Справа № 204/294/22
Провадження
№ 61-7158ск22
Суддя: Карпенко С.
О.
Кожен зобов'язаний неухильно
додержуватися Конституції
України та законів
України, не посягати на права і свободи,
честь і гідність інших
людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
(стаття 68. Конституції України)
З А Я В А
в порядку статті 269 ЦПК України про виправлення
описок і очевидних арифметичних помилок у судових рішеннях постановлених колегію суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду Верховного Суду у складі: «судді-доповідача» Карпенко С.О., «суддів»: Ігнатенка В.М., Стрільчука В.А.
В провадженні так званої «колегії суддів» юридичної
особи приватного права (суб’єкта господарювання) з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД» (код
ЄДРПОУ: 41721784,
КВЕД 84.23), яка складається з
фізичних осіб без національності і конституційного громадянства Самостійної
української держави України, а саме: «судді-доповідача»
Карпенко С. О., «суддів»: Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., знаходиться касаційна скарга так званого «Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» на рішення
Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2022 року та
постанову Дніпровського апеляційного суду від 1 липня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою Філіпенка Олександра Сергійовича (далі – Позивач) до юридичної особи
приватного права з назвою «Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (код
ЄДРПОУ: 14308304, КВЕД 72.19 (основний), 28.99, 30.30, 30.40 (інші) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати через відмову
приймати участь у медичному експерименті.
2 серпня 2022
року, 24 серпня 2022 року, 5 вересня 2022 року (двічі), 6 вересня 2022 року і
12 вересня 2022 року зазначеною вище колегією були постановлені відповідні
ухвали.
Реченням першим частини першої статті 129-1. Конституції України (документ: 254к/96-ВР - із внесеними неконституційними
змінами і доповненнями) визначено, що: «Суд
ухвалює рішення іменем України». Тобто, колегія так званого ВЕРХОВНОГО СУДУ постановила
рішення «іменем
УКРАЇНИ» - іменем офіційно припиненої 1 грудня 1991 року перейменованої законом
від 17 вересня 1991 року № 1554-ХІІ Української РСР – фактично, «іменем
Української РСР».
Що стосується статті 129-1.
Конституції України (документ: 254к/96-ВР - із внесеними
неконституційними змінами і доповненнями), дані зміни і доповнення до
Конституції України були внесені Законом № 1401-VIII від 02.06.2016. Даний закон було прийнято
неконституційним, - пропорційним складом Верховної Ради України, яка (рада)
після прийняття чинної Конституції України в ніч з 27 на 28 червня 1996 року
(документ: 254к/96-ВР без змін і доповнень) не отримувала мандату та не
набувала представницьких прав і повноважень від Українського народу, у зв’язку
з невинесенням проекту нової Конституції України на всеукраїнський референдум.
На цьому акцентує увагу Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 11 липня 1997 року № 3-зп (справа №
1/1909-97), а також у Рішенні № 4-зп від 3 жовтня 1997
року (справа № 18/183-97).
Отже,
Позивач вкотре змушений наголошувати представленому складу колегії, що 1 грудня 1991 року суверенною
волею Українського народу на Всеукраїнському
референдумі було затверджено Акт
проголошення незалежності України та створено Самостійну українську державу України. Даний незаперечний,
неспростовний юридичний факт покладено в Преамбулу (основу) нової Конституції
України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень).
Преамбула нової Конституції
України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) є не лише фундаментом конституційного ладу держави, а
й відображенням історичних та правових передумов, а також мотивів і цілей
прийняття нової Конституції
України.
Саме тому, після ознайомлення з текстом постановлених перелічених вище
рішень представленої в даній справі колегії, мною були виявлені допущені в
судовому рішенні очевидні описки, що підтверджує ігнорування і невиконання
наявною колегією наступного, а саме:
1) Постанови ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по виборах
Президента України та
всеукраїнського референдуму, в ЧАСТИНІ,
якою дослівно встановлено
наступне: - «Відповідно до ст. 41 Закону України «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми», на підставі протоколу про
результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по
виборах Президента України та з
всеукраїнського референдуму
п о с т а н о в
л я є: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим;
2) Рішення Конституційного суду України № 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України», в ЧАСТИНІ, самої обов’язковості ВОЛІ Українського
народу на його
Всеукраїнському референдумі з
питання прийняття Конституції України від 28
червня 1996 року;
3) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005
«Про офіційне тлумачення
положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України», в ЧАСТИНІ,
самої обов’язковості ВОЛІ Українського народу на його
Всеукраїнському референдумі 1
грудня 1991 року, з підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року;
4) Висновків
Конституційного
суду України у
його Рішенні від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008
у справі № 1-2/2008 «за
конституційними поданнями Президента
України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5,
статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94,
частини першої статті 156 Конституції України
(справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі), в ЧАСТИНІ,
самої обов’язковості положень
ст.94 КПК України, саме
підчас введення в дію Законів.
5) Рішення
Конституційного Суду України від 30
вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Закону України
«Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, в ЧАСТИНІ,
обов’язковості виборів до
Верховної Ради України,
кандидатів у
Народні депутати України, тільки
конституційного скликання, згідно
положень ч.1 ст.76
Конституції України.
Де підтвердженням саме
таких незаконних обставин саме
«Іменем УКРАЇНИ»
є наступне:
1. Офіційне
Рішення № 17 пленарного засідання 24
серпня 1991 року о 18 -00
Верховної ради Української РСР 12-го
конституційного скликання, яким було
офіційно створено Самостійну українську державу України, а
не «УКРАЇНУ», так як «УКРАЇНОЮ»
була Українська РСР, з
обмеженим державним суверенітетом;
У підтвердження
вищенаведеного ДИВИСЬ у
Відомостях Верховної Ради
України періоду 16 липня 1991
року та 24 серпня 1991 року наступне:
1) Декларацію про
державний суверенітет України
від 16 липня 1990 року № 55;
2) Положення п. 16
Закону України від 17
вересня 1991 року № 1654-12 «Про внесення
змін і доповнень до Конституції Української РСР»,
який втратив чинність на підставі Закону № 254/96-ВР від 28
червня 1996 року, якими
встановлено, - «п.16
У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична
Республіка та Українська РСР» замінити
словом «УКРАЇНА», -
з обмеженим державним
суверенітетом.
