напевно, саме з цієї причини зазначені укази (далі - НПА) не відображені як зареєстровані у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів (далі - ЄДРНПА). А відповідно, у зазначених указів відсутні й унікальні ідентифікаційні номери, на підтвердження державної реєстрації та внесення їх до відповідного реєстру.

   Отже, зазначені укази є беззаперечним, неспростовним підтвердженням факту повалення конституційного ладу через самостійно, наявно-візуальне задокументоване порушення положень частини першої статті 127 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР), порушені висновки з Рішеннь КСУ № 14-рп/2001 від 16 жовтня 2001 року, № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року, № 4-рп/2013 від 12 червня 2013 року, а також через нехтування принципами Європейської хартії про закон „Про статус суддів“ від 10 липня 1998 року, Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, 342/2008 та багатьма іншими приписами, інших нормативно-правових актів, які є невід’ємною складовою національного законодавства України.

   В контексті наведеного вище слід наголосити, що підпунктом 22 пункту 3 Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України затвердженого відповідним Указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006 (далі – Положення), (документ чинний) закріплено, що Указами Президента України оформляються прийняті Президентом України на основі та на виконання Конституції (документ: 254к/96-ВР) і законів України рішення, зокрема: про перше призначення на посаду професійного судді, звільнення з посади професійного судді протягом п'яти років після першого призначення; переведення суддів, призначення та звільнення з адміністративних посад у судах.

   Указами Президента України оформляються також інші рішення, видані на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, якщо хоча б одне з положень рішення  розраховано на  постійну або багаторазову дію (має нормативний характер) або належить до таких, що оформляються указами Президента України згідно з цим пунктом, а також рішення, прийняття яких у формі указу передбачено законами України та указами Президента України.

   Згідно пункту 16 даного Положення опрацьовані в Секретаріаті Президента України проекти актів мають бути завізовані: Главою Секретаріату Президента України, Першим заступником та заступником Глави Секретаріату Президента України, до компетенції  яких належить питання, що пропонується до вирішення проектом акта Президента України, а також керівниками структурних підрозділів Секретаріату Президента України, що дійснювали опрацювання проекту акта, а проекти актів з питань національної безпеки та оборони - і Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

   Керівник структурного підрозділу Секретаріату Президента України, на який покладено  правове забезпечення діяльності Президента України, візує кожну сторінку проектів актів Президента України, крім проектів указів з питань нагородження, громадянства, помилування.

   Пунктом 17 даного Положення встановлено, що проекти актів подаються на підпис Президентові України Главою Секретаріату Президента України (у разі його відсутності - Першим заступником, заступником Глави  Секретаріату Президента України).

   Відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» (документ – поточна редакція) постановлено:

   1. Заснувати Велику Державну Печатку України як символ державного суверенітету України.

   2. Установити, що Великою Державною Печаткою України скріплюються підписи:

   Президента України на оригіналах текстів законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України;

   Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних договорів України;

   Голови Конституційного Суду України на оригіналах рішень Конституційного Суду України щодо відповідності законів та інших актів законодавства України Конституції (254к/96-ВР), іншим законам України, міжнародним договорам України.

   В свою чергу Указом Президента України від 29 листопада 1999 року № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави» (документ – поточна редакція) установлено, що офіційними символами глави держави є:

   Прапор (штандарт) Президента України,

   Знак Президента України,

   Гербова печатка Президента України,

   Булава Президента України.

   Даним Указом затверджено Положення про офіційні символи глави держави, пунктом 9 якого постановлено, що Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав.

   Водночас згідно частини другої статті 138 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (документ чинний) постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Такі постанови Верховної Ради набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою.

   В свою чергу частиною четвертою цієї статті встановлено, що постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.

   Відповідно до підпункту 2 пункту 22 підрозділу 3 «Засвідчення документа в паперовій формі» розділу І «Загальні засади документування парламентської діяльності» Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19 (документ чинний), гербовою печаткою Верховної Ради України засвідчуються підпис Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України на документі у паперовій формі.

   В той же час в даному контексті слід зауважити, що і сам Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», не є завіреним належним чином. Адже на фотокопії з оригіналу даного закону присутня гербова печатка Президента України та відсутні гербова печатка ВРУ і Велика Державна Печатка України.