2. 24 серпня 1991 року офіційне Рішення
№ 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18 -00 Верховної
ради Української РСР 12-го
конституційного скликання, про створення Самостійної
української держави України, стало
підставою окремій групі народних
депутатів Української РСР,
офіційною основою для виготовлення АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991
року, -
вступною частиною
якого «УКРАЇНА», офіційно
відзначена тільки як національна територія
Українського народу Української РСР, а його
резолютивною частиною, було,
ще раз офіційно
повторено, саме створення Самостійної
української держави України, а
не самої «УКРАЇНИ»;
3. Результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1
грудня 1991 року, з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України від
24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
а НЕ самої «УКРАЇНИ» як «незалежної демократичної держави», датою 1 грудня 1991
року, -
якими було офіційно
припинено «УКРАЇНУ» як Українську
РСР, з
обмеженим державним суверенітетом;
4. Результати Всеукраїнського
референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- якими було офіційно не утворено «УКРАЇНУ» як «незалежну демократичну
державу», - у
нікчемні Президенти якої 1
грудня 1991 року начебто обирався
Кравчук Л.М.;
5. Результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України від
24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- якими було офіційно скасовано
РЕЗУЛЬТАТИ виборів 1 грудня 1991 року
саме
нікчемного Президента України,
- як незалежної демократичної
держави;
Тобто, якими
було офіційно скасовано вибори
Президента України в особі
Кравчука Л.М.
У
підтвердження
вищенаведеного ДИВИСЬ Постанову
ЦВК № 60 від 4
грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму, якою дослівно, офіційно підтверджено
наступне: - «Відповідно до ст.41 Закону України «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми», на підставі протоколу про результати
всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах Президента України та з всеукраїнського
референдуму п о с т а н о в л я
є: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим».
Тобто, офіційно підтвердженим в частині, саме офіційного створення Самостійної
української держави
України, а не
«УКРАЇНИ», якою була
Української РСР, - яку 1 грудня 1991
року було вже офіційно та
остаточно припинено.
6. Результати Всеукраїнського референдуму
Українського народу Української РСР 1 грудня 1991
року з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в
ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- згідно яких Український народ Української
РСР разом зі своїми
національними територіями Української
РСР офіційно увійшов до щойно створеної Самостійної
української держави України,
з повним державним
суверенітетом, та 1 грудня
1991 року, офіційно став Українським народом Самостійної
української держави
України, офіційно припинивши останнім адміністративну територію Української
РСР з обмеженим державним суверенітетом у
складі державної території СРСР;
7. Результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з питання підтримання
резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- згідно яких Український
народ Української РСР став єдиним народом її офіційного засновника;
8. Результати Всеукраїнського
референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з
питання підтримання резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України,
- згідно яких Український народ Української РСР
власними національними територіями складеної тільки з
власних національних адміністративних
одиниць, - тільки з неподільних адміністративних територій територіальних громад Українського народу СІЛ,
СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів,
МІСТ обласного значення, та
МІСТ обласних центрів
Української РСР, датою
1 грудня 1991
року, офіційно утворив державну
територію Самостійної
української держави України,
як унітарну Українську
Республіку з повним
державним суверенітетом;
9. Відсутність у
Відомостях у
Відомостях Верховного Ради України періоду
23 липня 1996 року та до цього
моменту офіційних доказів прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському
референдумі Українського народу
Самостійної української держави України,
так як положення
ст. 85 Конституції України, не
передбачають конституційних прав та конституційних повноважень неконституційних
«Народних депутатів України» конституційного скликання
на прийняття
Конституції України, у пленарному засіданні Верховної
Ради України; - Тільки з самих самопроголошених 26 серпня
1991 року «Громадян України всіх
національностей» віртуального «Народу
України»;
У
підтвердження вищенаведених обставин
ДИВИСЬ положення абзаців
1 та 7 преамбули Конституції України.
10. Відсутність у Відомостях Верховного Ради України
періоду 23 липня 1996 року та до
цього моменту офіційних доказів прийняття Конституції
України від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському
референдумі Українського народу
Самостійної української держави України,
так як
діючі положення ст. 85 Конституції
України, не передбачають конституційних прав та конституційних
повноважень конституційних Народних депутатів України конституційного скликання - тільки з
самих Громадян України всіх
національностей Українського народу Самостійної української держави України,
- офіційно встановлених
положеннями абзаців 1 та
7 преамбули Конституції України, на
прийняття Конституції
України, у пленарному засіданні Верховної
Ради України.
11. Відсутність у положеннях
ст.т85 Конституції України, конституційних
положень, які передбачають конституційні права та
конституційні повноваження конституційних Народних депутатів
України конституційного скликання -
тільки з самих
Громадян України всіх
національностей Українського
народу Самостійної української держави України, - встановлених положеннями абзаців 1 та 7 преамбули Конституції України, на
прийняття Конституції
України, у пленарному засіданні Верховної
Ради України, у
відсутність у Відомостях Верховної
Ради України, офіційних доказів про офіційне створення самої конституційної
Верховної Ради
України, - САМЕ,
як найвищої державної
установи законодавчої влади
безпосередньо встановленої резолютивною
частиною АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991
року.
12. Відсутність у положеннях ст.
85 Конституції України, конституційних
положень, які передбачають
права та повноваження не конституційних «Народних депутатів
України» не конституційного скликання -
тільки з самих
ОСІБ самопроголошених 26 серпня 1991 року «Громадян
України всіх національностей» віртуального народу «Народу України», - з нікчемними «Посвідченнями
особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України», на офіційне внесення
у пленарному засіданні Верховній Раді України,
офіційних ЗМІН до
Конституції України, саме
у ті її
положення, якими безпосередньо встановлено
первинний конституційний
лад виконавчої,
законодавчої та судової влади та
місцевого самоврядування України,
у
ВІДСУТНІСТЬ, офіційних доказів
жодного офіційного прийняття самої
Конституції України від 28 червня
1996 року на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української держави України, -
тільки Громадянами України
всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо та офіційно
встановлених положеннями абзаців 1 та
7 преамбули
самої Конституції України.
13. Рішення
Конституційного Суду України від 5
жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005
«Про офіційне тлумачення
положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України» у відповідності з розділом
7 преамбули Конституції України, - офіційними висновками якого було офіційно
підтверджено саму
ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ офіційної ВОЛІ Українського
народу на Всеукраїнському
референдумі Українського народу Української РСР 1 грудня 1991
року з питання підтримання резолютивної
частини АКТу
проголошення незалежності України від
24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ, створення
Самостійної української держави України;
Та ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ офіційної ВОЛІ
Українського народу на
всій території УКРАЇНИ, -
яка після 1 грудня
1991 року у відповідності з вступною та резолютивною частиною
АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, є офіційною назвою самих національних
територій Українського народу
Самостійної української держави
України.
14.
Рішення Конституційного суду України № 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня
1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», - офіційними висновками якого
було офіційно
встановлено саме необхідність
прийняття Конституції
України від 28
червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі Українського народу, саме за
тих непереборної сили обставин, що Верховна Рада України 2-го скликання з
неконституційним прийняттям Конституції України, у
ніч з 27
на 28 червня 1996
року, - як законодавча влада, зі
свого боку офіційно
визнала конституційні права та повноваження
Українському народу встановленого резолютивною частиною
АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року, як єдиного
та безпосереднього конституційного
джерела всієї конституційної влади, та
як єдиного конституційного власника всього національного багатства УКРАЇНИ, - встановивши останнім, -
що тільки з
прийняттям
Конституції України на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу, то тільки
у цьому випадку,
- вже як ВОЛЯ Українського народу, вже
БУДЕ, офіційно визнано саме ті конституційні права та конституційні повноваження законодавчої, виконавчої та
судової влади та її конституційне громадянство, які
та яке безпосередньо
встановлені положеннями ст.4, ст.79, ст.80, ст.85 (у тому числі в ч.27), ст.92, ст.93, ст.94, ст.99, ст.104,
ст.105, ст.106, частини 3 та частини
5 ст.124, ч.2
ст.125, ч.1 ст. 126, ст.128, та
ч.1 ст.149 Конституції
України;
А
так як офіційних
доказів саме такої
офіційної ВОЛІ Українського народу НЕ ІСНУВАЛО і НЕ ІСНУЄ до цього моменту
у Відомостях Верховної Ради України, у
Віснику Президента України, та в
«Урядовому Кур’єрі»;
Тому Конституційний Суд
України, 11 липня 1997 року був
вимушений офіційно
визнати неконституційною Постанову
Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року "Про
тлумачення статті 98 Конституції
України" - такою, що не відповідає Конституції
України, встановивши останнім наступне:
-
Що Конституція України була
прийнята Верховною Радою
України безпосередньо та тільки
від імені Українського народу (преамбула Конституції України), та що тільки останній відповідно до
статті 5 Конституції України, має виключне право визначати і змінювати конституційний лад
в Україні.
Та
що це право НЕ МОЖЕ бути
узурповано
державою, її органами
або посадовими
особами (там же).
А
тому прийняття Конституції
України 28 червня 1996 року Верховною
Радою України було
виключно тільки офіційним
актом реалізації державного суверенітету Українського народу
Самостійної української держави
України, - безпосередньо встановленого положеннями абзаців 1 та 7 преамбули
Конституції України, не зважаючи що останній
офіційно не уповноважував Верховну Раду України 2-го
скликання на її прийняття.
Та що останнє незаперечно та повністю
офіційно підтверджується положеннями ч.1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає
конституційного права Верховної Ради України на прийняття
Конституції України безпосередньо самою Верховною Радою
України;
Крім того, статтею 156 Конституції України,
офіційно встановлено, що
законопроекти про внесення
змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу
в
Україні, після його
прийняття у Верховній
Раді України, набувають своєї сили, тільки у випадку їх затвердження та підтримання виключно Українським
народом Самостійної української держави України на його
Всеукраїнському референдумі.
Таким чином
11 липня 1997
року Конституційний Суд
України своїми офіційними
висновками встановив, - що до тих
пір поки не конституційно прийнята у ніч
з 27 на 28 червня
1996 року
Конституція України, разом з «Автономною Республікою
Крим», у її
первинному офіційному тексті,
НЕ БУДЕ офіційно прийнята на
Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української держави України, -
офіційно встановленої резолютивною
частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991
року;
Та
поки сама Верховна
Рада України, НЕ БУДЕ
безпосередньо сама офіційно
утворена конституційною
державною установою законодавчої
влади безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року;
Та поки Український народ Самостійної української держави України,
та тільки його конституційні
Громадяни України всіх
національностей, встановлені положеннями абзаців 1 та 7 преамбули Конституції
України від 28 червня 1996 року, безпосередньо САМІ офіційно не створять конституційно обраному
Президенту України,
та конституційно обраним 450–ти Народним депутатам України, - конституційного скликання, саме
ті конституційні права
та конституційні повноваження, які їм
безпосередньо встановлені самою
Конституції України;
Тобто, шляхом
її офіційного прийняття у первинному
стані на Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української
держави України;
То
тільки у цьому
випадку у конституційного Президента
України та у конституційно
створеної конституційної Верховної
Ради України конституційного скликання, - у
спосіб безпосередньо встановлений
положеннями ч.1 ст. 76 Конституції України,
офіційно виникають саме
ті конституційні права та
конституційні повноваження, які
їм безпосередньо та
офіційно встановлено самою
Конституцією України, -
без жодних конституційних прав та повноважень на
самовільне внесення ЗМІН
до Конституції України,
САМЕ до тих
її розділів та
положень,
які безпосередньо встановлюють самі
непорушні засади конституційного ладу в
Україні, вже після
їх прийняття у
Верховній Раді України.