   Крім того, статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1996 року № 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» (документ – поточна редакція) визначено установити, що до Державного реєстру включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств,  інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані  в  Міністерстві  юстиції  України,  нормативні акти Національного  банку України, міжнародні договори України. {Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 (70/99) від 27.01.99}

   Згідно статті 5 даного указу встановлено: «З метою забезпечення ведення Державного реєстру Міністерство юстиції України одержує повні офіційні тексти актів з усіма додатками, прийняті Верховною Радою України,  Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України».

   Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (документ – поточна редакція) постановлено: «Установити,  що закони України,  інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

     Офіційними друкованими виданнями є:

     "Офіційний вісник України";

     газета "Урядовий кур'єр"».

   Згідно пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» (далі - Постанова), (документ – поточна редакція) до Реєстру включаються нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), - опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення і висновки Конституційного Суду України, зареєстровані в Мін’юсті нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, незареєстровані акти органів державної влади, які підлягають включенню до Реєстру відповідно до законодавства, Національного банку, нормативно-правові акти, видані (прийняті) НКЦПФР (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) на виконання Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", а також міжнародні договори України.

   Пунктом 9 даної Постанови визначено, що нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», включаються до Реєстру після їх державної реєстрації у Мін'юсті.

   Крім того, в другому реченні пункту 10 даної Постанови зазначено, що, копія нормативно-правового акта повинна бути підписана відповідальною особою та засвідчена печаткою органу, що його видав, копія міжнародного договору України - МЗС.

   Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ (Порядок обліку та опрацювання актів законодавства в робочому та еталонному фондах Реєстру) Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 20.06.2002 № 57/5 «Про затвердження Інструкції про порядок включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та надання інформації з нього» для включення до Реєстру нормативно-правові акти подаються Міністерству юстиції України через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади або у паперовій формі. Копія нормативно-правового акта повинна бути підписана відповідальною особою та засвідчена печаткою органу, що його видав, копія міжнародного договору України - Міністерством закордонних справ України.

   Нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України надходять до Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади та на паперових носіях (в одному примірнику).

   Отже, з огляду на згенеровані вище юридичні факти в хронологію задокументованих доводів щодо повалення конституційного ладу, через грубе порушення засад чинної Конституції України, слід констатувати факт незаконного призначення Юркова Едуарда Олеговича на відповідну відповідальну посаду шляхом видання «документів особливої державної ваги», які не відповідають Конституції України та прийняті з порушенням встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності, та які не проходили обов’язкової правової експертизи КСУ на відповідність Конституції (конституційність), відповідно до вимог самого Основного Закону.

   В першому абзаці пункту 2 своєї Постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Пленум Верховного Суду України робить висновок, що «Оскільки Конституція України,  як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу,  а її норми є нормами прямої дії,  суди при розгляді  конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

   Дані висновки корелюються з положеннями пунктів частини другої статті 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо тощо.

   Водночас частиною першою статті 147. Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

   Нормами прямої дії деяких абзаців пункту 1 частини першої статті 150. Конституції України (документ: 254к/96-ВР) визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

   Також слід зауважити, що дані імперативні норми чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) кореспондуються з положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» згідно з якими до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України  (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

   Відповідно до абзаців пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад) Конституційний Суд України дійшов висновку, що: «На підставі системного аналізу Конституції України в аспекті питань, порушених у конституційному поданні, Конституційний Суд України встановив таке.

   Відповідно до частини другої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152 Конституції України). Перелік актів, щодо конституційності яких Конституційним Судом України здійснюється перевірка, визначено у частині першій статті 150 Конституції України. Аналіз положень цих статей Конституції України свідчить, що до “інших правових актів”, про які йдеться в частині другій статті 147, частині першій статті 152 Конституції України, належать, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України.

   Таким чином, у статтях 147, 150 Конституції України визначено межі юрисдикції Конституційного Суду України. За змістом цих статей перевірці на предмет конституційності підлягають, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або індивідуально-правових актів. Тобто до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Верховної Ради України та Президента України незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер».