Таким чином,
Конституційний Суд України,
своїми офіційними висновками, у
Рішенні № 3-зп від 11 липня 1997 року у справі №
1/1909-97, офіційно встановив
існування непереборної сили
конституційних перешкод не
тільки для офіційного
та дійсного створення самої
конституційної судової влади безпосередньо встановленої положеннями частини
3 ст.124, частини
2
ст. 125, частини 1
ст.128 Конституції України,
а
і що її
створення є
взагалі не можливим у
відсутність доказів попередньо та
дійсного офіційного створення самої
конституційної законодавчої та виконавчої влади;
А
з цим і офіційного існування БУДЬ-КОМУ, ще
до цього часу непереборних конституційних перешкод, НЕ ТІЛЬКИ
для офіційного застосування самих
положень частини
5 ст.124 Конституції
України, - в
ЧАСТИНІ, якими офіційно
встановлено, - що «Судові рішення ухвалюються судами
іменем УКРАЇНИ, ….», а
і для призначення та обрання
на посаду не тільки жодного професійного судді, а
і жодного безстрокового професійного судді, у відповідності з
частиною 1 ст.128 Конституції України.
Тобто, аж
до того ЧАСУ, поки
сама Конституція України
від 28 червня 1996
року, у відповідності вже з резолютивною частиною АКТу проголошення
незалежності України від 24
серпня 1991 року, НЕ БУДЕ
разом з Автономною Республікою
Крим офіційно прийнята на Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української
держави України;
Так як офіційними результатами голосування жителів
Кримської області Української
РСР на Всеукраїнському референдумі Українського народу
Української РСР 1
грудня 1991 року, з питання підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, - про
створення Самостійної української
держави України,
було офіційно
підтримано не
тільки створення Самостійної
української держави України,
а і офіційно БУЛО
припинено Українську
РСР як УКРАЇНУ,
а з нею
і саму віртуальну
«Кримську Автономну РСР» УКРАЇНИ,
- як Української РСР.
У
підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ
у Відомостях Верховної
Ради України періоду
1 грудня 1991
року, офіційну Відомість «про
результати Всеукраїнського референдуму
Українського народу 1 грудня 1991 року», - де ЗА підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в
ЧАСТИНІ, створення Самостійної української
держави України, офіційно
проголосувало 54,19 відсотків
всього дорослого населення Кримської
області Української РСР, як УКРАЇНИ.
Таким чином Конституційний Суд
України своїм Рішенням
№ 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня
1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», та
його офіційними висновками,
офіційно встановив
існування непереборних конституційних перешкод не
тільки на внесення БУДЬ-КИМ,
після 11 липня 1997
року ЗМІН до первинного
тексту Конституції України,
та на саме «Ухвалення судами судових
рішень «іменем УКРАЇНИ», ….»,
аж до
часу, поки сама
Конституція України від
28 червня 1996 року,
разом з її
віртуальною «Автономною
Республікою Крим» у її
офіційному тексті, НЕ
БУДЕ, офіційно прийнята
на Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української
держави України, саме у відповідності до абзаців 1 та 7 самої преамбули
Конституції України;
Та цим офіційно встановив офіційне
ІСНУВАННЯ, непереборної СИЛИ конституційних перешкод БУДЬ – КОМУ, для
офіційного призначення та
для обрання у відповідності з положеннями ст.128 Конституції
України, жодних конституційних професійних
суддів.
Тому відсутність у
Відомостях Верховної Ради
України після 11
липня 1997 року, офіційних доказів встановлених розділом 2
ст.152 Конституції України,
офіційного прийняття Конституції України
від 28 червня 1996
року, на
Всеукраїнському референдумі Українського
народу Самостійної української держави України,
і
стала САМЕ тією непереборною перешкодою БУДЬ-КОМУ, для призначення
після 11 липня 1997
року та ще
до цього ЧАСУ,
тим більше з дотриманням абзаців 1
та 7
преамбули Конституції
України, не тільки жодних
конституційних виборів жодного конституційного Президента України та
жодних конституційних Народних
депутатів України, жодного конституційного скликання;
А
і непереборною конституційною перешкодою
для офіційного
призначення
БУТЬ-КИМ та для обрання
БУТЬ-КИМ, - у
відповідності з положеннями ст.128 Конституції
України, жодних конституційних професійних
суддів.
Тому сама
відсутність у
Відомостях Верховної Ради
України після 11
липня 1997 року жодних
офіційних доказів
з проведення ще до
цього часу жодних конституційних виборів жодного конституційного Президента України та жодних конституційних
виборів жодних конституційних
Народних депутатів України жодного конституційного скликання,
- у відсутність доказів прийняття Конституції України від
28 червня 1996 року на
Всеукраїнському референдумі Українського народу Самостійної української
держави України,
тим більше у відповідності
тільки з абзацами 1 та 7 самої Конституції України, -
тільки за участі
тільки конституційних Громадянами України
всіх національностей Українського
народу Самостійної української
держави України, а НЕ самопроголошених
26 серпня 1991 року нікчемних «Громадянами
України всіх національностей» віртуального
«Народу України»,
- з нікчемними
«Посвідченнями особи» з
найменуванням «УКРАЇНА» - Паспорт»
офіційно не утворених РВ «УМВС
України»;
І
є саме тією
після 11 липня 1997 року конституційною непереборною перешкодою БУДЬ-КОМУ та ще до цього ЧАСУ, щоб згідно
положень частини 1 ст.128 Конституції України, офіційно
призначити ще після 23
липня 1996 року та ще до цього
ЧАСУ, жодного конституційного професійного
суддю, тим більше,
у відповідності з розділами 1 та 7 преамбули самої
Конституції України, - тільки
з самих Громадян
України всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави України.
У підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ самі положення розділів 1 та 7 преамбули Конституції України від 28
червня 1996 року.
Тому дійсна та офіційна відсутність
саме у самопроголошених 26 серпня 1991
року нікчемних «Громадян
України всіх національностей» віртуального «Народу
України»,
-
з нікчемними «Посвідченнями особи» з найменуванням «УКРАЇНА» - Паспорт» офіційно не
утворених РВ «УМВС України», у межах
державної території Самостійної української держави
України, жодних ще до цього часу, офіційних ДОКАЗІВ отримання ними саме конституційного
Громадянства України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави
України;
І
є після
23 липня 1996 року, саме тією наступною непереборною перешкодою для
того, щоб після 11
липня 1997 року та ще
до цього часу,
у відповідності з
положеннями розділу 1
ст.128 Конституції України, -
тільки на конституційних підставах, офіційно обрати
тільки з конституційних
Громадян України всіх національностей
Українського народу Самостійної української держави
України, - у відповідності з абзацами 1 та 7 преамбули Конституції України,
та тільки у конституційній
Верховній Раді України
конституційного скликання,
жодних дійсних та конституційних саме безстрокових професійних
суддів.
Тому офіційна
відсутність у Відомостях
Верховної Ради України
після
11 липня 1997
року та ще
до цього часу жодних
офіційних доказів жодного призначення та проведення Всеукраїнського референдуму Українського народу Самостійної української держави України, з
прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року;
Повністю підтверджує
саму відсутність у Відомостях Верховної
Ради України після
11 липня 1997
року та ще
до цього часу, не тільки жодних офіційних доказів жодного офіційного призначення
та проведення жодних конституційних виборів жодних
конституційних Президентів
України та жодних
конституційних Народних
депутатів України жодного
конституційного скликання,
а і з
дотриманням
положень абзаців 1
та 7
преамбули Конституції
України, - тільки
з самих конституційних Громадян
України всіх національностей саме Українського народу Самостійної української держави України;
Та
вищенаведеним ВЖЕ повністю
звільняє від доказування в
СУДІ саму офіційну відсутність
після 11
липня 1997 року у
межах державної
території
Самостійної української держави України,
ще до цього часу,
не тільки жодного офіційно
призначеного
конституційного професійного судді, та жодного
САМЕ з останніх, офіційно обраного вже безстрокового
конституційного професійного судді, а і саму відсутність
доказів дійсного та
офіційного існування жодних
ще до цього ЧАСУ
жодних конституційних Президентів
України та конституційних Народних депутатів України жодного конституційного скликання.
Де вищенаведеними обставинами,
САМЕ непереборної сили,
вже повністю викриваючи,
у нашому випадку, всіх до одного нікчемних «службових
осіб» неконституційної «Державної
судової адміністрації України»,
та всіх неконституційних «Президентів
України» та всіх неконституційних «Народних депутатів України» неконституційного скликання, з нікчемними
«посвідченнями особи» з
найменуванням «УКРАЇНА» -
«Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України», та
не ГРОМАДЯН України всіх національностей Українського народу Самостійної
української держави України,
безпосередньо встановлених
абзацами 1 та 7 преамбули Конституції України,
у закінченому злочині безпосередньо встановленому положеннями ч.4
ст. 382 «Невиконання судового рішення», ст.111
«Державна зрада», ст.109 «Захоплення…. державної влади» та
ст.366 «Службове підроблення» КК України,
шляхом замаху на
злочин, встановлений положеннями ст.
157 «Перешкоджання виборчому праву» та ч.3 ст.110 «посягання на
територіальну цілісністьі недоторканість України», ст.375 «Постановлення суддею «суддями)
завідомо неправедного вироку, рішення
ухвали та постанови», ч.3
ст.199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення на Україну, з
метою збуту або збут підроблених
грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» КК України.
-
Який незаперечно та
повністю офіційно підтверджується не тільки
завідомо недійсними записами у їх трудових
книжках, щодо їх
нікчемних «державних службових
посад», у нашому
випадку у
неконституційній
«Державній судовій
адміністрації….» тим більше офіційно
припиненої 1 грудня 1991
року «УКРАЇНИ» - як
Української РСР;
А
тому, вищенаведеним вже
повністю офіційно підтверджується, що
незаконні та публічні офіційні
заклики БУДЬ-КОГО «Іменем України», саме у
відсутність всього вищенаведеного, вже повністю та
незаперечно офіційно суперечать офіційним
положенням абзаців 1 та 7 самої
преамбули Конституції
України, та самій
резолютивній частині
АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, -
в ЧАСТИНІ, створення Самостійної
української держави України.
Тим більше повністю суперечать самій офіційній
ВОЛІ Українського народу
Української РСР на його
Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991
року, з підтримання резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, та вже є більше ніж саме
посягання на державний
суверенітет Українського народу Самостійної
української держави
України та на
його конституційне ГРОМАДЯНСТВО,
- безпосередньо встановлене абзацами 1 та 7
самої преамбули Конституції України від 28 червня 1996
року;
А
тому, БУДЬ-КИМ публічні заклики, публічні
проголошення або саме
публічне встановлення «Іменем
України», у відсутність
всього вищенаведеного, вже
є відкритим невизнанням після
1 грудня
1991 року, не тільки резолютивної частини АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, а
і самої Кримської
області як частини
державної території Самостійної української держави України, -
у якій в період 1 грудня 1991 року та 11
липня 1997 року, ніколи
офіційно не створювалась «Автономна
Республіка Крим» УКРАЇНИ та
її віртуальний «Народ
Криму»;
Більше того, вищенаведене, є офіційним невизнанням
самої офіційної ВОЛІ Українського народу Української
РСР на його
Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991
року, з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24
серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ, створення Самостійної української держави України;
У
підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ
абзаци 1 та 7 преамбули Конституції
України від 28 червня 1996
року у
Відомостях Верховної Ради України
періоду 23 липня 1996
року, - якими незаперечно та повністю підтверджується що Верховна
Рада України ДІЄ тільки від імені Українського народу Самостійної
української держави
України, та тільки
на підставі його
офіційного МАНДАТУ.