   Як вже зазначалося раніше, враховуючи і застосовуючи норми положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення  числа  заяв  до  Європейського суду з прав людини проти України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд в особі судді Юркова Е. О., який одноособово діє як суд, зобов’язані застосовуюти при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

   А відтак, згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

      Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

   Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

   «Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого необхідно враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності….» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 липня 2010 року у справі «Газета Україна-центр» проти України», пункт 28).

   У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді необхідно визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», пункт 56).

   Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

   Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», пункти 49, 50).

   Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, пункт 48).

   Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

   Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи від 01 січня 2001 року «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів»)».

   Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).

   З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

   Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

   Відтак, відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, судді Юркову Е. О. заявлено відвід від розгляду даної конкретної справи, адже у сторони та стороннього спостерігача (представника позивача) виникли сумніви в неупередженості судді, адже існують переконливі задокументовані факти, які викликають сумніви щодо його безсторонності, ба-більше того – свідчать про його пряму залежність від тих, хто його призначав на посаду.

   Також слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12) у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та не упередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

   На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді, на який є посилання в коментарі до статті 7 Кодексу суддівської етики (рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики"): «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

   Крім того, правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий (повноважний) суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає обов’язкові дві умови відповідності цьому критерію, а саме: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

   У справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах «Булут проти Австрії» («Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buskarini v San Marino» від 4 травня 2000 року, заява № 31657/96).

   Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.

   Україна як держава - учасниця Конвенції зобов’язана забезпечувати виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини, у яких установлено порушення Україною Конвенції.

   В даному контексті слід зауважити, що згідно диспозиції та кваліфікації частини четвертої статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

   Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

   Підпунктом 2 пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» закріплено, що, цитую: «При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів».

   Водночас частинами п’ятою і шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

   Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй ухвалі від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) дійшов висновку, що: «Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

   Юрков Едуард Олегович, в свою чергу є фаховим юристом, та як порядна, законослухняна людина має конституційний обов’язок не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (згідно ч.1 ст.60 КУ), повинен неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (згідно ч.1 ст.68 КУ), а також має повне право на вільний вибір і зміну роду занять (згідно ч.1 ст.312 ЦК України). Водночас, свідоме, добровільне перебування на неутвореній згідно Конституції України посаді судді, через незаконне призначення до неутвореного в конституційний спосіб (законом) суду, є беззаперечною ознакою його (Юркова Е. О.) готовності до виконання явно злочинного розпорядження чи наказу, що безумовно викликає обгрунтовані сумніви в неупередженості та об’єктивності судді в конкретній адміністративній справі № 160/15300/25, а також за певних ознак викликає сумніви щодо його фаховості, як професійного юриста та знавця в галузі права.

   Закріплення в Основному Законі України принципу верховенства права, невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантій їх здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових актів, які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй (частина друга статті 8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України) (речення перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 4 серпня 2000 р. № 1222“ від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009).

   Принцип верховенства Конституції України поширюється на всю територію України. Конституційний Суд України наголошує, що неухильне додержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування Конституції та законів України є запорукою стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014).

   Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 вересня 2016 року  № 6-рп/2016).

   Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.  

   Здійснення державної влади на засадах її функціонального поділу на законодавчу, виконавчу та судову завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні. <…> (абзаци перший, другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

   Підсумовуючи все наведене вище варто нагадати, що в своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний Суд України акцентує увагу на тому, що «рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».

   Пунктом четвертим частини першої статті 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

   Такі «інші обставини» були наведені в даній заяві про відвід судді Юркова Е. О., вище за текстом, та є підкріпленими неспростовними доказами, що додаються.

   Отже, в контексті наведеного вище та на підставі виключно викладених у цій заяві неспростовних історично-юридичних фактів (які, наразі, в даний історичний момент мають ключове юридичне значення і не потребують доказування у суді) та з урахуванням копій відповідних документів (що додаються до заяви),

- у ВІДСУТНІСТЬ офіційних доказів у вигляді постанови ЦВК щодо офіційного підтвердження юридичного факту затвердження нової Конституції України від 28 червня 1996 року Всеукраїнським референдумом Українського народу Самостійної української держави України виключно Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави  України безпосередньо та офіційно встановлених положеннями абзаців 1 та 7  преамбули нової Конституції України (254к/96-ВР),

- у відсутність конституційно утворених державних органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а відповідно - й відповідних державних посад,