А
підтвердженням
вищенаведеного є саме
ті непереборної сили
обставин, що Українського
народу УКРАЇНИ, -
як Української РСР,
після 1 грудня 1991 року, вже
офіційно НЕ ІСНУЄ
в природі, з
підстав, офіційного та остаточного
припинення
Української РСР саме як «УКРАЇНИ» ще 1 грудня 1991
року, як і офіційного
припинення ще 4 грудня 1991 року
самої нікчемної посади
її нікчемного «Президента України»
- Кравчука Л.М.;
У підтвердження вищенаведеного ДИВИСЬ
Постанову ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по виборах
Президента України та
всеукраїнського референдуму, в ЧАСТИНІ,
якою офіційно встановлено наступне: - «Відповідно до ст.41 Закону України «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми», на підставі протоколу про результати
всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах Президента України та з всеукраїнського
референдуму п о с т а н о в л я є
: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим»;
Таким чином, всі ухвалені даним судом рішення за
результатами розгляду даної справи, у відсутність офіційних
доказів прийняття Конституції
України від 28
червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі
Українського народу Самостійної
української держави України, будуть нікчемними, та свідчитимуть про невиконання чинної
Конституції України і повалення конституційного ладу шляхом свідомого
невиконання наступного, а
саме:
1) Постанови
ЦВК № 60 від 4
грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму,
у вищевказаній в ЧАСТИНІ;
2)
Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005
«Про офіційне тлумачення
положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України», в ЧАСТИНІ,
самої обов’язковості ВОЛІ Українського
народу на його Всеукраїнському
референдумі 1 грудня 1991 року, з підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року;
3) Рішення
Конституційного суду України № 3-зп
від 11 липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України», в ЧАСТИНІ, самої обов’язковості ВОЛІ Українського
народу на його
Всеукраїнському референдумі з
питання прийняття Конституції України від 28
червня 1996 року;
4) Рішення Конституційного Суду України від 30
вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Закону України
«Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, - в ЧАСТИНІ,
самої обов’язковості, тільки конституційних - загальних, прямих
та рівних виборів кандидатів
у Народні депутати України, та
цим СТВОРЕННЯ тільки
конституційного складу Верховної
Ради України конституційного скликання, у
спосіб, безпосередньо встановлений
положеннями ст.71 та частиною 1
ст.76 Конституції України, та
тільки з самих Громадян України
всіх національностей Українського народу Самостійної української
держави України, - у
відповідності з положеннями
абзаців 1 та 7 самої преамбули Конституції України.
Керуючись положеннями статті
269. Цивільного процесуального кодексу України (Виправлення
описок та арифметичних помилок у судовому рішенні) визначено, що:
1. Суд може з власної ініціативи
або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи
арифметичні помилки.
2. Питання про внесення виправлень вирішується без
повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою
суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю
учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про
внесення виправлень.
3. Заява про
внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.
4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім
особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи
арифметичні помилки.
Отже, на підставі викладеного вище та з урахуванням наступного, а саме:
1. Офіційного Рішення
№ 17 пленарного
засідання 24 серпня 1991
року, конституційної Верховної
Ради Української РСР 12-го
конституційного скликання за участі
362 конституційних Народних депутатів Української РСР про
офіційне створення Самостійної
української держави України, у
Відомостях Верховної Ради України;
2. Результатів
Всеукраїнського референдуму Українського
народу Української РСР 1
грудня 1991 року з підтримання
АКТу проголошення незалежності України від 24
серпня 1991 року, в частині, СТВОРЕННЯ
Самостійної української держави
України, у Відомостях Верховної Ради України;
3. Постанови Пленуму Верховного суду України № 9
від 1 листопада 1996 року «Про застосування
Конституції України при здійснені
правосуддя»;
4. Рішення
Конституційного суду України №
3-зп від 11 липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради
України від 1 жовтня 1996 року «Про
тлумачення статті 98 Конституції України»;
5. Рішення Конституційного Суду України від 18 червня
2002 року № 12-рп/2002 по справі №
1-16/2002 «про об'єднання територіальних громад»;
6. Рішення
Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по
справі № 1-5/2005 «Про офіційне тлумачення
положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»
7. Висновків Конституційного суду України
у його Рішенні
від 16 квітня 2008 року №
6-рп/2008 у справі № 1-2/2008 «за
конституційними поданнями Президента
України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5,
статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94,
частини першої статті 156 Конституції України
(справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)
8. Рішення Конституційного
Суду України від 30 вересня 2010 року № 20 рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,
ВИМАГАЮ:
1.
Виконати
Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005
(справа № 1-5/2005) «Про офіційне тлумачення положень частин
другої, третьої, статті 5 Конституції України», та вилучити з тексту УХВАЛИ від
2 серпня 2022 року,
24 серпня 2022 року, 5 вересня 2022 року (з обох), 6 вересня 2022 року і 12
вересня 2022 року, у вищевказаній справі Справа № 204/294/22; Провадження № 61-7158ск22,
слова «Іменем УКРАЇНИ», як помилкову описку, як випадкову помилку, яка
докорінно суперечить ВОЛІ Українського народу Української РСР на його
Всеукраїнському референдумі від 1 грудня 1991 року з питання підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991
року в ЧАСТИНІ створення Самостійної української держави України;
2.
Прибрати з бланку ухвали незатверджені відповідним
законом символи і знаки, які і до цього часу не затверджені положеннями частини
четвертої і шостої статті 20. Конституції України, відповідно до яких: «Головним елементом великого Державного Герба України є Знак
Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)» та «Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається
не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України»;
3.
За результатами розгляду моєї заяви про виправлення
описок і очевидних арифметичних помилок надати мені завірені належним чином
відповідні копії ухвали та копію журналу судового засідання.
ДОДАТОК:
1.
Копія Акту проголошення незалежності – на 1 (одному)
арк., стор. 1;
2.
Копія бюлетеню для голосування на
всеукраїнському референдумі - на 1 (одному) арк.., стор. 2;
3.
Копія Протоколу ЦВК від 1 грудня 1991 року
та копія Відомостей про результати всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991
року – на 2 (двох) арк.., стор. 3-4;
4.
Копія Постанови ЦВК № 60 від 4 грудня 1991
року – на 2 (двох) арк.., стор. 5-6.
Всього в додатку 6 (шість) пронумерованих аркушів.
Матеріали по темі: Попередження
гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи
СКАСУВАННЯ
НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ - зразок позовної заяви
Відсторонення
від роботи працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними - попередження
Відсторонення
від роботи через відсутність щеплення є незаконними (ухвала суду)
Заява до
Держпраці щодо незаконного відсторонення від роботи гендиректором ДП «КБ
«Південне»
Низка
досудових запитів до гендиректора ДП «КБ «Південне»
Воєнний або
надзвичайний стан до введення «карантину» в Україні не оголошувався – відповідь
ВРУ
Поновлення
на роботі: «акцептування» злочинної оферти «по-багнетівськи» - позовна заява
(початок)
Припиняючи
самоправство і невиконання рішення КСУ роботодавцем – заяви про злочин
Позиція
Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо незаконного відсторонення від роботи –
документ
Поновлення
на роботі: «акцептування» злочинної оферти «по-багнетівськи» - позовна заява
(закінчення)
Реєстраційні
документи МОЗ для додатку до позовної заяви
Відповідь
на відзив КБ «Південне» - порушника трудового законодавства
В Дніпрі
суд скасував наказ про незаконне відсторонення від роботи невакцинованого
працівника
Порушники
Конституції відповідатимуть власним гаманцем – позов щодо моральної та
матеріальної шкоди
Є
пропозиція – оформити явку з повинною! (відзив на апеляцію ДП «КБ «Південне»)
Іще один
цвях у домовину беззаконня – постанова ДАС
Заявлене
клопотання від 11.07.2022 - № 05 (з додатком)
Заявлене
клопотання від 11.07.2022 - № 06 (з додатком)
Заява до
УСБУ в Дніпропетровській області на ТУ ДСАУ Дніпра
Відвід 1
колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 2
колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 3
колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 4
колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Відвід 5
колегії Верховного суду в справі про незаконне відсторонення від роботи
Як виконати ухвалу ВС у відсутність
відповідного законодавства? - заява про роз'яснення
Намагаємось встановити
правосуб'єктність колегії ВС
Генпрокурору. Заява про
злочин на колегію ВЕРХОВНОГО СУДУ
Читайте
також: Міністерство
охорони здоров’я України, як приватне підприємство – документи
МОЗ
підтвердив наявність біолабораторій США в Україні
Читайте
також: Досліджено
ГО «Багнет Нації»: незаконний закон зеленського щодо COVID-19
Досліджено
ГО «Багнет Нації»: фотокопії постанов КМУ стосовно карантину коронавірусу
Зроби
власну експертизу постанови КМУ (РСР) № 211 на відповідність чинному
законодавству
Правовий
лікбез для правоохоронців Дніпра щодо нікчемності постанов КМУ (РСР) – відео
09.04.2020
в Дніпрі складені заяви на поліцейських і держвиконавців (відео)
Владислав
Акулов про фейковий кабмін та нікчемність його рішень
Про правову
нікчемність постанов КМУ щодо COVID – 19 (відео)
В Дніпрі
триває відновлення конституційного ладу, навіть в умовах «карантину»
Рубіжне:
Вводите карантин? – Відповідайте за наслідки!!!
Роздрукуй,
аби роздавати дебілам, при виконанні
На складені
протоколи громадяни Дніпра відповідають кримінальними справами на поліцейських
- відео
Андрій
Карпович про юридичні механізми введення карантину - відео
Просто
залишу це тут: порядок денний засідань Кабміну за останніх два місяці
Перебувати
в самоізоляції – не більше ніж рекомендації дебілам - документ
Відсутність
правової експертизи «карантинних» постанов Кабміну, є доказом злочину
Позов щодо
визнання протиправними і нечинними «карантинні» постанови КМУ
Секретаріат
КМУ надав розлогу відповідь стосовно постанов щодо COVID-19
Під
вивіскою липового карантину знищують малий і середній бізнес та готують нам
голодомор
Постанови
КМУ: без жодних ознак документів державної ваги
Андрій
Карпович про постанову КМУ № 211 - відео
Досліджуючи
правові аспекти карантину і постанов КМУ - документи
Карантиноцид,
як «узаконений» експеримент в контексті гібридного геноциду
Андрій
Карпович: адмінпротокол скасувати не складно, якщо знати про наступне…
Карантин.
Зростання цін. АМКУ паразитує…
Українці –
це респонденти досліджень, піддослідний біоматеріал? – відео
«Тайна вечеря»
КМУ від 11.03.2020, як джерело поширення інфекції антиконституційності і
беззаконня
Якщо
надумаєте компенсувати втрачену вигоду від карантину
На момент
введення карантину в Україні був один хворий на COVID-19
Денис
Абубакіров про барановірус і велику політику
Нормами
права по фейковому карантину
Підняли з
архіву: ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення»
Підняли з
архіву: ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»
В деталях
про незаконність введення карантину в Україні
Чи законно
був введений карантин?