- ЗАЯВЛЯЮ ПРО ВІДВІД «судді» Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Е. О. від розгляду справи № 160/15300/25 як особі, яка свідомо перебуває на неутвореній відповідно до вимог Конституції України посаді судді (а не професійного судді) через незаконне призначення без зазначення встановленого терміну перебування на посаді до неутвореного в конституційний спосіб законом суду, де зазначена особа здійснює судочинство у відсутність відповідного профільного закону (згідно п.14 ч.1 ст.92), та одночасно здійснює правосуддя, через узурпацію реалізації цього виключного права Українського народу, який має втілювати дане конституційне право виключно через присяжних та народних засідателів. Зазначене, в своїй сукупності, викликає обгрунтовані сумніви не тільки в неупередженості та об’єктивності даного судді, а й у його фаховості як професійного юриста. Також, це є беззаперечним свідченням його (Юркова Е. О.) рішучості і готовності до виконання злочиних наказів та розпоряджень, згідно «телефонного права».

   Керуючись Рішеннями Конституційного Суду № 3-зп від 11 липня 1997 року, 4-зп від 3 жовтня 1997 року (щодо офіційного тлумачення порядку прийняття і введення в дію нової Конституції України на всеукраїнському референдумі) та Рішень № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008  (щодо офіційного тлумачення положеннь частини другої, третьої і четвертої статті 5 Конституції України) про виключне право Українського народу («єдиного джерела влади в Україні») на прийняття нової Конституції України на всеукраїнському референдумі,

- ВИМАГАЮ:

- фізичній особі без національності – мігранту по відношенню до внутрішнього, національного законодавства Юркову Е. О., який ніколи не набував в законний спосіб конституційного громадянства Самостійної Української Держави України та ніколи не отримував в законний спосіб мандату Українського народу на здійснення державних повноважень професійного судді у відповідній державній установі утвореній відповідно до вимог чинної Конституції України, від імені Українського народу, та іменем конституційно новоствореної Самостійної української держави України,

- з’явитись або звернутись до прокуратури або Служби безпеки України та добровільно оформити явку з повинною відповідно до частини другої статті 111 Кримінального кодексу України.

   В іншому випадку залишаю за собою ПРАВО самостійно звернутись до компетентних правоохоронних органів із заявою про злочин за попередньою правовою кваліфікацією згідно статті 109 і 111 Кримінального кодексу України, та повідомити про даний зафіксований кримінальний злочин направлений проти основ державності та спрямований на повалення конституційного ладу шляхом узурпації судової гілки влади, ненасильницьким способом, а шляхом введення в оману.

   Зміст даної заяви про відвід судді буде опубліковано на сайті «Багнет Нації» (https://bagnetnacii.blogspot.com), а також буде надиктований на відео та оприлюднений у відео-хостингу YouTube на каналі Сергія Філіпенка (https://www.youtube.com/channel/UCQ7Y8jykjgnO0adoRJaQ4Yw).    

 

ДОДАТОК:

 

1.             Архівна копія Указу Президента України від 2 березня 2011 року № 250/2011 «Про призначення суддів» – на 2 (двох) арк.., стор. 1-2;

2.             Копія Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 червня 2018 року №324/дс-18  - на 2 (двох) арк.., стор. 3-4;

3.             Копія Рішення Вищої ради правосуддя від 19 липня 2018 року №2332/0/15-18 «Про внесення подання Президентові України про призначення Юркова Е.О. на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду» - на 2 (двох) арк.., стор. 5-6;

4.             Копія Указу Президента України від 15 березня 2019 року № 75/2019 «Про призначення суддів» - на 2 (двох) арк.., стор. 7-8.

Хронологія даного питання: 

В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова допомога вже мчить...

Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА

В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи

ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались відповідно до КУ

СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява

Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування постанови - ухвала

Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення

Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!

Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і матеріальну! – позов до суду

Не треба експромтом імпровізувати-декомунізувати… Треба, відповідати за скоєне! – заява про виправлення описок в ухвалах судді

А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?

Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра

Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра

Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по ТЦК та СП Дніпра

Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра

Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))

«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит

Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення Чудопалової С. В.

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява

АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 1 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 2 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 3 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 4 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 5 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 6 + заява з додатками)

Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 7 + заява з додатками)

Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява

Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду - постанова

Адмінпозов до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява

Відвід судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява

Перше виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра

Другий відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Відхиливши два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.

Апеляція на трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Апеляція на трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))

Залишилось недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан

Залишилось недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП

Заява про злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі

Скарга слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра

Витяг з ЄДР про ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ на 19.03.2024 року

Витяг з ЄДР про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року

Встановлюємо конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.

Клопотання про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра

Це ваша особиста думка...

Я – «ухилянт»! А ви хто!??

Скарга на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР

Детально про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ

Справа по ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява

У ВП не видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ

Заява на слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява

Невнесення відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді

Запит від «Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію

Повторний запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію

Запит до МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Відповіді від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про мобілізацію

Запит від ГО ОПГ "Багнет Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра

Копія еталонного тексту закону № 3633-ІХ зареєстрованого Мін’юстом

Заборона передачі персоналки до ТЦК та СП - заява до роботодавця

Справа по ТЦК та СП Дніпра: відвід колегії суддів ТААС

Копія еталонного тексту закону № 3696-ІХ (про адмінштрафи для ухилянтів) зареєстрованого Мін’юстом

«Мобілізаційні» постанови КМУ №№ 559, 560 від 16 травня та 565 від 17 травня 2024 року – фотокопії з оригіналів

Судове засідання у справі по ТЦК та СП Дніпра 11.06.2024 - відео

Апеляція скасувала незаконне рішення по ТЦК та СП Дніпра 09.07.2024 - відео і заяви про відвід

Протиправна бездіяльність = четвертий позов до ТЦК та СП Дніпра

Досить чудити давайте судити або трохи про суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра

ГО ОПГ «Багнет Нації» - суб'єкт публічного права (заява про залучення третьої особи в справі по ТЦК та СП Дніпра)

Перший відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 16.09.2024

Як однією ухвалою "забанити" дві заяви про відвід - практика судді Безрук Т. В.

Третій відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 23.09.2024

Низка заяв у справі по ТЦК та СП Дніпра від 02.10.2024

Суддя Білик не відвела суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала

Заява по 206-й КПК щодо незаконного тримання людини під вартою

Суддя Дружинін не відвів суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала

Надайте мені читабельну повістку - запит до Дніпро ОТЦК та СП

Рішення у справі по ТЦК та СП Дніпра - повний текст

П’ятий позов до ТЦК та СП Дніпра або: «Закон – один для всіх!» - позовна заява

Запит по судді Калугіній у справі по ТЦК та СП Дніпра

У п’ятій справі по ТЦК та СП Дніпра відкрито провадження – журналістське розслідування ГО ОПГ «Багнет Нації»

Незаконне затримання і тримання: що робити? - шаблон заяви по 206-й КПК України (універсальний варіант)

Відвід судді ДОАС Калугіної Н. Є. у справі по ТЦК та СП Дніпра

У відводі судді Калугіної Н. Є. в справі по ТЦК та СП Дніпра відмовлено - ухвала судді Царікової О. В.

Заперечення на відзив ТЦК та СП Дніпра

Судді Калугіній Н. Є. під ялинку - друга заява про відвід

Суддя ДОАС Калугіна не вбачає підстав для відводу у справі по ТЦК та СП Дніпра

Суддя ДОАС Горбалінський не задовольнив другий відвід судді Калугіної у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала

Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра виконати закон – рішення судді Калугіної Н. Є.

Шостий позов до ТЦК та СП Дніпра. Це вже третя заява про відшкодування моральної шкоди

Виконавчі листи до ТЦК та СП Дніпра напередодні звернення до Виконавчої і Казначейства

На виконання рішення суду по ТЦК та СП Дніпра – заяви до Казначейства та Виконавчої

Шосту справу по ТЦК та СП Дніпра прийнято до розгляду - ухвала

ПОРУШЕННЯ ПРАВ у СПРАВІ по ТЦК та СП Дніпра – заява про виправлення описок

ПЕРШИЙ ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра

ДРУГИЙ ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра

ДніпроОТЦК та СП – БОРЖНИК у виконавчому провадженні № 77517253 – постанова

ТРЕТІЙ ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра

Є Рішення у шостій справі по ТЦК та СП Дніпра

Заява про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення у справі по ТЦК та СП Дніпра

КСУ про перевірку на конституційність деяких НПА - запит у справі по ТЦК та СП Дніпра

Сьомий "хрестовий похід" на ТЦК та СП Дніпра розпочато 22.04.2025

Подано сьомий позов до ТЦК та СП Дніпра - четвертий, щодо відшкодування моральної шкоди

Подано сьомий позов до ТЦК та СП Дніпра - четвертий, щодо відшкодування моральної шкоди

За виконанням рішення по ТЦК та СП Дніпра встановлено судовий контроль - ухвала судді ДОАС Калугіної Н. Є.

Скасування розпорядження ТЦК з додатком повісткою

ПОЛТЕРГЕЙСТ чи ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ: в ДНІПРІ у 2025 році ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ЛІКВІДОВАНІ у 2017 році СУДИ - неповний текст запиту

Самовідвід у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала судді ДОАС Лозицької І. О.

Суддя Кальник – майстер маніпуляцій, або розпорядження=повістка, з невідкриттям провадження у справі, в якій самовідвелася суддя Лозицька - ухвала)))

Чечелівський суд Дніпра про незаконне перейменування

Встановлюємо повноваження воєнкома ТЦК та СП Дніпра – 9-та позовна заява

Повноваження воєнкома Дніпра встановить або спростує суд – ухвала судді ДОАС Юркова Е. О.

Відвід судді у справі щодо повноважень воєнкома Дніпра

Рішення судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

Йдіть в касацію! Апеляція повернула скаргу на вирок судді Должко С. Р. заявникові – ухвала Полтавського апеляційного суду

Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?

«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до прокуратури

Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу інстанцію - неповне відео

Невідповідність Конституції як нововиявлені факти для перегляду справи, з огляду на відповідь Офісу Генпрокурора

Ухвала апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР

В касації на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС

Справу "Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала

ДБР «мутить» справу проти судді Должко С. Р.

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

Заява до ВРП на підтримку Судді Должко

Читайте також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?

Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022

Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади – документи свідчать

А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???

Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство фінансів)))

Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно - документи

Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство – документи

УКРАЇНА більше не корпорація?

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року

Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року

Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!

ОДНЕ ПИТАННЯ ДО НЕДОВОЄНКОМА

Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…

Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП

Висновок Мін’юсту щодо постанови КМУ про ТЦК – «відповідний із зауваженнями в частині невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки»

ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»

Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ

В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ

ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ, ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ

Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені реагувати…

Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ

Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи (матеріал оновлюється)

Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП

Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!

У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду

Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями

Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді

ТЦК документів не мають, а повістки вручають – звернення жінки Світлани до Уповноваженого ВРУ з прав людини

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 - відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"

Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ – виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ - відео

Андрій Карпович: ТЦК - незаконне воєнізоване формування ст.260ККУ - відео

Віталій Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео

Ярослав Косарев поліція і ТЦК збір персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2

Приклад дистанційної правової допомоги щодо незаконної мобілізації і повісток - відео

Заборонити ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями

Відомості з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023

На запит до ТЦК відповіла військова частина?))

Держстат і ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Держстат і ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування

Чернівці: найкоротша розмова з ТЦКунами

Відмова від отримання повістки не створює склад адмінправопорушення - рішення суду

Суд визнав незаконним утримання "ухилянта" у розподільчому центрі Миколаївського ОТЦК та СП - ухвала

Суд скасував адмінштраф за неоновлення даних в ТЦК та СП - рішення

Посилань на інфосистему «Оберіг» чинне законодавство не містить - рішення суду

«СЛУЖБОВЕ ПОСВІДЧЕННЯ» уповноваженої особи від ТЦК та СП: на що варто звернути увагу

На шляху до тоталітарної демократії – журналістське розслідування Миколи Тивонюка

Напад ТЦКашників на журналіста Піковського внесуть до ЄРДР - ухвала Житомирського апеляційного суду

Апеляція «вправила мізки» рішенню недосудді Мозгового В. Б., який плювати хотів на КПК, з високої гори

Надсилання повісток не є доказом їх вручення - постанова ВП ВС

Позитивне рішення суду щодо скасування штрафу накладеного ТЦК та СП

Суд зобов'язав внести відомості до ЄРДР по 345-1 КК України - відео

Факт викрадення журналіста «Багнет Нації» ТЦКашниками зафіксовано в ЄРДР

Суддя Перекупка І. Г. зобов'язав доставити незаконно викраденого ТЦК журналіста БН до суду - відео

Журналіст Багнет Нації повернувся з "відрядження" ТЦК та СП - відео

Правління ГО ОПГ «Багнет Нації» інформує

ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ - АРЕШТ МАЙНА ЖУРНАЛІСТІВ (відео+всі випуски "екстремістського" видання "Багнет Нації"))))

ДЕЯКІ ОФІЦІЙНІ ВІДОМОСТІ про ТЦК та СП та МІНОБОРОНИ

Читайте також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?

Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?

Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час»

Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї

Кабмін санкціонував застосування членами добровольчих формувань територіальних громад стрілецької зброї та інших видів озброєння

«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?

«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон

Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео

Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій

ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму

До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права власності РФ в Україні

Зеленський запропонував парламенту продовжити строк дії воєнного стану на 90 діб – законопроект № 7389

В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб – законопроект № 7390

Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії указів про НС і ВС

Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»

Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео

Зеленський не підписував закону про багатонаціональні навчання на території України у 2022 році – відповідь Апарату ВРУ

Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою))) 12.04.2024

Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?! 19.04.2024

Микола Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів

ТЦК не має права затримувати людей - рішення суду

Не оновив дані - і що? - рішення суду

Штраф від ТЦК в 17000 грн. скасовано - рішення суду

Надсилання повісток не є доказом їх вручення - постанова ВП ВС

Суд скасував штраф в 17000 грн. через недоведеність складу адмінправопорушення

Суд скасував постанову ТЦК та 17000 грн. штрафу - постанова ТААС

Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва

Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети

Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»

«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші

Приватна «Дніпроміськрада» - рудимент минулого, який знищує наше майбутнє – другий випуск газети «Багнет Нації»

Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність

Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" - оголошення

П’ятий випуск газети «Багнет Нації»

«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»

Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця

Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» - дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»

Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Продовження теми медичного експерименту в умовах незаконного карантину – дванадцятий випуск газети «Багнет Нації»

ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022

Публічне сповіщення оферта від Українського Народу до МОЗ України – чотирнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск

ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»

Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)

Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)

Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»

Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»

Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»

Права людини - комплекс природних і непорушних свобод… - двадцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Факти, що мають юридичне значення – проект Конституції доопрацьований ТСК – двадцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Перша редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Ключове з Рішення КСУ від 8 червня 2022 року №3-р(ІІ)/2022 (справа щодо презумпції невинуватості) – двадцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

Декларація правозахисника & Конституція України – двадцять дев’ятий (високосний) випуск газети «Багнет Нації»

Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»

«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»

ПІДСТАВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ МАЮТЬ БУТИ «ВІДПОВІДНИМИ ТА ДОСТАТНІМИ» - тридцять другий випуск газети «Багнет Нації»

ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій випуск газети «Багнет Нації»

КСУ про практику ЄСПЛ щодо остаточності судового рішення – тридцять четвертий випуск газети «Багнет Нації»

ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»

Право на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск газети «Багнет Нації»

Застосування Конституції України при здійсненні правосуддя – тридцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»

Умови та Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий випуск газети «Багнет Нації»

ПРО ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕВІРКИ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ УКАЗІВ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПОСТАНОВ ПРО ОБРАННЯ СУДДІВ – тридцять дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»

ПОДАТКОВА ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети «Багнет Нації»

ТЦК та СП від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск газети «Багнет Нації»

 

ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ

«БАГНЕТ НАЦІЇ»:

газета Багнет нації - Google Drive

 

Авторський проект Сергія Філіпенка:

а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)

а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)

а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)

а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)

а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)

а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)

а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)

а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)

Підтримати правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633  на ім’я Сергія Філіпенка

Інформація від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Бастіон: https://bastyon.com/bagnetnacii?fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM&fbclid=IwAR1cHy1NB2HPcZVMknoXYVTD19UG106y4tcvsWb0fdZxy_BsqLu9LwCCqAM