Багнет
Нації: підводимо риску щодо першої хвилі штучного карантину – матеріали для
суду
Анонс
другої хвилі «жорстокого» карантину, в контексті гібридного геноциду
На вас
складають протокол про порушення карантину. Що робити?
На вас
складають протокол про порушення карантину. Хто, складає?
Коронавірус:
Реальна статистика смертності викриває карантин абсурду
Знадобиться
для скасування штрафів за не носіння маски
Майстер-клас
скасування протоколу про «порушення умов карантину» - відео
Ліквідований
суд призначає штраф за карантин? Запитайте: хто, і на підставі чого?
Лілія
Дудко: розгерметизація правосуб’єктності Дарницького районного суду міста Києва
- відео
Вагомий
додаток до «карантинного» компромату від Олександра Дзюби
КОРОНОЦИД:
Використовуючи суд, як трибуну)))
Методичний
посібник «АНТИМАСКА» стане в нагоді
Як
адмінку-карантинку хотів розглянути ліквідований суд Харкова – відео
Недосуддю
Нейло – в стійло правосуб’єктності! - відео
Андрій
Карпович про правову нікчемність карантину і приватний Кабмін
Пояснення
до протоколу про порушення маскового режиму
Повний
текст пояснення по карантину і надзвичайній ситуації від Андрія Карповича
Про
незаконний карантин в матеріалах на сайті «Багнет Нації»
ГО ОПГ
«Багнет Нації» скасовуватиме «карантинні» постанови КМУ
Штрафи за
маски, як і сам закон, – незаконні! Дізнайся чому)
АНДРІЙ
КАРПОВИЧ ПРО ПРИМУСОВУ ВАКЦИНАЦІЮ, МЕДИЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ І ДОСЛІДЖЕННЯ НАД
УКРАЇНЦЯМИ - ВІДЕО
Андрій
Карпович і Лариса Криворучко: кого покарають за карантин? - відео
Браво!!!
Суддя Должко «розібрав на молекули» незаконність карантину в Україні - рішення
Вакцинація
замість деолігархізації?
Діалогу не
сталося: корпорація АТБ продовжує нехтувати законами корпорації
"УКРАЇНА"
Правовий
лікбез від вінницької школярки для адмінресурсоосіб
Корпорація
«УКРАЇНА»: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста Києва - реєстраційна картка
КАБМІН –
КОНЦЕРН В КОРПОРАЦІЇ «УКРАЇНА»?
Андрій
Карпович про СТРАШНІ ЦИЦЬКИ 91 ДІВОК - шифр для свідомих
Влад Акулов
про Картахенський протокол, опікунів-окупантів та ЖиЗОїдів
Яка
юридична вага судових рішень, завірених такими печатками?
Так від
чого лікуємось, пані та панове? Переписка з Міністерством охорони здоров’я
України
Олена Фаіст
про Картахенський протокол та живі змінені організми - відео
Про
узаконений медичний експеримент в Україні – відео Андрія Карповича
Картахенський
протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття - поточна
редакція
Заява про
заборону проведення медичного експерименту та видалення персональних даних
«Картахенський
протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Так від
чого лікуємось, пані та панове? Переписка з МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
УКРАЇНИ - 2
Запит
Андрія Карповича до ДУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» від 09.10.2021
року
Сьомий
випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин
на роботодавця
Звільнення
працівників через карантин незаконні і можуть повернутись бумерангом для
роботодавців
Катерина
Нечипоренко про Нагойський протокол
ПРО НОВИЙ
СВІТОВИЙ ПОРЯДОК ВЖЕ СЬОГОДНІ
АЛГОРИТМ
ДІЙ ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО «ПЕРЕВІРЯЮЧИХ»
Про пОВІДло
ОДИНДЕВ'ЯТЬ і його добровільну дегустацію
Юлія
Щербак: ЗАЯВА-ВІДМОВА ВІД УЧАСТІ У МЕДЕКСПЕРИМЕНТІ
Медексперимент
у Дніпрі на 28.10.2021
Детальне
обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента
Детальне
обгрунтування для посадових осіб незаконності примусу до медексперимента
Фотокопія
Постанови КМУ про COVID-сертифікат на сайті «Багнет Нації»
Вчіться
захищати свої права, як ця смілива панянка - відео
СКАСУВАННЯ
НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ – ЗРАЗОК ЗАЯВИ
Суд
виправдав перевізника та вкотре наголосив на незаконності карантинних обмежень
– постанова
Ні примусу!
Поліцейські стають на захист своїх прав
Попередження
гендиректору ДП «КБ «Південне» щодо незаконності відсторонення від роботи
СКАСУВАННЯ
НАКАЗУ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ - зразок позовної заяви
Відсторонення
від роботи працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними - попередження
Воєнний або
надзвичайний стан до введення «карантину» в Україні не оголошувався – відповідь
ВРУ
Позов про
скасування наказу про відсторонення від Андрія Карповича
«Воєнний
стан» - панацея від «карантину»?
11 квітня
набудуть чинності Гарантійні угоди додаткового фінансування протидії COVID-19
Проект
Закону про державну реєстрацію геномної інформації людини прийнято за основу
В Дніпрі
суд скасував наказ про незаконне відсторонення від роботи невакцинованого
працівника
В Україні
продовжено клінічні випробування лікарських засобів – наказ МОЗ
Як МОЗ
розподілило набори для виявлення мутацій в геномі вірусу SARS-CoV-2 – наказ №
702
Про права
людини, в контексті експериментів з геномом - національне законодавство України
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731
2196 4570 7633 на ім’я
Сергія Філіпенка
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар